Актуальність теми. Економіка України, її фінанси розвиваються в складних умовах поглиблення взаємозалежності фінансових систем окремих країн. Цей процес супроводжується стрімким розвитком індустрії інформації - сектору економіки, що пронизує усі види людської діяльності, утворює особливий сегмент сфери міжнародної торгівлі послугами та технологіями, обміну науково-технологічними досягненнями. Становлення індустрії інформації відбувається і в Україні.

Тому виникає потреба в розробці та впровадженні сучасних методичних підходів щодо організації фінансової діяльності компаній в інформаційній сфері з урахуванням тенденцій розвитку фінансових систем, світового інформаційного простору та особливостей перехідного періоду в Україні.

Досвід функціонування компаній в умовах нестабільного розвитку економіки України свідчить про неефективність використання усталених методів управління фінансами, які застосовуються в країнах з розвиненою ринковою економікою. Проте від науково-обгрунтованої організації фінансової діяльності залежить стабільність господарської діяльності компанії, утворення передумов розширення виробництва товарів або послуг, забезпечення добробуту її власників та працівників. Тому дослідження теоретичних засад організації фінансово-господарської діяльності, визначення критеріїв і методичного забезпечення фінансування компаній інформаційного бізнесу в умовах нестабільності оточуючого середовища є актуальним і необхідним.

Аналіз сучасної вітчизняної літератури з питань фінансів, фінансового менеджменту дозволив визначити, що відомі вітчизняні вчені - фінансисти, зокрема О. Василик, В. Вітлінський, В. Грушко, А. Даніленко, М. Дем'яненко, С. Дзюбик, І. Д'яконова, О. Заруба, А. Єпіфанов, Т. Ковальчук, Я. Комаринський, Н. Костіна, М. Крупка, Л. Нейкова, О. Пилипченко, А. Пересада, Г. П'ятаченко, О. Ривак, В. Суторміна, І. Сало, В. Федосов, Н. Ушакова, І. Яремчук та інші у своїх публікаціях приділяють увагу питанням макроекономічної фінансової стабілізації, насамперед державних фінансів та валютно-грошових відносин, прогнозування та моделювання фінансових потоків, управління фінансовими ризиками. У той же час проблеми фінансової діяльності на мікрорівні розробляють такі вчені, як М. Білик, І. Бланк, Є. Вакуленко, О. Дерев'янко, Л. Дідик, О. Єрмошкіна, О. Карбовник, Я. Качмарик, А. Кізима, О. Ковалюк, О. Кондратьєв, Г. Кравчук, І. Кушнірик, І. Ластовченко, В. Лещій, О. Мельник, Г. Назарова, Б. Одинцов, А. Павліковський, В. Пліса, О. Раєвнєва, Т. Степанкова, І. Тинний, О. Третяк та інші.

Актуальність проблеми фінансування інформаційного бізнесу та доцільність обґрунтування методичного забезпечення фінансової діяльності компаній інформаційного бізнесу і зумовили проведення досліджень за темою дисертації.

Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка методичних основ та практичних заходів організації фінансової діяльності інформаційних комплексів в умовах сучасного етапу розвитку економіки України.

Для досягнення головної мети було поставлено такі задачі:

визначення теоретичних засад та особливостей розвитку фінансів індустрії інформаційного бізнесу в Україні;

оцінка ефективності сучасних організаційних форм фінансової діяльності інформаційних комплексів;

виявлення шляхів підвищення ефективності організаційно-економічного розвитку суб'єктів інформаційного бізнесу;

обґрунтування напрямів впливу сучасних маркетингових стратегій у сфері інформаційного бізнесу на формування ціни інформаційного продукту;

розробка методичних рекомендацій щодо формування ціни продукції інформаційних комплексів;

вибір стратегій розвитку та шляхів підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності інформаційних комплексів.

Об'єктом дослідження є фінанси інформаційних комплексів як суб'єктів індустрії інформації в умовах нестабільного розвитку фінансової системи країни.

Предмет дослідження - організаційні складові фінансових відносин на різних етапах фінансово-господарської діяльності інформаційних комплексів.

Методологія дослідження базується на діалектичному методі наукового пізнання, згідно з яким усі процеси фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу розглядаються та аналізуються у взаємозв'язку із головними чинниками впливу фінансового характеру у внутрішньому та зовнішньому середовищі. При обґрунтуванні методичних засад організації фінансової діяльності інформаційних комплексів використано сучасні методи досліджень у сфері фінансів, фінансового менеджменту, ціноутворення, управління фінансовим ризиками.

