Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

УДК: 369.336:368

СТРАХОВИЙ ЗАХИСТ ГОСПОДАРСТВ АГРАРНОГО СЕКТОРУ

Спеціальність 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Смоленюк Руслан Петрович

Київ 2004



Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі страхування Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Осадець Семен Степанович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри страхування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Грушко Віктор Іванович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри фінансів, грошового обігу та кредиту

кандидат економічних наук Навроцький Степан Аркадійович, старший науковий співробітник відділу фінансово - кредитної та податкової політики ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН

Провідна установа Тернопільська академія народного господарства Міністерства освіти і науки України, кафедра фінансів

Захист відбудеться 21 червня 2004 року о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.02 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, проспект Перемоги, 54/1, аудиторія 201.

Автореферат розіслано 17травня 2004 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.М. Поддєрьогін



АНОТАЦІЯ

Смоленюк Р.П. Страховий захист господарств аграрного сектору. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

У дисертації досліджено теоретичні і практичні питання, пов'язані зі становленням і розвитком страхового захисту господарств аграрного сектору в Україні. аграрний страховий економіка фонд

У праці розкрито економічну сутність страхового захисту аграрного сектору економіки, досліджено основні положення щодо організації, формування і використання резервних фондів у сільськогосподарському виробництві.

До головних результатів дослідження також належать: визначення методів і форм організації фондів самострахування в сільськогосподарських підприємствах, обґрунтування рекомендацій, спрямованих на вдосконалення систем державного субсидування страхування, кредитування господарств аграрного сектору. Подано пропозиції щодо організації форм та методів страхування врожаю сільськогосподарських культур, розроблено оригінальну методику розрахунку тарифних ставок з цього виду страхування на основі природних коливань врожайності, доведено переваги впровадження індексного страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур в Україні з використанням індексів атмосферних опадів.

Ключові слова: страховий захист, страховий фонд, ризики в сільськогосподарському виробництві, самострахування, індексне страхування, індикатор подій, збитки в сільському господарстві, державне субсидування, обов'язкове та добровільне страхування.



АННОТАЦИЯ

Смоленюк Р.П. Страховая защита хозяйств агропромышленного комплекса. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01. - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2004.

В диссертационной работе исследуются теоретические и прикладные вопросы становления и развития страховой защиты хозяйств агропромышленного комплекса Украины.

В работе изучены и обобщены теоретические подходы по развитию страховой защиты сельскохозяйственных предприятий в условиях становления рыночных отношений в АПК. Обоснованы практические рекомендации по дальнейшему развитию страховой защиты сельскохозяйственных предприятий, государственной поддержке страхования и кредитования хозяйств.

Реформирование АПК Украины имело как позитивные, так и негативные стороны. Упразднение колхозов и совхозов привело к замене их производственными субъектами, как правило, меньших масштабов, вследствие чего возникла масса проблем по их страховой защите, решение которых требует усовершенствованного правового обеспечения.

Предпринята попытка раскрыть экономическую сущность образования и использования резервных фондов на всех этапах их формирования, дать определение таких понятий, как “риски в сельскохозяйственном производстве”, “страховая защита хозяйств аграрного сектора экономики”, “государственная поддержка страхования в сельском хозяйстве”.

Значительное внимание уделено исследованию влияния на сельскохозяйственное производство погодно-климатических условий. В результате были установлены и идентифицированы риски, наносящие ущерб сельскохозяйственному производству, а также осуществлена их классификация по роду опасности и ущербности.

Изучение зарубежного опыта страховой защиты аграрного сектора показало, что сельское хозяйство во многих развитых странах как Европы, так и Америки имеет постоянную государственную поддержку в виде предоставления средств на уплату страховых взносов, льготное кредитование. Также там существует ряд негосударственных организаций, использующих различные программы финансирования и страхования фермеров. Применение таких программ в Украине возможно при условии изыскания средств на государственную поддержку таких проектов.

Большое внимание уделено состоянию страхования в АПК Украины. В работе были установлены негативные тенденции развития таких видов страхования, как страхование посевов и урожая сельскохозяйственных культур а также многолетних насаждений; страхование сельскохозяйственных животных, имущества, транспортных средств, ответственности. Наряду с большими убытками, которые терпят сельскохозяйственные производители вследствие стихийных бедствий, их возмещение в большинстве случаев производится за счет ресурсов хозяйств или привлечения средств кредиторов. Возмещение убытков страховщиками осуществляется в очень малых масштабах, а в некоторые районах не производится вообще.

