Фінансова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

• Зміст
• Вступ
• 1. Теоретичні основи побудови фінансової системи України
• 1.1. Поняття та сутність фінансової системи
• 1.2. Структура фінансової системи
• 2. Аналіз особливостей функціонування фінансової системи України
• 2.1. Аналіз державного бюджету України, як основної ланка фінансової системи країни за 2011-2014 роки
• 2.2. Особливості сучасного стану місцевих фінансів в Україні
• 3. Шляхи подолання і покриття бюджетного дефіциту в Україні

• Вступ
• Фінансова система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона - ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічне регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі.
• За умов побудови ринкової моделі економіки дуже важливе значення має глибоке усвідомлення економічної природи й суті фінансів та фінансової системи, їхньої об'єктивної необхідності, зв'язку з іншими економічними категоріями і ролі в економічній системі держави.
• Фінансова система є найважливішою ознакою незалежності держави. Тому вивчення витоків становлення і розвитку національних фінансів є особливо актуальним у період трансформаційних процесів в економіці та суспільстві.
• Основна мета даної контрольної роботи полягає у дослідженні особливостей становлення та функціонування фінансової системи України.
• Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов'язаних завдань:
• · розглянути теоретичні основи фінансової системи;
• · дослідити особливості розвитку та становлення фінансової системи України;
• · проаналізувати проблеми у функціонування фінансової системи України та розглянути можливі шляхи їх подолання.
• Предметом роботи є економічні відносини, які виникають з приводу взаємодії структурних елементів фінансової системи України.
• В якості об'єкта роботи виступає фінансова система України.
• Контрольна робота складається із вступу, основної частини. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначаються мета, завдання, предмет та об'єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню поставленої проблеми.

• 1. Теоретичні основи побудови фінансової системи України

1.1 Поняття та сутність фінансової системи

Фінансова система держави є відображенням форм і методів конкретного використання фінансів в економіці і відповідною до задіяної моделі економіки та значною мірою визначається нею. Так, у держави тоталітарного типу фінансова система є спрощеною і дещо примітивною. Не всі її ланки достатньо розвинені.

У державах із ринковою економікою фінансові системи досягають своєї завершеності, однак у розрізі деяких держав можуть суттєво відрізнятися. У державах із перехідною економікою фінансові системи характеризуються тим, що окремі їхні ланки перебувають на стадії формування. Це торкається насамперед фінансового ринку, державного боргу, страхових і резервних фонді тощо.

Фінансові системи деяких держав можуть відрізнятися за своєю структурою, але у всіх у них е загальна ознака -- це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які різняться за методами мобілізації та напрямками використання, однак тісно пов'язані між собою, мають прямий і зворотний вплив на соціальні процеси в державі, а також на формування і використання фондів фінансових ресурсів у розрізі окремих линок [6, c.30].

Можна стверджувати, що кожна ланка фінансової системи с самостійним її елементом, проте ця самостійність відносна всередині єдиного цілісного. Фінансова система -- це сукупність різноманітних видів фондів фінансових ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, не фінансового сектора економіки (господарських суб'єктів), окремих фінансових інститутів і населення (домогосподарств) для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення економічних та соціальних потреб [3, c.27].

Фінансові системи мають певні характерні риси:

· кожна ланка фінансових систем має властиві їй методи мобілізації коштів для створення фондів фінансових ресурсів та свої напрямки й методи їхнього використання;

· кожна ланка фінансової системи є відносно самостійною, має власну специфічну сферу застосування;

· між ланками фінансової системи існують тісний взаємозв'язок і взаємна обумовленість, кожна ланка може успішно функціонувати лише при досконалості й ефективності системи в цілому;

· фінансова система держави досягає найбільшої ефективності лише тоді, коли відлагоджена та законодавче закріплена діяльність кожної її ланки;

· залежно від факторів, що впливають на організацію фінансів, насамперед на формування й використання фондів фінансових ресурсів, кожна ланка фінансових систем може поділятися на менші підрозділи.

