Напрямки інвестиційної політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний економіко-технологічний університет транспорту

Кафедра «Фінанси і кредит»

Контрольна робота

з інвестування

Студентки 1(3) курсу ФК, групи

Русецька М.О.

Викладач: доцент,

Андрєєва О. В.

Київ 2014

Вступ

1. Інвестиційний ринок. Його оцінка та прогнозування

2. Характеристика інвестиційних ресурсів та методи їх формування

3. Напрямки інвестиційної політики держави

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Функціонування господарського комплексу країни неможливе без інвестицій, які забезпечують безперервність відтворення, розробку та реалізацію виробничих і соціальних програм, дозволяють збільшити обсяги та підвищити ефективність виробництва. Обсяг та структура, залучених інвестиційних ресурсів визначають стан економіки в цілому. Тому одним із пріоритетних завдань економічної політики нашої держави залишається стимулювання інвестиційної діяльності, яка тісно пов'язана з оцінкою стану та прогнозування розвитку інвестиційного ринку.

Відповідно до ст. 92 Конституції України «виключно законами України встановлюються: … засади створення і функціонування фінансового, грошового та інвестиційного ринків…», але правового оформлення основних засад функціонування ринку інвестицій, як і законодавчого визначення поняття «інвестиційний ринок», не існує. Безумовно, інвестиційний ринок як складна економічна категорія та об'єкт державного регулювання потребує ретельного дослідження.

Інвестиції - це грошові, майнові, інтелектуальні цінності, які вкладають в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку. Їх можна робити в основні (будівлі, споруди, машини и й устаткування тощо) та оборотні (для формування виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей тощо) фонди, у нематеріальні ресурси й активи (цінні папери. патенти, ліцензії тощо). Інвестиції - це те, що “відкладають” на завтрашній день, для того щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не застосовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вклади в споруди, машини то будівлі).

З прискоренням інвестиційних процесів в Україні та її регіонах актуалізується розуміння сутності та законів функціонування інвестиційного ринку. На тлі різноманітних підходів до тлумачення даного терміну, найбільш прийнятним видається наступне: інвестиційний ринок -- це сукупність економічних відносин, які складаються між продавцями та споживачами інвестиційних товарів та послуг, а також об'єктами інвестування в усіх його формах.

Спеціалізованими учасниками фінансового ринку (за умови, що вони зареєстровані й допущені до відповідної форми діяльності державними органами, мають потрібний власний капітал) виступають:

* фінансові брокери (посередники);

* інвестиційні консультанти;

* інвестиційні компанії.

Стан інвестиційного ринку в цілому та окремих його складових сегментів характеризують такі елементи, як попит, пропозиція, ціна і конкуренція. Їх співвідношення постійно змінюється.

Процес вивчення інвестиційного ринку в цілому складається з ряду послідовних етапів. Така послідовність вивчення інвестиційного ринку дозволяє одержати надійну інформацію для розробки стратегії інвестиційної діяльності та формування інвестиційного портфелю.

Інвестиційний ринок досі не розглядався як цілісна система:

- об'єкт державного регулювання

- сфера інвестиційної діяльності.

При всій специфіці окремих сегментів інвестиційного ринку їх об'єднує класична ринкова схема: є продавець інвестиційного продукту, є його покупець, посередник (торговець, брокер, дилер тощо); залежно від попиту та пропозиції складається ринкова ціна продукту; виникають торгова інфраструктура (біржі) та система реєстрації прав власності. При цьому інвестиційний ринок ми виділяємо як об'єкт державного регулювання саме з позицій інвестора, а не інших учасників ринку.

Однак регулювання інвестиційного ринку (а не тільки і не стільки ринку інвестиційних послуг) вимагає пошуку нових форм і методів регуляторної діяльності державних органів

1. Інвестиційний ринок. Його оцінка та прогнозування

Порівняльний аналіз концепцій державного регулювання в контексті проблем функціонування інвестиційних ринків в умовах кризи доводить, що за зовнішніх розбіжностей і різних підходів до вибору об'єкта регулювання (платоспроможний попит або пропозиція ресурсів) розглядається єдиний об'єкт регулювання -- інвестиційний ринок. За допомогою такого підходу, стимулюючи інвестиційну пропозицію, держава стимулює і попит на ресурси. Проте необхідно визнати, що саморегуляція ринкового господарства доповнюється та вдосконалюється регулюванням державою, яка може сповільнити або прискорити розвиток економічних процесів.

