Податкове стимулювання розвитку підприємництва

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет “Львівська політехніка”, директор Інституту економіки та менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Партин Галина Остапівна, Львівський банківський інститут Національного банку України, декан економічного факультету.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, визначено його мету, основні завдання, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи стимулювання підприємництва за допомогою податків” розглянуто стимулюючу функцію податків, використання податків у якості стимулу в економічній політиці (історичний екскурс) та умови реалізації стимулюючої функції податків.

Податкова система включає сукупність податків і зборів, а також усі існуючі у даній державі умови оподаткування: порядок встановлення та введення у дію податків, види податків, порядок їх розподілу між бюджетами різних рівнів, права та обов'язки платників податків, методи податкового контролю. Характер і цілі податкової системи визначає державна податкова політика, одним із завдань якої є досягнення економічного зростання. У світлі цього завдання держава повинна якомога ширше використовувати інструментарій податкової системи, який дозволяє коригувати економічні процеси у суспільстві. податковий пільги бізнес

Державне стимулювання економічного зростання слід здійснювати з допомогою системи пільг (складової податкової системи), що володіє механізмом заохочення, спонукання до певного виду діяльності. Такий механізм повинен включати визначення об'єкта стимулювання (виду діяльності) та методів стимулювання (видів пільгового оподаткування). Орієнтація на суб'єкт стимулювання (конкретну господарську одиницю чи групу підприємств) є недопустимою, оскільки порушуватиме принцип рівності у оподаткуванні. Лобіювання інтересів у Верховній Раді певних груп підприємств приводить до надання їм пільг, які ставлять цю групу у вигідніше становище поряд з іншими платниками податків. Тому пропонуємо орієнтувати пільги на об'єкт - діяльність, що спрямована на збільшення виробництва валового внутрішнього продукту (а саме інвестиційна, інноваційна, конверсійна діяльність тощо).

Стимулююча функція податкової системи займає чільне місце серед інших її функцій, як засобів впливу на економічну систему.

Важливим є виділення саме стимулюючих можливостей податкової системи, оскільки їх часто ототожнюють з податковим регулюванням економіки. Вважаємо за доцільне розмежувати ці функції на основі відмінностей у об'єктах та методах пливу. Так, регулююча функція податків стосується розподілу доданої вартості у суспільстві, доходів між бюджетами різних рівнів, встановлення об'єктів, суб'єктів та бази оподаткування з метою справедливого розподілу податкового навантаження між платниками податків. А стимулююча функція податків заохочує до інвестиційної та інноваційної діяльності, розширеного відтворення через надання відстрочок та розстрочок у сплаті податків, диференціацію податкових ставок, знижки та вилучення з бази оподаткування, спрощення системи оподаткування.

Взаємодія фіскальної та стимулюючої функції податків реалізується через побудову оптимальної податкової системи, що сприяла б наповнюваності бюджету і водночас зберігала зацікавленість підприємств у господарській діяльності.

Взаємодія з контролюючою функцією податків повинна базуватись на пріоритетності стимулюючої функції, оскільки надмірна жорсткість штрафних санкцій може негативно впливати на бажання підприємств працювати, тим самим звівши нанівець вплив стимулюючої функції.

Система пільг є однією з ланок податкової системи держави, що повинна мати законодавче закріплення і діяти. Однак, в Україні порушуються принципи оподаткування, права та обов'язки платників податків, низька податкова культура. Із замкнутого кола, яке повинна творити податкова системою, випадає декілька ланок. В такій незамкненій та розбалансованій системі (як і в електричній) відбувається витік енергії, і напруга дорівнює нулю. Говорячи економічними термінами, зростає тіньова економіка, а ефективність податкової системи різко знижується.

Застосування системи пільг для стимулювання економічного розвитку можливе лише в разі дотримання принципів оподаткування та створення оптимальної податкової системи. Зокрема, необхідним є дотримання принципів рівності і справедливості, стабільності, гнучкості, прозорості, узгодженості та системного підходу.

Побудова оптимальної податкової системи завжди залежить від форми державного управління і на ранніх стадіях державотворення носить відверто фіскальний характер. В економічній історії проблема оптимізації системи оподаткування та широкого застосування податків для впливу на економіку виникла лише у ХІХ ст. До того часу податки вважались неминучим злом і чим були меншими, тим кращими. Однак, змінились економічні умови, ускладнились економічні відносини та зв'язки, зросла роль держави. Такі зміни потребували нової економічної доктрини, яка дозволила б ефективно керувати економікою. Отже, з'явились теорії, що обґрунтовували активне застосування податкових пільг з метою зміни пропорцій в економіці та заохочення до неприбуткової діяльності, що була пріоритетною для держави. Як показала історія, такі крайні позиції не виправдали себе.

