Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

УДК 336.71

ФІНАНСОВІ РИЗИКИ ЛІЗИНГОВИХ КОМПАНІЙ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.04.01 "Фінанси, грошовий обіг і кредит"

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата економічних наук

ДОРОФЕЄВА ОЛЬГА ВІКТОРІВНА

Тернопіль-2004



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансів Чернігівського державного інституту економіки і управління Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат економічних наук, доцент Коваленко Лариса Олексіївна, Чернігівський державний інститут економіки і управління, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чернявський Олександр Павлович, Одеський державний економічний університет, завідувач кафедри фінансів;

кандидат економічних наук Гейдор Іван Іванович, Київський економічний інститут менеджменту, доцент кафедри фінансів

Провідна установа - Київський національний економічний університет, кафедра фінансів підприємств, м. Київ

Захист відбудеться “2” липня 2004 р. о 12⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.082.03 у Тернопільській академії народного господарства за адресою : м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, ауд. 1219.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий “1” червня 2004 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент М. П. Шаварина



АНОТАЦІЯ

Дорофеєва О. В. Фінансові ризики лізингових компаній України. - Рукопис. страхування лізинговий фінансування актив

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Тернопільська академія народного господарства, 2004.

Дисертаційна робота присвячена розробці теоретичних основ, методичних підходів та рекомендацій, спрямованих на скорочення негативних наслідків від реалізації фінансових ризиків у діяльності лізингових компаній України. Розкрито економічну сутність та зміст поняття “ризик”, визначено місце фінансових ризиків у загальній системі ризиків, які супроводжують діяльність вітчизняних лізингових компаній, розроблено їх класифікацію, в основу якої покладено принцип обумовленості ризиків специфікою лізингової діяльності, проаналізовано існуючі методи оцінки та управління фінансовими ризиками. Обґрунтована методика оптимізації джерел фінансування лізингових угод, розроблено науково-методичні підходи до використання сек'юритизації активів лізингових компаній, запропоновано інструментарій для використання інтервального страхування портфельних ризиків лізингових компаній.

Ключові слова: фінансові ризики, лізинг, лізингова компанія, методи оцінки, методи управління, інструменти хеджування, самострахування, страхування, диверсифікація, оптимізація, комплексний підхід.



АННОТАЦИЯ

Дорофеева О. В. Финансовые риски лизинговых компаний Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Тернопольская академия народного хозяйства, 2004.

В диссертационной работе рассмотрены теоретические аспекты, методические подходы и рекомендации по минимизации негативных последствий реализации финансовых рисков, присущих деятельности лизинговых компаний Украины. На основе проведенного анализа различных подходов к определению сущности риска было выведено следующее его определение: “риск - это количественное выражение вероятностого события в условиях выбора одного из вариантов (альтернатив), реализация которого может привести как к получению дополнительных экономических выгод, так и к ухудшению финансового положения предприятия по сравнению с исходным состоянием”.

В общей системе рисков, присущих деятельности лизинговых компаний, выделена значительная их группа - финансовые риски, представляющие собой возможность получения внеплановых доходов или потерь в ситуации неопределенности условий финансово-хозяйственной деятельности. Разработана классификация финансовых рисков, в основу которой положен принцип обусловленности их спецификой лизинговой деятельности. В соответствии с этим финансовые риски делятся на три группы, каждая из которых включает в себя подгруппы, детализированные по более мелким признакам: валютные риски (проявляются в международных лизинговых операциях, когда лизингодатель и лизингополучатель являются резидентами разных стран), портфельные риски (проявляются в двух аспектах: ухудшение финансового состояния и платежеспособности лизингополучателей, а также изменений в отрасли, где работает конкретная лизинговая компания) и риски финансирования (связаны с невозможностью в силу различных причин привлечь ресурсы для финансирования лизинговых проектов).

В диссертации на основе анализа существующих способов и методов управления финансовыми рисками предложено использовать комплексный (системный) подход к их управлению, который предусматривает анализ, оценку и управление не каждым отдельно взятым риском, а их группами как по конкретным лизинговым договорам, так и по деятельности лизинговых компаний в целом. Систематизация существующих способов управления финансовыми рисками позволила выявить следующие методы их минимизации: для рисков финансирования - диверсификацию, для валютных рисков - инструменты хеджирования в сочетании с самострахованием и внесением в договор валютных оговорок, для портфельных рисков - страхование.

В работе детально исследованы тенденции формирования и развития рынка лизинговых услуг в Украине; проведен анализ источников финансирования ведущих лизинговых компаний с учетом их деловой репутации, сроков работы на рынке и объемов деятельности; рассмотрены различные инструменты хеджирования для сокращения валютных рисков.

