Фінансовий менеджмент основних виробничих фондів підприємства (на прикладі асоціації “Сумим’ясопром")

обґрунтовано необхідність зміни системи нарахування амортизації на основні фонди;

розроблено новий метод нарахування амортизації основних виробничих фондів;

обґрунтовано рекомендації щодо вибору шляхів оновлення та фінансового менеджменту основних фондів переробних підприємств;

запропоновано методику визначення виробничої потреби в основних виробничих фондах;

обґрунтовано необхідність впровадження відкриття депозитних рахунків “Амортизація” виробничих підприємств з метою накопичення грошових коштів від амортизаційних відрахувань;

у роботі 4 за списком опублікованих праць особисто автором зроблено аналіз структури основних фондів асоціації “Сумим'ясопром” та промисловості України, в тому числі харчової. Проведено аналіз використання основних фондів із застосуванням основних показників, що характеризують наявність і використання основних фондів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати наукового дослідження доповідалися на Шостій міжнародній науково-методичній конференції “Современные технологии, экономика и экология в промышленности, на транспорте и в сельском хозяйстве” (6-12 вересня 1999 р., м. Алушта); на науково-практичній конференції “Проблеми реформування власності колективних сільськогосподарських підприємств” (23-24 березня 2000 р., м. Житомир); на науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу та аспірантів Курської державної сільськогосподарської академії ім. проф. І.І. Іванова за результатами науково-дослідної роботи в 1999 році (22-25 лютого 2000 р.), на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Української академії банківської справи в 1997-1999 рр., а також знайшли відображення у виступах автора на сторінках наукових фахових видань. Результати роботи впроваджені в навчальний процес в Українській академії банківської справи при викладанні дисциплін “Бухгалтерський облік підприємств”, “Фінанси підприємств”.

Публікації результатів досліджень. Результати досліджень знайшли відображення у восьми наукових публікаціях у фахових виданнях загальним обсягом 2,1 д.а., з них особисто автору належить 2,0 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 167 сторінок, у тому числі 22 таблиці та 12 рисунків, які розміщені на 31 сторінці, список використаної літератури містить 162 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, сформульовано основну мету і завдання дослідження. Визначено положення наукової новизни, вказано напрямки практичної реалізації одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні засади визначення економічної сутності основних виробничих фондів” розкрито соціально-економічну сутність фінансового менеджменту та теоретичні аспекти визначення економічної ефективності основних фондів; розглянуто класифікацію та оцінку основних фондів підприємств; визначено методичні підходи до відображення зносу та амортизації основних виробничих фондів підприємства.

Проведене в дисертаційній роботі дослідження соціально-економічної сутності фінансового менеджменту та теоретичних аспектів визначення економічної ефективності основних виробничих фондів свідчить, що менеджмент в загальному вигляді - це система теоретичних та практичних знань про принципи, методи, засоби і встановлення форм управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та забезпечення прибутку як на макро-, так і на мікроекономічному рівні. Фінансовий менеджмент - це механізм досягнення тієї ж мети за допомогою фінансових важелів. Під стратегією управління в зазначеному випадку необхідно вважати загальний напрямок та спосіб використання засобів виробництва (основних виробничих фондів) для досягнення поставленої мети. Аналізуючи основні виробничі фонди підприємства, фінансовий менеджмент повинен враховувати: забезпеченість підприємства основними виробничими фондами; ступінь впливу стану та використання основних виробничих фондів на фінансові показники роботи підприємства; стан зношеності основних виробничих фондів; порядок нарахування амортизації основних виробничих фондів; питому вагу основних виробничих фондів в основних фондах підприємства тощо.

