Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНИЙ ЗМІСТ ПОДАТКОВИХ ПЛАТЕЖІВ ЯК СКЛАДОВОЇ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Вступ

Державний бюджет - це розпис доходів і видатків держави.Оскільки бюджет являється формою утворення і розподілу загальнодержавних грошових ресурсів, йому, безперечно, належить провідна роль серед фінансових важелів в системі управління державою.

Формування доходної частини бюджету здійснюється за допомогою податкової системи, яка являє собою сукупність податків, зборів і інших обов'язкових платежів, що законодавчо закріплені в державі. Це поняття також включає механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства.

Проблеми реформування бюджетної системи досліджувалися у працях таких науковців: В. Андрущенка, О. Барановського, Й. Бескида, С. Буковин- ського, С. Булгакової, О. Василика, В. Гейця, В. Глущенка, А. Гриценка, А. Даниленка, А. Єпіфанова, Т. Єфименко, Б. Кваснюка, О. Кириленка, Н. Ко- стіної, В. Кравченка, І. Лукінова, І. Лук'яненко, І. Луніної, П. Мельника, С. Науменкової, В. Опаріна, К. Павлюк, Д. Полозенка, І. Сала, С. Слухая, А. Со-

коловської, В. Суторміної, В. Федосова, С. Юрія та інших.

Система оподаткування, як економічна категорія, акумулює в собі інтереси різних соціальних груп, представників різних видів діяльності, а загалом - платників податків і держави.

Актуальність теми. На сьогоднішній день однією із основних проблем для суб'єктів господарювання є проблема побудови ефективної системи обліку. При цьому особливе значення надається організації обліку оподаткування, оскільки саме ця ділянка повинна забезпечити підприємству своєчасність та повноту здійснення розрахунків з бюджетом, від яких, звичайно ж, залежить фінансовий стан підприємства загалом.

Податкова система України є ще недостатньо сформованою і не повністю відповідає тим вимогам, які до неї ставляться. За цих умов закономірним явищем є те, що питання обліку і аудиту розрахунків з бюджетом потребують теоретичного вивчення та вдосконалення практичного застосування у відповідності до Національних Положень (Стандартів) бухгалтерського обліку та Податкового Кодексу України. Отож, дана тема курсової роботи сьогодні особливо актуальна.

Мета і завдання дослідження. В даній роботі поставлено за мету дослідити і оцінити діючу практику побудови обліку розрахунків з бюджетом та позабюджетними організціями.

Досягнути поставлену мету передбачається шляхом вирішення наступних завдань:

1. Ознайомитись з основними елементами та принципами оподаткування в Україні, з впливом податків на формування бюджету і на економічний стан держави;

2. Вивчити суть, призначення та види податкових платежів до бюджету;

3. Розглянути організацію обліку розрахунків з бюджетом і проаналізувати нормативно-правове забезпечення діючих податків, зборів і платежів;

4. Дослідити методику обліку розрахунків з бюджетом, ознайомитись з їх документальним оформленням;

5. Виявити шляхи удосконалення організації розрахунків за податками і платежами.

Об'єкт та предмет дослідження. В якості об'єкта дослідження виступають організація та методологія обліку розрахунків з бюджетом, які виникають в процесі господарської діяльності підприємства.

Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних питань бухгалтерського обліку розрахунків з бюджетом.

При написанні курсової роботи було використано ряд періодичних видань, законодавчі та нормативні документи, методичну та спеціальну літературу в якій висвітлюються питання обліку та аудиту розрахунків з бюджетом.

Методи дослідження. При обробці матеріалів для написання курсової роботи використовувались методи спостереження, вибірки, групування, узагальнення, порівняльної оцінки, тощо. Також у роботі застосовувався системний підхід для комплексного вивчення методології обліку розрахунків з бюджетом.

1 Податкова система України, її роль у формуванні бюджету

податки бюджет кодекс

Податкова система - основа фінансово-кредитного механізму держа- вного регулювання та один із найважливіших важелів впливу на економіку країни вцілому. Ефективність її функціонування визначається найрі- зноманітнішими факторами, а саме: економічним становищем, розкладом політичних сил, рівнем податкової культури, досягненнями економічної науки, тощо.

