Аналіз фінансової стійкості та рентабельності на підприємстві (на прикладі ПАТ Бахчисарайський комбінат "Будіндустрія")

Фінансова стійкість підприємства - одна з найважливіших характеристик його фінансового стану, що визначає стабільність діяльності підприємства у довгостроковій перспективі.

Вона пов'язана з загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів. Фінансова стійкість підприємства - це надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадків ринкової кон'юнктури і поводження партнерів.

Показники фінансової стійкості характеризують стан і структуру активів підприємства і забезпеченість їх джерелами покриття (пасивами), групуються таким чином:

показники, які характеризують стан оборотних засобів: забезпеченість матеріальних запасів власними оборотними коштами; коефіцієнт маневреності власних коштів;

показники, які характеризують стан основних засобів: індекс постійного активу, коефіцієнт реальної вартості майна;

показники, які характеризують структуру капіталу: коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, коефіцієнт автономії (коефіцієнт концентрації власного капіталу), коефіцієнт фінансової залежності і коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (коефіцієнт капіталізації) [1, 2].

Система показників фінансової стійкості:

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними коштами (коз) - показник того, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами:

(1. 1)

Величина власних оборотних коштів (ВОК) (власного оборотного капіталу, робочого капіталу, функціонуючого капіталу) розраховується двома способами:

1) різниця суми власного капіталу, довгострокових зобов'язань і необоротних активів:

ВОК = І р. П + IIр. П + IIIр. П -1 р. А - IVр. А = ряд. 380 ф. І+ряд. 430 ф. 1+ряд. 480 ф. І - ряд. 080 ф. 1 - ряд. 275 ф. 1, (1. 2)

де р. П - розділ пасиву балансу;

р. А - розділ активу балансу;

ряд. ф. 1 - рядок форми 1.

2) різниця оборотних активів і поточних зобов'язань

ВОК= IIр. А + III. А - IVр. П - Vр. П = (7. 3) = ряд. 260 ф. 1 + ряд. 270 ф. 1 -ряд. 620 ф. 1 -ряд. 630 ф. 1. (1. 3)

Графічну інтерпретацію власного оборотного капіталу наведено на рис. 1. 1.

Рис. 1.1. Графічна інтерпретація власного оборотного капіталу[6]

Залежно від співвідношення матеріальних запасів і власних оборотних коштів виділяють такі типи фінансової стійкості підприємства:

Абсолютна стійкість фінансового стану, якщо запаси (3) менше суми власного оборотного капіталу (ВОК) і кредитів під товарно-матеріальні цінності (КР) :

З < ВОК + КР. (1. 4)

Нормальна стійкість, при якій гарантується платоспроможність підприємства, якщо:

З = ВОК + КР. (1. 5)

Хитливий (передкризовий) фінансовий стан, при якому порушується платіжний баланс, але залишається можливість відновлення рівноваги платіжних коштів і платіжних зобов'язань за рахунок залучення тимчасово вільних джерел коштів (Ктв) в оборот підприємства (кредитів банку на тимчасове поповнення оборотних коштів, перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською тощо) [3]:

З = ВОК + КР + Кт, в (1. 6)

При цьому фінансова нестійкість вважається припустимою, якщо дотримуються такі умови: виробничі запаси і готова продукція дорівнюють або перевищують суму короткострокових кредитів і позикових коштів, що беруть участь у формуванні запасів; незавершене виробництво і витрати майбутніх періодів дорівнюють або менше суми власного оборотного капіталу.

Кризовий фінансовий стан (підприємство знаходиться на грані банкрутства):

З > ВОК + КР + Кт, в. (1. 7)

Коефіцієнт маневреності власних коштів (км) показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності підприємства, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована:

(1. 8)

Значення цього показника може варіювати залежно від структури капіталу і галузевої специфіки підприємства. З фінансової точки зору, чим вище коефіцієнт маневреності, тим краще фінансовий стан.

Власні кошти підприємства є досить маневреними і характеризуються тенденцією до її зростання.

Індекс постійного активу (Іпа) характеризує частку необоротних активів у джерелах власних коштів:

(1. 9)

Власні кошти в умовах досліджуваного підприємства на початок року приблизно порівну покривають необоротні і оборотні активи, динаміка коефіцієнта є від'ємною, оскільки збільшилась вартість власних оборотних коштів.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (кдз) характеризує структуру капіталу, ступінь залежності підприємства від довгострокових кредиторів:

(1. 10)

Підприємство значно залежить від зовнішніх кредиторів, оскільки більше половини у структурі довгострокових коштів мають зобов'язання, оцінка динаміки свідчить про зростання цієї залежності.

Коефіцієнт реальної вартості майна (кре) визначає, яку частку у вартості майна складають засоби виробництва:

(1. 11)

Цей коефіцієнт визначає рівень виробничого потенціалу підприємства, забезпеченість операційної діяльності засобами виробництва.

