Податкове регулювання економічного розвитку

Дослідження впливу окремих макроекономічних показників на надходження податку з доходів фізичних осіб дало змогу розробити метод прогнозування залежно від розміру ВВП:

ПП_t = ПП _(t-1) * ІСЦ_t ВВП_t * КE^ВВП_t ,

де ПП_t - прогнозний обсяг надходжень податку з доходів фізичних осіб;

ІСЦ_t - індекс споживчих цін у t - му році;

ВВП_t прогнозна зміна ВВП до попереднього року;

КE^ВВП_t коефіцієнт еластичності прибуткового податку з громадян по відношенню до зміни ВВП для t-го року.

Виходячи з проведеного аналізу теоретичних основ, а також на основі дослідження міжнародного досвіду побудови податкових систем сформульовано низку рекомендацій з реформування системи ПДВ в Україні, зокрема, серед основних пропозицій варто виділити розширення бази оподаткування і скасування більшості несоціальних пільг.

Система оподаткування малого бізнесу передбачає виділення трьох рівнів платників податків: середні підприємства, малі підприємства і особливо малі підприємства з розрахунком бази оподаткування для малого підприємства на основі потоку готівки, а для особливо малого - на основі доходу, що оцінений за непрямими ознаками. Розроблена схема надасть можливість спростити облік, встановити формальні правила для визначення податкових зобов'язань, що унеможливить для податкової адміністрації визначення бази оподаткування на свій розсуд. Оцінка на основі непрямих ознак потенційного доходу платників податків сприятиме встановленню фіксованих платежів у бюджет та не дасть можливості ухиляння від оподаткування для підприємств, що не відносяться до категорії малих.

Основними принципами реформування акцизного оподаткування є встановлення таких правил сплати акцизу, які б максимальною мірою обмежили можливість ухиляння від оподаткування як законними, так і незаконними методами. У зв'язку з цим запропоновано більш спрощені принципи оподаткування акцизами, зокрема перехід від адвалорної ставки податку до специфічної.

Розроблена в дисертаційній роботі схема оподаткування нерухомості передбачає об'єднання плати за землю і податків на нерухомість, а також застосування диференційованого підходу до оподаткування нерухомості, що істотно скоротить витрати на адміністрування податку, а також дозволить за допомогою методів оцінки ринкової вартості всієї нерухомості у сукупності (землі і будівель) встановлювати такий податковий тягар, що зробить об'єктивно невигідним неефективне використання об'єктів нерухомості. Визначення вартості об'єктів оподаткування для комерційних споруд слід здійснювати на основі капітальної ринкової вартості житла або за обсягом накопиченої вартості оренди для зазначених чи аналогічних приміщень, або на основі вартості відтворення ідентичного об'єкту нерухомості із застосуванням певного дисконтуючого коефіцієнта (залежно від віку об'єкта); а для промислових - на основі дохідності на одиницю площі приміщень, що дозволить зменшити масштаби ухиляння від оподаткування нерухомості шляхом затягування закінчення будівництва, оскільки передбачається оцінка споруд за їх реальною вартістю на момент оподаткування.

У четвертому розділі “ Формування дохідної і витратної частин бюджету як інструменту реалізації податкової політики держави" обгрунтовано необхідність і функції держави у бюджетному регулюванні економічних процесів, визначено структуру і динаміку податків у складі доходів бюджету, розглянуто і запропоновано методи прогнозування податкових надходжень до бюджету, проаналізовано державні видатки і підходи щодо збільшення асигнувань у реальний сектор економіки з метою розширення бази оподаткування, а також запропоновано напрями вдосконалення бюджетного процесу з позицій податкового регулювання економічного розвитку.

Головними завданнями бюджетної політики у найближчій перспективі є створення інституціональних умов для оптимізації бюджетної і податкової системи, спрямованих на забезпечення формування високоефективної системи державних фінансів.

