Регіональні особливості формування і розвитку інфраструктури фінансового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна Академія Наук України

Інститут регіональних досліджень

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук: "Регіональні особливості формування і розвитку інфраструктури фінансового ринку"

Спеціальність: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Грудзевич Уляна Ярославівна

Львів - 2002



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті регіональних досліджень НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Бєлєнький Петро Юхимович,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

завідувач відділу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Мороз Анатолій Миколайович,

Київський національний економічний університет,

завiдувач кафедри;

кандидат економічних наук

Люткевич Ольга Михайлівна,

Інститут регіональних досліджень НАН України,

старший науковий співробітник.

Провідна установа: Рада по вивченню продуктивних сил України

НАН України, відділ регіональних проблем відтворення, м. Київ.

Захист відбудеться "2" липня 2002 року о 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.154.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора наук в Інституті регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту регіональних досліджень НАН України за адресою: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

Автореферат розісланий "31" травня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук В.І. Жовтанецький



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження

Ринкова економіка не може функціонувати без організаційно оформленої, ефективно функціонуючої інфраструктури ринку на всіх його рівнях (регіональному, національному, міжнародному), що дає змогу полегшити учасникам ринкових відносин реалізацію своїх інтересів, підвищити оперативність та ефективність їх роботи і вдосконалити форми юридичного та економічного контролю.

Основними діючими складовими інфраструктури фінансового ринку на даний час в Україні є кредитно-фінансові установи і фондові біржі, які забезпечують взаємодію між усіма структурними елементами ринкової економіки, оскільки здійснюють акумуляцію вільних коштів, перетворюють їх у позиковий капітал і перерозподіляють між учасниками суспільного виробництва. Слід зазначити, що внаслідок відмінностей у соціально-економічних умовах розвитку, впливу історичних, психологічних, інформаційних факторів їх розвиток у регіонах України є нерівномірним.

На даний час структуроутворюючим елементом розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону виступають банки, тому особливої актуальності набувають регіональні проблеми розвитку банківської мережі, встановлення раціонального співвідношення між універсалізацією і спеціалізацією банків; взаємопроникнення фінансового і промислового капіталу; капіталізації банків; визначення основних напрямів розвитку традиційних і нетрадиційних банківських послуг, впровадження Інтернет-технологій у банківський бізнес.

У той же час недосконалість фондового ринку гостро ставить питання щодо ефективності діяльності і перспектив розвитку фондових бірж у регіонах і розвитку регіональної мережі небанківських фінансових установ (інститутів спільного інвестування, довірчих фондів, кредитних спілок), які можуть у майбутньому конкурувати з банками.

Багатоплановість проблем створення та особливостей функціонування і розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку як одного з основних елементів ринкових відносин і, зокрема, поступального становлення фінансового ринку як на державному, так і на регіональному рівні, зумовлює необхідність здійснення комплексного теоретико-методичного дослідження.

Проблема формування і розвитку ефективної інфраструктури фінансового ринку була і є предметом досліджень зарубіжних і вітчизняних учених. Однак багато питань теоретичного і методологічного характеру, зокрема, самі поняття "фінансовий ринок", "інфраструктура фінансового ринку", а особливо регіональні аспекти: регіональні фактори впливу на розвиток інфраструктури фінансового ринку, насиченість регіону такими елементами інфраструктури фінансового ринку, як комерційні банки і небанківські кредитно-фінансові інститути, оптимальний розмір фінансової установи, яка працює на регіональному рівні, вдосконалення фінансових послуг і технологій та низка інших - є дискусійними, недостатньо розробленими і не доведеними повною мірою до рівня практичного застосування.

Отже, тема дослідження є актуальною, оскільки в Україні формування ринкової інфраструктури лише розпочинається, існує диспропорція в її розвитку на регіональному рівні і необхідно вирішити цілий спектр організаційних, правових і методичних питань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з планами науково-дослідних робіт Інституту регіональних досліджень НАН України та Львівського банківського інституту НБУ. Матеріали дисертації використовувались при виконанні бюджетних тем "Інфраструктура прикордонного регіону в умовах ринкової трансформації економіки" (номер державної реєстрації 0197U017643) та "Організаційно-економічні механізми розвитку ринкової інфраструктури і створення конкурентного середовища" (номер державної реєстрації 0100U002774).

Мета і завдання наукового дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення впливу державних і регіональних факторів на розвиток інфраструктури фінансового ринку та обґрунтування тенденцій і шляхів її розвитку в Україні та регіоні.

Виходячи з мети дослідження, вирішувались такі завдання:

уточнення понять фінансовий ринок та інфраструктура фінансового ринку;

аналіз та узагальнення світового досвіду щодо функціонування елементів інфраструктури фінансового ринку та його регіональних аспектів;

визначення державних і регіональних факторів впливу на розвиток фінансового ринку та їх класифікація;

аналіз тенденцій розміщення і розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку в регіонах України;

визначення регіональних особливостей ефективності розвитку інфраструктури фінансового ринку в Україні;

обґрунтування тенденцій, перспектив і шляхів розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіоні.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні та соціально-економічні процеси, що відображають формування і розвиток регіональної інфраструктури фінансового ринку.

