Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Фінансова діяльність -- це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

* фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

* пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

* виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

* мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

* контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

* фінансове прогнозування та планування;

* аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

* оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

Фінансове прогнозування та планування.

На цій стадії фінансової роботи визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.



1. Фінансово-економічна характеристика господарства

Суть фінансової діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з безперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також із приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами та ін.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства:

а) вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;

б) вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання; збалансування надходжень і видатків платіжних засобів підприємства в часі;

в) забезпечення своєчасності розрахунків; підтримання необхідної ліквідності.

Фінансування поділяється на внутрішнє і зовнішнє залежно від джерел коштів.

Важливими формами фінансування підприємств є кредит (грошовий і майновий), випуск цінних паперів (акцій і облігацій). Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг (оперативний і фінансовий) [1].

Фінансова діяльність підприємства може бути організована такими методами:

-- комерційний розрахунок;

-- неприбуткова діяльність;

-- кошторисне фінансування.

Основним методом фінансової діяльності вступає комерційний розрахунок, який ґрунтується на таких принципах:

-- повна господарська та юридична відокремленість (випливає з вимоги чіткої визначеності щодо прав власності на фінансові ресурси, встановлення оптимальних напрямів їх розміщення та відповідальності за використання залучених ресурсів);

-- самоокупність (означає повне покриття витрат за рахунок отримання доходів);

-- прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити витрати, а й сформувати прибуток);

-- самофінансування (передбачає покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які також погашаються за рахунок прибутку);

-- фінансова відповідальність (підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності) [2].

Отже, для перевірки ефективності управління фінансовими ресурсами підприємства проведемо практичний розрахунок показників фінансово - економічної діяльності.

Аналіз показників оцінки майнового стану підприємства

Таблиця 1.1

Аналіз статей активу балансу

Актив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення (+,-)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Усього майна	13065	100	17734	100	4669
в т.ч. Основні засоби і необоротні активи	11287	86.4	15989	90	4702	+3.6
Оборотні активи	1747	13.5	1707	9.6	- 40	- 4
з них: матеріальні оборотні активи	1742		1687		- 55
Грошові кошти	5		20		+ 15
Кошти в розрахунках
Витрати майбутніх періодів
1.3 Витрати майбутніх періодів	31	0.1	38	0.4	+ 7	+ 0.3

Бачимо, що протягом року відбулося зростання питомої ваги основних засобів підприємства, натомість кількість оборотних засобів зменшилась, зокрема за рахунок матеріальних оборотних активів.



Таблиця 1.2

Аналіз виробничого потенціалу підприємства

Актив балансу	На початок періоду	На кінець періоду	Відхилення (+,-)
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
1. Основні засоби	10664	81	15730	88	5066	+7
2. Виробничі запаси	276	0.02	316	0.02	40	-
3. Незавершене виробництво	112	0.08	115	0.06	3	-0.02
4. Виробничий потенціал
5. у % до майна	-	100	-	100

Аналіз виробничого потенціалу свідчить про значне інвестування підприємством коштів у основні засоби, зросла питома вага виробничих запасів.

Система розрахункових показників

1. Показники оцінювання прибутковості господарської діяльності
1.1	Загальна рентабельність сукупного капіталу, %	0.8
1.2	Чиста рентабельність сукупного капіталу, %	0.8
1.3	Чиста рентабельність власного капіталу, %	0.83
1.4	Загальна рентабельність виробничих фондів, %	0.8
2. Показники оцінювання ефективності управління
2.1	Припадає чистого прибутку в розрахунку на 1 грн чистого доходу, гри	0.13
2.2	Припадає валового прибутку в розрахунку на 1 грн чистого доходу, грн	0.33
2.3	Припадає прибутку від операційної діяльності в розрахунку на 1 грн чистого доходу, грн	1.69
2.4	Припадає прибутку від господарської діяльності в розрахунку на 1 грн чистого доходу, грн	0.13
3. Показники оцінювання ділової активності
3.1	Віддача всіх активів, грн.	0.06
3.2	Віддача основних засобів, грн.	0.07
3.3	Оборотність оборотних активів	0.54
3.4	Оборотність запасів	0.57
3.5	Оборотність дебіторської заборгованості	14.1
3.6	Оборотність високоліквідних активів	46.4
3.7	Віддача власного капіталу, грн.	0.06
4. Показники оцінювання ліквідності та ринкової стабільності
4.1	Коефіцієнт загальної ліквідності	2.5
4.2	Коефіцієнт швидкої ліквідності	0.1
4.3	Індекс постійного активу	0.9
4.4	Коефіцієнт автономії	0.94
4.5	Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними коштами	0.49

