Аналіз національної податкової системи: проблеми ефективності оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти та науки,молоді та спорту України

Тернопільський національний економічний університет

Кафедра економічної теорії

Курсова робота

на тему: “Аналіз національної податкової системи:проблеми ефективності оподаткування”



План

Вступ

1. Теоретичні засади податкової системи в Україні

2. Характеристика теорій оподаткування та їх вплив на формування національної податкової системи

3. Аналіз функціонування ПСУ

4. Напрями підвищення ефективності оподаткування в Україні на основі врахування зарубіжного досвіду

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність теми. Багато з проблем оподаткування,які сьогодні не отримали ефективного вирішення, стримуючи розв'язання загальних економічних завдань,пов'язанні з недостатнім рівнем наукового забезпечення. Не вийшли за межі дискусійного аспекту фундаментальні питання стосовно визначення, функцій податків, податкової системи, принципів її побудови з урахуванням особливостей перехідного періоду. Значні розбіжності спостерігаються у поглядах учених-економістів на співвідношення основних структуроформуючих податкової системи (прямих і непрямих податків), необхідність диференціації податкових ставок, сферу використання податкових пільг, що породжує вкрай негативні наслідки в практиці оподаткування. І хоча не в останню чергу, це наслідок втрати традицій розвитку національної фінансової науки на рівні світової, надолуження яких справа тривалого періоду, необхідність активізації наукового пошуку очевидна.

Незважаючи на те, що вітчизняна податкова система по набору податків відповідає світовим стандартам, сьогодні домінує втрата уявлення про оподаткування як систему. В теорії та на практиці переважають дослідження і рекомендації, що акцентують увагу на окремих складових, нерідко ігноруючи інші елементи, їх взаємозв”язок. Звертає увагу необгрунтоване виключення при дослідженні оподаткування механізму податкового контролю як важливої складової. Разом з тим, причинно-наслідкові зв'язки в комплексі проблем оподаткування надзвичайно складні, що лише частково та при певних обставинах робить справедливим виділення окремих з них.

Не дивлячись на переважно фіскальний ухил оподаткування, що цілком слушно розцінюється його ключовим недоліком, не вдалось досягти необхідної ефективності навіть в цьому, однобічно спрямованому розвитку. Залишається серйозною проблемою перетворення податків у регулятор функціонування економіки.

Серед основних факторів ефективності оподаткування - ступінь володіння механізмом погодження інтересів сторін податкових відносин. Організація та розвиток оподаткування мають формуватися під впливом складного взаємозв”язку потреб і можливостей їх задоволення. Між тим, сьогодні в теорії та на практиці такий підхід до розв'язання протиріч національної податкової системи практично відсутній. У разі подальшого ігнорування цієї основоположної передумови ефективності податкових відносин процес їх поступального розвитку може загальмуватися, що створить перепони економічному розвитку та суспільному добробуту.

Мета і завдання дослідження.

Мета роботи: грунтуючись на узагальненні і систематизації накопиченого в Україні та зарубіжних країнах досвіду теорії та практики оподаткування, розробити рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності національної податкової системи.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи суті, функцій податків у суспільному розвитку з метою уточнення змісту та визначення податкової системи;

- дослідити принципи побудови податкової системи як з точки зору розвитку, так і обмеження рамками реальних обставин та шляхи забезпечення їх практичного використання;

- вивчити зарубіжний досвід побудови податкових систем і розкрити його значення для України;

- дослідити та систематизувати процес становлення і розвитку національного оподаткування, виявити його відповідність вимогам системності;

- проаналізувати та оцінити фіскальну ефективність і вплив податків на розвиток виробництва і на цій основі обгрунтувати напрямки реформування податкової системи, здатні підвищити її ефективність;

- проаналізувати сучасний стан і проблеми податкового контролю як невід'ємної складової оподаткування;

- розробити рекомендації до забезпечення результативності податкового контролю для підвищення ефективності системи оподаткування.

оподаткування україна фіскальний



1. Теоретичні засади податкової системи в Україні

Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними факторами. Її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова система в кожній країні є однією з основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з головних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування,розподілу й використання їх доходів.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системоутворюючими чинниками при побудові податкової системи виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином забезпечується така властивість податкової системи, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності.[1]

Податкова політика - це діяльність держави у сфері встановлення і стягнення податків. Головними критеріями податкової політики є економічна ефективність і соціальна справедливість. З одного боку, податки мають забезпечити сталу фінансову базу держави, з іншого - залишити достатньо коштів підприємствам і громадянам для збереження максимальної заінтересованості в результатах діяльності. Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалів оптимального оподаткування. Сутність, структура і роль податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка проводить її в країні самостійно виходячи із завдань соціально-економічного розвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також обов'язки та відповідальність, які виступають невід'ємною частиною податкової системи, держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства у країні.

Податкова політика - це насамперед формування і застосування затверджених на законодавчому рівні економічних інструментів і відповідних рішень, призначених сприяти зростанню надходження платежів до бюджету, а також врахування змін чинної податкової системи, визначення механізму обчислення, сплати і зарахування платежів до бюджетів. Потрібен системний підхід до податкової політики, який би дав змогу створити податкову систему, що була б не суто фіскальною складовою, а могла функціонально коригувати економічну систему і реально стимулювати виробничу діяльність суб'єктів оподаткування.