Предметом дослідження є методологія формування інфраструктури фінансового ринку і визначення шляхів її розвитку в регіоні.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є сучасні теорії ринкової економіки. У процесі дослідження використовувалися: вибірка статистичних даних, групування, побудова динамічних рядів, графічних зображень, розрахунок середніх величин, прийом порівняння тощо.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній:

запропоновано нове трактування регіональної інфраструктури фінансового ринку як сукупності фінансових механізмів і структур, котрі діють на території регіону і мають регулюючий вплив на ресурси регіонального розвитку. У складі елементів інфраструктури фінансового ринку виділено основні елементи (банки, небанківські кредитні установи, фондові і валютні біржі, інвестиційні посередники), регулюючі органи, правове та інформаційне забезпечення, навчальні заклади і допоміжні елементи (консультанти, аналітики фінансового ринку, рейтингові агентства);

визначено державні та регіональні фактори впливу на розміщення і розвиток елементів фінансового ринку та запропоновано їх класифікацію. У складі державних факторів впливу на розвиток фінансового ринку виділено макроекономічні, соціально-економічні, політичні, нормативно-регулюючі, інформаційні, історичні і психологічні. З огляду на вищеперераховані фактори встановлено, що практично всі вони мають вплив на стан і ефективність розвитку фінансового ринку на регіональному рівні, проте ступінь їх впливу, показники, які характеризують кожен із них, міра прояву є різними;

виявлено взаємозв'язок між нерівномірним соціально-економічним розвитком регіонів та розвитком інфраструктури фінансового ринку і встановлено значну територіальну диференціацію в розвитку фінансового ринку в регіонах;

здійснено групування регіонів України за рівнем розвитку інфраструктури фінансового ринку з врахуванням соціально-економічних умов, кількісних та якісних показників її розвитку. Проведене групування дозволяє виявити області, які є центрами розвитку інфраструктури фінансового ринку, і доводить необхідність здійснення нового соціально-економічного районування в процесі проведення адміністративної реформи;

обґрунтовано основні тенденції і шляхи розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіоні, в основу яких покладено визначення конкурентних переваг регіону щодо розвитку фінансового ринку та ідею про структуроутворюючу роль банків у регіонах;

обґрунтовано доцільність широкого здійснення на регіональному рівні маркетингових досліджень у банківській сфері з метою оптимізації портфеля банківських послуг як для юридичних, так і фізичних осіб, детального вивчення попиту на банківські послуги, регулювання цінової політики залежно від рівня розвитку регіону, а також впливу на загальноекономічний розвиток депресивних регіонів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання отриманих теоретичних розробок, методичних підходів і конкретних пропозицій для підвищення дієвості в регіонах України інституційних ланок інфраструктури фінансового ринку. Основні практичні рекомендації та пропозиції за результатами дослідження прийняті до впровадження головним управлінням економіки Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 41-1/1-604), установами Львівського обласного управління ВАТ "Державний Ощадний банк України" (акт № 05-14/675 від 22.03.2002 р.), Львівської обласної дирекції АППБ "Аваль" (акт № 15/11-1360 від 08.04.2002 р.), Залізничного відділення в м. Львові Українського акціонерно-комерційного промислово-інвестиційного банку (довідка № 06-04/1145), а також використовуються в навчальному процесі Львівського банківського інституту НБУ (довідка № 01-15/203 від 21.03.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі основні наукові дослідження за темою дисертаційної роботи здійснені одноособово.

Апробація результатів дисертації. Одержані результати досліджень доповідалися на Х міжнародній науково-практичній конференції "Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура" (Чернівці, 1999 р.);

V Міжнародному конгресі українських економістів "Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку" (Львів, 2000 р.), першому засіданні постійно діючого науково-практичного семінару Інституту регіональних досліджень НАН України, Львівського банківського інституту НБУ "Проблеми формування банківської системи в Україні і механізм їх розв'язання" (Львів, 2000 р.), національній науково-практичній конференції "Проблеми економічного зростання України" (Феодосія, 2001 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано в 11 роботах загальним обсягом 3,3 д. а., у тому числі в 9-ти фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Загальний обсяг дисертації - 240 стор., у т. ч. основного тексту - 180 стор. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, містить 26 рисунків, 13 таблиць та 6 додатків. Список використаних джерел нараховує 151 найменування.



Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, її зв'язок із науковими темами Інституту регіональних досліджень НАН України і Львівського банківського інституту НБУ. Сформульовано головну мету і завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, наведено дані про апробацію основних положень роботи.

У першому розділі "Науково-методичні та організаційні основи формування інфраструктури фінансового ринку в регіонах" розглядаються зміст і функції фінансового ринку, регіональні фактори впливу на розвиток фінансового ринку та їх класифікація, елементи інфраструктури фінансового ринку та регіональні особливості її формування, зарубіжний досвід формування інфраструктури фінансового ринку та його регіональні аспекти.

Узагальнюючи існуючі в економічній думці підходи, фінансовий ринок визначено як особливий механізм взаємодії власників заощаджень, реальних інвесторів і фінансових посередників, що ґрунтується на добровільній договірній основі та принципах економічної доцільності і забезпечує на основі попиту та пропозиції мобілізацію заощаджень і трансформацію їх в інвестиції.

Виходячи із запропонованих класифікацій, у ході подальшого дослідження увагу зосереджено на розвитку фінансового ринку на регіональному рівні, важливість вивчення якого зумовлюється об'єктивно існуючим процесом "переливання" капіталу в межах фінансових ринків і коливанням норми прибутку, яке зумовлює надходження або відплив вільних ресурсів і відповідно сприяє розвиткові певного сегмента ринку й певного регіону країни.

Cуттєвим недоліком існуючих класифікацій факторів впливу на розвиток фінансового ринку та його інфраструктури є ігнорування регіонального аспекту або його опосередковане врахування в складі деяких факторів. Тому нами виділено два блоки державних і регіональних факторів впливу на розвиток фінансового ринку, які включають у себе макроекономічні, соціально-економічні, нормативно-регулюючі, інформаційні, історичні і психологічні фактори.

