Вплив малого та середнього бізнесу на поповнення місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru

Індивідуальна робота з дисципліни «Державне та регіональне управління» на тему: Вплив малого та середнього бізнесу на поповнення місцевих бюджетів

Зміст

Вступ

1. Малий та середній бізнес в Україні

2. Вплив малого та середнього бізнесу на поповнення місцевих бюджетів

3. Напрямки державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Важливим напрямком економічних реформ в Україні є створення сприятливого середовища для формування та функціонування суб'єктів малого підприємництва, які є одним з дійових засобів розв'язання таких першочергових соціально-економічних проблем, як: прискорення структурної перебудови економіки, забезпечення насиченості ринку товарами та послугами, створення конкурентного середовища, поповнення доходів місцевих бюджетів, створення додаткових робочих місць, вирішення питання зайнятості в кризових регіонах, які є потенціальними осередками високого рівня структурного безробіття, поліпшення загальних параметрів інвестиційного клімату, забезпечення ефективного використання місцевих сировинних ресурсів.

У сучасних умовах кризових явищ в економіці та обмеженості фінансових ресурсів найшвидше і найефективніше вирішуватимуть ці проблеми саме суб'єкти господарювання малого та середнього бізнесу - малі підприємства, які не потребують великого стартового капіталу і мають високу оборотність ресурсів.

Перехід від централізовано керованої системи господарства до ринкової зробив проблему підприємництва, у тому числі малого та середнього, предметом інтенсивних наукових досліджень і дискусій. З розвитком цього сектора економіки пов'язують перспективи виходу вітчизняної економіки з кризи, забезпечення стійких темпів економічного росту, формування цивілізованих ринкових відносин.

Мале підприємництво - це особливий сектор економіки, утворений сукупністю малих підприємств і виступає у якості специфічної соціально-економічної форми дрібного виробництва в умовах ринку. Мале підприємство існує об'єктивно і розвивається як деяка цілісність, як сектор економіки національного, місцевого масштабів. Мале підприємництво являє собою особливий тип діяльності, заснований на ініціативній, інноваційній, ризиковій основі з метою одержання підприємницького доходу.

Тепер, як ніколи, у ринковому середовищі створено сприятливі об'єктивні передумови для подальшого розвитку малого та середнього бізнесу. Конституцією і законодавством України затверджено рівні права всіх форм власності та право кожного громадянина на підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. На це спрямовані заходи і практичні дії, пов'язані з реформуванням власності та створенням об'єктивних передумов для динамізації розвитку малого та середнього бізнесу. Цьому сприяла і проведена державою робота з роздержавлення та приватизації державного майна.

1. Малий та середній бізнес в Україні

У кожному суспільстві підприємництво передбачає функціонування поряд з великими цілої системи малих та середніх підприємств, у тому числі й таких, які базуються на індивідуальній трудовій діяльності окремих осіб або сімей. Ця форма господарської діяльності в нашій країні фактично не розвивалася. Проте перехід від командно-адміністративних до економічних методів господарювання створює реальні умови для розвитку малого та середнього бізнесу.

Дрібне підприємництво немислиме без ринку. Адже воно безпосередньо не регулюється державою; економічні відносини між дрібними бізнесменами можуть здійснюватися лише через ринок.

Розвиток дрібного підприємництва забезпечується правом кожної людини займатися будь-якою економічною діяльністю у межах законів. Приватна власність -- неодмінна умова дрібного підприємництва. Справа в тому, що цей вид діяльності має яскраво виражений трудовий характер. Тут прямо простежується взаємозв'язок між тим, хто виробляє, і тим, хто привласнює.

Важливою передумовою дрібної підприємницької діяльності є визначення її сфери. Вибираючи вид діяльності, підприємець повинен чітко бачити свою нішу на ринку. Вона має “вписуватися” у великий бізнес, не дублюючи його. Доцільно зосередити увагу на таких видах робіт, які з точки зору великого бізнесу виконувати невигідно.

Поряд з цим підприємцю необхідне чітко визначитися з характером діяльності, аби вона не суперечила законам. Законом України “Про підприємницьку діяльність” установлені конкретні обмеження підприємницької діяльності. Так, лише окремим державним підприємствам дозволяється виготовлення наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, а також випуск цінних паперів та грошей. Крім того, не може здійснюватися деяка підприємницька діяльність без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим ним органом.