При визначенні поняття „податкова система" важливо розмежувати два підходи до її розуміння. По-перше, це сукупність податків і податкових платежів, які законодавчо закріплені в державі. По-друге, податкова система включає в себе механізми нарахування, сплати податків та організації контролю і відповідальності за порушення податкового законодавства. Варто зазначити, що вищевказані трактування терміну „податкова система" знаходять своє відображення і у статті 2 Закону України «Про систему оподаткування» : «Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) у бюджети і державні цільові фонди, які справляються у встановленому законами України порядку, становлять систему оподаткування»[ 39,3].

Справляння податків грунтується на виділенні таких елементів системи оподаткування як суб'єкт і об'єкт оподаткування, джерело сплати податку, одиниця оподаткування, податкова ставка та податкова квота.

Суб'єкт оподаткування - юридична чи фізична особа, яка є платником податку.

Об'єкт оподаткування - дохід (прибуток), майно юридичних і фізичних осіб, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), а також інші об'єкти, визначені законом України, на які нараховується податок. На сьогоднішній день загальною рисою більшості податкових систем є матеріально-грошовий, а не особистісний характер об'єктів оподаткування.

Джерело сплати податку - це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватись об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перобувають в особистому користуванні і не приносять доходу своїм власникам).

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру (фізична чи грошова) об'єкта оподаткування. Наприклад, оцінювання земельної ділянки при оподаткуванні проводиться в гектарах, сотих гектара, квадратних метрах. Що ж до грошового виміру, то він може бути безпосереднім - при оцінці доходів і опосередкованим - при оцінці тієї ж земельної ділянки чи майна (за ринковою чи нормативною ціною).

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Існують два підходи до встановлення податкових ставок: універсальний і диференційований.

При першому підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при другому декілька. Варто зауважити, що встановлення податкових ставок є найважливішою і найскладнішою проблемою оподаткування. Саме недосконалість ставок може порушити як фіскальну значущість, так і регулюючу дію того чи іншого податку.

Окрім вищезгаданих елементів системи оподаткування необхідно звернути увагу і на податкову квоту, яка характеризує частку податку в доході платника. З погляду соціальної справедливості механізм опода- ткування обов'язково має включати цей елемент, однак при цьому значно зменшується податковий вплив і можливості використання податків як фінансових регуляторів. Саме тому в практиці оподаткування податкові квоти законодавчо не встановлюються.

Податкова система - це невідємний атрибут будь-якої держави, але, що характерно, у світі немає країн з тотожними податковими системами. Це пояснюється тим, в різних країнах податкові системи створювались і розвивались у різні історичні періоди, в різних економічних умовах. При цьому кожна держава формувала таку податкову систему і так удосконалювала її структуру та механізм функціонування, як цього вимагали саме її потреби.

Не дивлячись на відмінності, що характерні для різних податкових систем, існують принципи, які тотожні для них усіх [26,23]. Ці принципи були сформульовані ще А. Смітом у праці «Дослідження природи і причин багатства народів"» і з якими пізніше, як правило, погоджувалось більшість вчених, що розвивали теорію податків. Сюди входять:

1. Принцип вигоди, який наголошує на тому, щоб втрати добробуту в результаті сплати податку були еквівалентними для платників з тими вигодами, які вони отримають від держави;

2. Принцип адміністративної зручності - його суть полягає в тому, що податкова система повинна бути максимально зручною як для держави та її органів, так і для платників податків;

3. Принцип платоспроможності базується на стягненні податків та податкових платежів відповідно до рівня доходу або майнового стану платника податку;

4. Принцип встановлення визначальної бази для затвердження конкретного рівня оподаткування наголошує, що податкові надходження повинні забезпечити таку величину фінансових ресурсів держави, яка необхідна для виконання покладених на неї функцій.

В Україні формування податкової системи грунтується на таких засадах: по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи і, по-третє, вихідних принципів [19,148].

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати у суперечність із системою загалом та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись такі функції податків як фіскальна і регулююча.

Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг видатків бюджету та цільових фондів. Так, з погляду організації фінансової діяльності держави податки є вторинними відносно видатків.

Безумовно, слід врахувати можливий негативний вплив високих податків на суспільство й економіку, але й ігнорувати інтереси держави неможливо. Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.

Третью важливою складовою побудови і функціонування податкової системи є встановлення її вихідних принципів. Вони розглядаються за трьома напрямками:

1) принципи формування податкової системи;

2) принципи оподаткування;

3) принципи податкової політики.

