Теоретичні засади бюджетної політики в галузі державних доходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні засади бюджетної політики в галузі державних доходів

1.1 Сутність та значення бюджетної політики в галузі державних доходів

1.2 Завдання бюджетної політики при формуванні доходів бюджету

Розділ 2. Аналіз та оцінка бюджетної політики в галузі державних доходів

2.1 Аналіз основних напрямків бюджетної політики в галузі державних доходів

2.2 Механізм впливу бюджетної політики на формування державних доходів

Розділ 3. Напрями вдосконалення бюджетної політики у галузі державних доходів

3.1 Можливості використання зарубіжного досвіду бюджетної політики в галузі державних доходів

3.2 Стратегічні напрями бюджетної політики щодо формування державних доходів

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Економіка в країні під час фінансової кризи є нестабільною та слабкою, тому потрібно розробити нові концептуальні підходи до напрямів та механізмів реалізації бюджетної політики та перетворити її на дієвий інструмент соціально-економічного розвитку держави. Держава використовує бюджет для концентрації і цілеспрямованого розподілу фінансових ресурсів для надання суспільних послуг та реалізації загальнодержавних програм. Завдяки цьому уряд може впливати на розвиток суспільного виробництва та створювати стимули для ефективного використання наявних ресурсів.

Бюджетна політика є складовою економічної політики держави та фінансової політики. Основа бюджетної політики - розроблення напрямів використання бюджету відповідно до засад соціально-економічного розвитку суспільства. Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему.

Бюджетна політика держави - це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов'язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. Основними проблемами при формуванні бюджетної політики є:

* максимально точне визначення обсягу ВВП, із врахуванням інших макроекономічних показників: рівня інфляції, обсягу виробництва, споживання та нагромадження;

* впровадження науково обґрунтованих розрахунків дохідної бази бюджет. Економіка України, як і кожної країни, з тих чи інших причин може опинятися під загрозою різкого зростання інфляції й фінансової нестабільності. Тому ці питання мають постійно перебувати у центрі уваги економічного блоку уряду та Національного банку, а пріоритетні напрями бюджетної політики мають бути реалістичними і збалансованими відповідно до статей закону про Державний бюджет. Для їх визначення, та контролю за їх виконанням, необхідно створення відповідної інформативної бази та здійснення моніторингу виконання бюджету, в першу чергу - в розрізі пріоритетів бюджетної політики, тому що врегульована бюджетна система є запорукою стабільної та розвиненої економіки.

Об'єктом даної роботи виступає механізм впливу бюджетної політики на формування державних доходів.

Предметом дослідження є бюджетна політика в галузі державних доходів.

Метою даної курсової роботи є аналіз цілей і завдань бюджетної політики і визначення перспектив розвитку.

Відповідно до мети поставлені завдання дослідження:

- теоретично встановити сутність та значення бюджетної політики в галузі державних доходів;

- окреслити завдання бюджетної політики при формуванні доходів бюджету;

- проаналізувати бюджетну політику в галузі державних доходів;

- висунути можливості використання зарубіжного досвіду бюджетної політики в галузі державних доходів;

- окреслити стратегічні напрями бюджетної політики щодо формування державних доходів.

Значним є науковий доробок українських вчених, які багато в чому сприяли вирішенню проблем розробки ефективної бюджетної політики. Це, насамперед, Бабич Л.М., Бескид Й.М., Буковинський С.А., Булгакова С.О., Василик О.Д., Гальчинський А.С., Єрмошенко М.М., Кириленко О.П., Кравченко В.І., Луніна І.О., Міщенко В.І., Науменкова С.В., Опарін В.Н., Павлюк К.В., Пасічник Ю.В., Полозенко Д.В., Радіонова І.Ф., Соколовська А.М., Юрій С.І.



Розділ 1. Теоретичні засади бюджетної політики в галузі державних доходів

1.1 Сутність та значення бюджетної політики в галузі державних доходів

Бюджетна політика - як система науково-обґрунтованих і законодавчо визначених засад (функцій, принципів, методів, інструментів) та заходів щодо удосконалення розвитку взаємовідносин між різними ланками зведеного бюджету, яка розробляється з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності забезпечення ефективного виконання державою головних її функцій.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого та економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення.

За цих умов активний вплив бюджетної системи на фінансові зв'язки і потоки між різними секторами економіки виступає необхідною умовою для забезпечення економічного росту.

Таким чином, бюджетна система повинна бути визначальною формою відносин, що реалізують фінансові інтереси і цілі держави. Звідси головним пріоритетним напрямком бюджетної політики України має стати фінансове оздоровлення підприємств реального сектора шляхом створення сприятливих макроекономічних умов і проведення зваженої податкової реформи.

Поряд з цим пріоритетами розвитку бюджетної політики слід вважати також ті, що відповідають вимогам збереження загальноекономічної рівноваги, забезпечення збалансованості і разом з тим соціальної спрямованості бюджету за умов певного скорочення податкових надходжень, а також збереження високого боргового навантаження при обмеженій можливості залучення зовнішніх ресурсів та чіткій орієнтації України на інтеграцію у Європейський союз з набуттям в ньому статусу спочатку асоційованого, а згодом і повноправного членства. [13, c. 50-51]

Отже, основним завданням щодо пріоритетів бюджетної політики відповідно до поставленої мети є забезпечення збалансованості зведеного бюджету. Досягти ж максимального збалансування бюджету можливо за рахунок вирішення таких завдань:

- забезпечення на рівні не менш, ніж 28 % частки перерозподілу ВВП через доходну частину зведеного бюджету шляхом чіткого визначення меж втручання держави у розподільчі та перерозподільчі процеси фінансових ресурсів, що створюються в різних секторах економіки;

- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведеного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип збалансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економічного зростання, а також позитивної динаміки державного боргу, зниження рівня його обслуговування, проведення реформ у податковій сфері, стабільності державних фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;