Сучасні тенденції глобалізації економік ставлять нові завдання перед державою та її податковою системою - уніфікація та гармонізація оподаткування в межах нових економічних утворень. На тлі цих змін, державна податкова політика повинна враховувати фактори, що віддаляють теоретичні моделі оподаткування від реальних. А саме: можливість переміщення діяльності господарюючими суб'єктами, що не вдоволені рівнем оподаткування, у тіньовий сектор економіки, зростання державного апарату управління та кількості державних службовців у різноманітних контролюючих органах (що зменшує кількість зайнятих в економіці), бажання уряду максимізувати власну вигоду та збільшувати видатки бюджету.

Ці фактори негативно відбиваються на ефективності податкової системи. Тому введення податкових пільг для стимулювання економічного розвитку в таких умовах може лише погіршити ситуацію - збільшити податкове навантаження на тих, що не користуються пільгами, і загострити соціальну напругу в суспільстві.

Тут доцільно спочатку зменшити загальний податковий тягар і спростити адміністрування податків, що поверне довіру до податкової системи держави і дозволить надалі застосовувати інші інструменти впливу, зокрема систему податкових пільг.

У другому розділі - “Пільгове оподаткування як інструмент державного стимулювання підприємництва” розглянуто особливості податкової системи України та напрямки її удосконалення, охарактеризовано діючу систему податкових пільг та оцінено її ефективність, а також вивчено світовий досвід пільгового оподаткування та можливість його застосування в умовах України.

Податкове стимулювання - це такий вплив держави на економіку з допомогою податків, за якого відбувається заохочення до певного виду діяльності через створення зручніших, привілейованих умов функціонування.

Структура податкової системи України відрізняється від податкових систем розвинутих країн рядом ознак, які спричиняють проблеми в оподаткуванні. По-перше, для податкової системи України характерна низька частка індивідуального прибуткового податку з громадян (9% порівняно з 25% в середньому по країнах з ринковою економікою) і висока - податку на прибуток підприємств (17% порівняно з 8%). Це принципова відмінність. На нашу думку, саме з нею пов'язані основні проблеми оподаткування - оскільки держава отримує значну частину доходів бюджету за рахунок цього податку, то здійснення податкового стимулювання (зниження ставок або повне звільнення від сплати податку на прибуток) загрожує наповнюваності бюджету. По-друге, слід відзначити відносно високу частку податку на додану вартість як в складі загальних податкових надходжень, так і в складі групи податків на товари і послуги. По-третє, особливістю податкової системи є те, що суми відрахувань на соціальне забезпечення і соціальне страхування значно перевищують суми прибуткового податку з громадян, - в більшості розвинутих країн вони рівні.

Вважаємо основною проблемою податкової системи України її деформацію в бік податкового навантаження на виробника. Для подолання цього негативного явища слід зменшити пряме оподаткування підприємств, а оподаткування громадян підвищувати із одночасним збільшенням їхніх доходів.

Реформування податкової системи, що завершиться із прийняттям Податкового Кодексу, дозволить зменшити податкове навантаження, спростити адміністрування податків і зборів, стимулювати інвестиційну діяльність, а основне - сприятиме стабілізації у сфері оподаткування.

Однак, запропоновані на розгляд Верховної Ради проекти Податкового кодексу, зокрема урядовий, містять ряд недоліків. У ньому відсутня систематизація та класифікація пільг, не встановлено критерії призначення та скасування пільг, показники їхньої ефективності. Проблема пільг в податковій системі України є надзвичайно важливою у зв'язку з поширеною практикою їх застосування. З року в рік майже на половину зростає кількість підприємств, що користуються пільгами. Через надання пільг бюджет не отримує суми, що еквівалентні його доходній частині.

У структурі пільг більшість становлять пільги соціального призначення, а серед тих, що мали б стимулювати виробництво є неефективні або такі, що не виконують свого призначення. Тому нами запропоновано систематизацію діючих пільг за ефективністю їхнього впливу на економіку. Оскільки податок на прибуток найсильніше впливає на умови господарювання та майбутні можливості підприємства, то в роботі зосереджено увагу саме на пільгах по цьому податку.

Виявлено, що серед шістдесяти трьох діючих пільг є двадцять одна пільга, що передбачає звільнення від оподаткування або зниження ставки оподаткування для суб'єктів вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку (перша група пільг). Такі пільги заохочують лише до створення нових підприємств в певних регіонах та не торкаються їх подальшого розвитку та підвищення ефективності діяльності.