Основу інформаційного забезпечення дисертаційного дослідження складали результати досліджень міжнародних та вітчизняних науково-дослідних центрів, наукова література вітчизняних та іноземних авторів за темою дослідження, фінансова та статистична звітність підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації на основі узагальнення результатів дослідження обґрунтовано теоретичні основи і розроблено методичні підходи до організації фінансової діяльності інформаційного комплексу, а саме:

сформульовано принципи фінансової діяльності інформаційних комплексів з урахуванням особливостей їх розвитку в умовах нестабільності розвитку фінансової системи держави;

систематизовано фінансові методи, які використовуються у фінансовій діяльності інформаційних комплексів, відповідно до: а) основних функцій управління - фінансовий облік, фінансове планування (прогнозування), фінансове регулювання, фінансовий контроль; б) виду фінансових відносин - самофінансування, інвестування, кредитування, випуск цінних паперів, оподаткування, стимулювання і відповідальність, страхування, застава, трансферти, трастові операції, оренда, лізинг, факторинг, формування фондів тощо; в) сфери взаємовідносин - в середині інформаційного комплексу (між підрозділами), із суб'єктами зовнішнього середовища (між інформаційним комплексом та державою, кредиторами, страхувальниками, податковою інспекцією та ін.), що дозволяє відповідним чином сформувати інформаційне забезпечення, обґрунтувати шляхи підвищення організаційно-економічного розвитку суб'єктів інформаційного бізнесу;

розроблено методичне забезпечення організації фінансової діяльності інформаційних комплексів за такими етапами:

початковим - розробка фінансових стратегій розвитку, формування фондів фінансових ресурсів, визначення зовнішніх та внутрішніх джерел фінансування господарської діяльності інформаційного комплексу, акціонування (у випадку колективної форми власності);

усталеним - коригування фінансових стратегій; розробка фінансових планів; моніторинг фінансового стану підприємства; розподіл доходів (прибутку); коригування фінансового плану;

розширення усталеної діяльності - фінансування капітальних вкладень для збільшення випуску продукції або впровадження нових технологій; злиття або поглинання компаній;

систематизовано методом групування сучасні критерії оцінки діяльності компаній у сфері інформаційного бізнесу, зокрема виділено якісні та кількісні; притаманні компаніям, що розвиваються стабільно та не стабільно. Така систематизація дозволяє підвищити обґрунтованість процесу прийняття рішень щодо руху фінансових ресурсів суб'єктів інформаційного бізнесу адекватно до відповідного етапу розвитку економіки країни;

розроблено конкретні рекомендації формування фінансових стратегій інформаційного комплексу та ціноутворення, зокрема з використанням концепцій на основі витрат (беззбитковості), попиту та конкуренції;

обґрунтовано складові оптимізації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу, які містять: моніторинг зовнішнього середовища, оцінку фінансового стану компанії у зовнішньому конкурентному середовищі, оцінку та прогнозування показників фінансового стану, єдине інформаційне забезпечення фінансово-господарської діяльності.

Практична значимість результатів дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні шляхів підвищення ефективності фінансової діяльності компаній інформаційного бізнесу, зокрема методичного забезпечення процесу прийняття рішень щодо оптимізації фінансово-господарської діяльності на основі використання принципів та методів фінансового менеджменту, економіко-математичного моделювання, системного підходу.

Рекомендації щодо вдосконалення інформаційної бази, організації моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища з метою оцінки позитивного або негативного впливу, контролінгу поточної фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу можуть бути враховані при розробці фінансових стратегій та плануванні його фінансових результатів.

Окремі результати дисертаційного дослідження, зокрема рекомендації та методичні підходи запровадження моніторингу, формування єдиної інформаційної бази та контролінгу поточної фінансово-господарської діяльності використані АТЗТ "САММІТ", що дозволило компанії зберегти фінансову стійкість у 1999 році та перейти до етапу розширення інформаційного бізнесу в 2000 році (довідки № 12 від 07.12.00 р. від САММІТ-Львів, № 139 від 12.12.00 р. САММІТ-Харків, № 5 від 11.12.00 р. від САММІТ-Миколаїв). Результати дослідження використані у навчальному процесі при викладанні курсу "Фінансовий менеджмент" на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлювались у доповідях на Всеукраїнській науковій студентській конференції "Проблеми трансформації фінансових систем та становлення ринкового господарства в Україні" (Київ, 1996 рік) та на міжнародній науково-практичній конференції "Соціальні та політичні науки у Співдружності Незалежних Держав (СНД)" (Київ, 1998 рік).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відображення у семи наукових публікаціях загальним обсягом 1,8 др. арк.

Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел, що містить 123 найменування, та додатків, у яких наведено 7 таблиць. Дисертація має 173 сторінки друкованого тексту, в тому числі 8 таблиць та 7 рисунків.

ціна інформаційний комплекс маркетинговий

Основний зміст

У першому розділі "Теоретичні основи організації фінансової діяльності інформаційних комплексів" узагальнено результати дослідження на підставі критичного аналізу сучасної науково-методичної літератури з питань методичного забезпечення організації фінансової діяльності компаній індустрії інформації - інформаційних комплексів.

Інформаційний комплекс у дослідженні визначено як об'єднання суб'єктів підприємництва, що здійснюють виробництво інформаційних продуктів та реалізують інформаційні послуги - відповідні споживчі вартості за узгодженою ціною на основі попиту і пропозиції. Обґрунтовано, що фінанси інформаційного комплексу необхідно розглядати як сукупність відносин у його господарській діяльності, пов'язаних зі створенням, розподілом і використанням фондів фінансових ресурсів. Організація ж фінансової діяльності інформаційного комплексу, відповідно, являє собою процес управління фінансовими ресурсами, що спрямовується на мобілізацію і використання фондів фінансових ресурсів.

У роботі визначено основні напрями методичного забезпечення організації фінансової діяльності інформаційного комплексу, найважливішими елементами якого є визначення сутності фінансових відносин, фінансових важелів, фінансових методів, складових правового та інформаційного забезпечення фінансово-господарської діяльності.

У дослідженні фінансові відносини розглядалися як відносини суб'єкта підприємництва інформаційного бізнесу у внутрішньому і зовнішньому середовищі стосовно руху фінансових ресурсів при організації інвестування, кредитування, оподаткування, страхування тощо. Сформульовано висновок, що фінансові відносини виникають лише тоді, коли на грошово-кредитній основі відбувається формування власних фінансових ресурсів (капіталу) інформаційного комплексу, його доходів, залучення позичкових коштів, розподіл доходів від господарської діяльності, зокрема й на розвиток бізнесу.

Фінансові важелі - це сукупність фінансових показників, аналіз яких в системі управління дає підстави здійснювати керуючий вплив на господарську діяльність компанії в сфері інформаційного бізнесу задля підвищення її ефективності. До таких показників у роботі віднесено, передусім, прибуток, дохід, фінансові санкції (пені, штрафи), ціну, дивіденди, відсотки (по позиках, депозитах, облігаціях), ставку податку (по видах), амортизаційні відрахування, орендну плату, резервні фонди, пайові внески, дисконт, валютний курс тощо.

Фінансовий метод у дослідженні визначено як спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес інформаційного комплексу, зокрема при управлінні рухом фінансових ресурсів, комерційних розрахунках (вимір витрат і результатів господарської діяльності), стимулюванні, визначенні відповідальності тощо.

На підставі аналізу наукових публікацій з питань застосування фінансових методів в управлінні фінансами компаній узагальнено підходи до їх класифікації відповідно до основних функцій управління, виду фінансових відносин, сфери взаємовідносин. Обґрунтовано необхідність систематизації показників фінансової діяльності та виявлено, що саме фінансові показники дають можливість оцінити фінансові результати, віднайти невикористані резерви або перевитрати фондів фінансових ресурсів, сформулювати та прийняти рішення щодо підвищення ефективності фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу. Рекомендовано використовувати такі фінансові методи - облік, планування, регулювання, контроль (контролінг), управління фінансовим ризиком.

