Забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Фінансова стабільність держави визначається фінансовою стійкістю підприємств, а виняткове місце агропромислового комплексу та аграрного сектора в народному господарстві зумовлює необхідність забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

В ринкових умовах суб'єкти господарювання самостійно залучають фінансові ресурси, намагаються ефективно їх розміщувати з метою забезпечення безперебійної підприємницької діяльності, здійснюють самостійний пошук контрагентів. Фінансова стійкість підприємства характеризується таким станом фінансових ресурсів, який відповідає потребам розвитку та вимогам ринку. А в сучасних умовах фінансова стійкість стає якісною характеристикою фінансових можливостей підприємства та його партнерів.

Ринкова трансформація підприємств у сільському господарстві вимагає якісно нового підходу до оцінки фінансового стану підприємств, до його необхідності та значущості в системі фінансового управління. Виняткового значення набуває визначення кількісних і якісних величин, які б характеризували стабільність, надійність підприємства як партнера в ринкових відносинах, його здатність маневрувати фінансовими ресурсами для досягнення ефективної підприємницької діяльності. Тому важливим є обґрунтування методики визначення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств, основних критеріїв та показників її визначення, встановлення місця цієї оцінки в системі фінансового менеджменту. Особливої уваги потребує виявлення закономірностей дії внутрішніх та зовнішніх факторів зміцнення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

Теоретична, методична та практична значимість забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Стан вивчення проблеми. Не зважаючи на важливість фінансової стійкості як критерію надійності підприємства, стабільності фінансової діяльності, ефективності управління фінансовими ресурсами, розробка теоретико-методологічних засад ще не досягли належного рівня в науковій літературі. Останнє зумовлює відсутність належного місця оцінки фінансової стійкості підприємств в практичній роботі суб'єктів господарювання.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методичних засад та обґрунтування напрямків забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

Відповідно поставленої мети в роботі вирішувались такі завдання:

- уточнити зміст категорії “фінансова стійкість підприємства” та її місце у фінансовій науці;

- обґрунтувати необхідність, мету та основні завдання оцінки фінансової стійкості підприємства та вивчити сучасні методичні підходи щодо її визначення;

- сформулювати пропозиції щодо поліпшення інформаційного забезпечення оцінки фінансової стійкості та агрегатування статей балансу підприємства, а також визначити основні критерії та уточнити склад системи коефіцієнтів фінансової стійкості аграрних підприємств, обґрунтувати їх рекомендовані значення;

- виявити специфіку і визначальні чинники фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах господарювання та запропонувати комплекс напрямків її забезпечення.

1. Теоретичні засади фінансової стійкості підприємств

Досліджуються питання теоретичної сутності фінансової стійкості підприємства, визначаються завдання і основні методи дослідження та фактори фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

У загальному розумінні "стійкість" трактується як властивість системи так реагувати на зміни зовнішнього середовища, щоб не лише генерувати чинники, які зумовлюють її врівноважений стан, а й забезпечувати подальший розвиток. Іншими словами, стійкість системи характеризується її здатністю зберігати рівновагу і повертатись у вихідне положення незалежно від зовнішнього впливу.

Стійкість підприємства є якісною характеристикою його стану, індикатором його "здоров'я", запорукою його життєздатності і підґрунтям стабільності на ринку і розвитку у конкурентному середовищі.

Розрізняючи категорії "фінансовий стан" та "фінансове положення" підприємства, ми поділяємо точку зору тих учених-фінансистів, які визначають фінансовий стан підприємства як "відображення внутрішніх процесів, що відбуваються на підприємстві, і їх результатів", а фінансове положення підприємства - через "його роль і значення як господарюючого суб'єкта на ринку".