Проведений аналіз показав як тісні зв'язки податкової і бюджетної політики, так і слабкі сторони останньої. Серед факторів, які створюють негативний вплив бюджетної системи на макроекономічну ситуацію, вказано наступні:

недостатній обсяг інвестицій в основний капітал;

недостатня забезпеченість господарського обороту в реальному секторі економіки грошовими і кредитними ресурсами через слабкий розвиток банківської системи як фінансового інституту;

недостатня бюджетна підтримка інвестиційної й інноваційної діяльності, що значною мірою пов'язано з необхідністю обслуговування і погашення зовнішнього боргу України;

збільшення витрат виробництва внаслідок зростання цін і тарифів у галузях природних монополій, що обумовило, в свою чергу, подальше погіршення фінансового стану підприємств реального сектора економіки;

невирішеність проблеми платежів, що пов'язано з недосконалістю податкового, митного і банківського законодавства, порушеннями у сфері грошового обігу.

Отже, основним пріоритетом бюджетної політики повинно бути забезпечення збалансованості зведеного бюджету. Досягти ж максимального збалансування бюджету можливо за рахунок вирішення таких завдань:

- зменшення частки перерозподілу ВВП через дохідну частину зведеного бюджету шляхом чіткого визначення меж втручання держави у процеси розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів, що створюються в різних секторах економіки;

- забезпечення бездефіцитності бюджету, коли формування видатків зведеного бюджету здійснюється в межах доходів, і тим самим забезпечується принцип збалансованості, що є необхідною умовою зниження інфляції і досягнення економічного зростання, проведення реформ у податковій сфері, стабільності державних фінансів, підвищення довіри до держави і переорієнтації фінансових ресурсів на інвестиції та інновації;

збільшення частки видатків бюджету, що спрямовуються на соціальну сферу - освіту, охорону здоров'я, культуру - з метою посилення соціальної орієнтації ринкових реформ;

збільшення частки доходів місцевих бюджетів у структурі зведеного бюджету з метою посилення ролі бюджетів місцевого самоврядування;

удосконалення податкового регулювання через посилення захисту платників податків, зниження податкового тиску, максимальне спрощення процедури оподаткування та введення податкових стимулів для інноваційної діяльності та нагромадження основного капіталу;

зменшення нелегального відтоку капіталу шляхом дотримання законодавства щодо відмивання “брудних” грошей та боротьби з корупцією;

створення ефективної системи управління державним боргом, зниження боргового навантаження на економіку і бюджет в результаті відновлення довіри учасників внутрішнього і світового фінансового ринку до бюджетної політики і політики державних запозичень, що проводиться державою та повного виконання зобов'язань з сплати платежів за державним боргом.

На даному етапі реалізації бюджетної реформи неодмінно має бути впорядковано податкове законодавство, посилено контроль органів Державного казначейства за ефективним і цільовим використанням бюджетних коштів. Паралельно важливо проводити вже розпочату реформу соціальної сфери, яка охоплює удосконалення оплати праці з урахуванням мінімальних її розмірів та інших соціальних стандартів, а також реформування пенсійної системи.

Необхідно також забезпечити ефективне формування і перерозподіл централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів, що перетворить бюджет у реальний механізм стимулювання економічного зростання і забезпечить можливості регулювання економічного і соціального розвитку та оптимальний для України перерозподіл ВВП через бюджетну систему.

На довгострокову перспективу для удосконалення бюджетної системи необхідно продовжити реформу податкової системи, створити ефективну систему управління державним боргом, вдосконалити міжбюджетні відносини, оптимізувати державні витрати, забезпечити умови для використання програмно-цільового методу складання бюджету, посилити контроль за сплатою податків та використанням бюджетних коштів на всіх рівнях бюджетної системи.

Перехід на якісно новий рівень управління видатками державного бюджету передбачає підвищення ефектив-ності витрат бюджетних коштів, оптимізацію бюджетних дотацій та субвенцій, підвищення соціальної спрямова-ності видатків.

Тому бюджетна політика в області видатків повинна здійснюватися з урахуванням подальшої оптимізації бюджетних асигнувань. Обов'язковою є реалізація принципу пріоритетності напрямів соціально-економічного розвитку, за яким державні ресурси повинні спрямовуватися у пріоритетні галузі, від яких залежить соціальна захищеність населення, національна безпека, реалізація структурних перетворень. Важливо при цьому, щоб державні інвестиції спрямовувалися на підтримку перспективних напрямів, здатних забезпечити переорієнтацію вітчизняної промисловості із сировинної на високо-технологічну і в кінцевому підсумку розширити податкову базу.