Поділ фінансової системи на окремі ланки -- явище об'єктивне, зумовлене потребами економічного розвитку. Структура фінансової системи -- динамічна і не може розглядатися в статичному вигляді, У процесі економічного розвитку вона може доповнюватися або деякі її ланки можуть відмирати.

Проте на сьогодні очевидно, що фінансова наука постійно поглиблює своє розуміння фінансової системи, її структури, функцій тощо. Якщо в середині XX століття більшість науковців поняття фінансової системи ототожнювали з поняттям державних фінансів, тобто різних видів бюджетів, то нині до складу фінансової системи стали включати фінанси підприємницьких структур, державний кредит, страхові й позабюджетні фонди.

Для теорії й практики правильне визначення фінансової системи загалом і окремих її ланок зокрема має важливе значення, оскільки сприяє побудові ефективної фінансової політики, націленої на економічне зростання та поліпшення добробуту населення [6, c.31].

У періодичній літературі фінансова система іноді ототожнюється з фінансовим апаратом. Фінансовий апарат -- це частина фінансової системи, її, так би мовити, інфраструктура, яка здійснює управління системою,

У літературних джерелах, насамперед у періодиці, трапляються сурогатні визначення на кшталт -- фінансово-кредитна система, валютно-фінансова, грошово-фінансова тощо. Усе це результат поверхового розуміння складних явищ і процесів економічного життя. В економіці кожної держави самостійно існують фінансова, кредитна, грошова або валютна системи [6, c.32].

Їхні функції різні, як різна також їхня структура і форми впливу на економічні й соціальні процеси. Водночас вони діють в одному економічному просторі, мають тісну взаємодію і взаємозалежність.

1.2 Структура фінансової системи

2. Аналіз особливостей функціонування фінансової системи України

2.1 Аналіз державного бюджету України, як основна ланка фінансової системи країни за 2011-2013 роки

Основою фінансової системи України є Державний бюджет, він є основним джерел формування і перерозподілу національного багатства країни. Таким чином при дослідженні фінансової системи країни, вкрай необхідно розглянути особливості формування доходної частини державного бюджету України.

Державний бюджет - це сукупність соціально-економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування, розпо- ділу та використання централізованого грошового фонду держави.

У фінансовій системі України центральне місце займає державний бюджет, він є найбільшим централізованим фондом грошових коштів. Поряд із фінансами, державний бюджет є самостійною економічною категорією і втілює фінансові відносини, що виникають при утворенні централізованого фонду грошових ресурсів країни та його використанням на загальнодержавні потреби. Бюджетні відносини складаються між державою, з одного боку, і підприємствами, установами, організаціями, населеням -- з другого боку, з приводу сплати податків, зборів, а також при використанні бюджетних коштів.

Для аналізу сучасного стану державного бюджету звернемося до виконання бюджету за доходами і видатками за останній період 2012-2014 роки.

Отже, Доходи:

У І кварталі 2014 року Державний бюджет України отримав 88803,2 млн. грн., що на 5014,0 млн. грн., або на 6 відсотків більше за аналогічний період минулого року.

У І кварталі 2013 року Державний бюджет України отримав 83789,2 млн. грн., що на 6550,6 млн. грн., або на 8,5 відсотка більше за відповідний показник 2012 року.

У I кварталі 2012 року Державний бюджет України отримав 81474,4 млн. грн.; що на 11800,3 млн. грн., або на 8,45 відсотки більше за аналогічний період минулого року.

Видатки:

Касові видатки Державного бюджету України за І квартал 2014 року становили 92817,8 млн. грн., що на 5,6 відсотка або на 4960,7млн. грн. більше за відповідний показник 2013 року.

Касові видатки Державного бюджету України за І квартал 2013 року становили 87857,1 млн. грн., що на 15,7 відсотка або на 11905,6 млн. грн. більше за відповідний показник 2012 року.

Касові видатки Державного бюджету України за І півріччя 2012 року становили 84027,15 млн. грн., що на 6,65 відсотка або на 9845,2 млн. грн., більше за відповідний показник 2011 року.