Відомо кілька схем оподаткування, серед яких слід назвати три основні. Перша з них передбачає поосібне оподаткування, тобто стягнення податків з особи як такої залежно від її прибутку або інших властивостей. Друга схема передбачає стягнення податків з використовуваних загальних або неподільних ресурсів. Третя, яка найбільше поширилася у світі і діє в Україні, орієнтована на оподаткування результатів комерційної діяльності фізичних та юридичних осіб, а також частково їхньої власності.

Незалежно від змісту оподаткування будь-яка податкова система має забезпечувати надійне надходження коштів у доходну частину бюджету. Розкриваючи зміст податкової системи, науковці часто наголошують на складній природі цього поняття. З одного боку, податкова система є сукупністю податків, зборів, платежів і виступає як механізм визначених, законодавче закріплених важелів з акумуляції доходів держави. У цьому разі вона може збігатися з системою податків, зборів і платежів. З іншого боку, податкова система містить досить широкий спектр процесуальних відносин зі встановлення, зміни, скасування податків, зборів, платежів, забезпечення їх сплати, організації контролю та відповідальності за порушення податкового законодавства.

Отже, податкова система -це сукупність встановлених у країні податків, зборів та обов'язкових платежів, які взаємопов'язані, органічно доповнюють один одного та мають різну цілеспрямованість.

Чинне законодавство не дає визначення податкової системи, що досить часто тягне за собою проблемні моменти не лише в теоретичних дослідженнях, а й на практиці. Згідно зі ст. 2 Закону України "Про систему оподаткування" система оподаткування являє собою сукупність податків, зборів та обов'язкових платежів до бюджетів та державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку.

Принципи податку реалізуються через конкретний прояв, що характеризує специфіку механізму: однократність обкладання; встановлення центральним органом державної влади; універсалізація податку, що передбачає незалежність податкового тиску від форми власності; науковий підхід; принцип справедливості тощо. Загальну систему принципів оподаткування сформулював ще А. Сміт, включивши до їх складу стабільність та передбачуваність, гнучкість, рівновагу, рухомість, антиінфляційну спрямованість, зручність, рівність платників, стимулювання, економність, рівномірність охоплення. "Сучасні демократичні системи податкових відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування базуються на таких принципах: розподілу податкових доходів органів державної влади і місцевого самоврядування на основі чіткого розмежування їх функцій та відповідальності; формування доходів місцевих бюджетів на основі власних і закріплених податкових доходів; достатності доходних джерел для забезпечення самостійності місцевих бюджетів та виконання органами місцевого самоврядування їх функцій та повноважень; закріплення частки загальнодержавних податків за місцевими бюджетами.

М. П. Кучерявенко виділяє такі принципи побудови податкової системи України: принцип рівного податкового тиску, принцип стабільності, принцип рівності та рівноваги, принцип цілісності, принцип єдиної цілі, принцип обмеження податкового тиску, принцип раціонального поєднання прямих та непрямих податків, принцип поділу податків за рівнем компетенції органів. У свою чергу Закон України "Про систему оподаткування" містить перелік принципів системи оподаткування. До них належать:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

- обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства;

- рівнозначність і пропорційність - справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутки і пропорційно більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

- соціальна справедливість - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

- економічна обґрунтованість - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

- компетенція - встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами;

- єдиний підхід - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів). Фахівці вважають, що податкова система України в перехідний період має базуватися на таких принципах: антициклічний характер, цільове призначення податків, погодження податкових ставок, рівність і справедливість, гнучкість податкової системи, однозначність тлумачення, недопустимість необґрунтованих пільг, автоматична індексація податків і зборів, відповідальність платників податків, системний підхід, численність податків тощо.

Податкова система є різновидом відкритої динамічної системи, Це сукупність встановлених у країні податків. Її відкритість означає необхідність аналізу, передусім зовнішніх чинників, під впливом яких відбувається її становлення. Вимога системності полягає в тому, що податки мають бути взаємопов'язані, органічно доповнювати один одного, не суперечити системі в цілому та її елементам. Системний підхід означає, що мають реалізовуватися обидві функції податків. З позиції фіскальної функції податкова система має забезпечити гарантоване і стабільне надходження доходів до бюджету, з позиції регулюючої забезпечувати державі можливість впливу на всі сторони соціально-економічного розвитку суспільства. Податкова система повинна включати досить широке коло податків різної цілеспрямованості, оскільки практично неможливо щоб одночасно в одному податку цілком реалізувалися обидві функції.

Оскільки податки - це по суті продукт еволюції економіки і держави, то податкова система формується перш за все під впливом об'єктивних чинників. У той же час у сучасній демократичній правовій державі запровадження тих чи інших форм оподаткування є результатом волевиявлення членів парламенту, компромісу інтересів різних політичних груп, які у свою чергу представляють інтереси різних верств суспільства.