Основними сферами фінансової діяльності інформаційних комплексів визначено забезпечення фінансовими ресурсами процесу виробництва інформаційного продукту (постачання матеріальних ресурсів, власне виробництво та надання послуг) з метою отримання прибутків (доходів), мобілізація і розподіл фінансових ресурсів, формування фондів (фінансовий менеджмент) та підтримка інформаційно-аналітичної бази фінансового характеру для прийняття управлінських рішень. При цьому вирішуються специфічні задачі: розробка фінансових стратегій (планування та прогнозування); моніторинг (аналіз, облік, контроль); управління доходами; управління поточними витратами; управління прибутком; управління податковими сплатами; управління формуванням власних фінансових ресурсів, що спрямовуються на розвиток інформаційного комплексу; управління формуванням позичкових фінансових ресурсів; управління обіговими активами; управління інвестиціями; управління ризиками та запобігання банкрутства.

Обґрунтовано методичні засади організації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу з урахуванням усіх аспектів - фінансових, виробничих, маркетингових, інноваційних тощо а також з використанням інструментарію прийняття управлінських рішень.

Сформульовано принципи управління фінансами, притаманні інформаційним комплексам, зокрема такі специфічні, як: врахування "миттєвості" життєвого циклу товару; "сфокусованість"; обов'язковість розробки стратегій фінансово-господарської діяльності; аналіз приросту грошових потоків для кожного проекту або/та підрозділу інформаційного комплексу. Такі принципи рекомендовано враховувати при прийнятті фінансових рішень щодо руху фінансових ресурсів.

Фінансова стратегія розглянута у дисертації як економічна категорія, що відображає та формує фінансові відносини суб'єктів ринкових відносин, зокрема: поведінку компанії на ринках товарів та послуг; формування її ринкової позиції виходячи із стану; використання фінансових ресурсів із залученням сучасного фінансового механізму. З цього погляду найбільш прийнятним є визначення фінансової стратегії як узагальненої моделі дій, необхідних для досягнення поставлених цілей розвитку інформаційного бізнесу шляхом координації (залучення), розподілу та використання фінансових ресурсів інформаційного комплексу.

На підставі аналізу сучасних критеріїв оцінки діяльності компаній у сфері інформаційного бізнесу проведено їх систематизацію методом групування, виділено якісні та кількісні; притаманні компаніям економіки, що розвивається стабільно та не стабільно. Проаналізовано важливість застосування різних критеріїв при реалізації управлінських рішень у процесі оптимізації фінансово-господарської діяльності компанії. Визначено, що найбільш вживаним найближчим часом можуть стати рейтингові критерії. Зроблено висновок, що власне процес оптимізації потребує аналізу можливих підходів до його реалізації, виходячи з принципів комплексності, етапності, багатоваріантності.

У дослідженні зазначено, що організація фінансової діяльності суб'єктів інформаційного бізнесу безпосередньо залежить від організаційної форми компанії, її організаційно-економічної моделі. Саме вони визначають суттєві відмінності фінансової діяльності компаній державної, акціонерної та приватної форм власності, спільних і національних підприємств, компаній малого та середнього бізнесу, великих корпорацій тощо.

Обґрунтовано методичні засади застосування сучасних організаційно-економічних моделей для вдосконалення фінансових відносин всередині інформаційного комплексу. Проаналізовано моделі за фінансовими результатами, за маржинальним доходом та витратами, модель з трансфертним ціноутворенням. З урахуванням особливостей розвитку індустрії інформації та його суб'єкту - інформаційного комплексу, - зроблено висновок, що найбільш прийнятною моделлю є модель з елементами трансфертного ціноутворення на базі моделі з маржинальними доходами.

Така модель при розрахунках фінансово-економічних результатів орієнтується на принципову відмову спрогнозувати (спланувати) прибуток філій. Об'єктом управління в компанії у даному випадку є маржинальний дохід та витрати. Прибуток розраховується для всієї компанії в цілому. Основне завдання менеджера полягає в управлінні маржинальним доходом, загальнофірмовими витратами та встановленні контролю за "покриттям" загальних витрат прибутковою діяльністю підрозділів (філій), проведенні дієвого контролінгу.

Рис. Модель організаційно-економічного управління за маржинальним доходом

Розрахунки доходу та прибутків запропоновано виконувати за такими формулами.

Варіант І - "звичайний". У даному випадку різниця доходів та витрат розраховуються по кожній і-й філії або проекту, результати сумуються, із цієї величини вираховуються загальнофірмові затрати - отримуємо загальний прибуток.

