Фінансування малих інноваційних підприємств у перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Інноваційний розвиток виробництва є одним із ключових моментів реформування економіки України. Загальнодержавне значення інноваційних процесів обумовлене суттєвим впливом останніх на структуру суспільного виробництва і окремих галузей народного господарства, на інституціональні економічні механізми та, як наслідок, на всі макроекономічні показники.

Актуальність теми. Проблеми ефективності інноваційної діяльності, систем та механізмів її економічного стимулювання та забезпечення входять у число найважливіших в економічній теорії. Це зумовлене тим, що інноваційні процеси визначають не тільки рівень економічного розвитку у віддаленому майбутньому, а й безпосередньо впливають на сучасну науково-технічну сферу, на весь процес відтворення в цілому.

Широко відомі роботи з зазначених проблем українських вчених - В.Александрової, Ю. Бажала, В. Геєця, М. Герасимчука, І. Дахно, І. Лукінова, Б. Кваснюка та інших, а також зарубіжних дослідників - Г. Бірмана, В. Говарда, Е. Менсфілда, Б. Санто, К. Татеісі, П. Уайта, Г. Фрідмана та інших. Однак здійснені дослідження в умовах розвитку ринкових відносин потребують подальшого поглиблення, насамперед, у питаннях комерціалізації інновацій, трансферу технологій, фінансового забезпечення інноваційної діяльності, управління інноваційним ризиком тощо.

Об'єктивні процеси у світовій та вітчизняній економіці призводять до появи нових форм організації інноваційної діяльності i підвищення ролі деяких з них, у першу чергу, малих інноваційних підприємств (МІП). Зарубіжний досвід свідчить про їх високу ефективність. Проте вітчизняні інноваційні підприємства у своєму розвитку зіштовхуються із серйозними проблемами, пов'язаними, насамперед, з браком фінансування. Відповідно, на макрорівні це стримує інноваційні процеси в економіці. Тому фінансування інноваційної діяльності стає одним з найважливіших завдань економічного зростання, передумовою переходу країни до нового рівня суспільного розвитку.

Питання, пов'язані із фінансуванням інноваційних підприємств, розглядаються у працях українських вчених Л. Антонюк, З. Варналія, О. Галущак, А. Пересади, С. Пономаренка, Л.Тканки, російських фахівців С. Валдайцева, В. Гуніна, П. Завліна, О. Казанцева, А. Крупаніна, С. Ляпіна, Г. Семенцової, а також авторів інших зарубіжних країн - А. Бретта, Дж. Гамоти, Дж.Семюелса, Н. Сірополіса, Р. Холта та інших. Цими авторами розглянуто значне коло питань, які здебільшого стосувались фінансового забезпечення малого підприємництва (без відокремлення МІП) або окремих джерел фінансування (наприклад венчурного капіталу, лізингу тощо), чи загальних проблем розвитку малого інноваційного бізнесу. Водночас в їх роботах не здійснено комплексного дослідження, присвяченого удосконаленню процесу фінансування МІП. Особливе значення має дослідження специфіки залучення фінансових ресурсів, як з точки зору підприємства, так і з боку постачальників ресурсів в перехідній економіці, що є передумовою розробки відповідних методик і рекомендацій.

Зазначені чинники зумовили вибір теми дослідження, визначили мету, задачі і структуру дисертаційної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних засад удосконалення процесу фінансування МІП, обґрунтування концептуальних основ та методологічного інструментарію механізму фінансування та сприяння інноваційній діяльності малого бізнесу в умовах перехідної економіки.

Для досягнення мети дослідження потрібно було вирішити такі задачі:

дослідити інноваційну діяльність як економічне явище; визначити проблеми, характер і можливі умови задоволення основних фінансових потреб підприємств, що здійснюють таку діяльність;

визначити сукупність можливих джерел та інструментів фінансування МІП, здійснити їх класифікацію відповідно до прийнятності їх застосування;

оцінити значення, переваги та недоліки визначених джерел і форм фінансування інноваційної діяльності та можливості їх ефективного застосування з урахуванням дохідності і ризику, з точки зору МІП і суб'єктів, що їх фінансують в умовах перехідної економіки;

визначити форми, засоби та інструменти ринку капіталу, що сприяють розвитку інновацій, а також умови формування відповідної інфраструктури підтримки і фінансування МІП;

удосконалити методологію комплексного аналізу кредитоспроможності і ліквідності інноваційних підприємств, розробити систему управління кредитуванням МІП.

