Соціально-економічні механізми управління акціонерним капіталом

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ РЕГІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність: 08.06.01 - Економіка, організація і управління підприємствами

Соціально-економічні механізми управління акціонерним капіталом

Виконала Денис Оксана Борисівна

Львів - 2004



Анотація

Денис О.Б. Соціально-економічні механізми управління акціонерним капіталом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01- Економіка, організація та управління підприємствами. - Львів: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2004.

Роботу присвячено дослідженню теоретичних основ та розробці методичних підходів до побудови соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом. Обґрунтовано особливості функціонування акціонерного капіталу, що впливають на побудову соціально-економічних механізмів управління. Досліджено зарубіжний досвід побудови соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом. Проведено аналіз стану управління акціонерним капіталом на промислових підприємствах України. Обґрунтовано організацію ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом. Розроблено методичні рекомендації до побудови механізму емісії акцій. Запропоновано напрямки оптимізації дивідендної політики на вітчизняних акціонерних підприємствах.

акціонерний капітал емісія дивідендний



1. Загальна частина

Актуальність теми. Серед економічних та соціальних проблем, пов'язаних з переходом України до ринкової системи господарювання, питання побудови ефективних соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом посідають важливе місце. Досвід розвинутих країн показує, що розвиток акціонерної форми власності сприяє концентрації капіталу та інвестуванню його у напрямках, які забезпечують продуктивність та конкурентоспроможність підприємств на світових і національних ринках.

В Україні переваги акціонерної форми власності реалізуються недостатньо. Більшість вітчизняних підприємств, які в процесі приватизації трансформувались у акціонерні товариства, виявилися нездатними ефективно використовувати акціонерний капітал та управляти акціонерною власністю. Недостатня обґрунтованість підходів до побудови механізмів управління акціонерним капіталом у багатьох випадках обумовлена характером процесу акціонування, специфіка якого полягала в пріоритетності політичних та соціальних цілей на перших етапах реформування економіки; неготовністю значної частини населення до набуття статусу власника; загальноекономічною кризою, яка мала місце на початку проведення реформування. Результатом некомпетентного управління акціонерним капіталом є важкий фінансовий стан та низький рівень інвестицій багатьох вітчизняних акціонерних товариств; слабкий розвиток ринку цінних паперів; ігнорування інтересів та пряме порушення прав багатьох власників-акціонерів.

Зокрема, питання реалізації емісійної політики, виплати дивідендів, узгодження інтересів учасників управління акціонерним капіталом в умовах постприватизаційного розвитку АТ.

Недостатній рівень розробки актуальних проблем побудови ефективних соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом зумовили вибір теми дисертаційної роботи, мету, завдання та структуру дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках наступних НДР Інституту регіональних досліджень НАН України: «Становлення і розвиток фінансово-кредитних механізмів приватизованих об'єктів виробничої сфери» (№ державної реєстрації 0198U002190); «Принципи формування і реалізації фінансової політики приватизованих підприємств» (№ державної реєстрації 0102U000427); «Механізми управління ефективністю інновацій в регіоні» (№ державної реєстрації 0103U004996).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій з побудови ефективних соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом на вітчизняних АТ.

Для досягнення мети було поставлено та вирішено такі завдання:

досліджено соціально-економічні механізми управління акціонерним капіталом;

вивчено зарубіжний досвід управління акціонерним капіталом;

досліджено принципи побудови механізмів управління акціонерним капіталом на промислових підприємствах України та основні економічні чинники, які вплинули на побудову таких механізмів;

визначено основні фактори, які гальмують побудову ефективних соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом українських АТ;

обґрунтовано напрямки організації ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом;

розроблено методичні рекомендації щодо побудови механізму емісії акцій, які можуть бути використані на вітчизняних АТ;

обґрунтовано напрямки оптимізації дивідендної політики акціонерних товариств.

Об'єктом дослідження є процеси управління акціонерною власністю промислових підприємств, капітали яких виникли в результаті приватизації державної власності.

Предметом дослідження обрано соціально-економічні механізми управління акціонерним капіталом.