Дослідження різних визначень основних фондів підприємства дозволяє автору стверджувати, що основні виробничі фонди - це частина основних фондів підприємства, яка в речовій формі відображена в засобах праці, зберігає протягом тривалого часу свою форму, переносить частинами свою вартість на вартість продукції та відшкодовується тільки після проведення декількох виробничих циклів. Висвітлені сторони категорій основних засобів і основних фондів, дають можливість визначити найважливіші характеристики, зокрема, вони являють собою суспільно виражену в двох формах власність (державна та приватна); беруть участь у виробництві протягом тривалого проміжку часу в незмінній натуральній формі; вивільняються з економічного обороту частинами протягом всього періоду їх використання; беруть участь у формуванні вартості виробленої продукції в розмірі суми зносу; є продуктом попередньої людської праці з властивою для них вартістю; відновлюються в натуральному виразі за рахунок капітальних вкладень та відповідних джерел господарських грошових потоків.

В результаті дослідження соціально-економічної сутності основних виробничих фондів автором зроблено висновок, що для успішного вирішення завдань фінансового управління процесами виробництва і відтворення основних засобів праці, постійного утримання їх у придатному до функціонування стані і забезпечення ефективного використання необхідна інформація не тільки про вартість, але й детальні відомості про матеріально-речовий склад, корисні зовнішні функції, стан готовності до експлуатації та інші дані. Таким чином, цілком правомірне вживання в бухгалтерському обліку на рівні виробничих підрозділів і підприємства в цілому терміну “основні засоби”, а на більш високих ієрархічних рівнях управління (макрорівні) - терміну “основні фонди”.

Послідовний аналіз поглядів на економічну сутність основних фондів дає можливість стверджувати, що основні фонди підприємств залежно від ступеня їх участі у процесі виробництва поділяють на виробничі і невиробничі. Основними виробничими фондами називають засоби виробництва, які впродовж багатьох виробничих циклів зберігають натуральну форму і поступово, в міру зносу, переносять свою вартість на вартість готової продукції. Основні невиробничі фонди не беруть безпосередньої участі у процесі виробництва товарів, наданні послуг. До них належать житлові будинки, гуртожитки, їдальні та ін., які належать підприємству на правах власності.

Дослідження іноземних та національних стандартів оцінки основних фондів дали змогу автору стверджувати, що в Україні облік наявності та руху основних фондів здійснюється за первісною або відновлювальною вартістю, а при безкоштовному отриманні - за обліковою вартістю сторони, яка передає ці основні фонди. У західних країнах, зазвичай, використовується ринкова вартість при існуючому використанні або відновлювальна вартість основних фондів, заснована на витратах їх відтворення, тоді як при реконструкції об'єктів - інвестиційна вартість, тобто вартість для конкретного інвестора. Ринкова вартість (вартість при обміні) - це найбільш ймовірна ціна, яку повинен мати товар на конкурентному відкритому ринку з дотриманням усіх умов справедливої торгівлі, свідомих дій продавця і покупця, без впливу незаконних стимулів. Але поряд з правильною оцінкою основних виробничих фондів необхідно враховувати знос та амортизацію основних виробничих фондів. Автором розглянуто теорію видів зносу відповідно до концепції американських вчених, класичної політичної економії та марксистської теорії додаткової вартості. Розглянувши поняття зносу та його видів, в роботі зроблено висновок про нетотожність зносу та амортизації основних фондів. При фізичному або матеріальному зносі відбувається втрата основними фондами їхньої споживчої вартості, тобто погіршення техніко-економічних характеристик під впливом процесу праці, сил природи, а також внаслідок невикористання основних фондів. Дослідивши це питання, автор визначив, що процеси, які впливають на фізичний (матеріальний) знос, можна об'єднати в поняття “зношування”. Зношування - причина зносу, а знос - наслідок дії процесу зношування. Поняття зносу і зношування тісно взаємопов'язані, але нетотожні. Про це можна стверджувати, якщо розглянути поняття морального зносу. Поняття морального зносу має першу та другу форми. Моральний знос першої форми виражається у зниженні вартості засобів праці тією мірою, якою знижується вартість нових аналогічних засобів праці. Знос другої форми - це зниження вартості тією мірою, якою нові машини вступають з ними в конкуренцію. В роботі розглянуто відмінність зносу від амортизації: знос - це втрата споживчої вартості і вартості засобів праці, амортизація - процес перенесення вартості на готовий продукт. Матеріальною основою амортизації є зношування засобів праці. Вважаємо, що доцільно було б вести мову про амортизацію основних засобів, а не фондів, тому що зношуються засоби, а не фонди.

