Фінансова діяльність підприємств у сфері зовнішньоекономічних відносин

Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Порушення резидентами строків, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Державні податкові інспекції вправі за наслідками документальних перевірок безпосередньо стягувати з резидентів пеню.

У разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Строки можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення.

Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині першій цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом п'яти робочих днів з дати видачі висновку, зазначеного у частині другій цієї статті, інформує Національний банк України та Державну податкову адміністрацію України про видачу такого висновку.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями суб'єктів космічної діяльності, визначених відповідно до статті 1 Закону України "Про космічну діяльність", а також суб'єктів літакобудування, що підпадають під дію норм статті 2 Закону України "Про розвиток літакобудівної промисловості", після перерахування авансових платежів за виконання робіт з виготовлення (розробки) агрегатів, систем космічних ракетних комплексів (космічних ракет-носіїв), космічних апаратів, наземного сегмента космічних систем та їх агрегатів, систем і комплектуючих, а також з розробки, виробництва, переобладнання, ремонту, модифікації, технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів здійснюються у строк до 500 календарних днів.

Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Якщо перевищення строків, обумовлено виникненням форс-мажорних обставин, перебіг зазначених строків зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням форс-мажорних обставин є відповідна довідка Торгово-промислової палати України або іншої уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов договору.

Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів) від 5 жовтня 1995 р. (зі змінами та доповненнями) передбачає, що у контракті повинні міститися такі обов'язкові умови:

1. Назва, номер договору (контракту), дата і місце його укладення.

2. Преамбула. У преамбулі зазначається повне найменування сторін - учасників зовнішньоекономічної операції, під якими вони офіційно зареєстровані, із зазначенням країни, скорочене визначення сторін як контрагентів ("Продавець", "Покупець", "Замовник", "Постачальник" тощо), особа, від імені якої укладається зовнішньоекономічний договір (контракт), документів, якими керуються контрагенти договору (контракту) (установчі документи тощо).

3. Предмет договору (контракту). У цьому розділі визначається, який товар (роботи, послуги) один з контрагентів зобов'язаний поставити (здійснити) іншому із зазначенням точного найменування, марки, сорту або кінцевого результату роботи, що виконується.

У разі бартерного (товарообмінного) договору (контракту) або контракту на переробку давальницької сировини визначається також точне найменування (марка, сорт) зустрічних поставок (або назва товару, що є кінцевою метою переробки давальницької сировини).

Якщо товар (робота, послуга) потребує більш детальної характеристики або номенклатура товарів (робіт, послуг) досить велика, то все це зазначається у додатку (специфікації), який має бути невід'ємною частиною договору (контракту), про що робиться відповідна позначка в тексті договору (контракту).

Для бартерного (товарообмінного) договору (контракту) згаданий додаток (специфікація), крім того, балансується іще за загальною вартістю експорту та імпорту товарів (робіт, послуг).

У додатку до договору (контракту) про переробку давальницької сировини зазначається відповідна технологічна схема такої переробки.

Технологічна схема переробки давальницької сировини повинна відображати:

- усі основні етапи переробки сировини та процес перетворення сировини в готову продукцію;

- кількісні показники сировини на кожному етапі переробки з обґрунтуванням технологічних втрат сировини;

- втрати виконавця переробки на кожному етапі переробки.

4. Кількість та якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг). У цьому розділі визначається залежно від номенклатури одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (у тоннах, кілограмах, штуках тощо), його загальна кількість та якісні характеристики.

У тексті договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) визначаються конкретні обсяги робіт (послуг) та термін їх виконання.

5. Базисні умови поставки товарів (приймання-здавання виконаних робіт або послуг). У цьому розділі зазначається вид транспорту та базисні умови поставки (у відповідності до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів чинної редакції, які визначають обов'язки контрагентів щодо поставки товару і встановлюють момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої, а також конкретний строк поставки товару (окремих партій товару).

У випадку укладення договору (контракту) про виконання робіт (надання послуг) у цьому розділі визначаються умови та строки виконаних робіт (послуг).