В умовах ринку фінансовий стан підприємства розкриває не лише сутність його життєдіяльності, а й потужність чинників розвитку, що акумулюються в стійкості цього суб'єкта господарювання. Очевидно, що найстійкішим є статичний стан, тобто стан спокою. Проте, коли йдеться про фінансовий стан, як характеристику господарсько-фінансового функціонування підприємства, слід вважати, що він є динамічним за сутністю свого прояву.

Найважливішою характеристикою фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Вона дозволяє визначити рівень фінансового ризику, що пов`язаний з формуванням структури джерел капіталу, а, відповідно, і міру стабільності фінансової бази розвитку підприємства на перспективу.

Велика різноманітність факторів, що впливає на стійкість підприємства, поділяє її на певні види. Стосовно до підприємства стійкість може бути загальною та фінансовою, а в залежності від факторів, що впливають на неї - внутрішньою та зовнішньою.

Внутрішню стійкість підприємства визначає загальний фінансовий стан, трудовий потенціал, натуральна й грошова структура виробництва, така їх динаміка, при яких забезпечується стабільно високі економічні результати його функціонування. Успадковану стійкість визначає наявність відомого запасу міцності, що захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих виробничих умов. Зовнішню по відношенню до підприємства стійкість визначає стабільність економічного середовища, в межах якого здійснюється підприємницька діяльність.

Загальна стійкість підприємства передбачає його здатність здійснювати управління внутрішніми та пристосовуватись до зовнішніх чинників діяльності, що дозволяє підтримувати оптимальні умови ефективного господарювання.

Фінансова стійкість підприємства формується у процесі виробничої та фінансово-інвестиційної діяльності і є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Економічна категорія "фінансова стійкість" є категорією відтворювального процесу. Вона розкриває економічні відносини, що складають фінансовий механізм забезпечення розвитку підприємства.

Категорія "фінансова сталість" характеризує фінансовий стан підприємства як статичну, незмінну величину, за якої відсутній розвиток підприємства. Категорія "фінансова стабільність підприємства" свідчить про наявність виробничо-економічних умов здійснення розширеного відтворення виробництва, забезпечення ефективного господарювання протягом тривалого періоду.

Іноді сутність фінансової стійкості обмежують ступенем незалежності підприємства від зовнішніх фінансових джерел. Проте це не зовсім вірно, оскільки залучення позикових коштів для фінансування сезонних потреб підприємницької діяльності фінансовими ресурсами є важливою передумовою стійкості сільськогосподарських підприємств.

На відміну від категорій "платоспроможність", "ліквідність" і "кредитоспроможність", категорія "фінансова стійкість" - більш широка та багатогранна і включає в себе оцінку усіх видів діяльності підприємства, перебуває під впливом різних фінансово-економічних процесів, які потрібно враховувати при здійсненні фінансового вибору.

Наукове узагальнення дозволило автору сформулювати фінансову стійкість підприємств як такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику.

Основними завданнями оцінки фінансової стійкості підприємства є: вивчення відповідності між засобами і джерелами, раціональності їх розміщення та ефективності використання; загальна оцінка стійкості фінансового стану та факторів її зміни; визначення резервів підвищення фінансової стійкості; прогнозування фінансової стабільності. Оцінка рівня фінансової стійкості підприємства повинна відповідати таким вимогам: однозначність, комплексність і лояльність.

Дослідження фінансової стійкості здійснюється із застосуванням дескриптивних моделей, тобто таких, що засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Залежно від змісту дослідження оцінку фінансової стійкості підприємства відносимо до тематичного і комплексного аналізу. Залежно від об'єкта аналізу оцінка фінансової стійкості проводиться виключно по конкретному підприємству. Залежно від періоду дослідження слід розрізняти ретроспективну та поточну оцінку фінансової стійкості. Залежно від інформаційного забезпечення дослідження розрізняємо внутрішній і зовнішній аналіз фінансової стійкості підприємств.

Фінансовий аналіз має бути постійно діючим засобом ефективного управління підприємством. І саме фінансова стійкість є тією унікальною категорією, яка оцінює підприємство з точки зору стабільної діяльності на ринку.

