Ліквідність комерційного банку: управління та регулювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ЛІКВІДНІСТЬ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ: УПРАВЛІННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Олійник Дмитро Михайлович

Київ Ї 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі банківської справи Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Кривов'яз Тетяна Василівна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри банківської справи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Дзюблюк Олександр Валерійович, Тернопільська академія народного господарства, завідуючий кафедрою банківської справи

кандидат економічних наук, Андрійчук Василь Матвійович, Національний банк України, заступник начальника управління грошової і банківської статистики

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту

Захист відбудеться “31” січня 2003 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 006. 02. при Київському національному економічному університеті за адресою 03680, м.Київ, пр. Перемоги, 54/1, аудиторія 203

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету.

Автореферат розісланий: “27” грудня 2002 року

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради С.С. Осадець

АНОТАЦІЯ

Олійник Д.М. Ліквідність комерційного банку: управління та регулювання. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01. -- Фінанси грошовий обіг і кредит, -- Київський національний економічний університет, Київ, 2002.

Дисертація присвячена питанням управління та регулювання ліквідністю комерційного банку. В роботі розглянуто широке коло питань, пов'язаних з банківською ліквідністю: визначено сутність, мету, підходи та методи управління та регулювання ліквідності. Запропонована класифікація факторів, що впливають на ліквідність комерційного банку. Значна увага приділена розробці ефективного механізму прогнозування банківської ліквідності. Розроблено модель оптимального, з погляду ліквідності, інвестування залишків тимчасово вільних коштів на рахунках “до запитання” в робочі активи. Розглянуто підходи до оптимізації фінансового результату банку шляхом ефективного управління його ліквідністю. Основні результати дослідження знайшли втілення в практиці роботи банків.

Ключові слова: комерційний банк, ліквідність комерційного банку, управління ліквідністю, регулювання ліквідності, ліквідна позиція, активи, зобов'язання, рефінансування.

АННОТАЦИЯ

Олейник Д.М. Ликвидность коммерческого банка: управление и регулирование. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 -- Финансы, денежное обращение и кредит. -- Киевский национальный экономический университет, Киев, 2002.

Диссертация посвящена вопросам управления и регулирования ликвидности коммерческого банка. В работе рассмотрен широкий круг вопросов, касающихся банковской ликвидности: определены суть, цель, подходы и методы управления и регулирования банковской ликвидности. Предложена классификация факторов оказывающих влияние на ликвидность коммерческого банка.

В работе проведено детальное исследование эволюции экономической мысли в вопросе управления банковской ликвидностью. На сегодняшнем этапе развития банковского дела наиболее прогрессивным признан подход к управлению ликвидностью, который не ограничивается отдельным рассмотрением в качестве источников ликвидности активов и обязательств коммерческого банка, а основывается на комплексном управлении банковским балансом.

В диссертации проведен анализ влияния экономической ситуации и денежно-кредитной политики в Украине на ликвидность коммерческих банков. Коммерческие банки Украины на протяжении последних пяти лет работают в достаточно сложных экономических условиях, а денежно-кредитная политика Национального банка Украины характеризуется в подавляющем большинстве денежной рестрикцией. Поддержание ликвидности в таких условиях становится для коммерческого банка еще более сложной задачей, что выдвигает более жесткие требования к разработке моделей управления ликвидностью.

Исследованы существующие подходы к регулированию ликвидности коммерческих банков со стороны государства. Предложен дифференцированный подход при выборе критериев, которые являются основой для управления ликвидностью на уровне коммерческого банка (критерии потока), и критериев, которые должны применяться для регулирования ликвидности со стороны государства (критерии запаса).

Проведено изучение структуры ресурсной базы коммерческих банков Украины с точки зрения ее влияния на ликвидность украинских коммерческих банков. Результаты анализа свидетельствуют о значительном удельном весе обязательств без конкретного срока изъятия в структуре ресурсной базы банков Украины.

В работе также проанализирована структура активных операций коммерческих банков Украины с точки зрения ее влияния на банковскую ликвидность. Наиболее существенную часть в структуре активных операций коммерческих банков Украины занимают кредитные операции, что делает кредитный риск одним из основных источников риска ликвидности. Также необходимо констатировать практически полное отсутствие альтернативных направлений возможного инвестирования банковских активов.

Разработана методика определения “горизонтов инвестирования” временно свободных денежных средств на текущих счетах клиентов “до востребования” в работающие активы, целью которой является минимизация риска ликвидности при инвестировании таких средств.

С учетом разработанной методики по прогнозированию остатков средств на счетах “до востребования” разработана комплексная модель управления ликвидностю коммерческого банка, которая основывается на прогнозировании денежных потоков, при этом учитываются следующие факторы: учет влияния внебалансовых требований и обязательств банка; оценка достоверности своевременной трансформации активов в денежные средства; оценка вероятности оттока денежных средств на счетах “до востребования”; коррекция ликвидной позиции в зависимости от запланированных банком действий на рынке; принятие решения о привлечении (размещении) денежных средств для покрытия их дефицита (излишка) с учетом прогноза изменения процентных ставок на кредитном рынке.

Ключевые слова: коммерческий банк, ликвидность коммерческого банка, управление ликвидностю, регулирование ликвидности, ликвидная позиция, активы, обязательства, рефинансирование.

ANNOTATION

Oliynyk D.M. Commercial Bank Liquidity: Management and Administration. - Manuscript.

Thesis to attain a Candidate of Economic Science Degree, speciality 08.04.01 - Finance, money turnover and loans, - The Kyiv National Economics University, Kyiv, 2003.