В работе изучены методы расчетов страховой суммы, страхового возмещения, а также тарифов. Установлено, что некоторые методы на сегодня себя исчерпали и не могут быть эффективными. В частности, предложена новая методика расчета тарифов по страхованию посевов и урожая сельскохозяйственных культур, основанная на вероятности колебаний урожайности и катастрофических убытков. По этой методике, анализируются данные за 10 и более лет относительно убыточности и урожайности по каждому виду сельскохозяйственной культуры. Также разработана программа, значительно сокращающая время расчета тарифной ставки. Программа настраивается под конкретный вид сельскохозяйственной культуры, что обеспечивает более точные расчеты тарифов по страхованию урожая.

В результате обобщения отечественного и зарубежного опыта определены основные пути усовершенствования государственного субсидирования страхования сельскохозяйственных рисков. Обоснованы предложения о системе обязательного страхования урожая сельскохозяйственных культур. Предложено усовершенствовать правовую базу такого страхования, в частности, путем разработки и принятия Закона Украины “Об обязательном страховании рисков в сельском хозяйстве”. Интенсивному востребованию такого страхования в Украине, по мнению автора, должно способствовать повышение спроса хозяйств на кредиты. Рассматривается несколько методов страхования кредитных рисков в сельском хозяйстве.

В работе доказаны преимущества использования в практике страховщиков новых методов страхования урожая. Исследования автора подтверждают целесообразность высказанных предложений об использовании индексного страхования урожая, но с определением этого критерия на основе колебаний атмосферных осадков. Это может быть одним из приоритетных путей усовершенствования системы страховой защиты аграрных хозяйств.

Уделено внимание перспективам развития обществ взаимного страхования. Такие формирования могут в будущем сыграть существенную роль в развитии аграрного сектора Украины, о чем свидетельствует опыт Великобритании, Нидерландов и других стран.

Ключевые слова: страховая защита, страховой фонд, риски в сельскохозяйственном производстве, самострахование, индексное страхование, ущерб в сельском хозяйстве, государственное субсидирование, обязательное и добровольное страхование.



ANNOTATION

Smolenuk R.P. The insurance protection of the economic agricultural sector.- Manuscript.

The dissertation on obtaining the scientific degree of candidate of the economic sciences on the speciality 08.04.01 - Finance, money circulation and credit. Kyiv National University of Economic, Kyiv 2004.

The theoretical and practical questions, connected with setting and developing the insurance protection of the economic agricultural sector in Ukraine have been investigated in this thesis.

The economic essence of the insurance protection of economic agricultural sector has been discovered. It has been researched the main principles concerning the organization in forming and using the reserve funds in agricultural production in modern conditions of agriculture by picking out the kinds of the insurance reserve funds, has been worked out the ways to improve the insurance of agricultural risks in Ukraine.

To the main results of research also belong: the definition of methods and forms of organizing the funds of self-insurance, at agricultural enterprises, setting up the recommendations directed on improving the systems of governmental insurance subsiding, crediting the agricultural sector. In this work has been given the recommendations concerning the organization of forms and methods of the agricultural crop insurance. It has been has proposed the original methods of accounting the rates in this kind of insurance on the base of natural fluctuations of crop capacity, has proved the advantages of establishing the indices insurance of agricultural crops and harvest in Ukraine using the index of precipitation.

Key words: the insurance protection, the insurance fond, the risks in agricultural production, the self-insurance, the indices insurance, the indicator of the events, the loses in agriculture, the governmental subsiding, the compulsory and voluntary insurance.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. У процесі реформування вітчизняної економіки перед аграрним сектором постала низка завдань щодо створення ринкових засад діяльності сільськогосподарських підприємств та їх збалансованого розвитку. Це обумовило потребу в нових підходах до його фінансового забезпечення.

З відмовою від планової системи надання сільськогосподарським товаровиробникам бюджетних, кредитних, а нерідко і лімітованих натуральних ресурсів, з призупиненням обов'язкового страхування та появою інших негативних чинників обсяг виробництва продукції різко зменшився, а питомі витрати на її виробництво суттєво зросли. Ціни реалізації продукції тривалий час часто не покривали навіть матеріальних витрат. Нееквівалентний обмін та брак зовнішніх інвестицій негативно вплинули на соціально-економічне становище аграріїв. Це великою мірою зумовило значний відплив працездатних працівників в інші галузі, а також на заробітки за кордон. Країна стала імпортером великої кількості продовольства. Одним з стратегічних завдань виправлення вказаної ситуації та забезпечення дальшого розвитку аграрного сектору є розбудова нової системи страхового захисту господарств аграрного сектору.

На сучасному етапі виникла потреба наукового обґрунтування ролі страхового захисту господарств аграрного сектору в їх економічній стабілізації та розвитку, визначення стратегій і механізмів раціонального формування, розподілу страхових й інших резервних фондів як визначальної передумови упередження та відшкодування збитків, спричинених ризиковими обставинами.