Об'єктом дослідження є процес функціонування МІП та їх фінансового забезпечення.

Предметом дослідження - фінансування МІП в умовах перехідної економіки (за даними малих підприємств галузі “Наука і наукове обслуговування”, а також 47 МІП, що отримали підтримку в рамках Програми "Інкубатор малого бізнесу”).

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження є фундаментальні концепції теорії фінансів, ключові положення вітчизняної і зарубіжної економічної думки з питань інноваційної діяльності малих підприємств і засобів їх фінансування. Застосовувалися загальнонаукові та економіко-статистичні методи (факторного аналізу; аналізу і порівняння щодо інструментів фінансування МІП із використанням системи ключових критеріїв; синтезу, систематизації і узагальнення для визначення сукупності десяти важелів сприяння ринку інноваційного капіталу та розробки системи управління кредитуванням). А також спеціальний методичний інструментарій - вертикальний структурний аналіз та метод експертних оцінок.

1. Теоретичні основи фінансування інноваційної діяльності

Розглянуто теоретичні і практичні проблеми інноваційного розвитку економіки та особливості його фінансового забезпечення, інноваційну діяльність малих підприємств і джерела її фінансування, теоретичні засади оцінки ризиків фінансування інноваційної діяльності.

Незважаючи на кризові явища в економіці, наявний інноваційний потенціал країни ще не вичерпано й існують передумови для залучення його на користь всієї української економіки. Але реалізація більшості інноваційних програм на усіх рівнях, як правило, впирається в брак фінансування. В Україні щороку скорочується питома вага державних коштів у загальному обсязі фінансування наукових досліджень і розробок, зменшуються рівні матеріальної підтримки інноваційної сфери державою.

Проте при критичній нестачі фінансових ресурсів і у підприємств, і у держави, в останньої залишаються можливості макроекономічного впливу на господарські суб'єкти і координацію інтересів бізнесу, науково-технічної сфери і фінансових посередників. Для цього, поряд з прямим бюджетним фінансуванням, для підвищення інноваційної активності слід використовувати непряме стимулювання, яке передбачає заходи щодо створення відповідної інфраструктури та додаткової мотивації для інновацій, які фінансуються з небюджетних джерел. Із сукупності компонентів, що складають інноваційну інфраструктуру - правового поля, інноваційних підприємств та інституцій, персоналу, інвестиційних структур, каналів інформації, методів оцінки проектів, міжнародних зв'язків, - виділено до розгляду фінансову складову, або інфраструктуру ринку інноваційного капіталу. Оскільки на нинішньому етапі вона є критично важливою для загального забезпечення інноваційних процесів.

Стосовно інноваційного розвитку економіки України відзначено позитивні зрушення, насамперед у створенні й апробації нових організаційних форм і структур - малих і середніх інноваційних підприємств, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо. Однією з найперспективніших організаційних форм для розвитку інноваційної сфери слід вважати МІП, які задовольняють локальні потреби виробництва, швидко сприймають та впроваджують нововведення, мають високу продуктивність праці та оптимальну віддачу на одиницю грошових коштів, вкладених у дослідження і розробки, сприяють конкуренції та зниженню безробіття, краще адаптуються до вимог ринку та залучають недержавні джерела фінансування. МІП сприяють процесам конверсії та демонополізації, роблять значний внесок в удосконалення і диверсифікацію ринкової структури в економіці. Завдяки зазначеним характеристикам, МІП можуть стати каталізаторами позитивних змін у науково-технічній сфері і промисловості України, своєрідними “точками росту” економіки.

