Фінанси підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут післядипломної освіти

Контрольна робота з курсу “Фінанси підприємства”

Виконала студентка

групи 270/73 Ф

Шишарьова К.Д.

Київ 2013

1.  Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами. В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організацію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відносини підприємств регламентуються державою в основному економічними методами - з допомогою важелів відповідної податкової, амортизаційної, валютної, протекціоністської політики. Збитки (в тім числі втрачена вигода), що їх зазнало підприємство внаслідок виконання вказівок державних органів та посадових осіб, які суперечать чинному законодавству, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалежність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції, як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, відсутності будь-яких правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавче закріплено у відповідних нормативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рішення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну відповідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, державою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підприємством до нього застосовується система фінансових санкцій. Справді самостійне підприємство покриває свої втрати та збитки за рахунок фінансових резервів, системи страхування та за рахунок власного прибутку. Воно зобов'язане компенсувати збитки, завдані нераціональним використанням землі та інших природних ресурсів, забрудненням навколишнього середовища, порушенням безпеки виробництва. фінанси фондоозброєність інвестиція

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є реально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі завеликих збитків та неспроможності виконати зобов'язання перед кредиторами. У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рівноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовідносини з метою одержання прибутку. Банки не надають підприємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських рахунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єктів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності виробничої діяльності. У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава встановлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

Перехідний до ринкової економіки період характеризується багатоукладністю господарювання. Тут репрезентовано всі форми власності: державну, комунальну, колективну, приватну. Це зумовило появу різних організаційно-правових форм господарювання.

Ринкова економіка зовсім не виключає присутності поряд з іншими і державної власності. До державного сектора належать ті установи та організації, які повністю або частково фінансуються з державного бюджету. Створюються також підприємства зі змішаною формою власності, що в них держава є основним держателем корпоративних прав, - електроенергетика, вугільна промисловість, машинобудування та ряд інших. Державна власність, проте, не зменшує ні самостійності, ні матеріальної відповідальності суб'єктів господарювання.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це проявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньовідомчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом тощо. У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства закритого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди інших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої передплати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції. Акціонерне товариство організується на добровільних засадах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в іноземній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнання, інтелектуальної власності, інших основних фондів.

Законом України "Про господарські товариства" передбачено можливість реєстрації різних видів товариств. Особливо поширеним є товариство з обмеженою відповідальністю. Кожен із учасників такого товариства вносить визначений пай у статутний фонд і згідно з ним одержує частку в доходах та майні товариства. Надалі відповідальність учасника товариства обмежується його паєм або внеском. Члени товариства за зобов'язаннями товариства не відповідають. Товариство відповідає за своїми боргами тільки тим майном, яке є в його активі. Майно формується за рахунок внесків учасників, доходів, одержаних від підприємницької діяльності та інших законних джерел. Товариство з обмеженою відповідальністю є юридичною особою, має свій статут. У статуті визначено порядок розподілу прибутку й ту його частку, яку розподіляють між членами відповідно до їхніх внесків.

Товариства з обмеженою відповідальністю створюються у формі кооперативів, колективних та орендних підприємств. Характерним для них є те, що власність товариства - це спільна власність усіх його учасників.

Організація товариств з обмеженою відповідальністю є однією з найпоширеніших форм проведення приватизації, що дає змогу створити значну кількість невеликих підприємств з небагатьма учасниками, причому не вдаючися до акціонування. Організація фінансів підприємств відбиває галузеві особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та рівень технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив природно-кліматичних факторів на виробництво. Так, наприклад, у сільськогосподарському виробництві, гірничодобувній промисловості, капітальному будівництві дія природних та кліматичних факторів зумовлює особливості розподілу прибутку, необхідність формування фінансових ресурсів для протидії ризику, забезпечення страхового захисту засобів виробництва та результатів праці.

2. Показники стану та ефективності використання основних засобів

Основні виробничі фонди підприємств, які беруть участь у процесі виробництва, піддаються фізичному та моральному зносу, старіють, у результаті чого знижуються їх експлуатаційні можливості. Стан та використання основних виробничих фондів є важливою умовою, фактором забезпечення нормальних умов процесу виробництва та підвищення його ефективності. Тому на підприємствах важливе значення має як систематичне оцінювання стану основних фондів, так і аналіз ефективності їх використання.