Вплив виділених факторів на розвиток інфраструктури фінансового ринку на рівні регіону значною мірою залежить від розвитку сегментів фінансового ринку і характеризується більш деталізованими показниками. Зокрема, вплив на розвиток фінансового ринку на рівні регіону мають конкуренція між фінансовими інститутами регіону, територіальне розташування, природний і виробничий потенціал, рівень промислового і сільськогосподарського виробництва, грошові доходи населення, рівень довіри до фінансових інститутів, рівень бартерних розрахунків регіону, політична стабільність (активність) у регіоні, регіональні особливості і традиції розвитку фінансових структур, поінформованість фізичних і юридичних осіб про процеси, які відбуваються на фінансовому ринку, менталітет населення. Разом з тим нормативно-регулююче забезпечення, як фактор розвитку фінансового ринку, формується виключно на державному рівні і не може бути віднесений до регіональних.

Узагальнюючи існуючі трактування, визначено суть поняття "інфраструктура фінансового ринку" як сукупність фінансових механізмів і структур, котрі регулюють рух потоків на фінансовому ринку і забезпечують його нормальне функціонування. Розглядаючи будову ринкової інфраструктури, не слід обмежуватися перерахуванням інститутів, адже, крім них, інфраструктура включає регулюючі органи, інформаційну мережу та інститути, які її забезпечують, правове забезпечення.

Виходячи з трактування поняття "інфраструктура фінансового ринку", вважаємо, що регіональна інфраструктура фінансового ринку - це фінансові механізми і фінансові інститути, які діють на території регіону і мають регулюючий вплив на регіональний розвиток.

Аналізуючи функціонування елементів інфраструктури фінансового ринку в регіонах України, відмічено такі особливості:

нерівномірність у територіальному розміщенні елементів інфраструктури фінансового ринку і рівні їх розвитку в регіонах, яка викликана розміщенням і рівнем продуктивних сил, що, у свою чергу, неминуче призводить до виникнення пріоритетів розвитку різних сегментів фінансового ринку в регіонах; а також наближеністю до владних (державних) структур, яка створює кращі передумови для розвитку інфраструктури. Переважна більшість юридично самостійних елементів інфраструктури фінансового ринку сконцентрована у Київській (включаючи м. Київ), Дніпропетровській, Донецькій, Харківській областях, тобто тяжіє до промислово розвинених регіонів, а також регіонів, де розташована значна кількість емітентів цінних паперів, інвесторів, вищий рівень доходів фізичних і юридичних осіб. Суттєвий вплив на розвиток інфраструктури фінансового ринку має прикордонне розташування регіону, зокрема, у Закарпатській області внаслідок унікального прикордонного розташування кількість фінансових установ більша, ніж мала б бути зумовлена розвитком продуктивних сил;

структуроутворюючим фактором розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіоні є банки;

диференційований підхід при встановленні ціни залежно від регіону, де надається та чи інша послуга. Як правило, в економічно розвинених регіонах ціна кредитних послуг вища, ніж у депресивних регіонах, що зумовлено вищим попитом на кредитні ресурси і, відповідно, вищими показниками ефективності використання цих коштів, і навпаки, ціна залучення коштів і обсяг депозитів вищими є в менш розвинених регіонах країни. Таким чином, можна стверджувати, що в Україні "переливання" капіталу є досить однобічним, спрямованим більшою мірою на розвиток центральних і східних регіонів країни;

основне завдання діяльності банків на регіональному рівні полягає не тільки в розширенні банківської мережі, а також у підвищенні якості обслуговування і, відповідно, розширенні спектра фінансових послуг, який, у свою чергу, варіюється залежно від пріоритетів регіону в здійсненні промислового чи сільськогосподарського виробництва, сприйняття продукту клієнтами, капіталу установи, можливості обслуговування VIP-клієнтів, рівня доходів населення та інших показників;

інші елементи інфраструктури фінансового ринку мало розвинені, що значною мірою залежить від соціально-економічної і регіональної політики держави;

більш потужні в сенсі розвитку інфраструктури фінансового ринку регіони спричиняють відплив фінансових ресурсів з менш потужних регіонів.

Результати дослідження світового досвіду формування інфраструктури фінансового ринку показують, що в регіонах процвітають ті елементи інфраструктури, котрі виходять на більш високий щабель розвитку (державний, світовий), і саме вони здатні забезпечувати розвиток промисловості, сільського господарства у великих масштабах.

Другий розділ "Порівняльний аналіз міжрегіонального розміщення та ефективності інфраструктури фінансового ринку в Україні" присвячено аналізу особливостей розміщення і організації кредитної системи та розвитку послуг у регіонах України, питанням розвитку та ефективності фондового ринку в регіонах України і тенденцій функціонування інфраструктури фінансового ринку в західному регіоні країни.

Дані проведеного дослідження показали існування тісного взаємозв'язку і взаємозалежності між розвитком фінансового сектора економіки і розвитком продуктивних сил. Так, найвищі показники розвитку фінансового ринку і його інфраструктури спостерігаються у Київській, Донецькій, Дніпропетровській областях і в той же час вони характеризуються такими показниками розвитку продуктивних сил (за даними 2000 р.):

частка областей у виробництві валової доданої вартості становить відповідно 14,5, 10,8 і 10,9 % і є найвищою по Україні;

частка у виробництві промислової продукції відповідно, 7,6%, 16,0% і 18,3%;

Київська область посідає друге місце за виробництвом продукції сільського господарства і її частка становить 5,9% продукції сільського господарства України;

досить швидкими темпами відбувається розвиток підприємницьких структур; так, частка діючих малих підприємств Київської області і м. Києва 19,1%, Донецької 8,7%, Дніпропетровської ?7,4%;

найвищі показники зайнятості по Україні, що відповідно відображається на рівні грошових доходів і зокрема, на середній заробітній платі, яка у м. Києві у 1,7 раза вища від середномісячної зарплати працівників по Україні.

