Фінанси як економічна категорія

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ БАНКІВСЬКОГО БІЗНЕСУ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

для виконання

комплексного практичного індивідуального завдання

з дисципліни "Фінанси"

Виконав:

студент групи БС-22

Азізова І.Д.

Перевірила:

Коваль С.Л.

Тернопіль - 2014



Завдання 1. Проаналізуйте обсяги випуску товарів і послуг інституційних одиниць-резидентів в Україні за 2007-2011рр. Розрахуйте абсолютне відхилення і показники динаміки (темпи росту та приросту) даного показника. Поясніть, результатом якої із стадій суспільного відтворення є випуск товарів і послуг. Вкажіть, на якій із стадій суспільного відтворення роль фінансів як економічної категорії є найвагомішою і чому

Таблиця 1

Основні макроекономічні показники України у 2007-2011 рр.

Показники	Роки
	2007	2008	2009	2010	2011
Випуск товарів і послуг, млн. грн.	1565055	2072172	1955685	2388289	2733951
абсолютне відхилення, млн. грн.	-	507117	-116487	432604	345662
темп росту, % до попереднього року	-	123,40	94,38	122,12	144,47
темп приросту, %	-	23,40	-5,62	22,12	44,47

Розраховуємо абсолютне відхилення:

інституційний фінанси відтворення розширений

?Q(2008)= Q(2008) - Q(2007)= 2072172 - 1565055= 507117 млн. грн.

?Q(2009)=Q(2009) - Q(2008)= 1955685 - 2072172 = - 116487 млн. грн.

?Q (2010)=Q(2010) - Q(2009)= 2388289 - 1955685 =432604 млн. грн.

?Q(2011) =Q(2011) - Q(2010) = 2733951 - 2388289 = 345662 млн. грн.

Розраховуємо темп росту:

Тр (2008) = *100= 2072172:1565055*100=123,40%

Тр (2009) =*100=1955685:2072172*100=94,38%

Тр (2010) =*100=2388289:1955685*100=122,12%

Тр ( 2011)= * 100=2733951:2388289*100=144,47%



Розраховуємо темп приросту:

Тпр(2008)=Тр (2008)-100=123,40% - 100=23,40%

Тпр(2009)=Тр (2009)-100=94,38% - 100=- 5,62%

Тпр(2010)=Тр (2010)-100=122,12% - 100= 22,12%

Тпр(2011)=Тр (20011)-100=144,47% - 100= 44,47%

Висновок: Виходячи з даних наведених у таблиці,випуск товарів і послуг у 2008 році в порівнянні з 2007 роком становив 123,4%, що в грошовому виразі рівне 2072172 млн. грн., тобто випуск товарів і послуг зріс на23,4%, приріст якого у вартісному вираженні становив507117 млн. грн.,щодо щодо випуску товарів 2009 року - то у порівнянні з попереднім роком він становив 94,38%, що еквівалентно 1955685 млн. грн., тобто приріст становив -5,62 %, що рівне значенню - 116487 млн. грн.,у 20010 році порівняно з 2009 випуск товарів і послуг становив 122,12%, що у вартісному вираженні рівне 2388289млн. грн., тобто випуск товарів і послуг зріс на 122,12 %, приріст якого у грошовому вираженні становив 432604 млн. грн.,випуск товарів і послуг 2011 року порівняно з попереднім роком становив144,47 %, що рівнозначно 2733951 млн. грн., тобто приріст становив 44,47%, що у свою чергу еквівалентно 345662 млн. грн.

Суспільне відтворення - це процес суспільного виробництва, який взято не як окремий одноразовий акт, а як постійно повторюваний процес. Відомо два види відтворення: просте і розширене. Просте відтворення -- це відновлення виробництва в незмінних масштабах щодо кількості та якості виготовленого продукту. Розширене відтворення -- це процес розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, тобто процес виробництва, розподілу, обміну, обігу та споживання всієї сукупності матеріальних благ і послуг, створених суспільством за певний проміжок часу. З цього визначення випливає,що випуск товарів і послуг є результатом стадії розширеного відтворення.

Фінанси як економічна категорія є важливою на стадії розширеного відтворення. Фінанси як економічна категорія відображає економічні відносини,які виникають у процесі розподілу та перерозподілу ВВП з метою формування, розподілу і використання фінансових ресурсів для задоволення суспільних потреб. Саме на стадії розширеного відтворення відбувається розподіл та перерозподіл матеріальних послуг та благ. В свою чергу головна функція фінансів розподільча, тому ця економічна категорія є важливою для розширеного відтворення. Виробництво матеріальних благ і послуг, а також засобів праці, за допомогою яких вони створюються, є процесом з'єднання робочої сили із засобами виробництва, внаслідок чого здійснюється виробниче споживання засобів виробництва та створення матеріальних благ і послуг, необхідних для споживання та нагромадження. Для розширеного відтворення в кожному наступному циклі потрібні додаткові чи якісніші ресурси, фактори виробництва. Саме фінанси розподіляють ресурси для кожного виробництва.