Основою проведеного дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань управління акціонерним капіталом, інституційна теорія, існуючі концепції структури капіталу; закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти ФДМУ, ДКЦПФР з питань управління акціонерним капіталом; результати досліджень економічних агентств України та зарубіжних фірм.

У роботі застосовано наступні методи дослідження: системний підхід та економіко-статистичний аналіз при вивченні загальних закономірностей і тенденцій розвитку акціонерної власності; фінансовий аналіз при дослідженні фінансових результатів функціонування АТ; соціологічне опитування при дослідженні інтересів учасників управління.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

обґрунтована модель побудови механізмів управління акціонерним капіталом на основі виникнення в результаті обміну коштів на акції двох паралельно існуючих капіталів: реального (капіталу, вкладеного в майно підприємств) і фіктивного (представленого акціями);

удосконалено:

методичні рекомендації до побудови механізму емісії акцій, які на відміну від існуючих, носять комплексний характер, ґрунтуються на аналізі чинників макро- і мікрорівня, що дозволяє провести емісію та оцінити її можливі наслідки;

методичний підхід до обґрунтування оптимального рівня дивідендних виплат, який встановлюється, виходячи з інвестиційних потреб акціонерного товариства та альтернативних можливостей використання коштів акціонерами;

отримали подальший розвиток:

підхід до організації ефективної співпраці акціонерів з керівництвом АТ із врахуванням особливостей постприватизаційного розвитку акціонерних товариств в Україні;

напрямки співпраці АТ з міноритарними акціонерами, на основі реалізації програмних заходів по забезпеченню своєчасного та двостороннього обміну інформацією.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що положення, запропоновані автором у дисертації, доведені до рівня методичних рекомендацій, можуть бути використані органами управління акціонерних товариств в сфері управління акціонерним капіталом.

Розроблені на підставі дослідження рекомендації та пропозиції використані акціонерними товариствами ВАТ «Львівський хімічний завод» (довідка про впровадження №1/4692 від 07.06.2004) та ВАТ «Електропобутприлад» (довідка про впровадження № 59-311 від 05.07.2004).

Особистий внесок здобувача. Ідеї та розробки, що мають наукову новизну і здійснені в рамках дисертаційного дослідження, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

2. Основний зміст дисертації

Розділ І «Теоретико-методичні засади управління акціонерним капіталом» присвячений дослідженню сутності управління акціонерним капіталом; побудові соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом; узагальненню зарубіжного досвіду управління акціонерною власністю.

Важливість побудови ефективних соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом зумовлена провідною роллю акціонерної власності у розвитку ринкової економіки України.

Управління акціонерним капіталом розглядається як процес формування, регулювання та використання акціонерного капіталу в інтересах власників. Побудова системи управління акціонерним капіталом ґрунтується на концепції трьох основних джерел капіталу, до яких відносять: внесений капітал (сплачений капітал) - сума, інвестована акціонерами через придбання акцій корпорації; нерозподілений прибуток; нереалізований капітал - вартість закріплених за акціонерами, але не оплачених акцій.

В роботі обґрунтовано, що на побудову механізмів управління акціонерним капіталом на рівні підприємства впливають специфічні особливості його функціонування, а саме:

виникнення в результаті обміну коштів на акції двох паралельно існуючих капіталів: реального (капіталу, вкладеного в майно підприємств) і фіктивного (представленого акціями), для якого характерним є те, що цінні папери самостійно рухаються на біржовому і позабіржовому ринках, де стають об'єктом купівлі-продажу, перебуваючи поза реальним відтворювальним процесом і оборотом усього промислового капіталу;

розподіл повноважень власника і функцій управління та виконання їх різними особами;

неідентичність інтересів та можливостей їх реалізації різними акціонерами.

У зв'язку з цим побудова системи управління акціонерним капіталом спрямована на вирішення наступних завдань:

створити акціонерний капітал;

утримати майно товариства на певному рівні;

забезпечити оптимальне співвідношення власного капіталу та позикових коштів;

використати акціонерний капітал у напрямках, які забезпечать його відтворення та задоволення інтересів власників;

забезпечити інвестиційну привабливість акцій АТ та зростання ринкової капіталізації підприємства;

спонукати менеджерів керувати компанією в інтересах акціонерів;

узгодити інтереси самих акціонерів та звести до мінімуму можливість конфлікту між ними.