Низьким рівнем розвитку продуктивних сил пояснюється те, що деякі області сьогодні зовсім не мають діючих самостійних банків. Це - Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська області. Також слід зазначити, що в Закарпатській і Чернівецькій областях є лише по одному самостійному банку, а проаналізувавши тенденцію, яка склалася протягом останніх років, можна прогнозувати зникнення самостійних банків і в цих регіонах.

Проте, крім банків - юридичних осіб, суттєвий вплив на розвиток економіки регіону має процес утворення регіональної мережі комерційних банків, який відбувається з різною інтенсивністю (рис. 2). У середньому на регіон припадає 69 банківських установ. Ядром регіональних мереж, яке об'єднує більше ніж 14,9% усіх банківських установ країни (257 банків), є Київська область і м. Київ. Значну роль у створенні регіональної мережі комерційних банків відіграють такі області: Дніпропетровська - 155 банківських установ, Донецька - 141, АР Крим - 100, Харківська - 93 та Львівська - 85 області. Частка інших банківських центрів становить близько 51,6%, причому кількість банківських установ у цих регіонах коливається від 79 (Одеська обл.) до 25 (Чернівецька і Рівненська області).

Для більш об'єктивної оцінки рівня територіальної концентрації банків - юридичних осіб за регіонами України необхідно розглянути стан їх капіталізації, як передумови створення кредитних та інвестиційних можливостей соціально-економічного розвитку регіонів. Процес капіталізації банків значною мірою відображає не тільки зростання вимог НБУ до комерційних банків, а й процес розвитку економіки в регіонах України. На рис. 3 показано зростання статутного капіталу банків за регіонами, яке станом на жовтень 2001 року досягло 4258 тис. грн, причому найвищий розмір сплаченого статутного капіталу на один діючий банк спостерігався в м. Києві - 31,9 млн грн, Дніпропетровській обл. - 31,8 і

у Львівській обл. - 29,2 млн. грн, при середньому показнику по Україні - 27,4 млн грн.



Рис. 1. Розподіл сплаченого статутного капіталу банків - юридичних осіб за регіонами

Серед послуг, які на даний час мають найбільший попит, слід виділити розрахунково-касові, кредитні і депозитні, на базі яких створюють нові продукти, що дає змогу регіональним банкам витримувати конкуренцію з боку комерційних банків, які працюють на рівні держави.

Лідерами у здійсненні кредитування, операцій з цінними паперами, залучення вкладів фізичних і юридичних осіб є банки Київської, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької і Харківської областей. Так, банками юридичними особами зазначених областей за даними дев'яти місяців 2001 року здійснено 91,5% кредитних операцій, 96,3% операцій з цінними паперами, акумульовано 93,1% коштів на рахунках підприємств, організацій, населення і 92,1% вкладів населення. В розрізі банківських установ, які працюють на території даних областей, спостерігається аналогічна тенденція (табл. 1).

Частка банківських установ у здійсненні послуг (за регіонами), %

Показники Київська обл. і м. Київ Дніпро- петровськаобл. Донецька обл. Запорізь- ка обл. Харківсь-ка обл. Разом Інші області

Роки

2000 2001 2000 2001 2000 2001 2000 2001 2000 2001 2000 2001 2000 2001

Кредити надані: -банками - юридичними особами; -банківськими установами 68,5 44,8 68,0 43,0 11,9 13,6 11,9 11,7 5,3 7,2 4,8 7,2 1,5 4,5 1,7 4,1 4,8 5,7 5,1 6,1 92,0 75,8 91,5 72,1 8,0 24,2 8,5 27,9

Портфель цінних паперів банків - юридичних осіб 68,3 75,6 12,5 11,2 4,2 3,7 5,3 1,8 4,7 4,0 95,0 96,3 5,0 3,7

Залучені кошти на рахунках під-приємств, організацій, населення: -банками - юридичними особами; - банківськими установами 71,8 н/д 72,1 36,3 9,5 н/д 8,8 9,9 4,9 н/д 4,0 8,9 2,4 н/д 2,3 5,2 4,6 н/д 5,9 5,6 93,2 н/д 93,1 65,9 6,8 н/д 6,9 34,1

Вклади населення залучені: - банками - юридичними особами; - банківськими установами 70,9 н/д 69,2 28,1 14,1 н/д 14, 9 13,3 2,6 н/д 3,2 10,4 3,0 н/д 1,6 4,3 2,5 н/д 3,2 3,8 93,1 н/д 92,1 59,9 6,9 н/д 7,9 40,2

Діяльність більшості банків 2001 року була прибутковою, а фінансові результати, показники прибутковості активів і статутного капіталу традиційно найвищі в Київській, Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій і Харківській областях.

Позитивним моментом у діяльності комерційних банків є підвищення їх конкурентоспроможності завдяки підвищенню ефективності внутрішніх механізмів роботи: вдосконаленню внутрішніх процедур, створенню служб контролю, планування, маркетингу.

Частка західного регіону у формуванні фінансового ринку є незначна, що показано на прикладі розвитку банків та інших елементів інфраструктури ринку (хоча досить помітною в плані розвитку інститутів фінансового ринку серед західних областей є Львівщина, на частку якої припадає близько 50% фінансових інститутів і послуг, які вони надають у регіоні). За даними дослідження, найбільша кількість банківських установ регіону розміщена у Львівській області - 4 діючі банки юридичні особи (2,58% банківських установ України), найменша - у Чернівецькій і Закарпатській - по 1 діючому банку - юридичній особі (0,65%). На частку банків західного регіону станом на 01.10.2001 р. припадало 3,0 % активів, 3,4% кредитів, 3,5% депозитних операцій для клієнтів, 4,4% капіталу, 2,9% прибутків банківської системи України і помітна стійка тенденція до зростання цих показників.