Окремі теоретичні та практичні аспекти досліджуваної проблеми висвітлено в працях вітчизняних та зарубіжних учених. Так, зокрема, питанням теорії і практики ризик-менеджменту та страхування присвятили свої праці українські вчені: В.Д. Базилевич, В.В. Вітлінський, К.Г.Воблий, Н.М.Внукова, В.І. Грушко, М.Я. Дем'яненко, М.С.Клапків, О.Л. Кашенко, А.В. Криворучко, С.А.Навроцький, С.І.Наконечний, С.С. Осадець, Д.В.Полозенко, О.М. Теребус, Я.П. Шумелда, К.К. Якуненко, О.І.Ястремський, а також зарубіжні автори: І.Т.Балабанов, Д. Баббела, А.Вільямс, В.Гроуз, М.Ф.Галагуза, В.В. Глущенко, Д. Діксон, К. Ерроу, Ю.М.Журавльов, Л.О.Лігоненко, Л.К. Никитенков, К. Пфайффер, В.В. Смирнов, К.Є.Турбіна, Я.Хеймес, В.В. Шахов, Р.Т. Юлдашев.

Водночас слід зазначити нестачу комплексних досліджень проблем, пов'язаних з організацією страхового захисту в аграрному секторі і наукових розробок, орієнтованих на практичне узагальнення та застосування нагромадженого в цій справі зарубіжного досвіду. Недостатньо уваги в дослідженнях приділено й участі держави в процесі формування страхових резервних фондів, нормативно-правовому забезпеченні страхування ризиків у сільському господарстві.

Важливість, необхідність якнайскорішого вирішення вказаних питань, обумовили вибір теми дисертаційного дослідження та свідчать про її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри страхування Київського національного економічного університету (тема „Проблеми управління фінансами суб'єктів підприємницької діяльності”, номер державної реєстрації 0198V001577; з 01.01.2001 року тема „Управління фінансами підприємств та розвиток ринку страхових послуг”, номер державної реєстрації 0101V009213). Особистий внесок автора полягає в дослідженні еволюції страхування в сільському господарстві, уточненні понятійного апарату, розробленні класифікації страхового захисту господарств аграрного сектору економіки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування теоретико - методичних положень і опрацювання практичних рекомендацій щодо формування ефективного організаційно-економічного механізму страхового захисту господарств аграрного сектору економіки. Реалізація поставленої мети обумовила послідовне розв'язання таких завдань:

· уточнити сутність таких ключових понять, як: “ризики в сільськогосподарському виробництві”, “страховий захист господарств аграрного сектору економіки”, „державне субсидування сільськогосподарського страхування”;

· дослідити теоретичні засади і сформулювати напрямки вдосконалення та використання страхових резервних фондів підприємств аграрного сектору як засобу упередження та зменшення дії ризиків на результати їх діяльності;

· класифікувати природно-кліматичні, економічні ризики на основі відомих теоретичних положень з використанням нових підходів відповідно до форм та методів оцінки ризиків;

· здійснити системний аналіз сучасного стану страхування сільськогосподарських підприємств в Україні, методів його здійснення, та визначити шляхи подальшого вдосконалення;

· узагальнити досвід організації страхового захисту аграрних господарств зарубіжних країн з метою використання його позитивних сторін в Україні;

· визначити напрямки вдосконалення видів, форм, умов страхування. Дати оцінку тарифній політиці страховиків, яка застосовується під час страхування сільськогосподарських ризиків, та обґрунтувати більш досконалий метод визначення ціни страхових послуг;

· обґрунтувати необхідність і критерії здійснення компенсації господарствам платежів (страхових премій) з обов'язкового страхування сільськогосподарських ризиків за рахунок коштів Державного бюджету;

· довести доцільність створення в перспективі товариств взаємного страхування (ТВС) як оптимальної організаційної форми здійснення страхового захисту.

Об'єктом дослідження є страховий захист господарств аграрного сектору в Україні та зарубіжних країнах.

Предметом дослідження є сукупність економічних відносин, які виникають у процесі формування та розподілу страхових резервних фондів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети було використано загально-наукові та спеціальні методи дослідження: системний аналіз - для вивчення тенденцій розвитку страхового захисту; факторний аналіз - для вивчення чинників, що впливають на ефективне відновлення ресурсного потенціалу аграрного сектору з допомогою страхування; економіко-статистичний - для вдосконалення й опрацювання нових форм, методів і умов страхування сільськогосподарських ризиків, математичні та експертний методи дослідження, а також спостереження, синтезу та логічного моделювання. Теоретичним і методологічним підґрунтям дослідження є діалектичний метод пізнання економічних явищ у їхньому взаєморозвитку, методи теоретико-емпіричного дослідження, критичний та порівняльний аналіз праць вітчизняних і зарубіжних авторів. Інформаційну базу становлять офіційні матеріали Держкомстату України та його органів у Хмельницькій області, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Ліги страхових організацій України, статистичні дані інформаційно-аналітичних видань, періодичної преси, поточна звітність сільськогосподарських підприємств та страхових компаній.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні й розвитку теоретичних, методологічних і практичних положень організації страхового захисту сільськогосподарських товаровиробників, що в комплексі окреслює шляхи вдосконалення фінансово-економічного механізму попередження та запобігання ризикам, а в разі неможливості їх уникнення - відшкодування завданих збитків. Основні наукові результати, що мають наукову новизну, такі:

уперше:

· запропоновано нову класифікацію ризиків у сільському господарстві, зокрема розмежування їх на такі, що піддаються страхуванню, та такі, які не відповідають принципам страхування. Особливість такого підходу дозволяє дати точну оцінку ризикам та ефективно прогнозувати їх настання;

· запропоновано розмежування ризиків у часі. Це дає змогу здійснювати планування витрат сільськогосподарських підприємств на страхування та формування внутрішніх резервних фондів. Доповнено існуючий перелік ризиків виходячи із сучасних тенденцій розвитку аграрного сектору;

· запропоновано організаційну схему довгострокового кредитування сільськогосподарських підприємств під заставу землі, в тому числі іпотечного кредитування у взаємозв'язку зі страхуванням об'єктів застави за кредит, обґрунтовано правове підґрунтя здійснення такого страхування;

· розроблено методику розрахунку тарифних ставок для страхування посівів і врожаю сільськогосподарських культур. З цією метою на підставі емпіричних даних про врожайність виведено функцію щільності нормального розподілу з наступним використанням її для знаходження величини позовів. Можливі катастрофічні втрати врожайності розраховуються з використанням індикатора катастроф та індикатора страхового випадку, що дає більшу гнучкість в обчисленні страхових тарифів, зручність для модифікації та автоматизованого розрахунку;

удосконалено:

· методи дослідження ризиків у сільському господарстві, опрацьовано пропозиції щодо оцінки ризиків з урахуванням особливостей агропромислового виробництва, розкрито економічну сутність таких понять, як: „ризики в сільськогосподарському виробництві”, „страховий захист господарств аграрного сектору економіки”, „державне субсидування сільськогосподарського страхування”; запропоновано нові підходи організації фондів самострахування в сільськогосподарських підприємствах; визначено шляхи вдосконалення формування та використання страхових резервів в натурально-речовій і грошовій формах;

· організаційну структуру страхового захисту та в її складі - страхування сільськогосподарських ризиків; на підставі комплексного аналізу організації страхового захисту сільськогосподарських виробників у країнах Європи та Америки передбачено нові практичні заходи щодо відстежування, оцінки ризиків, а також їх попередження; удосконалено і опрацьовано підходи до організації страхових резервних фондів сільгосппідприємств;

одержали подальший розвиток:

· на підставі критичного аналізу вітчизняних умов страхування в рослинництві подано рекомендації щодо вдосконалення правил страхування в частині складу ризиків, їх дію в часі, що спрощує ідентифікацію страхових випадків та регламентує відповідальність страховика;

· умови державного субсидування страхування та додаткового фінансування господарств аграрного сектору. Доведено необхідність упорядкування окремих положень Постанови Кабінету Міністрів від 11 липня 2002 року № 1000. Обґрунтовано способи вдосконалення обов'язкового страхування сільськогосподарських ризиків; наведено нові критерії і модель державного субсидування та компенсації господарствам частини страхових платежів;

· обґрунтування доцільності створення аграрними господарствами товариств взаємного страхування, показано їхні головні переваги в системі страхового захисту.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що їх використання уможливило системний підхід до розв'язання проблеми організації нової системи страхового захисту господарств аграрного сектору в умовах формування ринкової економіки.

Викладені результати та пропозиції дістали схвальну оцінку Ліги страхових організацій України та частково були використані її робочою групою під час підготовки нормативних документів з питань обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур у державних підприємствах та врожаю зернових культур і цукрових буряків у всіх товаровиробників. Деякі висновки використано в процесі доопрацювання Програми розвитку страхового ринку України на період до 2010 року (довідка ЛСОУ №541/ІІІ-6 від 1.09.2003 р.).

Теоретичні та практичні розробки використовуються в навчальному процесі під час викладання дисциплін „Страхування” та „Страхові послуги” в Хмельницькому інституті бізнесу, що сприяє підвищенню рівня підготовки фахівців з спеціальності “Фінанси” (довідка ХІБ №480 від 1.09.2003 р.).