6. Ціна та загальна вартість договору (контракту). У цьому розділі визначається ціна одиниці товару та загальна вартість товарів або вартість виконаних робіт (наданих послуг), крім випадків, коли ціна товару розраховується за формулою, а також валюта контракту. Якщо згідно з договором (контрактом) поставляються товари різної якості та асортименту, ціна встановлюється окремо за одиницю товару кожного сорту, марки, а окремим пунктом договору (контракту) зазначається його загальна вартість. У цьому разі цінові показники можуть бути зазначені в додатках (специфікаціях), на які робиться посилання в тексті договору (контракту).

При розрахунках ціни договору (контракту) за формулою зазначається орієнтовна вартість договору (контракту) на дату його укладення.

У договорі (контракті) про переробку давальницької сировини, крім того, зазначається її заставна вартість, ціна та загальна вартість готової продукції, загальна вартість переробки.

У бартерному (товарообмінному) договорі (контракті) зазначається загальна вартість товарів (робіт, послуг), що експортуються, та загальна вартість товарів (робіт, послуг), що імпортуються за цим договором (контрактом), з обов'язковим вираженням в іноземній валюті, віднесеній Національним банком України до першої групи Класифікатора іноземних валют.

7. Умови платежів. Цей розділ визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Залежно від обраних сторонами умов платежу в тексті договору (контракту) зазначаються:

- умови банківського переказу до (авансового платежу) і/або після відвантаження товару або умови документарного акредитива, або інкасо (з гарантією), визначені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 21 червня 1995 р. № 444, редакція від 28.07.04 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті";

- умови за гарантією, якщо вони є або коли вони необхідні (види гарантій: на вимогу, умовна), умови та термін дії гарантії, можливість зміни умов договору (контракту) без зміни гарантій.

8. Умови приймання-здавання товару (робіт, послуг). У цьому розділі визначаються строки та місце фактичної передачі товару, перелік товаросупровідних документів.

Приймання здавання проводиться за кількістю згідно з товаросупровідними документами, за якістю-згідно з документами, що засвідчують якість товару.

9. Упаковка та маркування. Цей розділ містить відомості про упаковку товару (ящики, мішки, контейнери тощо), нанесене на неї відповідне маркування (найменування продавця та покупця, номер договору (контракту), місце призначення, габарити, спеціальні умови складування і транспортування та інше), а за необхідності також умови її повернення.

10. Форс-мажорні обставини. Цей розділ містить відомості про те, за яких випадків умови договору (контракту) можуть бути не виконані сторонами (стихійні лиха, воєнні дії, ембарго, втручання з боку влади та інше). При цьому сторони звільняються від виконання зобов'язань на строк дії цих обставин. Строк дії форс-мажорних обставин підтверджується торгово-промисловою палатою відповідної країни.

11. Санкції та рекламації. Цей розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням одним із контрагентів своїх зобов'язань.

При цьому мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій (у відсотках від вартості недопоставленого товару (робіт, послуг) або суми неоплачених коштів, строки виплати штрафів від якого терміну вони встановлюються та протягом якого часу діють, або їх граничний розмір), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, права та обов'язки сторін договору (контракту) при цьому, способи врегулювання рекламацій.

12. Арбітраж. Вказується місце арбітражного суду, повне його найменування, країна й матеріальне право, яке буде застосовуватися при розгляді спорів, і обговорені випадків, при яких сторони можуть звернутися в суд.

13. Юридичні адреси, поштові й платіжні реквізити сторін. Вказуються повні юридичні адреси, повні поштові й платіжні реквізити (№ рахунку, назва банку) контрагентів договору (контракту).

За домовленістю сторін у ньому можуть передбачатись і додаткові умови страхування, гарантії якості, умови залучення субвиконавців договору (контракту), агентів, перевізників, визначення норм навантаження (розвантаження), умови передачі технічної документації на товар, збереження торговельних марок, порядок сплати податків, мит, зборів, різного роду захисні застереження, з якого моменту договір (контракт) починає діяти, кількість підписаних екземплярів договору (контракту), можливість і порядок внесення доповнень і змін до договору (контракту) та ін.