Банки західного регіону надають практично всі види традиційних і нетрадиційних послуг, притаманних іншим банкам України. Так, на роздрібному ринку найбільш інтенсивно відбувається здійснення депозитних послуг, валютообмінних операцій, грошових переказів, приймання платежів. Дещо менше надаються споживчі кредити, послуги з дорожніми чеками, пластиковими картками, відкриття депозитних сейфів. На корпоративному ринку банки пропонують: розрахунково-касове обслуговування, міжнародні розрахунки, купівлю-продаж іноземних валют на Міжбанківському валютному ринку, надання та обслуговування кредитів і гарантій, проведення взаємозаліків, авалювання векселів, проведення розрахунків за допомогою банківських векселів, консультації щодо операцій із цінними паперами.

Розглядаючи фінансову діяльність комерційних банків у західному регіоні, слід зазначити, що переважна більшість з них є філіями банків інших регіонів, а це пов'язано з відпливом грошових ресурсів, причому такий процес - двосторонній. Великі філії банків регіону, які раніше були державними і обслуговують значну кількість підприємств держсектора, для кредитування отримують ресурси від дирекцій. На виплату відсотків за користування цими ресурсами спрямовується чимала частка прибутку, частина якого осідає в Києві та інших регіонах.

Недавно створені комерційні банки не мають такої підтримки. Вони вдаються до залучення максимальної кількості місцевих ресурсів по вкладах населення і депозитах підприємств. Залучені кошти спрямовують знову ж таки не на розвиток регіонів, у яких вони створені, а в ті області, де значно вища потреба в кредитних ресурсах і вищі відсотки за їх використання. Наприклад, кредитна лінія ЗУКБ попередньо розподілена за географічним принципом на три транші: половина коштів спрямовується на кредитування підприємців київського регіону і по 1/4 коштів - на розвиток західного і східного регіонів. Крім того, будь-яка філія банку зобов'язана частину отриманого від діяльності прибутку надсилати вищому органові, що знову ж таки знижує кредитні вкладення регіону.

Таким чином, щодо розвитку регіону достатньо вигідною є організація і розвиток системи незалежних місцевих комерційних банків.

Унаслідок того, що надання банками середньострокових і довгострокових кредитів є досить тривалим процесом, а також недостатньо поширеним є надання споживчого кредиту населенню, цю нішу заповнюють кредитні спілки. Розміри кредитів, які надають кредитні спілки, невеликі, що пов'язано з обмеженістю їх ресурсів.

Найвища щільність розташування кредитних спілок у західних областях України - у Львівській, Тернопільській, Закарпатській. За даними Національної асоціації кредитних спілок України (НАКСУ), кредитні спілки Тернопільської і Львівської областей досить активно працюють у сфері кредитування. Зокрема, станом на 01.11.2001 р. кредитними спілками Тернопільської області видано 1778 позик на загальну суму 3,38 млн грн, а Львівської, відповідно, 3773 позики на суму 3,2 млн грн. Слід зазначити достатньо високу активність кредитних спілок Київської, Донецької, Одеської, Харківської областей. Так, за розміром активів лідерами є кредитні спілки Київської (4,62 млн грн, 13,8% активів кредитних спілок - членів НАКСУ), Харківської (4,35 млн грн, 12,99%) та Одеської областей (3,94 млн грн, 11,77%), ці ж області були лідерами за сумою виданих кредитів.

Розвиток інститутів, які працюють на фондовому ринку, стримує: недостатність законодавчого забезпечення, корпоративної культури, знань більшої частини населення з питань фондового ринку, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку.

Значною мірою розвиток інфраструктури залежить від процесів випуску цінних паперів, територіального розміщення емітентів та інвесторів. У 1999-2001 рр. спостерігалася тенденція щодо переважного випуску акцій у найбільших промислових регіонах України: Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Сумській областях, а також у

м. Києві та Київській області. Відповідно зростає роль регіональних бірж. На біржовому ринку України станом на 2001 р. працювало шість фондових бірж, які є представниками Київської, Донецької, Дніпропетровської областей і АР Крим, а також Перша фондова торговельна система (м. Київ) і Південноукраїнська торговельно-інформаційна система (м. Миколаїв).

Інфраструктура фінансового ринку регіонів, крім банків, представлена в основному реєстраторами, зберігачами і торговцями цінними паперами, інститутами спільного інвестування. Характерною рисою їх розміщення є високий рівень територіальної концентрації в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Київській, Харківській областях України. Фінансово-кредитні інститути цих областей охоплюють близько 80% фондового ринку і відіграють вирішальну роль у його розвитку.

Третій розділ "Перспективи і шляхи розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону" спрямований на оцінку стану і конкурентних переваг західного регіону щодо розвитку фінансового ринку та визначення перспектив і напрямів розвитку банків як структуроутворюючого фактора розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку, а також розвитку небанківських елементів інфраструктури.

Підкреслюється, що конкурентні переваги розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону перш за все слід пов'язувати з показниками, які впливають на рівень заощаджень, на зростання обсягу кредитування, інвестування, фінансування. Зокрема, до таких показників можна віднести такі як: частка регіону у валовій доданій вартості, реалізація продукції (рівень бартеризації), рівень розвитку підприємництва, середньомісячна заробітна плата працівників, попит на фінансові послуги, кадрове забезпечення, а також прогнозні показники розвитку економіки регіону.

