Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

ДЖУС Юрій Микитович

УДК 336.76:338.2

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГРОШОВОЇ ПРОПОЗИЦІЇ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Спеціальність 08.02.03 - організація управління, планування

і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії Львівської комерційної академії Укоопспілки

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, завідувач кафедри економічної теорії Львівської комерційної академії

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Чухно Анатолій Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка;

кандидат економічних наук, доцент Турко Федір Михайлович, начальник регіонального центру підвищення кваліфікації Львівського банківського інституту

Провідна установа: Ужгородський національний університет, кафедра економіки, менеджменту і маркетингу (м.Ужгород)

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка за адресою: 79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради С.М. Панчишин

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність теми. Сучасний стан трасформації економіки України характеризується розвитком стабілізаційних процесів і переходом до сталого економічного зростання. Поява нових тенденцій у проведенні ринкових реформ, вихід з глибокої економічної кризи та формування засад ринкової економіки вимагають адаптації сучасних ринкових методів регулювання грошової пропозиції до реалій економіки України.

Державне регулювання грошової пропозиції в сучасних економіках виконує пріоритетну роль у досягненні цілей грошово-кредитної політики. Тривалий процес ринкової транзиції вимагає постійного розвитку та адаптації можливостей ті методів державного регулювання грошової пропозиції до певного етапу ринкових реформ. грошовий ринок державний регулювання

Регулювання грошової пропозиції в арсеналі державної економічної політики в сучасний період трансформації набуває нового змісту і спроможне утвердити тенденції економічного зростання, стабільності цін, скорочення безробіття та прискорити інтеграцію України у світову економіку.

Можливості регулятивного впливу грошової пропозиції на економічну активність зумовлені характером функціонування економічних систем і змістом грошово-кредитної політики. Динаміка трансформаційних процесів вимагає їх своєчасного теоретичного осмислення та науково-методологічного обгрунтування в контексті сучасних монетарних концепцій та їх практичної реалізації. Регулятивний вплив зміни грошової пропозиції поступово наближається до параметрів, властивих ринковим економікам.

Проблематику державного регулювання грошової пропозиції започаткували у своїх роботах Дж. М. Кейнс, М. Фрідмен, М. Туган-Барановський, І. Фішер, Ф. Хайєк, С. Харрис, Дж. Хікс, Дж. Долан, Р. Давідсон, К. Макконел, Д. Сакс, Т. Саржент, Р. Лукас, Л. Лоуренс, С. Мишкін та ін. Дослідженню різних аспектів монетарної теорії та державного регулювання грошової пропозиції приділяють увагу у своїх працях Г. Башнянин, Д. Богиня, А. Гальчинський, В. Ємєць, О. Дзюблюк, М. Жуков, І. Михасюк, А. Мороз, М. Савлук, І. Лукінов, В. Усоскін, А. Чухно, О. Шаров, В. Ющенко та ін. водночас в економічній літературі відсутні дослідження, які б інтегрували різноманітні аспекти державного регулювання грошової пропозиції в перехідних економіках. Не знайшли належного висвітлення в теоретичних розробках питання оцінки результативності регулювання грошової пропозиції в контексті їх макроекономічних наслідків.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота готувалась у порядку розробки наукових тем, що здійснювались кафедрою економічної теорії Львівської комерційної академії “Проблеми формування та розвитку економічних систем”, “Перехідні економічні системи”, “Системи економічного вимірювання”.

Мета і основні завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретико-методологічних підходів до державного регулювання грошової пропозиції за умов ринкової трансформації економіки України.

Відповідно до поставленої мети визначено такі головні завдання:

дослідити сутність грошей та їх еволюцію;

визначити функціональну структуру грошового ринку та його взаємодію з іншими складниками національного ринку;

проаналізувати основні моделі грошового ринку в монетарних теоріях;

розглянути наявні підходи до державного регулювання грошової пропозиції за умов нестабільної економіки;

дослідити можливості державного регулювання грошової пропозиції в умовах економічного циклу;

простежити тенденції розвитку державного регулювання грошової пропозиції в теорії адаптивних і раціональних очікувань;

виявити динаміку формування пропозиції грошей у контексті трансформаційних процесів;

визначити тенденції розвитку методів державного регулювання грошової пропозиції в період трансзикції економіки;

визначити та обгрунтувати методику оцінки результативності державного регулювання грошової пропозиції.

Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методологічні та методичні аспекти державної грошово-кредитної політики щодо регулювання грошової пропозиції за умов ринкової трансзиції.

Об'єктом дослідження є економіка України за умов ринкових трансформацій.

Наукова новизна дослідження полягає у поглибленні та розвитку теоретичних підходів до державного регулювання грошової пропозиції за умов ринкової трансформації, а саме:

запропоновані нові підходи до змісту державного регулювання пропозиції грошей за умов ринкової трансформації;

обгрунтований новий підхід до вдосконалення методів регулювання пропозиції грошей з урахуванням чинника демонетаризації економіки;

визначені принципи державного регулювання грошової пропозиції в основних моделях грошового ринку;

класифіковані складові періоду трансформації економіки згідно з особливостями формування грошової пропозиції та станом реальної економіки;

досліджено використання методів регулювання грошової пропозиції та їх еволюцію в контексті трансформаційних процесів;

запропоновані методологічні підходи до оцінки результативності державного регулювання грошової пропозиції;

обгрунтована методика визначення ефективності регулювання грошової пропозиції.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Теоретична цінність результатів полягає у поглибленні наукового аналізу державного регулювання грошової пропозиції за умов ринкової трансформації економіки України (довідка № 333 від 23.04.2004). Практична цінність дослідження полягає у розробці методологічних положень і методичних рекомендацій для розробки та проведення державної грошово-кредитної політики щодо регулювання грошової пропозиції за умов переходу до ринку (довідка № ___ від 23.04.2004).