В диссертации обоснованы научно-методические подходы к использованию секьюритизации активов лизинговых компаний как привлекательного источника финансирования и инструмента диверсификации соответствующих рисков, разработана методика оптимизации источников финансирования лизинговых проектов с лучшим соотношением “риск-доходность”, что позволяет сокращать стоимость привлекаемых ресурсов, обеспечивая повышение конкурентоспособности лизинговой компании. Разработана и обоснована модель эффективного использования средств резервного фонда при самостраховании, что позволяет не “замораживать” часть собственного капитала, а держать ее в ликвидной форме на депозитах до востребования в банках. Установлено, что страхование риска неуплаты (несвоевременной уплаты) лизинговых платежей, несмотря на свою выгодность с позиции передачи риска и потенциальных убытков страховику, является в современных условиях чрезмерно дорогой услугой, что обусловливает необходимость оптимизации условий страхования. В работе разработан инструментарий для использования интервального страхования портфельных рисков, что предусматривает страхование не всего договора лизинга, а лишь конкретной его части на заданном промежутке времени, с учетом изменений финансового положения лизингополучателя и зоны риска.

Основные результаты диссертационной работы были внедрены в практическую деятельность лизинговых компаний Украины, всеукраинской ассоциации “Укрлизинг” и в учебный процесс Черниговского государственного института экономики и управления.

Ключевые слова: финансовые ризики, лизинг, лизинговая компания, методы оценки, методи управления, инструменты хеджирования, самострахование, страхование, диверсификация, оптимизация, комплексный подход.



SUMMARY

O.V. Dorofeeva Financial riscs of ukrainian leasing companies. - Manuscript

The thesis submitted for the scientific degree of the Candidate of Sciences (Economics) in speciality 08.04.01. - Finances, monetary circulation and credit - Ternopil Academy of National Economy, Ternopil, 2004.

Key words: financial risks, leasing, leasing company, methods of evaluation, methods of management, hedging instruments, self-insurance, insurance, deversification, optimization, complex approach.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В останні роки в Україні зростає роль лізингових компаній, які почали більш активно впливати на економічний розвиток, сприяють припливу інвестицій у виробництво, пропонують більш ефективний механізм фінансування, доступний вітчизняним підприємствам, що позитивно впливає на зростання обсягів внутрішнього виробництва та активізацію реалізації основних засобів. Проте сучасне ринкове середовище, що постійно змінюється в результаті дії різноманітних зовнішніх та внутрішніх чинників, вносить у діяльність лізингових компаній елементи невизначеності, тим самим розширюючи спектр потенційно можливих ризикових ситуацій. Серед факторів, що спричиняють виникнення ризиків, насамперед можна виділити нестабільність економічного та політичного розвитку, неузгодженість між собою законодавчих та нормативних актів, що регулюють лізингову діяльність в Україні, недоступність та недостовірність статистичної інформації про обсяги операцій на вітчизняному ринку лізингових послуг, невідпрацьованість механізму оподаткування лізингових операцій тощо.

Чильне місце в загальній сукупності ризиків, притаманних діяльності вітчизняних лізингових компаній, займають фінансові ризики. Вони виникають при здійсненні всіх фінансових операцій лізингової компанії, а отже, впливають на кінцевий результат її діяльності. Однак в сучасних умовах недостатньо здійснюється комплексних досліджень у сфері управління фінансовими ризиками, в тому числі в діяльності лізингових компаній. Важливого практичного значення набули питання визначення їх сутності та класифікації, комплексного дослідження фінансових ризиків з метою вибору оптимальної комбінації напрямів, методів та інструментів управління ними.

Різні аспекти фінансових ризиків висвітлювали в своїх працях вітчизняні та зарубіжні вчені: І.Т. Балабанов, О.І. Белей, І.А. Бланк, В.В. Вітлинський, Н.М. Внукова, В.М. Гранатуров, М.В. Грачова, В.І. Грушко, Г.Г. Кірейцев, М.С. Клапків, Л.А. Лахтіонова, А.М. Літовських, Б.М. Мізюк, В.І. Міщенко, О.І. Пилипченко, А.Ю. Харко, В.Ю. Харко, В.А. Ющенко.

Аналіз робіт вказаних авторів дає змогу констатувати, що на даний момент у вітчизняній економічній теорії та практиці немає єдиного підходу до визначення сутності фінансових ризиків, їх класифікації та особливостей прояву. Подальше дослідження цих питань, а також розробка та впровадження у практику вітчизняних лізингових компаній конкретних методик і напрямів управління фінансовими ризиками, удосконалення методів та інструментів скорочення негативних наслідків їх прояву сприятиме розвитку ринку лізингових послуг в цілому та підвищенню ефективності функціонування та прибутковості вітчизняних лізінгових компаній зокрема. Вище викладене обумовлює актуальність теми дисертаційного дослідження, визначає його мету і завдання.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова комплексної науково-дослідної теми “Фінансова та бюджетна політика в умовах реформування економіки” (номер державної реєстрації 0103V000829), яка розробляється колективом кафедри фінансів Чернігівського державного інституту економіки і управління. В межах наукової програми автором підготовлений окремий підрозділ, присвячений дослідженню фінансових аспектів діяльності лізингових компаній та управлінню фінансовими ризиками, які її супроводжують.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності та особливостей прояву фінансових ризиків в діяльності лізингових компаній України, вдосконалення їх класифікації, обґрунтування методів управління фінансовими ризиками та розробка пропозицій щодо зниження їх негативного впливу як умови активізації вітчизняного ринку лізингових послуг.