Принципи формування податкової системи визначають фундаментальні домінанти відносно встановлення кожного податку та їх сукупності. До них відносять: рівнонапруженість в оподаткуванні, врівноваженість інтересів держави і платників податків та цілеспрямоване застосування податків,як фінансових інструментів регулювання соціально-економічного розвитку.

Рівнонапруженість означає такий розподіл податкового тягара між суб'єктами оподаткування, який відображає всі аспекти їх діяльності. При цьому враховують: рівень доходів і рівень споживання платників; їх майновий стан; зусилля кожного суб'єкта, які він докладає для отримання певного доходу, виходячи з своїх можливостей; характер отриманих доходів та напрями їх використання; співвідношення між споживанням та заощадженнями, тощо. Отож, рівнонапруженість відображає комплексний підхід і може досягатись лише за умови дотримання вимоги системності у побудові податкової системи.

Принцип рівнонапруженості є ознакою високорозвиненої економіки, в умовах якої основу суспільства становить так званий середній клас. Цей принцип означає, що всі платники мають однакові зобов'язання перед державою за певними критеріями, тобто передбачається або використання пропорційних ставок, або дуже помірної і згладженої шкали прогресивних ставок. В Україні такий підхід у період становлення ринкових відносин справді може призвести до перерозподілу через бюджет частини доходів багатих верств населення на користь бідних. Але у країнах суспільного добробуту аналогічний підхід буде шкідливий, оскільки високий рівень оподаткування багатих (провідної частини продуктивних сил) підриває у них стимули до високих результатів і внаслідок цього уповільнюються темпи економічного розвитку, що особливо болісно відобразиться якраз на найбідніших.

Необхідність встановлення рівноцінних прав і зобов'язань усіх платників перед бюджетом визначається тим, що оподаткування доходів юридичних і фізичних осіб має ставити всіх в однакове початкове становище, оскільки подальша господарська діяльність неодмінно веде до диференціації доходів.

Принцип врівноваженості інтересів держави і платників податку означає необхідність збалансування інтересів та протиріч вищезгаданих сторін. Згідно з цим принципом податкова система має бути побудована таким чином, щоб держава мала достатньо доходів для покриття своїх видатків, і при цьому не підривався фінансовий стан платників податків.

Принцип цілеспрямованого використання податків як фінансових інструментів оначає, що формуючи податкову систему, слід врахувати її вплив на діяльність платників податків, а також на характер, темпи і пропорції соціально-економічного розвитку суспільства загалом. Даний принцип грунтується на регулюючій функції податків. Отже, формуючи податкову систему, необхідно підбирати такі податки, які дають змогу реалізувати певні пріорітети та завдання економічної і соціальної політики.

Принципи оподаткування відображають засади справляння податків державою. Згідно статті 3 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 року в Україні встановлено 11 принципів побудови системи оподаткування [29,45]:

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції. Оскільки стабілізація економіки України та її економічний ріст багато в чому визначаються станом та перспективами розвитку науки і техніки, рівнем впровадження їх у виробництво, то необхідно створити такі фінансові умови, за яких кожен суб'єкт підприємницької діяльності буде зацікавлений у швидкій реалізації науково-технічних досягнень. Це ставить до системи оподаткування певні вимоги, як от: орієнтація системи на зниження чи диференціацію ставок обов'язкових платежів, забезпечення незмінності податків і зборів та їх ставок, надання пільг, тощо.

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності. З метою реалізації даного принципу держава передбачає введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), який спрямовується на розвиток виробництва. Одночасно стимулювати виробництво має і податкова система за допомогою прямих податків, оскільки вони суттєво впливають на фінансову стабілізацію платників і економіки в цілому.

- обов'язковість - означає впровадження норм щодо сплати податків і зборів, які визначені на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, а також встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства (сплата процентів за прострочення обов'язкових платежів, додаткове нарахування податку, застосування адміністративних штрафів, а також кримінальна відповідальність).

- рівнозначність і пропорційність - означає, що справляння податків з юридичних осіб здійснюється у певній частці від отриманого прибутку, а також означає забезпечення сплати рівних податків і зборів на рівні прибутки та пропорційно більших податків і зборів на більші доходи. Практика виконання цих вимог здійснюється через обгрунтовану диференціацію ставок податків і зборів в залежності від розміру доходу та характеру діяльності платника.