Механізми, які використовуються для розв'язання поставлених завдань, поділено на дві групи: економічні та соціальні, що наведено на рис.

Вивчення зарубіжного досвіду показало, що ефективність використання соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом залежить від їх відповідності моделі корпоративного управління, яка сформувалася в країні. До основних макрофакторів, які слід враховувати при побудові механізмів управління акціонерним капіталом, належать: особливості взаємовідносин держави та акціонерних товариств; доступність та ефективність ринку цінних паперів; особливість культурної парадигми, яка історично склалася в країні.

Розділ 2 «Соціально-економічний аналіз результатів управління акціонерним капіталом в Україні» розкриває зміст розробленої методики соціально-економічного аналізу і оцінки результатів управління акціонерним капіталом в Україні; результати досліджень використання акціонерного капіталу на українських ВАТ; побудову механізмів узгодження інтересів акціонерів та менеджерів в національній моделі корпоративного управління.



Рис. 1. Механізми управління акціонерним капіталом

Мету аналізу визначено як виявлення проблемних місць в управлінні акціонерною власністю та обґрунтування напрямів вдосконалення соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом. Дослідження стану управління акціонерним капіталом на вітчизняних АТ проводилося за такими напрямками: загальна оцінка результатів функціонування акціонерної власності в Україні; аналіз ефективності використання акціонерного капіталу; оцінка ринку фіктивного акціонерного капіталу; аналіз вітчизняної моделі корпоративного управління та механізмів узгодження інтересів учасників управління.

Аналіз показав, що за роки реформ в українській економіці сформовано потужний акціонерний сектор, який може забезпечити відчутні позитивні зрушення як у загальному розвитку економіки, так і в покращанні добробуту населення. На початок 2004 року в Україні створено і діє більше 11 тис. ВАТ на які припадає 33,4% основних засобів, 43,4% оборотних активів галузей економіки, 50,2% чистого прибутку від операційної діяльності, 58,2% прибутку від звичайної діяльності до оподаткування. Серед функціонуючих акціонерних товариств 87,6% створено в результаті приватизації державної власності. Найбільша частка акціонованих підприємств припадає на промисловість, де шляхом акціонування було приватизовано 51,6% підприємств. Питома вага обсягів виробництва промислової продукції підприємств акціонерного сектору у 2003р. становила 50,48 % обсягів промислового виробництва держави. При цьому відкриті акціонерні товариства забезпечували зайнятість 53,01 % всіх працівників, зайнятих у промисловості.

Неоднозначність оцінок результатів функціонування підприємств акціонерного сектору, які надаються різними аналітиками, зумовила необхідність проведення власного дослідження. З метою оцінки ефективності використання акціонерного капіталу в Україні нами було проведене дослідження результатів діяльності промислових ВАТ, фінансову звітність яких за період 1999-2002 р. представлено в Інтернеті на сайті ДКЦПФР istock. За 1999 р. звітність промислових ВАТ на даному сайті представлена 2550 ВАТ, 2000 р. - 3100 ВАТ, 2001 р. - 2751 ВАТ та 2002 р. - 1781 ВАТ. В цілому досліджувана сукупність становить близько половини функціонуючих промислових ВАТ України.

Аналіз ефективності використання акціонерного капіталу показав зростання числа прибуткових акціонерних товариств в промисловості, яке супроводжується нарощуванням обсягів акціонерного капіталу та підвищенням його рентабельності (табл.1, табл.2). Найбільша частка прибуткових підприємств спостерігається серед великих ВАТ із статутним фондом понад 2 млн.грн. Найвище зростання норми прибутку акціонерного капіталу характерне для невеликих підприємств із статутним фондом меншим за 500 тис.грн. Незначне зниження показників у 2002 році фактично відображає загальне зниження прибутковості по економіці України, яке фахівці пов'язують із переходом від екстенсивного зростання до початку інтенсивного оновлення основних фондів.