Важливе значення має розробка методики оцінки, яка б давала чітке уявлення про рівень фінансової стійкості підприємства, вимагала мінімум загальнодоступної інформації, відображала всі сторони діяльності і могла бути підґрунтям для визначення заходів по її забезпеченню.

Фінансова стійкість сільськогосподарського підприємства перебуває під дією різноманітних фінансово-економічних факторів. Під впливом негативних факторів підприємство може втратити фінансову стійкість, а завдяки позитивним - зміцнити її. Проте важливим є усвідомлення того, що фінансова стійкість - це ще й така властивість підприємства, яка дозволяє долати всі виробничо-економічні перешкоди і зберігати своє фінансове положення.

Найважливішою ознакою фінансової стійкості підприємства є його здатність функціонувати і розвиватися в умовах мінливого внутрішнього і зовнішнього середовища. Тому поділ факторів, що впливають на фінансову стійкість, на внутрішні й зовнішні є найсуттєвішим. Тільки інтегрована сукупність дій усіх факторів забезпечує цілісність та єдність суспільного та індивідуального економічного відтворення. Комплекс зовнішніх факторів переважує зараз за мірою несприятливого впливу, внаслідок чого фінансове положення більшості товаровиробників нестійке. Проте і від ефективності управління, врахування існуючих умов господарювання, пристосування до них, а також використання внутрішніх резервів залежить підтримання фінансової стійкості аграрних підприємств та економічного зростання сільського господарства.

2. Методичні підходи щодо визначення рівня фінансової стійкості підприємств

Вивчаються сучасні методичні підходи щодо оцінки фінансової стійкості підприємств, що складаються з визначення критерію фінансової стійкості, проведення комплексного дослідження стійкості фінансового стану та розрахунку показників фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства.

Підприємство є складною організаційною системою, яка включає багато підсистем. Тому характеристика стійкості фінансового стану підприємства має охоплювати всі сторони його діяльності. Це також зумовлює необхідність використання цілого ряду показників фінансової стійкості з тим, щоб забезпечити комплексність підходу до її оцінки.

Першим етапом загальної характеристики фінансової стійкості підприємства є визначення її основних критеріїв. Співвідношення виробничих запасів і джерел їх формування визначає фінансову стійкість підприємства. Забезпеченість виробничих запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом.

В залежності від співвідношення величин виробничих запасів і джерел їх формування існуючі методологічні положення ідентифікації фінансової стійкості підприємств визначають основні типи фінансової стійкості - абсолютну, нормальну, нестійку та кризову фінансову стійкість. Ситуація, за якої підприємство фінансує виробничі запаси за рахунок власного капіталу, визначається як абсолютна фінансову стійкість. Умови, коли підприємство використовує відповідно довготермінові та короткотермінові кредити, визначають як нормальну і нестійку фінансову стійкість.

Вважаємо однак, що фінансова стійкість - це така характеристика підприємства, яка не має міри свого прояву, вона або властива підприємству, або ні. Крім того, зазначена типізація не враховує особливостей сільськогосподарського виробництва, яке полягає в необхідності використання короткотермінових позик для фінансування виробничих запасів.

Таким чином, методологічні положення ідентифікації фінансової стійкості мають бути приведені у відповідність із зазначеними теоретичними висновками та умовами сільськогосподарського виробництва. На основі правильної діагностики фінансової стійкості підприємства може будуватися обґрунтоване управління, спрямоване на поліпшення його фінансового стану.

Загальна оцінка стійкості фінансового стану, на нашу думку, має включати такі основні етапи оцінки: складу і динаміки активів; наявності і структури поточних активів; динаміки і структури фінансових ресурсів; взаємозв'язку статей активу і пасиву балансу; величини власного поточного капіталу; стану дебіторської і кредиторської заборгованостей; платоспроможності. Запропоновані методичні підходи щодо визначення вищеназваних показників є важливим етапом оцінки фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства, адже вони дозволяють виявити головні причини того чи іншого її рівня.