Становлення відносин між органами державної влади і місцевого самоврядування з приводу розподілу податкових доходів між державним і місцевим бюджетами в Україні має свої особливості:

- нерозвиненість системи місцевих податків і зборів та як наслідок - відсутність у місцевих бюджетів власної доходної бази;

- постійний перегляд переліку і пропорцій розподілу загальнодержавних податків і зборів між державним і місцевими бюджетами;

- відсутність ефективної системи фінансового вирівнювання при великих розбіжностях у податкоспроможності регіонів, що зумовлює великі розриви в обсягах суспільних послуг на душу населення між регіонами.

Щодо складу податкової системи України, то її основу створюють податки, аналогічні тим, які становлять ядро податкових систем більшості сучасних розвинутих країн, що свідчить про загальну закономірність уніфікації оподаткування.[2.137-145]

Слід зауважити, що, на відміну від основних податків, які становлять серцевину податкової системи України і склад яких не змінюється, склад решти обов'язкових платежів періодично зазнає змін. Законом УРСР "Про систему оподаткування" в редакції від 25 червня 1991 р. до загальнореспубліканських віднесено 16 податків, зборів та обов'язкових платежів. Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" в редакції від 18 лютого 1997 р. (зі змінами, внесеними в наступні роки), податкова система включає 23 загальнодержавні податки і збори. Цей перелік був розширений за рахунок включення: рентних платежів; збору до Державного інноваційного фонду; плати за торговий патент за деякі види підприємницької діяльності; фіксованого сільськогосподарського податку; збору на розвиток виноградарства; єдиний митний збір; гербовий збір. Деякі з цих зборів вже скасовані. В той же час цей перелік включає податки і збори, які на території України ще не справляються (наприклад, податок на нерухомість ще не запроваджено).

Вищезазначене дає можливість зробити висновок про існування в Україні тенденції до розширення переліку податків і зборів, що входять до її податкової системи. Також є тенденція до поєднання у системі особистих та реальних податків. Крім того, простежується тенденція до диференційованого оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють без створення юридичної особи, а також зі створенням юридичної особи, а серед останніх - до диференційованого оподаткування, з одного боку, великих і середніх за розмірами підприємств, а з іншого - суб'єктів малого підприємництва. Наслідком такої диференціації стало поєднання в межах однієї податкової системи двох підсистем оподаткування - звичайної для одного виду платників і спрощеної для іншого.

Слід зауважити, що суб'єкти малого підприємництва, які сплачують єдиний податок, не є платниками багатьох видів податків і зборів, зокрема податку на додану вартість (за винятком, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів єдиним податком за ставкою 6%), прибуткового податку тощо.

Крім обумовлених об'єктивними причинами тенденцій, у розвитку податкової системи України спостерігається така особливість, як обмежене застосування майнових податків, що повинні бути доповненням до особистих. Крім податку на нерухомість до складу податкової системи України поки не входить ще один з поширених у країнах з розвинутою ринковою економікою податків - податок на спадщину і дарування (хоч згідно з законопроектом, що перебуває з 2002 р. на розгляді у парламенті, планується справляти прибутковий податок з громадян зі спадщини та дарування).

Розробляючи податкову політику та впроваджуючи її у життя, органи державної влади повинні базуватися також на методології оподаткування. Методологія оподаткування- це теоретичне, науково-практичне і концептуально-правове обґрунтування сутності поняття "податок" - одночасне дослідження податку як об'єктивної економічної категорії та конкретної форми правових взаємовідносин платників податків з державою.

Органічним елементом методології оподаткування є сфера його методичного забезпечення. Методичні основи оподаткування - це вибір податкових форм й наповнення їх конкретним змістом (прийняття організаційно-правового порядку обчислення і стягнення податків), встановлення прав та обов'язків сторін податкових правовідносин. Створення методик оподаткування, які адекватно відображають стан економіки і політики є логічним завершенням методологічних досліджень податкових проблем у межах кожного етапу податкового реформування.[3.307-308]

2. Характеристика теорій оподаткування та їх вплив на формування національної податкової системи

Прагнення до миттєвого поповнення бюджету, недотримання принципу економічної обґрунтованості податкового реформування, часті зміни податкового законодавства України призвели до посилення нестабільності умов господарювання, надмірного податкового навантаження на виробників. Багато дослідників показує, що дохід, який одержує держава суто фіскальними методами, менш значущий порівняно з економічним збитком, який завдається суб'єктам ринкових відносин. Навіть за таких обставин важливо, щоб у стратегії підприємства був присутній набір легальних чинників успіху, які надавали б змогу підприємству адекватно оцінити рівень впливу оподаткування на кінцеві результати своєї діяльності, ефективно будувати свою податкову політику і забезпечувати не тільки своє економічне зростання, а й розвиток суспільного виробництва загалом.

Податки впливають на виробничу діяльність підприємств, на їх прибутковість, платоспроможність, фінансову стійкість, можливість формування фінансових ресурсів для інвестиційної діяльності, конкурентоспроможність продукції. Рівень цього впливу залежить від системи оподаткування - самого складу податків, рівня їх фіскальності, методів їх стягнення, стабільності та досконалості податкової системи. Вплив окремих податків на доходи бюджету і діяльність підприємств залежить, насамперед, від бази оподаткування - чим більш широка база даного податку, тим суттєвішою може бути сила його впливу.