Для виявлення основних фінансових потреб МІП детально розглянуто типовий ЖЦІ, що лежить в основі інноваційної діяльності. Звичайно виділяються шість характерних етапів ЖЦІ: створення новації (I стадія); впровадження інноваційного продукту (II стадія); період росту продажів (III стадія); уповільнення росту (IV стадія); стабілізація продажів (V стадія); спад (VI стадія). Для більш ґрунтовного аналізу першої стадії ЖЦІ доцільно поділити її на два етапи: Ia - менш коштовний - від ідеї (концепції) нової продукції до створення моделі / зразка та Ib - який звичайно потребує значно більших вкладень - від моделі / зразка до появи перших товарів на ринку. Як правило, початок інноваційної діяльності (I і II стадії) потребує значних витрат ще до того, як розпочнеться повернення коштів, навіть за успішним інноваційний проектом. Неприйнятні концепції, відповідно до яких основним засобом фінансування на початковій і заключних стадіях циклу є кредитування. Так, формування стартового капіталу пов'язано з підвищеним рівнем ризику і, відповідно, з непривабливістю для кредиторів. У той час як у прикінцевій фазі інновації, як правило, спостерігається надлишковий грошовий потік, що уможливлює самофінансування інноваційного проекту.

Фінансові ресурси МІП чи інших підприємств слід розглядати не тільки як такі що формуються грошовими коштами. Тобто не слід поняття "фінансові ресурси" ототожнювати з поняттями "грошові доходи та надходження", "грошові фонди", як це часто наводиться в публікаціях, а й враховувати ресурси не грошової, але фінансової природи (фінансовий лізинг, франчайзинг). Крім того, при визначенні, не слід обмежувати поняття "фінансові ресурси", як це роблять деякі автори, виключно як категорію внурішньонаціонального походження, не враховуючи можливість іноземних інвестицій для формування ресурсів. В роботі наведено уточнене визначення терміну "фінансові ресурси", а також три основних підходи до класифікації джерел фінансування: ресурсопостачальний; обліковий; фінансово-аналітичний. Останній має за мету визначення джерел фінансування, відповідно до специфіки їх економічної природи. Такий підхід елімінує вплив нормативних та облікових змін, враховує розповсюдженість фінансових інструментів у конкретних економічних умовах.

Від ефективності інструментарію для оцінки й управління фінансовими ризиками залежить як прийняття рішень про фінансування інноваційної діяльності, так і результативність конкретних інноваційних проектів. Класична модель ціноутворення на ринку капіталів, або модель CAPM (від англ. Capital Assets Pricing Model), дає змогу підрахувати ставку доходу, який мають одержувати інвестори від конкретного активу (цінного паперу). У випадку капіталовкладень в проект модель має вигляд:

Rj = rf + (шm - rf) bj,

де Rj - норма прибутковості (очікувана дохідність) за j-м проектом, що фінансується шляхом випуску акцій; rf - номінальна безризикова ставка процента (сума реальної безризикової ставки процента r та інфляційних очікувань s); шm - очікувана дохідність від інвестицій в ринковий портфель; bj - бета - коефіцієнт, що вимірює відносний рівень систематичного ризику індивідуального проекту.

Складність використання методу САРМ, зокрема, коректне визначення параметрів шm та bj у вітчизняній практиці спричинюються, насамперед, нерозвиненістю фондового ринку.

Для оцінки кредитного ризику у міжнародній практиці кредитування застосовуються різні САК, що відрізняються складом та кількістю компонентів. Вони корисні, перш за все, значною економією часу, що потрібний кредиторам для аналізу кредитних заявок та бізнес-планів тощо. З'ясовано, що така система може стати одним з інструментів для удосконалення управління ризиками фінансування МІП.

2. Аналіз діючого механізму фінансування МІП

Присвячений розгляду основних джерел фінансування, дослідженню проблем розвитку та фінансування МІП в умовах перехідної економіки, а також питанням оцінки кредитоспроможності інноваційних підприємств.