Слід також враховувати показники, які дають кількісну оцінку розвитку інфраструктури фінансового ринку: кількість інститутів інфраструктури фінансового ринку в регіоні; територіальний розподіл (мережа) інститутів інфраструктури фінансового ринку; кількість фінансових послуг, які вони надають. фінансовий ринок україна економічний

Показники якісної оцінки інфраструктури фінансового ринку включають: фінансовий результат діяльності і показники прибутковості; динамічність реагування на зміни в пріоритетах розвитку фінансового ринку, загальноекономічної і політичної ситуації в країні; активність щодо впровадження нових фінансових послуг, зокрема можливість здійснення пакетного обслуговування і здійснення послуг для VIP-клієнтів; ефективна маркетингова політика у сфері реалізації і реклами фінансових послуг; цінова політика; якість обслуговування.

Враховуючи нерівномірний розвиток інфраструктури фінансового ринку за регіонами, їх пропонується згрупувати в чотири групи.

Група А - регіони з найвищим рівнем розвитку: Київська обл. і м. Київ. Цей регіон значно випереджає інші регіони в розвитку фінансового ринку, причому розвиток відбувається досить динамічно і випереджувальними темпами щодо розвитку інших регіонів. У даному регіоні зосереджено найбільшу кількість дирекцій комерційних банків, найпотужніші фондові біржі, працюють провідні інвестиційні інститути фінансового ринку. Проте не слід обмежуватися кількісною оцінкою розвитку інфраструктури фінансового ринку, а слід враховувати і якісний аспект, а саме - високу частку регіону в сукупному сплаченому капіталі, акумульованих ресурсах фізичних та юридичних осіб і розмірі виданих кредитів. У даний регіон спрямовується значна частка ресурсів з інших регіонів країни; а кращі передумови розвитку регіону дають можливість розширювати послуги фінансових інститутів.

Група В - регіони високого рівня розвитку: Дніпропетровська, Донецька, Запорізька і Харківська області. Регіони цієї групи дещо поступаються за рівнем розвитку інфраструктури фінансового ринку київському регіонові, але завдяки високому розвитку промисловості, швидким темпам розвитку підприємництва і, відповідно, вищому рівню доходів населення (за перерахованими показниками дані регіони посідають 2-5-те місця), що зумовлює високий попит на фінансові ресурси і на надання різноманітних фінансових послуг, є значний поштовх до розвитку фінансового ринку. Зокрема, у Дніпропетровській, Донецькій і Харківській областях розташовані дирекції одних із найбільших банків України (Приватбанк, Укрсиббанк, Перший український міжнародний банк), які мають достатньо розгалужену мережу відділень і філій, стрімко розвивають спектр послуг і ефективно впроваджують нові банківські продукти. крім того, на території даних регіонів працює значна кількість інвестиційних інститутів фінансового ринку.

Група С - регіони середнього рівня розвитку: Львівська, Одеська, Полтавська області і АР Крим - мають певні пріоритети в розвитку інфраструктури фінансового ринку, що склалися внаслідок територіального розташування, досить високому розвитку сфери послуг. У цих регіонах представлені всі елементи інфраструктури фінансового ринку, проте вищим рівнем розвитку характеризується банківський сектор. Банки даних регіонів переважно відносять до груп великих і середніх банків за розміром активів. Більшою мірою відділення і філії цих банків розташовані на території цих же регіонів і вкладають значну частину коштів (близько третини) у розвиток території, на якій вони функціонують. Частка банків цих областей у депозитних операціях коливається в межах 3-4%, а частка кредитних операцій 2-3% до відповідних операцій у банківській системі країни. Причини такого перерозподілу ресурсів зумовлені: розташуванням на території регіонів групи С філій банків інших регіонів, значно меншим попитом на ресурси з боку суб'єктів господарювання і фізичних осіб, значно нижчими тарифами на банківські послуги, менталітетом населення при впровадженні нових послуг (психологічна інертність населення, пересторога щодо використання нових видів фінансових послуг).

Група D - регіони з низьким рівнем розвитку фінансового ринку та його інфраструктури, що зумовлено тим, що практично всі вони належать до регіонів депресивного розвитку економіки, у деяких з них відсутні певні елементи інфраструктури фінансового ринку, а їх вклад у розвиток фінансових послуг незначний.

Для більш динамічного і рівномірного розвитку фінансового ринку України і, зокрема, його інфраструктури на основі проведеного групування можна здійснити соціально-економічне районування за територіальною ознакою, з урахуванням того, що в кожному регіоні має виділятись хоча б одна область, яка є лідером і в соціально-економічному, і у фінансовому аспекті, враховуючи розміщення продуктивних сил, територіальний поділ праці, історичні традиції, менталітет, перспективи подальшого розвитку фінансового ринку. Отже, при проведенні соціально-економічного районування доцільно виділяти такі регіони: центральний із центром у м. Києві, Донеччина - м. Донецьк, Придніпров'я - м. Дніпропетровськ, Харківщина - м. Харків, Причорномор'я -

м. Одеса, західний - м. Львів.

Для подальшого вдосконалення діяльності банків як структуроутворюючого фактора розвитку інфраструктури фінансового ринку регіону необхідно здійснювати комплекс заходів, виходячи зі закордонного і вітчизняного досвіду визначення факторів впливу на стратегію поширення послуг. Серед них найбільш дієвими на регіональному рівні є:

1. Фактор розвитку ринку, який включає такі складові:

· нарощення комерційними банками регіону власного капіталу (розвиток банківської мережі, який передбачає злиття банків одного регіону, а також розширення мережі відділень фінансово сильних банків за умови їх належного технічного, інформаційного і кадрового забезпечення);

створення на регіональному рівні спеціалізованих кооперативних та іпотечних банків;

взаємозв'язок у розвитку малого і великого банківського бізнесу на рівні регіону. Складним є визначення моменту, коли переваги розміру банку стають недоліками. Як орієнтир пропонується порівнювати: збільшення частки суспільно важливих проектів із приростом величини кредитного закладу (кредитування великих підприємств під силу переважно великим банківським закладам, це ж стосується і деяких високоризикових банківських послуг);