Складність функціонування податкової системи рельєфно виявляється при аналізі окремих податків, що справляють найбільший вплив на діяльність підприємств, зокрема податку на прибуток підприємств, ПДВ, відрахувань на соціальні заходи та податку на доходи фізичних осіб.

Критерієм оцінки впливу зазначених податків на роботу підприємств може бути прибуток, що є основним власним джерелом фінансових ресурсів для розвитку виробництва. Податок на прибуток сплачується як частина від отриманого підприємством прибутку і тому має значний вплив на функціонування суб'єктів господарювання, адже при цьому зменшуються можливості розширеного відтворення. Тому встановлення ставки податку на прибуток у розмірі, менш як 100 % є необхідною (але, зрозуміло, недостатньою) умовою забезпечення розвитку бізнесу. Європейські країни демонструють розкид ставок податку на прибуток підприємств в діапазоні від 10 до 33,3 %. В Україні, як відомо, діє ставка 25 %.

Стосовно податку на додану вартість, слід зазначити, що його вплив на діяльність підприємства великою мірою залежить від призначення товару і типу покупця. Якщо покупець використовує придбаний товар як засіб виробництва, а отже, має можливість відшкодовувати суми ПДВ, що входять у ціну, з бюджету, то ймовірніше, що ні підвищення, ні пониження ставок ПДВ не справлятимуть значного впливу на фінансовий стан продавця товару. Якщо покупець використовує придбаний товар як предмет споживання, а отже, не має можливості відносити суми ПДВ на розрахунки з бюджетом, то ймовірніше, що ефект від зміни ставок ПДВ буде розглядатися між товаровиробником-продавцем і споживачем у відповідності з особливостями еластичності попиту на цей товар.

Крім того, високі ставки ПДВ негативно впливають на економічну діяльність підприємства внаслідок наявності часового розриву між моментом оплати ПДВ у ціні товару і моментом відшкодуванням його з бюджету, а також внаслідок підвищених видатків на придбання додаткових матеріально-технічних ресурсів у разі розширення виробництва.

Щодо акцизного збору, то його частка у доходах бюджету в Україні набагато нижча, ніж в інших країнах. Оскільки акцизний збір стосується здебільшого предметів розкошу або предметів вжитку, що не є життєво важливими, то тут є резерв для підвищення ставок.

Вплив на ефективність діяльності підприємств мають також збори на обов'язкове пенсійне та соціальне страхування. Ці збори впливають на діяльність підприємства опосередковано, оскільки вони включаються у собівартість продукції і перекладаються в складі ціни на населення. Економічним результатом є скорочення платоспроможного попиту кінцевого споживача, а отже, зменшення обсягу виробництва і зниження сукупного прибутку підприємства.

До аналогічних наслідків призводить і стягнення податків із населення. Відмінність полягає лише в тому, що вони справляють пряму дію на доходи споживача.Підвищення рівня прямого оподаткування фізичних осіб призводить до зменшення номінальних, а разом із тим і реальних доходів населення. Звичайно ж, скорочується попит населення на товари, вироблені підприємствами. За умови незмінної пропозиції цих товарів, ціни на них знизяться, скоротяться прибутки підприємств, зменшаться темпи нарощування обсягів виробництва.

Ситуацію можна розглядати й з іншого боку: оскільки ціна робочої сили визначається набором життєво необхідних благ, то для забезпечення існування робітників при збільшенні державою рівня податків на їх заробітну плату, підприємці будуть змушені підвищити зарплату (підвищення номіналу дещо стабілізує реальні доходи, які знизились внаслідок податків). Такий крок призводить до зростання виробничих витрат, прибутки починають також скорочуватись. Прагнучи запобігти цьому, підприємці також будуть мінімізувати витрати за рахунок скорочення обсягів виробництва. Як правило, при підвищенні рівня оподаткування фізичних осіб одночасно спостерігаються обидві зазначені ситуації.

Аналогічною є дія непрямих податків, оскільки кінцевим їх платником є населення. Дослідники О.І. Ястремський та О.Г. Гриценко дослідили вплив різних видів податків на діяльність підприємства. Авторами проведені систематичні розрахунки основних параметрів підприємства при зміні ПДВ від 0 до 40 % та податку на фонд оплати праці від 0 до 70 %. Результати розрахунків цих авторів, свідчать про складну взаємодію ставок податків та доходів бюджету від податкових надходжень. При ставках податків на фонд оплати праці від 0 до 20 % наявні класичні криві А. Лаффера. Збільшення ставок ПДВ спочатку призводить до збільшення доходу держави від цього податку, а подальше збільшення, навпаки, зменшує надходження до бюджету. На основі зроблених розрахунків автори дійшли висновку, що максимальний дохід держава одержує при відсутності податків на фонд оплати праці та при ставці ПДВ на рівні 15%.[4.60]

3.Аналіз функціонування ПСУ

В умовах ринкової економіки держава може приймати досить автономні рішення про рівень своїх витрат, однак не про рівень доходів, так найважли-вішим джерелом державних доходів - податків. Завданням держави стає формування таких умов, показників і ставок оподаткування , які давали б йому змогу найкращим чином виконувати свої функції.