- рівність - означає недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, забезпечення однакового підходу до суб'єктів господа- рювання при визначенні податкових зобов'язань. Дія цього принципу реалізується, перш за все, через побудову і встановлення ставок податків і зборів.

- соціальна справедливість - це забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

- стабільність - означає забезпечення незмінності податків і зборів, їх ставок і пільг протягом бюджетного року. Виконання цієї умови дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності планувати свою виробничу та інвестиційну діяльність, а державі здійснювати реальний вплив на подолання кризових явищ в економіці ;

- економічна обгрунтованість - полягає у встановленні податків і зборів на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей суб'єктів підприємницької діяльності з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами. Передумовою реалізації даного принципу є чітка система обліку і звітності, оскільки її відсутність призводить до звуження бази оподаткування;

- рівномірність сплати - встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат. Більшість податків і зборів сплачується платниками щомісячно оскільки цей термін є оптимальним;

- компетенція означає, що встановлювати та скасовувати податки і збори, а також пільги платникам, мають право виключно Верховна Рада України, Верховна Рада АР Крим і сільські, селищні, міські ради у відповідності із статтями 92, 138 пункт 4 та 134 Конституції України і іншими положеннями законодавства про оподаткування;

- єдиний підхід - означає забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку ізбору, об'єкта оподаткування , джерела сплати,податкового періоду, ставок, строків та порядку сплати податку,а також підстав для надання податкових пільг;

- доступність - забезпечення дохідливості положень податкового законодавства для платників податків і зборів. Норми законодавчих та нормативних документів повинні формуватися чітко, лаконічно, і в доступній формі, що сприятиме їх правильному трактуванню.

Що стосується податкової політики - одного з вихідних принципів формування податкової системи - то вона являє собою діяльність держави у сферах запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і платежів до централізованих фондів грошових ресурсів держави [26, 31].

Податкова політика здійснюється за певними напрямками, які визначаються завданнями соціально-економічного розвитку і можуть мати стимулюючу чи стримуючу спрямованість. При цьому реалізація податкової політики грунтується на двох головних принципах - стабільності і гнучкості.

Принцип стабільності означає, що податкова політика повинна виходити з встановлених на певний період орієнтирів і, водночас, носити стійкий характер при визначенні нормативних ставок податків, порядку нарахування податкових платежів в бюджет, фінансових санкцій. Стабільність податкової політики створює стабільність у суспільстві, оскільки дає можливість реалізувати інтереси всіх суб'єктів і сприяє налагодженню механізму справляння податків.

Принцип гнучкості полягає в здатності податкової системи швидко перебудовуватись для ефективного вирішення різноманітних питань, що виникають в політиці держави, без порушення стабільності системи оподаткування. Так, виходячи з вимог податкової політики України в сучасних умовах, в новому податковому законодавстві держава відмовилась від „зрівнялівки" в застосуванні адміністративного штрафу до посадових осіб підприємств і громадян, встановила фінансову відповідальність банків і інших кредитних установ за порушення законів про податки, більш чітко регламентувала права, обов'язки і відповідальність державних податкових інспекцій з врахуванням діючого законодавства України. Принцип гнучкості забезпечується наявністю комплексу податкових пільг, які застосовуються до певних платників податку.

Ефективною та надійною може бути тільки та податкова система, яка побудована з дотриманням усіх вимог та принципів і яка враховує інтереси держави і платників, однаково враховуючи їх потреби та можливості. Тільки така податкова система може забезпечити державу надійними і достатніми доходами, цілеспрямовано впливаючи на діяльність кожного платника і соціально-економічний розвиток суспільства загалом [ 29,15].

Становлення податкової системи України почалося з прийняття 25 червня 1991 року Закону України « Про систему оподаткування». У 1994 році цей закон був ухвалений у новій редакції з урахуванням змін і доповнень, які мали місце у 1992 - 1993 роках. На сьогоднішній день вищезгаданий Закон діє у редакції з доповненнями, прийнята у 1997 році. В ньому було визначено основні принципи побудови системи оподаткування, види податків, зборів і обов'язкових платежів, порядок їх нарахування і терміни сплати, об'єкти оподаткування, а також платників податків і їх відповідальність за порушення податкового законодавства.

