Аналіз прибутку підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Економічна сутність прибутку підприємства та джерела його формування

Прибуток - це найбільш проста та одночасно найбільш складна категорія ринкової економіки. Її простота визначається тим, що вона є стрижнем та головною рушійною силою економіки ринкового типу, основним збуджуючим мотивом діяльності підприємців в цій економіці. В той же час складність цієї категорії визначається великою кількістю сутнісних сторін, що вона відображає, та численністю облич, в яких вона проявляється [10.с. 27].

При розгляді сутності прибутку слід, у першу чергу, відмітити такі характеристики:

1) Прибуток являє собою форму доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця зовнішня, найбільш проста форма відображення прибутку є водночас недостатньою для його повної характеристики, тому що в деяких випадках активна діяльність в певній сфері може й не бути пов'язана з отриманням прибутку (наприклад, благочинна діяльність).

2) Прибуток є формою дохода підприємця, який вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим фактором виробництва - і в усередненому вигляді характеризує ціну капіталу, що функціонує.

3) Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу. Він є результатом тільки вмілого та успішного ведення цього бізнесу. Більше того, в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок власних невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки втратити очікуваний прибуток, але й повністю або частково втратити авансований капітал. З цієї причини прибуток є певною мірою винагородою за ризик, пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності.

4) Прибуток характеризує не весь дохід, що підприємець отримує в процесі господарської діяльності, але лише ту його частину, яка є `очищеною' від витрат, пов'язаних зі здійсненням цієї господарської діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є остаточним показником, який є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі реалізації підприємницької діяльності.

5) Прибуток є вартісним показником, що виражається у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обіліку всіх зв'язаних з ним основних показників - авансованого капіталу, отриманого доходу, понесених втрат тощо, а також із діючим порядком податкового регулювання.

З урахуванням основних характеристик прибутку, що були розглянуті, його поняття в узагальненому вигляді можна сформулювати наступним чином: «Прибуток являє собою виражений у грошовій формі дохід підприємця на авансований капітал, який характеризує його винагороду за ризик здійснення підпрємницької діяльності і є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності»

Кінцевий результат роботи будь-якого комерційного підприємства оцінюється рівнем ефективності капіталовкладень та обсягом одержаного прибутку.

Обов'язковою умовою для одержання прибутку від ділової активності в умовах ринку є функціонування підприємства. Його життєдіяльність багато в чому залежить від того, якою мірою забезпечена фінансова віддіча авансованих коштів та якою мірою досягнутий рівень прибутковості впливає на економічне стимулювання подальшого зростання підприємства.

На формування абсолютної суми прибутку підприємства впливають результати ефективності його фінансово-господарської діяльності.

Узагальнюючим фінансовим показником діяльності більшості підприємств є їх балансовий прибуток. Прибуток підприємства являє собою спільну суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), інших матеріальних цінностей і доходів від позареалізаційних операцій, зменшений на суму витрат за цими операціями.

Прибуток складається з прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), який визначається шляхом відрахування із виручки від реалізації продукції суми ПДВ, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, собівартості реалізованої продукції; прибуток від діяльності, яка не є основною для підприємства, але яка пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, інших послуг.

Розкриваючи економічну сутність прибутку, варто зазначити, що в закордонній практиці використовується прибуток, що утворюється на підприємстві після відрахування з балансового прибутку сум, призначених для виконання зобов'язань перед бюджетом, банками та керівними органами [27.с. 13].

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається після сплати податків та інших платежів до бюджету. Чистий прибуток надходить у повне розпорядження підприємства, яке самостійно визначає напрями його використання, якщо інше не передбачається в його установчих документах. Чистий прибуток спрямовується на формування різних цільових фондів. В результаті кінцевого використання прибутку через цільові фонди чи безпосередньо визначається фонд розвитку виробництва і фонд матеріального заохочення.

Офіційна звітність будь-якого комерційного товариства про фінансові результати визначає такі напрямки використання прибутку: платежі до бюджету, відрахування до резервного фонду, виробничий розвиток, збільшення статутного фонду, соціальний розвиток, заохочення, дивіденди. В звітному році може використовуватись нерозподілений прибуток минулих років.

На комерційному підприємстві валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отримана протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, як на території України, так і за її межами.

Дохід підприємства формується також і за допомогою позареалізаційних операцій: доходи отримані від здачі майна в оренду, дивіденди по акціях, облігаціях і цінних паперах, які йому належать, а також інші доходи від операцій, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг) та її реалізацією.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і змінення конкурентоспроможності на ринку [15., с. 137].