The Thesis focuses on issues pertaining to management and administration of a commercial bank's liquidity. It examines a wide range of matters related to banking liquidity: the essence, purpose, approach and method of managing and administering liquidity have been determined. A classification of factors, which influence a commercial bank's liquidity, has been proposed. Considerable attention is devoted to the development of an effective mechanism for bank liquidity prognosis. From the liquidity point of view, the best possible model of investment into working assets of balances on temporarily free “on demand” accounts has been developed. Approaches to obtaining the best possible financial results for bank by means of effective liquidity management have been examined. The fundamental results of the research have been put into practice in various banks.

Key termss: commercial bank, commercial bank liquidity, liquidity management, liquidity administration, liquidity position, assets, liabilities, refinancing.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Умови, в яких проходило становлення та продовжується розвиток банківської системи України, привели до суттєвого зростання значення банківської ліквідності. В перші роки розвитку банківської системи країни мала місце галопуюча інфляція. Така економічна ситуація багато в чому невілювала прорахунки банківських установ в сфері управління активами та пасивами. Значна частина українських банків в гонитві за надприбутками не приділяла достатньої уваги питанням управління ліквідністю. Наслідком цього стали кризи та банкрутства багатьох банків країни в другій половині 90-х років XX століття, коли монетарна стабілізація виявила нездатність таких банківських установ підтримувати свою ліквідність в нових економічних умовах.

Для банківських установ України, які зуміли своєчасно перебудувати свої стратегії та з мінімальними втратами вийти з системної кризи, питання ефективного управління ліквідністю є на сьогодні одним з найбільш актуальних. Адже, не зважаючи на позитивні зрушення в економіці країни, що спостерігаються протягом останніх років, існуючий стан речей не можна вважати сприятливим для банківської діяльності. Такі фактори, як відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, альтернативних кредитуванню напрямків інвестування коштів, недостатній рівень довіри населення до банківської системи, ставлять перед українськими банками надзвичайно складні завдання. В цій ситуації питання управління ліквідністю є життєво важливим для ефективної діяльності банку. При цьому не слід забувати, що втрата банком своєї ліквідності може стати причиною втрати коштів або навіть банкрутства значної кількості його клієнтів. Це робить банківську ліквідність проблемою не тільки економічного, але й суспільного значення.

Дослідженню банківської ліквідності присвячена значна кількість наукових праць, що були опубліковані як вітчизняними, так і зарубіжними вченими. Значний вклад у дослідження безпосередньо проблеми банківської ліквідності та суміжних питань внесли вітчизняні науковці А.М. Герасимович, О.В. Дзюблюк, О.В. Деркач, Т.Т. Ковальчук, В.М. Кочетков, І.М. Лазепко, В.М. Малюков, А.М. Мороз, М.І. Мирун, Л.О. Примостка, М.Ф. Пуховкіна, К.Є. Раєвський, М.І. Савлук, Ф.І. Шпиг, а також зарубіжні спеціалісти Едвін Дж. Долан, Тімоті У. Кох, О.І. Лаврушин, І.Д. Мамонова, Г.С. Панова, Пітер С. Роуз, Джозеф Ф. Сінкі, В.М. Усоскін, М.М. Ямпольский.

Проте, визнаючи значні успіхи, досягнуті вітчизняними та зарубіжними науковцями як в теоретичних, так і в практичних аспектах дослідження проблеми банківської ліквідності, які сприяли розширенню уявлень про ліквідність як економічну категорію, стратегії, методи і підходи до управління нею, слід зазначити, що водночас залишається не висвітленим досить широке коло питань. Зокрема, недостатньо розробленими є проблеми побудови ефективного механізму прогнозування банківської ліквідності, скоординованого управління ризиком незбалансованої ліквідності та процентним ризиком, визначення термінів на які банку доцільно інвестувати залишки на рахунках клієнтів “до запитання” без загрози для своєї ліквідності.

Важливість зазначених вище питань зумовлена тим, що вони є одними з основних чинників ефективного управління банківською ліквідністю в сьогоднішніх економічних умовах. Без практичного вирішення цих питань будь-який комерційний банк не може ефективно працювати.

Актуальність цих проблем, недостатній рівень їх вивчення та розробки в умовах переходу України до ринкових відносин, визначили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова частина науково-дослідної теми “Банківська система України: її становлення та розвиток в перехідний період до ринкової економіки” (номер державної реєстрації 0196V023340), яка розроблялася колективом кафедри банківської справи Київського національного економічного університету. Особистий внесок автора полягає в розробці підрозділу “Індикатори оцінки банківської ліквідності в умовах ринкової економіки” до розділу “Становлення та розвиток системи комерційних банків: мета і задачі”.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є проведення комплексного системного дослідження банківської ліквідності на макро і мікро рівні та розробка науково обгрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення підходів до управління та регулювання ліквідності. Для досягнення зазначеної мети в дисертації було поставлено і вирішено такі задачі:

дослідити еволюцію економічної думки щодо управління банківською ліквідністю;

дослідити існуючий інструментарій регулювання ліквідності комерційних банків з боку державних органів;

проаналізувати вплив стану економіки та грошово-кредитної політики на ліквідність комерційних банків;

дослідити структуру ресурсної бази комерційних банків України та виявити її вплив на банківську ліквідность;

проаналізувати структуру активних операцій комерційних банків України з погляду її впливу на банківську ліквідність;

розробити методичні підходи до визначення “горизонтів інвестування” коштів на поточних рахунках клієнтів банку “до запитання” без ризику втрати ліквідності;

розробити комплексну модель управління ліквідністю комерційного банку на основі прогнозування грошових потоків.

Об'єктом дослідження є діяльність комерційних банків України з управління ліквідністю та діяльність Національного банку України з регулювання ліквідності комерційних банків.

Предметом дослідження є вивчення та вдосконалення інструментарію управління та регулювання ліквідності комерційного банку.