Організація дрібного підприємництва має базуватися на принципах самоокупності та одержання прибутку. Слід пам'ятати, що на противагу державним підприємствам індивідуальний дрібний бізнес передбачає банкрутство у справжньому розумінні цього слова. Тому підприємець повинен навіть за нормального стану його справи постійно поліпшувати економічну діяльність. Необхідно чітко бачити перспективу, а отже, робити відповідні прогнозні розрахунки, маркетингові дослідження тощо.

Малий та середній бізнес здійснюється шляхом створення розгалуженої системи малих підприємств. Згідно із Законом України “Про підприємства” до малих відносяться такі підприємства:

-- у промисловості й будівництві -- з числом працюючих до 200 чоловік;

-- у науці й науковому обслуговані -- до 100 чоловік;

-- в інших галузях виробничої сфери (крім роздрібної торгівлі) -- до 50 чоловік;

-- у галузях нематеріального виробництва -- до 25 чоловік;

-- у роздрібної торгівлі -- до 15 чоловік.

Законодавство України надає широкі права щодо створення малих та середніх підприємств. Так, засновниками їх бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члені сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство.

Малі підприємства -- досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковий економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого та середнього бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

За характером діяльності у малому та середньому бізнесу можна виділити декілька видів підприємств. До першого виду належать індивідуальні (засновані на особистій власності окремої особи та виключно на її праці) або сімейні (засновані на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом) підприємства. Майно такого підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел.

Інший вид -- кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності.

Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств.

Серед характерних особливостей діяльності малих та середніх підприємств слід виділити найважливіші моменти: по-перше, підприємець сам вибирає, що, як і для кого виробляти. Будь-якої регламентації “зверху” він тут позбавлений; по-друге, підприємець має можливість застосувати найману працю.

Перспективи розвитку малого та середнього підприємництва дуже великі. Зарубіжний досвід переконливо свідчить, що в усіх розвинутих країнах такі підприємства давно оформилися в самосійні структурні підрозділи малого бізнесу; вони зайняти виготовленням продукції невеликих серій, сезонного попиту, виробляють компоненти для великих підприємств. Особливо відчутна роль малого та середнього бізнесу в галузі НТП. Невеликі науково-пошукові фірми перетворилися в важливий фактор НТП. Так, а США в середині 80-х років на малий бізнес припадало 63 % всіх зайнятих, 45 % сукупних активів, 35 % чистого доходу. У країнах ЄС на малих підприємствах працює приблизно половина всього самодіяльного населення.

2. Вплив малого та середнього бізнесу на поповнення місцевих бюджетів

Нині загальновідомо, що в розвинених країнах за останні двадцять-тридцять років відсоток зайнятих у виробництві людей знизився (у США тільки 9% від усього населення, тобто 20 млн. робітників, виробляють товари для приблизно 220 млн. людей. Решта 65 млн. працюючих забезпечують обслуговування, комерційну сферу та сферу фінансів). Типове виробництво майже загалом змістилося до так званих країн, що розвиваються (Алжир, Мексика, країни Південно-Східної Азії, тощо).

Проте, як зі стратегічних, так і з економічних причин багаті країни не можуть собі дозволити відмовитися від виробництва взагалі й не можуть стати чистими прикладами „суспільств обслуговування” або „інформаційної економіки”. Навпаки, розвинені країни надалі виробляють ключові товари, але їм потрібна для цього менша кількість робітників, оскільки змінюється сам спосіб виготовлення продукції. Корпорації сьогодні активно шукають, як їм зменшити розміри своїх робочих підрозділів. Нові технології та зміщення до сфери послуг різко знижують масштаби операцій. Великого значення за таких умов набуває сталий розвиток середнього, малого та мікро підприємництва.

В останні роки в Україні приділяється достатньо уваги проблемам розвитку малого бізнесу і середнього бізнесу. За попередні 4 роки нормативна база для такого розвитку поповнилася виданнями нормативного характеру, що регулюють розвиток малого бізнесу - Законом України „Про державну підтримку малого підприємництва” (2000 р.); Національною програмою сприяння розвитку малого підприємництва в Україні (2004 р.) і т. ін.. Разом із тим, частка продукції малих підприємств у загальних обсягах виробництва продукції (робіт, послуг) досить невисока - близько 7%. Значна кількість таких підприємств має негативний фінансовий результат від звичайної діяльності: так, консолідований фінансовий результат підприємств малого та середнього бізнесу в 2001 р. складав -94,7 млн. грн.. Найбільш значними були збитки малих підприємств колективної (-265,3 млн. грн.) та комунальної (-62,9 млн. грн.) форм власності; натомість приватні підприємства демонстрували позитивний фінансовий результат (333,2 млн. грн.. сумарного прибутку). На рис. 1 представлено галузевий розподіл суб'єктів малого бізнесу в Україні.