Із розрахованих показників можемо зробити висновок про оптимальні показники ліквідності за рахунок достатньої кількості грошових коштів та інших активів, проте показники оборотності є дуже низькими, виручка також незначна, відповідно прибуток на вкладену одиницю коштів є невисоким.

2. Економічний зміст прибутку, валового і чистого доходу

Прибуток є формою доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма виразу прибутку є разом з тим недостатньою для її повної характеристики, оскільки у ряді випадків активна діяльність в якій-небудь сфері може і не бути зв'язана з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, добродійна, тощо).

Прибуток -- являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення торговельної діяльності, і представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва - і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу [3].

Сам по собі прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той або інший вид бізнесу. Він є результатом тільки умілого і успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець унаслідок своїх невдалих дії або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки позбутися очікуваному прибутку, але і повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є до певної міри і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності. Рівень прибутку, і рівень підприємницької риски знаходяться між собою в прямо пропорційній залежності.

Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий в процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами, в кількісному виразі прибуток є залишковим показником, що є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.

З економічної точки зору прибуток є вартісним показником, вираженим в грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат, а також з порядком її податкового регулювання, що діє.

З розвитком ринкових відносин відбувається розширення традиційного розуміння прибутку, що зводився до різниці між доходами і витратами. В економічній теорії і господарській практиці розрізняють економічний прибуток, бухгалтерський прибуток і нормальний прибуток.

Прибуток підприємства є важливою економічною категорією і традиційно вважається основною метою діяльності будь-якої комерційної організації. Разом з тим таке трактування ролі прибутку в даний час не є єдиним. З погляду сучасної англо-американської фінансової школи, яка отримала визнання в багатьох країнах світу, як пріоритет в діяльності підприємства виступає не стільки прибуток, скільки її похідна - максимізація доходів власників. Така цільова установка пов'язана з тим, що підприємство може забезпечити зростання прибутку, наприклад за рахунок економії витрат на технічне обслуговування виробництва або підготовку кадрів, але в майбутньому це може привести до зниження ефективності його функціонування із-за високого рівня зносу основних фондів або низького рівня менеджменту на підприємстві. Тому мова повинна йти не тільки про формування фінансових ресурсів підприємства, у тому числі і прибутку, але і про такі напрями їх розподілу і використання, які дозволили б підприємству максимізувати його ринкову вартість і відповідно забезпечити зростання доходів власників. Разом з тим без оптимізації прибутку підприємства цих цілей досягти неможливо.

Детально розглянемо порядок створення прибутку на рис . 1.1

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Схема формування прибутку

Як правило, основним елементом балансового прибутку є прибуток від реалізації продукції, виконання робіт або надання послуг. Прибуток від реалізації продукції залежить від внутрішніх і зовнішніх чинників.

До внутрішніх чинників відносяться: прискорення НТП, рівень господарювання, компетентність керівництва і менеджерів, конкурентоспроможність продукції, рівень організації виробництва і праці.

До зовнішніх чинників, які не залежать від діяльності підприємства, відносяться: кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-технічні ресурси, терміни корисного використання активів, система оподаткування і ін.

Внутрішні чинники діють на прибуток через збільшення об'єму випуску і реалізації продукції, поліпшення якості продукції, підвищення відпускних цін і зниження витрат виробництва і реалізації продукції.