Розширене відтворення включає безупинне поновлення і розширення виробничих фондів, зростання ВВП і його головної частини -- національного доходу, відтворення робочої сили і виробничих відносин. Воно здійснюється з використанням економічних важелів, товарно-грошових, фінансових і кредитних відносин. Важлива роль у відтворенні всіх складових частин ВВП належить державним фінансам і фінансам підприємств. Держава впливає на відтворювальний процес через фінансування підприємств і окремих галузей господарства, витрат на соціальні цілі, кредитну і податкову політику.В умовах поглиблення ринкових реформ відбувається перебудова всієї системи фінансових відносин у народному господарстві. Державні фінанси, і насамперед бюджетна система, шляхом відповідного розподілу коштів повинні забезпечити структурну перебудову економіки, прискорення науково-технічного прогресу, підвищення ефективності виробництва, і на цій основі зростання життєвого рівня народу. За рахунок централізованих фондів забезпечуються потреби розширеного відтворення на макрорівні; здійснюється міжгалузевий і територіальний перерозподіл ресурсів для вирівнювання економічного і соціального розвитку окремих регіонів.

Завдання 2. Розглянути еволюцію, характерні риси та особливості організації фінансів за етапами їх розвитку

Характеристика фінансів Київської Русі в княжу добу

У Київській русі в період раннього феодалізму (IX - XII ст.) основними джерелами доходів казни були данина від населення, торговельна діяльність князя, різні мита, збори, що мали суть податкових платежів, а також плата за надання послуг органами судочинства, надання позик.

Організацією збору данини займалися самі князі або їхні підлеглі. Данину платили найчастіше натурою: хутром, шкірами, медом, збіжжям, худобою і збирали її із власного люду, а також з підкорених у війнах народів. Збирали її з усього, з чого тільки можна було.

Перші руські князі по відношенню до своїх сусідів вели себе як завойовники, збирали данину з вигодою для себе, не піклуючись про долю своїх підданих. Потім, коли, почалась розбудова Києва, потреби зростали, що призвело до збільшення розміру данини і викликало незадоволення племен, з яких збиралась дань.

Розвиток торгівлі мало велике значення для Київської держави. Розміри данини, яку вони отримували, перевищували їхні потреби, тому більша частина її мала реалізовуватися на ринку. Внутрішній ринок був недостатньо розвинений, щоб поглинути велику кількість меду, воску, хутра та інших товарів, їх можна було продати на ринках сусідніх країн. В умовах досить нерозвиненого торгового капіталу можливо передбачити, що торгівля здійснювалась на комерційних початках, а саме частина грошей від продажу товарів купців йшла до казни. Вже починаючи з середини X ст. князі почали розвивати власні господарства, які приносили їм певний дохід.

Податкові платежі поступали в різних формах - дань, подать (урок, дари, оброк), поклони, корми, побори. Величина податків залежала від різних умов. Племена або селища, що провинилися перед князем, платили більші податки. Наприклад Ольга збільшила данину древлянам за те, що вони вбили її мужа князя Ігоря.

Князі одержували також доходи у вигляді торгових мит. Вже в перших договорах, які були укладені з Візантією особливо обумовлювались і регламентувались правила торгівлі з метою забезпечення надходжень в казну торговельного мита. Збір мита проводився в основному грошима. Мита можна поділити на дві групи: заставні (збирались до початку торгівлі і за проїзд) і торгові (стягувались окремо із людей і окремо із товару, за зберігання товару). Князь тримав значну армію чиновників, які збирали всякі податки. Зокрема В.І. Сергєєвич у своєму досліджені "Віче і князь" (1867 р.) пише: " Управління фінансами перебувало в безпосередньому віданні самого князя. Для збирання мита і данини він призначав особливих чиновників-митників, данщиків, пятенщиків та інших митників, які не залежали від намісників і волостелів... Різного роду урядові розпорядження робилися князем безпосередньо на їхнє ім'я, гроші, які вони збирали, вносилися самому князеві або тому, кому він наказував; скарги на їхні неправильні дії подавалися безпосередньо князю."

У "Руській правді" -- першому збірнику законів України княжої доби - є статті, за якими ті, хто вчинив убивство, мали сплачувати залежно від того, хто був убитий, а також відповідно до величини завданої шкоди людині різні штрафи (вирі). Отже, як зазначено в "Руській правді", були встановлені різні величини вирі. Винагорода на користь родичів вбитого називалася головничеством. Вира, була трояка. Найбільша (або подвійна) - 80 грн. -- за вбивство княжого мужа або члена старшої княжої дружини, проста -- у розмірі 40 грн. - за вбивство простої вільної людини (ізгоя) половинна (або панів - вира) - 20 грн. За вбивство жінки і важкі ушкодження, за відрубання руки, ноги, носа, за пошкодження ока, а за вбивство смерда - 5 грн. Якщо хтось украв чи загубив і ні на кого не падала підозра, про втрату оголошувалося на громадському торзі. Після чого той, у кого знайшли загублену річ, мусив не тільки повернути її, а й заплатити 3 грн. За покару. За недоведену провину й арешт без вини смерда платилося 3 грн., за боярина -12 грн. Частина грошей за вбивство поступала в казну. І ще одна важлива деталь величини штрафів. За підпалення і конокрадство покарання було важче, ніж за тілесні пошкодження, що свідчило про безпеку капіталу і гарантованість його державою. Кредити на той час надавались під 25% - 50% річних. Купці збували товар в кредит. За ці послуги кредитори - купці, сплачували суму, яка іноді дорівнювала 50% боргу. В цих кредитних операціях безпосередню участь брали князі. Якщо купець ставав банкрутом, право передусім захищало інтереси князя, потім іноземних інвесторів і лише потім торговців. Поява у 1113р. "Статуту про різи (проценти)" є свідченням того, що товарно-грошові відносини в Київській Русі досягли найвищого ступеня в своєму розвитку.

