Розрахункові та кредитні операції підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

1) Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

2) Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

Задачі

Список використаних джерел



1) Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств

Розрахункова дисципліна передбачає зобов'язання суб'єктів господарювання дотримуватися встановлених правил проведення розрахункових операцій.

Розрахункова дисципліна базується на виконанні основних принципів здійснення грошових розрахунків.

Дотримання розрахункової дисципліни сприяє прискоренню кругообороту коштів і зміцненню фінансового стану підприємства. Порушення розрахункової дисципліни може бути наслідком незадовільної роботи фінансових служб підприємства, а також складного фінансового становища підприємств.

Платіжна дисципліна передбачає здійснення підприємствами платежів за фінансовими зобов'язаннями в повному обсязі та у встановлені строки.

Отже, забезпечення розрахунково-платіжної дисципліни залежить від фінансового стану суб'єктів господарювання і водночас впливає на їх фінансовий стан.

За порушення підприємствами розрахунково-платіжної дисципліни до них можуть бути вжиті санкції.

Санкцію в господарських відносинах слід розглядати як примусову міру покарання, що застосовується за порушення встановленого порядку здійснення господарсько-фінансової діяльності. Застосування санкцій спрямовано на зміцнення договірної, кредитної, розрахункової, фінансової дисципліни і поліпшення роботи економічного суб'єкта.

Залежно від того, які суб'єкти застосовують санкції, останні поділяються на договірні, банківські (кредитні), фінансові.

Договірні санкції спрямовані на забезпечення повного й безумовного виконання господарських угод. Такі санкції застосовуються у вигляді сплати неустойки, яка визначається у відсотках до суми невиконаного зобов'язання.

Банківські (кредитні) санкції застосовуються до підприємств за порушення ними кредитної дисципліни; за незадовільний стан обліку і звітності; нецільове використання кредитних ресурсів; порушення планових строків уведення об'єктів, на які отримано кредит, в експлуатацію; за несвоєчасне повернення отриманих кредитів.

Перед застосуванням кредитних санкцій банк може виставити вимогу підприємству ліквідувати недоліки і порушення, які були виявлені в процесі аналізу діяльності підприємства, а також проведення поточних кредитних і розрахункових операцій.

Фінансові санкції застосовуються за порушення суб'єктами господарювання фінансової дисципліни. Вони застосовуються державними органами, податковими адміністраціями.

Фінансові санкції визначено Законом України "Про державну податкову службу в Україні", а також законами, які регулюють фінансові відносини підприємства щодо сплати окремих податків і зборів (обов'язкових відрахувань).

Відповідно до Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку, що не подали або подали несвоєчасно в податковий орган декларацію про прибуток, розрахунок податку на прибуток, платіжне доручення на перерахування податку до бюджету, сплачують штраф у розмірі 10% суми нарахованого податку за кожний випадок такого порушення.

Якщо неподання або несвоєчасне подання цих документів є наслідком поштової затримки, то фінансові санкції, визначені податковим органом, будуть застосовані, але платник податку має право оскаржити це рішення в судовому порядку.

Названим законом запроваджено нову фінансову санкцію. Платники податку, що не мають на момент перевірки податковим органом бухгалтерських звітів та балансів, декларацій та розрахунків, пов'язаних із нарахуванням та сплатою податку за відповідні періоди, сплачують штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одноразове порушення.

Якщо платник податку протягом наступного 12-місячного податкового періоду припускає порушення вдруге, то він сплачує штраф у сумі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, помножених на кількість таких порушень.

У разі приховування або заниження сум податку платник податку сплачує суму донарахованого податковим органом податку, штраф у розмірі 30% від суми донарахованого податку (недоїмки) та пені, обчисленої з розрахунку 120% облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати. Пеня нараховується на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь її строк.

Під час перевірки платника податку податковим органом можуть бути виявлені випадки арифметичних помилок або описок, що призвело до заниження суми загальних зобов'язань платника податку за відповідний період. У такому разі сума донарахованої недоплати (недоїмки) та штрафних санкцій сплачується платником податку самостійно в строки, передбачені законодавством.

Суми фінансових санкцій за порушення законодавства з оподаткування мають бути перераховані до бюджетів та на спеціальний рахунок державних податкових адміністрацій підприємствами, установами та організаціями в десятиденний строк із дня складання акта перевірки.

Не застосовуються штрафні санкції до платників податку, які до початку перевірки податковим органом виявили факт заниження оподаткованого прибутку, письмово повідомили про це податковий орган та сплатили суму недоплати, а також пеню, нараховану на повну суму недоплати за весь строк.