Методи дослідження. В основу дисертаційного дослідження покладено діалектичний підхід, який виражається у вивченні питання управління та регулювання ліквідністю комерційного банку у тісному взаємозв'язку з питанням впливу банківської ліквідності на прибутковість діяльності банку. Теоретико-методологічну основу дисертації складає критичний аналіз класичних теорій та новітніх поглядів на стратегії, підходи та методи управління ліквідністю комерційного банку.

Методи дослідження, застосовані в дисертаційній роботі, грунтуються на системному аналізі економічних явищ і синтезі їх результатів. У процесі дослідження використано такі методи: вибірки, узагальнення, порівняння, групування (для вивчення й аналізу структури активів та зобов'язань різних груп комерційних банків України і впливу існуючої структури на банківську ліквідність); факторний аналіз (для дослідження факторів, що впливають на банківську ліквідність); математичного моделювання, статистичні методи, методи графічного зображення даних (для дослідження можливих термінів інвестування безстрокових коштів на банківських рахунках в робочі активи без загрози для ліквідності, та для побудови комплексної моделі управління ліквідністю комерційного банку на основі прогнозування грошових потоків).

У дослідженні використано законодавчі та нормативні акти України, які регламентують діяльність фінансово-кредитних інститутів, наукові праці та методичні розробки, роботи провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, матеріали науково-практичних конференцій, семінарів, періодичні видання, методичні матеріали міжнародних організацій (Світового банку, ЄБРР), статистична інформація, практичні дані, а також власні джерела автора. Для аналізу конкретних економічних явищ діяльності банків в сфері управління ліквідністю використано матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, АППБ “Аваль” та інші матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів. Найбільш вагомі результати, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, полягають у наступному:

розроблено методичні підходи до прогнозування залишків коштів в портфелі депозитів “до запитання” комерційного банку;

запропоновано класифікацію “горизонтів інвестування” для залишків на рахунках “до запитання” комерційного банку;

обгрунтовано виділення двох окремих напрямів в управлінні ліквідністю банку: управління ліквідністю в короткостроковому періоді та управління ліквідністю в довгостроковому періоді;

деталізовано розмежування напрямів застосування підходів до банківської ліквідності: з точки зору зовнішнього регулювання (як запасу) та з точки зору управління на рівні банку (як запасу так і потоку);

уточнено визначення категорій “ліквідність комерційного банку”, “управління ліквідністю комерційного банку” та “регулювання ліквідності комерційного банку”;

доповнено та уточнено класифікацію факторів, що впливають на ліквідність комерційного банку.

Практичне значення одержаних результатів полягає у наступному:

розроблено методики розрахунку нормативів поточної ліквідності та короткострокової ліквідності, які були прийняті Національним банком України (довідка впровадження № 45-213/2284-6890 від 05.09.2001р.);

розроблено рекомендації щодо напрямів удосконалення політики обов'язкових резервів НБУ;

розроблено алгоритм прогнозування залишків коштів на рахунках “до запитання” в комерційному банку;

розроблено комплексну модель управління ліквідністю комерційного банку на основі прогнозування грошових потоків.

Розроблені в дисертаційній роботі підходи, методики та отримані результати мають практичне значення і рекомендовані до впровадження в комерційних банках України з метою покращення рівня управління ліквідністю. Окремі пропозиції і рекомендації дисертаційного дослідження успішно впроваджено в практичну діяльність АППБ “Аваль” (довідка впровадження №08-1/2-86 від 14.05.2001р.), АБ “Еталон” (довідка впровадження №06/1128 від 17.05.2001р.), АТ “Індустріально-експортний банк” (довідка впровадження №25-28/504 від 14.05.2001р.).

Результати дисертаційного дослідження використані в навчальному процесі Української фінансово-банківської школи (довідка впровадження №59/БШ від 15.05.2001р.). Науково-методичні підходи до аналізу та побудови моделей управління ліквідністю комерційного банку можуть бути використані у вищих навчальних закладах при викладанні навчальних дисциплін “Банківська справа”, “Банківський менеджмент”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження і його результати викладені в опублікованих автором наукових працях. Результати роботи обговорювались на засіданнях кафедри банківської справи Київського національного економічного університету у 1997Ї2001 роках. Рекомендації автора з питань управління та регулювання банківської ліквідності були викладені та обговорені на міжнародному семінарі “Проблеми аналізу фінансового стану банків і оцінки міжбанківських ризиків” (м. Київ, 2000), конференції “Недержавна система безпеки підприємництва як суб'єкт національної безпеки України” (м. Київ, 2001), міжнародному форумі “Східноєвропейський ризик-менеджмент” (м. Київ, 2002).

Публікації. За матеріалами дослідження опубліковано 4 наукових праці загальним обсягом 2,0 друк.арк., у тому числі 3 статті обсягом 1,7 друк.арк. опублікованих у наукових фахових виданнях та 1 тези доповіді в збірнику наукових праць за матеріалами науково-практичної конференції обсягом 0,3 друк.арк.

Структура і обсяг дисертації. Структура дисертації визначається метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертаційну роботу викладено на 194 сторінках машинописного тексту, включає 33 таблиці на 19 сторінках, 6 рисунків на 3 сторінках, має 2 додатки на 2 сторінках. Список використаних джерел містить 132 найменування на 12 сторінках.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

управління ліквідність комерційний банк

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету і основні завдання дисертації, об'єкт, предмет і методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Сутність та значення банківської ліквідності в умовах ринкової економіки” досліджено еволюцію економічної думки щодо управління та регулювання банківської ліквідності, проведено аналіз а також дано оцінку та розроблено пропозиції щодо вдосконалення методики розрахунку існуючих нормативних показників регулювання ліквідності комерційних банків в умовах ринкової економіки.