- забезпечення централізованих капітальних вкладень з державного бюджету на рівні, не меншому 1,5 відсотків від ВВП та поступового збільшення частки видатків на науку до 2,5 % від обсягу ВВП з метою реалізації пріоритетного завдання державної бюджетної політики щодо сприяння запровадження інноваційної моделі розвитку економіки України як високотехнологічної держави;

- збільшення частки видатків бюджету, що спрямовуються на соціальну сферу - освіту, охорону здоров'я, культуру з метою посилення соціального курсу реформ;

- узгодження з завданнями адміністративної реформи видатків на управління;

- узгодження з основними напрямками реформ у військовій справі видатків на оборону;

- забезпечення частки місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету на рівні, не меншому ніж 40 відсотків з метою посилення ролі бюджетів місцевого самоврядування;

- забезпечення формування видаткової частини в обсягах, необхідних для підвищення заробітної плати працівників бюджетних установ з урахуванням модернізації тарифної системи та удосконалення кошторисів бюджетних установ;

- удосконалення податкового регулювання через посилення захисту платників податків, зниження податкового тиску, максимальне спрощення процедури оподаткування та введення податкових стимулів з інноваційної діяльності та нагромадження основного капіталу;

- підвищення рівня монетизації економіки та зменшення неплатежів усіх суб'єктів господарювання та держави;

- зменшення розміру нелегального відтоку капіталу шляхом дотримання законодавства щодо відмивання "брудних" грошей та боротьби з корупцією.

Бюджетна політика - це сукупність державних заходів, спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної спрямованості видатків бюджету, створення умов макроекономічної стабілізації [2]. Розробляється та реалізується бюджетна політика органами законодавчої і виконавчої влади відповідного рівня із залученням вітчизняних та зарубіжних практиків і науковців. На сучасному етапі бюджетну політику доцільно ревізувати за такими напрямами:

* сприяння процесу збалансованості макроекономічної стабілізації, подоланню інфляції та структурній перебудові економіки;

* здійснення податкової політики в напрямі стимулювання вітчизняних товаровиробників та зменшення податкового навантаження на них;

* здійснення структурних реформ за критерієм економічного зростання;

* формування взаємовідносин у бюджетній сфері у напрямі забезпечення самостійності місцевих бюджетів;

* оптимізація рівня бюджетного дефіциту, державного боргу та пошук джерел їх фінансування;

* пошук додаткових джерел доходів бюджету. [18, c. 81-83]

1.2 Завдання бюджетної політики при формуванні доходів бюджету

Практична реалізація бюджетної політики здійснюється через бюджетний механізм, під яким розуміють сукупність форм, методів, засобів, які застосовує держава з метою організації бюджетних відносин і забезпечення належних умов для економічного й соціального розвитку. Головними елементами бюджетного механізму є: бюджетне планування й регулювання, фінансові показники, нормативи, ліміти, резерви, система управління коштами бюджету. Таким чином, бюджет, на основі розробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливає на соціально-економічні процеси в суспільстві. Бюджетне регулювання соціально-економічних процесів може здійснюватися як прямими, так і непрямими методами.

Практична реалізація бюджетної політики полягає у сукупності заходів стратегічного та тактичного характеру, які здійснює держава через бюджетну систему. бюджетна політика державний доход

Бюджетна політика держави - це діяльність органів державної влади, державного управління та місцевого самоврядування з визначення стратегічної мети, напрямів, завдань і пріоритетів розвитку бюджетних відносин, засобів бюджетної тактики для їхнього досягнення, а також застосування цих засобів. Вона тісно пов'язана з економікою, і може впливати на неї як позитивно, так і негативно. [17, c. 6-13]

У зв'язку цим держава повинна, формуючи бюджетну політику, зобов'язана дотримуватися таких основних умов:

- урахування вимог всіх об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства;

- вивчення і врахування попереднього досвіду господарського, фінансового і бюджетного розвитку;

- вивчення та урахування досвіду інших країн;

- врахування конкретного етапу розвитку суспільства;

- дотримання комплексного підходу до розроблення і реалізації заходів бюджетної політики, політики галузі фінансів, ціноутворення, кредиту, заробітної плати тощо [19, с. 145-146].

Реформування бюджетної системи має бути продовжено відповідно до Програми економічних реформ на 2010-2014 роки та включати як імплементацію нових рішень, так і роботу щодо виправлення помилок, які були допущені підчас реалізації першого етапу реформ. Ключовими заходами, впровадження яких має стати пріоритетом в 2013 році, мають бути:

1. Підвищення ефективності державних видатків. Це є ключовим завданням бюджетної політики на середньострокову перспективу. В іншому випадку, досягнення в межах завдання збільшення доходів бюджету будуть нівельовані через нездатність ефективно та продуктивно розпорядитися цими коштами.

Удосконалення мають торкнутися всіх щаблів видаткової політики: від планування та розподілу видатків до здійснення державних закупівель. Ключовими заходами, реалізація яких дозволить підвищити ефективність державних видатків, є:

- удосконалення механізму середньострокового бюджетного прогнозування. Прогнозовані показники майбутніх періодів повинні бути обґрунтованими і відображати конкретні пріоритети та завдання головних розпорядників бюджетних коштів, які вони планують реалізувати у середньостроковій перспективі;

- продовження процесу оптимізації кількості бюджетних програм та кількості головних розпорядників бюджетних коштів. На 2012 р. було визначено 82 головних розпорядників бюджетних коштів та 581 бюджетна програма). За такої ситуації Міністерство фінансів фізично не може проаналізувати ефективність та обґрунтованість всіх бюджетних запитів, а також відповідність напрямів використання фінансових ресурсів стратегічним та поточним завданням соціально-економічної політки уряду. Як свідчить досвід розвинених країн, ефективний розподіл коштів можливий за наявності 10-20 головних розпорядників бюджетних коштів;