Для визначення стану основних виробничих фондів та ефективності їх використання можуть застосовуватися показники, які характеризують:

* рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами;

* їх стан;

* ефективність їх використання.

До показників, що характеризують рівень забезпечення підприємства основними виробничими фондами, належать питома вага основних виробничих фондів у майні підприємства, фондоозброєність та фондомісткість.

Питома вага вартості основних виробничих фондів у майні підприємства визначається як відношення вартості цих фондів (за вирахуванням їх зносу) до вартості майна підприємства. Це співвідношення (коефіцієнт) має бути не меншим 0,5.

Фондоозброєність -- показник, що характеризує рівень забезпеченості основними виробничими фондами промислово-виробничого персоналу підприємства. Розраховується фондоозброєність відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до середньооблікової чисельності працівників підприємства.

Фондомісткість -- показник, який характеризує рівень середньорічної вартості основних виробничих фондів на одиницю вартості виробленої валової продукції. Розраховується фондомісткість відношенням середньорічної вартості основних виробничих фондів до вартості виробленої валової продукції.

Стан основних виробничих фондів характеризується такими показниками: коефіцієнтом оновлення; коефіцієнтом вибуття; коефіцієнтом приросту; коефіцієнтом зносу; співвідношенням основних виробничих та невиробничих фондів.

Коефіцієнт оновлення основних виробничих фондів -- показник, який відображає частку нововведених фондів у звітному році в загальній їх вартості на кінець звітного року.

Коефіцієнт вибуття основних виробничих фондів -- показник, що відображає частку фондів, що вибули у звітному році, у загальній їх вартості на початок цього самого року. Ефективність використання основних виробничих фондів визначається розрахунком таких показників: фондовіддачі, рентабельності, суми прибутку на одиницю середньої вартості основних фондів.

Фондовіддача основних виробничих фондів -- показник, який відображає обсяг валової (товарної) продукції у вартісному вираженні на одиницю (1 грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, які беруть участь у виробництві цієї продукції. Цей показник є найбільш узагальнюючим і характеризує ефективність використання основних виробничих фондів.

Збільшення фондовіддачі основних виробничих фондів свідчить про підвищення ефективності їх використання, що є позитивним явищем в економіці підприємств. Основними шляхами підвищення фондовіддачі основних фондів є збільшення обсягу виробництва валової (товарної) продукції за рахунок більш інтенсивного їх використання і зниження середньорічної вартості цих фондів за рахунок ліквідації зношених, малопродуктивних та невикористаних у виробництві основних засобів.

Рентабельність основних виробничих фондів -- це відносний показник, який характеризує рівень ефективності використання цих фондів. Розраховується він відношенням загального прибутку, отриманого за звітний рік, до середньорічної вартості основних виробничих фондів за цей самий рік.

Абсолютним показником, що характеризує ефективність використання основних виробничих фондів, є сума прибутку, яка припадає на одиницю (1грн) середньорічної вартості цих фондів. Цей показник відображає рівень окупності використаних у виробництві основних виробничих фондів.

Збільшення суми прибутку, що припадає на одиницю (1 грн) середньорічної вартості основних виробничих фондів, та підвищення рівня їх рентабельності є основним завданням підприємств у ринкових умовах господарювання.

Відновлення основних фондів на діючих підприємствах здійснюється за рахунок капітальних вкладень.

Капітальні вкладення -- це витрати на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів. До капітальних вкладень на підприємствах належать витрати на будівництво будівель, споруд та інших об'єктів, включаючи будівельно-монтажні роботи, вартість обладнання та інвентарю, які входять у кошториси будівництва; витрати на придбання машин та обладнання, які не входять у кошториси будівництва; витрати на придбання транспортних засобів, обчислювальної техніки тощо; витрати на будівництво та обладнання житлових будинків, дитячих дошкільних установ, об'єктів культурно-побутового призначення та ін.