Узагальнення результатів оцінки фінансової стійкості по насіннєвих сільськогосподарських підприємствах Полтавської області з 1996 по 2000 роки показало, що приріст активів в 2,9 рази відбувався за рахунок приросту довготермінових активів; у структурі поточних активів найбільшу частину складають виробничі запаси та тварини на вирощуванні та відгодівлі; частка власного капіталу знижувалась, а кредитів підприємства майже не отримували; дебіторська і кредиторська заборгованість зростала, причому найбільшу частину в структурі заборгованості займала прострочена заборгованість за товари; величина власного поточного капіталу мала чітку тенденцію до зниження і на початок 2000 року була від`ємною; підприємства є неплатоспроможними, причому протягом досліджуваного періоду ситуація загострювалася.

Традиційні методи оцінки фінансової стійкості полягають в розрахунку коефіцієнтів, що базуються на визначенні певних співвідношень між окремими статтями і розділами активу та пасиву балансу підприємства.

Розраховані коефіцієнти порівнюються із загальноприйнятими нормативами; значеннями за попередні роки; показниками аналогічного підприємства; середніми та еталонними показниками. Тим самим виявляється реальний фінансовий стан, слабкі й сильні сторони підприємства, а на підставі одержаних результатів опрацьовуються заходи щодо покращення фінансового стану.

В існуючих методологічних положеннях оцінки фінансової стійкості спостерігається надмірна кількість коефіцієнтів. Ряд з них суперечать один одному, є доповнюючими або оберненими до інших коефіцієнтів. В різних роботах значно різняться системи коефіцієнтів, їх назви та визначення, нормативні величини. Значна кількість коефіцієнтів є іноземними запозиченнями і не відповідають вітчизняній інформаційній базі. Крім того, доцільність вибору тих чи інших показників повинна обумовлюватись специфікою діяльності підприємства.

Таблиця 1. Загальна оцінка стійкості фінансового стану насіннєвих сільськогосподарських підприємств Полтавської області (на початок року)

Тому є нагальна необхідність в уточненні складу системи коефіцієнтів фінансової стійкості аграрних підприємств, їх оптимальних величин.

3. Напрямки удосконалення оцінки та забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

Сформульовані пропозиції щодо удосконалення інформаційного забезпечення оцінки фінансової стійкості підприємств та агрегатування статей балансу; визначені та обґрунтовані основні критерії ідентифікації фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств; уточнено склад системи показників фінансової стійкості аграрних підприємств та обґрунтовані їх рекомендовані значення; обґрунтовані напрямки забезпечення фінансову стійкість сільськогосподарських підприємств при переході до ринку.

Забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств вимагає теоретичного, методологічного, інформаційного обґрунтування та визначення практичних резервів підтримання фінансової стійкості.

Основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану є бухгалтерський баланс. Баланс є основною звітною формою, що використовується для дослідження фінансової стійкості підприємств. Певні обмеження та статичність балансу приймемо як задану умову. Важливішим є простота та доступність цієї форми фінансової звітності. Для зручності дослідження фінансової стійкості баланс має бути підготовлений шляхом агрегатування.

Активи підприємства класифікуємо за терміном використання (активи довго- та короткотермінового використання, або постійні і поточні активи) та відповідно до реального наповнення (фінансові і матеріальні активи).

Враховуючи, що нормальним джерелом фінансування запасів сільськогосподарського підприємства є короткострокові позики, розрізняємо два показники джерел формування запасів:

- наявність постійних джерел (ЕВД) - різниця між сумою власного капіталу і довготермінових кредитів та довготерміновими активами;

- наявність загальної величини основних джерел формування запасів (Е) - додавання до попереднього показника суми короткотермінових кредитів.