За цих умов витрати бюджету сприятимуть реалізації структурних перетворень за рахунок реформування соціальної сфери, яке включає проведення пенсійної реформи, модернізацію освіти, перетворення в системі охорони здоров'я та у сфері культури, а також за рахунок модернізації економіки шляхом створення сприятливого інвестиційного і підприємницького клімату та проведення макроекономічної політики, яка стимулюватиме економічне зростання, здійснення структурної перебудови економіки.

У п'ятому розділі “Визначення обсягів міжбюджетних трансфертів шляхом моделювання податкових зобов'язань на основі оцінки податкового потенціалу територій” наведено аналіз міжбюджетних відносин в Україні і в країнах з ринковою економікою, показано необхідність і шляхи їх покращання на основі вдосконаленого методу визначення податкового потенціалу регіонів та запропонованого для цього механізму перерозподілу фінансових ресурсів, розкрито умови зменшення податкових ризиків.

Міжбюджетні відносини, як відносини між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей та місцевого самоврядування, повинні спрямовуватися на забезпечення фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій державного управління в центрі і на місцях, передбачених Конституцією України та законами України. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами України за бюджетами різних рівнів, та бюджетними ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень.

Роль фінансів місцевих органів влади у сфері надання суспільних послуг є надзвичайно важливою. Закономірним явищем для більшості європейських країн є такий розподіл функцій між державою і місцевим самоврядуванням в сфері надання суспільних послуг, коли на місцеві органи покладається головна відповідальність за послуги соціального характеру. Центральна ж влада зосереджується на послугах економічного характеру, забезпеченні оборони, безпеки тощо.

В Україні така закономірність також має місце. Місцеві органи влади фінансують основну частину державних соціальних видатків. При цьому однією з найбільш складних проблем стає проблема фінансового вирівнювання. Відсутність раціональної системи вирівнювання доходів та видатків бюджетів різних рівнів різко знижує ефективність функціонування податкової і бюджетної системи, викликає напругу між центром і територіями та так званими “бідними” і “багатими” регіонами, поглиблює диференціацію в рівнях і темпах розвитку окремих регіонів, населених пунктів, впливає на збільшення розриву між рівнем життя у різних регіонах України, що стає фактором наростання соціальної та політичної нестабільності у суспільстві. Одним з методів вирішення цієї проблеми є застосування системи міжбюджетних трансфертів на базі удосконаленої оцінки податкового потенціалу регіонів.

Водночас слід відмітити, що у процесі реформування міжбюджетних відносин допущено зменшення частки фінансових ресурсів, які розподіляються через місцеві бюджети. Так, якщо у 1998 р. частка місцевих бюджетів у доходах зведеного бюджету відповідала 45,7%, тобто у порівняні із попереднім роком зросла на 2,5 відсоткових пункти, то у 1999 р. вона вже становила 40,0%, а у 2002 р. - всього 31,4%.

При порівнянні фактичних і планових показників, розподілу фінансових ресурсів через доходи місцевих бюджетів можна відмітити поступове зниження їх частки. Така лінія не відповідає стратегії фінансового зміцнення регіонів, посилення їхнього впливу на економічні та соціальні процеси. Якщо у 2002 р. частка доходів державного бюджету у ВВП зросла проти 1999 р. з 15,5% до 19,3%, то питома вага доходів місцевих бюджетів у ВВП зменшилася - відповідно з 10,3 до 8,8%.

Існуюча нині практика збалансування доходів і видатків бюджетів в Україні здебільшого визначається суб'єктивними чинниками. Вагомий вклад у вдосконалення міжбюджетних відносин вніс Бюджетний кодекс, запроваджений у 2001 році, згідно з яким бюджетне вирівнювання регіонального (територіального, місцевого) розвитку в Україні здійснюється за допомогою міжбюджетних трансфертів (у випадку вертикальних фінансових взаємовідносин за схемою “державний бюджет - місцевий бюджет”) або трансфертів солідарності (у випадку горизонтальних фінансових взаємовідносин за схемою “місцевий бюджет - місцевий бюджет”). У цьому випадку шляхом перерозподілу фінансових коштів не тільки реалізується принцип бюджетної наповненості територій, але і за рахунок дотаційного вирівнювання згладжуються диспропорції регіонального розвитку.