Особистим внеском здобувача є:

обгрунтування еволюції змісту та цілей державного регулювання пропозиції грошей у контексті трансформаційних процесів;

періодизація процесу реформування економіки в Україні залежно від особливостей формування грошової пропозиції та можливостей їх впливу на реальну економіку;

аналіз впливу демонетизації економіки на зміст та цілі процесу регулювання грошової пропозиції;

методологічні та методичні положення щодо розвитку державного регулювання грошової пропозиції;

принципи оцінки результативності державного регулювання грошової пропозиції за умов реформування економіки;

методика оцінки впливу зміни грошової пропозиції на реальну економіку.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження доповідалися, обговорювалися та отримали позитивну оцінку на наукових конференціях і семінарах, були використані в практичній роботі з удосконалення банківської діяльності. Окремі положення дисертації доповідалися та одержали позитивні відгуки на 3-й Міжнародній конференції молодих учених-економістів “Макроекономіка: проблеми, тенденції і перспективи” (Київ, 7-9 квітня 2000 р.), на 2-й Міжнародній економетричній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 5-8 вересня 2001 р.), науково-практичній конференції “Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми” (Ірпінь, 18-19 грудня 2003 р.), 2-й Всеукраїнський науково-практичній конференції “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення”(Дніпропетровськ, 23 березня 2004 р.).

Публікації за темою дисертаційного дослідження. За результатами дослідження опубліковано 13 друкованих робіт загальним обсягом 4,0 д. а., з яких 1,8 д. а. належать особисто авторові, в тому числі 6 статей опубліковано у фахових виданнях.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, які включають 9 підрозділів, висновків і списку використаних джерел із 225 найменувань. Матеріали дисертації викладені на 220 сторінках машинописного тексту, без списку літератури, в комп'ютерному варіанті. Текст містить 16 таблиць, 41 рисунок.

ДИСЕРТАЦІЯ МАЄ ТАКУ СТРУКТУРУ

У вступі висвітлено зміст і стан наукової проблеми, обгрунтовано її актуальність, сформульовано мету і основні завдання дослідження, визначено науково-методологічні засади роботи, коротко охарактеризовано основні положення дисертації, що становлять її наукову новизну, визначено теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено перелік статей, у яких опубліковано основні результати дисертаційної роботи та подано загальну структуру дисертації.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Науково-методологічні основи дослідження грошового ринку” на основі теоретичного аналізу проблем грошового ринку розкриваються особливості сучасних грошей.

У першому параграфі цього розділу проаналізовано суть та еволюцію грошей. Гроші є тією ланкою, яка з'єднує окремі господарські аспекти у безперервному кругообороті доходів і продуктів. Вони забезпечують можливість вимірювати і зіставляти результати, а також здійснювати інвестиції та заощадження. Суть грошей найбільш повно виражається через властиві їм функції. Функціональний підхід дає можливість абстрагуватись від матеріальних носіїв грошей і визначити їх взаємодію в національній економіці. Спроможність певних матеріальних носіїв виконувати відповідні функції дає підставу визначати їх як гроші. Гроші виконують властиві їм функції в процесі грошового обороту та грошового обігу.

Еволюція грошей - це перехід функцій, властивих грошам, від одних матеріальних носіїв до інших, які більше відповідають потребам соціальних економічного розвитку суспільства. Сучасні гроші можуть існувати та виконувати властиві їм функції лише в складі відповідних грошових систем.

Аналіз існуючих поглядів на гроші дав підставу виокремити два основних підходи до трактування їхньої природи - як декретних і як кредитних грошей.

Декретний характер сучасних грошей пов'язаний з існуванням сильної державної влади і системних економіко-правових відносин, за яких гроші визначаються як штучна соціальна реальність. Проте більш поширеним є трактування кредитних відносин як основи існування сучасних грошей. Кредитні гроші щільно пов'язані з господарським оборотом і реально відображають рух реального капіталу.

На підставі досліджень тенденцій розвитку грошової маси сучасних ринкових економік виявлені закономірності їх переходу з однієї форми в іншу. Загальною тенденцією є скорочення готівкової форми грошей за рахунок розширення безготівкової. Склад безготівкового компонента грошової маси є неоднорідним за функціональними можливостями. Пропозиція грошової маси за ступенем ліквідності дає підстави виділяти відповідні грошові агрегати. Склад грошової маси сучасних економік постійно розвивається за рахунок квазігрошей шляхом включення різноманітних депозитних рахунків і чекових депозитів.

У другому параграфі досліджена функціональна структура грошового ринку. У сучасних економіках гроші функціонують у складі грошового ринку, який забезпечує вільне перетікання коштів і в стані спричиняти зміни в реальній економіці шляхом перерозподілу коштів у ті напрями діяльності, які забезпечують їх найбільш ефективне використання.

Грошовий ринок є складовою національного ринку і забезпечує взаємодію попиту та пропозиції грошей. Попит на гроші має ендогенний характер, зумовлений процесами в національній економіці. В монетарній теорії попит на гроші визначається як частина доходу, яку бажають тримати у формі грошових активів. Серед теоретичних концепцій стосовно попиту на гроші найбільш обгрунтованою є кейнсіанська, її ще називають “теорією переваги ліквідності”. Згідно з цією теорією, визначальними мотивами попиту на гроші є: трансакційний, перестороги та спекулятивний. Мотиви попиту на гроші формують трансакційний попит на гроші та попит з боку фінансових активів. У структурі грошового ринку визначальними факторами формування попиту на гроші є номінальний обсяг доходу, ціни та ставка процента. Динаміка макроекономічних процесів через функціональну структуру грошового ринку визначає грошовий попит.