В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути якщо не до отримання максимального прибутку, то, принаймні, до того об'єму прибуток, який дозволяв би йому не тільки міцно утримувати свої позиції на ринку збуту своїх товарів і надання послуг, але і забезпечувати динамічний розвиток його виробництва в умовах конкуренції. Зрештою це припускає знання джерел формування прибутку і знаходження методів по кращому їх використанню.

Головним джерелом формування прибутку є основна діяльність підприємства, з метою здійснення якої воно створене. Характер цієї діяльності визначається специфікою галузевої приналежності підприємства. Її основу складає виробничо-комерційна діяльність, яка доповнюється фінансовою і інвестиційною діяльністю.

Розробка фінансового плану підприємства передбачає визначення основних доходів і витрат, що доводяться на майбутній період.

Доходами підприємства визнається збільшення економічних вигод в результаті надходження активів і/або погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цього підприємства, за винятком статутних внесків учасників або акціонерів.

Витрати підприємства - це зменшення економічних вигод в результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна і так далі) і/або виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цього підприємства, за винятком зменшення статутних внесків за рішенням учасників, акціонерів.



3. Методика визначення фінансових результатів від реалізації (робіт, послуг), операційної, звичайної та господарської діяльності

Фінансовим результатом господарської діяльності підприємства є прибуток або збиток. Прибуток в основному утворюється в результаті продажу (реалізації) готової продукції (послуг, товарів). Крім того, і підприємство може продавати (реалізовувати) інші матеріальні цінності і послуги допоміжних виробництв та господарств, а також мати доходи і збитки, що збільшують або зменшують розмір прибутку від інвестиційної та фінансової діяльності.

Прибуток формується поступово протягом фінансово-господарського року. Більшу частину прибутку становить прибуток від реалізації продукції, одержаний у вигляді різниці між виручкою від реалізації продукції і витратами на її виробництво та збут. На підприємстві можливі доходи, втрати, які не пов'язані з реалізацією продукції, але збільшують або зменшують суму прибутку або збитків, - це фінансові результати, отримані від інвестиційної та фінансової діяльності, а також результати, які пов'язані з надзвичайними подіями. Поняття фінансових результатів діяльності трактується в П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати".

Прибуток -- сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Збитки - перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати. Визначення фінансового результату полягає у визначенні чистого прибутку (збитку) звітного періоду. З цією метою в бухгалтерському обліку передбачається послідовне зіставлення доходів та витрат. В бухгалтерському обліку чистий прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів звичайної та надзвичайної діяльності та включає:

- чистий дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, послуг);

- валовий прибуток (збиток);

- фінансові результати від операційної діяльності;

- фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування;

- фінансові результати від звичайної діяльності;

- фінансові результати від надзвичайної діяльності;

- чистий прибуток (збиток) [4].

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), визначається шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) податку на додану вартість, акцизного збору, інших зборів, знижок тощо. Різниця між чистим доходом і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) називається валовим прибутком (збитком). Що стосується фінансового результату від операційної діяльності, то він визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

А фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів, фінансових та інших витрат. Фінансовий результат від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку з прибутку.

Окремо від фінансових результатів від звичайної діяльності відображаються невідшкодовані збитки та прибутки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій тощо). Остаточний фінансовий результат - чистий прибуток (збиток) визначається як різниця між різними видами доходів та витрат підприємства за звітний період. Розмір та характер прибутків і збитків за кожний період діяльності підприємства є найважливішими підсумковими показниками їх роботи.

Відобразимо цю методику на прикладі практичних розрахункових показників:



Таблиця 3.1

Розрахунок фінансових результатів від реалізації продукції основного виробництва на плановий рік, тис. грн.

Показник	Собівартість реалізованої продукції	Виручка від реалізації продукції	Фінансові результати від реалізації продукції
Разом по рослинництву	762.4	917.8
Разом по тваринництву	688.4	815.5
Промислове виробництво	132.6	272.5
Реалізація робіт і послуг	74.4	81.2
Всього по основному виробництву	1657.8	2087	429.2

З даної таблиці бачимо, що за звітний період підприємство отримало 429.2 тис. грн.. прибутку.

Визначення фінансових результатів від операційної діяльності.

