Аналіз та оцінка сучасного фінансового становища державних підприємств та організацій в Україні
Сутність фінансів державних підприємств та організацій в Україні. Джерела їх формування. Вплив, втручання держави у формування бюджетів державних підприємств. Аналіз розподілу субвенцій з державного бюджету між організаціями, що надають соціальні послуги.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 22.04.2014 |
| Размер файла | 185,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru
План
Вступ
Розділ 1. Основи функціонування фінансів державних підприємств і організацій
1.1 Сутність фінансів державних підприємств та організацій в Україні
1.2 Джерела формування фінансових ресурсів державних підприємств
1.3 Принципи організації фінансів державних підприємств
Розділ 2. Аналіз та оцінка сучасного фінансового становища державних підприємств та організацій в Україні
2.1 Вплив та втручання держави у формування бюджетів державних підприємств
2.2 Аналіз розподілу субвенцій з державного бюджету між державними підприємствами, що надають соціальні послуги дітям та молоді, у 2010 році.
Розділ 3. Напрями підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств та організації в Україні
Висновки
Бібліографічний список
Додатки
Вступ
Актуальність курсової роботи полягає в тому, що в зв'язку із нестабільною фінансовою ситуацією у світі, всі види підприємств та організацій перебувають у досить непевному становищі. Особливо це стосується державних підприємств, які зараз потребують значної підтримки з боку держави, а також вливань іноземних інвесторів.
Мета роботи - розкрити сутність фінансування державних підприємств, охарактеризувати їх стан на сучасному етапі розвитку України, а також, на основі проведеного дослідження, запропонувати напрями підвищення ефективності регулювання фінансів державних підприємств.
Основні завдання курсової роботи перераховані нижче:
1. проаналізувати основи функціонування фінансів державних підприємств та організацій;
2. визначити сутність фінансів державних підприємств та організацій в Україні;
3. підкреслити джерела формування фінансових ресурсів державних підприємств;
4. виділити принципи організації фінансів державних підприємств;
5. проаналізувати сучасне фінансове становище державних підприємств та організацій в Україні;
6. визначити вплив та втручання держави у формування бюджетів державних підприємств;
7. зробити аналіз розподілу субвенцій з державного бюджету між державними підприємствами, що надають соціальні послуги дітям та молоді, у 2010 році;
8. запропонувати напрями підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств та організації в Україні.
Об'єктом дослідження у даній роботі є фінанси державних підприємств та організацій.
Предметом дослідження курсової роботи є аналіз впливу фінансів державних підприємств та організацій на роботу фінансової системи країни в цілому.
При написанні цієї роботи я використовувала такі методи: історичний, аналітичний, метод дедукції та індукції, табличний, математичний та статистичний.
Розділ 1. Основи функціонування фінансів державних підприємств і організацій
1.1 Сутність фінансів державних підприємств та організацій в Україні
Розподіл і перерозподіл створюваних матеріальних і духовних благ у грошовій формі здійснюються за допомогою фінансів шляхом формування цільових грошових фондів у відповідних галузях народного господарства.
Використання фінансів дає можливість підприємствам сфери матеріального виробництва забезпечити безперервність процесу відтворення, вирішення виробничих, економічних та соціальних завдань, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів на рівні як держави, так і суб'єктів господарювання [12].
Економічну сутність фінансів підприємств розкриває сукупність грошових відносин, які виникають у суб'єктів господарювання у процесі їх створення і здійснення ними виробничо-фінансової діяльності.
Це грошові відносини між:
1. підприємствами та їх засновниками, які виникають при формуванні статутного фонду -- одержання грошей з державного бюджету, надходження пайових внесків та ін. Сума статутного капіталу державного підприємства відображає розмір статутного фонду, а акціонерного товариства -- суму випущених ним акцій;
2. підприємствами та іншими суб'єктами господарювання (постачальниками, покупцями, будівельними та іншими організаціями), що виникають у процесі купівлі-продажу продукції, надання послуг тощо;
3. підприємствами та різноманітними ланками фінансово-кредитної системи щодо внесків у ці ланки різних видів податків та платежів і отримання з них коштів на різні цілі.
До них належать також фінансові відносини підприємств з установами банків, які виникають у процесі отримання і погашення кредитів, безготівкових розрахунків, а також відносини з органами майнового і особистого страхування з приводу сплати в них підприємствами страхових внесків і отримання від них відповідних страхових відшкодувань. У цю групу включаються також відносини підприємств з фондовим ринком та інвестиційними фондами;
4. підприємством і зайнятими на ньому працівниками з приводу формування фонду оплати праці, її виплати, матеріального заохочення; виплати дивідендів за акціями, а також стягнення грошей за завдані збитки і утримання податків;
5. у межах підприємств, які виникають при розподілі отримуваних доходів і накопичень, формуванні різноманітних фондів грошових коштів.
Так, при розподілі отримуваного виторгу частину його підприємства спрямовують передусім на відшкодування вартості спожитих у виробництві основних і оборотних фондів, потім -- на відшкодування витрат живої праці, а з частини, яка залишилась, формують чистий дохід, з якого створюються і поповнюються відповідні резерви і фонди: резервний, статутний, розвитку виробництва, дивідендів (в акціонерних товариствах) тощо.
Створення і функціонування підприємств, їх господарська діяльність пов'язані з грошовими відносинами, які опосередковують процеси виробництва і продажу продукції, отримання доходів і накопичень та їх розподіл за відповідними фондами. У цьому зв'язку об'єктом фінансів підприємств є грошові відносини, пов'язані з отриманням доходів і накопичень, їх розподілом, формуванням і використанням відповідних фондів грошових коштів. Суб'єктами є підприємства і організації, установи (банківські та бюджетні), позабюджетні фонди та інші суб'єкти господарювання.
Матеріальною умовою появи і функціонування фінансів є гроші, покладені в основу існування відповідних видів грошових відносин підприємств.
Виникають фінансові відносини на підприємствах у процесі їх створення, здійснення ними виробничо-фінансової діяльності, розподілу доходів і накопичень, формування відповідних грошових фондів.
Таким чином, фінанси підприємств є системою грошових відносин, що виникають у процесі отримання і розподілу грошових доходів і накопичень, формування і використання відповідних фондів грошових коштів.
Матеріальною базою фінансів підприємств є виробництво, тобто у процесі виробництва продукції, її продажу формуються відповідні доходи підприємств, фонди грошових коштів. Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані і впливають один на одного. Що стабільніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.