Розширення міжнародних зв'язків, торгівлі в Київський державі призвели до появи грошей універсального товару - посередника, який охоче брали на обмін власники всіх інших товарів. Гроші мали постійну вартість. Та найголовніше, що цей товар міг ділиться на однорідні частини, які не змінювали своєї купівельної спроможності, що особливо було зручно при здійснені дрібних торгових операцій. Перші монети на території України відносяться до II --ІІІ ст. Це були римські монети, але вони не набули поширення в Україні. У VI - VII ст. з'явилися сасанідські монети.

Давньоруська держава мала свою грошову систему в формі "кунних" грошей, дуже просту і популярну в користуванні. За гроші слугували хутра куниці або білки. Архаїчність і зручність цієї системи не викликають сумніву: шкурами, як грошовими знаками, людство користувалося від найдавніших часів ( Спарта, Рим, Карфаген) аж до початку XX ст. Хоча питання про реальну вартість кунної грошової системи повністю ще не розв'язане, слід зауважити, що починаючи з VIII - ІХ ст., деякі "Хутрові" назви переходять на металеві гроші, які все більше захоплюють слов'янський ринок через свою практичність та стабільність. У кінці VIII ст. на територію Східної Європи, а точніше на землі сучасної України, хлинув потік арабських срібних монет - диргемів. На тонких та великих кружальцях подібних грошей немає ніяких зображень, як того вимагала мусульманська релігія. Аверс і реверс монети покрити куфічними написами (куфастилізований арабський шрифт ), де окрім цитат з Корана містилися імена правителів, роки та місяці карбування.

Так історично склалося, що основним грошовим металом як у Європі, так і в Київській Русі, було монетне срібло азійського походження, що в ті часи цінувалося набагато дорожче, ніж тепер. Карбування монет на території сучасної України почалося в кінці X ст., спочатку в Києві, а потім у Тмуторокані (2 - а пол. XI ст.), почали виготовляти в часи князювання Володимира Великого. Це були золотники і срібляники. Пізніше Святополк Окаянний та Ярослав Мудрий випускали лише срібну монету довільної маси. Обсяг карбування був незначним (декілька тисяч штук), про що свідчать скарби, яких на сьогодні знайдено лише близько 10 золотих та понад 250 срібних давньоруських монет X -- XI ст. Археологічно-нумізматичні знахідки свідчать про загальну суму монет в грошовому обігу того періоду і стверджують, що кілька тисяч давньо-руських, монет в основному були випущені в Києві протягом одного століття.

Тому стає зрозумілим, що для такої мізерної кількості примірників не варто було влаштовувати стаціонарний монетний двір. Для виготовлення кількох десятків монет в день достатньо було праці одного чоловіка з парою штемпелів та ручним молотком . Чому ж тоді карбували ці монети, які аж ніяк не складали конкуренції арабським куфічним диргемам чи візантійським солідам? Річ у тім, що, окрім економічного значення, монета має ще й політичне. На ній обов'язково зазначається ім'я власника., період правління та країна, в якій вона була виготовлена. Монета є своєрідною візиткою, що говорить про незалежність володаря і могутність держави. Наприклад, на давньо-руських срібляниках міститься напис: "Володимир на столі (престолі) а це його срібло". Монета починає, виконувати свою основну функцію засобу купівлі-продажу. Значну частину монет слов'яни вилучали з обігу і переплавляли в більш зручні для користування грошово-вагові злитки, що називалися гривнями. Меншими грошовими одиницями в Київський Русі були : ногата, куна, вивериця, різана. За формою гривня, можливо, походить із Греції, бо вона дещо нагадує компоненти архаїчної драхми, що складалася з шести зв'язаних до купи чотиригранних коротких металевих паличок. Як відомо, всі номінали кунної грошової системи Київської Русі об'єднувалися гривнею, грошово-ваговою та грошово-рахунковою. До нашого часу дійшло три види срібної грошово-вагової гривні: київська , чернігівська та новгородська. Грошово-рахункова гривня, що складалася з певної кількості монет, називалася ще кунною гривнею, бо кожному виду хутра відповідала монета або її певна частина. Спочатку вагова і кунна гривні були однаковими, та з початку XII ст., в наслідок нестабільної ваги та збільшення лігатури імпортованих монет, до срібної вагової гривні почали прирівнювати чотири гривні кун.

Роздроблена, ослаблена князівськими міжусобицями Київська Русь на початку XIII ст. не змогла протистояти добре організованим чисельним монголо-татарським полчищам, тому її територія, окрім Новгородщини, ввійшла в засновану Батиєм Золоту Орду. Карбування єдиної монети для новоствореної імперії так і не розпочалося, бо протягом XIV ст. держава пережила ряд тяжких економічних та політичних криз і розпалася на кілька ворогуючих між собою ханств. Період з кінця XIII до середини XIV ст. в історії прадавньої України вчені називають "Безмонетним", бо постійні військові змагання та систематичні грабунки місцевих жителів призвели до зубожіння слов'янських земель, що підтверджується майже повною відсутністю монетних скарб.