Пропозиції стосовно вдосконалення розрахунку тарифних ставок з обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур надано в НАСК „Оранта”, їх було впроваджено в процес роботи компанії (довідка № 857 від 29.09.2003 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні висновки та результати дисертаційного дослідження оприлюднені та дістали позитивну оцінку на науково-практичних конференціях, а саме:

Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підприємництво на Хмельниччині: історія й сучасність”, (Хмельницький, 4 липня 1998 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “ Фінансові важелі економічного зростання України на сучасному етапі” (Чернівці, 26 - 27 жовтня 2000 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток страхового ринку та його кадрове забезпечення” (10 - 11 жовтня, Тернопіль, 2001 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Бізнес на Поділлі: стратегія, організація, ефективність“ (11 - 12 травня, Хмельницький, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період” (Хмельницький, 15 травня 2003 р.)

Публікації. Основні положення, аналітичні та методологічні результати за темою дисертації було висвітлено автором у 7 самостійно опублікованих роботах загальним обсягом 2,1 друкованих аркуша, з них 3 - у фахових наукових виданнях та 4 - в інших наукових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації складає 176 сторінок. У дисертації вміщено 30 таблиць на 32 сторінках, 19 рисунків на 20 сторінках, 6 додатків на 7 сторінках. Список використаних джерел включає 156 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано його мету і завдання, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 „Особливості сільськогосподарських ризиків і еволюція страхового захисту в аграрному секторі” на підставі опрацювання, критичної оцінки та узагальнення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених за темою дисертації досліджено теоретичні питання: передумови виникнення та розвитку страхового захисту господарств аграрного сектору; його сутність і значення; структуру, особливості формування й використання страхових резервних фондів.

Дані проведеного автором дослідження говорять, що Україна має достатньо сприятливі умови для сільськогосподарського виробництва. Зокрема, тут зосереджено 27 % чорноземів Європи, переважно хороші кліматичні умови, високий освітній рівень працівників. Сільське господарство формує 2/3 фонду споживання, а питома вага в загальному обсязі валового продукту держави становить близько 20 %. Це свідчить про те, що сільське господарство - одна з галузей економіки, які є визначальними в гарантуванні продовольчої безпеки країни та в її економічному розвитку. Частка рослинницьких галузей у вартості всієї продукції сільського господарства - 56,5 %. Посівні площі досягають 28,8млн га, зокрема під зерновими - 13,7, технічними - 3,7, картоплею і овоче-баштанними - 2,1, кормовими культурами - 9,2 млн га.

У результаті проведеного дослідження доведено, що ризики, які найбільш суттєво впливають на результати господарювання в рослинництві, можна значною мірою попередити завдяки дотриманню агротехнічних умов вирощування сільгоспкультур. Зокрема з рис. 1 видно, що 41,6 % ризиків - це шкідники, хвороби і бур'яни, а 58,4 % - припадає на несприятливі погодні умови.

Критичний аналіз наявних у вітчизняній та зарубіжній літературі поглядів на сутність ризику в сільськогосподарському виробництві дозволяє визначити та класифікувати ризики за ознаками і здійснити їх розмежування на страхові та такі, що не передаються на відповідальність страховикам.

Як свідчить проведене автором дослідження, страховий захист у господарствах аграрного сектору має бути спрямований не тільки на страхування сільськогосподарських ризиків, а й на резервне забезпечення натуральними та грошовими запасами на випадок ризиків, що також негативно впливають на виробництво сільськогосподарської продукції.

До страхового захисту, крім організації страхування та перестрахування, слід відносити й організацію фондів самострахування, а також централізовані фінансові резервні фонди. Такий захист має давні передумови для виникнення, а найяскравіші форми класичного страхування сільськогосподарських ризиків з'явилися на початку XIX століття. Характерною ознакою їх було те, що страховий захист здійснювався переважно у приватно-публічній або колективно-кооперативній формах.

Страховий захист сільськогосподарських виробників у таких високо розвинутих країнах, як США та Канада, включає не тільки багато видів класичних форм страхування, а й досить вагоме державне субсидування страхування. Доходи фермерів захищаються як від ризиків знищення врожаю через стихійні лиха, так і від втрат через падіння цін на зерно внаслідок перевищення ринкової пропозиції. Якщо підтверджується факт значного зниження оптових закупівельних цін, що призвело до фінансових втрат, останні вважаються такими, що підлягають відшкодуванню. Крім того, фінансова стабільність господарств Канади забезпечується здійсненням не тільки страхування, а й допоміжними програмами фінансування. Програма осіннього (FCAP) та весняного (SCAP) авансування передбачає підтримання восени достатніх грошових потоків фермера в період одразу після збирання врожаю та позбавляє необхідності реалізації продукції на невигідних умовах, а навесні - допомагає під час посіву сільськогосподарських культур і здійснює страхування майбутнього врожаю в фермерській асоціації.

У результаті проведених досліджень особливостей ризиків в сільському господарстві запропоновано таку їх класифікацію:

Виробничі ризики. Ці ризики виникають через невизначеність природних умов виробництва рослинницької та тваринницької продукції. Несприятливі погодні умови, хвороби поголів'я та наявність шкідників є, як правило, тими причинами, що можуть негативно позначитися на кількості та якості виробленої сільгосппродукції.