Для досягнення рівноваги грошового ринку пропозиція грошей повинна бути зрівноважена з грошовим попитом. Характер грошової пропозиції визначає її формування згідно з засадами грошово-кредитної політики. Регулювання грошової пропозиції здійснює центральний банк, який є уповноваженим органом держави і виконує його агентські функції. Існують лише гіпотетичні можливості регулювання грошової пропозиції приватними недержавними структурами. В реальній економічній діяльності регулювання грошової пропозиції є функцією держави.

У сучасних ринкових економіках пропозиція грошей формується через кредитно-емісійні механізми. Центральний банк взаємодіє з фінансовими посередниками, які мають право відкривати депозитні рахунки і визначає їх можливість мультиплікувати безготівкову складову грошової маси.

В роботі проаналізовані механізми регулювання грошової пропозиції та їх взаємодія для досягнення рівноваги грошового ринку. У короткостроковому періоді визначальна роль у досягненні рівноваги грошового ринку належить ставці процента. В арсеналі інструментів державного регулювання грошової пропозиції поєднуються ринкові (економічні) та прямі, або адміністративні, важелі впливу на грошову пропозицію.

У третьому параграфі проаналізовані теорії грошового ринку, найбільш важливі для формування засад регулювання грошової пропозиції: а) класична, б) неокласична, в) кейнсіанська, г) монетариські та ліберальні.

Класична теорія розглядала грошовий ринок ізольованим від ринку товарів і праці, що в принципі унеможливлювало вплив на економічну активність через зміну грошової пропозиції. Гроші вважались лише носіями технічних функцій і супернейтральнми щодо економічної активності. У межах класичної теорії був започаткований поділ економічних процесів на “реальні” та “грошові”.

Кількісна теорія хронологічно переросла межі періоду вільної конкуренції, а її основні компоненти увійшли до сучасних монетарних теорій. Кембриджський варіант кількісної теорії сформувався у складі неокласичної моделі грошового ринку, яка намагалась врахувати зміни в характері грошового обігу. Теорія касових залишків враховувала мотиви, які визначали розподіл поточного доходу між зберіганням його в грошовій формі та іншими активами. Спільним для представників різних течій неокласичної школи було утвердження принципу “класичної дихотомії”, тобто декларування відсутності зв'язку між грошовим ринком і реальною економікою.

Кейнсіанська теорія перетворила гроші з нейтральних рахункових одиниць в активних інструмент з регулювання рівноваги економічних систем. До визначальних причин економічної нестабільності було віднесено людську психологію - люди збільшують свої заощадження зі зростанням доходу, але не тією мірою, якою зростає дохід Дж. М. Кейнс запропонував нове трактування попиту на гроші як переваги ліквідності, тобто пріоритетним є бажання мати готівку. Були виокремлені основні складові попиту на гроші, а також мотиви, які беруть участь у їх формуванні: трансакційний, спекулятивний і перестороги. Особлива роль відводилась спекулятивному попиту на гроші, пов'язаному з коливанням процентної ставки. В кейнсіанській теорії процентна ставка виконує роль передавального механізму грошової сфери з реальною економікою. Проте використання регулятивних можливостей процентної ставки обмежене “пасткою ліквідності”, коли процентна ставка вже не може більше знижуватися, а інвестиції не можуть зростати. За економічного спаду грошово-кредитна політика втрачає свою дієвість і перевага надається бюджетно-фіскальній політиці. В кейнсіанстві ринок грошей щільно взаємодіє з ринками товарів і праці, що визначає його регулятивні можливості. Причому ринок праці є нееластичним і заробітна плата не може знижуватись.

Ліберальні та монетариські моделі грошового ринку намагались відновити ідею самодостатності сил вільної конкуренції. М. Фрідмен у теорії монетаризму надав перевагу грошово-кредитній політиці регулювання грошової пропозиції в довготерміновому періоді. Для монетаристів попит на гроші є стабільним і дестабілізує економіку лише втручання держави, яка намагається регулювати економічну активність через зміну грошової пропозиції. Монетаристи заперечують доцільність створення складних монетарних теорій, пов'язаних з обгрунтуванням необхідності втручання державної бюрократії в економічні процеси. Одним з визначальних положень монетаристів є те, що центральний банк у жодному не повинен разі змінювати грошову пропозицію. Грошова пропозиція повинна відповідати сталому попиту на гроші, що для розвинених ринкових економік становить 3-5% на рік, і почав визначатись як “грошове правило”.

Ліберальні грошові теорії знайшли свій розвиток у теоріях адаптивних і раціональних очікувань, які інколи трактуються як гіпертрофовані форми монетаризму і заперечують державне регулювання грошової пропозиції, крім передбаченого впливу учасників економічної діяльності.

У другому розділі дисертації “Державне регулювання грошової пропозиції в сучасних економіках” розглянуто особливості та досвід розвинених ринкових економік у сфері державного регулювання грошової пропозиції.