Матеріальним змістом фінансів підприємств є фонди грошових коштів, які створюються на підприємствах у процесі розподілу їх доходів і накопичень [21 - c.87].
Фінанси підприємств слід відрізняти від грошей, грошових коштів, фінансових ресурсів. Гроші, грошові кошти, фінансові ресурси -- це специфічні, самостійні економічні категорії, які можна змінювати кількісно. Фінанси ж підприємств -- це грошові відносини, які функціонують на основі грошей, їх не можна змінювати кількісно.
Призначення фінансів підприємств -- забезпечувати фінансовими ресурсами безперервність процесу виробництва суб'єктів господарювання, розширювати їх виробничі фонди (основні й оборотні), активно впливати на підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції, збільшення накопичень і підвищення ефективності виробництва.
1.2 Джерела формування фінансових ресурсів державних підприємств
Фінансові ресурси формуються ще до початку діяльності підприємства в процесі утворення статутного фонду. Далі ці кошти інвестуються для забезпечення виробничо-господарської діяльності, розширення й розвитку виробництва. Саме так підприємство отримує можливість займатися виробництвом і збутом продукції, одержувати доходи. Грошові ресурси підприємств зберігаються в касі, а також на поточному, валютному та інших рахунках у банківських установах.
Саме фінанси підприємств та організацій державної та комунальної форм власності є основою фінансової системи держави, оскільки вони є головною ланкою народного господарства. Стан фінансів здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами. Залежність тут пряма: чим стабільніший фінансовий стан підприємств, тим забезпеченіше загальнодержавні та регіональні грошові фонди, більш повно задовольняються соціальні і культурні потреби тощо. Сутність фінансів підприємств проявляється через їх функції. Під функціями потрібно розуміти ту "роботу", яку виконують фінанси [19 - c.55].
Однією з найважливіших сторін фінансової діяльності підприємств є формування і використання різноманітних грошових фондів, які можна розбити на чотири групи:
Фонди власних коштів - це статутний фонд, додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд та ін.
Фонди позичених коштів - кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.
Фонди залучених коштів - фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.
Оперативні грошові фонди - існують для виплати заробітної плати, дивідендів, платежів до бюджету.
Перша група - грошових фондів на підприємстві - фонди власних коштів , що відіграють вирішальну роль у його діяльності.
При організації підприємство повинно мати статутний фонд або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних і важливих завдань фінансової служби підприємства. Статутний капітал - основне джерело власних коштів на підприємстві. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного і комунального підприємства - величину статутного фонду.
Статутний фонд змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Статутний капітал підприємства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал виступає першим грошовим фондом, що відображається в пасиві балансу.
Додатковий капітал є другим фондом після статутного і включає:
– результати дооцінки основних фондів;
– емісійний доход акціонерного товариства (доход від продажу акцій зверх їх номінальної вартості за мінусом витрат на їх продаж);
– безповоротно отримані грошові та матеріальні цінності на виробничі потреби;
– асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;
– надходження для поповнення оборотних коштів.
Резервний капітал - утворюється за рахунок прибутку, величина відрахувань до якого визначається статутом.
Інвестиційний фонд - призначений для розвитку виробництва. В ньому концентруються:
– амортизаційний фонд (для простого відтворення основних фондів);
– фонд накопичення (за рахунок прибутку підприємства для розвитку виробництва);
– позичені джерела;
– залучені джерела (благодійні внески, бюджетні асигнування).
Інвестиційний фонд є джерелом збільшення статутного фонду.
Валютний фонд - формується за рахунок валютної виручки від експортних операцій і тих, що купують валюту для здійснення імпортних операцій. Цей фонд не має самостійного цільового призначення.
Друга група - фонди позичених коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтись без позичених коштів. Їх різноманітність дає можливість використання їх в різних ситуаціях. Позичені кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню виробництва, його ефективності [18 - c.67].
Третя група - фонди залучених коштів - мають подвійний характер: з одного боку, вони знаходяться в обороті підприємства, з іншого - вони належать його робітникам, це переважно дивіденди і фонд споживання - грошовий фонд, що створюється за рахунок чистого прибутку і використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб підприємства.
Четверта група - оперативні грошові фонди підприємства створюються ним періодично. Два рази на місяць, як правило, на підприємстві формується Фонд виплати заробітної плати.
Для забезпечення вчасної виплати зарплати на рахунку підприємства повинні накопичуватися необхідні грошові кошти, а при їх відсутності підприємство звертається до банку за кредитом на виплату зарплати. Велике значення при цьому має визначення оптимальних строків виплати зарплати і кількості днів, необхідних для цього. Періодично підприємство організовує фонд для платежів у бюджет різноманітних податків. Несвоєчасні платежі до бюджету підприємством тягнуть за собою штрафні санкції (додаток А).
Спроможність підприємства досягнути успіху на ринку залежить від ефективності управління його фінансовими ресурсами. Добре організоване управління є необхідною складовою для їх успішної роботи в умовах жорсткої ділової конкуренції.
Механізм управління фінансами державних підприємств в умовах перехідної економіки лише починає формуватись. Тому дослідження методологічних питань цього управління, визначення форм його взаємодії з державною фінансовою системою дуже актуальні на сучасному етапі. Ця актуальність визначається і тим, що без докорінної зміни механізму управління фінансами державних підприємств на ринкових засадах не можна розраховувати на підвищення результативності їхньої діяльності, ефективне виконання їхніх функцій як учасників ринкових відносин в Україні, вихід з економічної кризи в цілому.
Проблеми методології управління фінансами державних підприємств потребують попереднього розгляду категорій "фінанси підприємства" та "фінансові відносини підприємства", які, з одного боку, мають визначити сутнісний бік предмета цього управління в умовах перехідної економіки, а з другого -- особливості його змісту стосовно підприємств із державним капіталом. фінанси державний бюджет підприємство
Фінанси державних підприємств характеризують систему економічних відносин щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на підприємствах з державним капіталом для забезпечення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу.
Розгляд сутності фінансів державного підприємства та їхнього місця в системі державних фінансів дає змогу перейти до висвітлення системи фінансових відносин цих підприємств.
Відповідно до раніше з'ясованої сутності фінансів державного підприємства можна сказати, що фінансові відносини державного підприємства характеризують особливі форми його внутрішніх та зовнішніх фінансових зв'язків, які генерують фінансові потоки, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням його фінансових ресурсів.
Розгляд сутності фінансів державного підприємства та системи його фінансових відносин дає змогу безпосередньо перейти до дослідження принципів організації фінансів державних підприємств [20 - c.43].
