Банківська діяльність та механізм її регулювання в умовах ринкової трансформації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Банківська діяльність та механізм її регулювання в умовах ринкової трансформації

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Поглиблення реформи банківської системи в Україні розглядається як одне з пріоритетних завдань економічної політики на сучасному етапі. Для ринкової системи важливим елементом є розвиток діяльності банків, розширення сфери банківських послуг та операцій, що потребує відповідного контролю та нагляду з боку державних органів грошово-кредитного регулювання. В Україні такі функції реалізує Національний банк України через інструменти відповідної грошово-кредитної політики. Функціонування банківської системи свідчить про те, що банки не можуть існувати незалежно від процесів, що відбуваються в реальному секторі економіки, оскільки саме тут здійснюється використання грошових капіталів. На відміну від країн з розвиненою економікою, де система регулювання банківської діяльності формувалась протягом тривалого часу, в Україні таке регулювання ще не отримало достатнього рівня розвитку. Отже, для здійснення стимулюючого впливу банківськими інститутами на економічне зростання необхідно приділити увагу питанням регулювання банківської діяльності, забезпечення їх фінансової стійкості та кредитоспроможності.

Визначення і практичне застосування методів та інструментів фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності повинні бути адекватні стану фінансової системи та економіки загалом. Забезпечення фінансової стійкості та стабільного функціонування банківської діяльності при одночасному захисті інтересів вкладників і кредиторів є головною метою регулювання банківської діяльності.

Актуальність дослідження проблеми регулювання банківської діяльності визначається також і тим, що до середини 90-х років в Україні у банківській практиці фактично не існувало поняття «регулювання банківської діяльності», бо особливості такої діяльності не відповідали умовам економічного середовища, що характеризувалось суперечностями трансформаційного процесу.

Істотне значення державного регулювання в забезпеченні стабільності банківської діяльності зумовило постійну увагу дослідників до його різних аспектів. Перші спроби оцінки ролі банківської діяльності у зарубіжній економічній науці були здійснені стосовно ролі кредиту такими відомими вченими, як А. Смітом, Д. Рікардо, Дж. Ло, А. Вагнером, С. Мілем, І. Фішером, М. Фрідманом та іншими. Важливу роль у дослідженні питань регулювання банківської діяльності та розробки механізму й інструментів їх регулювання відіграли такі вчені, як Дж. Кейнс, Р. Бернд, Г. Джонсон, Е. Долан, Ф. Мишкін, Л. Харріс та інші.

Серед російських вчених варто зазначити З. Бора, Є. Жукова, Л. Красавіну, В. Колєснікова, О. Лаврушина, В. Міловідова, Г. Панову, С. Пятенко, В. Усоскіна та інших. Регулюванню банківської діяльності, грошового обігу та кредиту присвячені роботи багатьох вітчизняних вчених, зокрема О. Василика, В. Вітлінського, А. Гальчинського, А. Даниленка, О. Дзюблюка, О. Заруби, Т. Ковальчука, Н. Костіної, І. Лютого, А. Мороза, П. Нікіфорова, А. Пересади, О. Пилипченка, М. Пуховкіної, М. Савлука, О. Шарова, В. Ющенка та багатьох інших.

Однак, у вітчизняній літературі залишаються недостатньо розробленими окремі аспекти регулювання банківської діяльності. Відсутні роботи, в яких би розглядалась економічна сутність регулювання, його вплив на розвиток банківської системи, а відповідно й макроекономічні процеси загалом. Розгортання трансформаційних процесів в економіці України об'єктивно зумовили зосередження уваги даного дослідження на проблемах стабільного функціонування банківських інститутів за допомогою відповідного механізму регулювання банківської діяльності. Все це і зумовило вибір теми наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою «Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень» підрозділ «Розвиток фінансової системи України як фактор економічного зростання» (шифр 01 БФ040-01), в межах якої автором розроблено підрозділ, де обґрунтовано необхідність посилення регулювання банківської діяльності в Україні з метою забезпечення стабільного функціонування банків та одночасному захисті інтересів вкладників при розвитку державних та незалежних інститутів нагляду та контролю за діяльністю фінансово-кредитних інститутів.

Особлива актуальність проблем банківської діяльності та механізму її регулювання в умовах ринкової трансформації України та недостатня теоретична розробка низки проблем його впливу на формування грошово-кредитної політики зумовили постановку мети і задач дослідження.