Цінові, або ринкові, ризики. До цих ризиків призводять нестабільність цін на сільгосппродукцію та матеріально-технічні ресурси. Особливості прояву даного типу ризиків залежать передусім від конкретного виду продукції, що виробляється товаровиробниками. Зазначимо, що оскільки аграрні ринки є досить інтегрованими і включають як внутрішні, так і світові ринки, то коливання світових цін може також призвести до істотних змін у доходах виробників сільгосппродукції.

Кредитні ризики. У багатьох випадках отримані сільськогосподарськими виробниками комерційні кредити не завжди можуть бути своєчасно повернені. Отримання кредитів означає, що виробник має заощадити певну частину свого доходу, щоб у майбутньому сплатити борг. Водночас зростання відсоткової ставки, перепони в отриманні необхідної суми кредитування та певні додаткові вимоги з боку фінансових установ часто звужують можливості отримання або повернення кредиту.

Інституційні ризики. Дії органів державної влади часто є ще однією причиною ризиків в аграрному бізнесі. Ці ризики пов'язані здебільшого зі змінами в державній регуляторній політиці на агарних ринках. Такі дії можуть опосередковано призводити до змін цін на сільгосппродукцію або матеріально-технічні ресурси та спричинити певні адміністративні обмеження у сільгоспвиробництві.

Особові ризики. Природа цих ризиків пов'язана з індивідуальними особливостями працівників. Такі події, як хвороба, травмування або смерть працівника, можуть призвести до вкрай негативних наслідків. Окрім того, зміна спеціалізації виробництва окремого підприємства завдає значних матеріальних збитків. Факти розкрадання майна чи його пошкодження, наприклад, у разі пожежі, також є однією з причин такого типу ризиків.

У розділі 2 „Вітчизняні умови страхування сільськогосподарських ризиків” здійснено макроекономічний аналіз страхування таких ризиків в Україні, досліджено сучасний стан, ключові тенденції та специфіку розвитку страхування в рослинництві і тваринництві, а також матеріально-технічних ресурсів сільськогосподарських підприємств.

Під час комплексного вивчення страхового ринку України було виявлено, що на сільськогосподарські ризики припадає лише 1 % усіх договорів страхування вітчизняних страховиків і 2,5 % виплачених ними сум. Переважна більшість господарств укладали договори страхування, для того щоб оформити заставу для отримати банківських кредитів.

З'ясовано, що найбільша частка страхування сільськогосподарських ризиків належить НАСК “Оранта”. Про обсяги операцій з цього виду страхування свідчать дані НАСК “Оранта”.

Проведене дослідження показало, що в Україні існує кілька варіантів страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур, а саме:

Страхування витрат на вирощування, посів (пересів) сільськогосподарських культур на випадок неотримання або недоотримання врожаю. Цей варіант має низку вад, однією з яких є неврахування інших (за межами страхових випадків) негативних чинників, що призводять до збільшення витрат на вирощування врожаю. Страхові тарифи не диференціюються в розрізі окремих ризиків, а обчислені за ними страхові премії є непосильними для більшості господарств.

Страхування кількісних втрат врожаю сільськогосподарських культур на випадок прямої дії ризиків, що призвели до його загибелі. Відповідальність страховика встановлюється в межах 50-70 % страхової суми, а збитком вважається вартість кількісних втрат врожаю основної продукції культури на всій площі посіву в господарстві. Недоліки варіанта - неточність розрахунку планової врожайності, ігнорування інфляції.

Страхування сільськогосподарських культур на основі агрокліматичної ймовірності сільськогосподарських ризиків по території України та за бонітетом ґрунтів. Вадою цього варіанта є суттєве заниження розміру відповідальності страховика, яка настає лише тоді, коли втрати врожаю перевищують 30 % від загального обсягу продукції, і не залежить від прямої дії ризиків на врожай.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур виходячи з планово-нормативних витрат на гектар посівної площі Для визначення і контролю за названими витратами застосовуються технологічні карти вирощування певних культур. Це дещо ускладнює процес страхування, особливо у фермерських та інших господарствах, які не мають фахівців для ведення такої документації. Крім того, цей варіант обмежує можливості раціонального маневру страхувальника в разі потреби термінового вжиття додаткових заходів щодо збереження і збільшення врожайності тих чи інших культур.

Перелічені варіанти страхування сільськогосподарських ризиків в Україні на сьогодні не мають широкого застосування. Перші два варіанти є надійними, але застарілими в сучасних умовах розвитку ринку, останні два - не досить досконалі, що стримує їх використання.