Теоретичний аналіз впливу різних податків на поведінку економічних суб`єктів і нагромаджений країнами з ринковою економікою досвід дозво-ляють сформулювати систему досить загальних вимог (принципів оподатку-вання ), яким має відповідати раціональна податкова система. Можна виділити чотири групи принципів оподаткування .

Очевидним критерієм формування податкової системи є достатність Податкова система має бути сформована таким чином , щоб забезпечувати покриття витрат, які фінансуються за рахунок податків.

Нестача податкових надходжень означає появу бюджетного дефіциту, фінансування якого можливе лише в певних межах і пов`язане з рядом негативних наслідків. Так у випадку фінансування за рахунок випуску урядо-вих цінних паперів виникає загроза для інвестицій приватного сектора, отже, і майбутніх доходів бюджету. При цьому може відбуватися не тільки пряме витіснення приватних інвестицій, але й зростання процентних ставок, що додатково призведе до збільшення витрат по обслуговуванню внутрішнього боргу.

Необхідно підкреслити, що залучення зовнішніх позик означає зростання зовнішнього боргу і витрат на його обслуговування , та скорочення можливо-стей фінансування майбутніх державних витрат. Використання кредитів НБУ (емісії грошей ) для покриття бюджетного дефіциту стає додатковим джере-лом інфляції. Кожен з цих наслідків не бажаний для країн перехідної еконо-міки, тому отримання принципу достатності є для України особливо актуаль-ним.

Для збільшення податкових надходжень, як відомо, існують дві принци-пові можливості :

1) збільшення бази оподаткування;

2) збільшення податкових ставок.

Збільшення бази оподаткування.

Розширення податкової бази можливе за рахунок скасування пільг по оподаткуванню. Ліквідація податкових пільг могла б дати значно відчутніші результати для збільшення державних доходів, ніж спроби вибіркового розв`язання бюджетних проблем за рахунок прибуткових підприємств.

В існуючій податковій системі зменьшення оподатованого прибутку від-бувається ще й тому, що частина податків та обов`язкових платежів підпри-ємств прив`язана до окремих елементів витрат і відноситься до собівартості продукції . Але відомо, що податки сплачуються, врешті-решт, лише з доходів економічних суб`єктів. А тому найнадійнішим джерелом збільшення доходів

Бюджету в середньостроковій перспективі є не введення нових податківчи збільшення податкових ставок, а розширення ділової активності й зумовлене цим зростання платоспроможності населення і кількості прибутково працюючих підприємств .

Збільшення податкових ставок.

Податкові надходження мають бути здатними збільшуватись за досить короткий строк і такоюмірою, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. Неможливо сформувати досить однорідні часові ряди економічних показників, які могли б бути використаними для прогнозу доходності різних податків та їх здатності до збільшення. Податкова система має включати такі елементи, використання яких давало б змогу отримувати необхідні кошти для фінансування додаткових державних витрат. Такий підхід використовується не тільки для країн з перехідною економікою.

Наприклад,Німеччині як адаптаційний елемент використовується ПДВ,оскільки його тимчасове підвищення не справляє істотного впливу на поведінку платників податку і оподаткування споживання становить меншу небезпечну для економічного зростання, ніж оподаткування особистих доходів і прибутку підприємств . Аналіз показує, що і в умовах України зниження ставки ПДВ на початку 1995р. з 28 % до 20 % привело до приблизно пропорційного зниження доходів ( у 1994 р. доходи від ПДВ становили 11,42 % ВВП , а в 1995 - 8,56 % ), а тому зміна ставки цього податку є більш прийнятною у випадку необхідності збільшення бюджетних доходів, ніж введення нових податків або збільшення оподаткування доходів.

Друга категорія принципів - це політико-економічні.

Націленість на економічне зростання.

Оподаткування не повинне створювати перешкод для економічного зростання, збільшення його, має сприяти економічному зростанню.

За період проведення реформ в Україні з1992по1995 р. державна квота ( питома вага податків, зборів і внесків по соціальному страхуванню у ВВП) зросла з 35,1 до 40,6%.

На 1996 р. передбачалось їх подальше збільшення до 47,3 % ВВП.

Для забезпечення умов економічного зростання України необхідно :

по-перше, зробити реальні кроки щодо зниження державної квоти у ВВП і зниження податкового навантаження на підприємства, насамперед,за рахунок вдосконалення оподаткування прибутку;

по-друге, використати такі правила розрахунку амортизаційних відрахувань, які б дали змогу індексувати активи та пасива балансу підприємства з урахуванням рівня інфляції і не призво-дили б до оподаткування фіктивного прибутку; по-третє,створити сприятливі умови для самофінансування інвестицій, найважливішими, з яких є можливість прискореної амортизації і зниження ставок податку на прибуток.

Нейтральність щодо конкуренції.