Таблиця 3.2

Формування фінансових результатів від реалізації та операційної діяльності

Стаття	Сума, тис. грн.
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	2087
Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)	1657.8
Фінансові результати від реалізації:
прибуток (+)	429.2
збиток (-)
Інші операційні доходи	97.8
Адміністративні витрати	92.7
Витрати на збут	16.2
Інші операційні витрати	83.4
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток (+)	334.7
збиток (-)

За результатами операційної діяльності та за мінусом податків було отримано 334.7 тис. грн.. прибутку



Таблиця 4.3

Формування фінансових результатів від звичайної дальності

Стаття	Сума, тис. грн.
Фінансові результати від операційної діяльності:
прибуток (+)	334.7
збиток (-)
Дохід від участі в капіталі	9.0
Інші фінансові доходи	59.4
Інші доходи	-
Втрати від участі в капіталі	21.7
Інші витрати	7.3
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток (+)	365.1
збиток (-)
Податок на прибуток від звичайної діяльності	69.4
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування:
прибуток (+)	295.7
збиток (-)

Після усіх надходжень та відрахувань від звичайної діяльності підприємство отримало 295.7 тис. грн. прибутку, який пізніше буде розподілений.

Метою складання Звіту про фінансові результати є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про доходи, витрати, прибутки і збитки від діяльності підприємства за звітний період.

За умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена, дохід у Звіті про фінансові результати відображається в момент надходження активу або погашення зобов'язання, які призводять до збільшення власного капіталу підприємства (крім зростання капіталу за рахунок внесків учасників).

За умови, що оцінка витрат може бути достовірно визначена, витрати відображаються у Звіті про фінансові результати в момент вибуття активу або збільшення зобов'язання, які призводять до зменшення власного капіталу підприємства (крім зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками).

Якщо актив забезпечує економічні вигоди протягом кількох звітних періодів, то витрати відображаються у звіті про фінансові результати на основі систематичного та раціонального їх розподілу (наприклад, у вигляді амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди. Згортання доходів і витрат не дозволяється, крім випадків, передбачених відповідними положеннями (стандартами).

Доходи і витрати наводяться у Звіті про фінансові результати з метою визначення чистого прибутку. Фінансові результати у звіті визначаються і відображаються в розрізі звичайної діяльності та надзвичайних подій.

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податків на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

Звіт про фінансові результати складається з двох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства.

Розділ І «Фінансові результати» подає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства.

Розділ ІІ «Елементи операційних витрат» надає інформацію для аналізу структури витрати за економічними елементами.

фінансовий комерційний прибуток дохід кредит

4. Обґрунтування розмірів прибутку, що спрямовується на розширене відтворення, матеріальне стимулювання та соціальний розвиток

Прибуток є важливим показником ефективності виробничо-господарської діяльності, а також джерелом формування централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Отриманий підприємством прибуток може бути використаний для задоволення різноманітних потреб.

По-перше, він спрямовується на формування фінансових ресурсів держави, фінансування бюджетних видатків. Це досягається вилученням у підприємств частини прибутку в державний бюджет.

По-друге, прибуток є джерелом формування фінансових ресурсів самих підприємств і використовується ними для забезпечення господарської діяльності.

Отже, отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу. У розподілі прибутку можна виділити два етапи.

Перший етап - це розподіл загального прибутку. На цьому етапі учасниками розподілу є держава й підприємство. У результаті розподілу кожний з учасників одержує свою частку прибутку. Пропорція розподілу прибутку між державою і підприємствами має важливе значення для забезпечення державних потреб і потреб підприємств. Це одне з принципових питань реалізації фінансової політики держави, від правильного вирішення якого залежить розвиток економіки в цілому. Пропорції розподілу прибутку між державою (бюджетом) і підприємством складаються під впливом кількох, чинників. Істотне значення при цьому має податкова політика держави щодо суб'єктів господарювання.

