Фінансовий потенціал підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

Вступ

1. Підходи щодо формування потенціалу підприємства

2. Методичні підходи щодо формування фінансового потенціалу підприємства

3. Основні фактори та передумови формування та розвитку потенціалу підприємства

Висновок

Список літератури



ВСТУП

В економічній літературі поняття «потенціал підприємства» трактується по різному. При цьому виділяються різні терміни:

- виробничий потенціал;

- виробничо-економічний;

- економічний;

- ринковий;

- маркетинговий;

- конкурентний.

Нова наукова категорія - “потенціал підприємства” розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття “потенціал” - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розвязання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Ринковий потенціал - являє собою максимально можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного потенціалу.

Виробничо-економічний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства основних фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його найважливіших складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.



1. ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

потенціал фінансовий підприємство

Нова наукова категорія - “потенціал підприємства” розуміється як сукупність засобів і можливостей підприємств у реалізації ринкової діяльності.

У широкому розумінні поняття “потенціал” - це засоби, запаси, джерела, які є в наявності й можуть бути використані, приведені в дію для досягнення певної мети, виконання плану, розв'язання завдань, можливості якої-небудь соціальної системи в певній сфері .

Необхідно розрізняти поняття виробничо-економічного (або ресурсного) і ринкового потенціалу підприємства.

Ринковий потенціал - являє собою максимально можливий обсяг реалізації при даному рівні забезпеченості ресурсами і є мірою використання виробничо-економічного (ресурсного) потенціалу. Ресурсний потенціал характеризується розмірами наявних у підприємства фондів і персоналу. Однак у сучасних умовах у якості його додаткових складових необхідно розглядати також застосовувані технології й управлінські ресурси.

Виробничий потенціал підприємства (ВПП) - це відносини, які виникають на мікрорівні між працівниками підприємства з приводу отримання максимально можливого виробничого результату, якого можна досягнути при найбільш ефективному використанні виробничих ресурсів, при наявному рівні техніки і технології, передових формах організації виробництва, незалежно від стану зовнішнього середовища [5]. До виробничих ресурсів, що характеризують ВПП, відносять основні фонди, оборотні засоби та трудові ресурси підприємства. Іншими словами, виробничий або ресурсний потенціал підприємства - це потенційний обсяг виробництва продукції, потенційні можливості використання сировини і матеріалів, потенційні можливості професійних кадрів.

Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Суть процесу формування потенціалу підприємства з урахуванням того, що він є складною економічною системою з притаманними тільки їй певними властивостями.

Ці властивості економічних систем уможливлюють формування загальних постулатів, які слід ураховувати за формування потенціалу підприємства:

· потенціал підприємства - це складна система пересічних характеристик його елементів, причому останні можуть тією чи іншою мірою заміщати один одного, тобто є альтернативними;

· потенціал підприємства не можна сформувати на базі механічного додавання елементів, оскільки він є динамічним угрупованням;

· під час формування потенціалу підприємства діє закон синергії його елементів;

· потенціал підприємства у вищих формах його виявлення може самостійно трансформуватися з появою нових складових елементів;

· елементи потенціалу підприємства мають функціонувати одночасно і в сукупності, бо закономірності розвитку можливостей підприємства не можуть бути розкриті окремо, а тільки в їхньому поєднанні, що потребує досягнення збалансованого оптимального співвідношення між елементами;

· усі елементи потенціалу об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства, тобто, з одного боку, вони підлягають фізичному та техніко-економічному старінню, а з другого -- вони чутливі до досягнень науково-технічного прогресу;

· складові потенціалу підприємства мають бути адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються на підприємстві.

Синергія може давати двояку користь: пряму та опосередковану.

Пряма користь - збільшення чистих грошових потоків від якнайповнішого використання потенціалу підприємства. Це має місце за операційної, управлінської та фінансової синергії.

Операційна синергія - економія на операційних витратах за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового та логістичного потенціалів.

Управлінська синергія - економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.