Виявлені головні чинники, що впливають на прийняття рішень у процесі залучення капіталу, на основі яких запропоновано сукупність ключових критеріїв аналізу: доступність, дешевина, надійність вкладення, помірність забезпечення, ємність, гнучкість, процедура, приватність, поновлюваність, адекватність. За допомогою цих критеріїв проведено порівняльний аналіз можливих фінансових інструментів для забезпечення діяльності МІП.

Наведено результати емпіричних досліджень:

1)аналізу основних показників роботи малих підприємств галузі “Наука та наукове обслуговування” за 1993-1999 рр.;

2)вертикального аналізу структури основних документів зведеної фінансової звітності (балансу та звіту про фінансові результати) малих підприємств галузі “Наука і наукове обслуговування”, у порівнянні з усіма підприємствами малого бізнесу в Україні;

3)вертикального аналізу структури зведеного балансу малих підприємств-виробників галузі “Електронні компоненти та аксесуари” США;

4) дослідження 47 МІП - клієнтів Київського бізнес-інкубатору (на підставі опитування керівників про характеристики інноваційних проектів і основні показники діяльності МІП).

Дослідження виявило ряд проблем, зокрема:

- рівень рентабельності МІП мав тенденцію до зниження протягом останніх років;

- стійкий дефіцит довгострокових фінансових ресурсів МІП і, відповідно, низький рівень капіталовкладень;

- надто високі заставні вимоги за кредитними угодами з боку комерційних банків;

- мала обізнаність керівників МІП щодо альтернативного фінансування (наприклад, лізингу, франчайзингу чи венчурного капіталу);

- значні суми штрафних санкцій, які застосовуються до малих підприємств, що є перешкодою їхнього розвитку за рахунок самофінансування.

Встановлено, що в Україні для існування МІП склалася несприятлива ситуація, що може бути проілюстрована у вигляді “замкненого кола”, в якому кожний попередній етап обумовлює наступний:

Адаптована модель CAPM по суті відображає трансформацію лінії фондового ринку SML (від англ. the Security Market Line) для умов з підвищеними рівнями інфляції, країнового ризику та несхильності інвесторів до прийняття ризику. За допомогою викладеної моделі, зокрема, пояснюються високі рівні процентних ставок на ринках фінансових інструментів, а також причини незначного кредитування банками вітчизняних підприємств, у тому числі в інноваційній сфері.

На основі попереднього дослідження і з метою деякого полегшення процесу прийняття рішень керівниками МІП, відносно джерел фінансування в сучасних умовах, запропонована послідовність залучення основних фінансових інструментів за стадіями ЖЦІ.

Для удосконалення процесу фінансування МІП розглянуто інструментарій, за допомогою якого у міжнародній практиці оцінюються ризики та здійснюється зовнішнє фінансування. Проаналізовано найпоширеніші САК - "Чотири засади кредитоспроможності", система "П'ять С", PARSER, CAMPARI, MEMO RISK. Вказані їхні відмінності, переваги та недоліки, оцінено можливості застосування в умовах української економіки. У деяких з САК взагалі відсутні важливі елементи оцінки кредитного ризику, крім того, різні компоненти наведених систем мають різне навантаження. Вагомість і трудомісткість одних аспектів аналізу кредитоспроможності контрастує з другорядністю або дублюванням інших. Все це впливає на якість оцінки кредитоспроможності та на правильність відповідних рішень щодо кредитування, обумовлює потребу розробки нової САК.

3. Шляхи удосконалення фінансування МІП у перехідній економіці

Запропоновано важелі сприяння ринку інноваційного капіталу, обґрунтовано засоби управління кредитуванням, викладено методику аналізу ліквідності інноваційних підприємств.

Завдяки ефективності і значенню для всієї економіки, розвитку МІП приділяють увагу у більшості розвинених країн. Основні форми допомоги з боку держави: пільгове оподаткування; сприяння розвитку фінансової інфраструктури - компаніям, що інвестують у МІП, венчурним фондам та іншим; підтримка різних форм і умов фінансування; надання пільг та державних гарантій для кредитування інноваційної діяльності тощо. Насамперед, застосовуються методи непрямого фінансування та стимулювання, що не потребують залучення значних коштів. Така економічна політика впливає на підвищення ефективності інвестицій у дослідження, розробки і виробництво, а також забезпечення МІП провідних країн конкурентноздатності на світовому ринку. Подібні дії з боку української держави й здатні розірвати “замкнене коло“.