Економічна ситуація, що склалась в Україні, значною мірою пояснюється неправильною орієнтацією системи оподаткування на збільшення податків. Ще зовсім недавно вважалось, що чим більше справляти податків і чим вищі їхні ставки, тим більше буде надходжень в бюджет. Однак це в корені невірно: оббираючи платника, податки душать його, звужуючи тим самим оподатковувану базу і зменшуючи податкову масу.

Залежність податкових надходжень від величини ставки податку характеризується так званою кривою Лаффера. Згідно неї оптимальною вважається середня сумарна ставка прямих і непрямих податків у розмірі 37,7%, при якій досягається максимальний рівень надходжень в бюджет. В Україні ж, по оцінках спеціалістів, при сьгоднішній системі оподаткування, середня сумарна ставка прямих і непрямих податків складає біля 80%. Якщо б ця ставка становила 37,7%, український бюджет одержував би в 3 рази більше податків. Крім цього, як показує практика країн з розвиненою ринковою економікою, для нормального функціонування економіки необхідно, щоб розмір оподаткування не перевищував 1/3 прибутку, одержанного підприємством. В Україні, при декларованому рівні податку 30%, фактично з врахуванням ціноутворення, порядку визначення затрат і обчислення прибутку, особливостей методики вирахування і порядку сплати податків у підприємств знімається більше 50%, а в деяких випадках навіть 70-80% прибутку.

Безперечно, чинна податкова система України має величезну кількість мінусів. Однак за останні роки на даній ділянці державної роботи з'явились певні позитивні зрушення.

Підсумовуючи вище сказане слід зазначити, що наявність ефективної системи оподаткування зможе підняти економіку України до досить високого рівня. І, водночас, розвиток ринкових відносин, безперечно, сприятиме вдосконаленню податкової системи.



Рис. 1.4. Крива Лаффера

2 Суть, призначення та види податків і платежів до державних і місцевих бюджетів

Поняття «податок» - це багатогранна категорія, визначенням суті якої займались економісти, філософи та державні діячі найрізноманітніших епох. Так, Ф. Аквінський (1225 - 1274) визначав податки як дозволену форму пограбування. Ш. Монтескьє (1689 - 1755) припискав, що ніщо не потребує стільки мудрості і розуму, як визначення тієї частини, яку у підданих забирають, і тієї, яку залишають їм. А. Сміт (1723 - 1790) говорив про те, що податки для тих, хто їх виплачує, - ознака не рабства, а свободи [7,12].

В сучасному розумінні податки - це обов'язкові збори, які стягуються з юридичних та фізичних осіб в процесі розподілу та перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП), які акумулюються в централізованих фондах грошових ресурсів держави - бюджетах.

Податки не є єдиною формою акумуляції грошових коштів бюджетом та іншими державними фондами. Паралельно їм існують ще такі поняття як плата, відрахування, внески та збір. Однак українське податкове законо- давство не робить розмежування між цими схожими категоріями і трактуються вони практично як синоніми. Така ситуація, звичайно ж, нерідко призводить до протиріч, отож, гадаємо, варто розглянути детальніше кожен з вищезгаданих платежів.

Плата - це обов'язковий платіж, який передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою (наприклад, плата за воду, плата за заготівлю деревини, тощо). Розмір плати залежить від кількості ресурсів, що використовуються і надходження коштів саме державі визначається державною власністю на ці ресурси.

Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів (якщо це відрахування), або повним (якщо це внески), коли витрачання коштів у повному обсязі здійснюється за цільовим призначенням. Прикладом часткового цільового призначення можуть бути відрахування на геолого-розвідувальні роботи. Ці відрахування вносяться до бюджету і в загальній сумі його доходів їхнє цільове призначення втрачається. Разом з тим розміри фінансування з бюджету геолого-розвідувальних робіт можуть бути як більшими, так і меншими від суми надходжень цих відрахувань. Прикладом повного цільового призначення є внески у різні цільові фонди: Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування, Фонд сприяння зайнятості населення та інші. Використовувати дані внески не за призначенням забороняється, а змінити цільове прихначення можна тільки на законодавчій основі.