Проблему залучення інвестицій в економіку України треба розглядати в контексті особливостей трансформаційних процесів, які відбуваються в країні.

Економіка України на сучасному етапі перебуває у процесі трансформації, тобто перетворення економічної системи. Трансформація характеризується такими складовими, як поступове відмирання закономірностей минулого; розвиток сучасної ринкової економіки, яка базується на приватно-корпоративній власності, та зростання впливу суспільних цінностей в економічній поведінці.

Розбудова стабільної та дієвої ринкової економіки в країні стає можливою тільки за умови подолання кризи політики трансформації, тобто за наявної концепції системного переходу до ринкової економіки. Таку кризу було подолано в посткомуністичних країнах Європи, і, як доводять фахівці, це дало змогу зробити великий крок уперед у процесі трансформації економік цих країн.

У період трансформації економіки суттєво зростає значення інвестиційної діяльності в країні. Від інтенсивності та результативності інвестиційних процесів залежить успіх перетворень насамперед у сферах економічного, політичного та соціального життя. Ось чому нині необхідно приділяти увагу питанням, пов'язаним з інвестуванням, способам і методам його активізації, вивченням умов створення сприятливого інвестиційного клімату, залученням інвестицій та їх ефективним використанням на всіх рівнях: держави, галузі, регіону, підприємства.

В економіці, побудованій на ринкових засадах, інвестиційна діяльність є вільною і регулюється загальним економічним процесом. Проте в умовах, коли держава бере на себе функції управління інвестиційними процесами (перед суспільством поставлено певну суспільно значущу мету, і держава свідомо спрямовує політику економічних трансформацій, наприклад, під час структурної перебудови економіки; держава є стратегічним інвестором; держава є власником частки підприємств, яка впливає на структуру суспільного виробництва), вільний розвиток інвестиційних процесів загрожує національній економічній безпеці, і постає потреба в протекціонізмі.

Специфіка трансформаційного періоду зумовлює необхідність конструктивної інтенсивної інтервенції держави в інвестиційну сферу. Цю необхідність детерміновано як недорозвиненість і функціональну недостатність новостворених ринкових форм, насамперед інвестиційної інфраструктури і саморегулюючих механізмів, неспроможних самотужки забезпечувати оптимізацію протікання інвестиційних процесів на макрорівні, так і "неринковий" характер економічного середовища. Національна економіка не є ідеальним об'єктом саморегулювання, і це свідчить про відсутність у ній достатніх передумов для само активізації процесів капітал творення. Як свідчать дослідження, провідним суб'єктом регулювання повинна бути держава.

Середовище, в якому здійснюються інвестиційні процеси, називають інвестиційним кліматом. Він формується під впливом взаємопов'язаного комплексу законодавчо-нормативних, організаційно-економічних, соціально-політичних та географічних факторів, які визначають умови інвестиційної діяльності на всіх рівнях (країна, галузь, регіон, підприємство).

Цільова результативна діяльність держави як суб'єкта регулювання -- це встановлення кількісних та якісних (структурних) параметрів інвестиційних процесів, необхідних для нормального протікання розширеного відтворення, забезпечення динамічної макроекономічної рівноваги та поліпшення показників макро- та мікрорівнів.

У сучасних умовах інвестиційна політика повинна будуватися на розвитку, взаємозв'язку та взаємозалежності таких принципів: забезпечення та вдосконалення законодавчо-нормативної бази інвестиційної діяльності; здійснення концентрації на стратегічних напрямках розвитку; організації взаємодії з підприємствами та інвесторами з метою мобілізації інвестиційних ресурсів; виділення інноваційної політики в самостійний цілеспрямований напрямок діяльності.