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Цей показник не відображає ступеня ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати і при недостатньому використанні ресурсів підприємства, порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності [30., с. 177]

Рівень рентабельності може бути визначений як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: обсягу товарообороту, величина витрат обертання, середнього розміру основних фондів і оборотних коштів, суми коштів фонду оплати праці тощо.

Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства потребує ретельного вивчення, зважаючи на тему даної дипломної роботи, тому наступний розділ цієї роботи присвячений саме цьому питанню.

Прибуток виконує низку функцій:

1. Оціночна функція. Прибуток підприємства використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Використання цієї функції повною мірою можливе тільки в умовах ринкової економіки, яка передбачає свободу встановлення цін, свободу вибору постачальника і покупця.

2. Розподільча функція. Ії зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства на частину, що акумулюється в бюджетах різних рівней та залишається в розпоряджені піприємства.

3. Стимулююча функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд заохочення, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів, пайовий фонд, тощо).

В процесі аналізу господарської діяльності використовують наступні показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, прибуток до оподаткування, чистий прибуток.

Балансовий прибуток включає в себе фінансові результати від реалізації продукції, робіт та послуг, від іншої реалізації, доходи та витрати від позареалізаційних операцій.

Прибуток до оподаткування - це різниця між балансовим прибутком та сумою прибутку, що обкладається податком на дохід, а також суми пільг за податком на прибуток, згідно з податковим законодавством, що періодично змінюється.

Чистий прибуток - це прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків, економічних санкцій та відрахувань до доброчинних фондів.

Для отримання об'єктивної інформації про господарську діяльність підприємства слід проаналізувати склад балансового прибутку, його структуру, динаміку та виконання плану за звітний рік. При вивченні динаміки прибутку слід враховувати інфляційні фактори зміни і суми.

Величина балансового, чистого та прибутку до оподаткування залежить від багатьох факторів. До того ж слід мати на увазі, що розмір прибутку багато в чому залежить і від облікової політики, що реалізується на даному підприємстві.

В Україні застосовують наступні методи регулювання прибутку суб'єктом господарювання: [4., с. 27]

· зміна методу нарахування зносу МБЗ;

· застосування різних методів оцінки нематеріальних активів та способів нарахування амортизації;

· вибір метода оцінки використаних запасів;

· зміна строків погашення витрат майбутніх періодів, скорочення яких веде до росту собівартості продукції звітного періоду;

· зміна метода визначення прибутку від реалізації і т.д.

Основну частину прибутку підприємство отримує від реалізації продукції і послуг. В процесі аналізу визначається динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються фактори зміни його суми.

Прибуток від реалізації продукції в цілому по підприємству залежить від 4-х факторів першого рівня підпорядкованості: обсяг реалізації продукції, її структура, собівартість та рівень середньореалізаційних цін.

Обсяг реалізації продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажу рентабельної продукції призводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації спостерігається зменшення суми прибутку.

Структура товарної продукції також може здійснювати двоякий вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться доля більш рентабельних видів продукції у загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельних видів загальна сума прибутку зменшиться.

Собівартість продукції і прибуток знаходяться в оберненопропорційній залежності і зниження собівартості призводить до відповідного збільшення суми прибутку і навпаки.

Зміна рівня середньореалізаційних цін і величина прибутку знаходяться у прямопропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку відповідно зросте і навпаки.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності торговельного підприємства. Його одержання є обов'язковою умовою розширеного відтворення на підприємстві, забезпечення його самофінансування і зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Абсолютна величина прибутку виступає узагальнюючим підсумковим показником, який характеризує обсяг фінансових коштів підприємства для розрахунків з бюджетом та позабюджетними фондами, формування фондів підприємства, призначених для стимулювання і розширеного відтворення.