Наступні дві групи - це уникнення подвійного оподаткування, виконання умов міжнародних програм та благодійна діяльність - не пов'язані із заохоченням до певного виду діяльності.

Остання група - надання пільг окремим видам діяльності, зокрема здійсненню інвестицій, металургійній та автомобілебудівній промисловостям, сільському господарству. На нашу думку, пільги саме цієї групи необхідно скорочувати, оскільки вони надавались вимушено, з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі. Зараз ці пільги дискримінують підприємства, що не можуть ними скористатись і, відповідно, втрачають конкурентні переваги у боротьбі на ринку з підприємствами-пільговиками.

Зарубіжний досвід свідчить, що більшість податкових систем світу прямують у бік скорочення пільг, поєднуючи цей крок з появою широкомасштабних програм підтримки новостворених підприємств та тих суб'єктів господарювання, що здійснюють активну інвестиційну діяльність.

Для оцінки ефективності дії пільг по податку на прибуток не достатньо виявити їх позитивний вплив на підприємство, що ними користується. Необхідно розрахувати ряд абсолютних та відносних показників, що об'єктивно охарактеризують результат від впровадження тієї чи іншої пільги. Для цього варто прирівняти податкові пільги до своєрідних державних інвестицій на мікрорівні. Таке порівняння небезпідставне: надаючи пільги, держава тим самим “віддає” у розпорядження підприємства кошти, які за інших умов опинились би в доходах державного бюджету. Тобто, відбувається вкладення “потенційно державних” коштів у діяльність підприємства, і привабливість такого вкладення залежить від результатів використання цих коштів. Звідси випливає, що показники ефективності інвестицій можуть застосовуватись в оцінці ефективності податкових пільг, що надаються державою.

Пільги повинні не лише збільшувати прибуток підприємства, що залишається у його розпорядженні, але і стимулювати його до реінвестування прибутку та розширення виробництва. Тому важливим уточненням, яке необхідно внести до першої групи пільг, що стосується вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку, є вимога у реінвестиції зекономлених коштів та планомірному розширенні діяльності. Інакше, усі ці пільги дозволять використовувати прибуток на споживання або розподіляти між засновниками, а це не призведе ні до розширення виробництва, ні до зростання бюджетних надходжень. Така пільга виглядатиме як “подарунок” окремим категоріям платників.

Група пільг, що стосується інвестиційної діяльності, уникнула вищезгаданої проблеми, оскільки вимагає внесення певного обсягу інвестиційних ресурсів у нове або діюче підприємство. Однак розмір інвестицій, яких стосується дана пільга є надзвичайно високим. Тому скористатись нею можуть тільки масштабні проекти, що не сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, від якого залежить добробут держави в цілому. Виходячи з цього, пропонуємо зменшити мінімальний розмір інвестиції, необхідної для отримання пільги.

Для підвищення ефективності системи пільгового оподаткування потрібна взаємодія в системі “держава-підприємство”, а також налагодження взаємовигідних відносин. Це, в першу чергу, означає дотримання діючого податкового законодавства обома сторонами. По-друге - це податкове планування як на рівні держави, так і на рівні господарюючого суб'єкта. Під податковим плануванням на підприємстві ми розуміємо сукупність дій і відповідних заходів у сфері обчислення та сплати податку, які дозволяють спрогнозувати податкові платежі та скоригувати діяльність підприємства. На рівні держави, податкове планування передбачає обґрунтоване визначення необхідних розмірів та реальних обсягів надходжень до бюджетів усіх рівнів, що дозволить сформувати бюджет, необхідний державі для виконання своїх функцій. Це також встановлення таких ставок податків та податкових пільг, які найефективніше виконуватимуть завдання по стимулюванню підприємництва в поєднанні з мінімізацією втрат держави.

Прагнучи спланувати податкові платежі підприємство не уникає сплати податків, а навпаки, докладно вивчає діюче законодавство та планує свою діяльність, тим самим підвищуючи її ефективність. Адже найчастіше причиною недоїмок бюджетів по податках є незадовільні результати діяльності підприємства - заборгованість по зарплаті, кредитах, відсутність обігових коштів через великі залишки нереалізованої продукції та низьку платіжну дисципліну покупців тощо. Податкове планування дозволяє усунути ряд проблем, з якими стикаються підприємства, найчастіше новостворені, оскільки “попереджає” про необхідність сплати певної суми податків у певний термін, в залежності від обраного виду чи місця діяльності. Саме такий підхід у сплаті податків, який давно і успішно застосовують підприємства за кордоном, пропонуємо використовувати в Україні.