Але можна зробити висновок, що перша поява гривні в Україні свідчить про високий рівень концентрації багатства в руках панівної верхівки і виникнення особливих форм виробничих відносин і обміну, а також це є одне з перших свідчень про наш споконвічний державний герб -- тризуб. Бо як відомо, перші срібні Українські гроші мали такий вигляд: На одному боці монети зображення князя Володимира на престолі, а на другому -- державний герб тризуб.

Внесок київських князів в розвиток фінансових відносин:

Олег. Князювання Олега в Києві (882-912) почалося, як про те свідчить "Повість временних літ", зі створення опорних пунктів центральної влади (міст) у племінних княжіннях, зі встановлення попервах приблизного порядку стягнення данини на підвладних князеві землях. Далі поступово поширюється влада Києва на землі незалежних раніше племінних княжінь: "Почав Олег воювати древлян і примучив (підкорив) їх, збираючи з них данину по чорній куниці". По тому до складу держави, що формувалася, ввійшла більшість південно-руських племінних княжінь: спочатку сіверян і радимичів, потім уличів. Давньо-руська держава почала складатися на Півдні. Землі інкорпорованих до держави князівств одразу ж обкладалися даниною, на них поширювалися системи судочинства й адміністрації. Так формувалася державна територія Давньої Русі, в якій проживало понад 20 різних народів. Давньо-руська держава часів Олега залишалася все ж таки не досить консолідованою. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягнення данини й судочинства примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно-розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення грандіозного воєнного походу Русі на Візантію 907 р. Завдяки переможному походові Русі на Царгород Олег підписав вигідний для своєї держави мир з імператором. Візантійському урядові довелося сплатити русам велику контрибуцію й надати особливі пільги руським купцям і послам, яких не мала жодна інша країна. Зокрема, греки повинні були протягом шести місяців годувати купців, постачати їм вітрила, снасті й інше корабельне спорядження на зворотний шлях. А в 911 р. русько - грецька угода була суттєво доповнена. В ній було окреслено правові норми взаємин, правило розв'язання конфліктів.

Отже, Князь Олег сформував державу Київську Русь, запровадив дієвий механізм фінансового забезпечення потреб, який на той час хоча і базувався на застосуванні сили, але в тодішніх умовах забезпечував стабільність надходжень до казни, як із внутрішніх так із зовнішніх джерел.

В часи князювання Олега пожвавився економічний розвиток суспільства. Будівництво держави було продовжено за наступника Олега - Ігоря, який знову приєднав до держави княжіння уличів і древлян, що відпали було після звістки про загибель Олега. Ігор також підписав з Візантією союзну угоду, але вона виявилася менш вигідною для Русі, ніж русько - візантійські договори 907-911рр. Великі і малі війни приносили славу та багатство князям і старшим дружинникам. Водночас вони відривали від мирної праці людей, що послаблювало економіку держави. Тому головним джерелом зброї, харчів, коней залишалося стягнення данини, яке було особливо жорстоким. Саме за те, що князь Ігор зібрався в друге стягнути данину з древлян, він був забитий повстанцями данниками. Зі смертю Ігоря закінчився перший етап у розвитку державності на Русі.

Ольга. Єдиний відомий із літопису син Ігоря - Святослав - був ще хлопчиком, і на князівський престол сіла дружина вбитого князя Ольга. Вона виявила себе розумним, енергійним і далекоглядним діячем. Ольга жорстоко придушила повстання древлян навесні 945 р., разом із тим вона розуміла, що необхідно змінити довільний та безладний спосіб збирання данини, тому і впроваджує перші в Київський Русі "реформи". Суть їх полягала в тому, щоб чітко встановити землі, з яких мала збиратися данина, розмір данини, який міг би забезпечити достатні надходження до казни і не обтягувати племена. "Повість временних літ" розповідає: " І пішла Ольга по Древлянській землі з сином своїм і дружиною, встановлюючи устави й уроки; й існують становища її й ловища.". І далі пішла Ольга до Новгорода й встановила по Мсті погости й данини, й по Лузі Оброки й данини, ловища її є по всій землі".

Є підстави розглядати державні нововведення Ольги як регламентування повинностей залежного населення (запровадження "уроків"), створення уставів, що ними керувалися княжі дружинники, збираючи данину, виконуючи адміністративні й судові функції. Все це було, напевно, пов'язано з переходом від системи полюддя до нового порядку стягнення данини через спеціально посланих людей, що приймали її від населення в укріплених пунктах - "становищах": Ольгою були також влаштовані опорні пункти центральної влади на місцях, адміністративна ж і судова системи поширені практично на всі підвладні Києву землі племінних княжінь. Щоб забезпечити себе постійним притоком прибутків, Ольга закріпила за княжою казною права на багаті хутровим звіром землі. З князюванням Ольги можна пов'язувати настання другого етапу в розвиткові давньоруської державності

Володимир Великий (980-1015). Зійшовши на київський престол у 980 р. і зосередивши в своїх руках неподільну владу, Володимир започаткував нову добу в історії Київської Русі.