У першому параграфі розділу висвітлюється проблема державного регулювання грошової пропозиції в нестабільній економіці. Для кейнсіанців вади ринкової системи є апріорними і неспроможність самостійно відновити стан рівноваги слугує стимулом для побудови моделей державного активізму. Пропозиція грошей у кейнсіанстві визначальний чинник досягнення макроекономічної рівноваги. Політика “дешевих” чи “дорогих” грошей дає змогу центральним банкам впливати на процентні ставки. Кейнсіанська теорія передбачає дискретну грошово-кредитну політику, яка базується на швидкій та адекватній реакції на зміну економічної кон'юнктури. Рестрикційна політика проводиться при загрозі “перегріву” економіки і полягає в обмеженні приросту грошової маси, що призводить до підвищення процентних ставок. Експансіоністська політика здійснюється при загрозі економічного стаду і полягає в стимулюванні приросту грошової маси, наслідком якого є зниження процентних ставок. У кейнсіанстві для стабілізації економіки перевага надається короткостроковим цілям регулювання грошової пропозиції та відповідної зміни процентних ставок. Короткостроковий період у кейнсіанців пов'язаний з незмінними цінами - зростання пропозиції грошей не встигає вплинути на їх підвищення. На противагу йому, довгостроковий період пов'язаний з еластичними до зміни пропозиції грошей, цінами, що нейтралізує вплив грошей на реальну економіку. Інфляція в кейнсіанстві розглядається неоднозначно. За умов неповної зайнятості інфляція має позитивний аспект, тому що стимулює ефективний попит та зменшує безробіття. Теза про контрольовану інфляцію посідала важливе місце в кейнсіанських моделях регулювання грошової пропозиції.

Грошово-кредитна політика зі стабілізації економіки передбачає використання відповідної зміни грошової пропозиції та ціни кредиту. Можливості грошово-кредитної політики обмежуються ліквідною пасткою, тому вона поєднується з бюджетно-фіскальною політикою. Шляхом “ін'єкцій” і податкових вилучень держава має змогу впливати на ефективний попит та рівень доходу. Проте бюджетно-фіскальна політика за незмінної пропозиції грошей супроводжується ефектом витіснення, коли зростання державних витрат збільшує попит на гроші за незмінної їх пропозиції. У ситуації, коли зростає ставка процента, вимагається узгодження бюджетно-фіскальних і грошово-кредитних інструментів у процесі стабілізації ефективного попиту та економічної активності.

У другому параграфі проаналізованій влив грошової пропозиції на економічні цикли. У сучасних економіках пріоритетними є погляди, згідно з якими економічний цикл розглядається як суто грошове явище, а зміна кредиту та інвестицій має підпорядковане значення. Для монетаристів економічна система є апріорно стійкою і головною причиною кризових явищ є недоречне регулювання грошової пропозиції. Монетаристи переважно розглядають дві фази економічного циклу: пожвавлення та спад виробництва. Зіставлення поворотних точок темпів зростання грошової маси з поворотними точками окремих фаз економічного циклу дало підстави для висновку про “лідируючу” роль грошей. Емпіричний аналіз показав, що темпи зростання грошової пропозиції також змінюються циклічно - досягають максимуму на початку пожвавлення, а на початку економічного спаду - найнижчої точки. Кожному економічному спаду обов'язково передує зменшення грошової пропозиції, яке і визначає глибину кризи. Гроші надають імпульси економічному циклу і визначають його динаміку. Спроби здійснювати …циклічну політику залишатимуться неефективними, доки не буде досягнуто природного рівня безробіття, який утримує на постійному рівні реальну заробітну плату, відповідно до стану рівноваги на всіх ринках. Природний рівень безробіття забезпечує стан довгострокової рівноваги економічної системи і не викликає інфляції.

Для монетаристів інфляція є довготривалим грошовим явищем, яке може подолати тільки за умови спаду виробництва.

Засновник монетаризму М. Фрідмен заперечував доцільність створення складних теорій, проте обгрунтував передавальний механізм впливу грошової пропозиції на економічну активність через ефект багатства. Зміна реальної вартості заощаджуваних активів та споживчих витрат під впливом переоцінки ставки процента визначають ефект багатства. Проте ефект багатства вимагає існування еластичних цін на ставку процента, які саморегулюють рівень споживання. Ефект багатства добре проявляється за умов падіння цін і недостатньо мотивований за умов зростання пропозиції грошей.

Монетаристи вважають, що в економіці коливання, яких неможливо уникнути повинні мати допустиму величину. Державний активізм, який пов'язаний з надмірним прагненням стабільності, лише розхитує амплітуду циклічних коливань. Грошово-кредитна політика з регулювання грошової пропозиції повинна зосереджуватись лише в довгостроковому періоді. “Грошове правило”, покликане забезпечувати зростання грошової маси відповідно до стабільного попиту, і повинно стримувати намагання державної бюрократії регулювати економіку. Воно спроможне деякою мірою замінити золотий стандарт, який тривалий час обмежував масштаби грошового обігу.

Особливості кейнсіанських методів регулювання грошової пропозиції обумовлюють їх використання в короткостроковому періоді, а окремі фази економічного циклу тривають довго, тому заходи кейнсіанського впливу використовуються для зменшення амплітуди коливань через кредитну рестрикцію, або експансію.

У третьому параграфі розділу розглядаються тенденції розвитку регулювання грошової пропозиції за умов раціональних та адаптивних очікувань. Теорію раціональних очікувань деколи розглядають як гіперболізовану версію монетаристської концепції. Найбільш суттєвим є те, що гроші та ціни завжди супернейтральні, а перехідні періоди між окремими станами рівноваги економіки миттєві, тому дискретне управління грошовою політикою слід замінити “грошовим правилом”.

Важливим елементом теорії стало детальне розроблене положення про те, що суб'єкти економічної діяльності оцінюють розміри майбутньої інфляції. Якщо для цього використовується інформація про те, що вже відбулося, то це теорія адаптивних очікувань. У теорії раціональних очікувань використовуються уявлення про майбутні наслідки регулювання грошової пропозиції.

Недосконала (асиметрична) інформація примушує збільшити випуск товарів у відповідь на зростання номінального попиту, викликаного грошовою експансією. Величина “цінового сюрпризу” (різниця між очікуваними та фактичними цінами) визначає розмір випуску порівняно з природним рівнем випуску.