Оподаткування не повинне викривляти конкуренці як між підприєм-ствами та галузями всередені країни , так і між галузями вітчизняними ізарубіжними підприємствами. Велике податкове навантаження на підприємствах України не сприяє підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних виробників на світовому ринку. Умови конкуренції всередині країни викривлюються податковими пільгами, надання яких також означає, що для поповнення бюджету необхідно збільшувати податкові навантаження на інші підприємства.

Поряд з ПДВ береться ще кілька податків, які розраховуються, виходячи з обсягу реалізованої продукції тобто являють собою багатоступінчасті брутто-податки з обороту. До них належать:

по-перше, внески до інноваційно-го фонду ( 1 % від обсягу реалізованої продукції );

по-друге, відрахування до державного цільового фонду розвитку промисловості у складі бюджету України (1 % від обсягу реалізованої продукції підприємств, які входять до сфери управління Міністерства промисловості ).

Ці податки стягуються з усієї вартості продукції на кожній стадії її виробництва і обігу, і тому призводять до поступового збільшення податкового навантаження в результаті нарахування податку на раніше сплачені податки. При цьому в гіршому становищі , з точки зору умов конкуренції, виявляють-ся дрібніші підприємства ( порівняно збільшими ), а також підприємства з більшою матеріалоємкістю виробництва,оскільки таки податки на їх продукцію виявляються більшими. Це робить їх продукцію дорожчою, а значить - і менш конкурентоспроможною.

Третя категорія принципів - це соціально-етичні.

Основу цієї групи принципів становлять ідеї справедливого оподатку-вання , реалізація яких передбачає загальний характер оподаткування (всі особи, які є платоспроможними, мають залучатися до сплати податків) та справедливість оподаткування (урівняне оподаткування за рівних або аналогіч-них обставин, а з різних - відповідним чином диференційоване.

Послідовне втілення принципів справедливого оподаткування передба-чає відмову від податкових пільг. Так, світова практика застосування податко-вих пільг і досвід самої України показують, що вони часто призводять зовсім не до тих результатів, досягнення яких декларувалося або на які розраховува-ли при їх введені. Нерідко пільги в оподаткуванні стають одним із засобів ухилення від сплати податків. З практики роботи податкових служб України добре відомі факти використання комерційними структурами пільг, наданих, наприклад, громадянам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи.

Принцип відносності.

Податкове навантаження може розподілятися таким чином, щоб при цьому платоспроможність платника зменшувалася відносно рівною мірою.

Посилення податкової прогресії має виправдовуватися міркуваннями соціальної справедливості і пов`язаною з цим необхідністю перерозподілу доходів.

Остання група принципів - це принципи, що відбивають правові й технічні аспекти стягування податків.

У відповідності з принципами цієї групи оподаткування має бути транс-парентними і практичним. Транспорентність податкової системи передбачає максимально чітке і несуперечливе формування норм податкового права, що включає їх неоднозначне тлумачення. Це є необхідною передумовою практич-ного дотримання принципів рівності і загального характеру оподаткування. Виконання податкових правил має бути також пов`язане з мінімальними ви-тратами як для платників податків, так і для податкової адміністрації. Незруч-ний час або форма стягування податку можуть стати причиною його неспла-ти.

Податки є складовою частиною фінансового механізму і виконують регулюючу функцію. Її суть полягає в тому, що податки впливають на всі сторони діяльності платників. Функції податків, як і самі податки, є явищем об`єктивним і незалежним від волі держави впливають на підприємницьку діяльність. Але держава може свідомо використовувати цю функцію для регу-лювання певних пропорцій у соціально-економічному житті суспільства. Ви-користання податків як фінансових регуляторів - це складова справа, для якої на різних етапах розвитку суспільства можуть використовуватись різні подат-ки, змінюватись об`єкти і ставки оподаткування, а також надання пільг.

На базі використання фіскальної і регулюючої функції, які мають не тільки теоретичне значення, а й використовуються на практиці оподаткування, формується податкова система.

У податковїй системі повинні реалізовуватись обидві функції податків. З одного боку, податки мають бути інструментом, який забезпечить бездефіцит-ність бюджету, а з іншої - стимулювати підприємницьку діяльність.

Перед законодавцями держави стоїть вибір збільшувати доходну частину бюджету за рахунок високих податків ( т.б. “податкового пресу”, використову-ючи лише фіскальну функцію ) чи формувати систему стабільних стимулів для підприємницької діяльністі, яка забезпечить зменьшення дифіциту бюджету через деякий час і перспективу економічного росту.

Перший напрямок вирішує лиш тимчасові проблеми і безперспективним для розвитку економіки. Другий - стимулює виробництво, що само по собі скоротить дефіцит бюджету. У податковій системі мають делектично поєдну-ватись дві функції: фіскальна і регулюча. З позиції фіскальної - податкова си-стема повинна забезпечити стабільне і гарантоване надходження до бюджету. З позиції регулюючої - мати можливість впливати на всі сторони економічного і соціального розвитку суспільства. Фіскальна функція реалізується в усих податках, регулююча ж при певних умовах може проявлятися, а може й ні, хоча вона об`єктивно притаманна податкам, але на практиці діє не завжди так, як це передбачалось при створенні того чи іншого податку. Тому практично неможливо, щоб одночасно реалізувалися обидві функції в одному податку.