Запропоновано комплекс рекомендацій, які стосуються насамперед фінансово-економічних умов та резюмуються у вигляді десяти важелів сприяння ринку інноваційного капіталу:

1. Розвиток ринку цінних паперів інноваційних підприємств.

2. Стимулювання венчурного капіталу, франчайзингу, залучення іноземних інвестицій в інноваційну сферу.

3. Запровадження програми субвенцій, грантів та нематеріального забезпечення.

4. Встановлення системи державних контрактів.

5. Поліпшення режимів оподаткування та регулювання діяльності МІП.

6. Створення інноваційних кредитних ліній, механізму гарантій та страхування.

7. Розвиток лізингу та розширення оренди державного майна.

8. Забезпечення механізмів взаємокредитування та кооперації інноваційних підприємств.

9. Підтримка партнерських структур.

10. Удосконалення методів оцінки комерційної перспективності та ризиків.

По кожному із цих важелів розкрито його значення, засади механізму сприяння, можливі заходи (наприклад, для першого важеля - укріплення позабіржової системи торгівлі цінними паперами, розвиток інституцій, що сприятимуть процесу емісії цінних паперів, заохочення структур інноваційної сфери до придбання акцій МІП, впровадження системи податкових пільг для інвесторів тощо).

Система управління кредитуванням відображає сукупність типових інформаційно-управлінських зв'язків на рівні окремого кредитного проекту, з точки зору суб'єкту управління - кредитора. Виділено чотири таких зв'язка:

- основний, що визначає головний інформаційний канал (від вихідної інформації до результату кредитного проекту) та управлінські впливи з боку кредитора (суб'єкта управління);

- зворотний зв'язок, за допомогою якого відслідковується результат;

- контроль забезпечення (застави, гарантій тощо);

- адаптивний зв'язок, що відслідковує зовнішні впливи.

Результатом є вчасна виплата відсотків і основної суми по кредиту, а також фінансові результати діяльності МІП-позичальника. Як зворотний, так і адаптивний зв'язок - інформація про зовнішні умови для кредитного проекту - в даному випадку контролюється в процесі кредитного моніторингу. І, якщо на початкових стадіях процесу кредитування основна увага приділяється вхідній інформації - фінансовій звітності позичальника, його бізнес-плану, документам на заставу і т. ін., то вже після отримання МІП позичкових коштів, основний акцент припадає на моніторинг. Порушення одного з цих інформаційних зв'язків призводить до нестійкості всієї системи управління, до появи проблемного кредиту і, як наслідок, до приведення в дію четвертого зв'язку - реалізації забезпечення (застави).

У представленій системі особливе значення має упереджувальний контроль зовнішніх впливів на кредитний проект, якому на практиці ще приділяється недостатньо уваги з боку кредиторів. Наприклад, у випадку кредитування МІП, позикодавцю слід відстежувати зміни у технологічному і конкурентному середовищі, режимі оподаткування і ліцензування які стосуються позичальника тощо.

На підставі порівняльного аналізу структури різних САК була розроблена нова система оцінки кредитоспроможності. Запропонована модель ЦЕНЗОР, як абревіатура, що складається із шести елементів: Ціль; Експозиція; Наслідки; Забезпечення; Обставини; Репутація, - може використовуватися як система принципів кредитування, для розгляду сукупності релевантних аспектів у процесі прийняття рішень і для аналізу кредитних угод.

Завдяки своїм особливостям (комплексність, легкість для запам'ятання, автономність та рівнонавантаженість елементів, універсальність), система ЦЕНЗОР сприятиме підготовці кредитних угод, інвестиційних пропозицій, взаєморозумінню позичальників та кредиторів, покращенню якості бізнес-планів та удосконаленню їх оцінки в процесі кредитного аналізу.