Основними етапами, які повинне включати в себе податкове планування на підприємстві, є: вибір організаційної форми господарювання та системи виплати заробітної плати, аналіз структури доходів та витрат підприємства, вибір дивідендної політики, оцінка можливостей залучення іноземних інвестицій.

У третьому розділі - “Удосконалення методів податкового стимулювання розвитку підприємництва” опрацьовано пільги, спрямовані на розширення та оновлення виробництва, а також спрощення оподаткування як метод податкового стимулювання малого підприємництва та запропоновано оптимальне поєднання податкових методів стимулювання підприємництва (на прикладі вільних економічних зон Львівщини).

Методами податкового стимулювання, які реально дозволяють заохотити розвиток підприємництва та потребують удосконалення, є: диференціація податкових ставок та надання відстрочки у сплаті податків; віднесення на затрати виробництва витрат, пов'язаних з науково-дослідними та експериментально-конструкторськими роботами; використання прискореної амортизації та інвестиційного кредиту; спрощення оподаткування та створення вільних економічних зон (передбачає поєднання декількох видів податкових пільг за територіальною ознакою).

Податкове стимулювання розширення та оновлення виробництва повинне здійснюватися з допомогою пільг на проведення науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт (НДЕКР), амортизаційних та інвестиційних пільг. Податкові пільги на проведення НДЕКР поширюються на затрати, пов'язані з розробкою нової продукції, створенням нової техніки і технології виробництва. Стимулюючий ефект досягається через списання таких затрат в якості витрат виробництва або вилучення їх із суми оподатковуваного прибутку. Пропонуємо відновити пільгу, що діяла до 1997 року і дозволяла відносити 50% вартості НДЕКР на витрати виробництва.

Одним із важливих напрямків державного впливу на економіку є забезпечення динамічного економічного зростання шляхом підтримки нагромадження і оновлення капіталу суб'єктами підприємницької діяльності. Дієвим впливом можуть стати податкові пільги у галузі амортизації, які дають можливість державі на мікро-рівні впливати на інвестиційну сферу, стимулювати впровадження інновацій, підтримувати рівень науково-технічного прогресу.

Амортизаційна політика держави повинна передбачати застосування таких методів амортизаційних списань і норм амортизації, що дають змогу в оптимальні строки відшкодувати раніше проведені інвестиції і одночасно зменшувати розмір прибутку до оподаткування.

Українське податкове законодавство дозволяє застосовувати метод зменшення залишку та метод прискореної амортизації. Такий метод дозволяє списати вартість об'єкту третьої групи за 7 років, тоді як при використанні звичайного методу таке списання відбуватиметься в декілька разів довше. Причиною такого тривалого (близько 15 років) періоду списання є низькі норми амортизації, а також відсутність ліквідаційної вартості для об'єктів 3-ої і 2-ої групи основних фондів. Сповільнює цей процес і запровадження понижуючих коефіцієнтів. Суттєвим недоліком нової системи амортизації є те, що правила прискореної амортизації не розповсюджуються на обчислювальну техніку підприємства, яка належить до 2-ої групи основних фондів. Фактичне списання такої техніки може відбутись як мінімум за 7-9 років, тоді як її справжнє старіння наставатиме значно швидше. Такий метод амортизації сповільнює процес комп'ютеризації виробництва на підприємствах і тим самим перехід до більшої його ефективності.

Тому надзвичайно важливим є грамотний вибір саме того методу амортизації, що відповідатиме особливостям експлуатації основного фонду. На основі аналізу переваг та недоліків існуючих методів амортизації пропонуємо запровадити використання різних методів списання вартості основних фондів у залежності від призначення та строку експлуатації основного фонду, а не застосовувати лише два методи, обумовлені чинним законодавством для податкового обліку.

Спрощення оподаткування - це метод податкового стимулювання, хоч і непрямий, як наприклад, зменшення процентної ставки податку. Це комплексний підхід до оподаткування, в основному, малого бізнесу та аграрного сектору. Починаючи з 1998 року, в Україні паралельно з основною системою оподаткування почали з'являтись альтернативні, до яких, в першу чергу, відносяться: здійснення підприємницької діяльності із застосуванням спеціального патенту та спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого бізнесу.