Реалізація мети дисертаційного дослідження обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

дослідити економічну природу фінансових ризиків та чинників, які обумовлюють їх виникнення;

вивчити існуючі підходи до класифікації фінансових ризиків, визначити їх місце в загальній системі ризиків, обґрунтувати класифікацію фінансових ризиків лізингових компаній України;

обґрунтувати принципи та завдання політики управління фінансовими ризиками, дослідити систему методів та напрямків управління фінансовими ризиками і дати рекомендації щодо їх вибору;

розробити пропозиції щодо оптимізації умов страхування фінансових ризиків лізингових компаній;

розробити методику управління ризиками фінансування в лізингових компаніях та рекомендації щодо її практичного застосування;

узагальнити існуючі методи та інструменти управління валютними ризиками і запропонувати алгоритм мінімізації їх негативних наслідків.

Об'єктом дослідження є фінансові ризики, які супроводжують фінансову діяльність лізингових компаній України.

Предметом дослідження є відносини, що виникають між лізинговими компаніями та юридичними і фізичними особами в процесі управління фінансовими ризиками.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою даного дисертаційного дослідження стало вивчення і творче переосмислення основних досягнень зарубіжної та вітчизняної фінансової науки з проблем управління фінансовими ризиками лізингових компаній. У процесі дослідження використовувались такі методи: структурно-логічного аналізу (при побудові логіки та структури дисертаційної роботи); історичний метод (при розробці періодизації розвитку ринку лізингових послуг); метод економічного аналізу (при розробці методики оцінки фінансового стану лізингоодержувачів); прогностичний метод (експертні оцінки при розробці моделі самострахування); метод групувань (при розробці класифікації фінансових ризиків); різноманітні прийоми статистичних методів, а саме: порівняння - для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років; кореляційно - регресійний аналіз - для визначення і кількісної оцінки зв'язків між фінансовими показниками підприємства; методи аналізу та синтезу, індукції і дедукції.

Інформаційною базою дослідження являються законодавчі та нормативні акти України, які регулюють лізингові відносини, науково-методичні матеріали Інституту економічного розвитку Світового Банку та Міжнародної Фінансової Корпорації, статистичні дані, дані Всеукраїнської асоціації лізингу “Укрлізинг” та провідних вітчизняних лізингових компаній.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в комплексному дослідженні та обґрунтуванні напрямів, методів та інструментів управління фінансовими ризиками лізингових компаній України з урахуванням сучасних економічних умов, і розкривається сукупністю наступних положень:

уточнено класифікацію фінансових ризиків, в основу якої покладено принцип обумовленості їх специфікою лізингової діяльності. Згідно запропонованої класифікації валютні і портфельні ризики доповнені ризиками фінансування - тобто неможливістю одержати лізинговою компанією ресурси для фінансування лізингових проектів вчасно та за прийнятною вартістю;

обґрунтовано системний підхід до політики управління фінансовими ризиками, який передбачає аналіз, оцінку та управління не окремими ризиками, а їх групами, як за конкретними угодами, так і лізингової компанії загалом, що дозволяє розкрити характер системних протиріч, виявити складний взаємозв'язок валютного регулювання, структури портфеля лізингових угод та джерел їх фінансування;

поглиблено трактування сек'юритизації як способу вторинного фінансування - трансформації менш ліквідних лізингових активів в більш ліквідні цінні папери - та запропоновано використовувати її для залучення фінансових ресурсів та диверсифікації відповідних фінансових ризиків;

обґрунтовані варіанти комбінації джерел фінансування лізингових проектів (комерційний кредит, факторинг, емісія акцій/облігацій, банківський кредит, сек'юритизація) залежно від наступних критеріїв: строку роботи лізингової компанії на ринку фінансових послуг, обсягів її діяльності та вартості залучення фінансових ресурсів;

розроблено підхід до визначення зон ризику фінансового стану лізингоодержувача, що ґрунтується на використанні бальної системи оцінки показників фінансової стійкості, платоспроможності, ділової активності та прибутковості з метою моніторингу тенденцій їх зміни в майбутньому, виділивши безризикову зону, зону з мінімальним ризиком, підвищеного ризику, критичного, катастрофічного ризику;

вперше запропоновано інструментарій для використання інтервального страхування в управлінні портфельними ризиками лізингових компаній, що передбачає передачу частки ризику страховику залежно від зони ризику фінансового стану лізингоодержувача і забезпечує скорочення вартості страхування за рахунок зменшення строку дії договору та страхової суми;