Цілком природно, що реалізація цих положень може і повинна здійснюватися з урахуванням податкового потенціалу відповідних територій, розмір якого безпосередньо впливає на перерозподіл державних ресурсів у рамках системи міжбюджетних фінансових потоків.

Основними недоліками існуючої системи є

- відсутність зацікавленості територій у нарощуванні податкового потенціалу, утриманська позиція регіонів;

- податковий потенціал не враховує ту обставину, що 4-5 млн. громадян України працюють за кордоном;

- не завжди об'єктивно здійснюється обчислення податкового потенціалу регіонів.

З метою вдосконалення міжбюджетних відносин, у формулі обсягу дотації вирівнювання з державного бюджету, що надається бюджету Автономної Республіки Крим, обласному бюджету, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державного бюджету, замість прогнозного показника обсягу доходів (кошика доходів), що акумулюються на території і-го регіону, запропоновано використання показника надходжень податків і зборів (НП_іt) як середнє за попередні 3 роки, з їх приведенням до прогнозного періоду за допомогою відповідних індексів інфляції за формулою:

,

де індекси t, t-1, t-2, t-3, відповідають року, що прогнозується, та трьом попереднім;

І - індекси інфляції відповідних років.

Крім того, запропоновано визначати чисельність населення регіону без трудових мігрантів (без осіб, що працюють за кордоном), кількість яких досить суттева і на яких при розрахунках дотації вирівнювання виділяються відповідні кошти.

Запропонована модель обчислення дотацій вирівнювання буде сприяти ліквідації зрівнялівки, стимулюватиме збільшення надходження податків і зборів у регіонах, дозволить більш точно обраховувати податковий потенціал як за рахунок приведення податкових надходжень у попередні роки до року, на який плануються трансферти, так і за рахунок використання у розрахунках наявної чисельності населення регіонів, тобто без осіб, що працюють за кордоном.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і наукове вирішення проблеми податкового регулювання економічного розвитку.

Здійснено комплексну розробку науково-методичних засад податкового регулювання розвитку економіки України в умовах її ринкової перебудови, обгрунтовано методи і механізми реалізації заходів податкової політики, розроблено пропозиції щодо вдосконалення дії окремих податків і податкової системи у цілому. На основі розкриття механізму і важелів податкового регулювання зроблені наступні висновки:

1. На основі ретроспективного аналізу економічної думки доведено існування перманентного процесу чергування діаметрально протилежних поглядів на економічний розвиток. З погляду сучасності таке бачення на основі діалектики суспільного життя і економічної думки є цілком об'єктивним. В межах кожної історичної епохи, під впливом внутрішніх протиріч відбувалося накопичення певних кількісних змін і, як наслідок, економічна система набувала нового якісного відтінку. Наслідком цього була заміна панівної економічної теорії іншою, як правило, недоброзичливо налаштованою відносно попередньої. І, зрештою, під дією закону заперечування заперечень економічна система переходить в нову стадію розвитку, де накопичені з часом явища єдності і боротьби протилежностей формують кластер нових змін і процес повторюється вже на наступному вищому витку.

2. Визначено, що перехід від командно-адміністративної економіки до ринкової, що відбувається сьогодні у постсоціалістичному просторі, раніше ніде і ні в якій країні не мав місця і тому потребує нових підходів в управлінні економікою, особливо у податковому регулюванні. Перехід відбувається в інверсійному (зворотному) напрямі: від централізованого планового господарства із надвисокою монополізацією до ринкових відносин, від тотального одержавлення до плюралізму форм власності і господарювання. Трансформація не зводиться лише до ринкових реформ, а носить комплексний, всеосяжний характер, включаючи адекватні перетворення у політичній, інституціональній і культурній сферах, які синхронізуються між собою в часі і просторі. Це не удосконалення соціалістичної системи господарювання, а перехід до принципово нової економічної системи, до нових умов регулювання економічного розвитку.

3. На основі теоретичних досліджень та аналізу світового досвіду показано, що без обгрунтованого податкового регулювання економічного розвитку неможливе досягнення соціального оптимуму - максимально можливого добробуту суспільства в цілому. Загальнодержавна податкова політика повинна забезпечити узгодження інтересів держави, суб'єктів господарювання та регіонів з урахуванням існуючого співвідношення в рівнях їх розвитку і реальних можливостей, створити такі умови господарської діяльності, які б сприяли більш повному використанню усіх резервів розвитку.