Детальний аналіз численних наукових праць як вітчизняних так і зарубіжних науковців стосовно банківської ліквідності дав автору змогу сформулювати власний погляд на ліквідність комерційного банку як на здатність банку своєчасно і в повному обсязі виконувати взяті на себе балансові та позабалансові зобов'язання та своєчасно і в повному обсязі забезпечити можливі потреби платоспроможних клієнтів в кредитних коштах, за умови збереження постійної позитивної маржі між середньою вартістю наданих та залучених коштів, з урахуванням затрат пов'язаних з кредитним ризиком та затрат пов'язаних з обов'язковим резервуванням. На думку дисертанта під ризиком незбалансованої ліквідності слід розуміти ситуацію виникнення як дефіциту так і надлишку ліквідних коштів. Виходячи з формулювання категорії “ліквідність комерційного банку”, автором сформульовано власне визначення поняття “управління ліквідністю комерційного банку” як сукупності методів та прийомів генерування банком необхідної суми ліквідних коштів на визначений момент часу та за прийнятною ціною.

Дисертантом запропоновано виділення двох окремих напрямів в управлінні ліквідністю комерційного банку: управління ліквідністю в короткостроковому періоді та управління ліквідністю в довгостроковому періоді. Управління ліквідністю в короткостроковому періоді слід розглядати з позиції управління грошовими потоками банку для забезпечення виконання усіх зобов'язань банку. При управлінні ліквідністю в довгостроковому періоді необхідно виходити із урахування побудови оптимальної структури балансу банку, виходячи із раціонального співвідношення ліквідності і прибутковості.

Враховуючи те, що ліквідність комерційного банку є об'єктом посиленої уваги з боку держави, дисертант вважає за доцільне визначення категорії “регулювання ліквідності комерційного банку”, як діяльності уповноважених державних органів по встановленню законодавчих обмежень щодо проведення комерційним банком операцій з метою мінімізації ризику невиконання банком своїх зобов'язань.

Критичний аналіз економічної літератури та власні теоретичні дослідження дозволили автору доповнити існуючу класифікацію факторів впливу на банківську ліквідність в частині визначення типових та індивідуальних факторів. Так, за характером впливу доцільним є поділ на зовнішні та внутрішні фактори. В свою чергу, серед зовнішніх факторів впливу на ліквідність комерційного банку дисертант виділяє: загальний стан економіки держави; стан міжнародних валютних та фінансових ринків; направленість грошово-кредитної політики, що проводиться в державі; рівень регулювання діяльності банків з боку держави. Серед внутрішніх факторів на думку автора доцільним є виділення двох основних груп: економічні фактори та організаційні фактори. Серед економічної групи факторів виділено такі, як: наявна структура активів банку; наявна структура зобов'язань банку; відповідність структури активів та зобов'язань банку; адекватність та варіативність розроблених в банку стратегій управління ліквідністю. До організаційної групи факторів належать: організаційна побудова та розподіл повноважень структурних підрозділів банку, що приймають участь в процесі управління ліквідністю; рівень менеджменту банку; рівень кваліфікації банківських працівників. Зважаючи на характер впливу на банківську ліквідність, до типових факторів автор відносить зовнішні та внутрішні економічні фактори, а до індивідуальних -- внутрішні організаційні фактори.

Проалізовані в дисертації етапи еволюції теорій ліквідності дозволяють автору стверджувати, що існує надзвичайно тісний взаємозв'язок між поглядами економічної науки на банк як фінансову установу та його функції в суспільстві, з одного боку, та на механізми і підходи, що мають забезпечувати ліквідність банку, з іншого. Економічна наука розглядає сучасний банк як супермаркет фінансових послуг, як фінансову установу, основною функцією якої є ефективне інвестування тимчасово вільних коштів суспільства. Відповідно, на сьогодні найбільш прогресивною теорією управління ліквідністю має стати теорія, що спирається на управління не окремими частинами банківського балансу, а балансом банку в цілому.

Переважна більшість науковців розглядаючи підходи до управління банківською ліквідністю з позицій потоку та запасу характеризують останній підхід як недостатньо ефективний. Вцілому погоджуючись з обмеженістю підходу до управління ліквідністю з позицій запасу, та на підтвердження цього обгрунтувавши умовну залежність реального рівня ліквідності активів та зобов'язань банку від номінального терміну їх погашення, автор обгрунтовує необхідність подальшого застосування цього підходу при регулюванні ліквідності банків з боку відповідних державних органів. Підхід до управління ліквідністю з позицій потоку розглядається автором як основа для побудови ефективних моделей управління ліквідністю на рівні комерційного банку.

Аналіз міжнародного досвіду в застосуванні нормативів регулювання ліквідності також дає підстави дисертанту стверджувати, що застосування методу коефіцієнтів не дає змоги з необхідним ступенем достовірності об'єктивно оцінити стан ліквідності банку. На думку автора при визначенні необхідного рівня банківської ліквідності з боку державних регулюючих органів, доцільно застосовувати системний підхід, який крім методу розрахунку коефіцієнтів об'єднував би такі методи оцінки ліквідності банку як метод групування активів банку за рівнем ліквідності, метод порівнянь, рейтинговий метод та інші.

В дисертаційній роботі детально проаналізовано еволюцію та сучасний стан застосування Національним банком України для регулювання банківської ліквідності економічних нормативів. Автором зроблено висновок, що переважну більшість встановлених НБУ економічних нормативів можна віднести до показників, дотримання (чи не дотримання) яких прямо чи опосередковано впливає на ліквідність комерційного банку. Встановленні НБУ у вигляді економічних нормативів обмеження значною мірою зменшують ризик трансформації кредитного, валютного та процентного ризику в ризик ліквідності.