Коефіцієнт автономії (ка) характеризує стабільність і незалежність від зовнішніх кредиторів:

(1. 12)

Найбільше поширена думка, що частка власного капіталу має бути достатньо велика, нижню межу вказують - 0, 6 (або 60%). У підприємство з високою долею власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою потенцією може погасити борги за рахунок власних коштів.

Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (кс) показує, яких коштів у підприємства більше - позикових або власних:

(1. 13)

Стійкість фінансового стану може бути відновлена шляхом прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у результаті чого відбудеться відносне його скорочення на гривню виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ; обґрунтованого зменшення запасів і витрат; поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел[4-7].

Співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність діяльності підприємств, організацій та установ.

Для розрахунку рентабельності можуть використовуватися різні види прибутку підприємства: валовий прибуток; прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто від операційної діяльності; прибуток від інших видів діяльності (фінансової, інвестиційної) ; чистий прибуток. При цьому прибуток зіставляється з авансованою вартістю, яку можна брати в різних варіантах (весь капітал підприємства, власний капітал, позиковий капітал, основний капітал, оборотний капіталі).

Показники рентабельності є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку (та доходу) підприємства. З цієї причини вони є обов'язковими елементами порівняного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства [8].

До основних показників рентабельності відносяться:

рентабельність продажу;

рентабельність активів;

рентабельність поточних активів;

рентабельність власного (акціонерного) капіталу;

рентабельність продукції.

1. Рентабельність продажу (ROS) визначається як відношення чистого прибутку (ЧП) до доходу від реалізації без податків, які включаються в ціну продукції (ДР) :

(1. 14)

Рентабельність продажу характеризує доходність операційної діяльності підприємства.

2. Рентабельність активів (ROA) визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини активів за період отримання відповідного чистого прибутку

. (1. 15)

Цей показник служить для визначення ефективності використання капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в операційну діяльність капіталу, як власного так і позикового.

3. Рентабельність поточних активів (РПА) уявляє собою відношення чистого прибутку підприємства до середньої величини поточних активів (оборотних коштів) підприємства .

. (1. 16)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні, що вкладена у поточні активи.

4. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу (ROE) визначається як відношення чистого прибутку до середньої величини власного капіталу підприємства .

. (1. 17)

5. Рентабельність продукції () характеризує ефективність затрат на виробництво та збут та визначається як відношення прибутку від реалізації продукції () до повної собівартості реалізованої продукції ().

(1. 18)

Як наочно видно, показники рентабельності характеризують співвідношення чистого прибутку або з витратами підприємства, або з авансованими коштами, як власними, так і позиковими [9-11]

2. АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ПУБЛІКАЦІЙ

В останні роки аналіз фінансової стійкості суб'єктів господарювання, як складова комплексних досліджень конкурентоспроможності, був предметом численних досліджень вітчизняних та закордонних авторів.

Дослідженню проблем, пов'язаних з оцінкою фінансового стану підприємства, приділяють увагу такі вчені-економісти: О. Грищенко, який у свою чергу більшу увагу, в процесі характеристики оцінки та аналізу фінансового стану підприємства, приділив питанню пов'язаному з методологією оцінки фінансового стану підприємства [12]. Г. Савицька «при вивченні динаміки прибутку слід врахувати інфляційні фактори зміни її суми» [13]. О. Філімоненков «Фінанси - це кровоносна система економічного базису, яка забезпечує життєдіяльність підприємництва» [14]. А. Поддєрьогін - важливою є роль фінансів підприємств у забезпеченні збалансованості в економіці країни матеріальних та грошових фондів, призначених для споживання та нагромадження [15].

Зокрема, значної відомості набули праці у даній сфері таких фахівців, як І. А. Жулега [16], М. Г. Чумаченко, А. Д. Шеремет, К. В. Щиборщ та ін. В роботах О. О. Терещенка і М. Д. Білика, на підставі аналізу значних обсягів статистичної інформації, обґрунтовані нормативні значення окремих показників фінансової стійкості для промисловості і деяких інших галузей. Є. М. Смирнов і В. І. Фролов [17], для врахування усіх складових фінансової стійкості підприємств, пропонують використовувати інтегральні моделі, що пов'язують вплив важливіших чинників на результуючий показник. Разом з цим, кількість публікацій, присвячених різним аспектам фінансового аналізу туристичних підприємств є вкрай обмеженою. Серед них слід пригадати роботи І. Б. Андренко, С. О. Бистрова, О. О. Соболевої і І. І. Соболева [18].

Леміш А. М., Легкий Р. І. у виділяють такі два підходи, за допомогою яких відбувається діагностика банкрутства та моделювання фінансової стійкості підприємств-податкоплатників: за допомогою фінансових коефіцієнтів і порівняльного аналізу характеристик підприємств [19].

Рясський А. В., Градовська А. В. та Янок М. І. роздивляються рентабельність як показник, що відображає результати всієї діяльності підприємства, а також виділяють основні заходи для росту рентабельності [20].

Танцюра М. Ю. та Шихмамбетова Д. Л. вважають, що основною метою здійснення операційної діяльності підприємства є забезпечення його рентабельності від даної діяльності [21].

3. ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ ДОСЛІДЖЕННЯ