Фінансова синергія - економія за рахунок зміни підходів до формування фінансового потенціалу підприємства.

Опосередкована користь - збільшення вартості потенціалу підприємства, або зміна мультиплікатора ціна підприємства/прибуток.

Зважаючи на ефект синергії, процес оптимізації структури потенціалу підприємства слід проводити за такими етапами.

Етап 1 - формування системи цілей підприємства (стратегічні, тактичні, поточні; для всього підприємства, його підрозділів, а також окремих видів діяльності).

Етап 2 - визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів: цей етап обов'язково треба узгоджувати з першим.

Етап 3 - оскільки для задоволення тієї самої потреби може існувати кілька варіантів наборів ресурсів, то доцільно провести оцінку альтернативних їх комбінацій і після цього зробити остаточний висновок.

Етап 4 - виходячи з того, що підприємство не однаковою мірою володіє всіма видами ресурсів, треба провести раціональний розподіл обмежених ресурсів, визначити, куди найвигідніше їх спрямувати, щоб забезпечити високий рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства.

Етап 5 - після проведення попередніх 4-х етапів необхідно оцінити отриманий результат.

Вивчення праць вітчизняних і зарубіжних науковців з проблем формування потенціалу підприємств дає змогу констатувати явно недостатню кількість досліджень системного характеру. Більшість дослідників, як правило, концентрують увагу на одному аспекті складного поліморфного явища: виробничому, маркетинговому, трудовому потенціалі. У найзагальнішому вигляді елементами потенціалу можна вважати всі економічні ресурси, які залучені чи реально можуть бути залучені до господарського обороту, у єдності з можливостями їх цільового використання. Досить часто в зарубіжній літературі трапляються спроби авторів виокремити з єдиної системи один найважливіший елемент. В основу такого вибору найчастіше покладають систему цільових орієнтирів, побудовану за ієрархічним принципом. Інакше кажучи, такий погляд реалізує цільовий підхід до оцінки ефективності функціонування підприємств.

Головна складність аналізу процесів формування потенціалу підприємств полягає в необхідності дослідження всіх компонентів у взаємозв'язку та динаміці. Отже, закономірності формування та розвитку потенціалу не можуть бути розкриті через аналіз його складових та комплекс зв'язків між ними. Нагадаємо, що структура потенціалу підприємства -- це відносно стійкий спосіб організації елементів потенціалу, що розкриває його будову, елементний склад, принцип формування та розвитку. Відповідно до цього саме поняття «структура потенціалу» має характеризуватися такими основними рисами: стійкість, стабільність, гнучкість, пропорційність, збалансованість тощо.

У системі потенціалу підприємства можна виділити два типи закономірностей:

1) формувальні - закономірності розвитку, які спричиняють перехід системи в інший якісний стан;

2) регулювальні - закономірності функціонування, які сприяють стабілізації наявного рівня якості системи.

Слід зазначити, що базою загальносистемного потенціалу будь-якого підприємства є виробничий (операційний) потенціал. Проблеми дослідження саме цієї складової традиційно присвячували свої праці вітчизняні науковці.

Процес формування потенціалу підприємства є одним з напрямків його економічної стратегії і передбачає створення й організацію системи ресурсів і компетенцій таким чином, щоб результат їхньої взаємодії був фактором успіху в досягненні стратегічних, тактичних і оперативних цілей діяльності підприємства. При цьому використовуються такі основні наукові підходи:

1. Системний підхід є одним з основних у процесі формування потенціалу підприємства. При його застосуванні на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри виходу - товару або послуги : що робити, з якими показниками якості, з якими витратами, для кого, у які терміни, за якою ціною? Параметри виходу повинні бути конкурентоспроможними.

Потім визначаються параметри входу: які потрібні ресурси й інформація для реалізації внутрішніх бізнес-процесів? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення вимог до організаційно-технічного потенціалу підприємства (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці й управління) та параметрів зовнішнього середовища (політичного, економічного, технологічного, соціально-демографічного, культурного середовища країни й інфраструктури даного регіону).