Збори - це платежі, які мають разовий, випадковий і незначний за розмірами характер і збираються вони, як правило, за місцем події (наприклад, ринковий збір).

Що ж стосується безпосередньо податків, то характерно, що вони встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави: управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Основними характерними особливостями податку в порівнянні з іншими платежеми є те, що він [62, с.8]:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати, або тоді, коли законодавством передбачені пільги щодо даного податку.

- має односторонній характер встановлення. В основу цієї ознаки податку закладене однобічне спрямування коштів від платника до держави. При цьому платник не одержує натомість нічого, а його кошти йдуть на задоволення суспільних потреб.

- може бути сплачений лише до бюджету відповідного рівня, а не до іншого централізованого чи децентралізованого фонду.

- не має цільового призначення. Це означає, що при сплаті конкретного податку ніколи не відомо, на задоволення яких саме цілей витрачатимуться дані надходження. Формується наче розмитий, знеособлений грошовий фонд.

- є виключно атрибутом держави і базується на актах вищої юридичної сили.

- має обов'язковий характер. Обов'язковість податку забезпечується силою держави в особі податкових, правоохоронних і судових органів і свідчить про те, що сплата податків носить не добровільний, а примусовий характер.

Виходячи із сутності податків, їх можна розглядати не тільки як економічну, але і як суспільно-соціальну категорію, оскільки досить часто податки використовуються як інструмент врівноваження соціального добробуту. Такий характер податків проявляється при їх обміні на суспільні блага і трансферні платежі. Причому обмін є нееквівалентним для конкретного платника на мікрорівні, але на макрорівні сума сплачених податків та податкових платежів через бюджет повинна перерозподілятися для всієї кількості податкоплатників і повернутись у вигляді суспільних благ та трансферних платежів. Цей обмін у фіскальній науці називається «ціни по Ліндалю»[26,16].

Суспільне призначення податків, а також їхня сутність яскраво проявляються в тих функціях, які вони виконують. В сучасних умовах виділяють три основні функції податків - фіскальну, економічну (регулюючу) та контрольну, а також ряд додаткових функцій .

Першою і найбільш реалізованою в нашій країні є, безперечно, фіскальна функція (лат.fiscus - державна скарбниця). Відповідно до неї податки виконують своє основне призначення - насичення дохідної частини бюджету, прибутків держави для задоволення потреб суспільства (утримання державних структур, фінансування оборони, освіти, охорони здоров'я, тощо). І, оскільки податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних рівнів, надзвичайно важливо, щоб податкові надходження були постійними, стабільними та рівномірно розподіленими у регіональному просторі.

Своєрідним доповненням фіскальної функції виступає регулююча, яка набула значного розвитку протягом останніх двох десятиліть. Ця функція передбачає, що податки, як активний учасник перерозподільчих процесів, виявляють серйозний вплив на виробництво та інші соціально-економічні процеси в країні. Так, за допомогою податків держава може стимулювати чи стримувати темпи розвитку виробництва, посилювати чи послаблювати накопичення капіталу, розширювати чи скорочувати платіжноспроможний попит населення.

Контрольна функція податків полягає в тому, що зявляється можливість кількісного відображення податкових надходжень і їх співставлення з потребами держави в фінансових ресурсах. З її допомогою оцінюється раціональність, збалансованість податкової системи в цілому і кожного важеля зокрема, виявляється наскільки податки відповідають поставленим цілям. Здійснення контрольної функції податків значною мірою залежать від податкової дисципліни в країні.

Що стосується додаткових функцій податку, то варто сказати, що вони утворюють підсистему, яка включає в себе одночасно розподільчу, стимулюючу та накопичувальну функції. При цьому слід мати на увазі, що усі функції податку (як основні, так і додаткові) взаємозв'язані і тісно переплітаються між собою.

На сьогоднішній день податки досить різноманітні по видах і утворюють досить розгалужену сукупність. Проте усю сукупність обов'язкових платежів податкового характеру можна класифікувати в залежності від певних ознак на кілька груп. Найважливіші з них:

1. В залежності від компетенції органу державної влади, який вводить в дію платіж:

А) загальнодержавні - податки і збори, які установлюються Верховною Радою України, вводяться в дію винятково Законами України і є обов'язковими до сплати на всій території України. Відповідно до Податкового кодексу в нашій країні запроваджено такі види загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податок на додану вартість з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%, а з 1 січня 2014 року - 17% ;

- акцизний збір;

- податок на прибуток підприємств з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року - 19%, а з 1 січня 2014 - 16%;

- податок на доходи фізичних осіб:

1)ставка 15% - якщо загальний місячний оподатковуваний дохід платника податку не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року.