Відповідно визначаємо показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:

- надлишок (нестача) постійних джерел (ЕВД), тобто різниця між наявними постійними джерелами і сумою запасів підприємства;

- надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів (Е), що отримується як різниця між наявними загальними джерелами формування запасів та запасами підприємства.

Двовимірний показник дозволяє ідентифікувати такі типи фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства:

- фінансова стійкість - характеризується надлишком джерел забезпеченості запасів джерелами їх формування;

- фінансова рівновага - характеризується надлишком загальної величини джерел формування запасів;

- фінансова нестійкість - характеризується нестачею джерел формування запасів.

Досліджувані підприємства з 1996 по 2000 р. майже не залучали кредитів (в середньому 0,2% у загальній сумі капіталу підприємств). Тому мають місце тільки дві полярні ситуації. Лише сімом господарствам була характерна фінансова стійкість, та й то лише в окремі роки.

В системі показників фінансової стійкості сільськогосподарського підприємства нами пропонується виділити такі групи показників: структури пасиву; структури активів; співвідношення між активами підприємства і джерелами їх формування.

До показників структури пасиву балансу відносимо:

коефіцієнт власного капіталу, що характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу підприємства;

коефіцієнт позикового капіталу, який визначається відношенням суми цього капіталу до підсумку балансу;

показник довготермінової фінансової незалежності, що розраховується як відношення суми постійних пасивів до загальної суми капіталу.

В групу показників структури активів включаємо:

коефіцієнт майна виробничого призначення, що характеризує стан виробничого потенціалу, визначається як частка суми залишкової вартості основних засобів і запасів у підсумку активів;

коефіцієнт придатності, який визначає частку залишкової вартості довготермінових активів у первинній їх вартості;

коефіцієнт мобільності активів, що характеризує частку поточних активів у загальній сумі активів підприємства;

коефіцієнт мобільності поточних активів, який показує частку фінансових поточних активів в їх підсумку;

коефіцієнт мобільності виробничого потенціалу, який розраховується як відношення запасів до загальної суми виробничого потенціалу підприємства.

До групи показників, які виражають співвідношення між активами сільськогосподарського підприємства і джерелами їх формування належать:

o коефіцієнт забезпеченості поточних активів власними і позиковими коштами, що розраховується як співвідношення цих джерел фінансування поточних активів та величини самих поточних активів;

o коефіцієнт забезпеченості запасів власними і позиковими джерелами, що подібний до попереднього, визначається як відношення різниці між сумою власних і позикових коштів та довгостроковими активами до вартості запасів;

o коефіцієнт маневрування власного і позикового капіталу, який характеризує мобільність цього капіталу, тобто частку, що направляється на фінансування поточних активів;

o коефіцієнт інвестування власними джерелами і довготерміновими кредитами, що розраховується як співвідношення нормальних джерел фінансування довготермінових активів та самих довготермінових активів.

Розрахунок вказаних коефіцієнтів по насіннєвих сільськогосподарських підприємствах Полтавської області за 1996-2000 рр. дозволив визначити стан фінансової стійкості та оптимальні значення показників.

Величина коефіцієнта власного капіталу має бути більше 0,5, проте зараз він зріс в середньому до 0,8-0,9. Це вказує на недостатність використання позикових коштів сільськогосподарськими підприємствами.

Для коефіцієнтів мобільності активів характерні однакові риси. На підприємствах з абсолютним фінансовим станом вони вищі, ніж у середньому по сукупності, але спостерігається тенденція до їх зниження.

Дослідженням підтверджено, що оптимальна величина коефіцієнта забезпеченості поточних активів власними та позиковими коштами є 0,6-0,8, а коефіцієнта забезпеченості запасів власними та позиковими коштами - більше 1. Проте протягом досліджуваного періоду рівень обох коефіцієнтів знизився.