розроблено економіко-математичну модель використання коштів фонду самострахування лізингової компанії, яка передбачає інвестування цих коштів на депозити до запитання за умови отримання достатнього доходу при мінімальних ризиках їх несвоєчасного повернення.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці методики оптимізації джерел фінансування лізингових проектів та діяльності лізингової компанії в цілому; методики оцінки фінансового стану лізингоодержувачів на основі рейтингового підходу; алгоритму управління валютними ризиками за допомогою поєднання визначеного набору методів та інструментів, положення про відділ з управління фінансовими ризиками як структурної одиниці лізингової компанії. Запропоновані в дисертації підходи, методи та отримані результати мають практичне значення для розвитку ринку лізингових послуг в умовах ризику. Застосування результатів дисертації у практиці роботи лізингових компаній дасть змогу зміцнити їх конкурентні позиції на внутрішньому фінансовому ринку, підвищити мобільність та гнучкість їх роботи з різними підприємствами, підвищити прибутковість їхньої діяльності. Результати дисертаційного дослідження впроваджені в практику діяльності Всеукраїнської асоціації “Укрлізинг” (довідка №41 від 3.03.2003 р.), Української фінансової лізингової компанії (довідка № 33 від 26.12.2002 р.), Першої Західно-української лізингової компанії (довідка № 28/2004 від 29.03.2004 р.), а також використовувались при викладанні навчальних дисциплін “Організація лізингу”, “Ринок фінансових послуг”, “Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності” (довідка № 101-08/1131 від 22.09.2003 р.).

Особистий внесок здобувача. Особистий внесок здобувача в працях, написаних у співавторстві (4 за списком використаних джерел, який наведено в авторефераті), полягає у наступному: проведено аналіз чинників, які стримують розвиток лізингової діяльності в Україні, та запропоновано заходи щодо її активізації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідались на наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на:

ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Управління персоналом: економіка, право, інновації, освіта” (м. Львів, 17 - 19 жовтня 2002 р.);

ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, 25 - 27 листопада 2002 р.);

міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія підприємства: теорія та практичне втілення за умов структурно-мінливого середовища” (м. Київ, 3 - 4 квітня 2003 р.);

міжнародній науково-практичній конференцій “Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект)” (м. Чернівці, 17 - 19 квітня 2003 р.);

міжнародній науково-практичній конференції “Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України” (м. Харків, 16 травня 2003 р.);

всеукраїнській науковій конференції “Проблеми управління регіональним економічним і соціальним розвитком” (м. Рівне, 22 - 23 травня 2003 р.);

міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми фінансового менеджменту на підприємствах” (м. Донецьк, 18 - 19 квітня 2003 р.).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в 11 наукових публікаціях (наукові статті, тези доповідей) загальним обсягом 3,37 д.а., з них 7 статей обсягом 2,72 д.а. надруковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг роботи становить 191 сторінку друкованого тексту, в тому числі 23 таблиці на 14 сторінках і 13 рисунків на 8 сторінках, 5 додатків, що займають 11 сторінок, список використаних джерел із 156 найменувань, який охоплює 13 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертаційної роботи обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено предмет та об'єкт дослідження, сформульовано головну мету і завдання дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів.

Перший розділ - “Теоретичні засади фінансових ризиків лізингових компаній України”- присвячений дослідженню теоретичних засад ризику з урахуванням особливостей його проявів у діяльності вітчизняних лізингових компаній. Проведено теоретичний аналіз змісту та сутності ризику, розглянуто сукупність загальних та специфічних ризиків (серед яких значне місце належить фінансовим ризикам), властивих лізинговим компаніям, напрямів та методів управління ними, а також проаналізовано особливості формування та розвитку ринку лізингових послуг в Україні.

Як показали проведені теоретичні дослідження, поняття “ризик” часто тлумачиться як небезпека, ймовірність втрат, невизначеність, в той час як вказані ознаки є лише складовими ризику. Дисертант пропонує визначати ризик як вартісний (кількісний) вираз імовірнісної події в умовах вибору однієї з альтернатив, реалізація якої може зумовити як отримання додаткових прибутків, так і погіршення фінансового стану компанії порівняно з висхідним. У даному визначенні можна виділити основні елементи ризику, взаємозв'язок яких і становить його сутність: можливість передбачити настання несприятливих подій, кількісно або якісно їх оцінити; відсутність впевненості в досягненні поставленої мети; можливість відхилення від мети, заради якої здійснювалась обрана альтернатива; ймовірність досягнення очікуваного результату.

Серед значного масиву ризиків, властивих вітчизняним лізинговим компаніям, головне місце належить фінансовим ризикам, оскільки саме вони є причиною основних безповоротних втрат у разі виникнення несприятливих обставин. В результаті аналізу різних підходів до визначення сутності та місця фінансових ризиків у загальній системі ризиків дисертант дійшов висновку, що ці ризики в лізингових компаніях мають свої, особливі форми прояву і залежно від можливості управління ними можуть бути поділені на систематичні та несистематичні.

Проведені дослідження дали змогу розробити власну класифікацію фінансових ризиків, поклавши в основу принцип обумовленості їх специфікою лізингової діяльності.