За невстановлення банком підприємству ліміту залишку готівки в касі до установи банку застосовується штраф у п'ятдесятикратному розмірі неоподатковуваних доходів громадян за кожний випадок.

Застосування санкцій у цілому позитивно впливає на зміцнення розрахунково-платіжної дисципліни суб'єктів господарювання. Проте дійовість цього впливу залежить від кількох обставин.

По-перше, це визначення джерела сплати штрафів. Нині всі штрафи, пені сплачуються суб'єктами господарювання за рахунок прибутку, що залишається в їхньому розпорядженні після сплати податків. Отже, штрафи безпосередньо впливають на формування чистого прибутку підприємств, їхніх фінансових ресурсів.

По-друге, це встановлення розміру штрафів за порушення розрахунково-платіжної дисципліни та наявність чіткого переліку тих порушень, за які застосовуються відповідні штрафи. Розмір штрафів має бути достатнім для створення відповідальності суб'єктів господарювання. Водночас вони не повинні бути надмірно високими.

По-третє, це обов'язковість застосування штрафних санкцій, а отже, стягнення штрафів. Щодо банківських і фінансових санкцій, то вони, як правило, застосовуються в обов'язковому порядку. Що ж до санкцій, які визначені за порушення господарських договорів підприємствами, то їх застосування не завжди вважають обов'язковим. Суб'єкти господарювання можуть не застосовувати штрафні санкції у взаємовідносинах між собою. Це зумовлено тим, що отримані підприємством штрафи збільшують суму оподатковуваного прибутку.

Крім санкцій, до суб'єктів підприємницької діяльності може бути застосований і адміністративний штраф. Його слід розглядати як вид адміністративного стягнення, яке застосовується до особи за здійснення нею правопорушення, передбаченого Кодексом про адміністративні правопорушення.

До адміністративних стягнень належать:

- конфіскація предмета, грошей, отриманих унаслідок здійснення адміністративного правопорушення;

- позбавлення спеціального права, яке надано окремому громадянину;

- виправні роботи;

- адміністративний арешт;

- попередження тощо.

Так, умисне ухилення від сплати податку на прибуток, що здійснила посадова особа підприємства, незалежно від форми його власності, якщо ці дії призвели до ненадходження в бюджет коштів у значних розмірах, карається виправними роботами строком до двох років або позбавленням права обіймати певні посади, чи штрафом до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. "Значний розмір" ненадходження суми податку трактується як сума, що у сто і більше разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

розрахунковий платіжний кредит підприємство

2) Кругооборот коштів підприємств та необхідність залучення кредитів

Діяльність підприємства в системі ринкової економіки неможлива без періодичного використання різноманітних форм залучення кредитів.

З економічного погляду кредит -- це форма позичкового капіталу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах повер­нення і обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит, і тим, хто його отримує.

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає розрив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, відбувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємства -- споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, що може зупинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає товарні, то на підприємствах нагромаджуються тимчасово вільні кошти.

Виникає суперечність між безперервним вивільненням грошей у кругообороті оборотних коштів і потребою в постійному використанні матеріальних і грошових ресурсів.

Таким чином, виникнення і функціонування кредиту пов'язане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтворення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємствах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кредитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єктами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу шляхом укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відносини виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Рис. 1 Причини виникнення кредитних відносин

Для розвитку кредитних відносин необхідні певні умови. По-перше, учасники кредитної угоди -- кредитор і позичальник, мають бути юридично самостійними суб'єктами, які матеріально гарантують виконання зобов'язань. По-друге, інтереси суб'єктів кредитної угоди повинні збігатися.

Для забезпечення всього процесу відтворення необхідно, щоб підприємства мали необхідні оборотні кошти, які вони використовують для придбання оборотних виробничих фондів. Із стадії виробничих запасів оборотні кошти переходять у незавершене виробництво, а потім у готову продукцію. У свою чергу, готова продукція, призначена для продажу, стає товаром і реалізується. Виручка від реалізації поступає на рахунок підприємства.

За браком власних оборотних коштів підприємства залучають банківські кредити, кошти інших кредиторів та комерційний (товар­ний) кредит. Кредит дає змогу доцільніше організувати оборот коштів підприємств, не витрачати значних фінансових ресурсів на створення зайвих запасів сировини й матеріалів.