Також має місце тенденція до зниження коефіцієнта інвестування власним капіталом і довготерміновими позиковими коштами. Можна вважати нормальною величиною цього коефіцієнта від 1,2 до 1,8.

Наведена система фінансових коефіцієнтів дає змогу досить повно оцінити фінансову стійкість сільськогосподарських підприємств.

Що стосується решти показників, то вони більш детально досліджують окремі моменти господарської діяльності. Такий підхід загалом закономірний, коли необхідно отримати додаткову інформацію з якогось питання.

Важливе значення в управлінні фінансовою стійкістю підприємства має періодичне дослідження його фінансової стійкості, вивчення основних факторів, що обумовлюють кризовий розвиток та подолання масштабів кризового стану шляхом впровадження механізмів фінансової стабілізації.

Для досягнення фінансової стійкості підприємства слід здійснювати ефективне управління внутрішніми факторами його діяльності, яке полягає в:

реалізації найефективніших шляхів розширення обсягів активів;

підтриманні ефективності використання необоротних активів;

оптимізації складу і структури поточних активів, раціоналізації їх обороту;

оптимізації структури власних фінансових ресурсів;

мобілізації залученого капіталу;

забезпеченні самофінансування за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики.

Важливими резервами зміцнення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств є:

формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на засадах удосконалення земельних та майнових відносин власності;

надання правовому забезпеченню більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності;

удосконалення системи управління аграрною сферою, збалансоване поєднання державного регулювання економіки агропромислового виробництва з економічною свободою підприємств;

удосконалення системи оподаткування з урахуванням специфіки галузі;

формування ефективної цінової політики;

удосконалення кредитної системи;

ліквідація заборгованості сільськогосподарських виробників;

належний страховий захист сільськогосподарських товаровиробників;

розвиток інфраструктури агропромислового ринку.

Створення сприятливого зовнішнього середовища для сільськогосподарських товаровиробників та оптимальне використання внутрішніх резервів забезпечуватиме становлення фінансової стійкості окремих суб'єктів господарювання. Фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств формуватиме стабільність сільського господарства, агропромислового комплексу і народного господарства.

Висновки

фінансовий платоспроможність сільськогосподарський

Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволили зробити ряд висновків теоретичного, методичного та практичного спрямування:

1. Фінансова стійкість характеризує такий обсяг фінансових ресурсів і такий ступінь їх використання, при якому підприємство, вільно і ефективно маневруючи грошовими коштами забезпечує безперервність і розвиток процесу виробництва та реалізації продукції за рахунок зростання капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Фінансова стійкість - це така властивість підприємства, яка дозволяє функціонувати і розвиватися в умовах мінливого внутрішнього і зовнішнього середовища, долати всі виробничо-економічні перешкоди і зберігати своє фінансове положення.

2. Основними завданнями оцінки фінансової стійкості підприємства є: вивчення відповідності між засобами і їх джерелами фінансування, раціональності їх розміщення та ефективності використання; загальна оцінка стійкості фінансового стану та факторів її зміни; визначення основних резервів зміцнення фінансової стійкості; прогнозування фінансової стабільності підприємства на перспективу. Оцінка фінансової стійкості має відповідати вимогам однозначності, комплексності і лояльності.

3. Для оцінки фінансової стійкості слід використовувати аналітичний баланс, який являє собою групування статей і розділів у форму, що полегшує розрахунок основних показників.

Активи підприємства запропоновано класифікувати за терміном використання (активи довго- та короткотермінового використання, або постійні і поточні активи) та відповідно до реального змісту (фінансові і матеріальні активи). Для зручності дослідження доцільно проводити агрегатування статей балансу.

4. Фінансова стійкість сільськогосподарського підприємства характеризується достатністю довготермінових джерел фінансування виробничих запасів. Сільськогосподарське підприємство виходячи із особливостей фінансування сезонних потреб може підтримувати фінансову рівновагу при використанні короткотермінових позик.