Зворотний комунікаційний зв'язок між постачальниками (входом), клієнтами (виходом), зовнішнім оточенням і потенціалом підприємства необхідний для адаптації потенціалу системи до зміни вимог клієнтів до продукції, параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок.

Для забезпечення високої якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) спочатку необхідно забезпечити високу якість ресурсів і інформації на вході, а потім високу якість реалізації процесу та взаємодії з зовнішнім середовищем. Якщо, наприклад, якість «входу» при формуванні потенціалу підприємства задовільна, то на якому б високому рівні не здійснювалася реалізація внутрішніх бізнес-процесів, якість «виходу» теж буде задовільною. Якщо якість «входу» підмінна, а якість взаємодії елементів потенціалу за допомогою реалізації бізнес-процесів задовільна, то і якість «виходу» буде задовільною, тобто оцінка якості «виходу» дорівнює нижчій оцінці попередніх елементі». При цьому спочатку формулюються вимоги до «виходу» системи, потім - до «входу» і зовнішнього середовища і тільки потім - до реалізації внутрішніх бізнес-процесів.

2. Маркетинговий підхід передбачає орієнтацію формування можливостей підприємства на споживача. Це означає, що формування будь-якого елемента потенціалу повинне ґрунтуватися на аналізі та прогнозуванні ринкових потреб, аналізі та прогнозуванні конкурентоспроможності та конкурентних переваг і т. д. При застосуванні маркетингового підходу пріоритетами вибору критеріїв формування потенціалу підприємства є:

підвищення якості кінцевого результату реалізації потенціалу (виходу системи) відповідно до потреб споживачі із;

економія ресурсів у споживачів за рахунок підвищення якості всіх елементів потенціалу та, як наслідок, підвищення якості кінцевої продукції або послуги.

3. Функціональний підхід передбачає пошук зовсім нових, оригінальних технічних рішень для задоволення існуючих або потенційних потреб. Потреба в цьому випадку розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для її задоволення. Після визначення функцій (наприклад, маркетингові, наукові дослідження, постачання, виробництво, фінансування і т. д.) визначається кілька альтернативних варіантів формування потенціалу для їхнього виконання та вибирається той з них, що забезпечує максимальну ефективність сукупних витрат. Застосування даного підходу, на відміну від орієнтації на «вчорашні» світові стандарти, дозволяє найбільш повно задовольняти нові потреби, з одного боку, і забезпечувати стійку конкурентну перевагу, з іншого.

4. Відтворювальний підхід орієнтований на постійне поновлення виробництва продукції з меншої ресурсоємністю та вищою якістю порівняно з аналогічною продукцією на даному ринку для задоволення потреб клієнтів. Це означає, що основним елементом даного підходу є обов'язкове застосування бази порівняння (показників кращої аналогічної продукції на теперішній момент, скоректованих до початку освоєння нової продукції або випереджальних) в процесі планування відтворювального процесу.

5. Інноваційний підхід орієнтований на активізацію інноваційної діяльності, засобами якої повинні бути фактори виробництва й інвестиції.

6. Нормативний підхід полягає у встановленні для найважливіших елементів потенціалу нормативів:

· якості та ресурсоємності продукції, завантаженості технічних об'єктів, параметрів ринку і т. д.;

· ефективності використання ресурсного потенціалу;

· щодо розробки й ухвалення управлінських рішень.

Слід зазначити, що встановлені нормативи повинні відповідати вимогам обґрунтованості, комплексності, ефективності та перспективності застосування.

7. Комплексний підхід передбачає необхідність урахування технічних, екологічних, економічних, організаційних, соціальних, психологічних і інших аспектів діяльності підприємства. Якщо навіть один з аспектів залишити поза увагою, то проблема не буде цілком вирішена.

8. Інтеграційний підхід у процесі формування потенціалу підприємства націлений па дослідження посилення взаємозв'язків, об'єднання та посилення взаємодії між окремими його елементами.