4. Доведено, що для активізації економічного розвитку і структурних зрушень в економіці України недостатньо ефективно використовується податковий механізм та його регулятори. Перешкодою служать недоліки в формуванні податкової системи та суперечності в проведенні податкової політики. Так, гальмом для досягнення високих темпів росту та здійснення прогресивних структурних зрушень стали велике і нерівномірне податкове навантаження на платників податку, нестабільність податкового законодавства, численні зміни та поправки до нього, велика кількість нормативних документів, відсутність застосування регулюючої, стимулюючої і перерозподільчої функцій та зосередження на фіскальній ролі податків, надвелика частка пільг тощо.

5. Встановлено, що збільшення питомої ваги податків у ВВП негативно впливає на його динаміку. Звітні дані про зміну питомої ваги податків у ВВП і динаміку ВВП підтверджують їх обернену залежність. На обсяги ВВП певною мірою впливають як податковий "тягар", так і обсяги інвестування, які створюють можливість розширення податкової бази. Звідси випливає необхідність зменшення податкового навантаження на реальний сектор економіки, посилення регулюючої функції податків, підвищення частки видатків бюджету на інвестування пріоритетних напрямів розвитку, сприяння розширенню бази оподаткування за рахунок інвестицій, підвищення ролі оплати праці тощо.

6. Обгрунтовано, що орієнтація на модель інноваційного розвитку потребує структурно-технологічних зрушень інноваційного типу в економіці та окремих її секторах. Для цього необхідно активізувати стимулюючу функцію податкової системи, що з одного боку, забезпечить перехід до нового технологічного укладу, а з іншого - буде сприяти розвитку виробничої інфраструктури, реконструкції застарілих виробництв, ліквідації застарілого обладнання. У кінцевому рахунку податкове сприяння дасть можливість переведення економіки на шлях сталого економічного зростання, підвищення ефективності використання виробничих ресурсів.

7. Аналіз податку на прибуток підприємств виявив значні недоліки, а саме: надмірний податковий тягар на підприємства, існування великої кількості пільг з податку на прибуток, проблеми у визначенні бази оподаткування (приріст вартості капіталу, нарахування амортизації, існування подвійного оподаткування), складність визначення надходжень податку на прибуток підприємств у перспективі тощо. Розроблені пропозиції щодо вдосконалення цього податку охоплюють: розширення бази оподаткування податком на прибуток через скасування низки пільг, лібералізацію умов амортизації та обліку необхідних для бізнесу витрат, здійснення нарахування амортизації за принципом залишку, що зменшується, використання науково-обґрунтованих методів для прогнозування надходжень податку на прибуток до бюджету та ін. Все це дозволить забезпечити зростання надходжень податку на прибуток до бюджету, зменшити податковий тягар на підприємства, спростити процедуру обліку активів і визначення розміру амортизації, зменшити спотворення при оподаткуванні за умов інфляції, отримати обгрунтовані прогнозні значення надходжень податку на прибуток.

8. Визначено, що податку з доходів фізичних осіб притаманні такі недоліки як незначна роль у сфері перерозподільчих процесів, проблемність вибору ставки та бази оподаткування прибутковим податком, труднощі з визначенням рівня оподаткування прибутковим податком для забезпечення соціальної справедливості і максимальної економічної ефективності, надмірний податковий тягар на низькодохідні верстви населення, недосконалість методичної бази для прогнозування надходження прибуткового податку. З огляду на це необхідно здійснити:

- зниження ставок прибуткового податку при одночасному здійсненні заходів щодо посилення контролю за стягненням податку;

- перехід від глобального прибуткового податку до шедулярного, за якого всі доходи платників податку оподатковуються з джерела їх одержання;

- для компенсації зниження ставок прибуткового оподаткування слід передбачити підвищення ставок акцизів на окремі товари та введення податку на майно фізичних осіб;

- встановлення неоподаткованого мінімуму на рівні прожиткового мінімуму в умовах введення єдиної пропорційної ставки прибуткового податку на рівні 13%;

відміну низки пільг з прибуткового податку, що надаються мисливцям, фермерським господарствам, з оподаткування натуральних виплат робітникам сільськогосподарських підприємств;

- введення норми, що дозволяє податковим органам у випадку явної невідповідності між рівнем життя платника податку і його офіційно сплаченими податками, застосувати метод визначення величини прибуткового податку за так званими зовнішніми ознаками.