Крім того, до складу капітальних витрат належать такі: проектно-пошукові; на відведення земельних ділянок та переселення у зв'язку з будівництвом; на технічний нагляд за будівництвом; на науково-дослідницькі роботи, передбачені в кошторисах на будівництво; на утримання керівництва підприємств, які будуються; інші витрати, які не належать до монтажних та будівельних робіт, але передбачені зведеним кошторисом на будівництво.

Поняття "капітальні вкладення" тотожне поняттю "інвестиції". У цьому зв'язку поняття "капітальні вкладення" розглядається як інвестиції, спрямовані на створення нових, розширення, реконструкцію та модернізацію діючих основних фондів.

В умовах ринкової економіки розрізняють інвестиції реальні та фінансові.

Реальні (прямі) інвестиції -- це вкладення капіталу у створення засобів виробництва.

Фінансові інвестиції-- це вкладення капіталу в цінні папери, а також його розміщення в банках або це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку, вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Найбільш прогресивною формою інвестицій є реальні (прямі) інвестиції, пов'язані з відновленням основних фондів у формі нового будівництва, реконструкції, розширення та технічного переозброєння діючих підприємств та об'єктів невиробничої сфери, придбання транспортних засобів, земельних ділянок, об'єктів природокористування тощо.

Залежно від джерел фінансування розрізняють такі капітальні вкладення:

* державні -- інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, джерелом фінансування яких є кошти державного бюджету, державних підприємств і організацій, а також місцевих бюджетів;

* державні централізовані -- інвестиції, спрямовані на створення та відновлення основних фондів і фінансуються за рахунок коштів державного бюджету й бюджетних кредитів;

* недержавні -- інвестиції, що фінансуються за рахунок коштів інвесторів з недержавними формами власності, до яких належать:

- власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

-- позикові фінансові кошти інвестора;

-- залучені фінансові кошти інвестора (кошти, отримані від продажу акцій, облігацій, пайові та інші внески громадян, юридичних осіб);

-- безкоштовні і добродійні внески, пожертвування громадян, підприємств та організацій;

-- кошти іноземних інвесторів (іноземні інвестиції як прямі, так і портфельні, капітальні трансферти, кредити);

-- капітальні трансферти -- інвестування капітальних вкладень шляхом переказу іноземної валюти в Україну і передавання права володіння іноземними цінними паперами;

-- змішані -- інвестиції, спрямовані на створення і відновлення основних фондів, у загальному обсязі яких є частка державних коштів.

Розширення основних фондів виробничого призначення може здійснюватися за рахунок нового будівництва виробничих об'єктів, розширення, реконструкції та технічного переозброєння діючих підприємств.

До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення новостворюваних підприємств, будівель, споруд, а також філій і окремих виробництв, які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі, що здійснюється на нових площах з метою створення нової виробничої потужності.

До розширення діючих підприємств належить будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення діючих окремих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення на території діючих підприємств або на площах, що до них прилягають, з метою створення додаткових або нових виробничих потужностей.

До реконструкції діючих підприємств належить переобладнання діючих цехів і об'єктів основного, підсобного й обслуговуючого призначення, як правило, без розширення діючих будівель і споруд основного призначення.

До технічного переозброєння діючих підприємств належить комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки і технології, механізації й автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого та фізично зношеного устаткування на нове, більш продуктивне, а також щодо вдосконалення загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Технічне переозброєння діючих підприємств здійснюється, як правило, без розширення виробничих площ за проектами і кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, що розробляються на основі техніко-економічного обґрунтування.

Обсяги капітальних вкладень (інвестицій) загалом і за видами підприємства визначаються щорічно виходячи з потреби в них і наявних джерел фінансування.

Задача № 1

На основі наведених даних розрахувати операційний Сash-flow прямим методом: сплата відсотків за користування позиками -- 2000 грн; грошові видатки на утримання персоналу -- 1500 грн; грошові надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) -- 15 000 грн; інші грошові надходження, які не належать до інвестиційної та фінансової діяльності, -- 5000 грн; грошові виплати за сировину, матеріали, послуги -- 9 000 грн; отримані відсотки за облігаціями -- 650 грн; дохід від реалізації іноземної валюти -- 350 грн; дохід від інвестицій в асоційовані підприємства -- 1000 грн; сплата податку на прибуток -- 250 грн.