Цей показник не відображає ступінь ефективності господарської діяльності підприємства. Маса прибутку може зростати і за умов недостатнього використання ресурсів підприємства, і при порушенні вимог режиму економії. Тому для характеристики ефективності господарської діяльності, ступеня використання його ресурсів, раціональності здійснених витрат набуло поширення застосування показників відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Прибуток від реалізації товарної продукції (або послуг) є звичайно головною складовою частиною балансового прибутку підприємства. Прибуток або збиток від іншої реалізації може мати місце у підприємства головним чином від реалізації продукції, робіт, послуг підсобних, допоміжних та обслуговуючих виробництв. Сюди ж відносяться фінансові результати від реалізації зайвих для підприємства сировини, матеріалів, інших товарно-матеріальних цінностей із складу оборотних активів. Якщо підприємству вдається реалізувати матеріальні цінності дорожче, ніж ціна їх придбання (з урахуванням накладних видатків по їх зберіганню, транспортуванню тощо) воно одержує прибуток, і навпаки. При реалізації будівель, споруд, передавальних пристроїв (тобто об'єктів основних засобів 1-ї групи за класифікацією, прийнятою Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств») сума перевищення виручки від реалізації над балансовою вартістю реалізованого об'єкта вважається прибутком (і враховується до складу валових доходів), а сума перевищення балансової вартості об'єкта над виручкою являє собою збиток (і враховується до складу валових витрат). Такий порядок визначення прибутку або збитку не поширюється на інші основні засоби підприємств.

Прибутки і збитки від позареалізаційних операцій являють собою різні надходження коштів, видатки і витрати які прямо не пов'язані з реалізацією товарної продукції та інших товарно-матеріальних цінностей.

Серед позареалізаційних операцій перш за все слід зазначити реалізацію суб'єктами підприємництва корпоративних прав через участь у статутних фондах інших юридичних осіб, як наслідок придбання акцій акціонерних товариств, вкладання коштів до статутних фондів спільних підприємств тощо. Таке розміщення фінансових ресурсів дає змогу підприємству одержувати прибутки поза процесом реалізації товарної продукції та іншої реалізації.

Серед інших позареалізаційних прибутків значну питому вагу звичайно складають доходи від застосування різного роду фінансових (штрафних) санкцій до контрагентів за порушення господарських угод, чинних правил і розрахунків. Мова йде про штрафи, пеню, неустойки та інші види санкцій, одержані від партнерів, або відносно яких є рішення суду, арбітражу чи іншого відповідного органу про їх надходження. Зокрема, чинне законодавство України передбачає штрафи за недопоставку продукції, порушення строків поставки, асортименту і якості продукції. У такому випадку фінансова служба підприємства у координації з юридичною та збутовою службами проводять роботу, яка забезпечує надходження цих доходів від контрагентів-порушників, зокрема, слідкує за своєчасним оформленням документів для розгляду в арбітражних судах справ про стягнення санкцій з тих, хто порушує умови договорів і не сплачує самостійно, як належить за законом, штрафів, неустойок, пені та ін.

До складу позареалізаційних прибутків включається також сума індексації вартості основних засобів у зв'язку з інфляцією, яка вважається капітальним доходом.

2. Класифікація прибутку підприємства та методологічні основи його розрахунків

Для аналізу прибутку від реалізації продукції використовується декілька методів: метод прямого розрахунку, за яким прибуток розраховується за окремими видами продукції, яку вироблено або реалізовано, та метод розрахунку прибутку на одну гривню. Останній метод може застосовуватися на підприємстві при розрахунку прибутку від виготовлення або реалізації всієї продукції. Він передбачає використання даних про витрати на виробництво, реалізацію продукції за попередній рік, а також їх прогнозовану зміну в плановому періоді.

Економічний метод може використовуватись для розрахунку прибутку від виготовлення реалізованої продукції. Суттєвою відмінністю цього методу є те, що він дозволяє визначити не тільки загальну суму прибутку, але і вплив на нього окремих факторів: зміни обсягу виробництва продукції, їх собівартості, зміни рівня оптових цін, рентабельності продукції, зміни асортименту та якості продукції.

1. Залежно від виду діяльності, за якою отримано прибуток, виділяють:

- прибуток від реалізації товарів та платних торговельних послуг (прибуток від торговельної діяльності);

- прибуток від реалізації продукції неторгової діяльності (виробничої, транспортної, посередницької та інше);

- прибуток від реалізації майна, що є власністю підприємств (основних фондів, нематеріальних активів);

- прибуток від позареалізаційних операцій, у складі якого виділяють: прибуток від інвестиційної діяльності; прибуток від орендних операцій; прибуток від інших позареалізаційних операцій.