Володимир взяв під свою тверду руку Давньоруську державу ще не досить консолідованою, на відміну від попередників у центрі його уваги був добробут володінь, а не загарбання земель і збір данини. Володимир успішно вирішив три основні завдання.

Перше полягало в тому, що він повертає до складу Русі землі племінних княжінь хорватів і дулібів (981 р). Протягом 981-984 р.р., була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і вятичів. Близько 988 р. Володимир провів адміністративну реформу, в результаті якої вождів племінних княжінь замінили в різних містах держави сини Володимира, чим назавжди було зламано сепаратизм племінної верхівки, а Київська Русь стає об'єднаною державою.



Завдання 4. За даними офіційного сайту Державної фінансової інспекції України (http://www.dkrs.gov.ua/kru/uk/publish/article/) заповніть таблицю 4 та проаналізуйте характер фінансових порушень, виявлених органами ДФІ України впродовж 2011-2013 рр. (п. 10)

Таблиця 4

Результати діяльності органів Державної фінансової інспекції України впродовж 2010-2013 рр.

№ з/п	Показники	Роки	Відх. (+/-), 11/13
		2011	2012	2013
		К-сть	Сума	К-сть	Сума	К-сть	Сума	К-сть	Сума
10	Виявлено фінансових порушень, що призвели до втрат фін. і матеріальних Ресурсів	11633	5407740,18	8053	3727857,27	5595	3689178,16	-6038	-1718561,02
	Не доотрима-но фінансових ресурсів	9120	1519165,19	4478	813605,11	3527	1276035,67	-5548	-243129,52
	Проведення витрат з порушенням законодавства	11143	3888575,00	7764	2914252,16	5413	2413142,49	-5730	-475432,51
	- нецільові витрати державних ресурсів	1437	261169,68	678	112397,91	676	128689,92	-761	-132479,76
	- незаконні витрати	10970	3024132,65	7643	2486291,63	5316	2067988,31	-5654	-956144,34
	- недостачі	2499	603272,67	1387	315152,62	1406	216464,26	-1093	-386808,41

Висновок: З вище наведеної таблиці видно, що кількість виявлених фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів в 2013 році в порівнянні з 2011 зменшилась на 6038 об'єктів, а сума - на 1718561.02. Кількість недоотримання фінансових ресурсів зменшилась на 5548 об'єктів, а сума зменшилишь на 243129.52.

Кількість проведених витрат з порушенням законодавства зменшилась на 5730, а сума на 475432,51. Кількість нецільових витрат державних ресурсів зменшились на 761, а сума - 132479,76.

Кількість незаконних витрат зменшилась на 5654, а сума на 956144,34. Кількість об'єктів недостачі зменшилась на 1093, а сума - 386808,41.

Фінансові порушення, що були виявлені органами ДФІ України протягом 2011-2013 років пов'язані з діяльністю бюджетних організацій і установ та державних цільових фондів.

Найбільш поширеними порушеннями фінансово-бюджетної дисципліни в державі залишаються :

- порушення вимог Бюджетного кодексу в частині нецільового використання бюджетних коштів, взяття до сплати зобов'язань понад затверджені асигнування, відволікання бюджетних коштів у довготривалу дебіторську заборгованість тощо;

- зайве витрачання бюджетних коштів внаслідок оплати завищених обсягів та вартості виконаних робіт і наданих послуг;

- витрачання бюджетних коштів на придбання меблів, обладнання, автотранспорту та інших матеріальних цінностей з перевищенням граничних нормативів, а також на утримання автотранспорту понад встановлені ліміти;

- незаконна передача державного та комунального майна суб'єктам недержавної форми власності;

- незастосування обов'язкових процедур державних закупівель;

- заниження вартості активів внаслідок непроведення індексацій, а також в результаті неоприбуткування придбаного майна та залишків товарно-матеріальних цінностей.



Завдання 5. Заповніть таблиці 5 і 6 фактичними показниками виконання державного і місцевих бюджетів України за податковими надходженнями у 2010-2013 рр. Для здійснення розрахунків необхідно скористатися даними, поданими у Звіті про виконання Державного і місцевих бюджетів України за відповідний рік (Режим доступу: //www.//budget.rada.gov.ua/ kombjudjet/contro). Проаналізуйте динаміку мобілізації місцевих податків і зборів до місцевих бюджетів України. Яку роль відіграють місцеві податки і збори у наповненні місцевих бюджетів

Таблиця 6

Динаміка та структура податкових надходжень у складі доходів місцевих бюджетів України у 2010-2013 рр.