Запропоновано фінансові ризики лізингових компаній поділити на три групи - валютні ризики, портфельні та ризики фінансування, які деталізуються за дрібнішими ознаками. Валютні ризики являють собою ймовірність валютних втрат при укладанні міжнародних лізингових угод. При активному впровадженні операцій міжнародного лізингу вітчизняні лізингові компанії мають ретельно стежити за відповідністю валюти рефінансування і валюти лізингової заборгованості. Фінансові втрати внаслідок зміни валютних курсів можуть бути настільки значними, що знизять фінансову стійкість лізингодавця і навіть зумовлять загрозу банкрутства.

Портфельні ризики являють собою ймовірність невиконання договірних зобов'язань у структурі портфеля лізингових угод, диверсифікованих за різними галузями або сконцентрованими в одній галузі залежно від рівня спеціалізації лізингової компанії (ступеня її універсальності). Портфельні ризики лізингових компаній мають подвійний прояв: з одного боку, вони зумовлені зміною фінансового стану лізингоодержувачів (нездатністю сплачувати вчасно та в повному обсязі лізингові платежі), а з іншого - особливостями діяльності конкретної лізингової компанії.

Виділення в складі фінансових ризиків ризиків фінансування обумовлено посередницькою функцією лізингової компанії. Виступаючи посередником між виробником та лізингоодержувачем, завдання лізингової компанії полягає в пошуку та забезпеченні оптимального співвідношення джерел фінансування лізингових угод в коротко- та довгостроковій перспективі. Неможливість отримання фінансування в достатньому обсязі та за прийнятною вартістю зумовлює ризик втраченої вигоди.

Для лізингових компаній України характерним є відсутність системного підходу до обґрунтування політики управління фінансовими ризиками. В організаційній структурі більшості вітчизняних лізингових компаній навіть не передбачено створення відділу з управління ризиками.

Як правило, керівниками інтуїтивно враховуються лише окремі елементи ризиків, вибірково використовуються напрями та методи управління ними за конкретними лізинговими угодами без урахування загального впливу цих ризиків на кінцевий результат діяльності компанії.

Проведене дослідження дало змогу виділити як основний методологічний підхід до управління фінансовими ризиками лізингових компаній системність та комплексність, які передбачають аналіз, оцінку та управління не окремими ризиками, а їх групами, як за конкретними угодами, так і в процесі діяльності всієї лізингової компанії. Такий підхід обумовлює необхідність ранжування ризиків, їх кількісної оцінки за групами та загальної - для лізингової компанії в цілому. Системний або комплексний підхід до управління фінансовими ризиками дає змогу виявити складний взаємозв'язок валютного регулювання, структури портфеля лізингових угод та джерел їх фінансування і пов'язати зі стратегією функціонування лізингової компанії.

Політика управління фінансовими ризиками, на думку дисертанта, має базуватися на принципах системності, взаємодії та координації, логічної послідовності, інноваційності та економічної доцільності й передбачати вирішення наступних завдань: максимізації фінансового результату, оптимізації структури капіталу компанії, оптимізації портфеля боргових зобов'язань та мінімізації платежів за користування позичковим капіталом.

Узагальнення теоретичних розробок напрямів управління фінансовими ризиками дало змогу виявити такі методи зниження їх ступеня: для ризиків фінансування - диверсифікацію, для валютних ризиків - хеджування в поєднанні зі самострахуванням, для портфельних ризиків - страхування.

Другий розділ - “Методи управління фінансовими ризиками лізингових компаній України” - присвячений характеристиці та особливостям прояву методів управління окремими групами фінансових ризиків, які використовують у своїй практиці провідні вітчизняні лізингові компанії.

Виконуючи роль посередника на ринку фінансових послуг, лізингові компанії мають забезпечити безперервний кругообіг коштів для фінансування лізингових проектів при одночасній розробці стратегії фінансування діяльності в цілому. Встановлено, що стратегія фінансування лізингових проектів повинна базуватися на таких принципах, як доступність джерел фінансування, їх комбінація і логічна послідовність використання, достатність та ефективність. Можливості використання різноманітних джерел фінансування безпосередньо залежать від розміру самої компанії і тривалості її роботи на ринку лізингових послуг.

Запропоновано поділити лізингові компанії залежно від терміну роботи на ринку на малі, середні та великі. Малими лізинговими компаніями запропоновано вважати компанії, обсяги діяльності яких коливаються в межах 1 - 5000 тис. грн., і які працюють на ринку до 2 років (“Серго-Гамма-Лізинг”, ФЛК “Електрон-лізинг”, “Укрінкомлізинг”, “Лізинговий дім”). До середніх лізингових компаній було віднесено компанії з обсягом діяльності від 5001 до 10000 тис. грн. і досвідом роботи на ринку лізингових послуг до 4 років (Перша західно-українська лізингова компанія, “Укрдержлізинг”, “Агротехлізинг”). Великими лізинговими компаніями вважаються компанії з обсягом діяльності понад 10001 тис. грн. і досвідом роботи на ринку більше 4 років (“Укртранслізинг”, Перша лізингова компанія Hertz, Українська фінансова лізингова компанія). Таке групування лізингових компаній на фінансовому ринку випливає з практичного досвіду їх функціонування в Україні. Слід зазначити, що визначальним чинником слугуватиме обсяг діяльності лізингової компанії, а потім вже - термін її роботи на ринку лізингових послуг.