9. Показано, що нагальним питанням у сфері оподаткування є подальше удосконалення ПДВ і акцизного збору. Використання ПДВ у сучасному вигляді має такі недоліки як незабезпечення стабільного надходження до бюджету, при стягуванні ПДВ існує надмірне податкове навантаження як на підприємства, так і на кінцевого споживача, викликане високим рівнем його ставки, неточність прогнозних розрахунків і, як наслідок, проблеми у передбаченні надходжень ПДВ та акцизів до бюджету тощо. Запропоновано передбачені наступні заходи:

- абсолютний розмір ставки ПДВ повинен розраховуватися виходячи з цілей уряду у відношенні доходів бюджету, а також податкового тягаря на платників податків;

- розширення бази оподаткування шляхом зміни системи пільг з ПДВ, зокрема, якщо діяльність носить соціальний характер, то пільги слід замінити дотаціями з бюджету;

- включення до складу оподаткування доходу низки послуг туристично-екскурсійної сфери, послуг із забезпечення пожежної безпеки, послуг в поліграфічній, редакційній та видавничій діяльності;

- встановлення більш спрощених схем оподаткування акцизами, зокрема, перехід від адвалорної ставки податку до специфічної;

10. Дослідженням бюджету, як інструмента реалізації податкової політики, встановлено, що для вдосконалення бюджетного процесу, у першу чергу, необхідно:

- здійснити перехід на об'єктивні методи прогнозування доходів, ліквідувати нерівномірне і занадто велике податкове навантаження на суб'єктів економіки, розширити неподаткові надходження, ввести податок на нерухомість тощо;

у видатковій частині це - збільшення обсягів інвестицій у реальний сектор економіки, у науку і інновації з метою розширення податкової бази, посилення ролі бюджету розвитку, перехід на програмно-цільовий метод формування витрат бюджету;

- посилити увагу до взаємоув'язки показників державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на усіх етапах бюджетного процесу, доповнити бюджетний процес аналітичними та моніторинговими етапами тощо.

11. Визначено, що проблема міжбюджетних взаємовідносин в Україні безпосередньо пов'язана з фінансовим забезпеченням функціонування органів місцевого самоврядування, особливо в частині реалізації делегованих їм державою владних повноважень, надання соціальних гарантій населенню і стимулювання фінансово-економічної діяльності суб'єктів господарювання певного регіону.

Завдяки системі фінансових взаємозв'язків державного і місцевих бюджетів забезпечується реалізація державної політики регіонального вирівнювання шляхом використання такого фінансового інструмента як міжбюджетні трансферти. Саме тому від ефективності міжбюджетних фінансових потоків значною мірою залежить рівень і динаміка соціально-економічного розвитку регіонів. Основними недоліками існуючої системи є відсутність зацікавленості територій у нарощуванні податкового потенціалу, утриманська позиція регіонів; податковий потенціал не враховує ту обставину, що від 4 до 5 млн. громадян України працюють за кордоном; не завжди об'єктивне обчислення податкового потенціалу регіонів.

Для усунення цих недоліків автором запропонована модель обрахування дотацій вирівнювання, яка дозволяє ліквідувати зрівнялівку, стимулюватиме регіони у збільшенні надходження податків і зборів, дозволяє більш точно обраховувати податковий потенціал як за рахунок приведення податкових надходжень у попередні роки до року, на який плануються трансферти, так і за рахунок використання у розрахунках наявної чисельності населення регіонів, за виключенням осіб, що працюють за кордоном.

12. Реалізація науково-методичних засад податкового регулювання економічного розвитку буде сприяти як пожвавленню господарчої активності в цілому, так і переходу до періоду зміцнення і розширення виробничого потенціалу, інтенсивного нагромадження капіталу усіх секторів економіки. Наслідком цього будуть не тільки наростаючі темпи і масштаби економічного розвитку, але й певні якісні зміни в їх структурі, підвищенні ефективності економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Єфименко Т.І. Механізм перерозподілу фінансових ресурсів як важіль визначення податкового потенціалу: Монографія. - Дніпропетровськ: Видавництво ДУЕП, 2002. - 272 с.