Показники	2010р.	2011р.	2012р.	2013р.
	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%	млрд. грн.	%
Податкові надходження, з них:	59,3	100,0	59,1	100,0	67,5	100,0	73,1	100,0
- податок з доходів фізичних осіб	45,9	77,4	44,5	75,3	51,0	75,6	54,1	74,0
- податок на прибуток підприємств	0,4	0,7	0,5	0,8	0,4	0,6	0,4	0,5
- податок з власників транспортних засобів	1,5	2,5	1,5	2,5	1,9	2,8	0,3	0,4
- збори за спеціальне використання природних ресурсів, в тому числі:	6,9	11,6	8,6	14,6	9,7	14,4	12,9	17,6
* плата за землю	6,7	11,3	8,4	14,2	9,5	14,1	10,7	14,6
- акцизний збір з вироблених в Україні товарів	0,1	0,2	0,3	0,5	0,7	1,0	0,9	1,2
- плата за ліцензії на певні види господарської діяльності	0,6	1,0	0,6	1,0	0,6	0,9	0,9	1,2
- плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності	0,98	1,7	0,4	0,7	0,3	0,4	0,4	0,5
- інші податки, в тому числі:	2,8	4,7	2,7	4,6	2,8	4,1	2,9	4,0
* місцеві податки і збори	0,8	1,3	0,8	1,4	0,8	1,2	0,8	1,1
* фіксований с/г податок	0,1	0,2	0,1	0,2	0,1	0,1	0,1	0,1
* єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва	1,8	3,0	1,8	3,0	1,9	2,8	2,0	2,7



Висновок: Податкові надходження зросли в 2013 на 13,8 млрд. грн. порівняно з 2010 роком, в тому числі податок з доходів фізичних осіб зріс на 8,2 млрд. грн.,податок на прибуток підприємств залишився не змінним, податок з власників транспортних засобів зменшився на 1,2 млрд. грн., збори за спеціальне використання природних ресурсів зросли на 6 млрд. грн., в тому числі плата за землю зросла на 4 млрд. грн., акцизний збір з вироблених в Україні товарів зріс на 0,8 млрд. грн., плата за ліцензії на певні види господарської діяльності зросла на 0,3 млрд. грн., плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності зменшилась на 0,58 млрд. грн., інші податки зросли на 0,1 млрд. грн.,в тому числі місцеві податки і збори та фіксований с/г податок не змінилися, а єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва зріс на 0,2 млрд. грн. в 2013 році в порівнянні з 2010 роком.

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіксальна децентралізація сприяє ефектному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими податками і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов'язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме місцевим бюджетам, як основній фінансовій базі органів місцевого самоврядування, належить особливе місце в бюджетній системі нашої держави. Важлива роль відводиться місцевим бюджетам і соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров'я населення, засобів масової інформації. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення. Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначив нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і міжбюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов'язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст. 69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

1) місцеві податки і збори, що зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування;

2) 100 % плати за землю - для бюджетів міст Києва та Севастополя; 75 відсотків плати за землю - для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та міст обласного значення; 60 % плати за землю - для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань;

3) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

4) надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

5) податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

6) надходження дивідендів, нарахованих на акції (частки, паї) господарських товариств, що у власності відповідної територіальної громади;

7) плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

8) кошти від відчуження майна, яке знаходиться у комунальній власності, в тому числі від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що перебувають у комунальній власності;

9) фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

10) плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

11) надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

12) плата за гарантії щодо виконання боргових зобов'язань;

13) гранти та дарунки у вартісному обрахунку;!

14) власні надходження бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів відповідного бюджету;

15) податок на прибуток підприємств комунальної власності;

16) платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

17) інші надходження, передбачені законом. Ці доходи не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

Для досягнення оптимальної забезпеченості загальнодержавного та місцевих бюджетів та пропорційності між ними мають бути дотримані такі умови:

- Єдність бюджету та державного плану економічного та соціального розвитку.

- Забезпечення кожного бюджету стійкими доходами, які тісно пов'язані з економічною, соціальною і екологічною ситуацією регіону.

- Збалансованість кожного бюджету незалежно від обсягів закріплених за ним дохідних джерел.

- Заінтересованість державних і місцевих органів влади в успішному виконанні планів загальнодержавних доходів (податкових і неподаткових) на території конкретного регіону.

- Забезпечення рівномірності надходжень коштів і усунення будь-яких затримок через не збігання термінів здійснення видатків і отримання доходів.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України. Доходи міських, районних, селищних, сільських формується згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.

Як правило місцеві податки і збори (обов'язкові платежі) не відіграють вирішальної ролі у формуванні консолідованого і місцевих бюджетів. Вони виступають як додаткові джерела фінансування, що доповнюють над ходження від загальнодержавних податків, зборів (обов'язкових платежів) до Державного і місцевих бюджетів. Перехід регіонів на місцеве самоуправління і самофінансування вимагає створення відповідної системи фінансування регіонального господарства. Тому об'єктивно зростає роль і значення системи місцевих податків, зборів (обов'язкових платежів) у сучасних умовах.

Завдання 6. Проаналізуйте динаміку планового показника доходів Державного бюджету України за 2009-2013 рр. Розрахуйте показники темпів зростання та абсолютного приросту. Виявіть основні причини ситуації, що склалася, та вкажіть можливі шляхи її покращення.

Таблиця 7. Динаміка планових доходів Державного бюджету України за 2009-2013рр.

Роки	Показники	Млн. грн.	Питома вага, %	Темп зростання, %	Абсолютний приріст, млн. грн.
2009	Доходи ДБУ	168329,26	100	-	-
2010	Доходи ДБУ	238635,65	100	141,77	70306,39
2011	Доходи ДБУ	255325,15	100	106,99	16689,50
2012	Доходи ДБУ	249251,58	100	97,62	-6073,54
2013	Доходи ДБУ	313431,88	100	125,75	64180,30

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», можна стверджувати, що заплановані показники доходу в цілому у 2009-2010 роках майже збіглися з фактичними показниками з незначними відхиленнями, в деяких випадках згадані показники були навіть перевищенні. У 2010 році спостерігалося значне не виконання плану, а саме запланований дохід становив 255 млрд. грн., а було отримано 209,7 млрд. грн. У 2012 році хоча й відбувся значний ривок в зростанні Державного бюджету України, але заплановане виконати не вдалося.