2. Залежно від порядку визначення розрізняють:

- балансовий прибуток, який характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг балансового прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відбивається на рахунку;

- оподаткований прибуток, обсяг якого визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами підприємства платника податку на прибуток, зменшений на суму амортизаційних відрахувань. Розміри валових витрат та доходів з метою їх оподаткування визначаються шляхом організації спеціального податкового обліку на основі первинних облікових документів. Визначений таким чином обсяг прибутку, що оподатковується фіксується в Декларації про прибуток підприємства, яка подається в податкові органи та є підставою для визначення суми податкових зобов'язань підприємства;

- чистий прибуток, який характеризує обсяг прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податку на прибуток та інших податків, обов'язкових платежів та зборів, що сплачуються за рахунок прибутку.

- 3. Залежно від методики оцінки визначають номінальний та реальний прибуток. Номінальний прибуток характеризує фактично одержану величину прибутку. Реальний прибуток це номінальний прибуток, перерахований з огляду на інфляцію. Він характеризує реальну купівельну спроможність чистого доходу, отриманого підприємством.

4. Залежно від мети визначення розрізняють бухгалтерський та економічний прибуток. Бухгалтерський прибуток відповідає обсягу балансового прибутку. Економічний прибуток являє собою різницю між виручкою від реалізації та всіма витратами підприємства, в тому числі витратами втрачених можливостей. Витратами втрачених можливостей (або альтернативними) в мікроекономіці прийнято називати втрати на споживання якогось ресурсу, які вимірюються з точки вигоди, що «втрачена» через невикористання цього ресурсу найкращим альтернативним шляхом.

Невірний вибір ресурсів і нераціональне використання власних ресурсів призводить до збільшення витрат обороту підприємства і зменшує потенційно можливий розмір отриманого прибутку за даних обсягів діяльності.

Залежно від обсягів прибуток підприємства характеризується як мінімальний, цільовий або максимальний прибуток. Дана класифікація пов'язана з визначенням обсягів діяльності, досягнення яких обумовлює знаходження підприємства в зоні збитковості, беззбитковості або прибутковості. Підприємство може мати такі обсяги діяльності, при яких доходи від реалізації менше за витрати. Але сума збитків може бути за розміром менша, ніж постійні витрати. В такому разі підприємству вигідніше функціонувати, ніж нести збитки в розмірі постійних затрат.

Беззбитковості підприємство досягає при таких обсягах діяльності, коли при інших рівних умовах доходи від реалізації дорівнюють загальній сумі витрат обігу.

Алгоритм розрахунку беззбитковості випливає із основної умови ії досягнення: [24., с. 101]

ВД = ВО, (1)

де ВД - валовий дохід, ВО - витрати обертання. Величина валового доходу і витрат обертання залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу).

За точкою беззбитковості підприємство при умові зростання обсягів діяльності входить в зону прибутковості. Величина прибутку, як цільова функція діяльності підприємства, залежить від обраної стратегії. Вона може бути: мінімальною, нормальною, необхідною.

Під мінімальним розуміється прибуток, розмір якого після уплати податків задовільняє уявленню власників підприємства про мінімальний рівень рентабельності на вкладений капітал.

Кількістю мінімальний рівень рентабельності відповідає рівню середньої процентної ставки банків по депозитам, що склался в теперешній період часу. Це обумовлюється тим, що власник підприємства не зацікавлений інвестувати кошти в створення (функціонування) підприємства, якщо чистий прибуток за результатами діяльності підприємства менший за суми процентів, які б він міг одержати від зберігання своїх грошових коштів у банку чи придбання на них цінних паперів інших підприємств.

прибуток управління економіка

3. Управління прибутком як стратегічний напрямок зростання прибутковості підприємства

Висока роль прибутку в розвитку підприємства та забезпеченні інтересів його власників та персоналу визначають необхідність ефективного та безперервного управління ним. Управління прибутком являє собою процес розробки та прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах його формування, розподілу та використання на підприємстві.

Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства передбачає низку вимог до цього процесу, серед яких основними є [11, с. 37]

1) Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. Оскільки управління прибутком нерозривно пов'язано з виробничим менеджментом, інноваційним менеджментом, менеджментом персоналу, інвестиційним менеджментом, фінансовим менеджментом і деякими іншими видами функціонального менеджменту, це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управління прибутку із загальною системою управління підприємством.

2) Комплексний характер формування управлінських рішень. Оскільки всі управлінські рішення в сфері формування і використання прибутку тісно взаємопов'язані, управління прибутком має розглядатись як комплексна система дій, що вносять свій вклад у результативність формування і використання прибутку на підприємстві в цілому.