9. Динамічний підхід пов'язаний з необхідністю розгляду потенціалу в діалектичному розвитку, у встановленні причинно-наслідкових зв'язків і співпідпорядкованості на основі проведення ретроспективного аналізу поведінки аналогічних систем на деякому тимчасовому відрізку.

10. Оптимізаційний підхід реалізується через визначення кількісних оцінок і встановлення залежності між окремими елементами потенціалу за допомогою економіко-математичних і статистичних методів обробки інформації.

11. Адміністративний підхід передбачає регламентацію функцій, прав, обов'язків, нормативів якості, витрат, пов'язаних і реалізацією елементів потенціалу, у нормативних актах за допомогою методів примушування.

12. Поведінковий підхід грунтується на підвищенні ефективності сукупного потенціалу за рахунок підвищення ефективності його кадрової складової.

13. Ситуаційний підхід заснований на альтернативності досягнення цілей і забезпеченні максимальної адаптації до умов конкретної ситуації в процесі формування потенціалу підприємства.

14. Структурний підхід у процесі формуванні потенціалу заснований на його структуризації і визначенні значимості, пріоритетів серед елементів потенціалу з метою встановлення раціональності співвідношення і підвищення обґрунтованості розподілу ресурсів між ними.

2. МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі формування ринкової економічної системи набувають особливої актуальності проблеми планування та оптимізації можливостей підприємств поточного та довгострокового характеру. Зарубіжний досвід свідчить про необхідність та доцільність утворення гнучких виробничо-організаційних систем, що забезпечували б своєчасне реагування на зміни в навколишньому середовищі. Тому сьогодні важливо приділяти увагу переосмисленню існуючих концептуальних підходів щодо створення та розвитку вітчизняних підприємств, у тому числі в ракурсі цілеспрямованого формування їхніх потенціалів [4].

Нажаль останнім часом процесам формування потенціалу підприємства не приділяють належної уваги, в тому числі про необхідність поглиблення розробок щодо методики формування фінансового потенціалу підприємства. Складність сучасної економічної ситуації в країні характеризується ще й тим, що на багатьох підприємствах фінансово-економічні підрозділи не завжди застосовують науково - обґрунтовану методику аналізу фінансового стану через її високу працемісткість та складність розрахунків.

В основі аналізу фінансового стану підприємства лежать дослідження його економічного потенціалу, як правило, за двома аспектами: як сукупності майна, що перебуває у розпорядженні підприємства (майнового потенціалу), та як загальної вартості джерел його фінансування (фінансового потенціалу) [3].

Перш ніж перейти до визначення джерел та методики формування фінансового потенціалу суб'єктів господарювання, доцільно розглянути існуючі концепції щодо висвітлення сутності категорій «формування потенціалу підприємства», «економічний потенціал» та «фінансовий потенціал».

Формування потенціалу підприємства - це процес ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного розвитку та ефективного відтворення. Тобто, процес формування потенціалу підприємства є складовою економічної системи з притаманними тільки їй певними закономірностями [4], а саме, цілісності, інтегративності, комунікативності, ієрархічності, еквіфінальності. Виникнення певної економічної системи обумовлено формуванням на ринку попиту на продукцію, здатну задовольнити вимоги покупців [1].

Економічний потенціал виступає узагальнюючим показником фінансово-економічної діяльності підприємства та характеризує розвиток його продуктивних сил. В ньому поєднані природні, виробничі, науково-технічні, соціально-політичні і культурні можливості суспільства [2].

Фінансовий потенціал - це потенціал, який визначається обсягом, складом і структурою джерел фінансування ресурсів підприємства, тобто частина його економічного потенціалу [3].

Таким чином, під економічним потенціалом підприємства розуміється здатність підприємства забезпечувати своє довгострокове функціонування і досягнення стратегічних цілей на основі використання системи наявних ресурсів.

Формалізовану характеристику економічного потенціалу можна надати, ґрунтуючись на принципах бухгалтерської звітності, що являє собою деяку модель формування потенціалу підприємства [1].