Таблиця 1. Показники прибутку досліджуваних промислових ВАТ

Показники прибутку	Роки
	1999	2000	2001	2002
Чистий прибуток в розрахунку на 1 ВАТ(тис.грн.)	1160,26	1783,19	3978,80	3568,88
Частка підприємств, що мала чистий прибуток (%)	28,20	29,55	45,26	37,06

Таблиця 2. Норма прибутку акціонерного капіталу досліджуваних промислових ВАТ

Рік	Норма прибутку акціонерного капіталу	Частка підприємств серед прибуткових (%)
1999	0%-20%	43,99
	20%-40%	14,43
	Більше 40%	41,58
2000	0%-20%	43,23
	20%-40%	14,78
	Більше 40%	41,99
2001	0%-20%	37,41
	20%-40%	13,49
	Більше 40%	49,10
2002	0%-20%	42,94
	20%-40%	12,60
	Більше 40%	44,46

Результати аналізу побудови механізмів використання акціонерного капіталу свідчать про зростання частки чистого прибутку, яка спрямовується на виплату дивідендів та значні розбіжності даного показника на багатьох ВАТ (табл. 3). Дослідження показали відсутність зв'язку між кількістю прибуткових акціонерних товариств та підприємств, які виплачували дивіденди. Якщо у 1999 р. частка ВАТ, які виплачували дивіденди серед прибуткових підприємств, становила 19,38 %, у 2000 р. - 16,42 %, то у 2001-2002 рр. цей показник знизився до 12,2 %, тобто у порівнянні з 1999 р. у півтора рази. Одночасно з цим спостерігається виплата дивідендів збитковими підприємствами. Частка останніх у загальній кількості ВАТ, які виплачували дивіденди, складала 5,84% у 1999 р., 5,44% у 2000р., 7,3% у 2001 р. та 1,56% у 2002 р.

Таблиця 3. Частка чистого прибутку, що спрямовувалася досліджуваними промисловими ВАТ на виплату дивідендів

Частка чистого прибутку ВАТ, що спрямовується на виплату дивідендів (%)	1999	2000	2001	2002
Середнє значення показника	25,74	24,48	26,65	32,95
Мінімальне значення показника	0,02	0,4	0,6	1,67
Максимальне значення показника	95,0	100	99,94	152

Характерною є нестабільність дивідендних виплат. Так, з досліджуваної сукупності підприємств стабільно протягом трьох років дивідендні виплати здійснювали лише 24 ВАТ. На основі проведеного аналізу та результатів соціологічних досліджень зроблено висновок про відсутність обґрунтованих підходів до побудови дивідендної політики на багатьох ВАТ та орієнтацію більшості керівництва на реінвестування прибутку.

Незважаючи на потребу в інвестиціях, українські ВАТ практично не використовують такий механізм поповнення власного капіталу, як емісія акцій. Про низький рівень емісійної активності підприємств свідчить той факт, що частка ВАТ, які здійснили емісію акцій для реального залучення коштів, за даними ДКЦПФР становила 2,8% від усіх ВАТ у 2000р., 2,5% у 2001р., 2,2 % у 2002 р. та 2,9% у 2003 р. При цьому реальні залучення коштів ВАТ становили зовсім незначну частку в структурі емісій - 18% у 1999р., 11% у 2000р., 8% у 2001р., 15,82 % у 2002 р. та 17,04% у 2003 р.

В роботі показано, що побудова соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом має відмінності на різних типах АТ, які виникли в результаті двох етапів акціонування: АТ з розпорошеною структурою акціонерної власності; АТ з концентрованим володінням; АТ з державною часткою власності. Як негативну тенденцію відзначено, що незалежно від структури акціонерної власності при управлінні акціонерним капіталом відбувається не тільки ігнорування інтересів дрібних акціонерів, а пряме порушення їх прав як власників.

В процесі дослідження окреслено головні зовнішні та внутрішні фактори, які гальмують побудову ефективних механізмів управління акціонерним капіталом на вітчизняних АТ.