Перевагами спрощеної системи оподаткування малого бізнесу є: стабільність та зрозумілість оподаткування на тлі загального оподаткування та полегшення податкового тягаря; відсутність потреби у сплаті багатьох податків, їх заміна на один-єдиний податок; можливість не сплачувати надскладний в адмініструванні ПДВ і нарахування на фонд заробітної плати; спрощення документообігу та бухгалтерського обліку.

Для вибору оптимального методу оподаткування пропонуємо математичну модель аналізу структури витрат підприємства, що базується на порівнянні податкових складових у виручці підприємств, що оподатковуються за різними системами. Крім того, аналіз результатів застосування спецпатенту у ряді міст України, дозволив зробити висновок про необхідність ширшого застосування цього виду спрощеного оподаткування.

Стимулюючий вплив спрощеного оподаткування залежить не лише від арифметичного зменшення податкового тиску, а від покращення інших не менш важливих складових податкової системи, а саме: порядку встановлення та введення в дію податків, їх кількості, прав та обов'язків платників податків. Те, що платники отримали можливість сплачувати меншу кількість різноманітних податків, право ведення спрощеного бухгалтерського обліку та документації, справило вирішальний влив на підприємців при виборі методу оподаткування та покращило умови їх господарювання.

Аналіз комплексного застосування групи пільг по основних податках у вільних економічних зонах показав необхідність широкого застосування цієї системи пільгового оподаткування не лише для суб'єктів СЕЗ, а й для усіх новостворених підприємств.

В процесі господарської діяльності фірма-суб'єкт СЕЗ в порівнянні зі звичайною фірмою має ряд переваг. По-перше, відносно менший обсяг обігових коштів, необхідних для успішної діяльності фірми. Це пов'язане з відтоком коштів у звичайної фірми на сплату мита та ПДВ при імпортуванні устаткування чи обладнання, оскільки суб'єкти СЕЗ звільнені від цих податків. По-друге, вигідніші умови ціноутворення, що пов'язані з меншою кількістю податків та зборів, які відносяться на собівартість продукції. По-третє, можливість зростання прибутку та обсягів його реінвестування у зв'язку з відсутністю податку на прибуток.

Для оцінки впливу податкових пільг на діяльність підприємства пропонуємо розрахувати наступні коефіцієнти: коефіцієнт рентабельності інвестицій, рентабельності реалізованої продукції, частку податків у вартості продукції та частку пільг у загальній сумі нарахованих податків(формули 1-5).

Коеф. рентабельності І = Пб / І, (1)

де Пб - прибуток за весь період діяльності,

І - загальний обсяг інвестицій.

Коеф. рентабельності В = Пб / В, (2)

де В - виручка від реалізації продукції , надання послуг за весь період діяльності.

Коеф. податкового навантаження 1= П1 / В, (3)

де П1 - сума податків, яку сплачує суб'єкт СЕЗ за весь період діяльності.

Коеф. податкового навантаження 2 = П2 / В, (4)

де П2 - сума податків та податкових пільг, отриманих підприємством за весь період діяльності.

Коеф. пільгового оподаткування = (П2-П1) / П2 (5)

На прикладі даних СЕЗ “Курортополіс Трускавець” (див. табл.1) розраховано коефіцієнт податкового навантаження (див. табл 2), який вказує на те, що 17 відсотків виручки підприємства- суб'єкти СЕЗ перераховують до бюджетів різних рівнів у вигляді податків та інших обов'язкових платежів. Якби ці підприємства сплачували податки на загальних підставах і не користувалось пільгами, що діють на території СЕЗ, то показник податкового навантаження становив би 39,1%.

Таблиця 1 Основні показники діяльності СЕЗ “Курортополіс Трускавець”

Таблиця 2 Коефіцієнти ефективності запровадження пільг

Коефіцієнт пільгового оподаткування вказує на те, що пільги, отримані суб'єктами СЕЗ “Курортополіс “Трускавець””, становлять більшу частину усіх нарахованих податків - приблизно 56,75%.

Як бачимо, підприємства-суб'єкти СЕЗ отримують безсумнівну вигоду від пільгового режиму оподаткування. В першу чергу, це пов'язане з можливістю більш гнучкого ціноутворення, коли за інших рівних умов суб'єкти СЕЗ можуть отримувати конкурентні переваги, встановлюючи нижчі ціни на власну продукцію, або збільшувати частку прибутку, встановлюючи ціни на діючому рівні. По-друге, ці підприємства відраховують до бюджетів у 2,3 рази менше, ніж ті, що оподатковуються на загальних підставах, а це дозволяє їм вкладати зекономлені кошти у розширення виробництва.