Шик Б.М., Ефименко Т.И. Производственное объединение в условиях новых методов хозяйствования. - М.: Энергоатомиздат, 1986. - 56 с. (Особистий внесок: економічна сутність, доцільність та перспективи створення виробничих об'єднань).

Єфименко Т.І. Податкові фактори макроекономічної стабілізації // Менеджер: Вісник Донецької державної академії управління. - 2003. - №2. - С. 75-81.

Єфименко Т.І. Визначення бази оподаткування і структури надходжень податків // Наук. вісник ДПАУ Академія державної податкової служби України. - 2002. - №4. - С.210-213.

Єфименко Т.І. Інвестиційний податковий кредит // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. пр. НДЕІ. - Спецвипуск до №7-8 "Інвестиції ХХІ століття: соціальні орієнтири". - К.: НДЕІ. - 2003.- С. 21-27.

Дацій О.І., Єфименко Т.І Суть інвестицій в умовах ринкових перетворень // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2002. - №2. - С.110-117. (Особистий внесок: аналіз динаміки і прогнозування показників інвестиційної діяльності).

Мельник М.Ф., Єфименко Т.І. Вплив рівня розвитку фінансових відносин регіону на функціонування підприємств // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2002. - №3. - С. 143-144. (Особистий внесок: розробка концепції та методики аналізу).

Єфименко Т.І., Чалапко Л.Д. Антикризове управління підприємством при загрозі банкрутства // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 142. - С. 239-247. (Особистий внесок: дослідження системи критеріїв і показників антикризової програми і визначення етапів її складання).

Єфименко Т.І. Система факторів економічного зростання // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 148. - С.89-95.

Ткаченко В.А., Шаповал В.М., Єфименко Т.І. Концептуальні аспекти державного регулювання трансформації економічних відносин // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 133. - С.144-149. (Особистий внесок: висвітлення змісту і ролі держави в управлінні державною власністю).

Шаповал В.М., Єфименко Т.І., Дуброва Н.П. Недоліки ринкової системи та роль держави в регулюванні економічних процесів // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 126. - С.3-15. (Особистий внесок: обгрунтування механізму державного регулювання економічних процесів та оцінка його дієвості).

Ткаченко В.А., Єфименко Т.І. Основні засади формування податкового потенціалу // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 124. - С. 52-57. (Особистий внесок: розроблення та обгрунтування практичних рекомендацій щодо формування податкового потенціалу шляхом запровадження нових підходів до оподаткування основними податками і зборами

Ефименко Т.И. Использование оценки налоговой нагрузки для прогнозирования налоговых поступлений // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 118. - С.79-86.

Ефименко Т.И. Реформа прибуткового податку в Україні у контексті світового досвіду // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2002. - Вип. 3. - С. 70-75.

Єфименко Т.І. Напрямки розвитку податкового потенціалу малого підприємництва // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - Вип. 3. - С. 141-148.

Шаповал В.М., Єфименко Т.І., Шаповал А.П. Особливості ринку робочої сили України // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 114. - С. 9-19. (Особистий внесок: розроблення напрямів вдосконалення структури ринку праці і роль держави в цьому процесі).

Шаповал В.М., Єфименко Т.І. Перспективи розвитку медичного страхування в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. -2001. - Вип. 112. - С.111-117. (Особистий внесок: розроблення концептуальних засад формування податкового механізму медичного страхування).

Ткаченко В.А., Єфименко Т.І. Структурна перебудова як фактор економічного зростання // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001.- Вип. 106. - С.52-57. (Особистий внесок: обгрунтування концептуальних принципів формування галузевої структури економіки).

Ткаченко В.А., Єфименко Т.І. Концептуальний погляд щодо факторів економічного зростання // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - Вип. 105. - С. 56-60. (Особистий внесок: обгрунтування стратегічних засад і загальної схеми використання потенціалу окремих територій як фактору економічного зростання).

Єфименко Т.І.Податковий кодекс як механізм урівноваження соціально-економічних інтересів у перехідному суспільстві // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 1. - С. 158-164.

Єфименко Т.І. Пільги у системі оподаткування в Україні // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - № 2, частина 2. - С. 255-260.

Єфименко Т.І. Податок на додану вартість і державне регулювання оптимального розподілу фінансових ресурсів // Зб. наук. праць Української Академії державного управління при Президентові України. - 2000. - Вип. 2, частина 4. - С. 65-68.