Виходячи зі статистичних та аналітичних матеріалів основними причинами зменшення дохідної частини Державного бюджету України та податкових надходжень зокрема та не виконання запланованого в період 2010-2013 років є:

1) стагнація економіки та вплив світової економічної кризи;

2) незбалансованість бюджетної політики;

3) зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів через диспропорції основних галузей економіки України;

4) відсутність чіткої фінансової стратегії уряду;

5) інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин.

Шляхами збільшення доходів в цілому можуть бути:

1. вдосконалення податкової системи, зокрема податку з доходу фізичних осіб та плати за землю, адже вони є основними джерелами наповнення бюджетів у розвинених країнах.

2. збільшення ВВП за рахунок рівномірного розвитку всіх галузей, а не лише стимулювання розвитку галузей промисловості групи А, фінансова допомога з боку держави в оновленні технічної бази підприємств, різноманітні пільги та безвідсоткові кредити підприємствам, котрі намагаються удосконалити та розширити виробництво, адже внаслідок збільшення ВВП збільшиться обсяг податкових надходжень;

3. створення та забезпечення сприятливого інвестиційного клімату держави, за рахунок вдосконалення законодавчої та правової бази, що в свою чергу бути стимулювати розвиток підприємств і нарощення ВВП;

4. створення податкових канікул для новостворених підприємств та підприємств, що знаходяться в скруті;

5. ефективна антиінфляційна політика.

Завдання 7. Проаналізуйте динаміку показника виконання видатків Державного бюджету України за 2009-2013 рр. Розрахуйте показники темпів зростання та абсолютного приросту. Виявіть основні причини ситуації, що склалася, та вкажіть можливі шляхи її покращення

Таблиця 8

Динаміка показника виконання видатків Державного бюджету України за 2009-2013 рр. *

Роки	Показники	Млн. грн.	Темп зростання, %	Абсолютний приріст, млн. грн.
2009	Видатки ДБУ	226054,37	-	-
2010	Видатки ДБУ	309203,73	136,78	83149,36
2011	Видатки ДБУ	307399,31	99,42	-1804,42
2012	Видатки ДБУ	303588,75	98,76	-3810,56
2013	Видатки ДБУ	333459,46	109,84	29870,71

* Звіт про виконання Державного бюджету України за 2009, 2010, 2011, 2012, 2013 р. Режим доступу: www.//budget.rada.gov.ua/ kombjudjet/control

Висновок: З наведених в таблиці статистичних даних можна зробити висновок, видатки Державного бюджету України зросли на 83149,36 млн. грн. в 2008 році порівняно з 2009, в 2011 році порівняно з 2010 зменшились видатки на 1804,42 млн. грн., тенденція зменшення видатків також спостерігалася в 2012, а у 2013 році видатки ДБУ зросли на 29870,71 млн. грн.

Відповідно до термінології Бюджетного кодексу України, під видатками державного бюджету слід розуміти кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених законом про державний бюджет на відповідний бюджетний період, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Необхідно звернути увагу на розмежування основним бюджетним документом понять "видатки бюджету" і "витрати бюджету", останнє з яких є ширшим за змістом. Витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти, які спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Причинами такої ситуації є:

- стагнація економіки та вплив світової економічної кризи;

- зменшення доходів ДБУ, що і спричинює зменшення видатків;

- незбалансованість бюджетної політики;

- нераціональне використання грошових надходжень;

- відсутність чіткої фінансової стратегії уряду;

- інфляційні процеси, які є наслідком як об'єктивних, так і суб'єктивних причин.

Шляхи покращення даної ситуації:

потрібно збільшувати кількість коштів Державного бюджету України, які є призначеними для видатків шляхом вдосконалення податкової системи, збільшення ВВП за рахунок рівномірного розвитку всіх галузей;

раціональне використання грошових надходжень;

потрібно правильно розподіляти кошти між різними сферами їх використання;

потрібно проводити зважену політику відповідних органів щодо видатків.



Завдання 8. Порівняйте показники дефіциту Державного бюджету України та бюджету країни ЄС. Вкажіть основні шляхи подолання дефіциту бюджету Польщі та доцільність їх використання в Україні

Таблиця 9

Динаміка показників дефіциту Державного бюджету України та бюджету Польщі за 2010-2012рр. *

Показники	Роки
	2014	2012	2013
Дефіцит Державного бюджету України, млрд. грн.	46,75	35,34	38,81
Дефіцит Державного бюджету Польщі, млрд. грн.	132,03	101,02	78,11

Закон про Державний бюджет України за 2011,2012,2013 роки

Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/

Режим доступу

http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/defitsit_byudzheta_polshi

Висновки: Бюджетний дефіцит представляє собою різницю між державними доходами і видатками. Це означає, що держава стає позичальником фінансових коштів у населення, банків і підприємств або іншої держави, у міжнародних фінансових організацій. Форми залучення позикових коштів для фінансування витрат бюджету можуть бути такими, як випуск і розміщення державних зобов'язань, різноманітні позики.