Складається враження, що такі “тепличні умови” для підприємств негативно відіб'ються на наповнюваності бюджетів усіх рівнів. А втрати, понесені доходною частиною бюджету, ніколи не будуть компенсовані. Для перевірки цього припущення на основі статистичних методів було розраховано прогнозні показники діяльності СЕЗ.

Розрахунки, проведені з допомогою програми Microsoft Excel, показали, що не дивлячись на від'ємне сальдо надходжень до бюджету та наданих пільг у 2000-2001 роках, надалі бюджетні надходження будуть зростати, повністю перекриваючи надані пільги. Це означає, що навіть протягом періоду дії пільг, бюджетні надходження зростатимуть за рахунок зростання обсягів виробництва продукції та надання послуг (темпи приросту випущеної продукції становлять в середньому 20% на рік і спричиняють пропорційне зростання надходжень до бюджету).

Регресійний аналіз дозволив вивести залежність між наданими пільгами та випуском продукції . Ця залежність розраховується за формулою:

у = mx + b, (6)

Як бачимо, існує пряма залежність між наданими пільгами та випущеною продукцією, а число -15863 вказує на існування часового лагу, між запровадженням пільг і зростанням виробництва. З рівняння видно, що 1 гривня наданих пільг призводить до збільшення випуску продукції на 12,6 гривень. Коефіцієнт кореляції показників становить 0,96, що вказує на істотний зв'язок між явищами.

Тому ми вважаємо за доцільне поширити практику надання строкових пільг по податку на прибуток, ПДВ та ввізному миту на усі новостворені підприємства, а не лише суб'єктів СЕЗ з метою масштабного стимулювання економічного зростання в країні.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове практичне вирішення наукової проблеми - податкового механізму державного стимулювання розвитку підприємництва, що виявляється у розробці теоретичних засад податкового стимулювання та обґрунтування оптимального інструментарію державного впливу на розвиток підприємництва з допомогою податків.

Проведене дослідження дозволило зробити ряд висновків:

1.На нашу думку, державне стимулювання економічного зростання слід здійснювати з допомогою податкової системи, що володіє механізмом заохочення, спонукання до певного виду діяльності. Такий механізм повинен включати визначення об'єкта стимулювання (виду діяльності) та методів стимулювання (видів пільгового оподаткування). Вважаємо за доцільне розмежувати стимулюючу та регулюючу функції податків на основі відмінностей у об'єктах та методах пливу. Взаємодія стимулюючої та фіскальної функції податків повинна реалізуватися через побудову оптимальної податкової системи, що передбачає поєднання наповнюваності бюджету зі збереженням зацікавленості підприємств у господарській діяльності. Взаємодія стимулюючої функції з контролюючою функцією податків повинна базуватись на пріоритетності стимулюючої функції, оскільки надмірна жорсткість штрафних санкцій може негативно впливати на бажання підприємств працювати, тим самим звівши нанівець вплив стимулюючої функції.

2. Застосування податкового механізму для стимулювання економічного розвитку можливе лише в разі дотримання принципів оподаткування: рівності і справедливості у оподаткуванні, що дозволить уникнути дискримінації платників податків щодо виду та обсягів діяльності; стабільності та прозорості податкового законодавства з метою встановлення незмінних умов оподаткування, зрозумілих усім платникам податків; узгодженості та системного підходу.

3 Вважаємо основною проблемою податкової системи України її деформацію в бік податкового навантаження на виробника. Для подолання цього негативного явища слід зменшити пряме оподаткування підприємств, а оподаткування громадян підвищувати із одночасним збільшенням їхніх доходів. Пропонуємо систематизувати діючі пільги за ефективністю їхнього впливу на економіку (на прикладі пільг по податку на прибуток). Удосконаленнями, які необхідно внести, є обов'язкова реінвестиція зекономлених коштів та планомірне розширення діяльності платника, що користується пільгами; зменшення мінімального розміру інвестиції, необхідного для отримання пільги. Крім того, пільги для певних груп підприємств необхідно скорочувати, оскільки вони надавались вимушено, з урахуванням критичного стану тієї чи іншої галузі. Зараз ці пільги дискримінують підприємства, що не можуть ними скористатись і, відповідно, втрачають конкурентні переваги у боротьбі на ринку з підприємствами-пільговиками.

4. Для оцінки ефективності дії пільг пропонуємо розраховувати показники, що об'єктивно охарактеризують результат від впровадження тієї чи іншої пільги. Для цього варто прирівняти податкові пільги до своєрідних державних інвестицій на мікро-рівні та застосовувати показники ефективності інвестицій - показник рентабельності інвестицій, терміну окупності, відносної ефективності.