Дисертантом була обгрунтована доцільність та запропоновані до впровадження методики розрахунку нормативів поточної ліквідності та короткострокової ліквідності. Зазначені методики, на відміну від діючих раніше, передбачають врахування збалансованості залучення банком коштів та інвестування їх у відповідні активи за строками, що на думку автора дає змогу більш адекватно оцінювати стан ліквідності комерційного банку. Крім того, зазначені методики по суті допускають можливість того, що деяка частина зобов'язань банку може бути інвестована ним в більш довгострокові активи, ніж термін відповідних зобов'язань, що є природнім для банківської діяльності.

У розділі 2 “Комплексний аналіз факторів впливу на ліквідність комерційного банку” проаналізовано основні зовнішні та внутрішні економічні фактори впливу на ліквідність комерційного банку, а саме: проведено аналіз впливу загального стану економіки та грошово-кредитної політики на ліквідність комерційних банків, проаналізовано ресурсну базу комерційних банків України, та дано оцінку впливу структури активів та зобов'язань комерційних банків України на їх ліквідність.

На думку автора, для розробки ефективних моделей та сценаріїв управління ліквідністю комерційний банк зобов'язаний максимально враховувати вплив зовнішніх факторів на його ліквідність. Для визначення харатеру та обсягу впливу зовнішніх факторів на ліквідність українських комерційних банків в роботі проведено детальний аналіз стану грошового ринку в Україні за період 1997 -- 2001 років.

Оцінка структури грошової маси в Україні засвідчила стабільно високий показник частки грошей, що знаходяться поза банківською системою. За останні 5 років частка грошового агрегата М0 коливалася в межах 40 -- 49%. Така ситуація, на думку автора, значно послаблює загальну ліквідність банківської системи України та водночас свідчить про значний потенціал підвищення загальної ліквідності вітчизняних комерційних банків у разі покращення макроекономічної ситуації в країні. Виявлена динаміка в структурі грошової маси вцілому є позитивною. В такій ситуації одним із основних завдань Національного банку України та уряду є створення умов для повернення грошових коштів до банків. Крім суттєвого підвищення загальної ліквідності банківської системи України, це сприятиме зростанню інвестиційного потенціалу банків.

Виходячи з поставлених в роботі задач дисертантом було проведено детальний аналіз показника структури коштів на рахунках підприємств, організацій та населення в комерційних банках України. Структурний аналіз було здійснено з позицій валютного номінування, строковості та суб'єктної належності коштів.

Результати засвідчили, що перереважна більшість коштів на рахунках в комерційних банках України номінована в національній валюті, та спостерігається тенденція до збільшення частки таких коштів в ресурній базі банків (станом на 01.01.2002р. -- 68%).

Основну частину ресурсів банківської системи України протягом періоду що аналізується складали кошти, що належать юридичним особам. Однак проведений аналіз виявив тенденцію до стрімкого зменшення частки коштів юридичних осіб (за останні 5 років зменшення з 78% до 57%) та відповідне збільшення частки коштів фізичних осіб в ресурсній базі українських комерційних банків. На думку автора, при умові збереження позитивних макроекономічних тенденцій, структура ресурсної бази українських комерційних банків найближчим часом буде аналогічною структурі ресурсної бази банківських систем економічно розвинутих країн, де провідну роль відіграють саме кошти фізичних осіб.

Особливо важливими, виходячи з поставлених в роботі задач, є отримані результати, що характеризують строковість ресурсної бази українських комерційних банків. Так, частка коштів “до запитання” коливається в діапазоні 70 -- 80% для коштів юридичних осіб та 27 -- 39% для коштів фізичних осіб. Середній показник коштів “до запитання” в ресурсній базі банківської системи України складав станом на 01.01.2002р. 53%. Така значна частка коштів “до запитання” в ресурсній базі будь-якого банку надзвичайно ускладнює процес управління ліквідністю. Одержані результати свідчать про неабияку важливість для комерційних банків України досконалого вивчення закономірностей динаміки залишків на рахунках “до запитання”. Тілки вирішення цієї задачі, на думку автора, дозволить будувати ефективні стратегії управління ліквідністю за існуючих умов.

Проаналізувавши загальну структуру активів банківської системи України, дисертант дійшов висновку, що економічна ситуація останніх років зумовила відсутність у комерційних банків шляхів інвестування наявних вільних коштів альтернативних кредитним операціям. Зважаючи на частку кредитів в оборотних активах банківської системи України (69% станом на 01.01.2002р.), автор підкреслює важливість ефективного управління кредитним ризиком для успішного управління ліквідністю.

Дослідивши грошово-кредитну політику, яка проводился в Україні в період 1997--2001 років дисертант дійшов висновку, що Національний банк України не забезпечує достатньої підтримки ліквідності комерційних банків через механізми рефінансування, про що свідчать вкрай незначні обсяги кредитування НБУ комерційних банків. Частка кредитів комерційним банкам з боку НБУ коливалась за останні 5 років в діапазоні 0,9 -- 6,2%% загальних активів НБУ.

Проаналізувавши політику обов'язкових резервів НБУ та світовий досвід в цьому напрямі, автором запропоновані напрями її удосконалення:

надання комерційним банкам дозволу вкладати частину коштів обов'язкового резерву у державні цінні папери, що приносять дохід;

виплати комерційним банкам часткової компенсації за зберігання мінімальних резервів;

більш поглибленої диференціації нормативів резервування коштів залежно від виду депозитного вкладу та його впливу на грошову масу.

З метою аналізу впливу структури ресурсної бази та активів комерційних банків України на їх ліквідність дисертантом проаналізовано балансові показники банків -- членів Асоціації українських банків за останні 3 роки. Для цілей аналізу автором було проведено власне групування банків залежно від обсягу чистих активів, та дедально досліджено специфіку ресурсної бази кожної з виділених п'яти груп банків.