Кожен з елементів економічного потенціалу підпорядковується досягненню загальних цілей потенціалу підприємства, тобто, якщо існують засоби виробництва, кадри, приміщення з певними характеристиками та інші фінансово-економічні ресурси, то потенціал підприємства як цілісна система здатний задовольнити постійно мінливі потреби потенційних споживачів [4].

Звідси маємо головну складність щодо аналізу процесів формування економічного потенціалу підприємства, яка полягає в необхідності безперервного дослідження всіх його компонентів у взаємозв'язку та динаміці [4].

Щодо фінансового потенціалу, слід відмітити, що перш ніж перейти до систематизованого стратегічного аналізу його формування та використання, оптимізації його структури, спочатку потрібно провести ґрунтовний аналіз джерел формування власних та запозичених коштів, а потім аналіз активів підприємства. Виходячи з цього, аналіз формування і використання фінансового потенціалу підприємства повинен здійснюватись в певній послідовності:

1. Аналіз джерел формування і поповнення фінансових ресурсів;

2. Аналіз активів підприємства;

3. Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

4. Аналіз ефективності використання фінансового потенціалу;

5. Проведення порівняльного аналізу фінансових показників визначеного підприємства з іншими.

Виходячи з вище зазначеного, економічний потенціал підприємства є складним об'єктом дослідження, тому його аналіз передбачає, по-перше, класифікацію активів і пасивів за певними ознаками, по-друге, оцінку за майновим та фінансовими аспектами згідно з методиками загального (вертикального і горизонтального) та коефіцієнтного аналізу.

Структура активів і пасивів підприємства визначає його платоспроможність та фінансову стійкість, виходячи з чого, повнота і глибина аналізу формування джерел фінансових ресурсів досягається доповненням структурного аналізу параметричним, тобто за допомогою фінансових коефіцієнтів, головні з яких, на нашу думку, наступні: коефіцієнт фінансової незалежності (автономії); коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (фінансового ризику); коефіцієнт фінансової стійкості; коефіцієнт структури позикового капіталу; коефіцієнт загальної ліквідності; коефіцієнт абсолютної ліквідності.

Визначену систему коефіцієнтів доцільно доповнити показниками ефективності (темпами зростання чистого прибутку; рентабельністю загального, власного капіталу; коефіцієнтами оборотності власного та позикового капіталу). Ця система показників, досліджена за певний проміжок часу, в кінцевому плані, дасть повну оцінку оптимальності або неоптимальності сформованої структури економічного потенціалу, а в тому числі фінансового та майнового, як його складових.

Як показує дослідження, фінансовий потенціал, як головний елемент економічного потенціалу, повинен забезпечити оптимальне фінансування активів (ресурсів) підприємства задля підвищення його ринкової вартості, формування стабільності та ефективної діяльності.

Проаналізувавши існуючі концепції, необхідно виділити наступні головні принципи щодо формування і використання фінансового потенціалу сучасного підприємства: обґрунтування потреби суб'єкта господарювання в капіталі; оцінки вартості джерел формування капіталу та доцільності їх залучення; пошуку та вибору найбільш вигідніших для підприємства джерел формування капіталу, спираючись на проведену вартісну оцінку[5].

Підсумовуючи вище зазначене, можна зробити наступні висновки:

- економічний потенціал - це складна фінансово-економічна система, елементам якої потрібен постійний моніторинг, враховуючи їх взаємозв'язок і взаємозалежність та комплексне використання, як загальних методів аналізу (вертикальний, горизонтальний тощо), так і параметричних (через низку фінансових коефіцієнтів);

- фінансовий потенціал, як головний елемент економічного потенціалу, повинен мати певну послідовність аналізу, а також науково - обґрунтовані принципи його формування і використання.