Ця політика реалізується в сумі податків, що сплачуються за рахунок прибутку, у визначенні об'єктів оподаткування, ставках оподаткування, у порядку надання податкових пільг. Другий етап - це розподіл і використання прибутку, що залишився в розпорядженні підприємств після здійснення платежів до бюджету. На цьому етапі можуть створюватися за рахунок прибутку цільові фонди для фінансування відповідних витрат [5].

Проаналізуємо використання чистого прибутку на практиці:



Таблиця 4.1

Розподіл прибутку, тис грн.

Показник	Сума
Прибуток від господарської діяльності	295.7
Добровільні внески на створення централізованих фондів вищестоящої організації	-
Відрахування в резервний фонд	73.9
Потреба в прибутку, всього
а) на розвиток виробництва
в т. ч. на капітальні вкладення
на формування оборотних фондів
б) на соціальний розвиток	13.2
в) на матеріальне стимулювання	15.9
Максимально можлива сума відрахувань від прибутку, всього
а) на розвиток виробництва
в т. ч. на капітальні вкладення
на формування оборотних фондів
б) на соціальний розвиток	12.2
в) на матеріальне стимулювання	55.1
Недостаток (-), лишок (+) прибутку	+ 211.4

Бачимо, що підприємство спрямовує прибуток на формування резервного фонду, а також на матеріальне і соціальне стимулювання.

5. Методика визначення валового і чистого доходу

Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування). Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу.

Залишок виручки становить валовий дохід."Валовий дохід є та частина вартості... і виміряна частина валового продукту..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+ прибуток + рента". Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва.

Водночас, вартість цієї частини продукту - валового доходу, утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий показник не обраховується і не планується (крім колективних сільськогосподарських підприємств). Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції.

У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.

Таблиця 5.1

Розрахунок валового доходу, тис. грн.

Показник	Сума
1. Валова продукція за собівартістю	2087
2. Перебільшення виручки від реалізації продукції над собівартістю цієї продукції	429.2
3. Прибуток, одержаний від міжгосподарських підприємств (організацій)	-
4. Прибуток переданий господарствам-учасникам	-
5. Всього валової продукції	2087
6. Матеріальні затрати	1599
7. Валовий дохід	488

Таблиця 5.2

Формування чистого доходу

1. Валовий дохід	488
2. Оплата праці з відрахуваннями в централізовані соціальні фонди	114.2
3. Чистий дохід	373.8

Отже, після отриманого валового доходу, зменшеного на собівартість продукції та відрахувань на оплату праці було отримано 373.8 чистого доходу.

6. Обґрунтування можливостей роботи господарства в умовах самоокупності і самофінансування

У своїй виробничо-господарській діяльності кожне підприємств намагається дотримуватись двох основних принципів господарювання: принцип самоокупності та принцип самофінансування.

Принцип самоокупності полягає в тому, що для забезпечення безперервного руху ресурсів підприємства, постійного кругообігу його фондів необхідно, щоб витрати на виготовлення продукції окупались доходами підприємства. В зв'язку з цим при реалізації товарів підприємства включають в їх ціну вартість витрат виробництва для того, щоб вони окупилися [6].

Виробництво матеріальних благ передбачає витрати як живої, так і минулої праці. Ці витрати складають суспільно-необхідні витрати виробництва, які існують завжди, незалежно від суспільної форми виробництва.

З позиції суспільства витрати виробництва включають повні затрати праці (живої та уречевленої). А з позиції підприємства -- лише матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію.

Індивідуальні витрати окремих підприємств включають лише частину витрат суспільної праці і тому менші від останніх (на величину додаткового продукту). Витрати підприємств виступають в формі собівартості продукції.

Принцип самофінансування виражається в здійсненні самостійного розвитку виробництва, оновлення обладнання, освоєння нових видів продукції та матеріального стимулювання працюючих за рахунок отриманого прибутку.

Розрахуємо чи може наше підприємство працювати в умовах самоокупності та самофінансування:

Таблиця 6.1

Визначення можливості роботи господарства в умовах самоокупності, тис. грн.