1.3 Принципи організації фінансів державних підприємств
До основних принципів організації фінансів належать такі:
– демократичний централізм;
– плановість;
– господарський (комерційний) розрахунок;
– самофінансування.
Демократичний централізм у галузі фінансів виявляється в централізації державою частини доходів підприємств у централізовані фонди шляхом стягнення різних податків і платежів, які встановлюються державою, а розраховуються і сплачуються безпосередньо платниками під контролем держави; у проведенні єдиної політики оподаткування, фінансування, кредитування і розрахунків, з одного боку, і в господарській самостійності здійснення підприємствами виробничо-фінансової діяльності, розподілу і використання отримуваних доходів і накопичень -- з іншого.
Плановість у галузі фінансів виявляється в розробці на основі виробничих показників фінансових планів з визначенням у них фінансових ресурсів в обсягах, необхідних для виконання планів економічного і соціального розвитку підприємств.
Господарський розрахунок -- основний метод господарювання підприємств, який базується на порівнянні витрат з результатами діяльності, що передбачає відшкодування витрат за рахунок власних доходів, а також забезпечення рентабельності виробництва.
Комерційний розрахунок на підприємствах упроваджується шляхом реалізації його принципів:
– господарсько-оперативної самостійності;
– самоокупності;
– матеріального зацікавлення і матеріальної відповідальності;
– контролю гривнею за результатами діяльності.
Найважливішим принципом госпрозрахунку є самоокупність. Він передбачає покриття витрат підприємства власними доходами і отримання накопичень, необхідних для сплати відповідних податків у бюджет, вирішення соціальних питань і матеріального стимулювання працівників підприємства за результатами їхньої праці [14 - c.56].
Мінімальний рівень рентабельності, який забезпечує підприємствам отримання прибутку, необхідних для їх роботи на принципі самоокупності, за розрахунками економістів, має становити 8-15 % собівартості проданої продукції, наданих послуг. Це означає, що на кожні 100 грн. витрат підприємство має отримати 8-15 грн. прибутку.
Важливим принципом організації фінансів підприємств є також самофінансування, яке виявляється в забезпеченні розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішенні соціальних питань підприємств за рахунок власних фінансових ресурсів (прибутку, амортизаційних відрахувань тощо).
При самофінансуванні не лише відшкодовуються витрати на виробництво і продаж продукції, вносяться платежі до бюджету, вирішуються питання соціального розвитку підприємства і матеріального стимулювання працівників, як при самоокупності, а й фінансуються капітальні вкладення, приріст власних оборотних активів та інші витрати з розширення виробництва за рахунок власних фінансових ресурсів. Водночас самофінансування не виключає (в разі нестачі власних фінансових ресурсів на фінансування розширення виробництва) залучення довгострокових кредитів банку на основі поворотності й платності.
Фінансування ж з бюджету цих підприємств на розширення виробництва не практикується. Для функціонування на умовах самофінансування підприємства, за розрахунками економістів, мають забезпечувати рівень прибутковості, який відповідає рентабельності 30-35 % собівартості реалізованої продукції, наданих послуг. Такий рівень рентабельності -- величина відносна і залежить від віку й ступеня зносу основних фондів підприємства, що підлягають заміні [5 - C.23].
Отже, зі збільшенням обсягів заміщуваних основних фондів і їх розширенням підприємствам необхідно збільшувати обсяги накопичень як основного джерела фінансових ресурсів для їх фінансування, що спричинюється, як правило, до підвищення рівня рентабельності, і навпаки.
Розглядаються і дещо інші принципи організації фінансів, такі як наприклад:
1. самостійність у сфері фінансової діяльності;
2. зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності;
3. відповідальність за результати фінансово-господарської діяльності;
4. контроль за фінансово-господарською діяльністю;
5. самофінансування.
Розділ 2. Аналіз та оцінка сучасного фінансового становища державних підприємств та організацій в Україні
2.1 Вплив та втручання держави у формування бюджетів державних підприємств
Переважаючу масу послуг у бюджетних установах становлять послуги соціально-культурного характеру. Вони виключно різноманітні і через це надаються споживачам як на платних засадах, так і безоплатних, а отже, мають різні джерела фінансування. Конкретний склад фінансових ресурсів, що скеровуються на задоволення соціально-культурних потреб, залежить перш за все від характеру самих потреб. Тут можна виділити такі три групи:
– потреби, що мають велике значення для всього суспільства, а тому їхнє задоволення не повинне залежати від рівня одержуваного кожним громадянином доходу і має гарантуватися Конституцією країни (наприклад, потреба громадян в початковій і середній освіті). Джерелом фінансування цих потреб виступають загальнодержавні фінансові ресурси, що виділяються з бюджетних і позабюджетних (соціального призначення) фондів;
– потреби, що мають суспільно важливий характер, але через обмеженість загальнодержавних ресурсів не покриваються ними лише в межах необхідного мінімуму на принципах часткового фінансування з рахунку коштів державного бюджету. Задоволення цих потреб понад встановлений нормативний рівень здійснюється завдяки іншим фінансовим джерелам, у тому числі і коштів населення. Прикладом таких потреб може служити мінімальний рівень медичного обслуговування населення, середній рівень освіти, встановлена норма соціального забезпечення громадян тощо;
– індивідуальні потреби громадян, пов'язані з їхнім відпочинком і охороною здоров'я, забезпеченістю житлом тощо. Вони не повинні покриватися завдяки суспільству, а тому фінансовими джерелами їхнього задоволення виступають кошти підприємств, організацій і населення.