У другому розділі “Фінансовий аналіз стану основних виробничих фондів” досліджено сучасний стан основних виробничих фондів, здійснено аналіз впливу основних виробничих фондів на фінансові показники роботи підприємства, розглянуто рівень організації та шляхи вдосконалення обліку основних виробничих фондів на підприємстві.

Проведені дослідження фінансового стану та використання основних виробничих фондів дозволяють стверджувати, що сучасний економічний процес відбувається на загальному негативному фоні, коли спостерігається тотальний спад виробництва. Так, обсяг виробленої товарної продукції асоціації “Сумим'ясопром” зменшився з 210,9 млн. грн. у 1993 р. до 27,8 тис. грн. у 1999 р. в порівняних цінах станом на 01.01.98 р., спостерігається спад рівня рентабельності з 24,3 % у 1993 р. до 5,7 % у 1999 р.

Аналіз основних показників використання основних фондів асоціації “Сумим'ясопром” (табл. 1) свідчить, що частка основних виробничих засобів в основних фондах підвищилась на 2 %, однак відбувається подальше зростання коефіцієнта зносу основних засобів. На підприємстві залишаються працювати застарілі, зношені основні засоби, на що вказує зменшення коефіцієнта вибуття основних засобів на 0,02. Внаслідок цього відбувається зниження ефективності використання основних фондів, про що свідчить показник фондовіддачі, який зменшився на 0,31 грн. Таким чином, проведений аналіз показників використання основних фондів свідчить про актуальну необхідність розробки механізму фінансового менеджменту основних виробничих фондів.

Таблиця 1. Показники використання основних фондів асоціації “Сумим'ясопром”

В роботі досліджено вплив основних виробничих фондів на рентабельність за допомогою показників фондовіддачі й оборотності, оскільки вони дають достовірні дані про ефективність використання наявних основних виробничих фондів і нормованих оборотних коштів, які відображають стан фінансового менеджменту основних виробничих фондів.

Слід зазначити, що існуюча система розрахунку показника рентабельності зумовлює наступну закономірність - рівень рентабельності знаходиться в залежності від зростання обсягу виробництва і зміни розміру основних виробничих фондів і нормованих оборотних засобів. Підвищення вартості основних виробничих фондів знижує рівень рентабельності. Однак це призводить до неправильних висновків і не відображає реальної картини використання основних виробничих фондів на підприємстві. Впровадження нової техніки, більш сучасного технологічного устаткування, застосування матеріалів і сировини високої якості - це головне в підвищенні ефективності виробництва. В свою чергу, це позитивно впливає на рівень рентабельності, а тому зміну величини прибутку та основних виробничих фондів не можна вважати єдиними чинниками, що впливають на рівень рентабельності. Ці кількісні показники мають своє якісне відображення у вигляді прибутку на одну гривню випущеної товарної продукції, фондовіддачі, оборотності. Фондовіддача, оборотність та прибуток на одну гривню випущеної товарної продукції безпосередньо впливають на рентабельність та відображають дійсну картину ступеня ефективності використання основних виробничих фондів, яке і призводить до зростання рівня рентабельності.