Основним об'єктом очікувань є співвідношення зростання інфляції та розміру заробітної плати. Зміна грошової пропозиції стимулює підвищення заробітної плати. Урядова політика подолання інфляції може зазнати поразки через втрату довіри, а державне регулювання грошової пропозиції буде не в стані подолати інфляцію. На дохід впливає лише непередбачена зміна грошової пропозиції.

Державне регулювання грошової пропозиції з урахуванням раціональних очікувань має різні наслідки залежно від типу економічної системи: некласичної, нової класичної та традиційної.

На рис. 1 зображені концептуальні принципи регулювання грошової пропозиції в сучасних економіках.

У третьому розділі дисертаційного дослідження “Державне регулювання пропозиції грошей в перехідній економіці” увага акцентується на особливостях формування попиту на гроші за умов ринкової еволюції процесу регулювання грошової пропозиції в період реформування економіки. Виокремлено періоди, які мають спільні ознаки, пов'язані з особливостями формування грошової пропозиції: глибока економічна криза, період стабілізації економіки та становлення ринку, період переходу до сталого економічного зростання.

Размещено на http://www.allbest.ru

У першому параграфі розділу проаналізовані і виявлені закономірності У період глибокої економічної кризи спад виробництва та гіперінфляція набули масштабів, які не мали аналогів в сучасній історії. Спроби стимулювати економіку через збільшення пропозиції грошей і ефективного попиту виявились неефективними. Зростання грошової маси використовувалось не в реальній економіці, а в банківських і посередницьких структурах. Реальний сектор економіки за умов гіперінфляції виявився неспроможним створити стимули для грошових потоків.

Період стабілізації економіки почався 1996 р., грошової реформи та запровадження національної грошової одиниці. Були сформовані засади ринкового середовища, яке почало адекватно реагувати на зміну грошової пропозиції.

На рубежі 2000 р. утвердились позитивні зрушення в економіці України, пов'язані зі зростанням обсягів реального виробництва. Зростання попиту на гроші та продовження процесу ремонетаризації. В Україні стале економічне зростання почалося після глибокого спаду виробництва, проте було досягнуто динаміки зростанням позитивних значень основних макроекономічних показників. Як наслідок, характер регулювання пропозиції грошей в основних рисах наблизився до стандартів ринкових економік і спрямованими на стабілізацію економіки, подолання безробіття та інфляції (табл. 1).

Таблиця 1

Основні показники динаміки економіки та грошової пропозиції в Україні 1992-2003 рр.

Показники	Роки
	1992	1993	1994	1995	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003
ВВП,.темпи зростання до попереднього року, %	90,2	865,3	77,1	87,8	90,0	97,0	98,1	99,8	105,9	109,2	105,2	109,3
Емісія готівки, % до попереднього року	-	29,74	622	300	148	153	117	133	135	151	137	108
Грошова маса (МЗ), % до попереднього року	11р.	19р.	7р.	213	135	134	125	141	145	142	143	147
Швидкість обертання грошей	3,67	5,85	6,51	10,75	10,01	8,52	7,26	6,91	6,26	5,26	3,99	3,20
Грошовий мультипліка- тор	4,17	1,79	2,11	1,96	1,92	1,78	1,82	1,84	1,92	1,98.	2,11	2,37

Складено за Бюлетнем національного банку України (2004, № 1).

Як видно з таблиці, динаміка основних значень грошової пропозиції має декілька поворотних точок в 1996-1997 рр. та в 2000 р., після досягнення яких в економіці утвердились нові тенденції.

У другому параграфі розділу проаналізовано методи регулювання грошової пропозиції. З поглибленням реформ частка прямих або адміністративних методів регулювання повинна скорочуватись за рахунок розширення масштабів використання ринкових, які вимагають відповідного економічного середовища з еластичними цінами, заробітної плати та високим рівнем конкуренції. Саме за таких умов ринкові методи регулювання грошової пропозиції спроможні викликати бажані зміни економічної кон'юнктури. Центральний банк володіє ринковими методами регулювання пропозиції грошей, як політика процентних ставок, політика обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку.

У процесі формування грошової пропозиції важливим є вибір цільового орієнтира, навколо якого базується система регулятивних заходів. З переходом до сталого економічного зростання таким орієнтиром стає розмір інфляції.

У дисертації запропоновані підходи до визначення додаткових цілей, які дають змогу координувати формування грошової пропозиції. Пропозиція грошей повинна формуватися так, щоб вона: а) забезпечувала платіжними засобами відповідно до потреб стабілізації економіки та економічного зростання; б) забезпечувала нормальну економічну діяльність суб'єктів господарювання; в) створювала умови для витіснення з економічного обороту підприємств грошових сурогатів; г) забезпечувала умови для виконання зобов'язань держави в економічній сфері; д) стимулювала перерозподіл істнуючої грошової маси та емісії грошей відповідно до структури, яка найбільш повно відповідає особливостям функціонування ринкової економіки.

На грошовому ринку повинна рівновага бути досягнута, коли пропозиція грошей дорівнює попиту на гроші:

MS=MD.

У процесі регулювання пропозиції грошей слід враховувати найбільш характерні особливості економіки перехідного періоду.

MS+ГС,

де М - грошова маса; ГС - грошові сурогати.

За умов зростаючої демонетизації грошові сурогати становлять:

ГС=DЗ+ЗП+ЗС+ІВ,

де DЗ - дебіторська заборгованість; ЗП - заборгованість з виплати заробітної плати; ЗС - заборгованість з соціальних виплат; ІВ - іноземна валюта, яка обслуговує діяльність тіньової економіки.

Грошові сурогати можуть бути витіснені шляхом структурної перебудови економіки, яка створить умови для підвищення рівня рентабельності підприємств. На шляху до такої стратегічної мети можна встановлювати орієнтири - річний показник монетизації ВВП.