3) Високий динамізм управління. Оскільки за умов переходу до ринкової економіки фактори макро - та мікросередовища постійно змінюються, системі управління прибутком на підприємстві має бути властивий високий динамізм.

4) Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Підготовка кожного управлінського рішення у сфері управління та використання прибутку має враховувати можливі альтернативні варіанти.

5) Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Проекти управлінських рішень мають бути чітко підпорядковані місії та стратегічному напрямку розвитку підприємства.

Головною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному та перспективному періодах. Виходячи з цього, система управління прибутком покликана вирішувати такі основні завдання [36, с201]

1) Забезпечення максимізації розміру прибутку, що формується, у співвідношенні з ресурсним потенціалом підприємства та ринковій кон'юктурі. Воно реалізується шляхом оптимізації складу ресурсів підприємства та їх ефективного використання;

2) Забезпечення оптимальної пропорційності між рівнем прибутку та прийнятним рівнем ризику. Виходячи із визначеного прийнятного рівня ризику в процесі управління має бути максимізований відповідний йому рівень прибутку;

3) Забезпечення високої якості прибутку, що формується. В межах операційної діяльності основну увагу слід приділяти забезпеченню зростання прибутку за рахунок розширення обсягів випуску продукції та освоєння нових перспективних її видів;

4) Забезпечення виплати необхідного рівня доходів на інвестований капітал власникам підприємства. Цей рівень при успішній діяльності підприємства має бути не нижче середньої норми доходності на ринку капіталу з урахуванням інфляційних процесів;

5) Забезпечення формування достатніх обсягів фінансових ресурсів за рахунок прибутку у відповідності з завданнями розвитку підприємства в перспективі. Наповнення різних спеціальних фондів на підприємстві з урахуванням провідної ролі самофінансування на підприємстві;

6) Забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства. Визначення критеріїв оптимізації розподілу прибутку та максимізації добробуту власників підприємстві в перспективному періоді;

7) Забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутках. Складання збалансованих програм участі персоналу в прибутку, що покликані гармонізувати інтереси власників підприємства та найманих робітників.

Всі розглянуті завдання управління прибутком тісно взаємозв'язані, а тому мають бути отимізовані між собою для досягнення максимального ефекту.

Управління формуванням прибутку підприємства можна класифікувати за конкретними напрямками діяльності підприємства. Бланк І.О. в своїй науковій роботі «Управління прибутком» виділяє управління формуванням прибутку в процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. На думку автора, в процесі управління прибутком підприємства головна роль відводиться формуванню прибутку по операційній діяльності, яка є основним видом діяльності підприємства. В процесі здійснення операційної діяльності формуються три види операційного прибутку [30, с133]:

· маржинальний операційний прибуток, що визначається як різниця між сумою чистого операційного доходу за звітний період та сумою постійних операційних витрат;

· валовий операційний прибуток, що визначається як різниця між сумою чистого операційного доходу за звітний період та сумою змінних операційних витрат;

· чистий операційний прибуток, що визначається як різниця між сумою чистого операційного доходу за звітний період, сумою змінних операційних витрат та суми податку на прибуток та інших обов'язкових платежів за рахунок прибутку.

Управління формуванням прибутку з операційної діяльності включає [19, с 42]:

· управління операційними доходами;

· управління операційними витратами;

· управління податковими платежами;

· управління операційними активами;

· управління операційним персоналом;

· управління операційними ризиками;

· планування формування операційного прибутку.

В системі господарської діяльності, що забезпечує формування прибутку, важливу роль відіграє інвестиційна діяльність. Інвестиційний прибуток підприємства характеризується двома основними його видами - валовим та чистим:

· валовий інвестиційний прибуток характеризує його суму до виплати податку на прибуток та інших обов'язкових платежів;

· чистий інвестиційний прибуток характеризує суму прибутку від інвестиційної діяльності підприємства, що залишається в його розпорядженні після виплати із валового прибутку всіх обов'язкових платежів.

Ключову роль в розрахунках інвестиційного прибутку відіграє оцінка вартості грошей у часі. При розрахунках враховують нинішню та майбутню вартість грошей, простий та складний процент, а при коректуванні грошових потоків з урахуванням інфляції використовують поняття номінальної та реальної суми грошових коштів.