Аналіз структури комерційних банків України дав дисертанту змогу виділити основні фактори, що впливають на ліквідність будь-якого комерційного банку з боку його ресурсної бази:

структура депозитів банку з погляду їх строковості та суб'єктності;

рівень концентрації портфеля депозитів банку;

сезонні або циклічні коливання рівня депозитів в портфелі банку;

рівень чутливості депозитів банку до зміни відсоткових ставок.

Проведене дослідження виявило загальну для банківської системи України тенденцію зростання обсягу операцій із залучення банками коштів. Для всіх виділених груп банків характерним є те, що найбільшу частку в структурі зобов'язань становлять зобов'язання за депозитами та залишками на поточних рахунках клієнтів.

Важливим результатом аналізу стало виявивлення надзвичайно великої частки депозитів “до запитання” в структурі клієнтської бази всіх проаналізованих груп банків (середній показник вибірки -- близько 65% клієнтських коштів). Це дозволило дисертанту зробити висновок про необхідність більш детально зосередитись на дослідженні депозитів “до запитання” та їх впливу на банківську ліквідність.

Включення депозитів “до запитання” до загальної моделі управління банківською ліквідністю є надзвичайно складним питанням. Адже ці кошти не мають конкретно встановленого строку вилучення, і банк фактично не має змоги заздалегідь спрогнозувати настання цього строку. При цьому, вся сутність ризику банківської ліквідності полягає саме в неочікуваних змінах в активах та пасивах банку. Адже за тієї умови, що банку були б наперед достовірно відомі строки та обсяги змін у структурі його балансу, ризику ліквідності не існувало б взагалі. З іншого боку, залишки на депозитах “до запитання” є найбільш дешевим джерелом ресурсів комерційного банку, тобто наявність таких депозитів у структурі зобов'язань банку мінімізує його витрати, і, відповідно, сприяє максимізації чистого процентного доходу. Ця ситуація є яскравим проявом дилеми “ліквідність -- прибутковість”.

Проведене дослідження дозволило дисертанту зробити висновок, що вирішення задачі прогнозування залишків на депозитах “до запитання” є одним з ключових питань ефективного управління ліквідністю в короткостроковому аспекті для комерційних банків України. А основним завданям управління ліквідністю у довгостроковому аспекті для вітчизняних банків є формування такого портфеля депозитів, який би був достатньою мірою диверсифікованим, прогнозованим та прийнятним за вартістю.

В дисертації проведено детальний аналіз структури активів українських банків, що увійшли до вибірки та впливу існуючої структури на банківську ліквідність. Важливість такого дослідження підтверджується тим, що більшість теорій управління банківською ліквідністю зосереджують свою увагу саме на активах банку. Основним результатом проведеного аналізу є виявлення того, що для всіх досліджених груп банків кредитні операції є основним напрямом розміщення своїх активів. Так, кредитні операції (включаючи міжбанківські кредити) загалом за вибіркою становили 60 % загальних активів банків та 90 % від обсягу робочих активів, тобто активів, що забезпечують дохід. А показник частки вкладень в державні цінні папери, які в світовій банківській практиці є розумною альтернативою вирішення дилеми “ліквідність -- прибутковість”, за останні три роки знизився вдвічі та склав всього 6,7% загальних активів банків вибірки. В цій ситуації можна стверджувати про надзвичайно високу залежність ефективного управління ліквідністю від успішного управління кредитним ризиком.

Проведений аналіз також засвідчив, що загальний рівень ліквідності комерційних банків України за останні три роки дещо знизився. Адже загальна частка резервів першого та другого порядку в загальній сумі банківських активів зменшилась за цей період на 6,7 % (з 40,5 % до 33,8 %). Таке зниження рівня ліквідності в абсолютних показниках не критичне для банківської системи України і є логічним наслідком зростання обсягів кредитування внаслідок пожвавлення економічного зростання в державі в період, що аналізується. Більше занепокоєння в даному випадку викликає відсутність достатньої кількості платоспроможних позичальників, що в умовах відсутності альтернативи змушує банки здійснювати високоризиковані кредитні операції.

В дисертації проведено дослідження категорії “ліквідність активу” та визначено узагальнені фактори, що впливають на ліквідність активів банку:

загальний стан національної економіки та міжнародних ринків;

монетарна ситуація на внутрішньому та зовнішніх ринках;

рівень розвиненості ринків кожної окремо взятої групи активів;

досконалість нормативної бази, яка регламентує операції на ринку кожної окремо взятої групи активів.

Аналіз структури активів українських комерційних банків засвідчив, що вона не є оптимальною з точки зору співвідношення ліквідності та прибутковості. Основною причиною цього, на думку автора, є стан українського фінансового ринку. Враховуючи результати дослідження проведеного в другому розділі дисертаційної роботи, одною з найважливіших задач ефективного управління ліквідністю для українських банків є пошук оптимальної моделі інвестування коштів на депозитах “до запитання” в робочі активи.

У розділі 3 “Моделювання управління ліквідністю комерційного банку” розглядаються питання, пов'язані з дослідженням впливу депозитів “до запитання” на ліквідність комерційного банку, створенням методики прогнозування залишків коштів на рахунках “до запитання”, та проведено роботу з розробки моделі управління ліквідністю комерційного банку на основі прогнозування грошових потоків.

Дисертантом проведено дослідження особливостей функціонування клієнтських рахунків “до запитання” та зроблено висновок про необхідність проведення банком роботи по вивченню чинників стабільності наявної у нього ресурсної бази з метою визначення можливих “горизонтів інвестування” (оптимальних значень обсягу та строків, на які з мінімальним ризиком для ліквідності банк може інвестувати тимчасово вільні кошти своїх клієнтів).