Наразі для фінансування установ і організацій, що надають різноманітні послуги соціально-культурного характеру, використовуються такі джерела:
– бюджетні кошти, що виділяються установам і організаціям на основі встановлених нормативів. Нормативи бюджетного фінансування виконують роль ціни на ті роботи, які надаються державою споживачу. Нормативи мають бути орієнтовані на кінцеві результати діяльності соціально-культурних установ відповідного профілю, хоча сьогодні цього повністю реалізувати не вдалося: по школах - на утримання на одного учня, по лікарнях - на лікування одного хворого, по дитячих дошкільних установах - на утримання однієї дитини тощо;
– грошові кошти державних, приватних та громадських організацій, громадян, отриманих від виконання робіт (послуг), проведення заходів на платних засадах згідно з укладанням з юридичними особами договорів та замовленнями населення. Сюди відносяться, наприклад, надходження грошових коштів за надання наднормативних послуг в галузі медичного обслуговування громадян, за додаткові послуги у сфері освіти (особливо щодо підготовки та перепідготовки кадрів, підвищення їхньої кваліфікації тощо). У договорах, що укладаються, визначаються обсяг, структура і якість послуг, порядок забезпечення установи матеріальними і фінансовими ресурсами, форми фінансування із коштів замовника тощо. При виконанні установою додаткових робіт сума виділених йому згідно з нормативом бюджетних асигнувань не зменшується, а одержані за договором або замовленням кошти збільшують фінансові ресурси установи;
– надходження від надання платних послуг населенню й іншим споживачам (від проведення різних оглядів, конкурсів, фестивалів, продажу квитків на видовища тощо) і продажу виробів власного виробництва (наприклад, лікарських засобів, медичних препаратів, продукції навчально-виробничих майстерень тощо). Платні послуги надаються споживачам відповідно до діючих прейскурантних та договірних цін; при цьому надання платних послуг не може здійснюватися замість діяльності, що фінансується з бюджету;
– виручка від здачі в оренду приміщень, споруд, устаткування;
– добровільні внески і безоплатно передані установам і організаціям матеріальні цінності, що надходять від державних підприємств та громадських організацій, добродійних та інших суспільних фондів, окремих громадян;
– інші грошові надходження.
Державні підприємства дуже залежать від фінансування з держбюджету, саме тому Уряд розробляє програми, які спрямовані на їх підтримку. Переважно Міністерство фінансів займається державними підприємствами та регулюванням їхніх бюджетів [24].
До сфери управління Міністерства фінансів України належать: державні комерційні підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" з виготовлення цінних паперів", Київська офсетна фабрика, Головний проектно-виробничий і сервісний центр комп'ютерних фінансових технологій, Управління з експлуатації майнового комплексу та казенні підприємства пробірного контролю - Центральне, Східне, Західне, Південне, Кримське, Донецьке, Дніпропетровське (далі - Підприємства).
Підприємства, що належать до сфери управління Мінфіну, є прибутковими, відрахування до бюджету та виплата заробітної плати проводиться своєчасно та в повному обсязі, справ про банкрутство станом на 01.07.2010 не порушено.
Свою виробничу програму Підприємства формують на підставі договорів, укладених із міністерствами, організаціями, банківськими установами та підприємствами, на базі чинного законодавства та за договірними цінами.
Загальна середньооблікова кількість штатних працівників Підприємств за звітний період становила 1 691 особу. Оплата праці на Підприємствах здійснюється за відрядно-преміальною і почасово-преміальною системами.
Витрати на оплату праці за 2 квартал 2010 року становили 22,6 млн. грн., що на 4,2 млн. грн. більше, ніж фактичні витрати відповідного періоду минулого року, темп росту фонду оплати праці - 122,8 відсотка. Середньомісячна заробітна плата на одного працівника з урахуванням компенсаційних та заохочувальних виплат дорівнювала 4 465 гривень.
Щоквартально директорами Підприємств подаються до Мінфіну звіти про виконання показників фінансового плану підприємства, ефективності використання державного майна і прибутку, а також майнового стану.
Аналіз фінансово-економічних показників, які характеризують діяльність Підприємств за ІІ квартал 2010 року, свідчить про таке:
Загальна сума доходів становила 148,2 млн. гривень, що на 1,2 млн. гривень, або на 0,8 відсотка менше, ніж планувалось.
Загальна сума витрат становила 138,1 млн. гривень, що на 0,5 млн. гривень, або на 0,4 відсотка більше, ніж було заплановано.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) становив 142,3 млн. гривень, що на 4,7 млн. гривень, або на 3,2 відсотка менше плану (96,8 % виконання), та на 15,1 млн. гривень, або на 11,8 відсотків більше фактично досягнутого за відповідний квартал 2009 року.
Загальна сума за показником "Чистий прибуток (збиток)" в цілому по Підприємствах у ІІ кварталі 2010 року становила 10,1 млн. грн., що менше планової суми на 1,7млн. грн. Відсоток виконання дорівнює 85,8%.
Капітальні інвестиції Підприємств у виробництво (у тому числі придбання (виготовлення) основних засобів, придбання (виготовлення) інших необоротних активів) становлять 1,6 млн. гривень.
Коштів на модернізацію, модифікацію (добудову, дообладнання) основних засобів спрямовано 487,7 тис. гривень.
Сплата поточних податків та обов'язкових платежів до державного та місцевих бюджетів у ІІ кварталі 2010 року становить 14,1 млн. гривень, що на 2,1 млн. гривень, або на 13,1 відсотка менше, ніж планувалось.
Відрахування частини чистого прибутку до державного бюджету в звітному кварталі становлять 1,4 млн. гривень (82,2% виконання плану) [25].
2.2 Аналіз розподілу субвенцій з державного бюджету між державними підприємствами, що надають соціальні послуги дітям та молоді у 2010 році
Субвенція - це виділення коштів місцевим органам влади з боку держави.
Субвенція спрямовується бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бюджетам Донецької, Кіровоградської, Рівненської, Черкаської, Чернівецької областей, бюджету м. Севастополя за розподілом згідно з додатком за помісячним розписом асигнувань державного бюджету і виділяється республіканському (АР Крим), Донецькому, Кіровоградському, Рівненському, Черкаському, Чернівецькому обласним, Севастопольському міському центрам соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - центри) відповідно до Порядку перерахування дотації вирівнювання, додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів та субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам, коштів, що передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, а також міжбюджетних трансфертів між місцевими бюджетами.
Перерахування субвенції здійснюється відповідно до Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів затвердженого Державним казначейством [2].
Субвенція використовується центрами для завершення ремонтних робіт в закладах, що надають соціальні послуги дітям та молоді, створення яких було розпочато в 2007 році (соціальних гуртожитках, соціальних центрах матері та дитини, центрах соціально-психологічної допомоги, центрах реабілітації дітей та молоді з функціональними обмеженнями, центрах для ВІЛ-інфікованих дітей та молоді).
Таблиця 2.1.