Протягом останніх років урядом було ухвалено низку важливих нормативних актів, що регулюють відносини у сфері страхування сільськогосподарських ризиків. Найбільш значущою є Постанова Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 р. №1000, яка визначила порядок здійснення обов'язкового страхування врожаю зернових культур та цукрових буряків. Позитивним зрушенням у державній політиці щодо розвитку сільського господарства є реалізація системи заходів з розширення обсягів кредитних вкладень. Для цього було запроваджено часткову компенсацію державою банкам належних відсотків за надані аграріям кредити. Обов'язковою умовою здійснення такого кредитування є страхування господарствами об'єктів застави за кредит. Це суттєво розширює страхове поле для вітчизняних страховиків. До позитивних тенденцій слід віднести утворення страхових пулів із сільськогосподарського страхування, які об'єднують по кілька фінансово спроможних вітчизняних страховиків. Такі пули мають намір тісно співпрацювати з перестраховиками, в т. ч. й іноземними. Проте навіть з урахуванням цих заходів обсяги страхових послуг в Україні, наданих сільськогосподарським товаровиробникам, ще надто мізерні. Вони торік не перевищували 20 млн грн.

Серед чинників, що стримують нарощування темпів сільськогосподарського страхування, чи не на першому місці - брак належного правового врегулювання відносин страховиків та страхувальників. Установлено, що за минулий рік із сільгоспвиробників, у яких трапилися страхові випадки, належне відшкодування збитків отримали лише 29,6 % страхувальників. Для 43 % господарств, що одержали виплати, обсяг відшкодування становив менше 20 % заявлених збитків. Половина господарств, що претендували на страхові відшкодування, чекали на них від 3 до 6 місяців з моменту подачі заяви, з них 32,4 % - до трьох місяців, 17,6 % - понад півроку. Також до негативних моментів слід віднести й високі страхові тарифи.

На сьогоднішній день усе ще немає чіткого трактування сільськогосподарських ризиків, що призводить до труднощів у врегулюванні збитків. Розвиток сільськогосподарського страхування гальмується значною мірою й тим, що передбачена законодавством компенсація державою господарствам не менше 50 % страхових платежів не здійснюється. Жодного разу кошти на цю мету в Державному бюджеті не закладалися, через що обов'язкове страхування сільськогосподарських культур існує лише де-юре. Фактично ж і досі воно повністю не охопило навіть державні сільськогосподарські підприємства. У господарствах Хмельницької області страхові премії з обов'язкового страхування посівів 2003 р. становили всього 560 грн.

Унаслідок негативної дії природно-кліматичних явищ у 2002-2003 рр. відбувся значний недобір врожаю зернових культур, зокрема, озимої пшениці на площі 4,5 млн га, що зумовило 2 млрд грн збитків. Пересів (підсів) загиблих сільськогосподарських культур було здійснено не в повному обсязі, а подекуди площі залишилися невикористаними насамперед через брак натуральних і грошових резервів. Тому на ці цілі було іммобілізовано значну частину коштів іншого цільового призначення. Це спричинило такі негативні наслідки, як відстрочення розрахунків господарств з працівниками, з банками за кредити, затримка оновлення основних засобів тощо. Між тим цього можна було б значною мірою уникнути за допомогою страхування посівів. З діючих 11850 сільськогосподарських підприємств під врожай 2002-2003 рр. уклали договори страхування всього 575, або 4,8 %.

Згідно з виконаними нами розрахунками в разі 100 % залучення господарств до страхування сільськогосподарських культур надходження страхових платежів становили б 394 млн грн, а відповідальність страховиків досягла б приблизно 5,2 млрд. грн.

Страхування сільськогосподарських тварин та інших основних засобів також перебуває на вельми низькому рівні. У Хмельницькій області протягом 2002 р. з господарствами всіх форм власності (орендарі, фермерські, селянські господарства) було укладено тільки 24 договори з цього виду страхування.

Слід відзначити низький рівень охоплення страхуванням об'єктів нерухомості, машин, обладнання, інших матеріальних цінностей. Так, основні засоби сільськогосподарських підприємств здебільшого страхуються лише як об'єкти застави за кредит. Для здешевлення кредиту часто позичальникам вигідно укладати договори страхування за „мінімальною програмою", тобто за якнайменшими тарифами, не зважаючи на потенційні ризики. Найбільше таких договорів страхування припадає на будівлі, споруди та устаткування (56 %). На другому місці - сировина і матеріали (37 %). Решту становлять багаторічні насадження (4 %), транспортні засоби (3 %). За структурою у страхових виплатах передувало відшкодування збитків, зумовлених загибеллю або пошкодженням багаторічних насаджень (58 %) та будівель і споруд (42 %).