У процесі кредитування підприємств насамперед ураховуються індивідуальні особливості кругообороту їхніх оборотних коштів. Особливості індивідуального кругообороту коштів підприємств про­являються у розбіжності в часі між вивільненням з обороту вартості в грошовій формі та авансуванням коштів у новий оборот. Такі розбіжності відбуваються, передусім, через сезонність виробництва. Сезонність виробництва зумовлює в одні періоди випереджаюче зростання виробничих витрат порівняно з надходженням коштів і спричиняє додаткову потребу в коштах понад ті, що є в розпорядженні підприємства. В інші періоди витрати виробництва зменшуються або зовсім припиняються, збільшується вихід готової продукції та надходження грошової виручки, частина якої виявляється тимчасово вільною.

Таке чергування зростання додаткових потреб у коштах і створення тимчасово вільних залишків їх на тому самому підприємстві створюють реальну економічну основу для використання кредитів на формування виробничих і оборотних фондів та погашення їх через певний час.

Взагалі особливості індивідуального обороту коштів підприємства зумовлюються багатьма об'єктивними і суб'єктивними факторами.

До об'єктивних факторів належать:

- галузева належність підприємства;

- характер виробничого процесу;

- сезонність виробництва.

До суб'єктивних факторів належать:

- рівень організації виробництва;

- рівень організації збуту й постачання;

- інші фактори.

Розрізняють два види кругообороту коштів підприємства: відносно рівномірний і переважно нерівномірний.

Перший вид властивий підприємствам нафтової, вугільної, металургійної та інших галузей промисловості. Для підприємств цієї групи характерна відсутність тривалого лагу (періоду) між надходженням і витрачанням коштів.

Другий вид характерний для підприємств легкої, харчової, лісової промисловості, сільськогосподарських підприємств. У них завжди виникає певна невідповідність між витратами коштів і надходженням коштів від реалізації продукції. У підприємств з нерів­номірним кругооборотом коштів додаткова потреба в кредиті пояснюється сезонністю виробництва, значною тривалістю обороту оборотних кош­тів. Тривалість виробничого циклу може коливатися від кількох днів (виробництво деяких харчових продуктів) до кількох місяців і років (виробництво сільськогосподарської продукції, суднобудування).

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які самостійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'є­ктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша -- позичальником. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або виконана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

- виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

- незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

- витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

- готова продукція і товари;

- платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

На підприємствах виникає потреба в кредитах під виробничі запаси, якщо їх розміри перевищують власні кошти, тобто якщо створюються наднормативні запаси. Причиною таких можуть бути сезонність завезення, нерівномірна або дострокова поставка мате­ріальних ресурсів постачальниками та ін.

Наднормативні запаси сільськогосподарської сировини є основним об'єктом банківського кредиту на підприємствах, які переробляють цю сировину і працюють сезонно (цукрові заводи, консервні комбінати, інші підприємства харчової та легкої промисловості), або створюють великі сезонні запаси сировини на рік, тобто до нового врожаю.

Наднормативні запаси незавершеного виробництва і готової продукції можуть створюватися на підприємствах у зв'язку з прискоренням темпів зростання обсягів виробництва, некомплектністю постачання, транспортними утрудненнями щодо відправлення продукції споживачам, припиненням відвантажень продукції споживачам через їхню неплатоспроможність тощо.

У складі витрат майбутніх періодів банки видають підприємствам позики на покриття сезонних витрат, оскільки в періоди сезонного зменшення обсягів виробництва або міжсезонного простою витрати на виготовлення продукції тимчасово не покриваються виручкою від реалізації. Так, цукровий завод навіть у період міжсезонного простою (лютий--серпень) потребує коштів на ремонт обладнання, утримання постійного персоналу, проведення всіх підготовчих робіт до сезону цукроваріння. Ці витрати він покриває за рахунок банківських позик, а розраховується за них з виручки від реалізації цукру.

Витратами майбутніх періодів є також витрати, пов'язані з освоєнням випуску нових видів продукції, пусконалагоджувальні витрати. Якщо ці витрати кредитує банк, то в кредитних угодах називається конкретна продукція і витрати включаються в її собівартість.

За допомогою кредитів підприємство, коли йому тимчасово бракує власних коштів, може розрахуватись зі своїми постачальниками.

Отже, кредит необхідний і для підтримування кругообороту фондів діючих підприємств, що обслуговують процес реалізації продукції.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредитування є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підприємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удос­коналенням технології виробництва, та інші витрати, що приводять до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, приз­начених на ці цілі, а саме: прибутку й амортизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємства прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності.