Рис.1. Кількість малих підприємств за видами діяльності

Неоднорідною є кількість суб'єктів малого і середнього бізнесу по регіонах України. Так, якщо на 10000 населення м. Києва в середньому приходиться 130 малих підприємств, Миколаївської області - 57, АР Крим - 54, то аналогічний показник у Чернігівській області складає лише 29 підприємств, Вінницькій і Львівській - по 30, Рівненській і Хмельницькій - 34, тощо.

Зазначені фактори не можуть не відображатися на наповненості місцевих бюджетів. Так, розвиток малого та середнього підприємництва впливає на дохідну частину місцевих фінансів передусім посередництвом наступних трьох механізмів:

1. Прямі та напрямі податки з підприємств. Розвиток малого бізнесу в цілому, зростання кількості суб'єктів підприємницької діяльності, ріст їх доходів призводить до зростання бази оподаткування та, як наслідок, податкових надходжень до регіональних і локальних бюджетів. Мова йде як про частку загальнодержавних податків і зборів, що йде до бюджетів місцевого самоврядування, так і про місцеві податки і збори: насамперед, про комунальний податок, податок з реклами, ринковий збір, збір за розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (адже значна кількість -44% суб'єктів малого бізнесу займаються оптовою та роздрібною торгівлею, торгівлею транспортними засобами, послугами з ремонту). Решта існуючих місцевих зборів складають достатньо незначну частку доходів бюджетів, але також сплачуються, в основному, малими підприємствами. Для збільшення податкових надходжень від суб'єктів малого підприємництва до місцевих бюджетів доцільно впроваджувати програми підтримки малого і середнього бізнесу, спрямовані на підняття рівня прибутковості таких підприємств та збільшення частки малих підприємств, які мають позитивний фінансовий результат .

2. Неподаткові надходження до місцевих бюджетів. Під неподатковими надходженнями від підприємств малого та середнього бізнесу слід, передовсім, розуміти доходи від здійснення операцій типу ВОТ (build - operate - transfer) та концесій.

3. Податки з громадян. Розвиток малого підприємництва може здійснити опосередкований вплив на збільшення доходів місцевих бюджетів шляхом зростання надходжень від прибуткового податку з фізичних осіб, оскільки: по-перше, малий бізнес створює нові робочі місця; по-друге, в більшості провідних країн світу малий і середній бізнес є основою для формування так званого „середнього класу”.

Відзначимо, що розвиткові малого бізнесу може слугувати його інтеграція до виробничих мереж більш міцних економічних систем. Організаційні форми такої інтеграції - лізинг, франчайзинг, довгострокові контракти на поставки під певні фінансові гарантії та ін. - ведуть до економії затрат малих і середніх підприємств, що дозволяє:

єздійснювати свою діяльність з мінімальними затратами та скорочувати виробничий цикл;

євивільняти фінансові ресурси, котрі можуть бути направлені в інші стратегічно важливі сфери діяльності, такі як дослідження і розробки або маркетинг продукції.

При залученні зовнішніх джерел фінансування важливої ролі набуває така характеристика як інвестиційний клімат регіону. Інвестиційним кліматом в загальному розумінні називають ситуацію, що склалася в регіоні, з точки зору вітчизняних та зарубіжних інвесторів, які вкладають свій капітал у розвиток його економіки. Цей показник включає в себе значну кількість факторів ризику, що складаються під впливом зовнішніх та внутрішніх умов, ситуацій та перспектив розвитку. Найчастіше під інвестиційним кліматом розуміють соціально-політичні та економічні (зовнішні і внутрішні) ризики.

3. Напрямки державної підтримки малого та середнього бізнесу в Україні

Важливе значення має фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва. Державну політику щодо його фінансового забезпечення слід проводити у напрямі створення розвинутої мережі фінансово-кредитних установ, страхових фірм, інвестиційних та страхових фондів; розвитку товариств взаємного кредитування та страхування; розробки і впровадження системи стимулювання комерційних банків, які надавали б пільгові кредити малим підприємствам. Доцільно активізувати діяльність Українського фонду підтримки підприємництва, сприяти розвитку регіональних фондів (відділень) для фінансової допомоги суб'єктам малого підприємництва; розробити чіткий механізм направлення певної частини коштів, отриманих від приватизації державного майна, на підтримку малих підприємств; створити систему гарантій для забезпечення кредитів, що надаються фінансово-кредитними установами суб'єктам малого та середнього підприємництва, які функціонують у пріоритетних напрямках господарської діяльності; забезпечити сприятливі умови для розвитку такої перспективної форми фінансування малого бізнесу, як лізинг.