Р'o = S Di - S Zі - Zo,

де Р'o прибуток компанії за першим варіантом розрахунку доходу, Do - нерознесені доходи компанії, Zo - загальнофірмові витрати, Zі - витрати і-ої філії або проекту.

Варіант ІІ - "спеціальний".

Р''o = Do - S Zі - Zo,

де Р''о - прибуток компанії за "спеціальним" варіантом розрахунків.

Тоді, відповідно, для кожної філії/проекту дохід (покриття усіх витрат) розраховується за формулою

Р'i=Di - Zi,

де Р'i - фінансовий результат філії/проекту (маржинальний дохід), без урахування загальнофірмових витрат, еквівалент Р''i = Zi, де Р''i - "умовний" дохід філії/проекту - лише покриття витрат.

Витрати можуть розраховуватися не тільки по філіях, але й по проектах, групах товарів тощо, відповідно - формуватися фінансові ресурси.

Кожна компанія формує фінансові ресурси поетапно, відповідно до стратегій свого розвитку - початкової організації, сталого функціонування, розширення бізнесу або його згортання.

Так на етапі початкової організації необхідно сформувати фонди фінансових ресурсів, розв'язати проблему мобілізації капіталу, визначити структуру капіталу (основного та обігового), джерела, методи та способи мобілізації. При розробці фінансових стратегій компанії на цьому етапі запропоновано використовувати методи аналізу та прогнозування капітального бюджету, оцінки ефективності інвестицій, управління інвестиційним ризиком.

Етап сталого функціонування забезпечує розвиток та стійкість фінансової системи компанії. Поточне фінансування бізнесу - це найбільш ємний вид фінансової діяльності компанії, сутність якого визначається тими фінансовими задачами, які розв'язуються в процесі господарської діяльності у сфері індустрії інформації. Ефективність процесу поточного управління фінансами компанії забезпечується використанням методів фінансового планування та прогнозування. На цьому етапі необхідно приймати рішення щодо ефективного розподілу прибутків з метою довгострокового функціонування компанії, прогнозування доходів та потоків готівки, врахування міжнародних аспектів фінансової діяльності, уникнення банкрутства тощо. Важливо організувати моніторинг показників результатів фінансової діяльності для прийняття рішень про подальший розвиток компанії.

На етапі поточного управління фінансами інформаційного комплексу в умовах нестабільного функціонування фінансової системи Україні актуальним є завдання уникнення банкрутства. Механізм банкрутства виконує такі важливі функції - правовий захист майнових прав суб'єктів фінансових відносин, зменшення ризику втрат, стимулювання відповідальності і додаткової активності суб'єктів тощо.

На етапі розширення бізнесу при фінансуванні капітальних вкладень розраховується ефективність використання інвестиційних ресурсів прогнозується амортизаційна, цінова політика, приймаються рішення щодо злиття або поглинання. Відповідними фінансовими стратегіями є - збільшення вартості капіталу шляхом розширення бізнесу, заміни основних фондів, нарощування виробничих потужностей. При цьому необхідно враховувати ефективність використання усіх видів ресурсів - фінансових, матеріальних, трудових. Серед основних фінансових відносин цього етапу виділено відносини при мобілізації капіталу (інвестування), управління фінансовим ризиком. На відміну від початкового етапу організації фінансової діяльності на етапі розширення бізнесу ще одним джерелом мобілізації капіталу визначено амортизаційний фонд.

У роботі проаналізовано, що специфічним видом фінансових відносин на усіх етапах розвитку компанії є управління фінансовим ризиком. Проблема оцінки та управління ризиком є однією з ключових у фінансово-господарській діяльності підприємств в умовах нестабільності зовнішнього середовища. Джерелом ризику є фактори, які впливають на процес прийняття фінансових рішень та їх реалізацію. Результат вимірюється в грошовому вираженні як величина збитків або виграшів. Управління ризиком передбачає застосування спеціальних методів уникнення або попередження збитків, збільшення величини виграшу. При реалізації цих методів доцільним є використання методів економіко-математичного моделювання.

Процес прийняття фінансових рішень неможливий без формування баз даних та вибору показників, які мають бути ефективно використані у фінансовій діяльності компанії із застосуванням сучасних методів фінансового аналізу. Цьому мають сприяти моніторинг внутрішнього та зовнішнього середовища та контролінг результатів фінансово-господарської діяльності.