Задачі

1 ) Керівництво фірми прогнозує збільшити виручку від реалізації продукції на 24 %. Поточна виручка - 64 тис гр. од., а змінні витрати - 52 гр. од. Постійні витрати - 19 гр. од. Визначити суму прибутку, яка відповідатиме новому обсягу виручки від реалізації. Зробіть висновок про рівень рентабельності цього підприємства.

Розв`язання

В1= С+П, С = ЗВ+ПВ, П = В-С

П =64000-52-19=63929 (грн. од)

В1=64000 х 1,24=79360 (грн.)

ЗВ1=52 х 1,24=64,48 (грн. од)

П1=79360-64,48-19=79276,52 (грн. од)

R=(П:С)х100% =(63929:71)х100% = 90040,85%

R1=(79276,52:83,48)х 100%=94964,69%

?R=94964,69%-90040,85%=4923,84%

Висновок : рентабельність зросла на 4923,84%.

2) Виберіть найдохідніший варіант вкладення капіталу і визначте суму чистого прибутку. Інвестор має два варіанти розміщення 24 тис. грн. вільних коштів на депозиті строком на 4 років. При вкладенні коштів по першому варіанту дохід становитиме 20 % річних. З другого варіанту дохід нараховується щоквартально із розрахунку 13 % річних.

Розв`язання

МВ1=ПВх(1+R)ⁿ

МВ2=ПВх(1+R/m)^m•n

МВ1=24000(1+0,2)⁴=24000•2,074=49776 (грн.)

П=49776-24000=25776 (грн.)

ЧП=П - податок на прибуток (прибуток за мінусом податку на прибуток - 18%)

ЧП=25776-(25776х0,18)=21136,32 (грн.)

МВ2=24000х(1+0,13/4)^4•5=24000•1,9=45600(грн.)

П=45600-24000=21600 (грн.)

ЧП=21600- (21600х0,18)=17712 (грн.)

Відповідь: найдохідніший варіант вкладення капіталу при внесені коштів по першому варіанту,при доході 20% річних. Сума чистого прибутку складає при 20% річних-21136,32 грн;при нарахуванні щоквартально із розрахунку 13% - 17712 грн.

3) Визначте норматив оборотних коштів підприємства економічним методом за наведеними нижче даними:

1.Сукупний норматив оборотних коштів на початок планового періоду - 2500 тис. грн

у т. ч. норматив, який залежить від обсягу виробництва - 2100 тис.грн

2.Випуск товарної продукції за повною собівартістю:

- у звітному періоді - 9180 тис. грн

- у плановому періоді - 11500 тис. грн

3.У плановому періоді передбачається прискорення оборотності оборотних коштів на - 2 %.

Розв`язання

1)Знаходимо невиробничий норматив оборотних коштів:

Невироб.=Сукуп.+Виробн.

Невироб.=2500+2100=4600 тис грн.

2)Визначаємо зростання виробничої програми на плановий рік:

3)Визначаємо виробничий норматив оборотних коштів на плановий рік;

Вироб.норм х%

2100х0,25=525 тис грн.

4) Визначаємо невиробничий норматив оборотних коштів на плановий рік:

Невироб. норм (х / 2)%

2500х0,125=312,5 тис грн.

5) Розраховуємо сукупний норматив на плановий рік:

Вироб норм+Невироб норм

525+312,5=837,5 тис грн.

6)У зв'язку за прискоренням обертання оборотних коштів у плановому році на 2% визначаємо очікувану суму вивільнення з обігу оборотних коштів

837,5х0,02=16,75 тис грн.

Відповідь: норматив оборотних коштів на плановий рік з урахуванням прискорення обороту коштів становитиме:

837,5-16,75=820,75 тис грн.

4) Дайте характеристику стану та ефективності використання оборотних коштів на підприємстві на основі нижче наведених даних:

1. Вартість оборотних коштів на підприємстві у звітному році на початок кожного місяця становила, тис. грн.:

Січень - 830, Лютий - 860, Березень - 780, Квітень - 820, Травень - 770, Червень - 840, Липень - 810, Серпень - 750, Вересень - 790, Жовтень - 800, Листопад - 780, Грудень - 810, Січень наступного року - 870.