Інвестиційній діяльності підприємства властива особлива модель формування прибутку, що визначає широкий діапазон коливань його рівня на авансований капітал. Основні елементи цієї моделі включають [7, с 25]:

1) мінімальну норму прибутку на капітал;

2) тривалість інвестиційного процесу;

3) темп інфляції;

4) рівень інвестиційного ризику;

5) рівень ліквідності інвестицій;

6) індивідуальні особливості об'єкта інвестування.

Управління формуванням прибутку в процесі інвестиційної діяльності передбачає визначення можливостей реального та фінансового інвестування. В першому випадку головним завданням є об'єктивна оцінка прибутковості реальних інвестиційних проектів та управління їх реалізацією, в другому - оцінка ефективності різних фінансових інструментів інвестування та формування оптимального портфеля фінансових інвестицій для максимізації прибутку.

Головним завданням фінансової діяльності підприємства є формування додаткового прибутку в процесі залучення зовнішнього капіталу, що на практиці реалізується різними методами. Одним із основних механізмів реалізації цього завдання є фінансовий ліверидж, який характеризує використання підприємством позикових засобів, що впливає на зміну коефіцієнту рентабельності власного капіталу. Фінансовий ліверидж, як показник переваги рентабельності власного капіталу над рентабельністю всіх активів, в Україні майже не застосовується через дуже нестабільну і негнучку кредитну політику. Недоступність для більшості приватних підприємств банківських кредитів і їх дорожнеча, а також відсутність кредитних взаємовідносин між самими суб'єктами господарювання (постачальники не зобов'язують своїх покупців платити відсотки по наданих їм відстрочках) зводять нанівець зацікавленість показником фінансового лівериджу. Кожному суб'єкту і без того зрозуміло, що в наших умовах набагато вигідніше користуватися власними фінансовими ресурсами, ніж вдаватися до позик, хоча варто зазначити, що останнім часом ситуація стала змінюватись на краще.

Однією з найважливіших передумов ефективного управління формуванням прибутку підприємства в процесі фінансової діяльності є оцінка вартості його капіталу, що являє собою ціну, яку підприємство сплачує за його залучення із різних джерел, з метою управління структурою капіталу. Кінцевим результатом управління структурою капіталу має бути оптимізація структури капіталу, що являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності та коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.

Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами його формування, але й характером його розподілу. Розподіл прибутку являє собою процес формування напрямків його подальшого використання у відповідності з цілями і завданнями розвитку підприємства. Велика роль характеру розподілу прибутку в діяльності підприємства визначається через такі основні положення:

1) розподіл прибутку безпосередньо реалізує головну ціль політики управління нею - підвищення рівня добробуту власників підприємства;

2) розподіл прибутку є основним інструментом впливу на зростання ринкової вартості підприємства;

3) пропорції розподілу прибутку визначають темпи реалізації стратегії розвитку підприємства;

4) характер розподілу прибутку є найважливішим індикатором інвестиційної привабливості підприємства;

5) розподіл прибутку є однією з дієвих форм впливу на трудову активність персоналу підприємства;

6) пропорції розподілу прибутку формують рівень забезпечення додаткової соціальної захищеності робітників;

7) характер розподілу прибутку впливає на рівень поточної платоспроможності підприємства.

Основною метою політики розподілу прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, є оптимізація пропорцій між частинами, які капіталізуються та споживаються, з урахуванням забезпечення реалізації стратегії його розвитку та зростання ринкової вартості. [8, c. 256]

Функціонування комерційного підприємства в умовах ринку визначається його спроможністю приносити необхідну користь, доход та отримувати прибуток. Прибуток - це кінцевий результат діяльності підприємства, який характеризує абсолютну ефективність його роботи.

Прибуток, як економічний показник, дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, підприємства як господарюючого суб'єкта, робітників і власника підприємства. Крім того, прибуток являє собою основне власне внутрішнє фінансове джерело, яке забезпечує розвиток торговельного підприємства на принципах самофінансування.

Об'єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, яка виплачується у вигляді податків та обов'язкових платежів. Економічний інтерес підприємства як виробника товарів або послуг знаходить своє узагальнення в обсязі прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних завдань його розвитку. Економічний інтерес робітників пов'язаний передусім з розміром прибутку, який спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати та соціальний розвиток. Власника підприємства цікавить в першу чергу розмір фонду виплати дивідендів, а отже та частина прибутку, котра пов'язана з виробничим розвитком, приростом капіталу.