3. Шляхи подолання і покриття бюджетного дефіциту в Україні

В наш час немає держави, яка в ті або інші періоди свого існування не стикалася б з бюджетним дефіцитом, це стосується і України. В умовах ринкової економіки бюджетний дефіцит здійснює негативний вплив на соціально-економічний розвиток держави. Тому в сучасних умовах господарювання, питання розробки напрямів зниження і подолання бюджетного дефіциту набувають особливу актуальність.

Бюджетним дефіцитом є перевищення витрат бюджету над його доходами. В ідеалі бюджет будь-якого рівня бюджетної системи держави має бути збалансований. Проте, через дію різних чинників (економічних, політичних, природних і ін.), доходи бюджету інколи не покривають всі витрати [1,С.132].

До основних причин бюджетного дефіциту на Україні можна віднести перехід до ринкової; низький рівень життя більшої частини населення України; зниження ефективності виробництва; скорочення об'ємів валового внутрішнього продукту; значне зростання і нераціональна структура бюджетних витрат; наявність значного тіньового сектора в економіці; недосконале законодавство і податкова система. [2,С.250].

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений за рахунок збільшення неподаткових доходів держави. До основних напрямів збільшення доходів держави в сучасних умовах господарювання можна віднести: збільшення об'ємів реалізації продукції суб'єктів господарювання (із зростанням об'ємів реалізації зростає і сума сплачених податків до бюджету); зростання купівельної спроможності населення (громадяни нашої держави матимуть можливість купувати більше товарів і отримувати послуги і, як наслідок, зростуть об'єми реалізації суб'єктів господарювання); поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання; посилення уваги до складання міждержавних угод; вдосконалення податкової системи; покращення діяльності податкових і митних органів; вдосконалення приватизації державного житла; покращення відносин між ланками влади; отримання допомоги від інших, більш економічно розвинутих країни.

Значний вплив на бюджетний дефіцит робить таке явище як безробіття. Його зростання призводить до збільшення витрат держави. А унаслідок зниження безробіття відбувається зростання доходів держави (працюючі громадяни отримуючи заробітну плату, мають можливість більше купувати товарів і отримувати послуг, а також сплачувати податки). Тому, зниження безробіття є важливим напрямом зниження бюджетного дефіциту [3,С.33].

В світовій практиці для фінансування дефіциту бюджету використовуються як інфляційні, так і не інфляційні джерела.

Дефіцит бюджету також може бути покритим додатковою емісією грошей. Але унаслідок такої емісії розвивається неконтрольована інфляція, підриваються стимул-реакції для інвестицій, знецінюються заощадження населення, відтворюється бюджетний дефіцит.

Для подолання дефіциту державного бюджету України найбільш ефективними напрямками є: вдосконалення контролю за використанням коштів державного та місцевих бюджетів; збільшення дохідної частини бюджету при запровадженні виваженої податкової політики, яка б забезпечила підвищення функціонування різних галузей виробництва; створення платникам податків сприятливих умов для розвитку своєї діяльності; скорочення видатків (капітальних); здійснення внутрішніх і зовнішніх позик. Основним джерелом фінансування дефіциту державного бюджету виступають кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень. Вони реалізуються у вигляді випуску державних цінних паперів та отримання позик шляхом укладання кредитних угод. Державні запозичення є найпоширенішим методом покриття бюджетного дефіциту в сучасних умовах, але це в свою чергу призводить до збільшення державного боргу. Відповідно до ч.2 ст.15 Бюджетного кодексу України закріплено, що джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти Національного банку України. Емісія грошей спричиняє інфляція - знецінення грошей.

Все вищеперераховане підтверджує той факт, що ідеального методу покриття дефіциту досі не існує. Всі з шляхів подолання дефіциту мають негативні наслідки. Нейтральне збалансування бюджету можливе лише в довгостроковому періоді.

Роблячи висновки, слід зазначити, що уряд повинен постійно контролювати розмір бюджетного дефіциту, інакше він здійснюватиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни. Необхідно приділяти більше уваги збільшенню доходів держави шляхом подолання безробіття, поліпшення податкової системи, удосконалення приватизації державного житла, поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання та ін.

Размещено на Allbest.ru