2. Фактор розвитку вимог клієнтів, який передбачає:

взаємозв'язок економічних інтересів, стану банку і клієнта та визначення послуг для задоволення комерційним банком фінансових інтересів клієнта: участь банку та клієнта в спільних проектах і програмах, у тому числі інвестиційних, відкриття банком у регіоні філії чи іншого підрозділу "під клієнта";

вдосконалення банками, які працюють на рівні певного регіону, якості діяльності (вдосконалення внутрішньої структури банку, розробка нових банківських продуктів, створення пакетів послуг; можливість обслуговування VIP-клієнтів);

3. Фактор вдосконалення технологій, що передбачає здійснення прямих банківських операцій і послуг On-line, можливість контактувати з банком через системи "Клієнт - Банк", Інтернет, мобільний телефон (Handy Banking), впровадження системи фінансових магазинів (Financial Shops), телефонних банківських центрів.

При проведенні регіональної політики розвитку небанківських інститутів фінансового ринку слід ураховувати не лише закордонний досвід, а й виробити єдину політику щодо функціонування цих інститутів у державі.

Серед кредитних інститутів, які можуть досить ефективно працювати на регіональному рівні, слід виділити кредитні спілки. Вдосконалення їх діяльності має передбачати: розробку схеми взаємодії кредитних спілок із профспілками; розширення діяльності у сфері кредитування, крім того, до переліку операцій, які можуть здійснювати кредитні спілки, можна додати операції з придбання цінних паперів; вдосконалення системи регулювання діяльності кредитних спілок.

Враховуючи досвід європейських країн і незначний розвиток фондового ринку в Україні, вважаємо доцільним створення єдиної моноцентричної фондової біржової системи. Раціональним буде створення загальнонаціональної фондової біржі, розташованої в Києві, з філіями у фінансово розвинутих містах, що сприятиме формуванню в Україні цілісного, прозорого, високоліквідного та інвестиційно привабливого фондового ринку; зменшенню витрат торговців цінними паперами на членство в біржових системах; можливості використання в біржовій торгівлі єдиного клірингового та депозитарного центру; створенню відповідного рівня контролю за діяльністю на даному ринку і стане вирішальним кроком до майбутньої інтеграції у світові фондові ринки.

Для активізації інвестиційних процесів необхідно створити якісно нові інститути спільного інвестування, а саме - корпоративні та пайові інвестиційні фонди, а також забезпечити їх діяльність відповідно до світових норм і стандартів, які будуть більш зрозумілими як для вітчизняних, так і для іноземних інвесторів. Оптимальним для розвитку фінансового ринку є створення кооперативних фондів, що зумовлено тим, що інвестори мають можливість контролювати процеси, які відбуваються в цих фондах, і впливати на прийняття важливих рішень.

Для запобігання численним ризикам, які супроводжують діяльність небанківських фінансових інститутів, необхідно розробити інтегровану стратегію їх розвитку, створити законодавчу основу для всіх видів діяльності небанківських інститутів, яка повинна включати рамковий закон (визначення основних принципів діяльності всіх небанківських фінансових інститутів), спеціалізоване законодавство щодо регламентування діяльності окремих інститутів інфраструктури фінансового ринку.



Висновки

Проведений аналіз особливостей процесу формування і розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку і врахування закордонного досвіду дає можливість зробити такі висновки:

1. Формування і розвиток ефективного фінансового ринку в умовах трансформації національної економіки України значною мірою пов'язані з виваженим врахуванням регіональних особливостей, станом і перспективами розвитку продуктивних сил регіонів, їх соціально-економічним розвитком.

2. Виходячи з трактування поняття "інфраструктура фінансового ринку", вважаємо, що регіональна інфраструктура фінансового ринку - це фінансові механізми і фінансові інститути, які діють на території регіону і мають регулюючий вплив на регіональний розвиток. На фінансовому ринку України на регіональному рівні функціонують такі елементи інфраструктури фінансового ринку: банки, небанківські фінансово-кредитні установи; фондові і валютні біржі; зберігачі, реєстратори, інститути спільного інвестування; інвестиційні, юридичні та управлінські консультанти; аналітики фондового ринку; рейтингові агентства; аудиторські компанії. Поряд із ними забезпечують функціонування фінансового ринку інформаційні агентства і навчальні заклади.

У регіонах найбільшого рівня розвитку досягають ті елементи інфраструктури, котрі виходять на більш високий щабель розвитку (державний, світовий), і саме вони здатні забезпечувати розвиток промисловості, сільського господарства у великих масштабах. Невеликі елементи інфраструктури фінансового ринку переважно обслуговують малий і середній бізнес.

3. Міжрегіональний порівняльний аналіз інфраструктури фінансового ринку підкреслює необхідність здійснення комплексного дослідження стану і тенденцій розвитку банків, небанківських фінансових інститутів і фінансових послуг, притаманних кожному з елементів інфраструктури на рівні країни та окремих регіонів. Аналіз функціонування елементів інфраструктури фінансового ринку в регіонах України дозволив виділити такі особливості: нерівномірність розміщення та рівня розвитку продуктивних сил, що відображається на нерівномірності розміщення елементів інфраструктури фінансового ринку в регіонах, яка, у свою чергу, є основною причиною відпливу фінансових ресурсів з менш розвинених у більш розвинені регіони; диференційований підхід при встановленні ціни і пакета послуг залежно від регіону, де надається та чи інша послуга; від приоритетів регіону в здійсненні промислового чи сільськогосподарського виробництва, рівня доходів населення, сприйняття продукту клієнтами, капіталу установи, здійснення пакетного обслуговування клієнтів та інших показників.