Основним зовнішнім фактором, що негативно впливає на побудову ефективних механізмів управління акціонерним капіталом, визначено слабкий розвиток ринку цінних паперів, який не виступає механізмом зовнішнього контролю за результатами функціонування АТ. Як основні причини такого стану ринку акцій визначено наступні:

обмежена пропозиція акцій. Так, у 1999 р. фондовий ринок був представлений акціями 1565 ВАТ, у 2000 р. - 1375 ВАТ, у 2001р. - 456 ВАТ, у 2002 р. - 875 ВАТ, у 2003 - 976 ВАТ, що становить менше дев'яти відсотків від усіх зареєстрованих відкритих акціонерних товариств;

тенденції до переважного первинного накопичення та концентрації капіталу, яке виражається в первинному розміщенні та перерозподілі, як правило, значних пакетів акцій, що дозволяють здебільшого контролювати активи акціонерних товариств;

непопулярність спекулятивних операцій через недостатній рівень забезпечення учасників фондового ринку інформацією про емітентів.

До внутрішніх факторів віднесено: брак досвіду менеджерів колишніх державних підприємств працювати за умов нової форми організації власності; відсутність ефективних механізмів узгодження інтересів учасників управління акціонерним капіталом; пасивність дрібних акціонерів.

На основі порівняння вітчизняної моделі корпоративного управління із встановленими світовими моделями автором зроблено висновок, що в Україні управління акціонерним капіталом здійснюється з порушенням основних принципів, які є спільними для всіх моделей: дотримання прав акціонерів; однакового та справедливого ставлення до акціонерів; контрольованості дій керівництва; інформаційної прозорості діяльності підприємства.

Результатом емпіричних досліджень стала розробка пропозицій щодо вдосконалення соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом на вітчизняних АТ в постприватизаційний період.

Розділ 3 «Вдосконалення соціально-економічних механізмів управління акціонерним капіталом» розкриває організацію ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом; методичні рекомендації до побудови механізму емісії акцій; напрямки оптимізації дивідендної політики вітчизняних АТ.

Процес організації ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом охоплює організацію ефективної співпраці між великими акціонерами та керівництвом АТ, з однієї сторони, та співпрацю АТ з дрібними інвесторами з іншої.

Організація ефективної співпраці акціонерів з керівництвом АТ в роботі розглядається як процес забезпечення акціонерного товариства управлінцями, які відповідають поставленим власниками вимогам, з високою мотивацією до ефективного використання власності акціонерів з максимальною віддачею.

При удосконаленні організації співпраці між великими акціонерами та керівництвом АТ дотримано наступних вихідних позицій: керівництво АТ відіграє провідну роль в розвитку акціонерного товариства, формуванні та використанні власності акціонерів; в умовах постприватизаційного розвитку акціонерної власності в Україні організація праці керівного персоналу вимагає значних змін і повинна будуватися відповідно до ринкових умов господарювання. Комплекс дій для організації ефективної співпраці між великими акціонерами та керівництвом АТ.

Розробка та реалізація кадрової політики щодо вищого управлінського персоналу відбувається з врахуванням таких характеристик функціонування підприємства: структура акціонерної власності; характер участі крупних акціонерів в управлінні підприємством; характер інтересу крупних власників до підприємства; результати діяльності підприємства; масштаби і складність бізнесу товариства; характеристики галузі, в якій працює АТ; стадія розвитку підприємства; авторитет існуючого менеджменту. Вихідною інформацією для розробки кадрової політики власників щодо підбору керівних органів акціонерного товариства виступають визначені власниками стратегічні цілі та завдання управління акціонерним капіталом.

При удосконаленні механізмів, які забезпечать ефективне виконання своїх обов'язків керівництвом, основна увага приділена методам матеріального стимулювання. На основі аналізу зарубіжного досвіду стимулювання керівних кадрів в роботі показано доцільність використання на вітчизняних АТ прямих та опосередкованих форм матеріального стимулювання керівництва.

Обґрунтовано, що дієвість контролю на вітчизняних підприємствах залежить від дотримання наступних вимог. Вимога відповідальності, яка полягає в тому, що кожний менеджер за виконання своїх обов'язків неналежним чином повинен нести відповідальність (в тому числі майнову), яка повинна бути формально встановлена, ясно окреслена і обумовлена в контракті кожного члена правління. Вимога належного інформаційного забезпечення, яка передбачає, що, по-перше, інформація про відхилення повинна бути повідомлена особам уповноваженим приймати рішення, в максимально короткий термін, по-друге, контрольна інформація повинна дозволяти в повній мірі оцінити діяльність правління зокрема, а не тільки результати АТ загалом.