Єфименко Т.І. Методологічні підходи до економіко-математичного моделювання податкових систем // Вісник Української Академії державного управління при Президентові України. - 2001. - №4. - С. 79-86.

Ефименко Т.И. Подоходный налог как фактор инвестирования социальных программ // Академічний огляд. - 2002. - №1. - С. 89-94.

Ткаченко В.А., Єфименко Т.І., Каламбет С. В. Концептуальний підхід щодо розвитку теорії оподаткування // Держава та регіони. Серія: економіка та підприємництво. - 2001. - №4. - С.173-177. (Особистий внесок: теоретичне узагальнення, обгрунтування принципових висновків та пропозицій).

Ефименко Т.И. Налоговая политика в Украине в условиях становления рыночного хозяйства // Зб. наук. пр. Української Академії державного управління при Президентові України. - К.: Вид-во УАДУ, 2003. - Вип. 1. - С. 219-229.

Ефименко Т.И. Без государственных дотаций // Социалистический труд. -1987. - №10. - С. 35-38.

Ткаченко В.А., Ефименко Т.И., Каламбет С.В. Налоговая политика как один из важнейших механизмов экономического роста // Економіка: проблеми теорії та практики: Зб. наук. пр. ДНУ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2002. - Вип. 130. - С. 3-13. (Особистий внесок: дослідження напрямів та оцінка взаємозв'язків макропоказників і податкових нормативів для обгрунтування бюджету).

Ефименко Т.И. Факторы оптимизации налоговой системы. // Матеріали науково-практичної конференції "Наука і освіта2003". Дніпропетровськ. - 20-24 січня 2003 року. - 2003. - Том 21 "Економіка". - С. 18-20.

Ефименко Т.И. Системы поддержки принятия решений в деятельности налоговых администраций //Проблеми впровадження інформаційних технологій в економіку та бізнес. - Матеріали наук.-практ.конф: Ірпінь: ДПАУ. - 2002. - С. 30-31.

Єфименко Т.І. Можливі шляхи збільшення частки прибуткового податку в доходній частині бюджету // Бюджетно-податкова політика в Україні (проблеми та перспективи розвитку). Зб. наук. пр. за матеріалами наук.-практ. конф. 20-22 грудня 2002 р. - Ірпінь: Академія ДПА України. - 2002. - С.85-87.

Єфименко Т.І. Протекціоністські заходи в системі антикризового управління економічним розвитком // Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз. Матеріали наук.-практ. конф. - К.: Вид-во УАДУ. - 2002. - Том 1. - С. 247-248.

Єфименко Т.І. Методологічні підходи до визначення податкового навантаження // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. - 2001. - №4. - С.59-63.

Єфименко Т.І., Чалапко Л.Д. Фінансові ризики в ринковій економіці // Економіка: проблеми теорії та практики (Матеріали VI Міжвузівської науково-практичної конференції "Проблеми ефективного регіонального та корпоративного управління в умовах невизначеності та динамічності зовнішнього середовища". - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2001. - С.44-53. (Особистий внесок: розробка рекомендацій щодо шляхів і заходів зниження впливу фінансових ризиків).

Ефименко Т.И., Двигун А.О. Экологический фактор в процессах оптимизации управления регионом // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Проблеми реформування економіки України в умовах транзиції". - Харків. - 1998. - С. 270-273. (Особистий внесок: аналіз впливу екологічного фактору на процеси оптимізації управління регіоном).

Ефименко Т.И., Двигун А.О. Проблемы совершенствования системы местных бюджетов в Украине // Тези наукової конференції викладачів ЗІЕІТ. - Запоріжжя: ЗІЕІТ. - 1998. - С.17-22. (Особистий внесок: визначення напрямів державного регулювання фінансових потоків на місцевих рівнях управління та узагальнення світового досвіду з цих питань).

Ефименко Т.И. Бюджетная система Украины. - Запоріжжя: Вид-во ЗІЕІТ, 1998 р. - 38 с.

Ефименко Т.И. Методические указания к изучению курса “Экономика предприятия”. - Запоріжжя: Вид-во ЗІЕІТ. - 1998. - 30 с. 39-44. Інші статті, тези доповідей, методичні видання і матеріали.

Размещено на Allbest.ru