Фінансове забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва можуть здійснюватися за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, приватних вітчизняних та іноземних інвесторів. Крім того, для фінансування суб'єктів малого підприємництва державним структурам доцільно використати можливості залучення коштів Світового Банку, Європейського банку реконструкції і розвитку, інших міжнародних фінансових організацій.

Одним із значущих напрямків розвитку малого підприємництва є матеріально-технічна та інноваційна підтримка. Забезпечення сприятливих матеріальних умов та інноваційного клімату для розвитку малих підприємств передбачає розробку та впровадження механізму передачі малим підприємствам виробничих площ і виробничих потужностей та розширення сфери надання робіт і поставок для державних потреб та сприяння забезпеченню їх матеріально-технічними й іншими ресурсами з боку державних структур.

Мале підприємство не може успішно розвиватися без створення розвинутої системи інформаційного обслуговування. Державну підтримку суб'єктів малого підприємництва щодо цього доцільно здійснювати шляхом створення розвинутої мережі консультативних, юридичних, бухгалтерських фірм, регіональних інформаційно-аналітичних центрів тощо.

У сфері зовнішньоекономічної діяльності малих форм господарювання державна політика спрямовується на підвищення їх експортних можливостей, розвиток торговельних, науково-технічних, виробничо-технологічних відносин з іноземними партнерами по бізнесу, створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій у вітчизняний бізнес.

Висновки

Мале та середнє підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову в економіці країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообороту, сприяє економії та раціональному використанню всіх ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує сильнодіючі стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці.

Пропонуючи свою продукцію на товарний ринок для реалізації, малі підприємства сприяють зовнішньому задоволенню споживчого попиту населення. Вони створюють нові робочі місця, залучають працюючих та непрацюючих до суспільно-корисної діяльності, сприяють формуванню середнього класу суспільства.

Загальновизнані переваги малого та середнього бізнесу -- це мобільність, гнучкість, раціональна організаційна структура підприємства, здатність швидкого пристосування до змін споживчого попиту, оперативність освоєння випуску нової продукції малими партіями, невисокі експлуатаційні витрати.

З теоретичних позицій мале підприємництво розглядається як особлива форма економічної активності, що передбачає: орієнтацією на досягнення комерційного успіху; інноваційний та ризиковий характер діяльності; перспективність, спрямування на подальший розвиток, розширення масштабів і сфері діяльності; несення майнової відповідальності підприємцем за результатами господарювання; свободу та самостійність суб'єктів у прийнятті управлінських рішень та здійсненні бізнесу; постійний характер господарської діяльності, укладання регулярних, а не одноразових угод.

Держава повинна підтримувати малі та середні підприємства, оскільки вони відіграють не останню роль у розвитку економіки країни як вцілому, так і в поповненні місцевих бюджетів.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про підтримку малого підприємництва" від 19.10. 2000р. №2063-ІІІ.

2. Закон України "Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва" від 21.12. 2000р. №2157-ІІІ.

3. Послання Президента України до Верховної Ради України 2000 рік "Україна: поступ ХХІ століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004рр. ".

4. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99.

5. Василенко В.О. Антикризове управління підприємством. Навч. посібник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 504 с.

6. Мельник Л.Е., Корецкий Н.Х. и др. Государство и экономика. - Запорожье, 1997. малий бізнес місцевий бюджет

7. Мельник Л.Е., Корецкий Н.Х. и др. Рыночная трансформация государственно-плановой экономики. - Запорожье, 1996.

8. Мурашок А.І. І ін. Малий бізнес: економіка, організація, фінанси. - М., 1999. - 428 з.

9. Основи економічної теорії. У двох книгах. За ред. проф. Ю.В. Ніколенка.К., “Либідь”, 1998.

10. Буряк П.Ю., Маринець В.П. "Податкове стимулювання розвитку малого бізнесу в Україні"/Фінанси України. - 1999р. - №6. с.95-98.

Размещено на Allbest.ru