Визначено, що діяльність менеджерів є ефективною, якщо результати контролю переконують акціонерів, що правління акціонерного товариства: контролює ситуацію; приймає всі міри для виконання поставлених перед ним завдань; адекватно оцінює суть і природу явищ, які мають місце у житті товариства; постійно тримає в полі зору не тільки повсякденні, але і перспективні завдання; враховує інтереси більшості власників.

Використання запропонованого підходу дозволить забезпечити підприємства ефективними керівниками, здатними розв'язувати поставлені перед ними проблеми та утримати їх на підприємстві довший час.

Значну роль у подальшій інвестиційній діяльності українських АТ повинні відіграти дрібні акціонери. Безправність міноритарних акціонерів, їх відірваність від процесів управління акціонерним капіталом може цьому суттєво зашкодити. При налагодженні співпраці АТ з акціонерною меншістю вирішальну роль відіграє своєчасний, зручний та двосторонній обмін інформацією. Для забезпечення двостороннього обміну інформацією обґрунтована поцільність створення на АТ спеціального структурного підрозділу (чи служби інформування акціонерів), яка буде проводити професійно організовану діяльність за наступними напрямками: надання оперативних відповідей акціонерам з приводу управління власністю, що їм належить та пояснення дій АТ; надання консультацій з проблемних питань (можливостей купівлі-продажу акцій, оформлення доручення на здійснення управління акціями, висвітлення правових змін у функціонуванні АТ та ін.); виявлення найбільш проблемних питань, які хвилюють міноритарних акціонерів, їх узагальнення та доведення такої інформації до правління чи спостережної ради АТ з метою їх усунення; організація моніторингу думок акціонерів за допомогою вибіркових систематичних опитувань (телефонного інтерв'ю, поштового опитування, анкетування і т. ін.); формування сприятливого іміджу акціонерного товариства в очах інвесторів.

В Україні існують сприятливі умови для залучення інвестиційних коштів через додаткову емісію акцій. Автором запропоновано методичні рекомендації до побудови механізму емісії акцій, згідно яких проведення емісії акцій включає комплексну систему заходів.

Дослідження можливостей здійснення емісії акцій проводиться на основі аналізу чинників мікро- та макрорівня, і включає: аналіз емісійної ситуації (дослідження загальних макроекономічних показників та оцінку стану ринку акцій); оцінку готовності АТ до випуску акцій.

Готовність АТ до емісії пропонується оцінювати за такими показниками: прозорість структури власності; позиції на ринку; фінансові показники; рівень інвестиційної привабливості акцій; наявність чіткої стратегії розвитку підприємства; готовність менеджерів і акціонерів компанії допустити до участі в управлінні інших акціонерів; інформаційна відкритість АТ.

У випадку прийняття позитивного рішення про доцільність емісії, здійснюється випуск акцій на основі розробленої програми емісії. Контроль за процесом реалізації емісії акцій запропоновано проводити за такими напрямками: оцінка темпів підписки на акції; співвідношення попиту та пропозиції на акції; оцінка змін у структурі акціонерного капіталу.

Одним з ключових елементів підвищення інвестиційної привабливості акцій АТ є оптимізація дивідендної політики. Оптимізацію дивідендної політики українських акціонерних товариств, які є активними учасниками ринку цінних паперів пропонується здійснювати за наступними напрямками: забезпечення конкурентоспроможності дивідендних виплат; забезпечення довготермінового характеру та інформаційної прозорості формування дивідендної політики; використання різних форм виплати дивідендів.

Для оптимізації дивідендної політики АТ, акції яких не обертаються на фондовому ринку, в роботі пропонується підхід до знаходження оптимального рівня дивідендних виплат, який встановлюється виходячи з інвестиційних потреб АТ і альтернативних можливостей використання інвестованих коштів акціонерами. Послідовність визначення частки чистого прибутку, яку доцільно спрямовувати на виплату дивідендів, наступна: 1. Встановлення частки чистого прибутку, яку АТ може спрямувати на виплату дивідендів без суттєвого скорочення інвестиційних програм. 2. Визначення на основі можливостей альтернативного використання капіталу власників меж ставки дивідендів, що задовольнить інтереси акціонерів в рамках розвитку АТ. В ідеалі рівень прибутковості дивідендів пропонується встановлювати наступним чином: мінімальний - на рівні дисконтної ставки НБУ, максимальний - на рівні рентабельності акціонерного капіталу. 3. Визначення меж поточних дивідендних виплат на одну акцію та суми, в межах якої можливе задоволення інтересів акціонерів. 4. Прийняття рішення на основі співвідношення меж дивідендного коридору та визначеної частки чистого прибутку щодо оптимального рівня виплати дивідендів.