Розв'язок:

Розрахунок операційного Cash-Flow, тис. грн

Прямий метод :

(+)рошові надходження від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) -- 15 000 грн

(+)інші грошові надходження, які не належать до інвестиційної та фінансової діяльності, -- 5000 грн

(+)отримані відсотки за облігаціями -- 650 грн

(+)дохід від реалізації іноземної валюти -- 350 грн

(+)дохід від інвестицій в асоційовані підприємства -- 1000 грн

(-)грошові виплати за сировину, матеріали, послуги -- 9 000 грн

(-)сплата відсотків за користування позиками -- 2000 грн

(-)грошові видатки на утримання персоналу -- 1500 грн

(-)сплата податку на прибуток -- 250 грн

= Cash-Flow 9250 (грн.)

Вхідні грошові потоки:15000+5000+650+350+1000=22000 (грн.)

Вихідні грошові потоки:9000-2000-1500-250=12750 (грн.)

Cash-Flow (операційний):22000-12750=9250 (грн.)

Мі отримали позитивний операційний Cash-flow, а це значить, що ми отримаємо так званий Free (незалежний) Cash-flow, який характеризує здатність підприємства забезпечити операційну діяльність та планові інвестиції за рахунок внутрішніх фінансових джерел (незалежно від зовнішнього фінансування).

Задача № 26

У першому кварталі підприємство реалізувало продукції на 240 тис. гривень; середньоквартальні залишки оборотних коштів становили 15 тис. грн.У другому кварталі обсяг реалізації продукції зросте на 14 %, а час одного обороту оборотних коштів буде зменшено на один день.

Визначити:

коефіцієнт оборотності оборотних коштів і час одного обороту в днях у першому кварталі;

коефіцієнт оборотності оборотних коштів і їхню абсолютну величину в другому кварталі;

вивільнення оборотних коштів у результаті зменшення тривалості одного обороту оборотних коштів.

Розв'язок:

1)Коб1 = 240/15=16 (коефіцієнт оборотності оборотних коштів в 1 кварталі)

Tоб1 = 90/16 = 5,62 (час одного обороту в днях у 1 кварталі)

2) Tоб2 = 6,62 - 1 = 4,62 (час одного обороту в днях у 2 кварталі) звідси

ОК2 = 90/4,62= 19,48 (середньоквартальні залишки оборотних коштів в 2 кварталі) звідси

Коб2 = 240*1,14/19,48 = 14,04 (коефіцієнт оборотності оборотних коштів в 2 кварталі)

3) ? ОК = 19,48 - 16 = 3,48 (вивільнення оборотних коштів у результаті зменшення тривалості одного обороту оборотних коштів)

Категорії

Акредитив - Документ, що засвідчує права особи, на ім'я якої його видано, отримати в кредитній установі зазначену в акредитиві суму. Оплата акредитиву здійснюється кредитною установою в місці пред'явлення його за рахунок грошової суми, яку внесено до ощадної каси або знято з рахунку його власника, або згідно з договором між банками.

Види акредитивів :

Авізований -- акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку, щоб повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без зобов'язання з боку авізуючого банку.

Прямо авізований -- акредитив, який банк-емітент направляє безпосередньо бенефіціарові. Така форма авізування має певні незручності: не дає змоги контролювати справжність акредитива й ускладнює процес з'ясування платоспроможності банку-емітента.

Грошовий -- видається банком своєму клієнтові на право одержання повної зазначеної в ньому суми або окремими частками в інших банках протягом визначеного часу.

Акредитив з попереднім авізо -- акредитив, за яким банк-емітент звертається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо повідомити бенефіціара про відкриття акредитива без будь-якого зобов'язання авізуючого банку чи банку-емітента.

Компенсаційний -- форма розрахунків за експортно-імпортні операції, за якою у розрахунках за допомогою компенсаційного акредитиву. використовують два акредитиви. Перший (основний) акредитив за дорученням іноземного покупця його банк виставляє бенефіціарові-посереднику. Другий -- за дорученням бенефіціара-посередника його банк виставляє бенефіціарові-постачальнику товарів.