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування сутності банківської діяльності та особливостей її регулювання в умовах трансформаційної економіки та на цій основі визначення місця банківського нагляду в системі регулятивних заходів, розробка методів та моделей оцінки ефективності регулювання на етапі ринкових перетворень в Україні.

Відповідно для досягнення поставленої мети були визначенні такі основні завдання дослідження:

проаналізувати класичні та сучасні теоретичні підходи до розвитку кредиту та банківської діяльності;

розкрити сутність та складові механізму регулювання банківської діяльності, правову та нормативну базу функціонування банківської системи, враховуючи світовий досвід;

виявити особливості впливу грошово-кредитної політики НБУ на банківську систему України в умовах ринкової трансформації національної економіки;

дослідити види банківського регулювання, а також основні інструменти його здійснення;

визначити особливості застосування банківського нагляду в умовах трансформаційної економіки;

розкрити методичні підходи до застосування економіко-математичних методів та моделей у регулюванні банківської діяльності;

сформулювати пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання банківської діяльності в умовах ринку;

розглянути проблеми та перспективи інтеграції національної банківської системи до європейської з огляду на глобалізаційні процеси.

Предмет і об'єкт дисертаційного дослідження. Об'єктом дослідження є банківська діяльність в Україні в умовах ринкової трансформації економіки. Предметом дослідження є фінансовий механізм державного регулювання діяльності комерційних банків в сучасних умовах.

Методологія та методика дослідження. Теоретична основа дослідження базується на системному загальнотеоретичному осмисленні досягнень вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем грошово-кредитного регулювання і нагляду за банківською діяльністю. Використання методу порівняльного аналізу стосовно регулювання банківської діяльності дозволило визначити принципи та функції реалізації механізму регулювання в умовах ринкової трансформації України. Метод наукової абстракції застосовано для визначення особливостей і проблем формування механізму державного регулювання банківської діяльності. Аналітична оцінка діяльності комерційних банків та функціонування банківської системи загалом здійснена методом системного аналізу. При вирішенні поставлених завдань у дисертаційній роботі використовувались економіко-статистичні та економіко-математичні методи. Для розробки моделі оцінки ефективності регулювання банківської діяльності використані матеріали Національного банку України, що допомогло зробити комплексний аналіз складових механізму регулювання банківської діяльності.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку грошово-кредитних відносин, банківської системи та реалізації Національним банком України регулювання та нагляду у банківській сфері, статистичні та зведені матеріали Національного банку України, Держкомстату України.

Наукова новизна одержаних результатів.

У роботі здійснено комплексне дослідження сутності банківської діяльності та особливостей її регулювання в умовах трансформаційної економіки України, що дозволило одержати результати, які характеризують новизну та особистий внесок автора:

вперше:

запропоновано авторське трактування сутності та особливостей державного регулювання банківської діяльності в Україні, на основі чого визначено поняття фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності як сукупності фінансово-правових форм, методів і інструментів, що використовуються відповідними органами державного управління з метою здійснення регулюючого впливу на суб'єктів кредитного ринку для забезпечення стабільності функціонування банківських інститутів, грошово-кредитного ринку та економіки загалом;

удосконалено:

складові процедури банкрутства комерційних банків через механізм продажу активів збанкрутілого банку чи його злиття з іншими зацікавленими банківськими інститутами, що не призводить до простої ліквідації, яка зумовлюється необхідністю виплати за системою гарантування вкладів фізичних осіб;

економіко-математичну модель оцінки ефективності банківської діяльності, що містить етапи рейтингової оцінки діяльності банків залежно від результативності діяльності та регресійний аналіз, що дає можливість використовувати дану модель для планування прибутку банківської установи;

отримали подальшого розвитку:

обґрунтування теоретичних підходів, щодо вдосконалення економічної політики спрямованої на централізацію банківської системи через посилення незалежності Національного банку України за умови одночасного розвитку державних і незалежних інститутів нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків в контексті розвитку інфраструктури фінансового ринку України;

визначення особливостей функціонування фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності, що зумовлено особливостями національної банківської системи, які визначаються поєднанням адміністративних й економічних методів управління та реалізуються через відповідний комплекс заходів законодавчого, нормативного та фіскального характеру;