Регулювання грошової пропозиції доцільно здійснювати шляхом узгодження досягнення оптимального рівня монетизації з іншими цілями державної економічної політики. Поряд з дотриманням грошового правила, до найголовніших орієнтирів регулювання грошової пропозиції в перехідній економіці можна віднести стабільність цін та підвищення рівня монетизації. Темпи зростання грошової маси МТ повинні відповідати вибраним оптимальним параметрам для даного стану економіки Р_const:

МТ= Р_const.

Інфляція періоду регулювання І_р повинна скорочуватись порівняно з фактичним рівнем І_ф

І_р< І_ф.

Рівень монетизації періоду регулювання МР_р повинен підвищитись порівняно з фактичним рівнем МР_ф.

МР_р> МР_ф.

У третьому параграфі розділу порушуються питання оцінки результативності регулювання грошової пропозиції. В основу економічної оцінки державного регулювання грошової пропозиції покладено загальні принципи оцінки, які полягають у порівнянні з певними еталонами. Для процесу регулювання грошової пропозиції такою еталонною величиною мають бути параметри, властиві сучасним ринковим економікам. Державне регулювання грошової пропозиції в сучасних ринкових економіках вважається ефективним. З віддаленням від ринкових стандартів формування грошової пропозиції стає низькоефективним або взагалі неефективним.

Ефективність регулювання грошової пропозиції в перехідній економіці можливе лише за умов:

а) економічного середовища, яке функціонує на ринкових засадах, розвинених грошового та фінансового ринків, існування необхідних грошових інструментів;

б) фінансового сектора економіки, який функціонує на ринкових засадах, і дає змогу акумулювати тимчасово вільні кошти і розподіляти їх за напрямками економічної діяльності, яка забезпечує найвищу ефективність;

в) адаптованого до ринкових умов реального сектора економіки, який реагує на ринкові стимули, в якому існує конкурентне середовище і рівень рентабельності якого забезпечує окупність інвестицій;

г) можливості своєчасно отримання об'єктивної ринкової інформації, яка про стан економічної кон'юнктури, а також кон'юнктуру на певному сегменті ринку;

д) “прозорості” державної економічної політики та існування кредиту довіри до неї.

Для моніторингу ділової активності в реальній економіці та з'ясування зв'язку з банківською активністю в країнах з перехідною економікою на базі натуральних показників розраховується індекс економічної активності (ІЕА), що дає змогу нейтралізувати вплив зміни цін при оцінці реального стану економіки. При цьому не використовуються вагові коефіцієнти галузей економіки, що допомагає уникнути деформуючого впливу великих галузей народного господарства. Індекс банківської активності (ІБА) розраховується за тією ж методикою, що й індекс ІЕА. На наш погляд, доцільно зіставити індекси ІЕА та ІБА з запропонованим нами індексом грошової пропозиції (ІГП). Використання такної системи індексів створює можливість проведення аналізу ефективності змін грошової пропозиції. Пропонується система оцінки ефективності державного регулювання пропозиції грошей

1. ІГП= х ІЕА,

ІГП= х ІБА,

де - нормативний коефіцієнт часового лага затримки реакції сектора реальної економіки; - нормативний коефіцієнт часового лага затримки реакції банківського сектора.

У такому випадку можна твердити про ефективність грошово-кредитної політики.

2. ІГП> х ІБА,

ІГП< х ІБА, за умови х ІЕА= х ІБА.

У цьому випадку можна твердити про неефективність грошово-кредитної політики щодо регулювання грошової пропозиції.

3. ІГП> х ІЕА,

ІГП< х ІБА.

Збільшення грошової пропозиції акумулюється в банківському секторі внаслідок неефективності існування в реальному секторі економіки.

4. ІГП х ІЕА,

ІГП х ІБА, за умови х ІЕА= х ІБА.

Зростання грошової пропозиції викликає зростання реального обсягу виробництва, доходність якого може перевищувати доходність фінансових операцій. Серед цих основних варіантів визначення ефективності державного регулювання грошової пропозиції можуть бути й інші, які визначаються з урахуванням додаткових чинників впливу. За більш детальної розробки методів використання індексів і нагромадження емпіричних даних про їх реальні взаємозв'язки можна проводити розрахунки варіантів державного регулювання грошової пропозиції на перспективу. Отже, ефективність державного регулювання грошової пропозиції охоплює широкий спектр чинників, раціональне використання яких дає змогу досягти економічного зростання, уникнути інфляції та безробіття. Підвищення ефективності державної грошово-кредитної політики є одним із визначальних чинників успішного реформування української економіки.

У висновках узагальнено результати теоретичних і практичних досліджень за темою дисертаційної роботи.

ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове рішення проблеми формування грошової пропозиції в перехідних економіках, що послугувало автору підставою для таких висновків.

Регулювання та координація суб'єктів грошового ринку є одним з визначальних напрямів державної економічної політики. У відносини на грошовому ринку вступають практично всі учасники економічної діяльності в ролі позичальників або кредиторів, використовуючи власні або позичені грошові інструменти. За своєю економічною природою сучасний ринок грошей є вторинним ринком цінних паперів, де функціонують грошові інструменти, які відрізняються ліквідністю, терміном дії та ступенем ринку.

Процентні ставки грошового ринку є визначальним параметром, навколо якого побудована система ринкового механізму. Коливання процентних ставок на сучасних грошових ринках перебуває під впливом складної системи чинників, які виходять за межі взаємодії пропозиції та попиту на гроші. Механізм взаємодії грошового ринку включає систему взаємодії макроекономічних чинників, які реалізуються через взаємодію з іншими ринками у структурі раціонального ринку, такими як ринок робочої сили, ринок товарів, ринок капіталів, ринок облігацій та міжнародними фінансовими ринками.