Форфейтинг.

Форфейтинг - (англ. forfeiting) - форма кредитування зовнішньоекономічних операцій у вигляді купівлі в експортера векселів, акцептованих імпортером. При форфейтинге продавець переуступає свої вимоги до покупця конкретному кредитній установі. Продавець купує відразу всю суму за вирахуванням відсотків. При цьому покупець товарів ліквідує свої боргові зобов'язання сплатою періодичних зобов'язань. Від звичайного обліку векселів банками форфейтинг відрізняється тим, що передбачає перехід усіх ризиків по борговому зобов'язанню до його покупцеві - форфейтору. Форфейтинг дозволяє скоротити дебіторську заборгованість продавця, поліпшити структуру балансу, прискорити оборот капіталу. Хоча форфейтинг дорожче банківського кредиту, він стабілізує ставки кредитування, спрощує оформлення переуступки векселів та інших боргових вимог.

Форфейтинг є формою кредитування, що оформляється оборотними документами і придатною для будь-яких торгових угод, при цьому, позичальник не зобов'язаний закладати весь свій бізнес або його істотну частину. Форфейтинг називають формою своєрідною трансформації комерційного кредиту в банківський кредит.

Термін форфейтірованія становить від 180 днів до 5 років, а в деяких випадках - до 7 років.

Цей спосіб кредитування зовнішньої торгівлі особливо поширений в Англії і в Німеччині. Сторонами учасниками класичної угоди форфейтинга є продавець, покупець (позичальник) і банк-кредитор (покупець боргу позичальника перед продавцем). Ініціювати операцію форфейтингу можуть і продавець і покупець. Схема операції полягає в тому, що банк-Форфейтор зобов'язаний викупити борг позичальника на певних умовах, коли позичальник надасть йому документацію, яка задовольняє інтересам банку. Ця документація підтверджує наявність боргу, факт передачі товарів (або послуг) покупцю, а також переуступку банку (форфейтору) права на отримання виручки (у вигляді кредитної цінного паперу).

Форфейтингові операції є конфіденційними на відміну від банківських кредитів, після організації яких, зазвичай публікуються рекламні оголошення. Хоча з іншого боку, якщо кредитор-форфейтер продасть боргові папери на вторинному ринку, то розголошення умов угоди все ж може відбутися, тому слід врахувати цей випадок в договорі форфейтінга.

Механізм форфейтингових операцій використовується при здійсненні 2 видів угод:

- при фінансових операціях - для більш швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;

- при експортних операціях - в якості сприяння надходженню готівки експортеру, який надав позику іноземному замовнику.

Переваги форфейтингових угод:

1) Форфейтер бере всі ризики на себе;

2) Існує вторинний ринок форфейтингових цінних паперів, де борг можна продати, тобто перший форфейтер продає, з'являється 2-ий, 3-й і т.д.

3) Борг можна дробити і кожну частину боргу можна оформити окремим векселем, це зручно, при виникненні потреби фінансових ресурсів, відповідно до її величиною продати не весь борг, а тільки його частину.

4) Форфейтинг передбачає гнучкий графік платежів, у тому числі можливість надання пільгового періоду.

5) Форфейтинг може передбачати кредитування до 100% контрактної вартості (зверніть увагу - без митниці).

6) Низькі ставки - LIBOR +% (в середньому 7-12,5% річних у валюті контракту).

7) Тривалий термін розстрочки для багатьох видів устаткування (до 7 років і більше).

8) Гнучкий механізм забезпечення угоди.

9) Форфейтинг передбачає гнучкий графік платежів, у тому числі можливість надання пільгового періоду.

10) Можливість роботи з державними та муніципальними структурами, а так само фінансування під їх гарантії.

Форфейтинговими інструментами зазвичай є векселі. Але об'єктом форфейтингу також можуть бути й інші види цінних паперів, головне - щоб ці папери містили тільки абстрактне зобов'язання.