3. ОСНОВНІ ФАКТОРИ ТА ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

У зв'язку з тим, що формування потенціалу підприємства є складним динамічним процесом, орієнтованим на максимальну взаємодію з зовнішнім середовищем і забезпечення високої якості реалізації, важливо визначити, які саме фактори обумовлюють розвиток його елементів і впливають на їхню збалансованість і ефективність використання.

Очевидно, що в основі побудови системи цих факторів повинен лежати принцип сфери впливу на елементи потенціалу, відповідно до якого усі фактори можна класифікувати на зовнішні і внутрішні відносно формування та розвитку потенціалу.

До зовнішніх факторів відносяться економічні, соціальні, політичні, юридичні умови, вплив яких визначається обмежувальними або стимулюючими заходами з боку різних державних органів, банків, інвестиційних компаній, суспільних груп, політичних сил і т. ін. Такими заходами, як правило, виступають податкові, процентні ставки, законодавчі, етичні, суспільні норми, тиск політичних сил.

Крім того, важливим зовнішнім фактором є також ринкові умови на вході (умови конкуренції на ринках ресурсів) і виході із системи (умови конкуренції безпосередньо в галузі). Перший фактор пов'язаний з вартістю забезпечення кожного елемента потенціалу ресурсми, яка є альтернативною вартістю цих ресурсів, тобто цінністю тих альтернативних можливостей, від яких довелося відмовитися через спрямування ресурсів в той, а не інший елемент потенціалу з метою максимального досягнення цілей. Другий фактор означає, що для завоювання міцних ринкових позицій потенціал підприємства повинний відповідати необхідним конкурентним властивостям продукції (ціні, якості, технічним характеристикам, сервісу, гарантіям). Так, за умов посилення конкуренції підприємство повинне сфокусувати свої зусилля на максимальній реалізації наявного потенціалу та створенні нового за рахунок своєчасного виявлення слабких позицій конкурентів. Інновації з боку конкурентів вимагають, як правило, адекватного реагування шляхом створення та реалізації нових можливостей.

До внутрішніх факторів відноситься, насамперед, стратегія підприємства, для реалізації якої формується потенціал, досвід і навички менеджерів, необхідні для реалізації намічених планів, принципи організації та ведення бізнесу, якими керуються на підприємстві, моральні цінності й амбіції керівників, а також загальноприйняті в рамках підприємства цінності та культура. Так, наприклад, формування потенціалу компанії Hewlett-Packard спирається на наступні базові цінності: «довіра і повага до працівників, забезпечення клієнтів товарами та послугами вищої якості, одержання прибутку та дотримання інтересів акціонерів, відмова від довгострокових фінансових зобов'язань для розвитку компанії, особиста ініціатива, колективна праця» .

Рішення щодо формування потенціалу орієнтовані на майбутнє і тому базуються на попередніх умовах розвитку релевантних факторів, тобто певних передумовах. Особливе значення мають передумови, які визначаються потребами клієнтів і впливають на якість «виходу», пріоритет якого в процесі формування потенціалу був визначений вище. Крім того, дуже важливі передумови, пов'язані з конкурентами, тому що ресурсний потенціал підприємства втрачає свою цінність саме під їх тиском. Також повинні бути враховані і внутрішні передумови, пов'язані з загальноприйнятими настановами всередині підприємства.

Матеріальною основою потенціалу підприємства є фінансові ресурси, відображені в його балансі, а величина сукупного потенціалу є результатом спільних зусиль з реалізації його елементів, який залежно від інтересів власників може бути виражений або потенційним прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства, або його вартістю. Оптимізація структури величини сукупного потенціалу припускає виділення проміжних рівнів узагальнення потенційних можливостей підприємства. Нижнім рівнем є виробничий потенціал, який формується як результат використання і взаємодії техніко-технологічного, інформаційного, інфраструктурного, організаційного, кадрового елементів, а результатом його реалізації є фактичний і потенційний обсяг виробництва продукції.