- удосконалення програмно-цільового методу бюджетування (ПЦМ). Очікувані результати бюджетних програм повинні мати кількісне вираження, щоб Міністерство фінансів у процесі їх погодження могло оцінювати економічну ефективність різних програм та обирати ті, які матимуть максимально можливий економічний ефект при мінімальних затратах;

- поширення ПЦМ на місцеві бюджети. Відповідно до Наказу МФУ "Основні підходи до запровадження програмно-цільового методу складання та виконання місцевих бюджетів" з 2014 р. ПЦМ має бути поширений на усі місцеві бюджети, тому правове та методичне забезпечення його впровадження в 2013 році має бути завершене;

- забезпечення прозорості, відкритості та чесності бюджетного процесу. Необхідно максимально детально розкривати дохідні та видаткові частини бюджету, а також регулярно звітувати не лише про досягнення, а й про актуальні проблеми в сфері системи державних фінансів, передусім щодо таких важливих проблем як бюджетна заборгованість, обсяг переплати податків, реальний дефіцит бюджету, невиконанні статті бюджету. Крім того, необхідно забезпечити максимальну публічність в питанні освоєння бюджетних коштів, зокрема зобов'язати головних розпорядників бюджетних коштів розкривати інформацію про стан та результати виконання бюджетних програм, а також розподіл коштів отриманих в рамках виконання бюджетних програм.

2. Підвищення ефективності та продуктивності державних інвестицій. В умовах низької динаміки приватних інвестицій стимулювати зростання економіки можливо через розширення та підвищення ефективності державних інвестицій. З 2010 року держава стрімко нарощує обсяг інвестиційних видатків, довівши їхню частку в 2012 році до 5 % ВВП. Разом з тим, ці інвестиції не продукують адекватних інвестиційних імпульсів для економіки, що обумовлено:

- неефективністю вибору об'єктів фінансування - проектів, які продукують незначні позитивні екстерналії для господарського комплексу України;

- загальним несприятливим інвестиційним кліматом в країні;

- значними корупційними втратами бюджетних коштів через поширену практику зловживань в даній сфері.

3. Запровадження механізмів стримування необґрунтованого підвищення видатків соціального спрямування. Оскільки українська політична система є досить поляризованою, уникнути ризику відновлення політики соціального популізму в переддень виборів народних депутатів України видається практично неможливим. Раціональним і досить перспективним механізмом подолання цього ризику є автоматизація процесу розрахунку базових соціальних стандартів і мінімізація суб'єктивного впливу на цей процес. У даному контексті необхідним є розробка і включення до Бюджетного кодексу України чіткої формули визначення розміру базових соціальних стандартів (передусім прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати). Розмір соціальних стандартів має індексуватися на рівень реального приросту ВВП. Ця формула змусить уряд концентруватися на зростанні ВВП, оскільки саме від його динаміки залежатиме динаміка соціальних видатків.

4. Розширення фінансової бази місцевих органів влади. Попри чимало нововведень та змін, процес бюджетної децентралізації просувається надто повільно, і в ході бюджетної реформи в цьому напрямі зроблений незначний прогрес. Окремі законодавчі зміни дозволять дещо збільшити обсяги надходжень місцевих бюджетів. Водночас передані місцевим бюджетам джерела все ще не є достатніми для фінансування навіть поточних видатків. Кроками бюджетної реформи у напрямку надання місцевим бюджетами додаткових джерел доходів мають стати:

- закріплення за місцевими бюджетами частини податку на прибуток підприємств, що сприятиме їх зацікавленості в активізації роботи щодо зростання надходжень цього податку та покращення умов для ведення бізнесу;

- розширення джерел ІІ кошику доходів, які не враховуються при розрахунку міжбюджетних трансфертів і залишаються у розпорядженні органів місцевого самоврядування.

Наведені заходи не лише створять належну фінансову базу для соціально-економічного розвитку регіонів, а й сформують пряму залежність між фіскальною активністю місцевих органів влади та їх інвестиційними можливостями, що змусить місцеву владу займати активнішу позицію в питанні реалізації фіскального потенціалу регіону.

5. Запровадження системи збалансованих автономних фондів сектору державних фінансів. Україна має законодавчо закріпити принцип збалансованості позабюджетних фондів та природних монополій. Фінансові проблеми таких структур як Пенсійний фонд України, НАК "Нафтогаз України", "Укрзалізниця" мають вирішуватися через оптимізацію та реформування відповідно пенсійної системи, газового ринку та ринку залізничних перевезень, а не за рахунок коштів платників податків.

6. Формування інституційної платформи для реалізації боргової політики. Затверджена урядом Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2011-2013 роки не може створити обмежень та встановити орієнтири для боргової політики, а Закон "Про державний борг" так і не був прийнятий. Таким чином, завдання формування законодавчої платформи залишається актуальним.

7. Підвищення ефективності боргової політики. Існує нагальна необхідність переходу до системного управління державним боргом. Тому варто звернути увагу на завдання, які мають стати головними в процесі оптимізації боргової політики:

- зменшення обсягів запозичень на внутрішньому ринку, передусім для фінансування поточного споживання. Надмірна активність на внутрішньому ринку має наслідком збільшення вартості та вичерпання вільних фінансових ресурсів, що призводить до витіснення приватних інвестицій;

- диверсифікація інструментів залучення боргових ресурсів. Наразі Україна використовує ОВДП, ОЗДП та позики міжнародних фінансових організацій. Разом з тим, досить ефективними інструментами можуть стати: державні облігації, номіновані в іноземній валюті; облігації, що розміщуються серед населення; облігації, індексовані на інфляцію; амортизаційні облігації тощо. [15]



Розділ 2. Аналіз та оцінка бюджетної політики в галузі державних доходів

2.1 Аналіз основних напрямків бюджетної політики в галузі державних доходів

Відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України визначає ключові параметри основних завдань бюджетної політики на наступний рік, а саме:

- утримання граничного обсягу дефіциту державного бюджету в межах 0,8-1 %;

- частка перерозподілу ВВП через зведений бюджет на рівні не вищому, ніж у 2012 році;

- граничний обсяг державного боргу на економічно - безпечному рівні, не більш як 25 % ВВП проти врахованого у 2012 року 27,7 %. З метою зменшення боргового навантаження у 2013 році основним джерелом покриття дефіциту визначено приватизацію державного майна;

- надання державних гарантій не більш як 1 % ВВП.