Показник	Значення
Виручка від реалізації	1386
Собівартість реалізованої продукції	1024.7
Платежі в бюджет	18.5
Потреба коштів на матеріальне заохочення	159.5
Витрати на соціально-культурні заходи	44.4
Повернення позик і сплата відсотків за їх користування	66.0
Нестача або надлишок	+ 72.9

Отже, бачимо, що підприємство може працювати в умовах самоокупності оскільки покриває усі необхідні виробничі витрати за рахунок власної виручки.

Таблиця 6.2

Визначення можливості роботи господарства в умовах самофінансування, тис. грн.

Показник	Значення
Плановий обсяг капітальних вкладень	147.1
Наявність фіксованих джерел фінансування капітальних вкладень	128
Наявність власних оборотних засобів на початок року	1128.3
Норматив власних оборотних засобів на початок року	1154.8
Норматив власних оборотних засобів на кінець року	1184.4
Надлишок, нестача	- 75.2

Бачимо, що підприємство не має власних джерел для роботи в умовах самофінансування, тому є потреба у залучених коштах.

7. Організація оперативної роботи і контроль за отриманням прибутку, валового і чистого доходу

Формами прояву фінансової нестабільності є низка явищ, які взаємопов'язані між собою, та, безперечно, впливають на фінансові показники діяльності підприємства. Динаміка кожного з них, окремо від інших, не завжди свідчить про позитивні чи негативні моменти у діяльності підприємства, оскільки може викликатись чи навіть провокуватись суб'єктивними обставинами. Тому, особливої актуальності набуває проблема розробки комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємства як у поточному, так і в перспективному періодах [7].

Нехтування проблемами формування та ефективного управління фінансовими показниками діяльності, ігнорування світовим досвідом управління ними на рівні господарюючого суб'єкту може надто дорого коштувати підприємству. Виникнення проблеми у цьому напрямку може призвести не тільки до збитків, що зменшує поточний фінансовий результат господарювання, але й до більш вагомих наслідків - втрати іміджу та конкурентних переваг, періодичної або стійкої неплатоспроможності, часткової або повної втрати власного капіталу і навіть банкрутства підприємства.

Метою управління фінансовими показниками діяльності підприємства, на думку автора, є отримання ключових параметрів, які дають об'єктивну та всебічну оцінку його фінансово-господарської діяльності і фінансового стану, дозволяють визначити не лише конкретні шляхи покращення організації фінансової роботи на підприємстві, але й забезпечити інвестиційну привабливість та конкурентоспроможність на ринку.

Подоланню проблем фінансово-господарської діяльності та управління фінансовим станом буде сприяти введення в практику і забезпечення дієвості механізму комплексного управління фінансовими показниками діяльності підприємств. При цьому одним з головних завдань є підвищення точності, гнучкості та оперативності управління ними.

У цьому напрямку проводиться досить багато наукових досліджень, але процес створення та використання методів моделювання при управлінні фінансовими показниками діяльності підприємств відбувається досить повільно. Безперечно цьому, в першу чергу, сприяють: широке застосування адміністративних методів управління фінансово-господарською діяльністю на більшості вітчизняних підприємств, відсутність єдиної методики управління та інструментарію моделювання фінансових показників.

Для подальшого удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств першим кроком має стати зміна інформаційної бази. Саме на розробку комплексного підходу до управління фінансовими показниками діяльності підприємств і необхідно звернути головну увагу.

Головними завданнями на даному етапі повинні бути:

а) обґрунтування методологічних засад управління фінансовими показниками діяльності підприємств,

б) визначення критеріїв обґрунтування фінансових показників діяльності підприємства;

в) дослідження існуючої практики управління фінансовими показниками діяльності підприємств у розрізі головних результативних показників, показників фінансової стійкості та інвестиційної привабливості;

г) визначення шляхів удосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств.

Слід зазначити, що дослідження управління фінансовими показниками діяльності підприємств за традиційною схемою не дає повної, чіткої картини їх фінансово-економічного стану і саме тому постає необхідність проведення комплексного їх аналізу та створення його єдиної системи.