Прибуток є якісним показником, в його розмірі відображається зміна обсягу товарообігу, доходів підприємства, рівня використання ресурсів, величин витрат обігу.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства. Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне [6, с 237]:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації товарів, робіт, послуг;

- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість продукції;

- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) продукції (тобто її собівартість);

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з постачальниками і покупцями;

- вміти найбільш доцільно розміщувати (вкладати) одержаний раніше прибуток з метою досягнення оптимального ефекту.

Отриманий підприємством прибуток призначений для задоволення різних потреб: він використовується для формування фінансових результатів держави, фінансування державних витрат, що досягається шляхом стягування частини прибутку до державного бюджету у вигляді податків; прибуток використовується для формування фінансових ресурсів самого підприємства, які використовуються для забезпечення його господарської діяльності. Таким чином отриманий підприємством прибуток є об'єктом розподілу.

Співвідношення в розподілі прибутку між державою і підприємством має велике значення для забезпечення потреб держави і даного підприємства, фінансової політики держави, від правильності рішень якої залежить розвиток економіки в цілому.

Після сплати обов'язкових платежів створюються цільові фонди: резерви розвитку, вдосконалення виробництва, соціальних потреб, заохочення. Кошти цих фондів використовуються на фінансування певних витрат.

Прибуток торговельного підприємства як результативний показник його діяльності залежить від співвідношення між розміром доходів торговельного підприємства і витратами на здійснення торговельно-фінансової діяльності [13, с25].

Залежність прибутку від величини доходів і витрат може бути подана так:

П = Д - ПВ = (ВД Дінш.) - (Во Зінш.) = (Цреал. - Цзак.) * К - ВО Пінш.,

де Д - дохід від усів видів діяльності;

ПВ - поточні витрати для здійснення усіх напрямків діяльності;

ВД - валовий дохід від реалізації товарів;

Дінш. - дохід від інших видів діяльності;

ВО - витрати обігу;

Зінш. - витрати, пов'язані зі здійсненням інших видів діяльності;

Цреал., Цзак. - відповідно, ціна реалізації і закупівлі товарів;

К - кількість товарів, що реалізується;

Пінш. - прибуток від іншої діяльності (як різниця між доходами, витратами від іншої діяльності).

Таким чином, розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої (позареалізаційної) діяльності. Управління даними факторами та їх прогнозування дозволяє забезпечити отримання необхідного прибутку.

Об'єм реалізації і величина прибутку, рівень рентабельності значною мірою залежать від вибраної маркетингової і фінансової діяльності підприємства.

Основними задачами аналізу фінансових результатів діяльності є:

· систематичний контроль за виконанням планів реалізації та отримання прибутку;

· визначення впливу, як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів на фінансові результати;

· вплив резервів збільшення суми прибутку і рентабельності;

· оцінка роботи підприємства за використання можливостей збільшення прибутку та рентабельності;

· розробка заходів щодо використання виявлених резервів.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень закупівельних цін на товари. Підприємство при здійснені комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупівлі товарів в період їх сезонного розпродажу.

Зростання розмірів одержання прибутку пов'язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обгрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання торговельної кон'юнктури в окремі періоди року.

Маса одержаного прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу), тобто кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

Фактори, які ми розглянули, прямо впливають на величину доходів, а відповідно, і на прибуток підприємств.

При тій же величині доходів підприємство може отримувати різні обсяги прибутку, що залежить від величини витрат обігу. Розмір витрат обігу формується під впливом таких факторів, як обсяг товарообігу, його склад та асортиментна структура, джерела надходження товарів, ступінь використання ресурсів, структура капіталу. Всі ці фактори впливають на прибуток від реалізації товарів.

Джерелом зростання прибутку підприємства можуть бути також доходи від позареалізаційних операцій за мінусом витрат на ці операції. Зростання доходів від позареалізаційних операцій підприємства може бути забезпечено за рахунок вкладення вільних грошових коштів у різноманітні цінні папери; продажу їх на фінансовому ринку; відкриття в банку депозитних рахунків; здачі в оренду основних фондів; врахування суми витрат від інфляції і втраченої (недоотриманої) вигоди. Прибуток від позарелізаційних операцій буде більший, якщо не допускати непродуктивних витрат і збитків.

Відомо, що прибуток підприємства залежить, з одного боку, від величини прибутків, що одержує підприємство, і з другого, від розмірів витрат обігу. Формування доходів і затрат підприємства пов'язано передусім з обсягами його діяльності - обсягом товарообігу, а також з асортиментною, ціновою політикою і ресурсним забезпеченням товарообігу.