5. Амортизаційна політика держави повинна передбачати застосування таких методів амортизаційних списань і норм амортизації, що дають змогу в оптимальні строки відшкодувати раніше проведені інвестиції і одночасно зменшувати розмір прибутку до оподаткування. На основі аналізу переваг та недоліків існуючих методів амортизації пропонуємо поєднати бухгалтерський та податковий облік амортизації та запровадити використання різних методів списання вартості основних фондів у залежності від призначення та строку експлуатації основного фонду. Застосування запропонованого чинним податковим законодавством методу зменшення залишкової вартості та методу прискореної амортизації є неефективним.

6. В загальному, пропонуємо у новому Податковому Кодексі виділити окремий розділ, що стосуватиметься пільгового оподаткування - це означає визначення його принципів, складових, терміну їх застосування. Пропонуємо наступні критерії надання пільг: стимулювання інвестиційної діяльності; стимулювання розширення виробництва; застосування нових технологій; створення нових робочих місць; розвиток малого бізнесу. Види пільг, що повинні застосовуватись, - податковий кредит (в основному, диференціація податкових ставок) та прискорена амортизація.

7. Пільги повинні носити комплексний характер і надаватись по декількох основних податках одразу, однак лише на певний період - 3 роки від початку господарювання. На прикладі діяльності суб'єктів СЕЗ “Курортополіс Трускавець” розраховано коефіцієнти рентабельності та податкового навантаження, побудовано прогнозні показники діяльності підприємств, що користуються пільгами. Це дозволило стверджувати, що набір короткотермінових пільг заохочує інвесторів розпочати масштабні проекти, сприяє високим темпам розвитку підприємств, а також в майбутньому, дозволяє істотно поповнювати місцевий та загальнодержавний бюджет України. Тому пропонуємо практику надання пільг по основних податках на визначений термін поширити на усі новостворені підприємства, а не лише на суб'єктів вільних економічних зон, з метою широкомасштабного стимулювання розвитку підприємництва в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дадацька (Сич) О.А. Антистимулюючий вплив податкової системи на розвиток підприємництва //Україна в ХХІ ст.: формування економічної системи. Матеріали міжнародної наук. студентсько-аспірантської конференції. - Львів. 2001. - С. 87-88.

2. Дадацька (Сич) О.А. Вплив податкового механізму стимулювання на формування ринкових відносин в Україні // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. ун-ту / За ред. З.Г. Ватаманюка. - Львів: Інтереко, 2000. - вип.. 6.- С. 179-186.

3. Дадацька (Сич) О.А. Механізми податкового стимулювання підприємництва та європейський досвід // Економічна система України: європейський вибір. Матеріали міжнародної наук. студентсько-аспірантської конференції. - Львів. 2000. - С. 23-24.

4. Дадацька (Сич) О.А. Спрощена система оподаткування як метод податкового стимулювання підприємництва.// Вісник Львів. ун-ту. Серія економічна. - Вип.. 30. - С. 390-398.

5. Дадацька (Сич) О.А. Умови реалізації стимулюючої функції податків.// Україна в ХХІ ст.: концепції та моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей Міжнародного конгресу українських економістів. -Львів 2000. - С. 310-312.

6. Сич О. А. Оподаткування фізичних осіб в контексті податкового стимулювання підприємництва. // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Зб. Наук. Праць. - Вип 2. (ХХХІІІ) ч. 2 - Львів. 2002 - С. 232-234.

7. Сич О.А. Ефективність стимулювання розвитку підприємництва з допомогою податку на прибуток // Актуальні проблеми формування економічної системи України. Матеріали міжнародної наук. студентсько-аспірантської конференції. - Львів. 2002. - С. 272.

8. Сич О.А. Пільгове оподаткування в спеціальних економічних зонах як метод податкового стимулювання підприємництва // Формування ринкової економіки в Україні: Наук. зб. Львів. ун-ту / За ред. З.Г. Ватаманюка. - Львів: Інтереко, 2002. - вип. 7.- С. 319-326.

АНОТАЦІЯ

Сич Ольга Анатоліївна. Податкове стимулювання розвитку підприємництва. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03. - організація управління, планування та регулювання економікою. Львівський національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2003.