Інвестиційна політика держави -- це те навколишнє середовище, що оточує підприємства і від стану якого безпосередньо залежить успіх інвестиційної діяльності, та інвестиційна активність суб'єктів господарювання. Від ефективності інвестиційної політики держави залежить стан виробництва, рівень технічної оснащеності основних фондів підприємства, можливості структурної перебудови економіки, розв'язання соціальних та екологічних проблем. У період трансформації економіки головне в реалізації інвестиційної політики держави -- створення умов для вкладення коштів і підвищення інвестиційної активності підприємств. Економічне зростання та інвестиційна активність є взаємодоповнюючими процесами, а підприємство має приділяти постійну увагу власній інвестиційній діяльності, яка органічно витікає з інвестиційної політики.

В умовах трансформації становище підприємств різко змінилося. Поява підприємств різних форм власності, ліквідація централізованого планування та акціонування сприяли переходу ціле формування на рівень підприємства. Підприємство відповідно до конкретної ситуації, діючого господарського механізму та загального диктату споживача самостійно визначає пріоритетність тих чи інших цілей.

В умовах ринку розвиток економіки має циклічний характер, що привносить елементи невизначеності, а тому під час прийняття інвестиційних рішень підприємство має враховувати цю особливість на підставі оцінки інвестиційного клімату та відповідного прогнозу розвитку інвестиційного ринку. Безпосередньо за результатами дослідження зовнішнього середовища і залежно від цілей підприємства формується його політика, яка корегується на підставі аналізу стану та потенціалу розвитку підприємства. Насамперед це стосується інвестиційної привабливості підприємства як об'єкта потенційного інвестування.

Здійснення інвестиційної діяльності на підприємстві потребує визначення стану справ із наявністю інвестиційних ресурсів і співвідношенням різних форм інвестування на всіх етапах розвитку. Аналіз можливих джерел інвестиційних ресурсів і форм фінансування та їх оптимальне співвідношення дадуть змогу забезпечити ефективність інвестиційної політики підприємства. Зона господарювання є самостійним сегментом у межах діяльності підприємства, яке функціонує у відповідній галузі, регіоні, державі (країні).

При формуванні інвестиційної політики підприємства необхідно брати до уваги умови, які подано на рис. 1.

Рис. 1 Схема впливу умов на інвестиційну політику підприємства

Отже, підставою для формування інвестиційної політики підприємства є оцінка інвестиційної привабливості всіх об'єктів інвестиційного ринку: держави, галузі, регіону, окремого підприємства. У зв'язку з циклічним розвитком економіки та постійними змінами на інвестиційному ринку необхідно систематично вивчати стан його кон'юнктури для формування ефективної інвестиційної політики і прийняття економічно обґрунтованих інвестиційних рішень. Постійне спостереження та аналіз кон'юнктури інвестиційного ринку на основі системи показників і виявлення тенденцій змін дадуть змогу спрогнозувати його розвиток на перспективу. Процес прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку включає такі послідовні стадії: оцінка макроекономічних показників визначає інвестиційний клімат у країні та ефективність умов інвестиційної діяльності; проведення оцінки інвестиційної привабливості галузей використовується для галузевої спрямованості, галузевої диверсифікації інвестиційної діяльності підприємств; визначення оцінки інвестиційної привабливості регіонів -- для регіональної диверсифікації діяльності підприємств; оцінка інвестиційної привабливості підприємства -- для розробки й обґрунтування інвестиційних рішень. інвестиція україна вкладення

Оцінка об'єктів інвестування та прогнозування кон'юнктури інвестиційного ринку -- це взаємозалежні, взаємопов'язані, взаємодоповнюючі складові для формування інвестиційної політики підприємства.

У ринковій економіці стабільність діяльності підприємства визначається такими основними факторами, як зростання обсягу реалізації продукції, стабільна прибутковість, фінансова стійкість. Незважаючи на складні ринкові обставини, жорстку податкову систему і недостатню державну підтримку в більшості випадків погіршення становища підприємств пов'язане з неефективною системою управління, неекономічним і нетехнологічним виробництвом, слабким урахуванням ринкових умов господарювання в усіх аспектах.

Заохочення вкладення коштів потребує забезпечення привабливості об'єктів інвестування для вітчизняних і зарубіжних інвесторів. Вивчення кон'юнктури ринку включає оцінку привабливості на трьох основних таксономічних рівнях: макроекономічному -- на рівні країни; мезоекономічному -- на рівні галузі та регіону; мікроекономічному -- на рівні підприємства. У цьому розділі будуть розглянуті тільки перші два рівні.

Размещено на Allbest.ru