Розподіл обсягу субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на завершення ремонтних робіт в державних закладах
|
Найменування адміністративно-територіальної одиниці |
Обсяг субвенції, тис. грн.. |
|
|
Автономна Республіка Крим |
3394,6 |
|
|
області: |
||
|
Донецька |
8010 |
|
|
Кіровоградська |
450 |
|
|
Рівненська |
1080 |
|
|
Черкаська |
643,3 |
|
|
Чернівецька |
922,5 |
|
|
М. Севастополь |
525,3 |
|
|
Усього |
15025,7 |
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Донецька, Кіровоградська, Рівненська, Черкаська, Чернівецька обласні, Севастопольська міська держадміністрації подають Міністерству сім'ї молоді та спорту підготовлені центрами документи про стан готовності приміщень закладів і план-графік ремонтних робіт в розрізі кожного закладу за формою, встановленою Міністерством, для його затвердження.
Обсяг субвенції визначається кожному закладу згідно з проектно-кошторисною документацією з урахуванням вимог державних стандартів, технічних умов, нормативів витрат, діючих цін і тарифів [3].
Центри можуть здійснювати попередню оплату в розмірі 30 відсотків вартості робіт, які згідно з договором передбачається виконати протягом поточного року.
Закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок субвенції здійснюється в установленому законодавством порядку.
У договорах про закупівлю товарів, робіт і послуг за рахунок субвенції обов'язково передбачаються умови застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, Донецька, Кіровоградська, Рівненська, Черкаська, Чернівецька обласні, Севастопольська міська держадміністрації:
– подають Міністерству сім'ї, молоді та спорту щоквартальну інформацію про виконання плану-графіка ремонтних робіт;
– несуть відповідальність за забезпечення функціонування закладів починаючи з 1 січня 2011 року;
– подають до 1 лютого Міністерству сім'ї молоді та спорту інформацію про вжиті заходи до забезпечення функціонування закладів починаючи з 1 січня 2011 р. для подальшого подання її Кабінетові Міністрів України.
Складення та подання фінансової звітності про використання субвенції, а також контроль за її цільовим та ефективним витрачанням здійснюються в установленому законодавством порядку.
Переліки об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок субвенцій, за напрямами, визначаються у двотижневий строк після затвердження цього порядку відповідними місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних місцевих рад і подаються Мінфіну для погодження [4].
До переліку об'єктів та заходів, які фінансуються за рахунок субвенцій, включаються:
1. будівництво, реконструкція, капітальний ремонт об'єктів інфраструктури комунальної власності;
2. проекти, спрямовані на здійснення екологічних і природоохоронних заходів;
3. заходи, пов'язані з переселенням громадян з аварійних будинків, придбанням житла для відселення мешканців будинків, що розташовані на території Національного дендрологічного парку "Софіївка", яка підлягає реконструкції;
4. інші заходи, спрямовані на соціально-економічний розвиток регіонів (додаток В).
Розділ 3. Напрями підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств та організацій в Україні
Сучасна світова фінансова криза показала обмежену ефективність ринкових механізмів регулювання і довела необхідність державного втручання в економіку. Посилення ролі держави в регулюванні економіки вимагає створення гнучкої і економічно обґрунтованої системи, яка б повною мірою відповідала світовому досвіду побудови ефективних ринкових відносин.
Тільки комплексний системний підхід до дослідження механізмів впливу з боку держави на процеси формування і розвитку підприємств дозволить побудувати оптимальну структуру економіки України, визначить інструменти забезпечення її збалансованості, стабільності й конкурентоспроможності в умовах глобалізації й світової економічної кризи [16 - c.100].
Сучасна фінансова криза позначила тенденцію до розширення масштабів підприємницької діяльності держави і посилення її ролі в економіці. Відбулася переоцінка уявлень про масштаби участі держави в підприємницькій діяльності та частки сукупного суспільного продукту, що повинен перебувати в державній власності.
Сьогодні в Україні існують підприємства різних форм власності, у тому числі і державні підприємства, котрі функціонують на основі державної власності.
Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця з правами юридичної особи, яка функціонує на основі державної форми власності у різних галузях народного господарства.
Поширеною є думка, що приватні підприємства простіше адаптуються до зовнішніх умов господарювання і тому є більш ефективними, ніж державні. Це судження засноване на численних фактах про низьку прибутковість, високі витрати й. навіть, збитковість державних підприємств. Це слугує підставою для висновків про низьку ефективність державних підприємств. Однак вибір між повним або частковим одержавленням (у формі регулювання) повинен визначатися залежно від цілей і завдань, а також конкретних політичних і економіко-соціальних умов.
Крім того, порівняння державних і приватних підприємств зазвичай буває некоректним тому, що вони: в багатьох випадках, націлені на досягнення різних фінансових і соціально-економічних результатів.
Не можна так само не враховувати обмеження, пов'язані з можливістю розвивати конкурентоспроможне національне виробництво, що могло б повною мірою протистояти зовнішнім міжнародним монополіям. Дана обставина визначила активний розвиток державного сектору підприємництва в багатьох галузях. Саме конкуренція з боку інших країн, погроза втрати контролю держави за економікою є одним з факторів, що формують необхідність існування державного сектору економіки.
За даними Фонду державного майна в Україні нараховується 608 державних підприємств (додаток Б).
Взагалі, кількість державних підприємств в Україні має тенденцію до зменшення (з 1523 у 2004 році до 608 у 2010 році). Це пов'язано передусім з процесом приватизації і необхідністю наповнення дохідної частини Державного бюджету України. На мою думку, держава не повинна ставити за мету різке скорочення кількості державних підприємств, адже їх можна перетворити на потужне джерело фінансування бюджетних витрат не змінюючи власника. Найбільш ефективним об'єктом для реалізації суспільних зобов'язань у цьому випадку можуть стати державні корпоративні інститути підприємництва, що мають фінансову самостійність.
Підприємства державного сектору оцінюються за критеріями мікро- і макроекономічної ефективності. Мікроекономічна ефективність державних підприємств відображає рівень їх рентабельності. Макроекономічна ефективність характеризую ступінь виконання державним сектором певних соціально-економічних функцій (завдань) [17 - с.71].
Аналіз результатів ринкових перетворень в Україні показує, що ефективному використанню державної власності через інститут державного підприємництва перешкоджає ряд невирішених проблем, серед яких:
– відсутність науково обґрунтованих критеріїв оптимізації обсягу і структури державного сектору економіки;
– необхідність удосконалення механізмів державного регулювання і контролю на підприємствах з державною часткою власності;
– відсутність стратегії розвитку підприємств державного сектору економіки;
Під час оцінки господарської діяльності підприємств, що належать державному сектору, варто враховувати ряд обставин:
– виконання ними суспільних (соціальних) зобов'язань;
– монопольне становище їх в окремих сферах економіки;
– необхідність фінансової підтримки з боку держави;
– необхідність використання методів та інструментів управління державними підприємствами.