Ефективна бюджетна політика Уряду сприяла тому, що у 2011 році вдалося забезпечити прискорення темпів зростання економіки України:

- зростання ВВП за рік становило 5,2 %, за два роки роботи Уряду - 9,3 %;

- зростання споживчих цін уповільнилося до 4,6 %, що вдвічі менше за врахований в розрахунках бюджету рівень (8,9 %);

- зріс також й обсяг будівельних робіт за 2011 рік на 11,0 % і становив 60,5 млрд. грн., що більше показника попереднього року. За підсумками 2011 року введено в експлуатацію 9,4 млн. кв. м. житла, що майже в 1,5 рази більше показника 2009 року (6,4 млн. кв. м.). [15]

Позитивні тенденції розвитку економіки та впровадження в дію податкової реформи дали можливість в 2011 році стабільно і в повному обсязі наповнювати бюджет.

Варто зазначити, що за 2 роки діяльності Уряду доходи держбюджету збільшено наполовину, а доходи загального фонду державного бюджету збільшено майже на 70 %. У 2011 році:

- доходи держбюджету - 314,6 млрд. грн.

- доходи загального фонду держбюджету - 265,8 млрд. грн.:

"За два роки створено реальну базу для зростання економіки, що дає змогу не тільки повною мірою виконувати соціальні зобов'язання, але й збільшувати їх", - зазначив Перший заступник Міністра.

У свою чергу, народний депутат, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Владислав Лукьянов звернув увагу, що завдяки конструктивній та виваженій роботі Уряду вдалося сконцентрувати державні фінанси на вирішенні найважливіших соціально-економічних програм. Він також додав, що бюджет 2011 року своєчасно виконувався та відзначив професійну роботу команди Міністерства фінансів.

Бюджетні нововведення дозволили зміцнити місцеві фінанси. В результаті, в 2011 році місцеві бюджети отримали додатковий ресурс, за рахунок:

- передачі доходів державного бюджету до доходів місцевих бюджетів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, - 2,1 млрд. грн.;

- розширення джерел власних надходжень - 3,1 млрд. грн.;

- розширення джерел надходжень бюджету розвитку шляхом зарахування єдиного податку - 2,0 млрд. грн.

У січні-вересні 2012 року до загального фонду Державного бюджету України надійшло 208 550,4 млн. грн, що на 18 920,1 млн. грн або на 10,0 % більше за відповідний показник 2011 року.

До спеціального фонду Державного бюджету України за січень-вересень 2012 року надійшло 37 771,8 млн. грн (із урахуванням власних надходжень бюджетних установ та субвенцій з місцевих бюджетів).

За дев'ять місяців 2012 року органами Державної казначейської служби України здійснено бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 35 200,2 млн. грн. Детальніше наведено в ДОДАТКУ 1. [15]

Доходи бюджету є фінансовою базою існування держави, а, отже, своєчасність та повнота їх формування визначають можливості органів влади щодо реалізації взятих повноважень та поставлених завдань. На сьогодні система фінансово-економічного регулювання в частині формування доходів бюджету зазнала парадигмальних зрушень, які в тому числі ознаменувалися прийняттям оновленого Бюджетного [1]й Митного та затвердженням Податкового кодексів. Поряд з цим ці процеси не припиняються, триває їх еволюційний розвиток. На фоні пертурбацій в усталених тисячоліттями порядках світової економіки необхідність застосування економічного аналізу до цих процесів особливо актуалізується.

Динаміку питомої ваги доходів Державного та місцевого бюджетів України в структурі Зведеного зображено на рис. 2.1. Відповідно до даних отриманих співвідношень можна зробити висновок про декларативність заяв щодо посилення фінансової децентралізації. Загальна сума доходів зведеного бюджету України за 2011 рік становила 398310,4 млн. грн., що на 83804,1 млн. грн., або на 26,6 % більше за 2010 рік (без врахування у 2010 р. Погашення заборгованості минулих років з відшкодування ПДВ за рахунок випуску ОВДП по спеціальному фонду держбюджету в обсязі 16,4 млрд. грн. проти минулого року надходження зросли на 20,4 %, або на 67368,2 млн. грн.). У 2011 році Державний бюджет України (ДБУ) отримав доходів у сумі 314572,5 млн. грн., що на 73957,2 млн. грн., або на 30,7 % більше за відповідний показник 2010 р. (без урахування вищезазначеного погашення заборгованості надходження зросли на 22,4 %, або на 57521,3 млн. грн.).

Податкові надходження до ДБУ за звітний період становили 261605 млн. грн., що на 94732,8 млн. грн., або на 56,8 % більше від надходжень за 2010 рік (без урахування тієї ж заборгованості надходження зросли на 42,7 %, або на 78296,9 млн. грн.). Неподаткові надходження до ДБУ становили 49043,4 млн. грн., що на 16024,3 млн. грн., або на 24,6 % менше за відповідний показник 2010 року. Це пояснюється зміною бюджетної класифікації у 2011 році, коли деякі надходження, що обліковувались у неподаткових надходженнях, були перенесені в податкові (рентна плата, збори на паливно-енергетичні ресурси тощо).

Рис. 2.1. Динаміка питомої ваги доходів Державного та місцевих бюджетів в Україні впродовж 1991-2011 рр. [22, c.44]

Завдяки перевиконанню дохідної частини бюджету та виваженій політиці видатків дефіцит державного бюджету за 2011 рік становив 23554,0 млн. грн., що у 2,7 рази менше показника дефіциту державного бюджету за 2010 рік. Зведений бюджет за 2011 рік виконано із дефіцитом у сумі 23054,5 млн. грн. У 2011 році погашення основної суми боргу державного бюджету становило 45627,5 млн. грн., у т. ч. по загальному фонду 44851,9 млн. грн.