- покупець (позичальник) несе відповідальність щодо забезпечення дійсності боргових інструментів, він повинен добре орієнтуватися в законах відносно форми простих векселів або тратт, а також гарантій і авалів (особливо, якщо форфейтинг здійснюється при міжнародній угоді - у валютному законодавстві);

- банк отримує за послуги набагато більший відсоток, ніж при кредитуванні, і може продати векселі та інші кредитні документи на вторинному ринку цінних паперів;

- можуть виникнути труднощі з пошуком гаранта (того самого кредитного документа, який задовольнить форфейтера);

- процентні ставки більше, ніж при інших видах кредитування, але позичальник не несе витрат по страхуванню, це іноді виправдовує великі відсотки;

Форфейтинг виник після другої світової війни. Кілька банків Цюріха, що мали багатий досвід фінансування міжнародної торгівлі, стали використовувати цей прийом для фінансування закупівель зерна країнами Західної Європи в США. В ті роки постачання продукції і конкуренція між постачальниками настільки зросли, що покупці зажадали збільшення термінів наданого кредиту до 180 днів проти звичних 90. Крім того, відбулася зміна структури світової торгівлі на користь дорогих товарів з відносно великим терміном виробництва. Таким чином, підвищилася роль кредиту в розвитку міжнародного економічного обміну, і постачальники були змушені шукати нові методи фінансування своїх операцій.

У міру того як падали бар'єри в міжнародній торгівлі і багато африканських, азіатських, а також латиноамериканських країн стали більш активні на світових ринках, західноєвропейські підприємці усе сутужніше надавали кредити за рахунок власних джерел, чому постачальники і були змушені використовувати нові методи фінансування своїх операцій.

Найбільший розвиток форфейтинг одержав у країнах, де відносно слабо розвинене державне кредитування експорту.

У міжнародній торгівлі експортер отримує від іноземного покупця перекладні чи прості векселі, оплата яких повинна бути проведена в передбачені терміни. Банк у країні імпортера або авалирует такі оборотні документи, або гарантує їх виконання. Оскільки форфейтер купує боргові зобов'язання без права регресу, він несе всі ризики можливого неплатежу. Тому якщо боржник не є першокласним позичальником, форфейтер прагнутиме отримати певне забезпечення - в формі авалю або безумовної гарантії банку.

Існує кілька видів гарантій, що різняться по суб'єкту гарантійного зобов'язання, порядку оформлення гарантії, джерелу коштів, використовуваному для гарантійного платежу. Як суб'єкта гарантійного зобов'язання при угодах "а-форфе" можуть виступати фінансово стійкі підприємства або спеціальні установи, що володіють засобами. Найчастіше такими установами є банки.

У країнах, де форфейтинг розвинений добре (Італія, Німеччина), такими операціями займаються не тільки банки, але і спеціалізовані організації. Зазвичай Форфейтор не бажає працювати з операціями на суму меншу ніж US $ 100,000. Традиційно форфейтинг є середньострокова операція з фіксованою процентною ставкою (строком від трьох до п'яти років), однак Форфейтор все більш гнучко підходять до питання про терміни, які можуть бути ними прийняті. Деякі приймають зобов'язання з термінами до 10 років, але в деяких випадках менш ніж на 180 днів.

Ринок боргових зобов'язань подібного типу поширюється на строк від одного до десяти років, в залежності від країни імпортера і гаранта. Платежі зазвичай проводяться піврічними періодами, але більшість Форфейтор орієнтуються на щоквартальні платежі. В умовах розвинутого ринку у підприємства немає необхідності самостійно створювати схему торговельних угод для продажу в подальшому фінансових інструментів форфейтеру. Багато форфейтингові організації організовують структуру угод самі, і можуть запропонувати умови можливого кредиту, порадити якими борговими інструментами найдоцільніше скористатися в конкретному випадку, а також допоможуть оцінити операції.

Форфейтор повинен знати, хто купує товар, національність покупця, які товари продаються, подробиці цін і валюти платежу за контрактом, термін і тривалість контракту, включаючи період кредиту, терміни і час платежів (включаючи процентну ставку узгоджену з покупцем). Він також повинен знати які боргові інструменти будуть використовуватися в конкретному випадку (простий або переказний вексель, акредитив), визначення гаранта платежу (або аваліста).