Оцінку ліквідності удосконалено методом факторного аналізу на основі системи взаємозалежних коефіцієнтів. Такий аналіз може застосовуватися як до окремого підприємства, так і до зведеної фінансової звітності групи підприємств, наприклад, для малих підприємств галузі “Наука і наукове обслуговування".

Як вихідна система, що пов'язує основні компоненти такого аналізу, запропонована узагальнена формула ліквідності (в роботі наведено виведення цієї формули):

,

де QUICK - коефіцієнт миттєвої оцінки ліквідності або “лакмусовий папірець”; CUR - показник поточної ліквідності; DI - період обороту запасів; DP - період погашення кредиторської заборгованості; SP - частка кредиторської заборгованості у короткострокових пасивах.

Формула може застосовуватися автономно, в залежності від цілей користувача і завдань аналізу, а також при фінансовому прогнозуванні.

Подальша глибина й деталізація аналізу може бути досягнута через розгляд субфакторів - показників, від яких, у свою чергу, прямо або побічно залежать величини CUR, DI, DP і SP, а також через відповідні рядки звітності, дані управлінського обліку тощо. Розроблено схему багатофакторного аналізу ліквідності за трьома основними напрямками: оцінка ліквідності оборотних активів; аналіз джерел фінансування оборотних коштів; оцінка оборотності основних компонентів робочого капіталу. Ліквідність оцінюється комплексно, із дотриманням причинно-наслідкових зв'язків між факторами і субфакторами, із їх результуючим впливом на інтегральний показник. Такий аналіз може застосовуватися як до окремого підприємства, так і до зведеної фінансової звітності групи підприємств, наприклад, для малих підприємств галузі “Наука і наукове обслуговування", що було проілюстровано в дослідженні.

Висновки

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми удосконалення процесу фінансування МІП у перехідній економіці, що виявляється: у розробці заходів щодо підвищення ефективності фінансування інноваційної діяльності з залученням можливих джерел; в удосконаленні методів оцінки дохідності і ризику застосування фінансових інструментів, аналізу кредитоспроможності і ліквідності МІП; у визначенні механізму сприяння ринку інноваційного капіталу.

1. Зміцнення та ефективне використання науково-технічного потенціалу є одним з ключових факторів економічного зростання й конкурентноздатності як окремих галузей народного господарства, так і всієї економіки України. Незважаючи на кризове становище в економіці, на проблеми фінансового забезпечення науки, Україна не вичерпала свій потужний науково-технічний потенціал, здатний вирішувати найскладніші проблеми. Крім того, процес реформування економіки призводить до утворення нових, краще пристосованих до ринку, організаційних форм для впровадження інноваційної діяльності - МІП, бізнес-інкубаторів, технопарків тощо. Але широка реалізація наслідків цих позитивних явищ впирається у проблеми фінансування.

2. Деталізований розгляд ЖЦІ, із виділенням фази зрілості і поділом початкової стадії на два підетапи, дозволяє точніше проводити аналіз фінансових потреб МІП, доцільності і форм вкладення фінансових ресурсів. Неприйнятними є концепції, згідно яких основним засобом фінансування на початковій і заключних стадіях циклу є кредитування.

3. МІП є ключовим чинником інноваційного розвитку багатьох передових країн світу. Проте високі рівні фінансових ризиків, відсутність достатнього рівня забезпечення за кредитними угодами, гранично обмежена кількість фінансових інструментів, унаслідок слабкої інфраструктури, створили ситуацію дефіциту довгострокових фінансових ресурсів для МІП, фактично паралізували існуючий механізм фінансування інноваційної діяльності в Україні. Відповідно, поряд із відсутністю необхідних капітальних вкладень, знижується рентабельність МІП, багато з яких знаходять вихід у перепрофілюванні або припиненні своєї діяльності. Для запобігання ситуації “замкненого кола”, у якому знаходяться ці підприємства, необхідне задіяння державою комплексу заходів, особливо з використанням методів непрямого фінансування.