обґрунтування доцільності відокремлення від Національного банку України у самостійну структуру системи банківського нагляду на засадах централізації та вертикального підпорядкування та передачі до фонду гарантування вкладів фізичних осіб частини функцій НБУ, а саме інспектування та моніторинг банків, для посилення захисту інтересів вкладників;

напрями реформування правового, інституційного та фінансового забезпечення інтеграції національної банківської системи до європейської фінансово-кредитної системи на основі відповідності міжнародним нормам та стандартам банківської продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть використовуватися в процесі вдосконалення функціонування банківської системи України, механізму її регулювання. Основні висновки і практичні рекомендації, аргументовані в роботі, використовуються у навчальному процесі при викладанні нормативних курсів та спецкурсів на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а саме «Теорія кредиту», «Теорія грошей», «Проблеми грошово-кредитної політики», «Грошово-кредитні системи зарубіжних країн» (довідка №511/229 від 09.09.03) та при викладанні нормативних курсів в Київському національному університеті культури та мистецтв, а саме «Гроші та кредит», «Банківська справа» (довідка №420 від 01.03.04). Пропозиції, що обґрунтовані в дисертації, використані при формуванні економічної стратегії розвитку ВАТ «Агрокомбанк» та аналізі і регулюванні його діяльності (довідка №147/16.1-01 від 04.02.04).

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародних науково-практичних конференціях «Європа на порозі нового тисячоліття» (травень 1999 р., м. Київ) та «Сучасні тенденції розвитку економіки у глобалізаційному середовищі» (вересень 2003 р., м. Київ), а також на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми фінансів, грошового обігу та кредиту» (вересень 2000 р., м. Київ) та Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Фінанси, грошовий обіг та кредит в забезпеченні суспільного добробуту» (жовтень 2001 р., м. Київ). Основні висновки та результати дослідження доповідались на Днях науки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1999-2003 рр.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 наукових праць у фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,8 друкованих аркуша.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять 8 параграфів, висновків, списку використаної літератури із 166 найменувань, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 181 сторінку друкованого тексту, в тому числі 7 таблиць, 4 схеми та 3 рисунки.

Основний зміст роботи

банківський національний правовий трансформація

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан розробки наукової проблеми, її значення в умовах ринкової трансформації, визначено мету і завдання дослідження, сформульовано наукову новизну, відображено практичне значення дисертаційної роботи та ступінь апробації результатів дослідження.

Розділ І «Економічна сутність та еволюція банківської діяльності» присвячений теоретичному обґрунтуванню банківської діяльності, необхідності застосування механізму державного регулювання банківської діяльності в умовах ринкової трансформації.

У дисертаційному дослідженні розкрито економічну природу банківської діяльності, відзначено, що банківська діяльність виникла в результаті тривалої еволюції розвитку суспільства. В сучасних умовах без неї не може функціонувати розвинена економічна система. Об'єктивність діяльності кредитно-фінансових інститутів зумовлена існуванням потреби суспільства у здійсненні специфічних операцій, які може виконувати лише банк, а саме: комплексне виконання трьох базових операцій, які спрямовані на утворення грошових ресурсів, надання кредитів та сприяння платіжному обігу.

Об'єктивна необхідність створення та функціонування ефективної системи регулювання визначається особливою роллю та специфікою діяльності банківських установ як комерційних структур в економічній системі. Державне регулювання як економіки загалом, так і банківської діяльності може бути ефективним та неефективним. Для того, щоб таке регулювання було ефективним, воно має базуватися на принципах: достатності; еластичності; послідовності; прозорості; справедливості, а головною метою регулювання повинні бути:

забезпечення стабільності та надійності банківської системи;

захист інтересів вкладників від шахрайства та неефективного управління банками;

створення конкурентного середовища у банківській сфері;

отримання та надання суб'єктам економічної діяльності прозорої інформації стосовно діяльності банківських установ;

підтримування необхідного рівня професіоналізму та запровадження нових технологій в інтересах споживачів банківських послуг.

Саме регулювання банківської діяльності, спрямоване на вирішення цих завдань, дасть можливість, з одного боку, банкам виконувати свої головні функції, а з другого - сприяти розвитку національної економіки.