Проведення у 2011 році податкової реформи суттєво спростило правила ведення бізнесу. Так, наприклад, у 2 рази зменшилася кількість наявних в Україні податків: загальнодержавних - на 11 (з 29 до 18) та місцевих - на 9 (з 14 до 5). Також було знижено ставки податку на прибуток до 16 % у 2014 році (2011 р. - 23 %, 2012 р. - 21 %, 2013 р. - 19 %) та податку на додану вартість до 17 % у 2014 році. З метою удосконалення окремих норм Податкового кодексу України було радикально змінено базові положення спрощеної системи оподаткування. [22, c.45]

2.2 Механізм впливу бюджетної політики на формування державних доходів

В умовах фінансової кризи, бюджет залишається важливим фінансовим інструментом, який най агреговане характеризує параметри економіки (структуру доходів і витрат, динаміку макроекономічних показників тощо) і дає змогу поставити концептуальні завдання розвитку економіки.

На даному етапі розвитку економіки держави актуальною проблемою є подолання негативного впливу факторів на формування доходів бюджету, вдосконалення системи формування доходів. Актуальність цієї теми підтверджується даними Міністерства Фінансів України щодо дефіциту бюджету України на 2010 рік, який планується у сумі 46 748 269,9 тис. гривень.

Необхідним залишається виявлення та оцінка факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету та розробка заходів щодо вдосконалення формування доходів бюджету.

Обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті - одна із ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Об'єктивність процесу концентрації частини валового внутрішнього продукту в розпорядженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного громадянина зокрема.

На рівень доходів державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні фактори (Рис. 2.2). Вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий. [6, с. 76-80]



Фактори
Внутрішні фактори	Зовнішні фактори
? рівень податкових ставок, ? об'єкти приватизації, ? рівень банківського процента, ? рівень податкоспроможності населення, ? курс національної валюти, ? рівень інфляції, ? внутрішній державний борг	? державний борг, ? ціни на енергоносії, ? сальдо торговельного балансу, ? рівень інтеграції у зовнішньоекономічний простір, ? рівень зовнішньої фінансової допомоги від іноземних держав, міжнародних фінансових організацій

Рис. 2.2. Фактори, що впливають на формування доходів бюджету [4, c.134]

На даний момент сукупний влив факторів на формування доходів Державного бюджету є негативним. Можна виділити наступні проблеми, пов'язані з факторами, що впливають на бюджет:

1. Під час обговорення бюджетних питань при складанні бюджету основні зусилля спрямовуються на те, щоб виділити якнайбільше ресурсів для певної галузі, програми, регіону чи навіть конкретної юридичної особи на тлі декларації про державницькій підхід у формуванні бюджетної політики.

2. Інерція спаду економіки, що продовжується з початку фінансової кризи, може отримати прискорення через стрибок цін на енергоресурси, зокрема на газ, електроенергію. В свою чергу ціни на енергоресурси є одним з найважливіших зовнішніх факторів, що впливають на формування доходів Державного бюджету.

3. Продовжує стрімко зростати негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами. За даними Державного комітету статистики України експорт у 2008 році склав 66954429,8 тис. дол. США, у 2009-39702883,3 тис. дол. США, що на 27251546 тис. дол. США менше ніж у попередньому році. У 2009 році імпорт перевищував експорт на 5732676 тис. дол. США.

4. Велика кількість товарів імпортується контрабандою.

5. Погіршується фінансовий стан підприємств і організацій. У 2008 році підприємства, що отримали збиток складали 38 % від загальної кількості підприємств. При цьому чистий збиток склав 41025,1 млн. грн.

6. Щорічне скорочення обсягів ВВП. Обсяг реального валового внутрішнього продукту у ІІІ кварталі 2009р. порівняно з відповідним кварталом 2008р. знизився на 15,9 %.

7. Зростання зовнішнього боргу України. За інформацією Державного комітету статистики, державний і гарантований державою борг України на 31 грудня 2009 року становив 301 млрд. 512 млн. грн., або 37 млрд. 686 млн. 690,45 тис дол., що на 112 102,4 млн. грн. більше ніж у 2008, або на 59,1 %.

8. Податкова система, що діє в Україні, непрозора, громіздка, вона не сприяє ефективному розвитку українського суспільства. [23]

Для вирішення приведених проблем необхідно здійснити конкретні дії довгострокового і поточного характеру, які в стабілізували економіку країни, стимулювали би виробництво і сприяли його розширенню, знизили тиск з одночасним розширенням бази оподаткування, передбачили скорочення кількості податків і запровадження якісніших та реальних податків.

Означені проблеми доцільно вирішити за допомогою наступних заходів:

- прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства, його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового навантаження;

- проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на предмет відповідності їх вимогам часу та ефективності;

- прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу, об'єкта й суб'єктів, необхідності їх і напрямів фінансування;

- запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів непрямого бюджетного фінансування;

- пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження оподаткування нерухомості;

- розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів юридичних і фізичних осіб;

- уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування в частині справляння ПДВ;

- зміна підходів до монетарної політики;

- зведення до мінімуму різного виду дотацій та субвенцій, розширення власної доходної бази та удосконалення механізму процентних відрахувань. [11]



Розділ 3. Напрями вдосконалення бюджетної політики у галузі державних доходів

3.1 Можливості використання зарубіжного досвіду бюджетної політики в галузі державних доходів

У сучасних умовах трансформаційних змін у світовому співтоваристві успішне функціонування економіки визначається пріоритетами й ефективністю бюджетної політики. Зарубіжний досвід управління економікою демонструє гармонійне поєднання форм, методів і важелів державного регулювання, найпоширенішим з яких є бюджетування, орієнтоване на якісний результат. В умовах інтеграції України у світове співтовариство особливої актуальності набуває необхідність урахування світового досвіду організації бюджетного менеджменту на етапі реалізації інноваційної економічної політики.