Використовуючи формулу розрахунку коефіцієнта рентабельності, в якій значення обсягів реалізованої продукції замінено на випущену товарну продукцію, отримаємо:

,(1)

деК - коефіцієнт рентабельності;

Р - балансовий прибуток, тис. грн.;

F - основні виробничі фонди, тис. грн.;

E - нормовані оборотні засоби, тис. грн.;

N - товарна продукція, тис. грн.Застосувавши формулу 1, визначимо вплив якісних чинників на рівень рентабельності за допомогою методу ланцюгових підстановок. Результати розрахунків свідчать, що показник рівня рентабельності змінився у разі зміни прибутку на одну гривню випущеної товарної продукції - на 4,72 %, зменшення коефіцієнта фондовіддачі основних виробничих фондів - на 2,79 % та збільшення коефіцієнта обіговості нормованих оборотних засобів - на 0,40 %, що разом складає 7,11 %.

Проведений аналіз зміни рівня рентабельності залежно від обсягів виробничих фондів, а також показників їх ефективного використання дає дві різні характеристики впливу чинників. Більш достовірний вплив на рівень рентабельності, на нашу думку, дає змогу визначити розрахунок за факторами фондовіддачі, обіговості та прибутку на одну гривню товарної продукції. Ці фактори відображають неефективне використання виробничих фондів, що підтверджується розрахунками. Тому рівень рентабельності залежить, перш за все, від величини фондовіддачі - на 30-40 %, швидкості обігу оборотних коштів та розміру прибутку на одну гривню випущеної товарної продукції - на 50-60 %.

Доцільно зазначити, що фінансовий менеджмент основних виробничих фондів повинен бути направлений на більш ефективне їх використання. З метою його поліпшення автором досліджено організацію обліку основних виробничих засобів та запропоновано заходи щодо його вдосконалення.

Одним із завдань вдосконалення організації управління основними виробничими фондами є вдосконалення фінансового механізму перенесення вартості виробничого обладнання та механізмів на вартість виробленої ними продукції.

У третьому розділі “Основні напрямки вдосконалення організації управління основними виробничими фондами асоціації “Сумим'ясопром” автором запропоновано методику оцінки альтернативних варіантів оновлення основних виробничих фондів та основні шляхи підвищення її економічної ефективності для переробних підприємств сільського господарства.

В роботі автор проводить аналіз існуючих та діючих в Україні методик амортизаційних нарахувань на прикладі вакуумного апарата, первісна вартість якого складає 4600 грн.

Наведені порівняльні дані відображають неспроможність діючої методики, відповідно до Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня 1997 року, оскільки за весь термін служби фонд амортизації буде сформований тільки на 69,32 %, що не забезпечує навіть просте відтворення основних виробничих фондів. З цієї позиції, на нашу думку, більш доцільним є використання лінійного методу, який забезпечує рівномірне формування фонду і витрат обороту.

При кумулятивному методі в перші чотири роки експлуатації 72,2 % початкової вартості включаються у фонд амортизації, при лінійному - 50 %, при комбінованому - 68,4 %, при діючому в даний час в Україні - тільки 43,6 %. Кумулятивний та комбінований методи дають можливість уже наприкінці першої половини терміну експлуатації основних виробничих фондів використовувати амортизаційні відрахування на капітальні вкладення у більших обсягах, ніж при лінійному, і, тим більше, при діючому методі.

Використовувати кумулятивний метод відповідно до діючого податкового законодавства рекомендується тільки для активної частини основних засобів другої і третьої груп за рішенням підприємства. Для його широкого використання, на наш погляд, економіка України поки ще не готова, оскільки застосування кумулятивного методу супроводжується значним збільшенням собівартості продукції і зростанням цін. Що стосується об'єктів основних виробничих фондів першої групи, то, на наш погляд, доцільно використовувати лінійний (пропорційний) метод, тому що їхній моральний знос менше відчувається, ніж для другої і третьої груп.