Особливу увагу приділено еволюції розвитку банківських систем, з яким пов'язано розвиток системи регулювання та нагляду за банківською діяльністю, а також інструментам, методам та підходам, які застосовуються у регулюванні. Аналітична оцінка динаміки розвитку банківської системи України засвідчила, що кількість банків за реєстром НБУ зменшилась з 230 банків станом на 01.01.96 року до 183 банків станом на 31.12.2003 року, крім того за цей період зменшилась кількість діючих банків з 210 до 157 банків, що свідчить про досягнення відносної стабілізації кількості банків та припиненні екстенсивного росту банківської системи. Крім того, позитивним моментом є зміна структури власності банків, внаслідок чого насьогодні в Україні залишилося лише два державних банки. Аналіз розмірів капіталів комерційних банків України засвідчив, що сьогодні практично не існує великих банків за міжнародними стандартами, тому формується тенденція до збільшення статутних фондів комерційних банків та злиття малих банків (за 2002 рік статутний капітал по банківській системі збільшився на 31% і становить 5987.4 млн. грн., а в 2001 році - на 24.6%). В Україні за роки незалежності напрацьовано нормативно-правову базу щодо банківської діяльності та її регулювання, постійно вдосконалюються методи й форми регулювання, нагляду та контролю за банківською діяльністю. Однак, висока ціна за банківські послуги, обмежений спектр цих послуг, відсутність відповідної фінансової інфраструктури на рівні з розвиненими країнами, яка б стимулювала вкладання коштів, повільний розвиток у процесі зростання дієвості банківського регулювання та нагляду стимулюють подальше реформування банківської системи та грошово-кредитної політики. Тому основні напрями у процесі реформування повинні бути спрямовані на відновлення довіри населення до банківської діяльності, розгалуження мережі страхування депозитів як для населення, так і для юридичних осіб, підтримання стабілізації національної грошової одиниці, вдосконалення та підвищення ефективності платіжної системи, вдосконалення регулюючої функції НБУ.

Вивчення зарубіжних, а також вітчизняних підходів до регулювання банківської діяльності стосовно захисту інтересів вкладників дало можливість визначити, що практично в жодній розвиненій країні система гарантування вкладів не пов'язана з центральним банком, хоча вони постійно разом взаємодіють, і це дає можливість точніше оцінити стійкість банківської системи.

На основі проведеного дослідження з'ясовано, що ефективність регулювання банківської діяльності, в першу чергу, залежить від структурної побудови системи банківського регулювання - універсальної чи з подвійним механізмом. Доведено, що суттєва відмінність системи з подвійним механізмом регулювання від універсальної полягає у тому, що банківській системі з подвійним механізмом регулювання та нагляду притаманний лише ринковий характер впливу, що забезпечується використанням економічних методів у регулюванні. А розподіл функцій регулювання та нагляду між різними регулюючими органами призводить до отримання більш точної та прозорої інформації щодо діяльності банківських установ, що, в свою чергу, впливає на стабільність банківської системи загалом.

Державне регулювання банківської діяльності являє собою об'єктивний процес, основою якого є вплив держави на економічний розвиток банківської діяльності через застосування певних підходів, методів та інструментів, що є в її розпорядженні та реалізовуються через нормативно-правову базу.

З'ясовано, що всі методи та інструменти, які використовує держава для регулювання банківської діяльності, за формами поділяються на економічні (коригуючі) та адміністративні (податкові, нормативні). Але ринкова економіка постійно вимагає формування нових та комбінування існуючих інструментів та методів, які б підвищували ефективність функціонування банківської системи та захист інтересів вкладників. Тому система банківського регулювання з подвійним механізмом при розподілі контрольно-регулятивних функцій між різними регулюючими органами виконує, крім інших, функцію гарантування вкладів фізичних осіб, і тим самим втілюється соціально-економічна спрямованість регулювання.

Проведене дослідження засвідчило, що банківська система сама спонукає до регулювання та має своє особливе призначення, власні риси та функції у розвитку економіки. Головні цілі функціонування банківської системи пов'язані з регулюванням та стабілізацією на грошово-кредитному ринку й спрямовані на:

забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів комерційних банків та загальносуспільних інтересів;

забезпечення надійності і стабільності функціонування банківської системи загалом з метою стабілізації грошового обігу та безперебійному обслуговуванні економіки.

У другому розділі «Механізм регулювання банківської діяльності в Україні» з'ясовано, за допомогою яких фінансових методів та інструментів можлива реалізація державного регулювання банківської діяльності та відображено напрями їх впливу на діяльність комерційних банків. Особливу увагу було зосереджено на застосуванні найбільш актуальних для вітчизняних умов інструментів грошово-кредитної політики, системі нагляду та страхування, досліджено вплив цих фінансових інструментів на рівень прибутковості вітчизняних комерційних банків.