Дисертація присвячена дослідженню питань стимулювання економічного розвитку з допомогою системи податкових пільг. У роботі запропоновано застосовувати податковий механізм стимулювання підприємництва, що включає в себе вибір об'єкту та методів стимулювання; розмежувати стимулюючу та регулюючу функції податків на основі відмінностей їх інструментарію впливу на економічні процеси та визначити принципи побудови оптимальної податкової системи, що сприятиме реалізації стимулюючої функції податків. Обґрунтовано використання податкового кредиту, податкових знижок та вилучень, а також спрощення оподаткування в якості найоптимальніших методів податкового стимулювання. Рекомендовано увести до податкового кодексу України самостійний розділ, що регламентуватиме критерії надання пільг, термін дії та ефективність їх застосування. На прикладі податку на прибуток проведено систематизацію та класифікацію діючих пільг, запропоновано удосконалення та скорочення їх переліку, а також розроблено систему показників оцінки ефективності впровадження тих чи інших податкових пільг. На прикладі СЕЗ “Курортополіс “Трускавець”” проведено аналіз показників господарської діяльності суб'єктів зони та вказано на ефективність комплексного застосування податкових пільг, що сприяють росту обсягів виробництва підприємств.

Ключові слова: податки, стимулююча функція податків, механізм стимулювання, система пільг, податковий кредит, податкова знижка, податкове вилучення.

АННОТАЦИЯ

Сыч Ольга Анатольевна. Налоговое стимулирование развития предпринимательства. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03. - организация управления, планирования и регулирования экономикой. Львовский национальный университет имени Ивана Франко. - Львов, 2003.

Диссертация посвящена исследованию вопросов стимулирования экономического развития с помощью системы налоговых льгот. В работе предложено применять налоговый механизм стимулирования предпринимательства, который состоит из выбора объекта и методов стимулирования. Указано на необходимость различения стимулирующей и регулирующей функции налогов на основе отличий в инструментарии их влияния на экономические процессы, а также определено принципы построения оптимальної налоговой системы. Обосновано использование налогового кредита, налоговых скидок и изъятий, а также упрощения налогообложения в качестве оптимальных методов налогового стимулирования. Рекомендовано включить в налоговый кодекс Украины самостоятельный раздел, который будет регламентировать критерии получения льгот, термин действия и эффективность их использования. На примере налога на прибыль проведено систематизацию и классификацию действующих льгот, предложено усовершенствование и сокращение их списка, а также разработано систему показателей оценки эффективности применения тех или иных налоговых льгот. На примере СЭЗ “Курортополис “Трускавец”” проведено анализ показателей хозяйственной деятельности субъектов зоны и указано на эффективность комплексного применения налоговых льгот, которые способствуют росту объемов производства предприятий.

В первом разделе - “Теоретические основы стимулирования предпринимательства с помощью налогов” рассмотрено стимулирующую функцию налогов, использование налогов в качестве стимула в экономической политике (исторический экскурс), а также условия реализации стимулирующей функции налогов.

Во втором разделе - “Льготное налогообложение как инструмент государственного стимулирования предпринимательства” рассмотрено особенности налоговой системы Украины и направления для ее усовершенствования, охарактеризировано действующую систему налоговых льгот и оценено ее эффективность, а также изучено мировой опыт льготного налогообложения и возможность его использования в условиях Украины.

В третьем разделе - “Усовершенствование методов налогового стимулирования развития предпринимательства” рассмотрено льготы, направленные на расширение и обновления производства, упрощение налогообложения как метод налогового стимулирования малого предпринимательства. Также предложено оптимальное согласование налоговых методов стимулирования предпринимательства (на примере свободных экономических зон Львовской области).

Ключевые слова: налоги, стимулирующая функция налогов, механизм стимулирования, система льгот, налоговый кредит, налоговая скидка, налоговое изъятие.

ANNOTATION

Sych Olga Anatolijivna. Tax stimulation of the development of the business. - Manuscript.

Dissertation for scientific of the candidate of economic sciences in speciality 08.01.03 - the arrangement of economic management, planning and regulation. - Ivan Franko National University of Lviv - Lviv, 2003.

The dissertation is devoted to the problems of the tax stimulation of the economic development in Ukraine. This work reviles the way of implementing the tax mechanism of stimulation of business activity, delimitation of stimulating and regulating function of taxes, determination the principles of building the optimal taxation. The use of tax credit, tax discount and tax simplification as optimal methods of stimulating is proved. It is recommended that a new chapter that regulate the criteria of giving tax privileges and effectiveness of their application be introduced into the Tax Code of Ukraine. The systematization and classification of tax privileges is proposed and system of economic indexes that evaluates effectiveness of tax privileges is worked out in imitation of the profit taxation. The analysis of economic indexes of the free economic zone is given and the complex usage of tax privileges is advised.