2)ставка 17% - якщо загальний місячний оподатковуваний дохід платника податку перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року. Застосовуєтья до суми перевищення.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік.

3)ставка 5% (відповідно до п. 1 Розділу XIX «Прикінцеві положення» норми щодо оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2015 року).

- процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок;

- процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом;

- процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці;

- доходи у вигляді дивідендів тощо.

4) ставка 30% застосовується щодо доходів, нарахованих як виграш чи приз (крім у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) на користь резидентів або нерезидентів.

Виключення:

- виграш, отриманий в спортивних змаганнях, оподатковується за ставкою 15 відсотків бази оподаткування.

- суми винагород спортсменам - чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, відповідно до вимог підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 не оподатковуються.

5)ставка 10% застосовується щодо заробітної плати шахтарів та інших працівників, зайнятих на роботах, передбачених в Списку N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року N 36;

- мито;

- державне мито;

- податок на нерухоме майно;

- плата за землю;

- рентні платежі;

- податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

- податок на промисел;

- збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;

- збір за спеціальне використання природних ресурсів;

- збір за забруднення природного середовища;

- збір на обов'язкове соціальне страхування;

- збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності;

- фіксований сільськогосподарський податок;

- збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;

- єдиний збір, що спавляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

- збір за використання радіочастотного ресурсу України;

Б) місцеві - податки і збори, які встановлюються місцевими органами самоврядування згідно переліку та в межах граничних розмірів, затверджених Верховною Радою України. Вони є обов'язковими лише на певній території і надходять виключно до місцевих бюджетів:

- комунальний податок;

- готельний збір;

- збір за паркування автотранспорту;

- ринковий збір;

- збір за видачу ордера на квартиру;

- курортний збір;

- збір за участь у бігах на іподромі;

- збір за виграш у бігах на іподромі;

- збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;

- збір за право використання місцевої символіки;

- збір за проведення кіно- і телезйомок;

- збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей;

- збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

- збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

- збір за власників собак.

2. В залежності від платника:

А) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок і т. д.);

Б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і т. д.);

В) змішані - податки, що припускають у якості платника і юридичних і фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, плата за землю).

3. За економічною ознакою об'єкта оподаткування:

А)податки на доходи та прибутки - обов'язкові збори, які стягуються з чистого доходу в момент його отримання;

Б)податки на споживання - обов'язкові збори, які стягуються в процесі споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від результатів фінансово-господарської діяльності, а лише від розміру споживання ( рентні платежі, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за землю.);

В)податки на майно - обов'язкові збори, які стягуються внаслідок наявності конкретного виду майна (податок на нерухоме майно, податок з

власників транспортних засобів).

4. За способом зарахування податкових надходжень:

А)закріплені - обов'язкові платежі, які закріплені за певним рівнем бюджетної системи;

Б)регулюючі - обов'язкові платежі, які можуть надходити до різних бюджетів.

5. В залежності від способу обкладення:

А)прямі податки - встановлюються безпосередньо щодо платників і сплачуються за рахунок їхніх доходів, а сума податку тут залежить від розмірів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягара, за якого більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи.

Б)непрямі податки - встановляються в цінах товарів та послуг і спла- чуються за рахунок цінової надбавки, а їх розміри для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Слід наголосити на тому, що тільки прямо, бо оскільки непрямі податки включаються в ціни, то їх платить в абсолютному розмірі більше той, хто більше споживає, а споживає той, хто має вищі доходи. Найхарактернішими прикладами непрямого оподаткування є податок на додану вартість, акциз, мито.

Безперечно, серед усіх способів класифікації податків найбільш виправданим є їх розподіл в залежності від способу обкладення. Проте історичний розвиток системи оподаткування призвів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими та непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесинні їх стяг- нення із сфери реалізації у сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг обороту чи додану вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково збігаються: пряма форма - податок на додану вартість, частину якої становить той же прибуток.