Причини дефіциту бюджету пояснюються цілим рядом факторів:

1. зниженням рівня суспільного виробництва;

2. глибокою структурною й технологічною незбалансованістю виробництва, постійним виснаженням природних ресурсів, зниженням науково-технічного потенціалу;

3. послабленням контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємств, постійним зростанням цін, інфляцією;

4. нераціональною зовнішньоекономічною діяльністю держави;

5. великомасштабним оборотом «тіньового» капіталу;

6. великими непродуктивними витратами, приписками, крадіжками, втратами виробленої продукції.

В умовах ринкових відносин бюджетний дефіцит може бути знижений за рахунок збільшення неподаткових доходів держави. До основних напрямів збільшення доходів держави в сучасних умовах господарювання можна віднести: збільшення об'ємів реалізації продукції суб'єктів господарювання (із зростанням об'ємів реалізації зростає і сума сплачених податків до бюджету); зростання купівельної спроможності населення (громадяни держави матимуть можливість купувати більше товарів і отримувати послуги і, як наслідок, зростуть об'єми реалізації суб'єктів господарювання); поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання; посилення уваги до складання міждержавних угод; вдосконалення податкової системи; покращення діяльності податкових і митних органів; вдосконалення приватизації державного житла; покращення відносин між ланками влади; отримання допомоги від інших, більш економічно розвинутих країни.

Теоретично вирішити проблему дефіциту досить просто - збільшити податки або інші доходи, скоротити витрати. Насправді ж все набагато складніше: збільшувати податки або недоцільно, або неможливо, а скорочувати витрати також неможливо, оскільки вони і так досягли критичного мінімуму. Тому останнім часом система дефіцитного фінансування є досить звичайною практикою в країнах з різними фінансовими можливостями.

Шляхи подолання дефіциту бюджету в Польщі та Україні:

проведення антиінфляційної політики;

збільшення обсягів виробництва;

ефективне функціонування податкової системи;

спрямування коштів бюджету на реальний сектор економіки.



Завдання 9. Заповніть таблицю 9. На основі даних, наведених у таблиці, визначте темп зростання прямого внутрішнього державного боргу України за 2010 - 2013 рр. Зробіть висновки

Таблиця 9

Динаміка прямого внутрішнього державного боргу України за

2009 - 2012 рр.*

Роки	Показники	млрд. грн.	темп зростання, %
2010	прямий внутрішній державний борг	91,07	-
2011	прямий внутрішній державний борг	141,66	155,6
2012	прямий внутрішній державний борг	161,47	113,9
2013	прямий внутрішній державний борг	190,29	117,8

Офіційний сайт Міністерства фінансів України: режим доступу - http://www.minfin.gov.ua/

Висновок: Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення.

До складу державного внутрішнього боргу України входять позики уряду і позики, здійснені за безумовної гарантії уряду для забезпечення фінансування загальнодержавних потреб. Державний внутрішній борг України складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що виникає знову за борговими зобов'язаннями уряду.

На основі даних наведених в таблиці прямий внутрішній державний борг в 2011 році стрімко зріс на 50,6 млрд. грн. (на 55,6 %), в 2012 році - збільшився на 20 млрд. грн. (13,9%), а у 2013 році прямий внутрішній державний борг становив 190,29 млрд. грн., що у відсотковому співвідношенні становить 117,8 %.

Отже, як ми бачимо державний борг України має значну тенденцію до зростання, і на даний момент немає втішних прогнозів щодо зменшення даної тенденції.

Основними причинами зростання державного боргу є:

* падіння курсу гривні через світову фінансову кризу;

* здійсненням державних запозичень в сумі більшій ніж передбачено;

* віднесенням на державний борг України коштів МВФ, отриманих Україною в результаті спеціального розподілу спеціальних прав запозичень;

Великі розміри і швидке зростання державного боргу залишає актуальним питання розробки підходів регулювання державної заборгованості з урахуванням її позитивного і негативного впливу на економіку. Світовою практикою напрацьовано багато схем, які передбачають зменшення боргового тягаря для країни. Для покращення механізмів управління державним боргом в Україні, доцільним є наступне:

* прийняття Закону України «Про державний борг»;

* розвиток ринку державних цінних паперів;

* зниження вартості запозичень;

Ці кроки зможуть забезпечити подальший розвиток і прогрес механізму управління державним боргом. Адже вони дозволять вдосконалити систему управління державним боргом і підвищать її ефективність. Так, у провідних країнах світу існує не лише закон, який регламентує боргову політику держави, а й спеціальне агентство, яке займається цією політикою, наприклад Велика Британія чи Португалія. Також закордоном в першу чергу намагаються розвивати і залучати внутрішні позики, для того, щоб зменшити вплив валютних коливань на економіку країни в цілому і на державний борг в тому числі. А для України саме це має бути одним з основних орієнтирів, адже через велику питому частку зовнішнього боргу ми так сильно залежимо від валютних коливань. Тому саме ці кроки можуть бути найнеобхіднішими для України.

Размещено на Allbest.ru

...