Сполучною ланкою між нижнім виробничим і загальним інституціональним рівнями виступає ринковий потенціал, який формується як результат прояву компетенцій виробництва та активності підприємства, необхідних для задоволення потреб ринку в певному обсязі продукції в умовах існуючого маркетингового середовища. Результатом реалізації ринкового потенціалу є фактичний і потенційний обсяг продажів.

Таким чином, структурна модель формування потенціалу підприємства показує, що потенціал будь-якого рівня виникає як результат взаємодії ресурсів, що його забезпечують, і компетенцій.



ВИСНОВОК

Термін « потенціал » відображає сукупні силові можливості в досягненні різних цілей в різних областях діяльності підприємства .

Стратегічне планування внутрішньогосподарської діяльності будь-якого підприємства (фірми) тісно пов'язане із здійсненням загальної економічної політики або державної стратегії розвитку всієї ринкової системи . В даний час найважливішою передумовою країни планування та зростання обсягів виробництва на вітчизняних підприємствах став розвиток вільних ринкових відносин , їх постійне і безперервне вдосконалення . Тому зараз стратегічне планування на наших підприємствах повинно бути спрямовано на їх довгостроковий розвиток , досягнення більш високих темпів економічного зростання на основі поетапного вдосконалення різних виробничо-технічних факторів та організаційно-управлінських структур з метою забезпечення високої якості роботи персоналу і рівня життя своїх працівників.

З точки зору теорії планування будь-яка виробнича система володіє певним потенціалом економічного розвитку і зростання. При цьому існують три основних типи розвитку великих економік , у тому числі і державних , систем . Ідеальний - такий тип розвитку системи , коли в неї вносяться в міру необхідності засновані на передовій науці і професійному досвіді дозовані зміни, що забезпечують безперервність і стійкість економічного зростання. Реальний - припускає часткове реформування економічної системи після появи перших негативні ознак її функціонування. Радикальний - використовується , коли практично вичерпаний ресурс діючої системи і необхідна її кардинальна реформа із зміною основних інституційних структур , як це зараз відбувається в російській економіці . У цьому випадку повинно забезпечуватися планове державне регулювання економіки, спрямоване на створення нових організаційно-правових структур , підвищення темпів соціально-економічного розвитку країни і рівня життя людей.

Мета планування розвитку підприємства створити матеріальні умови для найбільш ефективного виконання підприємством тих завдань , які на нього покладаються . Досягнення цієї мети забезпечується вирішенням комплексу завдань:

- Впровадження у виробництво нових знарядь і засобів праці для виробництва відповідної продукції ;

- Впровадження засобів механізації та автоматизації виробництва;

- Вдосконалення діючої і застосування нових прогресивних технологій;

- Використання нових предметів праці , палива та енергоносіїв ;

- Вдосконалення систем і засобів у управління виробництвом і реалізацією продукції на основі сучасних технологій управління;

- Забезпечення охорони навколишнього середовища;

- Підвищення кваліфікаційного рівня працівників ;

- Оптимізація структури « основне - допоміжне виробництво»;

- Розширення виробництва за рахунок нового будівництва, реконструкції , модернізації , технічного переозброєння ;

- Підвищення життєвого рівня своїх працівників і т.д.



ЛІТЕРАТУРА

1. Добикіна О.К., Рижиков В.С., Касьянюк С.В,, Кокотько М.Є., Костенко Т.Д., Герасимов А.А. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 208 с.

2. Ковалев В.В., Волкова О.Н. Анализ хозяйственнойдеятельности: Навчальний посібник. - М.: Проспект, 2001. - 421 с.

3. Митрофанов Г.В, Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. Фінансовий аналіз: Навч. посібник. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т., 2002. - 301с.

4. Федонін О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. - Вид. 2-ге, без змін. - К.: КНЕУ, 2006. - 316с.

5. Тридід О.М., Орєхова К.В. Формування системи принципів оцінки фінансової стійкості підприємства // Збірник наукових праць. «Фінансово-кредитна діяльність: проблеми теорії та практики». - Випуск 2 (3). - 2007. - С.40-47.

Размещено на Аllbest.ru

...