На основі узагальненого аналізу сукупності доступних джерел фінансування найбільш привабливими визначено: авансові внески, емісію цінних паперів, факторинг, банківський кредит, сек'юритизацію лізингових активів. Сек'юритизація для лізингових компаній є формою вторинного фінансування - заміною менш ліквідних лізингових активів на більш ліквідні цінні папери, яка передбачає диверсифікацію ризиків, пов'язаних із залученням та поверненням фінансових ресурсів.

Доведено, що в Україні склалися передумови для проведення сек'юритизації лізинговими компаніями, а саме: практично створена необхідна інфраструктура для використання подібних інструментів - функціонує фондовий ринок; розвивається ринок лізингових послуг (в тому числі міжнародний лізинг), присуджуються внутрішні рейтинги компаніям для більшої поінформованості інвесторів про потенційно безпечні й привабливі об'єкти інвестування, впроваджується сприятливе податкове законодавство, розповсюджуються і стимулюються емісії корпоративних облігацій. Але на даному етапі економічного розвитку України проведення сек'юритизації можуть дозволити собі лише великі лізингові компанії, які вже позитивно зарекомендували себе на ринку і мають добру репутацію.

Проведений аналіз показав, що серед наявних методів та інструментів управління валютними ризиками міжнародних лізингових угод найбільш ефективними та прийнятними для лізингових компаній є: використання ф'ючерсних та своп-угод у поєднанні зі внесенням у договір лізингу валютного застереження. Оскільки використання фінансових інструментів (диревативів) підвищує вартість лізингової угоди через необхідність сплати комісійних посереднику (хеджеру), паралельно рекомендується використовувати самострахування як метод управління валютними ризиками зокрема та фінансовими ризиками лізингових компаній загалом.

Прийняття рішення про використання самострахування та страхування в управлінні фінансовими ризиками має базуватись на порівнянні вартості чистих активів лізингової компанії. Більша вартість чистих активів при використанні конкретного методу і обумовить його вибір в управлінні фінансовим ризиком.

Третій розділ - “Напрями вдосконалення управління фінансовими ризиками лізингових компаній України” - присвячений розробці пропозицій щодо вдосконалення управління конкретними групами фінансових ризиків з метою зменшення можливих негативних наслідків їх прояву.

Ефективність діяльності лізингової компанії значною мірою залежить від її конкурентних переваг. Ринок лізингових послуг в Україні характеризується значною конкуренцією, і виграють компанії, які пропонують своїм клієнтам вигідніші умови договору. Зокрема, це стосується вартості наданих послуг, що визначається вартістю залучних фінансових ресурсів для фінансування конкретного лізингового проекту. Для підвищення ефективності управління фінансовими ризиками зокрема та діяльністю лізингової компанії загалом дисертантом запропоновано оптимізувати та диверсифікувати джерела залучення коштів з метою скорочення їх сукупної вартості, з одного боку, та відповідних фінансових ризиків - з іншого. Дисертантом розроблена методика оптимізації джерел фінансування, яка передбачає наступну послідовність дій:

вибір лізинговою компанією можливих джерел фінансування залежно від обсягів її діяльності й тривалості роботи на ринку ;

визначення на основі експертних оцінок можливості залучення кожного окремо взятого джерела фінансування та встановлення їх співвідношення в загальному обсязі фінансування;

визначення вартості кожного джерела фінансування;

розрахунок середньозваженої вартості залучених джерел фінансування (критерію оптимізації) залежно від частки залучення кожного джерела в загальному обсязі фінансування;

порівняння отриманого критерію оптимізації з рівнем рентабельності.

Для мінімізації ймовірних негативних наслідків при реалізації фінансових ризиків запропоновано застосовувати самострахування (формування резервних фондів). Використовуючи його при управлінні валютними ризиками зокрема та фінансовими ризиками лізингової компанії загалом, необхідно враховувати дві проблеми: компенсацію можливих фінансових втрат за лізинговими угодами, з одного боку, та ефективність розміщення коштів, які акумулюються у фонд самострахування - з іншого. Величина цієї ефективності залежить від напрямів використання коштів фонду і напрямів мінімізації ризиків.

На цій підставі розроблена економіко-математична модель ефективного використання коштів фонду ризику, яка передбачає скорочення можливих втрат шляхом диверсифікації вкладень коштів фонду на депозити до запитання в різні банки при обмеженнях на рівень ризику несвоєчасного їх повернення. Використовуючи депозити до запитання, лізингова компанія погоджується на нижчий відсоток порівняно з інвестуванням у цінні папери в обмін на вилучення при необхідності депозитів для покриття несподіваних збитків (втрат).