Податкова система має включати до себе, насамперед, податки, які б за-безпечували сталу фінвнсову базу держави і давали можливість пезперебійного фінансування державних видатків. Крім того, в податковій системі має бути достатня кількість податків, на які здебільше податок окладається регулюча функція. Справа в тому, що неможливо впливати на всі боки господарської діяльності підприємств та всі сфери економічно-суспільного життя за допомо-гою одного чи двох податків. Очевидно, що податкова система повинна вклю-чати досить широке коло податків різної цілеспрямованості.



4. Напрями підвищення ефективності оподаткування в Україні на основі врахування зарубіжного досвіду

На початковому етапі свого функціонування податкова система України спричинила кризові явища у механізмі розподілу фінансових ресурсів мільйонів громадян на користь держави, а тому сформувала чіткий стереотип несправедливості, який трансформувався в досить розвинений інститут приховування доходів. У цій ситуації податкове законодавство довело свою недієздатність в пошуку оптимального відношення податкових ставок, податкових пільг, які б враховували складну соціально-економічну ситуацію в країні на фоні кризових явищ у всіх сферах суспільного життя.

На відміну від вітчизняних реалій зовсім інший підхід до платників податків із доходів фізичних осіб в іноземних державах, де стан демократії та суспільні норми в значній мірі мають вплив на побудову та функціонування фіскальної політики, яка передовсім спрямована на вирішення соціальних питань та економічну мотивацію домогосподарств, а вже потім на забезпечення уряду фінансовими ресурсам .В умовах створення в Україні соціально орієнтованої ринкової економіки пошук шляхів удосконалення власної системи оподаткування доходів фізичних осіб із урахуванням світових здобутків у цій сфері є досить актуальним.

Питанню вивчення основ побудови податкових систем іноземних держав та порядку оподаткування фізичних осіб присвячується досить багато наукових праць, зокрема вагомих результатів досягли О.Д. Василик, Г.П. Толстоп'ятенко, Я.В. Литвиненко, І.Д. Якушик, Н.М. Ткаченко та інші.

Іноземні системи прямого оподаткування доходів фізичних осіб мають уже досить апробовану часом практику становлення та розвитку на базі глибокого усвідомлення кожним платником податку свого конституційного обов'язку -- сплати податків.

Значні соціальні видатки та постійна увага держави до платника податків поступово виховали свою податкову культуру, яка зовсім інша від вітчизняних реалій. Також по іншому розуміється і сутність категорії «податок»: в Німеччині - це підтримка, яку громадяни надають державі; у Великобританії - це обов'язок перед державою; у США податок розуміється як «такса»; у Франції - як обов'язкова плата. Для нашої держави, як не прикро, розуміння даної фінансової категорії зводиться лише до примусового платежу.

На відміну від України, де порядок, ставки, правила оподаткування податком із доходів фізичних осіб встановлюються виключно на загальнодержавному рівні, в іноземних державах органам місцевого самоврядування надано досить широке право в сфері податкової юрисдикції. У таких країнах Європи, як Болгарія, Кіпр, Естонія, Греція, Латвія, Норвегія, Румунія, особистий прибутковий податок належить до місцевих податків, а в Бельгії, Данії, Фінляндії, Швеції та Швейцарії органи місцевого самоврядування самостійно визначають ставки, за якими будуть оподатковуватися доходи громадян.

Досить цікавою є практика справляння податку в Китайській Народній Республіці. Держава надає право податковим агентам компенсувати витрати на забезпечення сплати податку в розмірі 2% від суми утриманого податку. На відміну від вітчизняних реалій, в яких передові комп'ютерні технології в процесі подання податкової звітності тільки почали застосовуватися на практиці, в Австралії визначення податкового зобов'язання та суми податку, що підлягає поверненню, за допомогою інформаційних технологій є вже досить широко апробованим. Пересічний платник податку може скористатися через мережу Інтернет так званим tax calculator - податковим калькулятором, робота якого побудована за принципом алгоритму. Задаючи суму отриманого доходу та параметри, що є характерними для платника податку (пільги, знижки, витрати), програма самостійно обраховує необхідні фіскальні показники.

Податки на спадщину як одна із складових прибуткового оподаткування у розвинутих країнах світу не відіграє значної ролі, якщо розглядати його з точки зору ефективного фіскального інструменту.

У деяких країнах, таких як Італія, Люксембург, Австралія, Канада і Нова Зеландія, спадок узагалі не розглядається як об'єкт, з якого сплачується податок.

Світовий Податковий кодекс закріплює такі основні вимоги, яких потрібно притримуватися при створені ефективної податкової системи:

- запровадження єдиного загального кодексу на всі податки замість безлічі податкових законів;

- відмова від протекціоністських податків. Ця умова є обов'язковою для виконання в контексті інтеграції в світову економіку;

- відмова від податкових пільг і закріплення їх субсидіюванням;

- створення ефективно діючої й високо компетентної податкової служби.