Шляхи вдосконалення управління фінансовими показниками діяльності підприємств пропонується здійснювати за двома напрямками:

1. Удосконалення інформаційної бази та модифікація і поглиблення аналізу та оцінки результативних показників. При цьому пропонується поєднати два види аналізу: статичний та динамічний, що дасть змогу отримати об'єктивну оцінку фінансового стану підприємств. Тобто, це дасть змогу оцінити фінансово-економічний стан підприємства не на певну дату, а за певний проміжок часу, а отже, ми зможемо проаналізувати всі фінансові показники діяльності підприємств у динаміці.

2. Зміна значущості розрахункових показників - рентабельності, фінансової стійкості, платоспроможності.

Це, в кінцевому підсумку, дасть змогу взаємопов'язати та комплексно, системно оцінити фінансово-економічний стан підприємства.

Як відомо, оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, нехай найважливіший, фінансовий показник, а тільки за допомогою комплексу, системи фінансових показників, що детально і всебічно характеризують діяльність підприємства з усіх сторін. Саме тому, варто розробити певний перелік груп фінансових показників, які слід розглядати згідно тієї чи іншої мети аналізу.

Як наслідок, виникає можливість змінити підхід до аналізу та оцінки результативних показників. В якості базових показників пропонується використовувати наступну схему формування головного абсолютного фінансового показника - прибутку: маржинальний прибуток - прибуток за вирахуванням постійних витрат - чистий прибуток - нерозподілений прибуток за вирахуванням дивідендів, нарахованих акціонерам до виплати на акції, та витрат на благодійні потреби - залишок нерозподіленого прибутку звітного року - загальний залишок нерозподіленого прибутку звітного та минулих років [8].

Максимізація прибутку досягається у взаємодії внутрішніх і зовнішніх факторів діяльності прибутку. Основна вимога максимізації прибутку - прибутковість кожної одиниці випуску. Виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує обсяг на величину граничних витрат, але одночасно підвищується і загальний доход - на величину граничного доходу. Поки граничний доход більше граничних витрат, прибуток у цілому підвищується, її гранична максимізація ще не досягнута і підприємство може збільшувати обсяг виробництва. Як тільки граничні витрати виявляються вище граничного доходу, зростання загального прибутку сповільнюється і збільшення випуску стає збитковим. Отже, величина прибутку досягає максимуму при такому випуску продукції, при якому граничний доход дорівнює граничним витратам.

Резервами підвищення прибутку є зниження сум постійних і змінних витрат.

До резервів зниження суми і питомої ваги постійних витрат на будь-якому підприємстві відносять:

Суттєве скорочення накладних витрат (витрат на управління) при неблагонадійній кон'юнктурі ринку;

Продаж частини обладнання і нематеріальних активів, що не використовується, з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань;

Широке використання короткострокових форм лізингу машин і обладнання замість їхнього залучення до власності;

Скорочення обсягів ряду комунальних послуг, що споживаються та інші.

До резервів економії змінних витрат можна віднести:

- Зниження чисельності робітників основного і додаткового виробництва за рахунок забезпечення зростання продуктивності праці;

- Скорочення обсягів запасу сировини, матеріалів готової продукції в період неблагонадійної кон'юнктури ринку;

- Забезпечення для підприємства вигідних умов постачання сировини і матеріалів, і таке інше.

Отже, були запропоновані такі заходи для покращення фінансових показників прибутковості підприємства:

- удосконалення управління оборотними коштами та зобов'язаннями;

- зростання обсягів виробництва, що вплине на подальше удосконалення структури собівартості (оскільки відбуватиметься економія на постійних витратах).

Внаслідок запропонованих заходів щодо удосконалення співвідношення між активами і пасивами підприємства, усі показники, що характеризують фінансову стійкість відповідають нормативним значенням (коефіцієнт автономії, коефіцієнт фінансової залежності, коефіцієнт забезпеченості власними засобами, коефіцієнт маневреності капіталу), або наближаються до нормативних - коефіцієнт співвідношення власних і залучених засобів. Виходячи зі значення останнього показника, у підприємства є можливість дещо збільшити за необхідності обсяги позикового капіталу.