Ефективному функціонуванню системи фінансів державних підприємств перешкоджають як екзогенні так і ендогенні чинники, зокрема нераціональною залишається структура підприємств державної форми власності, що є наслідком помилок, допущених під час здійснення приватизації економіки; значною мірою гальмують розвиток підприємств і фінансові проблеми, такі як забезпеченість власним оборотним капіталом, обґрунтованість фінансового планування, неефективність фінансового контролю тощо.
Основою для виявлення недоліків і фінансових проблем державних підприємств є постійне проведення фінансового аналізу. Вимогам забезпечення фінансового аналізу має відповідати й інформаційна база - фінансова звітність державних підприємств. Для кардинального поліпшення ситуації необхідно розробити політику збалансованого розвитку як щодо підприємств, котрі діють у ринкових умовах як підприємницькі структури, так і виробництв, які реалізують суспільні інтереси.
Негативним фактором, що впливає на фінансову діяльність державних підприємств є відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної власності. Є повністю державні й казенні підприємства, а також підприємства, у статутному фонді яких є частка держави. Однак, з боку їх власника - держави - керівництво і контроль за діяльністю таких підприємств, утворенням прибутку та його використанням фактично не здійснюється. До 2002 року фінансові плани цих підприємств навіть не вимагались, і не затверджувались Міністерством фінансів України. Державні підприємства не підлягають і аудиту Рахункової палати, за винятком отриманих бюджетних коштів.
На даний момент, значний вплив на фінансову діяльність державних підприємств справляють наслідки світової фінансової кризи, тому, з метою мінімізації її наслідків, затверджено План заходів Фонду державного майна України щодо запобігання можливому негативному впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність державних підприємств та господарських товариств, в статутному капіталі яких є державний пакет акцій (частка), які відносяться до сфери управління ФДМУ, яким передбачено завдання відповідальним Департаментам та регіональним відділенням:
Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств може бути
1. щодо організації невідкладного проведення засідань наглядових рад, на яких розглянути наступні питання стосовно:
– аналізу впливу світової фінансової кризи на фінансово-господарську діяльність підприємств;
– своєчасності та повноти сплати заробітної плати працівникам підприємств, внесків до Пенсійного фонду, інших фондів соціального страхування, податків, зборів (обов'язкових платежів) до державного та місцевих бюджетів;
– проблем взаємодії з банківськими установами, постачальниками, споживачами;
можливих наслідків щодо зайнятості працівників;
2. затвердити план заходів господарських товариств щодо недопущення (мінімізації) негативних наслідків світової фінансової кризи на підприємствах;
3. запровадити здійснення моніторингу погашення заборгованості із заробітної плати, зі сплати внесків до Пенсійного фонду;
4. з метою запобігання скорочення робочих місць проводити аналіз ситуації щодо виконання колективних договорів на підпорядкованих підприємствах [17 - C.190].
Таким чином, основними напрямами удосконалення системи управління фінансами державних підприємств мають бути: оптимальне фінансове планування, ефективний фінансовий аналіз та контроль, запровадження нормування оборотних коштів та комерціалізація підприємств державного сектора.
Також до недоліків функціонування фінансів державних підприємств належать: невизначеність у діях власника (держави), поєднання економічних і соціальних цілей, неефективний менеджмент, значні розміри та бюрократична структура управління. Обмежені можливості отримання прибутку, залежність від бюджетних коштів, а нерідко й монопольне становище призводять до зниження ефективності фінансово-господарської діяльності державних підприємств, стимулюють їх перехід у приватну (акціонерну) власність. Тому завдання пошуку оптимальних меж одержавлення власності, а також проблема роздержавлення є не національною, а загальносвітовою проблемою. Впродовж останніх тридцяти-сорока років з'явився новий сектор - "третій" - у результаті формування змішаних державно-приватних підприємств і корпорацій, де держава не є одноосібним власником, але здійснює контроль, володіючи блокуючим або контрольним пакетом акцій.
На сьогодні Урядом затверджено програму його діяльності на період 2009-2012 років, що передбачає впровадження відкритої приватизації на конкурсній основі та підвищення ефективності управління державною власністю через здійснення наступних заходів:
1. у сфері приватизації:
– проведення в повному обсязі інвентаризації та створення єдиного реєстру державного майна;
– максимальне скорочення списку компаній, що не підлягають приватизації;
– створення системи чітких критеріїв, що визначають необхідність збереження підприємства у державній власності; проведення приватизації усіх підприємств, що не відповідають цим критеріям, через відкритий конкурс. Приватизація компаній зв'язку, електроенергетики; транспортної та комунальної інфраструктури (порти);
– розроблення передпродажних заходів з підвищення вартості підприємств, що приватизуються;
– розроблення та виконання програми ефективного продажу міноритарних державних пакетів акцій у підприємствах;
2. у сфері підвищення ефективності управління об'єктами державної власності:
– удосконалення системи розподілу функцій з управління об'єктами державної власності; концентрація функцій управління державним майном в єдиному державному органі, наприклад, у реформованому Фонді державного майна;
– впровадження середньо- та довгострокового планування на державних підприємствах;
– запровадження практики проведення незалежного аудиту на державних підприємствах;
– корпоратизація державних підприємств та залучення незалежних директорів до спостережних рад;
– проведення прозорих конкурсів на керівні посади у державних підприємствах. Створення системи матеріальної винагороди керівництва державних підприємств за ефективне управління державним майном;
– передача на конкурсних засадах державних компаній в управління приватним (або змішаним - за участю держави) спеціалізованим компаніям за умови виконання цільових показників роботи та конфіденційності.
У процесі реформування вітчизняної економіки державні підприємства ще протягом довгого часу будуть займати досить відчутне, а у деяких галузях і домінуюче місце в реальному секторі економіки України. Це зумовлює актуальність розробки концепції довгострокового розвитку і забезпечення ефективного функціонування державних підприємств в умовах переходу до ринкових відносин, удосконалення форм і методів управління ними: в тому числі управління фінансами [5 - С.72].
Висновки
Фінанси підприємств усіх форм власності - важливіша категорія ринкової економіки. Вони відіграють вирішальну роль в системі фінансових відносин держави і сприяють вирішенню проблеми дефіциту бюджету, розвитку фондового ринку.
Саме фінанси підприємств та організацій державної та комунальної форм власності є основою фінансової системи держави, оскільки вони є головною ланкою народного господарства. Стан фінансів здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами.