На сучасному етапі цивілізаційного прогресу стратегія бюджетної політики країн світу як складова державної економічної стратегії є засобом стимулювання економічного зростання й ефективної перебудови економічної структури суспільства. Для переорієнтації бюджетних потоків на якісну реалізацію пріоритетних напрямів інноваційного розвитку національної економіки у більшості країн використовуються альтернативні моделі бюджетного механізму. [7, с. 95-96].

Успішна реалізація бюджетної політики в країнах світового співтовариства здійснюється завдяки специфічній організації бюджетного законодавства.

У державах є три рівні забезпечення бюджетної політики: конституційний (Конституції країн), управлінський (Закон про бюджет), спеціалізований (спеціальні закони, що санкціонують державні позики, обслуговування боргу та ін.) [5, с. 173-174].

В сучасних умовах інноваційних змін бюджетна політика різних країн світу є вагомим інструментом впливу на соціальні та економічні процеси і дієвим чинником вирішення проблеми підвищення темпів економічного зростання в суспільстві. Механізми та інструменти бюджетної політики, які застосовуються у державах світового співтовариства, не мають суттєвих відмінностей.

Практично в усіх зарубіжних країнах протягом останніх років спостерігається збільшення частки ВВП, яка перерозподіляється через бюджет, хоча поступово це зростання уповільнилось в Данії, Німеччині, Норвегії, Італії, Ірландії, Іспанії, Швеції та зросло у Великій Британії, Греції, Японії, Португалії, Франції, США.

Отже, у середньому існує тенденція до стабілізації цього показника на досить високому рівні.

Формування бюджетних систем у країнах світу відбувається під впливом необхідності пошуку оптимального співвідношення між економічною ефективністю державної влади і соціальною справедливістю. Удосконалення бюджетної політики у зарубіжних країнах здійснюється переважно ринковими методами, шляхом удосконалення законодавства, антикризовими заходами бюджетної політики, які певною мірою нейтралізували або мінімізували її наслідки для бюджету в період світової кризи 2008 р. [12, с. 467].

Наприкінці 2008 р. і початку 2009 р. у багатьох країнах були прийняті масштабні плани підтримки фінансового сектору, включаючи експансіоністську грошово-кредитну політику та сприяння міжбанківському ринку. У США перший такий план був прийнятий у лютому 2008 р., Японії - серпні, Німеччині - у листопаді й у Франції - грудні 2008 р. Наприкінці 2008 р. прийняті плани були скоординовані, зокрема в рамках Групи двадцяти (G20). Ці заходи дозволили виключити або обмежити дію небезпечних депресивних механізмів [8].

Зарубіжна практика використання урядом фінансових важелів регулювання економічного розвитку застосовує різні підходи до участі державного бюджету у фінансуванні соціально-економічного розвитку (як за структурою видатків, так і за питомою вагою конкретних витрат, що фінансуються з бюджету), різноманітні податкові системи, особливості монетарних, кредитних і валютних систем.

Пріоритетним напрямом Австрії, Великої Британії, Австралії, США, Японії, Швеції, Швейцарії, Нової Зеландії є політика гнучкої зміни податкових ставок і державних видатків. Серед важливих заходів найпоширенішими були: зміни або структурування податкового навантаження; збільшення державних видатків на підтримку фінансового і реального сектору в економіці. Зміни податкового навантаження відбувались у руслі податкового регулювання. У зарубіжних країнах до зниження стандартних ставок з ПДВ вдалися Велика Британія (з 17,5 % до 15 %), Ірландія (з 21,5 % до 21 %), Литва, навпаки, підвищила ставку на прибуток (з 15 % до 20 %) і водночас знизила ставки податків з доходів фізичних осіб (з 24 % до 20 %), уряд Франції використовував непрямі методи скорочення податку на прибуток шляхом упровадження методу прискореної амортизації. Інші країни планували зниження ставок податків, скасування пільг, більш рівномірний розподіл податків. Таким чином, реалізувались заходи щодо підтримки фінансового і реального секторів економіки.

За останні десять років частка неподаткових доходів у структурі дохідної частини бюджету Франції коливалась у межах 6,1-5,3 %; Німеччини - 13,9-18,2 %; США - 5,2-8 %. Крім того, у Німеччині цей показник збільшився майже на 5 % унаслідок поглибленої децентралізації [12, с. 494]. Але, як підтверджує практика, часто сума, на яку, внаслідок податкових змін підвищуються доходи бюджетів, недостатньою мірою компенсує втрати податкових надходжень. Уряди розвинених країн покривають бюджетний дефіцит державними запозиченнями, які збільшують розмір державного боргу та його частку у ВВП. У США розмір внутрішнього державного боргу становить приблизно 5,4 трлн дол. В Японії співвідношення державного боргу і ВВП досягло 130 %. Для послаблення дестабілізуючої ролі боргу в США використовуються адміністративні важелі: замороження боргу на рахунку регіональних інститутів (40 %), обслуговування цієї частини боргу на рівні, нижчому за процентні виплати на ринку по цінних паперах, які мають попит. Реалізація планів підтримки економіки призвела до зростання бюджетного дефіциту в англосаксонських країнах, Японії й Іспанії.