2. Розрахунок обертання оборотних коштів за рік

№ п/п	Показник	Одиниці виміру	За планом	Фактично	Відхилення від плану(+, -)
1	Реалізація товарної продукції	тис. грн	5580,0	6120,0
2	Середні залишки нормованих оборотних коштів	тис грн	785,0
3	Одноденний обсяг реалізації продукції	тис.грн	15.5	17,0
4	Час обертання оборотних коштів	дні

3. Розрахунок коефіцієнту ефективності (прибутковість оборотних коштів), якщо Пн = 219,8 тис. грн. Пф = 241,5 тис. грн.

Зробіть висновки.

Розв`язання

1) Розраховуємо фактичні середні залишки нормативних оборотних коштів:

2) Розраховуємо час обертання оборотних коштів (за день) за формулою:

де, СТ - середня вартість оборотних коштів помножений на тривалість періоду за який обчислюється обертання оборотних коштів;

Р - обсяг реалізації продукції

3)Розраховуємо коефіцієнт завантаження за формулою:

де, С - середня вартість оборотних коштів;

4)Розраховуємо коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів),якщо Пн=219,8 тис грн.,Пф=241,5 тис грн.

5) Розраховуємо коефіцієнт обертання за формулою:

6) Розраховуємо рентабельність за формулою:

7) Заповнюємо данні в таблицю:

№ п/п	Показник	Одиниці виміру	За планом	Фактично	Відхилення від плану(+, -)
1	Реалізація товарної продукції	тис. грн	5580,0	6120,0	+540
2	Середні залишки нормованих оборотних коштів	тис грн	785,0	805	+20
3	Одноденний обсяг реалізації продукції	тис.грн	15.5	17,0	+1,5
4	Час обертання оборотних коштів	дні	50,65	47,35	-3,3

Висновок: проаналізувавши данні ефективності оборотних коштів,можно зробити висновок,що час за який оборотні кошти здійснюють один оборот знизився на 3,3 днів, кількість оборотів за період,що аналізується по факту зріс на 0,5 об,кількість оборотних коштів авансових у одну гривню реалізованої продукції зменшилися на 0,01 грн,кількість прибутку,яка припадає на одну гривню оборотних коштів по факту збільшилося на 0,02 грн,рентабельність,або ступень використання оборотних коштів збільшилась на 2%.

5) Лізингодавець передає обладнання підприємству - лізингоотримувачу терміном на 5 років на умовах фінансового лізингу. Вартість обладнання становить 11500 грн. Для фінансування угоди лізингодавець залучає банківський кредит на 5 років у сумі 11500 грн. під 34 % річних із щорічним погашенням відсотків та основної суми боргу (при цьому відсотки нараховуються на непогашену суму боргу). Лізингові платежі згідно з чинним законодавством України не оподатковуються ПДВ. Річна норма амортизації - 20 %, розмір щорічної маржі лізингодавця (прибуток лізингової компанії) - 5 %, щорічно страхового платежу - 6 %. Періодичність виплати лізингових платежів - щорічна.

На основі цих вихідних даних лізингодавець для підприємства - лізингоотримувача складає графік лізингових платежів.

Виплата лізингових платежів здійснюється згідно з графіком, погодженим з обома сторонами.

Розрахунок лізингових платежів, тис. грн.

№							Разом за
п/п	Платежі	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік	5 рік	5 років
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Відшкодування
	вартості обладнання	2300	2300	2300	2300	2300	11500
2	Структура лізингового
	платежу у тім числі:
2.1	плата за кредит	7590	5009,4	3306,2	2182,09	741,91	18829,6
2.2	лізингова маржа	575	575	575	575	575	2875
2.3	страховий платіж	690	690	690	690	690	3450
1	2	3	4	5	6	7	8
3	Лізинговий платіж, усього	11155	8574,4	6871,2	5747,09	4206,91	36654,6

1. Знаходимо суму відшкодування вартості обладнання для кожного року

11500*0,2 =2300

2. Знаходимо суму плати за кредит

1 рік 11500*0,34=3910

11500-3910=7590

2 рік 7590*0,34=2580,6

7590-2580,6=5009,4

3 рік 5009,4*0,34=1703,196

5009,4-1703,196=3306,2

4 рік 3306,2*0,34=1124,11

3306,2-1124,11=2182,09

5 рік 2182,09*0,34=741,91

3. Знаходимо суму лізингової маржі

11500*0,05=575

4. Знаходимо суму страхового платежу

11500*0,06=690



Список використаних джерел

1. http://www.vuzlib.org/fp_P/2-3.htm.

2. http://www.refsua.com/referat-930-1.html.

Размещено на Allbest.ru

...