5. Загальна оцінка фінансової стійкості підприємства повинна включати такі етапи: складу і динаміки активів, наявності і структури поточних активів, динаміки і структури фінансових ресурсів; взаємозв'язку активу і пасиву балансу, величини власного поточного капіталу; стану дебіторської і кредиторської заборгованостей; платоспроможності.

6. Заключним етапом дослідження фінансової стійкості є розрахунок фінансових коефіцієнтів. В їх системі пропонуємо визначити три групи.

До показників структури пасиву балансу віднесено: коефіцієнт власного капіталу, коефіцієнт позикового капіталу, показник довготермінової фінансової незалежності.

В групу показників структури активів включено: коефіцієнт майна виробничого призначення, коефіцієнт придатності довготермінових активів, коефіцієнт мобільності активів, коефіцієнт мобільності поточних активів, коефіцієнт мобільності реальних активів.

До групи показників, які виражають співвідношення між активами сільськогосподарського підприємства і джерелами їх формування, віднесено: коефіцієнт забезпеченості поточних активів, коефіцієнт забезпеченості запасів власними і позиковими джерелами, коефіцієнт маневрування власного і позикового капіталу, коефіцієнт інвестування власними джерелами і довготерміновими кредитами.

7. Поточні активи і виробничі запаси сільськогосподарських підприємств за останні роки були недостатньо забезпечені власними і позиковими джерелами фінансування, власні і позикові кошти мали низьку мобільність. Підприємства майже не залучали кредитів. Проте висока придатність довготермінових активів досліджуваних підприємств і значна величина їх майна виробничого призначення свідчить про існуючий потенціал до забезпечення фінансової стійкості.

8. Ефективне управління внутрішніми факторами діяльності підприємства для досягнення фінансової стійкості має передбачати: оптимізацію складу і структури активів підприємства, раціоналізацію їх обороту; ефективне розміщення власних фінансових ресурсів та мобілізацію залученого капіталу; забезпечення самофінансування за рахунок прибутку, оптимізації податкових платежів, ефективної амортизаційної політики; ліквідацію заборгованості підприємства.

9. Створення сприятливого зовнішнього середовища для підвищення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств слід здійснювати за напрямками: формування багатоукладної аграрної економіки, забезпечення свободи вибору нових організаційно-правових форм господарювання на основі удосконалення земельних та майнових відносин власності; надання правовому забезпеченню більшої динамічності, якості і соціально-економічної результативності; удосконалення системи управління аграрною сферою; удосконалення системи оподаткування, цінової політики, кредитної системи; ліквідація заборгованості і належний страховий захист сільськогосподарських товаровиробників; розвиток інфраструктури агропромислового ринку.

Таким чином, за рахунок використання розроблених теоретично-методологічних положень та втілення запропонованих практичних заходів може бути здійснено забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств.

Література

1. Лях Л.М. Визначення суті категорії "фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств". // Науковий вісник Національного аграрного університету. / Редкол.: Д.О. Мельничук (відп. ред.) та ін. Вип.23. - К.: Національний аграрний університет, 2000. - с.216-219.

2. Лях Л.М. Про визначення основних критеріїв фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. // Економіка АПК. - 2000. - №5. - с. 42-47.

3. Лях Л.М. Проблеми визначення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. // Вісник Полтавського державного сільськогосподарського інституту. - 2000. - № 5, - с.102-104.

4. Лях Л.М. Про методику визначення коефіцієнтів фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств. // Економіка АПК. - 2001. - №2. - с.71-73

5. Лях Л.М. Фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств як критерій стабільності та незалежності партнера (основні положення методики). // Економічні проблеми розвитку АПК в умовах ринкової економіки. / Матеріали науково-практичної конференції (29-30 березня 2000 р., м. Київ, Національний аграрний університет). - К.: НАУ, ЗАТ "Нічлава", 2000. - с.52-55.

Размещено на Allbest.ru