З урахуванням здійсненого дослідження сутності фінансового механізму державного регулювання та систематизації фінансових методів державного регулювання банківської діяльності визначено, що сукупність наявних у державі фінансових інструментів можна згрупувати за функціями, що виконують державні органи, та в залежності від того, якими власне державними органами вони застосовуються.

На основі аналізу еволюції державного регулювання вітчизняних банків обґрунтовано висновок, що група інструментів, які використовує держава, є на сьогодні найбільш поширеною та розробленою. Фінансові інструменти державного регулювання розподіляються на дві підгрупи: нормативні та коригуючі. Група нормативних превентивних інструментів центрального банку та нормативні і фіскальні інструменти інших державних органів регулювання носять примусовий характер та спрямовані на те, щоб забезпечити нормальне функціонування банківських установ і, наскільки це можливо, виключити можливість банкрутства банківських установ. Можна впевнено стверджувати, що наявність превентивних інструментів центрального банку є передумовою ефективного використання інших інструментів і зменшує, таким чином, вартість їх використання. Примусові інструменти інших державних органів влади застосовуються для забезпечення нормальних умов для функціонування економіки загалом, і, відповідно, для запобігання масовому відтоку грошей із банківських установ.

Коригуючі інструменти центрального банку та органу гарантування депозитів застосовують для усунення незначних диспропорцій на ринку банківських послуг. Хоча така група інструментів є поки що небагато чисельною і дієвою як попередня, проте головним позитивним моментом є те, що держава за допомогою таких інструментів може впливати на банківську діяльність, не використовуючи свої владні позиції.

Враховуючи вказані методи та інструменти, які використовують у регулюванні банківської сфери, зазначено, що фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності спрямований на впорядкування та коригування банківської діяльності через нормативні акти, методи нагляду за їх виконанням. Він спрямований на підтримку ефективної і стабільної діяльності банків та захисту інтересів вкладників, а також з'ясовано, що всі інструменти можуть застосовуватися державою одночасно, хоча є інструменти, які діють постійно та тимчасово.

Особливу увагу приділено інструментам грошово-кредитної політики, які застосовують при регулюванні банківської діяльності. При проведенні дослідження з'ясовано, що застосовуються одночасно різні групи фінансових інструментів залежно від пріоритетів грошово-кредитної політики.

Запропоновано при виборі інструментів грошово-кредитної політики визначати пріоритетними напрямами не лише такі макроекономічні цілі, як стабільність грошової одиниці та розвиток економіки, а й мікрорівневі - стабільність банківської системи та головне - довіру до неї.

Проведений аналіз щодо ефективності системи нагляду за банківською діяльністю засвідчив, що банківський нагляд у країнах, які використовують систему регулювання та нагляду з подвійним механізмом, більш дієвий, а страхування депозитів в умовах України як інструмент регулювання несе в собі не тільки позитивні, але й негативні риси (оскільки гарантування цих вкладів бере на себе лише держава, а не банківські установи, які розпоряджаються кредитними ресурсами). Запропоновано альтернативний варіант: розподілити функції нагляду між державними (Національний банк України проводить реєстрацію та ліцензування банків, інспектування банків, роботу з проблемними банками, співпрацює з питань банківського нагляду з фондом гарантування вкладів фізичних осіб) та недержавними (фонд гарантування вкладів фізичних осіб може проводити аналіз фінансової звітності, визначення рейтингу діяльності банків, контроль за дотриманням економічних нормативів) інститутами нагляду та контролю за діяльністю комерційних банків. Особливої уваги при визначені стратегії економічної політики потребує сприяння розвитку недержавних інститутів нагляду та контролю.

Підтримання фінансової стабільності банківської діяльності залежить від постійного нагляду та фінансового аналізу економічних показників, які поділено на дві групи: перші відображають розміри капіталу банківської установи; другі - результативність діяльності. Крім того на фінансову стабільність у банківському секторі впливає правильність підбору інструментів та засобів регулювання, які повинні носити попереджувальний характер.

У третьому розділі «Підвищення ефективності механізму регулювання діяльності комерційних банків» розглядаються питання застосування економіко-математичних та статистичних моделей в механізмі регулювання банківської та діяльності, а також вплив інтеграційних процесів на банківську діяльність.