В роботі проведено дослідження щоденних залишків на рахунках “до запитання” в ЦО АППБ “Аваль” протягом одного календарного року. Результати емпіричного дослідження свідчать про те, що протягом календарного року значна частина коштів на рахунках “до запитання” була стабільною. Це дало змогу автору зробити висновок про те, що банк може дозволити собі інвестувати певну частину залишків на рахунках “до запитання” в середньо- та довгострокові активи без загрози для своєї ліквідності. Основним завданням в цьому випадку є визначення оптимальних “горизонтів інвестування” таких коштів.

Для розв'язання поставленої задачі автором було використано апарат теорії ймовірностей і математичної статистики. Числове значення залишку коштів на рахунку “до запитання”, на думку дисертанта, є величиною випадковою та безперервною на відрізку від 0 до + (тобто величина залишку теоретично може приймати будь-яке значення на даному проміжку). Відповідно до закону великих чисел, сумарна поведінка значної кількості випадкових величин майже втрачає випадковий характер та стає закономірною. Для передбачення поведінки безперервної випадкової величини, якою є сума залишків на рахунках “до запитання”, у відповідності до положень центральної граничної теореми було визначено функцію розподілу ймовірностей такої випадкової величини як функцію нормального розподілу:

де a Ї математичне сподівання залишків на рахунках “до запитання”;

Ї середнє квадратичне відхилення залишків на рахунках “до запитання”.

Відповідно ймовірність того, що значення залишку на рахунках банку “до запитання” Х (за умови, що ця випадкова величина розподілена за нормальним законом) прийме значення, що належить інтервалу (, ) визначається формулою:

де , Ї межі інтервалу значення залишку на рахунках “до запитання”;

Ї середньоквадратичне відхилення залишку на рахунках “до запитання”;

a Ї математичне сподівання залишку на рахунках “до запитання”.

В практичній діяльності банку при плануванні його ліквідності важливо знати ймовірність падіння залишку на рахунках “до запитання” нижче визначеного рівня. Цю задачу автором пропонується вирішувати за допомогою застосування формули:

де Ї позитивна величина відхилення залишку;

Ф(х) Ї функція Лапласа.

Доцільність застосування такого підходу обгрунтовується тим, що якісний склад портфеля рахунків “до запитання” комерційного банку, як правило, відповідає вимогам, що висуваються центральною граничною теоремою. Так, значення залишків на рахунках “до запитання” більшості клієнтів не залежать від значень, яких набувають залишки на рахунках “до запитання” інших клієнтів цього ж банку. Кількість клієнтських рахунків в портфелі банків є досить значною для того, щоб зробити висновок про надзвичайно малу значимість залишку на кожному окремо взятому поточному рахунку в загальній сумі залишків на рахунках “до запитання”. На підтвердження цього висновку дисертантом було проведено розрахунки, що підтвердили розподіл за нормальним законом залишків на рахунках “до запитання” в ЦО АППБ “Аваль” протягом одного календарного року.

Автором запропоновано класифікацію “горизонтів інвестування” для залишків на рахунках “до запитання”. В основу даної класифікації покладено ймовірність існування мінімального залишку на відповідній групі рахунків “до запитання” (табл. 1). Наведена шкала “горизонтів інвестування” була протестована на базі ЦО АППБ “Аваль” та покладена в основу моделі управління ліквідністю.

Таблиця 1. Класифікація визначення “горизонтів інвестування” коштів на рахунках “до запитання”

Ймовірність існування певного мінімального залишку	“Горизонт інвестування”
P > 95 %	Інвестиційні кошти
80 % < P ? 95 %	Довгострокові кредити
65 % < P ? 80 %	Середньострокові кредити
50 % < P ? 65 %	Короткострокові кредити
25 % < P ? 50 %	Кортоткострокові фінансові інструменти
P ? 25 %	Каса та кореспондентські рахунки

Запропонований підхід до визначання “горизонтів інвестування” дає банку змогу досить ефективно здійснювати управління своєю ліквідністю шляхом розміщення коштів на рахунках “до запитання” у високодохідні активи з мінімальним ризиком для своєї ліквідності. Це дає змогу суттєво максимізувати фінансові результати банку через збільшення процентної маржі при інвестуванні найбільш дешевих ресурсів в середньо- та довгострокові активи.

Дисертантом розроблено алгоритм прогнозування залишків коштів на рахунках “до запитання” в комерційному банку:

Детальний аналіз якісного та кількісного складу портфеля депозитів “до запитання” з метою виявлення рахунків, залишки на яких становлять значну частку в загальній сумі залишків.

Рахунки, що становлять значну частку в загальній сумі залишків аналізуються окремо з метою виявлення специфічних особливостей динаміки залишків на таких рахунках та врахування таких особливостей при плануванні напрямів розміщення таких коштів в активні операції.

Залишки на решті рахунків “до запитання” розглядаються як безперервна випадкова величина, що розподілена за законом, близьким до нормального. Це дає змогу визначити “горизонти інвестування” відповідної частини залишків, спираючись на розроблену в дисертації методику.

Отримані результати використовуються банком при розробці комплексної моделі управління ліквідністю банку.