Висновки і пропозиції

Економічна ситуація, що склалася в наший країні в останнє десятиліття, вимагає від підприємств підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції і послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управління виробництвом, подолання безгосподарності і активізації підприємництва.

Підприємці прагнуть отримувати все більший дохід, економно використовувати природні, трудові і інвестиційні ресурси і максимально широко реалізовувати такий ресурс, як свої творчі і організаційні (підприємницькі) здібності у вибраній ними сфері діяльності, що служить могутнім стимулом розвитку і вдосконалення виробництва, розкриває творчі можливості приватної власності.

Зацікавленість підприємств у виробництві і реалізації якісною, такою, що має попит на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, який за інших рівних умов знаходиться в прямій залежності від об'єму реалізації цієї продукції. Прибуток - найбільш проста і одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Його простота визначається тим, що він є стрижнем і головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців в економіці.

Прибуток є основним джерелом власних засобів фірми. З одного боку, прибуток розглядається як результат діяльності фірми, з іншою, як основа подальшого розвитку. Для країни прибуток фірм означає наповнюваність прибуткової частини бюджету, можливість вирішення соціальних проблем країни або регіону.

Кожне підприємство перш, ніж почати виробництво продукції, визначає, який прибуток, який дохід вона зможе отримати.

Прибуток підприємства залежить від двох показників: ціни продукції і витрат на її виробництво. Ціна продукції на ринку є наслідок взаємодії попиту і пропозиції. Під впливом законів ринкового ціноутворення в умовах вільної конкуренції ціна продукції не може бути вище або нижче за бажанням виробника або покупця, вона вирівнюється автоматично. Інша справа - витрати на виробництво продукції - витрати виробництва. Вони можуть зростати або знижуватися залежно від об'єму споживаних трудових або матеріальних ресурсів, рівня техніки, організації виробництва і інших чинників. Отже, виробник розташовує безліччю важелів зниження витрат, які він може привести в дію при умілому керівництві.

Отримання максимального прибутку є кінцевою метою будь-якої комерційної діяльності. Процвітаюче підприємство те, яке отримує стійкий прибуток від своєї діяльності. В умовах ринкових відносин підприємство повинне прагнути не тільки отримати максимальний прибуток, але і раціонально, оптимально використати вже отриманий прибуток. Це дозволить не тільки утримувати свої позиції на ринку, але і забезпечити динамічний розвиток його виробництва в умовах жорсткої конкуренції.

Пошук резервів для підвищення ефективності використання всіх видів наявних ресурсів - одне з найважливіших завдань будь-якого виробництва. Виявляти і практично використовувати ці резерви можна тільки за допомогою ретельного фінансового економічного аналізу. Існують резерви збільшення прибутку і рентабельності. До них відносяться: збільшення об'єму виробництва і реалізації продукції, зниження питомої собівартості продукції і підвищення якості продукції.



Бібліографічний список

1. Фінансовий менеджмент. Підручник. К.: КНЕУ, 2005. Керівник авторського колективу авторів і науковий редактор, професор А.М. Поддєрьогін. -- 536 с.

2. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч.-метод. посібник / Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана / О.О. Терещенко (ред.). -- К.: КНЕУ, 2006. -- 312с.

3. Фінансовий словник-довідник / Дем'яненко М.Я., Лузан Ю.Я. та Ін.: за редакцією Дем'яненка М.Я. - К.: ІАЕУААН. 2003. - 573 с.

4. Фінансовий менеджмент: Підручник / Кер. кол. авт. і наук. рд. проф. А. М. Поддєргін. - К.: КНЕУ, 2005. - 536 с.

5. Філімоненков О. С. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., переробл. і допов. -- К.: МАУП, 2004. -- 328 с.

6. Фінанси підприємств / Р.А. Слав'юк - К.: КНЕУ, 2002. - 360 с.

7. Фінанси підприємств: Навч. посібник. / Г.А. Стасюк- Херсон: Олді-плюс, 2004. - 480 с.

8. Фінанси підприємств: Навч. посібник. / Г.О. Партин, А.Г. Загородній- К., 2003. - 265 с.

Размещено на Allbest.ru

...