Меншим було зростання в Німеччині, Франції та Італії. У 2007-2010 рр. у зоні євро відношення бюджетного дефіциту до ВВП зросло на 5,7 процентних пунктів, а відношення суми державного боргу до ВВП збільшилося з 66 % до 85 %, або майже на 20 процентних пунктів; у США відношення бюджетного дефіциту до ВВП збільшилося на 8 процентного пункту, а відношення державного боргу до ВВП - майже на 25 процентних пунктів [8]. 27 січня 2011 р. Агентство Standard&Poor's уперше з 2002 р. знизило довгостроковий кредитний рейтинг Японії на один щабель з "АА" до "АА-", опустивши його, таким чином, на три щаблі нижче максимального значення. Наявність бюджетного боргу заважає уряду Японії здійснювати цілеспрямовану податково-бюджетну політику, але передбачається, що гнучкість монетарної політики компенсують бюджетні проблеми. Таким чином, реалізація стратегічного курсу розвитку економіки країн світу свідчить про важливість виконання умови послідовності рішень у реалізації бюджетної політики і дотримання стратегічного курсу з коригуваннями тактики. В цілому, стратегія бюджетної політики у розвинених країнах світу є складовою загальної державної економічної стратегії, засобом стимулювання економічного зростання та ефективної перебудови економічної структури суспільства. Практичний досвід проведення бюджетної політики провідних країн світу має велике значення для України.

Таким чином, у зарубіжних країнах існує різний бюджетний устрій: в унітарних державах складовими бюджету є державний бюджет і місцеві бюджети; у федераціях чи конфедераціях він включає державний бюджет і бюджети членів федерації (штатів у США, земель у ФРН). Відрізняється в них і початок бюджетного року: у Франції, Німеччині він збігається з календарним роком; у Великобританії, Японії - триває з 1 липня по 30 червня; у США - з 1 жовтня по 30 вересня. У розвинених державах є широким горизонт фінансового планування: у Німеччині та Швеції бюджет формується на п'ять років, у Франції - на три роки. У бюджетному процесі країн світу беруть участь різні органи. В них діють різні бюджетні рівні і моделі: модель бюджетного федералізму, модель бюджетного унітаризму, змішана модель унітаризму. Складові консолідованих бюджетів свідчать про національні особливості держав. Механізми та інструменти бюджетної політики, які застосовуються у розвинених країнах, не мають суттєвих відмінностей. [9, c. 55-56]. Бюджетна політика спрямована на зниження рівня оподаткування та скорочення державних видатків, внесення змін у структуру дохідної та видаткової частин бюджету, вирішення проблеми державного боргу і бюджетного дефіциту, реалізацію пріоритетів економічного розвитку. Держави мають власні геофінансові складові в історичній перспективі, дотримуються траєкторії сталого економічного зростання та інноваційного розвитку суспільства. Досвід країн світу має велике значення для реалізації пріоритетів подальшої модернізації бюджетної політики України.

Перспективами подальших досліджень у цьому напрямі є вивчення особливостей і тенденцій бюджетної політики країн світу у сфері управління фінансами. Наукові дослідження основних аспектів державного регулювання економіки та визначення ролі бюджетної політики в реалізації стратегічного курсу бюджетного реформування в Україні потребують урахування зарубіжного досвіду практичної реалізації інноваційної політики країн світу і пошуку концептуальних підходів до підвищення ефективності бюджетної політики в українському суспільстві. [20]

3.2 Стратегічні напрями бюджетної політики щодо формування державних доходів

Державний бюджет повинен формуватися за допомогою науково обґрунтованої системи прогнозування макроекономічних показників економічного і соціального розвитку України в розрізі основних галузей економіки з урахуванням майбутніх очікуваних ризиків. Сьогодні до таких ризиків слід віднести: можливе збільшення росту' імпортних цін на газ, нестабільність на світовому ринку нафти, падіння цін на основних для українських експортерів ринках, недоотримання запланованих надходжень від приватизації та ін. Крім того, показники доходів бюджету- повинні відповідати показникам Національного банку України, приведеним в Основних принципах грошово-кредитної політики на 2011 р. (показникам зростання реальної заробітної плати, зростання цін на товари та послуги, валютного курсу, рівня інфляції тощо).

Євроінтеграційна стратегія розвитку України, реформування підходів до планування доходів потребують спрямування зусиль на збільшення доходної частини з дотриманням головних принципів формування бюджетної політики держави.

Вважаємо, що основними принципами бюджетної політики у сфері доходів повинні бути:

• формування доходів у відповідності з чинним законодавством;

• встановлення найбільш важливих податків, які забезпечують основну масу надходжень до Держаного бюджету;

• планування доходів з урахуванням податкового боргу за минулі роки;

• зменшення податкового тиску та його незалежність від форм власності,

• рівний підхід до умов оподаткування різних суб'єктів;

• спрощення системи справляння податків і зборів;

• впровадження чітких та зрозумілих процедур податкового адміністрування;

• уніфікація (податкової звітності та вдосконалення інструкцій щодо їх заповнення;

• створення системи приймання податкової звітності від платників податків в електронному вигляді;

• максимальне зближення бухгалтерського та податкового обліку;

• створення сприятливих умов для модернізації, розвитку пріоритетних галузей, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу.

Для реалізації зазначених принципів в Україні повинні бути створені наступні умови для забезпечення стабільності доходної частини бюджету:

• заборона будь-яких форм взаємозаліків та розрахунків з бюджетом у негрошовій формі, окрім векселів з ПДВ;

• заборона реструктуризації та списання податкової заборгованості суб'єктів господарювання за податками, зборами, обов'язковими платежами. Особливу увагу необхідно звернути на ліквідацію простроченої заборгованості із відшкодування ПДВ і зобов'язання не допущення її у майбутньому;

• заборона списання заборгованості за кредитами, залученими суб'єктами господарювання під державні гарантії;

• підвищення рівня стягнення податків, зборів, обов'язкових платежів із застосуванням сучасних технологій податкового адміністрування та впорядкування податкових правовідносин;

• підвищення ефективності приватизації державного майна та повернення у бюджет коштів від переоцінки державного майна;

• збільшення доходів до Державного бюджету від державних монополій і за рахунок цільового та ефективного використання частки майна, що перебуває у державній власності;

• удосконалення структури податкових надходжень до зведеного бюджету шляхом збільшення часток акцизних зборів, рентних і екологічних платежів [21, с. 159-160].