З метою підвищення ефективності використання основних виробничих фондів в роботі запропоновано нову методику нарахування амортизаційних відрахувань залежно від кількості виробленої продукції. Базовою формулою цієї методики при розрахунку амортизації на конкретний вид обладнання є наступна:

,(2)

Де А - амортизаційні відрахування, грн.;

К - коефіцієнт річної норми амортизації;

S - первісна вартість, грн.;

F - фактична кількість виробленої продукції, одиниць;

P - паспортна продуктивність, одиниць.Згідно з запропонованою методикою амортизація нараховуватиметься на основні виробничі фонди пропорційно кількості виробленої продукції на кожній одиниці обладнання. Якщо обладнання виконує відведену для нього заводом-виробником паспортну продуктивність, то відповідно й амортизація нараховується в розмірі 100 % визначеної норми амортизації. Якщо ж обладнання працює не на повну потужність, то амортизація знижується на коефіцієнт недовиконання визначеної паспортної продуктивності. Запропонований метод визначення амортизації основних виробничих фондів буде стимулом підприємствам для випуску більшої кількості високоякісної продукції. Підприємство отримає більше прибутку і тим самим сплатить більше податків державі. Це дасть можливість виключити простої обладнання, дозволить більш точно розраховувати собівартість виробленої продукції. За допомогою цього методу підприємства зможуть швидше і точніше розраховувати амортизацію обладнання та акумулювати кошти для відтворення існуючого обладнання більш новим та сучасним.

В роботі розглянуто дію понижуючих коефіцієнтів при нарахуванні амортизації. За три роки ВАТ “Сумський м'ясокомбінат” внаслідок застосування понижуючих коефіцієнтів по нарахуванню амортизації втратив (тобто не включив у собівартість продукції) 499 тис. грн. амортизаційного фонду, що негативно відобразилося на відновлювальній функції амортизації. При цьому фактична собівартість виробленої продукції тільки в 1999 р. була штучно занижена на 127 тис. грн., що позитивно відобразилося на вартості продукції, і негативно - на відображенні в амортизаційних відрахуваннях вартості виробничого майна. Це дає змогу стверджувати, що діюча на даний час методика нарахування амортизації суперечить відновлювальній функції амортизації та штучно завищує оподаткований прибуток підприємства. Введення в дію запропонованого механізму амортизаційних відрахувань дасть змогу уникнути застосування діючих на сьогодні понижуючих коефіцієнтів до нарахування амортизації.

З метою розуміння відтворювальної функції амортизації та її ролі у відтворювальному процесі, автором запропоновано підприємствам відкривати грошовий рахунок “Амортизація” в банку. Метою створення цього рахунку є відрахування частки амортизації безпосередньо на рахунок “Амортизація”, а залишок коштів надходить на поточний рахунок підприємства. Гроші на рахунок “Амортизація” можуть потрапляти лише з виручки від реалізації продукції. Створивши цей рахунок, ми зацікавимо підприємства випускати конкурентоспроможну продукцію, з продажу якої відбуватиметься накопичення грошових коштів на рахунку “Амортизація”. Таким чином, вводячи цей рахунок, ми створимо дійсний грошовий фонд, кошти з якого йтимуть тільки на ремонт та придбання основних засобів. Особливістю запропонованого рахунку є те, що він є безпосередньо грошовим. Недоліком діючої системи нарахування амортизації є те, що нарахована амортизація враховується лише за рахунок збільшення витрат підприємства та збільшення зносу основних фондів на суму нарахованої амортизації. На пропонованому нами рахунку грошові кошти поповнюються з кожною товарною операцією, тобто якщо продукція підприємства продається, то поповнюється і сума амортизаційних відрахувань на рахунку “Амортизація”. Цей рахунок є депозитним.

Одним із головних напрямків вдосконалення фінансового менеджменту основних виробничих фондів є підвищення завантаженості переробних підприємств сировиною. З метою завантаженості переробних підприємств та підвищення ефективності використання основних виробничих фондів пропонується створення інтегрованих формувань на базі м'ясопереробних підприємств за участю сільгоспвиробників та банківських структур. Під заготівлю сировини переробним підприємствам, на нашу думку, доцільно надавати пільгові кредити.