Пропозиція грошей є одним з складників механізму грошового ринку, що визначається центральним банком, має нееластичний характер і використовується як один із основних важелів державного впливу на економіку. Центральний банк формує пропозицію грошей відповідно до економічної кон'юнктури і мети грошово-кредитної політики. Зміна пропозиції грошей впливає на цілу низку макроекономічних чинників, серед яких реальний обсяг виробництва, ціни, зайнятість тощо. В сучасній ринковій економіці пропозиція грошей має емісійно-кредитний характер. Поряд з центральним банком емісію платіжних засобів здійснюють державні казначейства та комерційні банки.

Грошово-кредитна та бюджетно-фіскальна політика є взаємодоповнювальними в процесі стабілізації економіки. Шляхом зміни пропозиції грошей можливо коригувати бюджетно-фіскальну політику, проте ефект від збільшення пропозиції грошей буде меншим від бюджетно-фіскальної політики. В короткотерміновому періоді зростання пропозиції грошей призводить до зниження норми процента, зростання реального обсягу виробництва та підвищення цін. Водночас після збільшення грошової пропозиції можуть виникати тимчасові ефекти впливу, пов'язані з нерівномірним і непропорційним розподілом грошової маси до існуючого рівня. В довготерміновому періоді грошово-кредитна політика, спрямована на збільшення грошової пропозиції, є неефективною, нейтральний характер впливу грошей в довготерміновому періоді позбавляє їх можливості впливати на економіку.

У сучасних економічних концепціях домінують погляди, які трактують грошову пропозицію як екзогенний чинник, характер впливу якого формується поза межами самої економічної системи і залежить від політичної кон'юнктури, зокрема державної політики у цій сфері.

В монетариській теорії в центр механізму економічного циклу поставлено не абсолютний розмір грошової маси, а зміну темпів зростання, що породжує імпульси, які поширюються на всю економіку. Гроші виступають домінантним чинником економічних циклів і зміна поворотних точок грошової маси передує зміні поворотних точок економічних циклів. Ефективність державної грошово-кредитної політики детермінована досягненням природного рівня безробіття, який забезпечує довготермінову рівновагу економічної системи і є антициклічним факторам.

Залежно від того, яким чином суб'єкти економічної діяльності формують свої очікування щодо економічної грошово-кредитної політики держави, виокремлено теорію адаптивних очікувань на підставі минулої інформації і теорію раціональних очікувань на підставі своїх уявлень про майбутні дії держави. Теорія раціональних очікувань, в яку закладені параметри економічної системи, наближеної до вільного ринку, є гіперболізованою версією монетарної концепції.

Несподівані зміни грошової пропозиції на відміну від очікуваних змін впливають на реальний обсяг виробництва,. Тому на рівень безробіття та інфляції можна вплинути тільки непередбаченими заходами грошово-кредитної політики

Аналіз феномена демонетизації характерного для економіки України за умов глибокої кризи, гіперспаду виробництва та гіперінфляції, дає змогу констатувати формування двох паралельних каналів проходження грошей: перший - у фінансовому секторі, де адаптація до ринкових умов здійснювалася найбільш повно, другий - в реальному секторі економіки, пов'язаному з важкою промисловістю і орієнтованому на виконання державних замовлень, де ринкові стимули майже не впливають на економічну діяльність. Цей сектор економіки був практично виключений з ринкового обороту і в ньому спостерігається хронічний дефіцит грошей. З позицій монетаризму стан реального сектора економіки є однією з найбільших перешкод для продовження ринкових реформ.

Стабілізація економіки та перехід до сталого економічного зростання, яке почалося з 2000 р., супроводжується процесом ремонетизації, коли грошові сурогати поступово витісняються повноцінними грішми. За сучасних умов при формуванні грошової пропозиції, поряд з таким загальноважливим цільовим орієнтиром, як рівень інфляції, доцільно використовувати нормативні значення ремонетизації. Насичення економіки грішми і формування структури грошової маси, властивої для сучасних економік, дає змогу активізувати ринкові механізми. В процесі регулювання грошової пропозиції досягнення оптимального рівня монетизації доцільно узгоджувати з темпами зростання грошової маси та рівнем інфляції.

В Україні донедавна використовувалися переважно прямі методи регулювання, значною мірою поєднаних з адмініструванням. Характерно, що вони більш суттєво впливають на стан економіки і мають значно менший часовий лаг затримки. До прямих методів регулювання належать прямі обмеження або заборони на кількісні параметри формування складників грошової пропозиції. За умови переходу до сталого економічного зростання пріоритет переходить до непрямих методів регулювання пропозиції грошей, які вимагають формування економічного середовища, організованого на ринкових засадах. Для таких методів характерні відсутність прямих заборон і тривалий часовий лаг отримання бажаних результатів. В арсеналі центральних банків є дві основні групи методів регулювання: нормативні та коригуючі. Центральний банк визначає свій валив на грошову масу шляхом контролю над грошовою базою. Для цієї мети найбільш ефективні операції на відкритому ринку. Проте недостатній ринок розвитку цінних паперів обмежує можливості впливу центрального банку на грошову пропозицію.

Оцінка результативності регулювання грошової пропозиції через складність об'єкта регулювання і значні часові лаги вимагає збалансованого підходу. Ефективне регулювання грошової пропозиції можливе лише в економічному середовищі, яке функціонує на засадах ринкової взаємодії фінансового та реального секторів економіки за умов “прозорої” державно-економічної політики. Проте значна частина реального сектора сучасної економіки, що продовжує відчувати наслідки гіперспаду безробіття, доволі мляво реагує на ринкові стимули регулювання. Можна навіть стверджувати, що у значній частині реального сектора економіки існують “ірраціональні” очікування.