Крім того, сьогодні значно знизилась ефективність основних загальнодержавних податків. Це обумовлюється, перш за все, значними ухиленнями від оподаткування. Для забезпечення повного і своєчасного надходження законодавчо встановлених в Україні податків, зборів, обов'язкових платежів необхідно зосередити зусилля на ліквідації схем створення штучної збитковості та мінімізації податкових зобов'язань.

Однією з найбільш поширених схем мінімізації податкових зобов'язань є використання механізму реалізації товарів за заниженими цінами або отримання товарів (послуг) за завищеними цінами. Такі схеми застосовуються, зокрема, для штучного завищення сум податкового кредит)' з податку на додану вартість. Це характерно для фінансово-промислових груп, які контролюють весь виробничий цикл, наприклад, від видобутку і підготовки сировини (гірничо-збагачувальні комбінати) до виробництва (металургійні комбінати) та реалізації кінцевого продукту- (торгові доми, комісіонери тощо).

Наступною схемою мінімізації податкових зобов'язань є використання транзитних підприємств для зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток. В таких схемах, як правило, беруть участь декілька фіктивних фірм, які перерозподіляють прибуток та зменшують сплату податку.

З метою отримання відшкодування ПДВ поширеними також залишаються операції з імпорту товарів через підприємства з іноземними інвестиціями, які мають статус пільгових підприємств, а також офшорних зон.

Розповсюдженою схемою мінімізації податкових зобов'язань є використання нульової ставки ПДВ, що застосовується для експортних операцій. Сутність цієї схеми полягає в тому, що до країн, розташованих в офшорних зонах, експорт товарів відбувається за цінами, нижчими, ніж світові. У свою чергу, реалізація товарів з офшорних зон відбувається за світовими цінами. ІІа наш погляд, необхідна ціла низка заходів для подолання таких явищ, зокрема: здійснювати відбір експортних операцій за критеріями ризику; вводити систему постійного моніторингу митного оформлення таких операцій; застосувати такі форми митного контролю, як спільний огляд задекларованих до вивозу товарів та відбір зразків для подальшого проведення експертних досліджень; а головне - впровадити чітку методику розрахунку індикативних цін, що має базуватися на реальних світових цінах і дозволить визначити митну вартість продукції, що експортується.

В цілому для ліквідації схем створення штучної збитковості та мінімізації податкових зобов'язань слід розробити інструментарій, який би включав необхідні важелі: на законодавчому рівні, на рівні місцевих податкових органів, на рівні страхових організацій та банків, завдяки яким можливі схеми мінімізації податкових зобов'язань, а також на рівні порушників, насамперед, бюджетоутворюючих підприємств.

Формування податкової політики у сфері доходів залежить також і від забезпечення компетентної та неупередженої діяльності податкових органів. Вважаємо, що найважливішими напрямами вдосконалення діяльності державних податкових органів, від яких залежить своєчасність та повнота надходжень до бюджету є:

• підвищення рівня управління персоналом державної податкової служби шляхом вдосконалення як системи підготовки і перепідготовки кадрів, так і системи відбору кадрів до державних податкових органів;

• надання своєчасних та якісних послуг платникам податків (консультативні послуги з роз'яснення податкового законодавства забезпечення формами податкової звітності, інструкціями щодо їх заповнення та ін.);

• вдосконалення контрольно-перевірочної роботи, налагодження системи обміну оперативною та аналітичною інформацією з різними контролюючими організаціями, податковими органами країн світу з метою забезпечення захисту економічних інтересів України у галузі оподаткування;

• удосконалення державної системи моніторингу сплати податків зборів, обов'язкових платежів на основі встановлення диференційованого підходу до організації контролю за діяльністю платників податків. [16]

Реалізація цих заходів призведе не тільки до збільшення надходжень до бюджету, а й до зменшення тіньового сектора економіки і досягнення прозорості податкової системи.

Висновки. Кінцевою метою формування доходної частини бюджет)' має бути пошук паритет)' між інтересами підприємництва та державними інтересами. Політика формування надходжень до бюджету не повинна бути тягарем для підприємництва та стримувати його економічний розвиток.

При формуванні бюджетної політики у сфері доходів необхідно враховувати належні принципи та умови для забезпечення стабільності дохідної частини бюджету.

Для забезпечення повного, своєчасного надходження законодавчо встановлених в Україні податків, зборів, обов'язкових платежів необхідно зосередити зусилля на ліквідації схем створення штучної збитковості та мінімізації податкових зобов'язань.

Формування бюджетної політики у сфері доходів залежить від здійснення заходів щодо вдосконалення діяльності податкових органів, що забезпечить в перспективі зміну філософії спілкування з платниками податків з фіскальної на добровільну сплату податків і зборів. [3]



Висновки

Бюджетна політика - як система науково-обґрунтованих і законодавчо визначених засад (функцій, принципів, методів, інструментів) та заходів щодо удосконалення розвитку взаємовідносин між різними ланками зведеного бюджету, яка розробляється з метою оптимального збалансування бюджетних параметрів з урахуванням бюджетних пріоритетів, розвитку бюджетної сфери та необхідності забезпечення ефективного виконання державою головних її функцій.

Стратегічною ж метою бюджетної політики є створення державою необхідних економічних, правових та організаційних засад щодо підвищення ролі бюджету як інструменту формування і оптимального розподілу фінансових ресурсів між різними ланками бюджетної системи для ефективного її розвитку, спрямованого та економічне зростання та підвищення життєвого рівня населення.

Найважливішим інструментом державного регулювання економічних процесів, вирішення соціальних, політичних, виробничих та інших завдань є державний бюджет. На формування державного бюджету впливає багато факторів, проте основним з них є бюджетна політика. Бюджетна політика є ефективним інструментом впливу на соціально-економічний розвиток як держави в цілому, так і її регіонів, вагомою складовою фінансової та економічної політики.

...