Висновки

1. В результаті приватизації державної власності в Україні створено потужний комплекс акціонерних товариств, подальший розвиток яких залежатиме від побудови ефективних механізмів управління акціонерним капіталом.

Дослідження показали, що при побудові системи управління акціонерним капіталом на рівні підприємства слід враховувати специфічні особливості функціонування акціонерної власності, а саме: виникнення в результаті обміну коштів на акції двох паралельно існуючих капіталів: реального (капіталу, вкладеного в майно підприємств) і фіктивного (представленого акціями), що вимагає побудови різних механізмів управління ними; розподіл повноважень власника і функції управління та виконання їх різними особами; неідентичність інтересів та можливостей їх реалізації різними акціонерами.

Механізми, які забезпечують ефективне управління акціонерним капіталом, в роботі поділено на дві групи: економічні та соціальні. Побудова економічних механізмів забезпечує вирішення таких завдань, як формування акціонерного капіталу, його ефективне використання, дотримання необхідного обсягу, структури та параметрів, забезпечення інвестиційної привабливості акцій підприємства та зростання капіталізації АТ. Побудова соціальних механізмів спрямована на узгодження інтересів акціонерів стосовно управління власністю, що їм належить, та узгодження інтересів власників з керівництвом АТ.

При побудові механізмів управління акціонерним капіталом запропоновано враховувати їх відповідність моделі корпоративного управління, яка історично сформувалася в країні.

2. Проведений на основі розробленої методики аналіз стану управління акціонерним капіталом на вітчизняних акціонерних товариствах показав, що функціонування акціонерної власності в Україні на даному етапі характеризується тенденцією до переважного первинного накопичення та концентрації акціонерної власності, а не пошуком ефективних механізмів її використання. Результатом цього є низька активність акціонерних товариств на ринку цінних паперів, ігнорування інтересів та пряме порушення прав акціонерної меншості, інформаційна закритість корпорацій.

Дослідження особливостей вітчизняної моделі корпоративного управління свідчать, що першочергового вирішення вимагають проблеми організації ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом, оптимізації дивідендної політики АТ, активізації емісійної діяльності підприємств.

3. Процес організації ефективної співпраці учасників управління акціонерним капіталом на українських АТ повинен охоплювати організацію ефективної співпраці між великими акціонерами та керівництвом АТ, з однієї сторони, та співпрацю АТ з дрібними інвесторами з іншої.

Організація ефективної співпраці акціонерів з керівництвом АТ полягає у забезпеченні акціонерного товариства управлінцями, які відповідають поставленим власниками вимогам, з високою мотивацією до ефективного використання власності акціонерів. В роботі запропонована наступна послідовність організації ефективної співпраці акціонерів та правління АТ: формулювання власниками стратегічних цілей та завдань управління акціонерним капіталом; розробка та впровадження ефективної кадрової політики щодо вищого управлінського персоналу; побудова та впровадження механізмів, які забезпечать ефективне виконання управлінцями своїх обов'язків.

При налагодженні співпраці АТ з акціонерною меншістю вирішальну роль відіграє своєчасний та двосторонній обмін інформацією, що потребує проведення наступної роботи: забезпечення акціонерній меншості оперативного і своєчасного отримання повної та достовірної інформації про фінансово-господарський стан товариства та результати його діяльності; розширення доступу дрібних акціонерів до інформації про керівні органи АТ; побудова зручних технологій надання інформації; забезпечення двостороннього обміну інформацією.