Звичайно надаються:

1) Копія контракту на поставку, або умови платежу.

2) Копія підписаного комерційного інвойсу.

3) Копії документів про відправку товарів, включаючи довіреність на отримання, товарно-транспортну накладну, вантажні документи, або будь-які інші еквіваленти зазначених документів.

4) Передатний запис, або сповіщення гаранту

5) Гарантійний лист, або аваль.

Для того, щоб аваль був прийнятий Форфейтор як надійна гарантія, необхідно, щоб авалюють банк був би відомим на світовому фінансовому ринку (адже йдеться про міжнародних угодах). Іноді замість авалю надаються банківські гарантії, зазвичай це робиться в тих країнах, які не розглядають аваль в якості законного фінансового інструменту.

Приклад форфейтингової угоди. Експортер збирається здійснити операцію з експорту товарів на 1 мільйон доларів, при якій передбачається розрахунок імпортера перед експортером цінними паперами, які будуть авальовані банком.

Сума векселів визначається таким чином, щоб після їх дисконтування експортер отримав би US $ 1 млн., і в результаті цього форфейтору дістанеться дисконт у розмірі обумовленої процентної ставки. Форфейтор також пред'явить до оплати комісійні - вартість послуг за поданням відстрочки платежу, а також вартість прийняття на себе зобов'язань по угоді. В ході операції визначається день виникнення власних зобов'язань у форфейтора (коли документи будуть у нього на руках). Цей період часу дозволить експортеру отримати його векселі / боргові зобов'язання, авальовані банком і подати їх для дисконтування. Експортер отримує гроші після подання необхідних документів, а імпортер з цього моменту бере на себе всю відповідальність за вартість контракту і фактично отримає кредит на обумовлений термін з обумовленою процентною ставкою.

Деякі експортери воліють працювати з форфейтингових брокерами, які маючи справу з великою кількістю форфейтингових будинків, в змозі забезпечити конкурентноспроможні розцінки в залежності від часу та ефективності угоди. Подібні брокери зазвичай отримують винагороду в розмірі до 1% від суми контракту. Це разовий платіж і зазвичай експортер додає цю суму до продажної ціни свого товару.

4. Митне оформлення та оподаткування зовнішньоторговельних операцій

Згідно з Розділом VIII Митного кодекс України (із змінами, внесеними згідно із Законами N 5076-VI від 05.07.2012): метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред'явленням їх цьому органу.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення.

Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

За виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів.

У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.

Початок митного оформлення:

1. Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

2. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

3. На товари, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, допускається подання попередньої або тимчасової декларації за правилами.

4. Плата за виконання митних формальностей поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, щодо товарів, що переміщуються через митний кордон України у складі вантажів з допомогою, не справляється.

5. Товари, що вивозяться за межі митної території України у складі вантажів з допомогою, пропускаються через митний кордон України без сплати митних платежів.

6. Товари, отримані уповноваженими організаціями у складі вантажів з допомогою та призначені для використання або безоплатного розповсюдження на митній території України цими організаціями чи під їх наглядом, пропускаються на митну територію України без сплати митних платежів.

Порядок митного оформлення іноземних інвестицій (ст. 251): митне оформлення товарів, що ввозяться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в першочерговому порядку.

Завершення митного оформлення:

1. Митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей.

2. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу;

2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

6) подання додаткових документів.

3. У разі якщо товар декларується з використанням попередньої або періодичної митних декларацій, митне оформлення за цими деклараціями завершується у строк, що не перевищує чотирьох робочих годин з моменту їх подання.

4. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

5. При виявленні порушення митних правил митний орган здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що:

1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази;

2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату.

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів:

1. Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

2. При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

3. Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

4. У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари.

бартерний зовнішньоекономічний нерезидент фінансовий

Список використаної літератури

1. Волкова І.А., Реслер М.В., Калініна О.Ю. Облік зовнішньоекономічної діяльності: Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2011. -- 304с.

2. Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб'єктів підприємництва: Навч. посіб. -- К.: Центр учбової літератури, 2010. -- 504с.

Размещено на Allbest.ru