Автором запропоновано комплексну модель управління ліквідністю комерційного банку на основі прогнозування грошових потоків, алгоритм якої можна представити у послідовності виконання наступних етапів: врахування впливу позабалансових вимог та зобов'язань банку; оцінка достовірності своєчасної трансформації активів у грошові кошти; оцінка ймовірності вилучення клієнтами частини коштів на рахунках “до запитання”; корекція ліквідної позиції залежно від запланованих банком дій на ринку; прийняття рішення про залучення (розміщення) грошових коштів для покриття їх дефіциту (надлишку) з урахуванням прогнозу зміни відсоткових ставок на кредитному ринку.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці комплексної моделі управління ліквідністю комерційного банку та підходів до регулювання банківської ліквідності з боку держави. Результати проведеного дослідження дають підстави для наступних висновків:

Управління ліквідністю є одним із основних інструментів фінансового менеджменту, який включає в себе сукупність методів та прийомів генерування банком необхідної суми ліквідних коштів на визначений момент часу та за прийнятною ціною. Основним завданням ефективного управління ліквідністю є своєчасне і повне виконання банком своїх балансових і позабалансових зобов'язань, та своєчасне і повне забезпечення можливих потреб платоспроможних клієнтів в кредитних коштах, за умови збереження постійної позитивної маржі між середньою вартістю наданих та залучених коштів, з урахуванням затрат пов'язаних з кредитним ризиком та затрат пов'язаних з обов'язковим резервуванням. Зважений підхід до управління ліквідністю є одним з основних інструментів максимізації прибутку банку. Регулювання ліквідності комерційного банку слід трактувати як діяльність уповноважених державних органів по встановленню законодавчих обмежень операційної діяльності комерційного банку з метою мінімізації ризику невиконання комерційним банком своїх зобов'язань.

Доцільним є виділення двох окремих напрямів управління ліквідністю комерційного банку. Управління ліквідністю в короткостроковому періоді -- як управління грошовими потоками з метою виконання всіх зобов'язань банку. Управління ліквідністю в довгостроковому періоді -- формування оптимальної структури балансу банку виходячи із раціонального співвідношення ліквідності і прибутковості.

Діяльність з управління ліквідністю банку на сучасному етапі розвитку фінансового ринку не може керуватися теоріями, що спираються виключно на окремі частини банківського балансу. Найбільш прогресивною теорією управління ліквідністю на сьогодні є теорія, що спираєься не на окремі частини банківського балансу, а на управління балансом банку в цілому.

Обгрунтовано необхідність подальшого використання діагностики ліквідності з позицій запасу як основного методу регулювання ліквідності комерційних банків з боку відповідних державних органів. Підхід до управління ліквідністю з позицій потоку розглядається автором як основа для побудови ефективних моделей управління ліквідністю на рівні комерційного банку.

На сьогодні комерційні банки України працюють в досить несприятливому для підтримання своєї ліквідності середовищі. Про це свідчать відсутність стабільної ресурсної бази, обмежена сфера проведення активних операцій з достатнім ступенем ліквідності, рестрикційна грошово-кредитна політика НБУ. Всі ці фактори засвідчують особливу значимість на сучасному етапі розробки комплексних моделей управління ліквідністю комерційного банку.

Визначені основні фактори, що впливають на ліквідність комерційного банку з боку його ресурсної бази:

структура депозитів банку з погляду їх строковості та суб'єктної належності (співвідношення між строковими депозитами та депозитами до запитання; співвідношення між депозитами юридичних та фізичних осіб);

рівень концентрації портфеля депозитів банку (наявність значних для банку сум депозитів, що перебувають під впливом однієї групи факторів);

наявність сезонних або циклічних коливань рівня депозитів в портфелі банку;

рівень чутливості депозитів банку до зміни відсоткових ставок.

Прогнозування рівня залишків на депозитах “до запитання”, виходячи з надзвичайно високої частки таких депозитів в структурі зобов'язань українських банків, є одним з ключових питань ефективного управління ліквідністю в короткостроковому аспекті. Одним з ключових питань управління ліквідністю у довгостроковому аспекті для вітчизняних банків є формування збалансованого портфеля депозитів.

Показники розподілу активів українських комерційних банків свідчать про те, що адекватної альтернативи кредитним операціям при прийнятті банком рішення про інвестування коштів практично немає. При цьому спостерігається тенденція зростання обсягів кредитування “прямого” позичальника при значній обмеженості такого ринку. Це ставить вітчизняні банки в надзвичайно складне становище як щодо необхідності підтримання запланованого рівня прибутковості, так і щодо ліквідності. Також необхідно констатувати фактичну відсутність розвиненого ринку державних цінних паперів, який в світовій банківській практиці є розумною альтернативою при вирішенні банками дилеми “ліквідність -- прибутковість”.

Визначено узагальнені фактори, що впливають на ступінь ліквідності активів банку:

загальний стан національної економіки та міжнародних ринків;

монетарна ситуація на внутрішньому та зовнішніх ринках;

рівень розвиненості ринків кожної окремо взятої групи активів;

досконалість нормативної бази, яка регламентує операції на ринку кожної окремо взятої групи активів.

Запропоновано методику прогнозування залишку коштів в портфелі депозитів “до запитання” комерційного банку. Дана методика базується на законі великих чисел, згідно з яким сумарна поведінка значної кількості випадкових величин (в нашому випадку залишків на окремих рахунках, що входять до портфеля депозитів “до запитання” комерційного банку) майже втрачає випадковий характер та стає закономірною.

Розроблено класифікацію “горизонтів інвестування” для залишків на рахунках “до запитання”. Критерієм такої класифікації обрано ймовірність існування мінімального залишку на відповідній групі рахунків “до запитання”. Визначення “горизонтів інвестування” залишків на рахунках “до запитання” дозволило включити прогноз залишку коштів на таких рахунках до комплексної моделі управління ліквідністю комерційного банку. Крім того, визначення “горизонтів інвестування” залишків на рахунках “до запитання” дає змогу комерційним банкам більш ефективно інвестувати тимчасово вільні кошти на рахунках клієнтів з метою максимізації банківського прибутку при мінімальному ризику для ліквідності.

...