4. Дослідження показали, що в Україні існують сприятливі умови для залучення інвестиційних коштів через додаткову емісію акцій. Автором розроблені методичні рекомендації щодо побудови механізму емісії акцій, які базуються на використанні аналізу оптимальної за інформаційною насиченістю сукупності показників. Проведення емісії акцій передбачає здійснення комплексної системи заходів, що включає три основні етапи: аналіз та оцінка можливостей здійснення емісії, розробка програми емісії, здійснення заходів по реалізації емісії.

5. Одним з ключових елементів підвищення інвестиційної привабливості акцій АТ є оптимізація дивідендної політики. Оптимізацію дивідендної політики акціонерних товариств, які є активними учасниками ринку цінних паперів, слід здійснювати за наступними напрямками: забезпечення конкурентоспроможності дивідендних виплат; забезпечення довготермінового характеру та інформаційної прозорості формування дивідендної політики; використання різних форм виплати дивідендів. Виходячи із реальної ситуації, яка склалася в Україні, для оптимізації дивідендної політики АТ, акції яких не обертаються на фондовому ринку, доцільно використовувати підхід до знаходження оптимального рівня дивідендних виплат, що встановлюються, виходячи з інвестиційних потреб АТ і альтернативних можливостей використання інвестованих коштів акціонерами.

6. Представлені в роботі теоретичні та практичні розробки спрямовані на підвищення ефективності використання акціонерної власності в Україні, задоволення інтересів всіх учасників управління акціонерним капіталом, зростання інвестиційної активності АТ.



Список опублікованих праць за темою дисертації

Денис О.Б. Проблеми та перспективи розвитку акціонерних товариств. В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональні аспекти розвитку підприємництва. - (Щорічник наукових праць).- Львів: ІРД НАН України, Вип. VІ, 1998.- С. 81 - 85 (0,37 д.а.).

Денис О.Б. Особливості обліку та оподаткування дивідендів. В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Податкова та фінансово-кредитна політика держави та механізми її реалізації в регіонах України. - (Щорічник наукових праць).- Львів: ІРД НАН України, Вип. ХХІV, 2001.- С. 196 - 199 (0,17 д.а.).

Денис О.Б. Проблеми реалізації дивідендної політики на вітчизняних АТ. В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Економічні проблеми розвитку промислового виробництва регіону (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАН України, Вип. ХХX, 2001. - С.195 - 199 (0,23 д.а.).

Денис О.Б. Проблеми ефективного використання акціонерного капіталу в Україні // Регіональна економіка. - 2002. - №2. - С.215 - 224 (0,34 д.а.).

Денис О.Б Особливості акціонування в Україні: загальнодержавні та регіональні аспекти. В зб.: Современные проблемы социально-экономического развития регионов Украины. Социально-экономические аспекты промышленной политики: теоретические аспекты регионального развития и модели инновационного развития территорий. Материалы докл. всеукр. научно-практ. конф. Донецк, 2002.- С.228 - 232 (0,23 д.а).

Денис О.Б., Денис Т.Б. Структура акціонерного капіталу та її вплив на управління В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Транскордонне співробітництво, ринкова інфраструктура та фінансово-інвестиційна діяльність. - (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАН України, Вип. 6, 2002.- С.402 - 407 (ХХХVІІ).

Денис О.Б. Виявлення сильних та слабких сторін акціонерної політики (соціологічний аспект). В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізми реалізації регіональної політики - (Щорічник наукових праць). - Львів: ІРД НАН України, Вип. 2 (ХL) Част. І, 2002.- С. 272 - 277 (0,3 д.а.).

Денис О.Б. Аналіз результатів використання акціонерного капіталу в Україні // Регіональна економіка. - 2003.- №3.- С.107 - 114 (0,63 д.а.).

Денис О.Б. Напрямки вдосконалення емісійної політики АТ. В зб.: Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Фінансові механізми активізації підприємництва в Україні. - (Щорічник наукових праць)- Львів: ІРД НАН України, 2003, Вип. 2 (ХХХІІІ). - Част. 1. - С.147 - 156 (0,51д.а.).

Принципи формування і механізми реалізації фінансової політики приватизованих підприємств: Монографія / Інститут регіональних досліджень НАН України: за наук. ред. д-ра екон. наук., проф. М.А. Козоріз. - Львів: ЛБІ НБУ, 2004. - 357 с.

Размещено на Allbest.ru

...