4. Конкретизовано економічну сутність і наведено уточнене визначення поняття “фінансові ресурси” як сукупності коштів, що перебувають у розпорядженні економічного суб'єкта (держави, підприємства, організації, підприємця-інноватора тощо). На базі фінансово-аналітичного підходу до класифікації розглянуті і проаналізовані можливі джерела фінансування МІП. На основі їх порівняльного оцінювання із використанням сукупності ключових критеріїв та з урахуванням вітчизняного і міжнародного досвіду надані рекомендації з доцільної послідовності залучення джерел фінансування за стадіями ЖЦІ, а також з удосконалення інфраструктури ринку фінансових інструментів у вигляді десяти важелів сприяння інноваційному капіталу.

5. У вигляді формули запропонована модель САРМ, адаптована для умов інфляційної економіки і підвищеної несхильності інвесторів до ризику. Вона дозволяє оцінити очікувану дохідність на ринку фінансових інструментів у перехідній економіці для кожного виду інвестицій, з урахуванням відповідного рівня ризику. Ця модель, зокрема, теоретично пояснює причини незначної частки кредитів для інноваційних підприємств у банківській системі, високий рівень процентних ставок, тобто підвищену ціну фінансових ресурсів і, відповідно, вартість капіталу для всіх господарюючих суб'єктів, і особливо для МІП.

6. Однією із центральних ланок у механізмі фінансування інноваційної діяльності, що потребує удосконалення, є методика оцінювання фінансових ризиків. Запропоновано методику оцінки кредитоспроможності ЦЕНЗОР та систему управління кредитуванням, що є базою для визначення сукупності інформаційно-управлінських зв'язків для окремого кредитного проекту. Система ЦЕНЗОР дозволяє з різним рівнем глибини аналізувати усі види ризиків для кредитора із боку підприємства-позичальника, зокрема МІП. Цей інструментарій може бути корисний для вирішення вищевказаних проблем підприємств, підготовки ними бізнес-планів, для проведення експертизи інноваційних проектів, а також всім структурам, які фінансують інноваційну і господарську діяльність у країні.

7. Для аналізу ліквідності й оборотного капіталу МІП, управління короткостроковими джерелами фінансування запропоновано узагальнену формулу і схему багатофакторного аналізу ліквідності. Вони також є інструментами для прийняття фінансових рішень, оцінки і мінімізації ризиків для МІП та суб'єктів ринку, що їх фінансують, але тільки в короткостроковій перспективі. Проте останнє представляє додаткову цінність в умовах перехідної економіки, коли більшість кредиторів розглядають варіанти фінансування переважно із короткими строками окупності і максимально швидким обігом вкладених коштів.

8. Запропоновані десять важелів сприяння ринку інноваційного капіталу, підходи щодо класифікації і порівняльний аналіз джерел фінансування, система управління процесом кредитування та методи оцінки ліквідності і фінансових ризиків дозволяють зробити процес фінансування МІП більш ефективним для всіх зацікавлених сторін та суб'єктів ринку, і, у разі широкого впровадження, сприятимуть поліпшенню інноваційного процесу, розвитку фінансового ринку та економіки країни.

інноваційний капітал виробництво

Література

1. Сорокін М.Е. Проблеми фінансування малих інноваційних підприємств // Фінансово-кредитний механізм регулювання економічної стабілізації: Зб.наук.пр. Ін-ту економіки НАН України. - К.: Ін-т економіки НАН України. - 1998. - С.130-138.

2. Сорокін М.Е. Структура джерел фінансування малих інноваційних підприємств: вітчизняна практика та міжнародний досвід // Фінансово-кредитний механізм економічного розвитку: Зб.наук.пр. Ін-ту економіки НАН України. - К.: Ін-т економіки НАН України. - 1999. - С.111-118.

3. Сорокин М. Ликвидность: основные зависимости и факторный анализ // Бизнес-информ. - 1998. - №19. - С. 63-68.

4. Сорокін М. “ЦЕНЗОР” запобігає дефолту // Банківська справа. - 1998. - №6. - С. 49-54.

5. Сорокин М. “ЦЕНЗОР” - новая система оценки кредитоспособности заемщика // Экономика Украины. - 1999. - №4. - С. 24-32.

Размещено на Allbest.ru