Використання в єдиній системі різноманітних по об'єктах опода- ткування та методах розрахунків прямих і непрямих податків дає змогу державі повніше реалізовувати на практиці усі функції податків, оскільки під впливом платежів опиняютьсямайно підприємств і громадян, різні види ресурсів, що споживаються в процесі виробництва, робоча сила, отриманий дохід, тощо.

Отже, податки - це економічна база функціонування держави і вони водночас є важливою формою регулювання ринкових відносин у країні.

3 Нормативно-правове забезпечення розрахунків з бюджетом

Сьогодні податкам та питанню регулювання засад дохідної частини бюджету присвячена ціла галузь науки - податкове право. Від того, наскільки розвинена дана галузь, значною мірою залежить раціональність та ефективність створеної в країні податкової системи.

В Україні податкове право знаходиться на етапі становлення та розвитку. Це значною мірою пояснює той факт, що податкове законодавство нашої країни було сформовано на основі нормативної бази, успадкованої від командно- адміністративної системи. Як результат - затверджена законами та нормативними актами діюча податкова система не відповідала тим вимогам, які були висунені до неї в умовах ринкового господарювання. Надалі, відповідно до поточних потреб в фінансуванні дохідної частини бюджету, приймались Закони про нові податки, збори та обов'язкові платежі. Окрім того Верховна Рада України, намагаючись виправити недоліки та прорахунки діючої податкової системи, видає ряд актів та законів, які вносять поправки в уже діючі, а іноді навіть суперечать їм.

Отож, виходячи з вищесказаного, можна охарактеризувати діюче податкове законодавство як нестабільне, складне та заплутане, як таке, що потребує докорінних змін [9].

Проте, регулятором податкової системи з 2 грудня 2010 року є Податко- вий кодекс України.

Податкове законодавство України складається з Конституції України; Податкового кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Стуктура Податкового кодексу України:

1. Розділ I. Загальні положення;

2. Розділ II. Адміністрування податків, зборів (обов'язкових платежів);

3. Розділ III. Податок на прибуток підприємств;

4. Розділ IV. Податок на доходи фізичних осіб;

5. Розділ V. Податок на додану вартість;

6. Розділ VI. Акцизний податок;

7. Розділ VII. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу;

8. Розділ VIII. Екологічний податок;

9. Розділ IX. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України;

10. Розділ X. Рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні;

11. Розділ XI. Плата за користування надрами;

12. Розділ XII. Місцеві податки і збори;

13. Розділ XIII. Плата за землю;

14. Розділ XIV. Спеціальні податкові режими;

15. Розділ XV. Збір за користування радіочастотним ресурсом України;

16. Розділ XVI. Збір за спеціальне використання води;

17. Розділ XVII. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів;

18. Розділ XVIII. Особливості оподаткування платників податків в умовах дії угоди про розподіл продукції;

19. Розділ XIX. Прикінцеві положення;

20. Розділ XX. Перехідні положення.

Податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах:

1. Загальність оподаткування - кожна особа зобов'язана сплачувати встановлені цим кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього ПК;

2. Рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу;

3. Невідворотність настання визначеної законом відповідальності у разі порушення податкового законодавства;

4. Презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу;

5. Фіскальна достатність - встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями;

6. Соціальна справедливість - установлення податків та зборів відповідно до платоспроможності платників податків;

7. Економічність оподаткування - установлення податків та зборів, обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує витрати на їх адміністрування;

8. Нейтральність оподаткування - установлення податків та зборів у спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення конкурентоздатності платника податків;

9. Стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року;

10. Рівномірність та зручність сплати - установлення строків сплати податків та зборів, виходячи із необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;

11. Єдиний підхід до встановлення податків та зборів - визначення на законодавчому рівні усіх обов'язкових елементів податку [11,12].

Отже, для того, щоб організувати ефективний облік по розрахунках бюджетом необхідно керуватись певною нормативно-правовою базою, яка б визначала платників податків, об'єкти оподаткування, ставки податків та терміни їх сплати, тощо. Існування законодавчого врегулювання даних питань є об'єктивною необхідністю, оскільки характерно, що одночасно із появою податків виникли суперечки та непорозуміння стосовно елементів системи оподаткування.

Размещено на Allbest.ru

...