Фінанси підприємств і виробництво взаємопов'язані і впливають один на одного. Що стабільніше економіка підприємств, то стійкіше їх фінансове становище. Іншими словами, стійкість фінансового становища підприємств забезпечується зростанням виробництва і підвищенням його ефективності.
Одним словом, оскільки фінанси підприємств залежать від виробництва, то його зміцнення та покращення технологій сприятиме накопиченню доходів у державних підприємствах і вони не тільки не потребуватимуть допомоги держави, а й навпаки в достатній мірі поповнюватимуть державний бюджет.
Тобто, можна точно відповісти на питання про те, чи важливу роль відіграють саме фінанси державних підприємств, звісно важливу, оскільки вони значною мірою поповнюють державний бюджет.
Фінанси державних підприємств потребують участі, оскільки Уряд не дуже підтримує ці установи. Звісно, в період фінансової кризи та збільшення державного боргу нашої країни, з бюджету виділяється мінімум коштів, але незважаючи на це, заробітну плату лікарям, вчителям та іншим представникам професій державного фінансування виплачувати все одно треба. Через це більшість молоді і не збирається вчитися на ті професії, отримавши які, не зможуть прогодувати себе та свою родину.
Таким чином, можна підсумувати, що у фінансовій сфері достатньо проблем, особливо пов'язаних з вчасним фінансуванням державних установ, тому починати їх вирішення треба із удосконалення форм і методів управління фінансовими ресурсами.
Отже, лікарні, школи, вищі навчальні заклади, державні фінансові, податкові організації дуже сильно залежать від щорічних та щомісячних надходжень з бюджету, оскільки заробітні плати, премії, стипендії потрібно виплачувати постійно, а головним джерелом їх надходження є держава.
Бібліографічний список
1. Білик М.Д. Фінансові проблеми державних підприємств // Фінанси України. - 2004. -№ 6. - С. 70-82.
2. Бюджетний кодекс України від 2001 р. № 37-38, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2478-VI від 09.07.2010 р.
3. Воробйов Ю.М. Особливості формування фінансового капіталу підприємств / Воробйов Ю.М. // Фінанси України. - 2009. - № 2. - С. 77-85.
4. Грабарчук С.С. Фінансові ресурси підприємства // Фінанси України - 2008. - №1. - С. 96-103.
5. Гуляєва Н.М. Фінансові ресурси підприємств / Н.М. Гуляєва, О.В. Сьомко // Фінанси України. - 2008. - № 12. - С. 58-62.
6. Качмарик Я.Д., Хуткий Р.І. Ефективність формування фінансових ресурсів підприємств // Фінанси України - 2008. - № 10. - с. 138-144.
7. Красностанова Н.Е. Особливості розвитку державного підприємництва в Україні // Теоретичні та прикладні питання державотворення. Електронне наукове фахове видання. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals
8. Лаговська О.А. Доходи та фінансові результати як об'єкти облікової політики/ О.А. Лаговська // Вісник ЖДТУ. - 2006. - № 2(36) - С. 53-59.
9. Лютий І. О. Новітні тенденції розвитку фінансової системи держави / І.О. Лютий // Фінанси України. - 2009. - № 5. - C. 24-30.
10. Марченко А. Аналіз джерел формування фінансових ресурсів / Марченко А. // Фінанси України. - 2007. - № 9. - С. 102-109.
11. Моніторинг корпоративних прав держави у статутних капіталах господарських товариств станом на 12.02.2010 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.spfu.gov.ua
12. Мотриченко В.М. Сфери діяльності та функції державних підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 5(71). - С. 120-127.
13. Обущак Т.А. Основні методичні напрямки оцінки фінансового стану торгівельних підприємств // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 12. - С. 99-106.
14. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. Фінансові плани підприємств державного сектору економіки. "Щодо фінансових планів підприємств на 2010-2011рр." [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=270167&cat_id=277750
15. Офіційний сайт Міністерства фінансів України. Фінансові плани підприємств, що належать до сфери управління Міністерства фінансів України. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=278037&cat_id=277752
16. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку використання у 2010 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на завершення ремонтних робіт в закладах, що надають соціальні послуги дітям та молоді, створення яких було розпочато в 2007 році" № 493 від 23 червня 2010 р.
17. Постанова КМУ "Про затвердження Порядку використання у 2010 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів" № 422 від 7 червня 2010 р.
18. Постанова КМУ "Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України" № 14 від 16.01.2008 р.
19. Рожко О.Д. Напрями підвищення ефективності управління фінансами державних підприємств в Україні // Теоретичні та прикладні питання економіки. - 2010. - № 23. - С. 189-195.
20. Руденко В.В. Проблеми організації фінансової діяльності державних підприємств та шляхи їх вирішення. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://intkonf.org
21. Сметанюк О.А. До питання багатофакторної системи діагностики фінансового стану підприємства // Вісник Вінницького політехнічного інституту. - 2007. - № 3. - С. 34-41.
22. Хотомлянський О.Л., Знахуренко П.А. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства // Фінанси України. - 2007. - № 1. - С. 111-115.
23. Шевчук В. О. Державні фінанси зарубіжних країн / В. О. Шевчук // Фінанси України. - 2008. - № 2. - C. 3-13.
24. Шитко О. П. Фінансова система: підходи до визначення та кількісної оцінки / О. П. Шитко // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 4. - C. 66-75.
25. Юшко С.В. Формування доходів підприємств та підвищення економічної ефективності їх господарювання : дис. канд. екон. наук: спец. 08.07.08 / Харківський національний аграрний ун-т ім. В.В. Докучаева. - Х., 2008. - С. 20-24.
Додаток а
Формування ресурсів підприємств
Размещено на http://www.allbest.ru
Додаток б
Чисельність господарських товариств, які знаходяться в управлінні фдму, у тому числі за часткою:
Додаток В
Розподіл за напрямами субвенцій з державного бюджету на соціально-економічний розвиток регіонів у 2010 році
|
Найменування адміністративно-територіальної одиниці |
Напрям |
Обсяг, тис. грн.. |
|
|
м. Дніпропетровськ |
міському бюджету на соціально-економічний розвиток |
43878,1 |
|
|
Артемівський район Донецької області |
Районному бюджету на реконструкцію спортивно-оздоровчого комплексу "Доломітчик" |
4000 |
|
|
м. Луганськ |
Міському бюджету на реконструкцію Луганської міської лікарні №7 |
3249,5 |
|
|
м. Одеса |
Міському бюджету на будівництво, реконструкцію та реставрацію Одеської клінічної інфекційної лікарні |
20000 |
|
|
м. Нова Каховка, Херсонської обл.. |
Міському бюджету на реконструкцію палацу культури |
2000 |
|
|
м. Умань, Черкаської обл. |
Міському бюджету на реконструкцію дендрологічного парку "Софіївка" |
2760 |
|
|
Рівненська обл.. |
Обласному бюджету на будівництво загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня в с. Познань ... |
Подобные документы
Основи формування, організації і функціонування фінансів державних підприємств. Відмінності державних фінансів відповідно до приватних та основні показники соціально-економічного розвитку. Чинники, що сприяють поширенню державного підприємництва.