Розподіл чистого прибутку відбиває процес створення фондів і резервів підприємства на фінансування потреб виробництва та розвитку соціальної сфери. За сучасних умов господарювання держава не встановлює будь-яких нормативів з розподілу прибутків, але через надання податкових пільг стимулює спрямування прибутку на капітальні вкладення виробничого і невиробничого характеру, на благодійні потреби, фінансування природоохоронних заходів і інше. Законодавчо обмежується розмір резервного фонду підприємств, регулюється порядок формування резерву по сумнівних боргах.

З розвитком ринкових відносин виникла потреба резервувати кошти через ризик, пов'язаний з проведенням ризикових операцій та можливість втрати доходів від підприємницької діяльності. Тому при використанні чистого прибутку підприємства вправі створювати фінансовий резерв, тобто ризиковий фонд. Розмір цього резерву має становити щонайменше 15% статутного капіталу. Щороку резервний фонд поповнюється за допомогою відрахувань, які складають не менше 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Крім покриття можливих збитків від ділових ризиків, фінансовий резерв можна використовувати на додаткові витрати з розширення виробництва та соціальний розвиток, розробку та впровадження нових технологій, приріст власних обігових коштів і поповнення їх нестачі, інші витрати, зумовлені соціально-економічним розвитком колективу. Резервний фонд формується у разі непередбачених збоїв у господарській діяльності. Розподіл чистого прибутку - це напрям внутрішньофірмового планування, значення якого за умов ринкової економіки постійно зростає. Порядок розподілу і використання прибутку для підприємства фіксується у статуті підприємства і визначається відповідними підрозділами економічних служб за згодою керівного складу підприємства. Відповідно до статуту підприємства можуть складати кошторис витрат, фінансованих із прибутку, або утворювати фонди спеціального призначення: фонди накопичення (фонд розвитку чи фонд виробничого та науково-технічного розвитку, фонд соціального розвитку) і фонди споживання (фонд матеріального заохочення). Кошторис витрат, фінансованих із прибутку, включає витрати на розвиток виробництва, соціальні потреби трудового колективу, матеріальне заохочення працівників і благодійні цілі. До видатків, пов'язаних з розвитком виробництва, належать витрати на науково-дослідні, проектні, конструкторські і технологічні роботи, фінансування розробки та освоєння нових видів продукції і на технологічних процесів, витрати по вдосконаленню технологій і організації виробництва, модернізації устаткування і розширення підприємства. У цю групу витрат включаються витрати на погашення довгострокових позичок банків та відсотків за ними.

Якщо ж розглянути питання стрaтегічного аналізу макроекономічної ситуації і підсумувати зазначене вище, можна стверджувати, що необхідними складовими зростання прибутковості підприємницьких структур в Україні на тепрешній час є [27, с. 15]:

- реформування податкового законодавства (держава може піти шляхом зниження податкового навантаження, що стимулюватиме вивільнення коштів підприємств для інвестицій, або застосування гнучкої системи податкових пільг і податкових канікул для інноваційних інвестицій);

- збільшення джерел інвестування - внутрішніх заощаджень і залучення зовнішніх ресурсів, що матиме як наслідок фінансове оздоровлення економіки в цілому;

- орієнтація на залучення стратегічного інвестора та розвиток фондового ринку. Головною метою стратегічного інвестора є концентрація власності й досягнення ефективності роботи підприємства у перспективі, а не одержання прибутку від тримання акцій у короткостроковому періоді. Велика розпорошеність акцій між дрібними акціонерами значно ускладнює ефективність управління компанією. Неможливість продати акції приватизованих підприємств на фондовому ринку через їх неліквідність загострює цю проблему;

- розвиток системи правових гарантій захисту інвестора за допомогою хеджування: застави майна та страхування інвестиційних ризиків;

- забезпечення ефективного управління державними корпоративними частками;

- формування ефективної прозорої системи банкрутства підприємств як засобу фінансового контролю з боку держави та кредиторів;

- поліпшення технологічної структури виробництва з використанням науково-технологічних досягнень світового рівня;

- сприяння повноцінному функціонуванню ринку матеріально-технічних ресурсів;

- державне регулювання цін на продукцію монопольних утворень та розвиток конкурентних відносин між суб'єктами господарювання.

Размещено на Allbest.ru

...