З'ясовано, що модель використання тимчасово вільних коштів фонду самострахування має передбачати реалізацію наступних дій: оцінку ступеня ризику і можливої прибутковості вкладення коштів на основі експертних оцінок; встановлення діапазону рівня ризику при виборі напрямів інвестування та обчислення коефіцієнта покриття втрат; формування інвестиційного портфеля з урахуванням вказаних вище обмежень; аналіз можливих ситуацій неповернення (несвоєчасного повернення) депозитних внесків; експертний аналіз отриманих результатів.

Проведений аналіз дав змогу констатувати, що для управління портфельними ризиками (зокрема, ризиком несплати лізингових платежів) найбільш ефективним є їх страхування. Але водночас це призводить до подорожчання лізингової угоди, тому умови страхування мають бути оптимізовані. Дисертант обґрунтував доцільність використання інтервального страхування та запропонував інструментарій для його реалізації.

Інтервальне страхування полягає в укладанні страхової угоди на визначений проміжок часу залежно від тенденцій зміни фінансових показників підприємства-лізингоодержувача, визначених згідно з прийнятою методикою. При розробці інструментарію такого страхування доведена необхідність і доцільність використання рейтингової (бальної) системи оцінки та моніторингу фінансового стану лізингоодержувача. Використання інтервального страхування передбачає реалізацію наступних етапів: вибір показників, які характеризують платоспроможність та фінансову стійкість підприємства-лізингоодержувача; аналіз обраних коефіцієнтів та порівняння їх з нормальним рівнем; розрахунок групового показника, що характеризує фінансовий стан підприємства; визначення на цій основі зони ризику, до якої належить підприємство-лізингоодержувач; прогнозування зони ризику; укладання угоди страхування залежно від зони ризику.

Аналіз існуючих груп фінансових коефіцієнтів дав змогу обрати найбільш репрезентативні, виключивши дублювання та протиріччя їх один одному. Кожному коефіцієнтові залежно від ступеня його значимості експертним шляхом було присвоєно вагу, яка характеризує його вклад у загальну суму балів. Критерій вибору ваги коефіцієнтів був отриманий в результаті експертних оцінок фінансистів провідних лізингових компаній, він ґрунтується на значимості кожного з них при оцінці загрози банкрутства лізингоодержувача.

Далі розраховується груповий показник (W), який поєднує одиничні показники за допомогою встановлених заздалегідь вагових коефіцієнтів (аі), та присвоєння підприємству-лізингоодержувачу певної кількості балів, які характеризують його фінансовий рейтинг:

(1),

де qi - відхилення значення показника від нормального (рекомендованого) рівня.

Лізингова компанія, проводячи постійний моніторинг платоспроможності та фінансової стійкості лізингоодержувача, має використовувати доступні методи прогнозування фінансового стану, до яких насамперед належать: статистичні функції тренду; програми аналізу інвестиційних проектів та фінансового стану підприємств (Project Expert, Audit Expert, Forecast). Прогнозуючи погіршення фінансового стану та платоспроможності лізингоодержувача, лізингова компанія може вчасно реагувати на ці зміни і застосовувати напрями та методи мінімізації (нейтралізації) негативних наслідків, зокрема, інтервальне страхування.

У дисертаційному дослідженні наголошено на тому, що інтервальне страхування доцільно використовувати у випадку, якщо фінансовий стан лізингоодержувача незадовільний і відповідає зоні критичного або катастрофічного ризику. За такої умови мінімізуватиметься розмір страхового тарифу, а лізингова компанія буде захищена від настання ризикової події і можливих збитків.

З позицій сьогодення використання інтервального страхування дасть лізинговій компанії конкурентну перевагу на ринку, дозволить підвищити якість менеджменту лізингової діяльності загалом та управління фінансовими ризиками зокрема.



ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження фінансових ризиків лізингових компаній України, особливостей їх прояву та методів управління ними дозволили сформулювати ряд висновків теоретичного, методичного, організаційного та науково-практичного змісту, які відображають вирішення основних завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Визначені особливості фінансових ризиків лізингових компаній і чинники, що їх обумовлюють. Це дало змогу класифікувати фінансові ризики за принципом обумовленості їх специфікою лізингової діяльності, виділивши ризики фінансування, портфельні та валютні ризики. Такий підхід до класифікації визначається характером діяльності лізингових компаній, змістом їх фінансових операцій, ступенем впливу на кінцевий фінансовий результат діяльності.

2. Застосування методів, напрямів та інструментів управління фінансовими ризиками грунтується на системному (комплексному) підході, який дає змогу розкрити характер системних протиріч, виявити складний взаємозв'язок підсистем валютного регулювання, структури портфеля лізингових угод, джерел їх фінансування і пов'язати зі стратегію функціонування лізингової компанії.

3. Залежно від груп фінансових ризиків розроблена комбінація різних методів управління ними. Зокрема: для валютних ризиків - інструменти хеджування та самострахування; для портфельних ризиків - передача ризику несплати (несвоєчасної сплати) лізингових платежів страховій компанії; для ризиків фінансування - диверсифікація джерел фінансування лізингових (інвестиційних) проектів.