курсовая работа [91,6 K], добавлен 01.06.2014Аналіз оподаткування юридичних осіб в Україні: податки та пільги. Механізм розрахунку і порядок сплати податків з суб’єктів підприємництва, їх вплив на доходи зведеного бюджету. Оцінка доходів бюджету з прибуткового оподаткування підприємств на 2011 р.
курсовая работа [152,1 K], добавлен 06.03.2012Економічна сутність і види фінансових ресурсів державного підприємства. Особливості їх структури і нормативно-правового регулювання. Аналіз показників фінансового стану БЦДСС, оцінка структури джерел формування фінансових ресурсів, шляхи оптимізації.
дипломная работа [732,1 K], добавлен 13.04.2012Сутність державного боргу як складової державних фінансів. Виявлення тенденцій і специфічних особливостей формування державного боргу в Україні, аналіз механізму управління ним в умовах перехідної економіки. Способи погашення державної заборгованості.
курсовая работа [1,8 M], добавлен 27.11.2014Суть бюджету України як провідної ланки державних фінансів, його роль і складові елементи. Бюджетна політика держави; аналіз показників доходної та видаткової частин. Формування і розподіл фондів грошових коштів, виконання видаткової частини бюджету.
курсовая работа [210,5 K], добавлен 18.04.2012Особливості системи державних фінансів. Сутність бюджету, яка реалізується через його функції. Основні джерела формування державного бюджету. Характеристика зарубіжного досвіду управління дефіцитом бюджету, можливість його впровадження в Україну.
курсовая работа [65,7 K], добавлен 21.04.2011Сутність бюджету як фінансової категорії та законодавчі основи бюджетного устрою України. Організація, структура і аналіз фінансового управління міста Дніпропетровська. Основні шляхи вдосконалення формування доходної частини місцевих бюджетів в Україні.
дипломная работа [6,9 M], добавлен 02.07.2010Поняття і види податкових пільг. Аналіз пільг при оподаткуванні прибутку підприємств, їх роль та ефективність використання. Сучасний стан податкових пільг та їх вплив на розвиток організацій. Шляхи удосконалення оподаткування підприємств в Україні.
курсовая работа [112,6 K], добавлен 12.02.2013Систематизація принципів оптимізації оподаткування підприємств в Україні та за кордоном. Загальна характеристика господарської діяльності ТОВ АФ "Хоружівка": оцінка фінансового стану об'єкта та аналіз сплати фіксованого сільськогосподарського податку.
дипломная работа [687,0 K], добавлен 19.12.2011Роль місцевих фінансів в національній економічній системі. Аналіз формування місцевих бюджетів в Україні. Проблеми та пропозиції щодо вдосконалення формування та розподілу видатків місцевих бюджетів та взаємовідносин між державним і місцевим бюджетом.
статья [20,1 K], добавлен 13.11.2017Основні джерела формування доходів державного бюджету. Аналіз формування дохідної бази державного бюджету України. Проблеми формування податкових доходів держави та шляхи їх вирішення. Використання рейтингової оцінки для оптимізації структури бюджету.
дипломная работа [191,1 K], добавлен 13.11.2013Вивчення особливостей фінансової діяльності комунальних підприємств які виконують послуги в ЖКГ, тому що саме від матеріально-фінансової бази цих підприємств залежить обсяг другої корзини доходів місцевих бюджетів. Джерела формування фінансових ресурсів.
реферат [19,2 K], добавлен 17.12.2010Теоретичні засади розвитку державних фінансів, характеристика їх складових частин та роль у розвитку економіки. Інституційно-правове забезпечення державних фінансів, стан податкової системи, характеристика розвитку бюджетних та позабюджетних фондів.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 19.09.2011Основи формування фінансового бюджету підприємства. Аналіз особливостей фінансового бюджетування діяльності суб’єктів підприємництва. Напрями підвищення ефективності фінансового бюджетування діяльності підприємств у посткризовий період розвитку економіки.
курсовая работа [497,0 K], добавлен 19.09.2014Методологічні основи формування і розподілу прибутку підприємств. Діагностика стану ВАТ "Дослідний електромонтажний завод", аналіз показників формування і використання прибутку. Вплив їх розмірів на фінансовий стан заводу, шляхи вдосконалення розподілу.
курсовая работа [149,7 K], добавлен 23.12.2012Сутність і касифікація форм державного кредиту - специфічного елементу державних фінансів, в якому держава відіграє роль позичальника коштів, кредитора або гаранта повернення коштів. Аналіз дефіциту Державного бюджету України та розміру державного боргу.
курсовая работа [338,2 K], добавлен 17.10.2011Характеристика податків з юридичних осіб. Механізм розрахунку і порядок сплати податків з суб’єктів підприємницької діяльності. Пільги, які надаються юридичним особам. Оцінка доходів державного бюджету з прибуткового оподаткування підприємств на 2011 рік.
курсовая работа [97,2 K], добавлен 06.03.2012Державні фінанси: значення, призначення та шляхи утворення державних фінансів. Місцеві фінанси. Порядок надбання місцевих фінансів, їх цільове призначення, шляхи розподілу. Взаємозв’язок місцевих і державних фінансів в українській державі.
творческая работа [53,2 K], добавлен 05.11.2007Сутність фінансової підтримки санації підприємств в Україні. Можливі джерела державної підтримки санації. Непрямі методи державної підтримки санації підприємств. Шляхи вдосконалення законодавчої бази щодо державної підтримки санації підприємств в Україні.
реферат [25,4 K], добавлен 18.10.2007Державні запозичення як основна форма державного кредиту. Класифікація державних запозичень. Основні механізми використання державних запозичень для фінансування дефіциту державного бюджету. Оцінка та шляхи забезпечення фінансової безпеки України.
курсовая работа [70,2 K], добавлен 07.05.2014