Неподільний -- акредитив, яким передбачена оплата суми поставок товарів (здебільшого експортних) лише після завершення поставки у повному обсязі, передбаченому угодою (контрактом).

Непокритий -- акредитив, оплату за яким у разі тимчасової відсутності у платника коштів гарантує банк-емітент шляхом надання банківського кредиту.

Переказний -- акредитив, який може бути переданий для будь-яких розрахунків іншій особі (іншому власнику).

Покритий -- акредитив, за яким банк переводить власні кошти платника, що містяться на його рахунку, або наданий йому кредит у розпорядження банку-постачальника.

Поновлюваний -- акредитив, який призначається для багатьох почергових платежів при регулярних оплатах товарів стабільному учасникові торговельної угоди -- постачальнику товарів, який здійснює поставки товарів з інтервалом, у певні проміжки часу.

Револьверний -- акредитив, відповідно до якого оплата за відвантажені товари проводиться почергово за фактом відвантаження (оплачується лише певна частина партії реально відвантаженого товару від загальної суми поставок, передбачених контрактом.

Єдиний соціальний внесок -- обов'язковий платіж до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці, фізичні особи-підприємці, особи, які забезпечують себе роботою самостійно, займаються незалежною професійною діяльністю, особи, які працюють на виборних посадах, військовослужбовці та інші категорії платників податків.

Розмір внеску визначається у процентах від заробітної плати (доходу, прибутку) від діяльності і становить -- в залежності від класу професійного ризику виробництва -- від 36,76% до 49,7%. (16)

Маржинальній прибуток - різниця між виручкою від реалізації продукції, товарів і послуг та змінними витратами, віднесеними на реалізовану продукцію, - дуже цінний показник при аналізі фінансових результатів. За її допомогою можна ранжирувати окремі види продукції й окремі сегменти підприємства за рівнем їх дохідності.(12)

Платіжне доручення -- розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника, сплатити суму грошей та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми грошей зі свого рахунка на рахунок отримувача. (14)

Відтворення основних засобів -- це процес їх безперервного поновлення (відновлення). Відтворення буває просте та розширене.

Розширене відтворення -- це таке відтворення, яке передбачає розширення діючих основних засобів за рахунок збільшення їх кількості та поліпшення або придбання продуктивніших та економічних основних засобів. Розширене відтворення може здійснюватися у вигляді нового будівництва, технічного переозброєння, реконструкції або розширення діючих підприємств, модернізації обладнання або його придбання тощо. Основним джерелом розширеного відтворення основних засобів в умовах переходу до ринкових відносин та самофінансування підприємств є прибуток.

Література

1. Колеснік, Я. Відтворення основних засобів: види, форми та джерела фінансування/Я. Колесник//Збірник Дніпропетровського державного аграрного університету. - 2009. - №4. - С.130-133.

2. Кузьмін, О. Економічна ефективність використання основних засобів підприємства/О. Кузьмін//Науковий вісник НЛТУ України. - 2010. - №20(9). - С.240-245.

3. Олійник, Т. Інтенсифікація відтворення основних засобів аграрного виробництва/Т. Олійник//Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу. - 2010. - №2(10). - С.61-65.

4. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. -- М.: Финансы и статистика, 1997.

5. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. -- М., 1998.

6. Бланк И. А. Основы финансового менеджмента. -- К.: Ника-Центр, Эльга, 1999.

7. Бородина О. И. Финансы предприятий. -- М.: ЮНИТИ, 1995.

8. Брігхем Е. Ф. Основи фінансового менеджменту. -- К., 1997.

9. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник. -- К., 2000.

10. Ковалева А. М. Финансы в управлении предприятием. -- М.: Финансы и статистика, 1995.

11. Коробов М. Я. Фінанси промислового підприємства. -- К.: Либідь, 1995.

12. П. 14.1.138. Податкового кодексу України

13. Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1992 р.

14. Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: Верховна Рада України; Закон від 14.01.1998 № 16/98-ВР

15. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

16. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті

Размещено на Allbest.ru

...