У роботі визначено складові регулювання фінансових потоків у зовнішньому та внутрішньому середовищі інформаційного комплексу, що містять правове, інституційне та економічне забезпечення, у цьому зв'язку при організації фінансової діяльності компанії необхідно враховувати його фірмові, національні та міжнародні особливості.

Сформульовані методичні засади управління фінансами склали основу розробки фінансового механізму господарської діяльності інформаційних комплексів з визначення фінансових відносин, методів і важелів. Аналіз цих елементів та їх характерних особливостей принагідно до інформаційного комплексу і викладено у наступних розділах дисертаційної роботи.

У другому розділі "Методи підвищення ефективності фінансової діяльності інформаційних комплексів" викладено результати дослідження з питань організації та вибору критеріїв оптимізації фінансової діяльності інформаційних комплексів, методичного забезпечення оцінки ефективності їх фінансової діяльності, особливостей ціноутворення в сфері інформаційного бізнесу.

Виявлено, що послідовність застосування фінансових методів, обґрунтування набору фінансових показників, вибір стратегій розвитку бізнесу, критеріїв його ефективності потребує формалізації моделі організації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу.

Обґрунтовано, що процес формалізації моделі організації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу постає у визначенні сукупності елементів фінансового механізму принагідно до етапу розвитку компанії - початкового, усталеного розвитку і розширення усталеної діяльності. Багатоваріантність вибору елементів фінансового механізму на кожному з етапів розвитку інформаційного комплексу визначає множину підходів формалізації моделі. Саме ця багатоваріантність створює передумови оптимізації організації фінансової діяльності компанії, дозволяє визначити ефективність її розвитку.

Наголошено на необхідності посилення уваги суб'єктів управління до стратегічних аспектів фінансового управління: система управління повинна охоплювати всі функції управління (планування, організацію, аналіз, облік, контроль, мотивацію) і всі сфери організаційної структури управління (фінанси, маркетинг, управління людськими ресурсами, матеріально-технічне постачання, виробництво, інноваційну та інвестиційну діяльність тощо).

Обґрунтовано, що успіх фінансово-господарської діяльності компанії визначається наявністю в системі управління інформаційної підсистеми для забезпечення процесу прийняття рішень достовірною інформацією. Дана підсистема має забезпечити збір, узагальнення та зберігання інформації про використання усіх грошових коштів та ресурсів фінансово-господарської діяльності підприємства. Насамперед, мова йде про облік розрахунків з постачальниками, покупцями, іншими організаціями і фізичними особами, а також облік усіх фінансових операцій.

Наголошено, що ціна і цінова політика - важливі складові елементи фінансової політики інформаційного комплексу. Систематизовано фактори, що визначають відхилення рівня цін вгору, або вниз від споживчої вартості товару. Ціна товару свідчить про конкурентоспроможність послуги і відображає стан інформаційного комплексу на ринку. Науково обгрунтоване визначення ціни - та частина фінансової та маркетингової політики фірми, яка безпосередньо впливає на динаміку продажів та рентабельність. Прийняття рішень щодо рівня цін передбачає формування спеціальної інформаційної бази, що повинна мати: дані про кон'юнктуру ринку в цілому; інформацію про ціни (конкурентні, граничні, середньовиважені тощо); інформацію про виробництво та витрати; інформацію про конкуренцію на ринку; інформацію про законодавчо-нормативну базу, яка визначає політику держави щодо регулювання сфери інформаційного бізнесу; інформацію про фінансові результати (виручку від продажу товарів і прибуток) тощо.

Фактори, що визначають відхилення рівня цін вгору, або вниз від споживчої вартості товару, поділяються на внутрішні, залежні від самого виробника, і зовнішні, які не залежать від нього. До внутрішніх факторів віднесено: виробничі та технологічні - специфіка вироблюваної продукції; вид, спосіб виробництва; мобільність виробничого процесу; маркетингові - продуктова маркетингова концепція; ємність ринку; орієнтація на один і (або) множину ринкових сегментів; ринкова стратегія і тактика виробника; життєвий цикл продукції; збутові - довжина ланцюжка "виробник - споживач”; організація сервісу при продажу і післяпродажному обслуговуванні; реклама; авторитет виробника на внутрішньому і зовнішньому ринках тощо. До зовнішніх факторів віднесено: політичні - політична стабільність країни-виробника і країн, де знаходиться ринок збуту продукції; державного регулювання - доступу до ресурсів-операцій; відсутність на вільному ринку окремих видів ресурсів; практика регулювання економіки з боку держави, що знаходить прояв у регульованому державою діапазоні цін, тарифних і нетарифних бар'єрах, юридичних нормах і правилах здійснення внутрішньої і зовнішньої економічної діяльності, митних нормах і правилах; рівень інфляції; маркетингові - вид існуючого (реального) і перспективного (або потенційного) споживчого попиту населення; наявність і рівень конкуренції, що існує: між виробниками однорідної продукції (зворотно пропорційна рівню цін); споживачами продукції; між споживачами (покупцями) і виробниками (продавцями); міжгалузевий.