В усьому світі в системі податкових відносин важливе місце посідає показник «граничний дохід» -- мінімальний розмір отриманого доходу, з якого починається сплачуватися податок. У розвинутих країнах світу система прибуткового оподаткування будується таким чином, що показник «граничний дохід» залежить від кількості дітей, сімейного стану платника та способу оподаткування за єдиною чи роздільною системою.

В таких країнах, як Ірландія, Корея, Мексика, Туреччина, середньозважена величина граничного доходу (неоподатковуваного мінімуму), з якого починається сплачуватись податок з доходів фізичних осіб становить 30% від середньої заробітної плати у виробничому секторі. Якщо порівнювати з нашою державою, то ця цифра становить 17грн., тобто приблизно лише 3% від мінімальної заробітної плати, що є зовсім не відповідним. За ці мізерні кошти людина не може задовольнити навіть свої мінімальні потреби.

Іноземні системи оподаткування спрямовані на формування кінцевого доходу домогосподарств таким чином, щоб кожна фізична особа мала в користуванні після оподаткування дохід, достатній для фінансування всіх необхідних витрат на задоволення своїх потреб.

Одна з найбільш розвинених систем індивідуального прибуткового податку із широкою системою податкових вирахувань діє в Нідерландах. У цій країні існує п'ять видів податкових відрахувань, що залежать від віку, кількості дітей, доходу батьків і відрізняються сумою, на яку дозволено зменшувати оподатковуваний дохід (в євро на одну дитину). Тому з метою нівелювання певних негативних наслідків, посилення соціальної складової системи та стимулювання демографічної ситуації в нашій країні, дієвим буде прив'язати розмір і право на надання податкової соціальної пільги до сімейного складу одружених платників із урахуванням кількості неповнолітніх дітей.

Отже, реалізація на практиці іноземного досвіду має на меті сприяти як найшвидшому переходу до нової сталої та дієвої системи оподаткування, яка ґрунтуватиметься на всебічному поєднані найкращих передових методів та запозичених позитивних елементів із досвіду податкових систем зарубіжних країн, що дало б поштовх до посилення соціальної складової системи оподаткування.[8.163-169]



Висновки

Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету держави.Розглядаючи детально дану курсову можна виокремити декілька основних висновків, стосовно принципів оподаткування. А саме: Піддані будь-якої держави зобов'язані брати участь у підтримці уряду,кожен по можливості своїх власних коштів, тобто в розмірах доходів,отримуваних ним під захистом держави… дотримання цього закону чи йогонедотримання складає те, що називають рівномірним чи нерівномірнимрозподілом податку»Кожен податок має стягуватися у такий час і втакому форматі, який є зручним для платника;

Податок повинен стягуватися таким чином, щоб він забирав у народу якомога менше грошей понад те, що потрапляє в державне казначейство, і в той же час, щоб зібрані гроші залишались якомога менше в руках збирачів.

Ці принципи є не тільки теоретичними, тобто їх дотримання при формуванні податкової системи та податкової політики є нагальною необхідністю, особливо в сучасних умовах. Необхідність залежності податків від платоспроможності платника -це реалії сьогодення. Надвисокий рівень податків призводить до згортання виробництва, а існування податкових привілеїв для окремих осіб - неминуче до вибуху суспільного невдоволення.

Необхідно також додати, що сам факт зміни податків буде слугувати невизначеності, що, на жаль, наявне в Україні. Страх перед підвищенням податків змушує підприємців страхуватися методом підняття цін. З цього приводу А. Маршалл писав: «… зміна зборів збільшує ризик для підприємців… і суспільство платить за такий ризик більше, ніж мали б бути еквівалентні цьому ризикові страхові ставки».

У цій курсовій роботі я узагальнив теоретичні основи суті, функцій податків у суспільному розвитку з метою уточнення змісту та визначення податкової системи,дослідив принципи побудови податкової системи як з точки зору розвитку, так і обмеження рамками реальних обставин та шляхи забезпечення їх практичного використання,вивчив зарубіжний досвід побудови податкових систем і розкрити його значення для України,а також дослідив та аналізував процес становлення і розвитку національного оподаткування,де і розробив рекомендації до забезпечення результативності податкового контролю для підвищення ефективності системи оподаткування.



Список використаної літератури

1. Закон України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року №1251-12

2. Омелянович Л.А., Папалка А.А., Орлова В.А. «Податки і податкові системи» - Донецьк, Дон. ДУЕТ им. Тугана-Барановського - 2002р. - 204 ст

3. Податкові системи. Цитована праця. - С. 307-308

4. Податкове законодавство// За редакцією Гай-Нижника В.С. //Вісник податкової служби України. - 2001р. Листопад-грудень. С.60-65

5. Субтельний О. «Історія України» - К:Либідь, 1996р.

6. Ткаченко Н.М. «Податкові системи країн світу та України», - К:Алерта 2004р.

7. Чугаєв А.О., Ніколаєв В.П, Білоус В.Т., «Аналіз податкових надходжень і проблеми методології». - Ірпінь. - 2003. - 224с

8. Ярошенко Ф.О., Павленко В.Л., «Історія податків та оподаткування в

Україні: Навчальний посібник» - Ірпінь: Академія ДПС України, 2002р -240с.

Размещено на Allbest.ru

...