На підставі проведеного дослідження виявлено, для того щоб банківська система ефективно працювала як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, необхідно підвищити рівень надійності та професіоналізму у роботі банківської сфери. Обґрунтовано, що для вирішення цього питання необхідно постійно проводити фінансовий аналіз та нагляд за банківською діяльністю як на рівні системи нагляду за банківською діяльністю, що повинна включати в себе і фонд гарантування депозитів, так і на рівні самих банків, і тим самим забезпечити прозорість інформації щодо реального рівня функціонування банківської системи.

Для цього необхідно приділити особливу увагу інформаційним системам аналізу та контролю й перевірки фінансової стійкості банківської системи, бо саме такий підхід дозволяє давати реальну і всебічну оцінку результатам діяльності банків, виявляти її сильні та слабкі місця, визначати певні заходи вирішення проблем. Ефективно це можна зробити за допомогою автоматизованих систем банківської аналітики. Різного плану банківські аналітичні системи використовуються на рівні банку, такі системи також можливо застосовувати і для фінансово-економічного аналізу всієї банківської системи. Така система забезпечує побудову різноманітних рейтингів, наприклад, щодо прибутковості на певну дату з врахуванням динаміки за означений період, закінчуючи узагальненими рейтингами по системах економічних нормативів.

У дисертаційній роботі запропоновано визначати рейтинг банків залежно від результативності їх діяльності. Для цього використано різні показники прибутковості та показник загальної ліквідності, які впливають на фінансовий результат, що відображені у таблиці 1.

де K_i - показники прибутковості

N - показник загальної ліквідності.

Використовуючи статистичні дані, розраховано рейтинг банків залежно від результативності їх діяльності.

Велике значення для банківських установ мають показники прибутковості, тому при проведенні аналізу приділено увагу чинникам, які впливають на прибуток банку. За допомогою статистичних методів та регресійного аналізу, знайдено залежність прибутку від капіталу та активів банку, а також залежність прибутку від показника загальної ліквідності та доходності банку.

Y= - 0,01092Х₁+ 0,12030Х₂+25,225=0,006528Х_1.1+0,09Х_2.2 -787,92,

де Х₁ - активи банку, Х₂ - капітал; Х _1.1 - показник загальної ліквідності, Х _2.2 - доход.

Побудована таким чином модель оцінки ефективності банківської діяльності, в якій можна не тільки простежити зміну того чи іншого показника, а й виявити, до чого можуть призвести такі зміни. Такий аналіз дає змогу підвищити рівень планування та прогнозування як банку, так і банківської системи. З'ясовано, що регулювання банківської діяльності на рівні впливу на прибуток може здійснюватися й іншими шляхами. Рівень загального розвитку економіки є дуже вагомим чинником впливу як на прибутковість банківських установ, так і взаємодію українських банків зі світовими організаціями та інтеграцію до європейської банківської системи. Інтеграція банківської системи України до європейської банківської системи, перш за все, сприятиме процесам саморегулювання на грошовому та кредитному ринку. Однак, доки в Україні ще не створені умови для вступу до Європейського співтовариства, вітчизняна банківська система повинна підвищити рівень та спектр банківських послуг і вийти на світовий банківський ринок як повноцінний партнер. Для цього необхідно вдосконалювати законодавчу базу щодо регулювання валютних відносин та міжнародних банківських зв'язків.

Висновки

Проведене дисертаційне дослідження дало змогу обґрунтувати сутність та особливості банківської діяльності та знайти шляхи розв'язання проблем її регулювання в умовах трансформаційної економіки і сформулювати наступні висновки:

Банківська система є необхідною передумовою дієвості ринкового механізму, а її функціонування постійно спонукає до реформування системи банківського регулювання та нагляду. В умовах трансформаційної економіки України з метою повернення довіри до банківської системи регулювання банківської діяльності повинно бути представлено не лише державними, а й незалежними органами регулювання.

Ефективне регулювання банківської діяльності в умовах трансформаційної економіки неможливе без фінансового механізму регулювання, який формується на системній основі і базується на відповідній нормативно-правовій базі, розробляється і проваджується різними фінансовими інститутами за допомогою інструментів безпосереднього та непрямого впливу. Такі інструменти є взаємодоповнюючими, а використання одних виступає передумовою використання інших. Залежно від інституціонального походження їх поділено на: інструменти бюджетної політики (органи законодавчої та виконавчої влади), інструменти грошово-кредитної політики (Національний банк України), інструменти страхування (Фонд гарантування вкладів фізичних осіб).