Визначено, що основними факторами при встановленні ціни продажів є витрати (собівартість), попит та конкуренція. Проаналізовано витратний підхід, підхід на основі аналізу попиту, підхід на основі аналізу конкуренції. Дані підходи конструктивно і органічно вписуються в організаційно-економічні моделі управління, відповідно, за маржинальним доходом та витратами, за фінансовими результатами, змішані.

У роботі запропоновано методики розрахунку ціни на інформаційні продукти чи послуги. Якщо визначити, що Ci - ціна інформаційної послуги i, Vi - кількість наданих послуг i протягом визначеного періоду, тоді дохід від її надання можна розрахувати як D (Vi) = Cі Vi, де Di = D (Vi) - рівняння кривої попиту (dDi/dVi<0).

Нехай також S (Vi) - функція витрат по наданню інформаційних послуг, яку можна представити таким чином: S (Vi) = wі Vi + Zi, де Zi - фіксовані витрати (адміністративні витрати) розраховані для і-го виду послуги; wі - прямі витрати по наданню однієї інформаційної послуги, тоді прибуток з надання одного виду послуг можна розрахувати як P (Vi) = D (Vi) - S (Vi) = (Ci - wі) Vi - Zi.

Фінансовий менеджер інформаційного комплексу повинен систематизувати дані про власні витрати та цільовий прибуток. Він повинен знати оцінки попиту (частіше експертні), а також інформацію про існуючі ринкові ціни на інформаційні послуги. Якщо прийняти, що ці ціни знайдені емпірично, і максимально наближені до оптимальних, то необхідно знайти такі dі та qі, при яких (dі - wі) qі - Zі = Pіo, причому Cі min <= dі <=Cі max, Vі min <= qі <=Vі max, де Pіo - цільовий прибуток; Cі min, Cі max - межі інтервалу цін на інформаційні послуги, Vі min і Vі max - межі інтервалу, в якому знаходяться оцінки попиту на інформаційні послуги.

Завдання ціноутворення розв'язується залежно від достовірності інформації про попит або послуги методом імітаційних розрахунків. При цьому доцільно використовувати правило: якщо більш достовірною є інформація про попит, то по заданому, найбільш ймовірному (середньому) значенню qіо розраховується розмір ціни Cіо, що є необхідним для отримання цільового прибутку:

dіо = wі + (Pіo + Zі) /qіо, що задовольняє інтервалу.

В протилежному випадку використовують таке правило: якщо відомості про попит менш достовірні, ніж інформація про ціни, доцільними є інші розрахунки - вимір попиту на інформаційні послуги, при якому буде досягнуто встановлений розмір прибутку. Для кожного значення цін з інтервалу попит визначається за формулою qі = (Pіo + Zі) / (dі - wі).

Ймовірність визначеного за допомогою останньої формули попиту qі оцінюється експертними методами. Як результат, обираються ті значення цін Cіо, які відповідають найбільш ймовірному попиту qіо. Перевага даного виду розрахунків у тому, що від фінансового менеджера інформаційного комплексу необхідно мати висновок лише про достовірність конкретної величини q замість апріорного завдання можливих меж попиту Vs min і Vs max.

Наведені співвідношення дозволяють розрахувати ціни за трьома теоретично визначеними моделями ціноутворення на основі витрат, попиту та конкуренції. Дані моделі є взаємодоповнюючими, дозволяють за визначених умов отримати такі значення цін, які, по-перше, подібні одна до одної і, по-друге, наближені до оптимального рівня відповідно до першого правила.