Відсутність коштів на реформування реального сектора економіки, пов'язаного з великими підприємствами, зумовлює єдино можливий напрям реформування - розвиток малого та середнього бізнесу. Створення ринкового середовища в реальному секторі економіки слугує стимулом звернення грошових потоків з фінансових структур і дає змогу використовувати регулятивні можливості грошової пропозиції.

За умов неефективного або малоефективного регулювання пропозиції грошей в реальному секторі вітчизняної економіки актуальності набуває формування збалансованої державної політики, спроможної сформувати таку структуру грошової маси, яка найбільш повно сприятиме становленню та розвитку ринкових механізмів, побудованих на використанні грошей. Виявлені ефекти та дефекти державного регулювання грошової пропозиції варто доповнити показниками її оцінки. Контролювати зміни реального та фінансового сектора економіки зі зміною грошової пропозиції доцільно шляхом використання запропонованих нами індексів.

Постійне підвищення ефективності державної грошово-кредитної політики є запорукою поглиблення економічних реформ у перехідній економіці. Підвищення ефективності державного регулювання грошової пропозиції дає змогу стабілізувати економіку, забезпечити економічне зростання, подолати інфляцію та безробіття.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ, ВИКЛАДЕНІ У ФАХОВИХ ВИДАННЯХ

Джус Ю. М. Грошовий ринок: Принципи формування пропозиції грошей та проблема грошової рівноваги // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск. 8. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 260-267.

Джус Ю. М. Про функії та типи грошей в сучасних економіках // Вісник Національного університету “Львівська політехніка” № 436. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів: НУЛП, 2001. - С. 446-451.

Джус Ю. М. Про кейнсіанську модель грошового ринку та її використання в економіках перехідного типу // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск. 9. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 165-175.

Джус Ю. М. Про класичну модель грошового ринку // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск.11. - Львів: Видавництво ЛКА, 2001. - С. 124-127.

Джус Ю. М. Грошовий ринок в сучасних економіках // Еколого-економічні проблеми розвитку лісового комплексу. Збірник науково-технічних праць. -Львів: УкрДЛТУ, 2001. - С. 176-181.

Єлейко Я. І., Дунаєвський Р. А., Джус Ю. М. Ймовірність банкрутства страхової компанії у випадку неоднорідності її портфеля // Вісник Львівської комерційної академії. Серія економічна. Випуск 6. - Львів: Коопосвіта, 1999. - С. 92-98. Особистий внесок автора - вказано на роль грошового ринку на діяльність страхових компаній.

В ІНШИХ ВИДАННЯХ:

Носов О. Ю., Джус Ю. М., Турянський Ю. І. Проблеми демонетизації економіки України // Макроекономіка: проблеми, тенденції і перспективи / Матеріали 3-ї Міжнародної конференції молодих учених-економістів. 7-9 квітня 2000. - К., 2000. - С. 99-101. Особистий внесок автора: проаналізовано вплив демонетизації економіки на ефективність регулювання грошової пропозиції.

Мазаний Б. М., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Проблема грошового стандарта та вартості грошей // Перехідні економічні системи: Збірник наук. праць студентів і викладачів. Вип. 2. - К.: ІЗМН, 1999. - С. 184-187. Особистий внесок автора: висвітлено деякі проблеми ефективного регулювання грошової пропозиції.

Вовчак Т. Я., Башнинин Г. І. Джус Ю. М. Економічнав природа грошей та її функції // Перехідні економічні системи. Вип. 4. Львів: ЛКА, 2001. - С. 37-40. Особистий внесок автора: дана характеристика державної грошово-кредитної політики щодо регулювання грошової політики.

Піхура С. І., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Саморегулювання національного ринку на основної зміни ставки процента // Перехідні економічні системи. Вип. 4. - Львів: ЛКА, 2002. - С. 58-60. Особистий внесок автора: виявлена залежність національного ринку від коливання процентних ставок.

Шевчук Є. С., Башнянин Г. І., Джус Ю. М. Природа і функції грошей. Грошова система, типи грошових систем // Політична економія: Навч. посібн. - Львів: Новий Світ, 2004. - С. 279-297.

Шевчук Є. С., Джус Ю. М., Лапчук Я. С., Башнянин Г. І. Грошова пропозиція та її структура. Кількісне рівняння обміну // Політична економія: Навчальний посібн. - Львів: Новий Світ, 2004. - С. 298-314.

Джус Ю. М., Баскін Г. Ю., Носов О. Ю. Проблема доступу іноземного капіталу в банківську систему України // Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 74-75.

АНОТАЦІЯ

Джус Ю.М. Державне регулювання грошової пропозиції в перехідній економіці: Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 - організація управління планування і регулювання економікою. - Національний університет імені Івана Франка. - Львів, 2004.

У дисертації досліджується державне регулювання грошової пропозиції За умов переходу до ринку. Коло розглянутих питань охоплює науково-методологічні основи дослідження грошового ринку, державне регулювання грошової пропозиції в розвинених ринкових економіках, державне регулювання пропозиції грошей в перехідній економіці. Запропоновано методи оцінки результативності державного регулювання грошової пропозиції в перехідній економіці. Визначено принципи державного регулювання в основних моделях грошового ринку та залежність основних макроекономічних показників від регулювання грошової пропозиції.

Ключові слова: гроші, грошова пропозиція, грошовий ринок, результативність державного регулювання грошової пропозиції.

АННОТАЦИЯ

Джус Ю. М. Государственное регулирование денежного предложения в переходной экономике: Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 - организация управления планирования и регулирования экономикой / Национальный университет имени Ивана Франко - Львов, 1004.

...