Обґрунтовано об'єктивну необхідність регулювання банківської діяльності та доведено, що система банківського регулювання з подвійним механізмом більш дієва, оскільки при розподілі контрольно-регулятивних функцій між регулюючими органами, в тому числі і незалежними, вона виконує крім інших функцію гарантування вкладів фізичних осіб, і тим самим задовольняється соціально-економічна спрямованість регулювання.

Визначено, що в умовах якісного зростання банківської системи України, стабілізації та переорієнтації на реальний сектор економіки важливо формувати економічну політику, спрямовану на централізацію банківської системи. Обґрунтовано доцільність розмежування завдань Національного банку України при проведенні грошово-кредитної політики: на макрорівні - забезпечення фінансової стабільності держави та національної валюти; на мікрорівні - стабільності банківської діяльності, застосовуючи економічні та адміністративні методи впливу на грошовий ринок, що тісно пов'язані між собою.

Розкрито особливості впливу грошово-кредитної політики НБУ на банківську систему України в умовах ринкової трансформації та обґрунтовано, що при розробці грошово-кредитної політики необхідно приділяти більшу увагу проблемам гарантування вкладів через розподіл ризиків банкрутства та визначити раціональне співвідношення щодо відповідальності за стабільність у банківському секторі між державою та банками, які входять до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Доцільним є впровадження механізму реалізації процедури банкрутства шляхом продажу активів збанкрутілого банку чи злиття із зацікавленими банками, не доводячи до простої ліквідації, яка вимагає виплат по системі гарантування вкладів.

Аналіз різних систем банківського регулювання та нагляду підтвердив необхідність відокремлення системи банківського нагляду у самостійну незалежну структуру на засадах централізації та вертикального підпорядкування від Національного банку України для посилення захисту інтересів вкладників з переданням частини функцій, а саме інспектування та моніторингу банків, до фонду страхування депозитів, засновниками якого повинні бути всі вітчизняні банки.

Підтримання фінансової стабільності банківської системи залежить від постійного нагляду та фінансового аналізу економічних показників, які поділено на дві групи: перша відображає розміри капіталу банківської установи, друга - результативність діяльності, яка включає в себе показники прибутковості та ризикованості.

На основі використання запропонованої економіко-математичної моделі оцінки ефективності регулювання банківської діяльності на прикладі українських банків з'ясовано, що не існує чітко визначеного негативного зв'язку між показниками загальної ліквідності та доходом, а також між прибутком та капіталом.

Визначено, що інтеграція вітчизняної банківської системи до європейської сприяє процесам саморегулювання на грошово-кредитному ринку. Для ефективного продовження інтеграції банківської діяльності в умовах ринкової трансформації до світового господарства необхідно сприяти вдосконаленню правової та технічної бази щодо регулювання валютних відносин та міжнародних банківських зв'язків на основі відповідності міжнародним нормам та стандартам банківської продукції.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Петренко К.В. Формування стійкої банківської системи як одна з передумов входження України в Європейське співтовариство // Європа на порозі нового тисячоліття: Зб. наук. статей. - К.:АПСВ, 1999. - С. 174-179. (0,55 др. арк.)

2. Петренко К.В. Деякі аспекти розвитку банківської системи в Україні // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». Вип. 41 - 2000. - С. 59-62. (0,47 др. арк.)

3. Петренко К.В. Регулювання банківської системи України // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка Серія «Економіка». Вип. 47 - 2001. - С. 54-56. (0,44 др. арк.)

4. Петренко К.В. Інтеграція банківських інститутів України в міжнародну кредитну систему // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Економіка». Вип. 58 - 2002. - С. 58-63. (0,52 др. арк.)

5. Петренко К.В. Проблеми здійснення грошово-кредитної політики в Україні // Академічний огляд: економіка та підприємництво - Дніпропетровськ. -2000.- №1. - С. 65-67. (0,48 др. арк.)

6. Петренко К.В. Фінансова стійкість банківської системи України // Фінанси України. - 2000. - №11 - С. 126-127. (0,31 др. арк.)

Размещено на Allbest.ru