У роботі обґрунтовано також можливість застосування в процесі оптимізації фінансово-господарської діяльності компанії методичних засад розрахунків точок беззбитковості, управління ризиком. Розрахунки точок беззбитковості можуть бути використані при розробці критеріїв рознесення постійних витрат, визначенні оптимальної або наближеної до неї номенклатури товарів або послуг інформаційного бізнесу, розробці стратегій ціноутворення тощо.

У третьому розділі "Розвиток фінансово-господарської діяльності інформаційних комплексів в Україні" наведено результати дослідження вибору стратегії оптимізації фінансово-господарської діяльності інформаційних структур, формалізації процесу організації фінансової діяльності та шляхів підвищення ефективності фінансової діяльності інформаційних комплексів.

Обґрунтовано, що оптимізація фінансової діяльності компанії має базуватись на даних фінансового стану та стратегіях подальшого розвитку. Нестабільність зовнішнього фінансового середовища інформаційного комплексу зумовлює формування таких основних стратегій: уникнення банкрутства, збереження усталеного фінансового стану, розширення бізнесу. Відповідно до цих стратегій і повинні розроблятися варіанти оптимізації фінансово-господарської діяльності. Проте всі варіанти повинні будуватися на методичних засадах процесу прийняття управлінських рішень, використанні економіко-математичних методів та сучасному інформаційному забезпеченні. Фінансові стратегії інформаційного комплексу вважаються стрижнем сучасної системи управління інформаційним комплексом. Важливість фінансової стратегії визначається сутністю головних елементів бізнесу - фінансів, грошей, кредитів.

Одним з обов'язкових елементів системи управління, що вимагають удосконалення шляхом оптимізації, у дисертації визначено організаційно-економічну структуру компанії. Необхідність зміни структури виникає при суттєвих змінах кон'юнктури ринку, коригуванні стратегій і визначенні нових цілей, досягненні компанією певних етапів розвитку, коли подальше існування компанії несумісне з її застарілою організаційною структурою. Оптимізація організаційної структури постає в її наближенні до такого виду, який дозволить удосконалити фінансовий механізм (фінансові методи, фінансові відносини, фінансовий результат), буде сприяти максимально ефективному досягненню несуперечливих цілей в рамках прийнятих стратегій.

Запропоновано концептуальний підхід реалізації процесу оптимізації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу. Найважливішим висновком є те, що процес оптимізації повинен здійснюватись комплексно, за всіма складовими елементами системи управління: розробки стратегій, організаційному, інформаційному, фінансовому, маркетинговому на всіх її рівнях. При цьому мають бути врахованими захисний і наступальний характер заходів, водночас, їх стратегічний, тактичний і оперативний характер. На етапі проектування концептуальний опис процесу оптимізації має "поповнюватися" моделями, що дозволяють реалізовувати методичні засади фінансового менеджменту з використанням економіко-математичних методів.

Для підвищення ефективності бізнесу рекомендовано формувати комплекс моделей організації фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу, що містить декілька блоків, зокрема блок моніторингу зовнішнього середовища (фінансової системи держави, окремих регіонів, галузі тощо), моніторингу та моделювання фінансової стійкості фірми у зовнішньому середовищі, моніторингу стану внутрішньої фінансової системи інформаційного комплексу, єдиної інформаційної бази, що формується на основі відповідної моделі.

Розроблено методичні рекомендації щодо планування фінансово-господарської діяльності інформаційного комплексу з використанням теорії прийняття рішень. При прогнозуванні рекомендовано розробляти кілька альтернативних прогнозів і оцінювати їх за найбільш прийнятними для даного інформаційного комплексу критеріями виходячи з головної мети його існування та інформаційного продукту, який виробляється.

Проаналізовано кілька підходів до підвищення ефективності фінансової діяльності інформаційних комплексів. Згідно з першим підходом передбачається вивільнення суб'єкта підприємництва від непотрібних витрат. Для вибору оптимального обсягу виробництва рекомендовано використовувати метод розрахунку точки беззбитковості.

Розроблено методичні рекомендації щодо розв'язання завдань моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища інформаційного комплексу, формування інформаційної бази з метою підвищення ефективності його фінансової діяльності.

Методичні аспекти аналізу і оптимізації фінансової діяльності інформаційних комплексів апробовано на даних фінансово-господарської діяльності АТЗТ "САММІТ" і обґрунтовано прийнятність або неприйнятність їх використання для компаній інформаційного бізнесу в Україні.

Висновки