4. Фінансовий ринок ефективно працює за наявності таких передумов: низькі темпи інфляції, успішний розвиток економіки, стабільна законодавча база, сприятливий політичний клімат, тому виділено макроекономічні, соціально-економічні, політичні, нормативно-регулюючі, інформаційні, історичні фактори.

Фактори, які мають вирішальний вплив на розвиток регіональних фінансових ринків, включають: рівень ВДВ на душу населення, пріоритети регіону щодо промислового, сільськогосподарського виробництва чи надання послуг, близькість регіону до кордону, частка приватного сектора, політична стабільність у регіоні, менталітет населення й поінформованість стосовно функціонування фінансового ринку.

5. Запропоновано нові методичні підходи щодо кількісної та якісної оцінки рівня розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку, що дозволить обґрунтовано й об'єктивно оцінити конкурентні переваги розвитку регіонів, здійснити їх класифікацію за рівнем розвитку інфраструктури фінансового ринку, а також підвищити науковий рівень рекомендацій та заходів щодо вдосконалення формування, розвитку і зростання економічної ефективності основних її елементів. Розміщення інфраструктури фінансового ринку за регіонами (подібність у діяльності інфраструктури деяких областей) свідчить про необхідність здійснення нового соціально-економічного районування в процесі проведення адміністративної реформи.

6. На основі аналізу і врахування конкурентних переваг Львівської області обґрунтовано основні тенденції й шляхи розвитку інфраструктури фінансового ринку в регіоні, які в основному підходять і для багатьох інших регіонів. В основу обраного підходу, крім врахування конкурентних переваг регіону, покладено ідею про структуроутворюючу роль банків у регіонах.

Зокрема, враховуючи фактори розвитку ринку, вимог клієнтів і вдосконалення технологій, виділено такі напрями вдосконалення діяльності банків і банківських послуг на регіональному рівні: раціональний розподіл великих і малих банків у регіоні з врахуванням частки банку на регіональному ринку, взаємопроникнення промислового і фінансового капіталів, поглиблення процесів капіталізації на регіональному рівні, здійснення комплексного обслуговування для фізичних і юридичних осіб, забезпечення відповідного ціноутворення, рівня пропонованих послуг і цільової інформації різним сегментам клієнтури, перегляд політики банків стосовно ролі персоналу, підтримування належного кредитно-фінансового потенціалу, врахування змін інформаційних технологій і розвиток на їх базі нових банківських послуг.

7. Принципово новим напрямом розвитку інфраструктури фінансового ринку є створення в регіонах України поряд з банками інших небанківських елементів фінансового ринку. Зокрема, для ефективного функціонування фондового ринку України необхідно: посилення конкурентоспроможності, податкове стимулювання розвитку фондового ринку України, вдосконалення системи регулювання ринку цінних паперів, розвиток корпоративного управління, законодавства про цінні папери, відповідна підготовка фахівців із питань фондового ринку та корпоративного управління.

Враховуючи незначний розвиток інших елементів інфраструктури фінансового ринку, необхідно: вдосконалити законодавчу базу і процес регулювання їх діяльності з метою запобігання неефективному розвиткові цих інститутів, розвивати мережу інститутів, які спеціалізуються на здійсненні функцій торговця цінними паперами, реєстратора, зберігача, депозитарія в регіонах, посилення ролі фондових бірж як одного з основних елементів інфраструктури фінансового ринку.



Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. Грудзевич У.Я. Напрями розвитку ринку банківських послуг в Україні // Промислово-фінансові групи в Україні: проблеми створення, становлення та розвитку // Вісник ДУ "Львівська політехніка". - 1998. - № 328. - С. 93-96.

2. Грудзевич У.Я. Ринок банківських послуг та його розвиток у регіоні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова інфраструктура і зовнішньоекономічна діяльність регіонів (Щорічник наук. пр.) / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відпов. ред. М. І. Долішній. - Л., 1998. - Вип. V. - С. 39-51.

3. Грудзевич У. Проблеми становлення і розвитку інфраструктури фінансового ринку України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону (Щорічник наук. пр.) / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. - Л., 2000. - Вип. ХІ. - С. 238-246.

4. Грудзевич У. Інфраструктура фінансового ринку і шляхи її розвитку (наприкладі західного регіону) // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - Вип. 7. - С. 86-90.

5. Грудзевич У.Я. Шляхи розвитку ринку банківських послуг України // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку: Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, м. Львів, 22-26 травня 2000 р.: У 2 ч. / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. - Л., 2000. - Ч. 1. - С. 270-274.

6. Грудзевич У.Я. Проблеми розвитку комерційних банків на регіональному рівні // Регіональна економіка. - 2001. - № 2. - С. 59-66.

7. Грудзевич У.Я. Перспективи розвитку регіональної інфраструктури фінансового ринку // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку виробництва регіону (Щорічник наук. пр.) / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. - Л., 2001. - Вип. ХХХІ. - С. 620-631.

8. Грудзевич У. Конкурентні переваги регіону у формуванні фінансової інфраструктури // Регіональна економіка. 2002. № 1. С. 235?240.

9. Грудзевич У. Регіональні фактори впливу на розвиток фінансового ринку та їх класифікація // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми формування і реалізації політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні (Зб. наук. пр.) / НАН України, Ін-т регіональних досліджень. - Л., 2002. - Вип. 1 (ХХХІІ). -

С. 248-255.

10. Grudziewicz U. Problemy i drogi rozwoju bankowoњci w Ukrainie // Firma i rynek. Kwartalnik Naukowy Zachodniopomorskiej Szkoіy Biznesu. - Szczecin, 2000. - № 2. - s. 131-133. (Грудзевич У. Проблеми і шляхи розвитку банків в Україні // Фірма і ринок: Наук. щоквартальник Західнопоморської школи бізнесу. Щецин, 2000. № 2. С.131?133.)

...