4. Обґрунтовано доцільність використання сек'юритизації активів лізингових компаній як додаткового джерела фінансування й диверсифікації відповідних ризиків, і визначені фактори, що стримують та сприяють її розвитку в Україні. Використання сек'юритизації передбачає реалізацію декількох етапів: формування портфеля лізингових угод, продаж його заснованій з цією метою юридичній особі (управляючій фірмі), випуск під даний портфель цінних паперів (облігацій), та, в кінцевому підсумку, погашення облігацій за рахунок надходжень від портфеля лізингових угод.

5. Удосконалено методику оптимізації джерел фінансування лізингових угод з найкращим співвідношенням “ризик - прибутковість”. Найбільш привабливими джерелами залучення коштів вважаються: авансові внески, емісія цінних паперів (акцій та облігацій), факторинг та банківське кредитування. Розробка стратегії фінансування лізингової компанії передбачає скорочення сукупної вартості залучених ресурсів з одночасною мінімізацією ризиків, які виникають при цьому.

6. Здійснено комплексне обґрунтування напрямів використання коштів фонду самострахування, що передбачає максимізацію прибутку від інвестування цих коштів при одночасній мінімізації ризику їх неповернення (несвоєчасного повернення). Доведено, що при таких обмеженнях інвестувати кошти можна лише на депозити до запитання в комерційні банки.

7. Розроблено інструментарій для використання інтервального страхування при управлінні портфельними ризиками, зокрема, ризиком несплати лізингових платежів, з метою скорочення вартості послуг страховика. Використання інтервального страхування передбачає визначення на основі групового показника, який характеризує фінансовий рейтинг підприємства-лізингоодержувача, зони ризику його фінансового стану, прогнозування за допомогою економіко-математичних та статистичних методів її змін та укладання за отриманими результатами договору страхування на більш короткий термін і за меншим страховим тарифом.

8. Запропоновані методики та моделі управління групами фінансових ризиків піддаються автоматизації, що дає змогу розробляти декілька сценаріїв поведінки лізингової компанії залежно від зміни зовнішніх та внутрішніх факторів, і цим самим підвищує їх конкурентоспроможність.



ПУБЛІКАЦІЇ АВТОРА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Дорофеева О.В. Секьюритизация активов лизинговых компаний как источник финансирования их деятельности // Вісник Українського державного університету водного господарства та природокористування. Економіка. Випуск 1 (20). - Рівне, 2003. - С. 206 -212.- 0,31 д.а.

Дорофеєва О.В. Диверсифікація ризиків фінансування лізингової діяльності // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 5 (23). - С.34 - 40. - 0,59 д.а.

Дорофеєва О.В. Методика страхування портфельних ризиків лізингових компаній // Актуальні проблеми економіки. - 2003. - № 12. - С.34 - 43. - 0,58 д.а.

Коваленко Л.О., Дорофеєва О.В. Перспективи розвитку лізингової діяльності в Україні // Стратегія економічного розвитку України. - 2003. - № 14. - С.128 - 137. - 0,35 д.а.

Дорофеєва О.В. Методика проведення порівняльного аналізу ефективності страхування і самострахування в управлінні ризиками лізингової діяльності // Вісник національної академії державного управління при Президентові України. - 2003. - № 4. - С.312 - 318. - 0,47 д.а.

Дорофеєва О.В. Основні тенденції розвитку лізингового ринку в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Механізм реалізації регіональної політики (Збірник наукових праць). Випуск 2 (XL) / НАН України. Інститут регіональних досліджень. Редкол.: відп. редактор академік НАН України М.І. Долішній. Частина 2. - Львів, 2003. - С. 129 - 132. - 0,22 д.а.

Дорофеєва О.В. Новації в управлінні ризиками фінансування лізингової діяльності // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Збірник наукових праць. Вип.4: Економічні науки. - Чернівці, 2003. - С.137 - 138. - 0,16 д.а.

В інших виданнях:

Дорофеева О.В. Международный лизинг: валютные риски // Помышленный маркетинг-Бюллетень. - 2003. - № 2. - С.10 - 11. - 0,1 д.а.

Дорофеєва О.В. Мінімізація ризиків лізингової діяльності // Вплив ринку і державного регулювання на розвиток фінансово-кредитної системи України. - Харків: ХІБМ, 2003. - С.51- 55. - 0,23 д.а.

Дорофеєва О.В. Зворотний лізинг як джерело поповнення оборотних коштів підприємства // Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧДТУ, 2002. - С. 286 - 288. - 0,12 д.а.

Дорофеєва О.В. Модель самострахования в деятельности лизинговых компаний // Материалы международной научно-практической конференции молодых ученых Актуальные проблемы финансового менеджмента на предприятиях. Донецк: ДонНТУ, 2003. - С. 214 - 217. - 0,24 д.а.

Размещено на Allbest.ru

...