Аналіз діяльності господарств аграрного сектору свідчить про завдання шкоди навколишньому середовищу внаслідок забруднення земель сільськогосподарського призначення хімічними речовинами, мінеральними добривами і невиконанням заходів щодо рекультивації земель. В Україні - найвища в світі розораність землі - 60 %. У зв'язку з цим та іншими причинами, відбувається просідання ґрунтів та утворення ярів, забруднюються ріки стічними водами, відходами тваринництва. Це підтверджує доцільність запровадження в перспективі страхування відповідальності аграрних та інших господарств за шкоду, заподіяну навколишньому середовищу.

У розділі 3 “Напрямки активізації ролі страхового захисту в здійсненні аграрних реформ” опрацьовано пропозиції щодо вдосконалення законодавчо-правового регулювання страхування сільськогосподарських ризиків в Україні, створення та використання нових форм організації страхового захисту, обґрунтування фінансових стимулів для їх розвитку.

Перш за все потребує впорядкування самострахування господарств щодо покриття збитків, зумовлених невеликими ризиками. До основних переваг організації фондів самострахування належить оперативне відшкодування невеликих збитків (та інших у межах страхової франшизи), а також можливість отримання доходів від інвестування або іншого розміщення коштів власних резервів. Такі переваги дають змогу позитивно оцінити організацію фондів самострахування.

Фонди самострахування доцільно створювати в сільськогосподарському виробництві для покриття невеликих ризиків. При цьому частина їх має перебувати в натуральних запасах, а зі складу оборотних засобів їх слід вилучити. Формування фінансових резервів ускладнюється тим, що більша частина господарств не має відповідних джерел. У 2002 р. -54 % господарств були збитковими, тому в них коштів для фондів самострахування немає, або їх залишок не відповідає реальним потребам.

На основі вивчення системи страхового захисту в розвинених країнах (Великобританії, Нідерландах, Франції) у дисертації доведено доцільність організації господарствами аграрного сектору України в перспективі товариств взаємного страхування (ТВС).

До переваг ТВС належить: управління такими страховиками на правах власників самими їх членами аграрними господарствами, що дає змогу визначати умови формування і напрямки ефективного використання резервного фонду; стає можливим суттєве зниження тарифів, зменшується потреба в перестрахуванні ризиків.

Автором обґрунтовано доцільність і напрямки вдосконалення нормативно-правової бази обов'язкового страхування врожаю. Доведено, що Закон України "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років" у редакції від 7 червня 2001 року не розв'язав належною мірою питань, що стосуються державної підтримки обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур. Поглиблене вивчення ситуації, яка склалася в аграрному секторі, уможливлює зробити висновок, що варто уточнити певні положення Закону України "Про страхування" в редакції від 4 жовтня 2002 року, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року №1000. Потрібний більш дієвий механізм обов'язкового страхування врожаю сільськогосподарських культур. Не визначено межі відповідальності за невиконання законодавства, порушення умов договору страхування кожною з сторін. Слід переглянути перелік ризиків, що беруться на страхування в обов'язковій формі, та здійснити більш широку диференціацію тарифних ставок з ризиків, що підлягають страхуванню. Потрібний державний моніторинг забезпечення страхового захисту аграріїв. Пропонується розробити окремий нормативно-правовий акт (на рівні Закону України), який би регулював відносини у сфері страхування в аграрному секторі.

Брак страхового захисту серйозно позначається на інвестиційних можливостях господарств. Наразі попит на довгостроковий кредит задовольняється лише на 2 %, причиною чого є не стільки нестача ресурсів у банках, скільки проблема забезпечення гарантії повернення позик. Най поширенішим є кредитування під заставу, об'єкти якої повинні бути застраховані. Таке страхування здійснюється здебільшого формально, не покриваючи достатньою мірою ризиків, настання яких призводить до зменшення об'єктів застави. Пропонуються більш досконалі схеми їх страхування.

Особливої уваги потребує тарифна політика страховиків під час страхування врожаю сільськогосподарських культур, а також використання нових методів страхування в цій галузі. Доцільним є застосування методу розрахунку на основі природних коливань врожайності з використанням індикатора подій катастрофічних збитків. Така методика має низку переваг як порівняти з існуючими, зокрема, використання в розрахунках комп'ютерної техніки дозволяє отримати більш досконалі страхові тарифи. Особлива увага має бути приділена новим методам страхування сільськогосподарських ризиків. Найбільш доцільним, на думку автора, було б застосування підтримуваного міжнародними фінансовими організаціями страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур з урахуванням індексу атмосферних опадів. Установлення достатнього ступеня залежності врожаю від опадів досягається визначенням мінімального та максимального рівнів випадання опадів за визначений період. При цьому збитковість за кожною сільськогосподарською культурою безпосередньо не впливає на суму відшкодування. Структурування індексу атмосферних опадів потребує залучення до роботи в цьому напрямі широкої мережі гідрометеорологічних станцій, на спорудження яких треба виділити чималі кошти.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукової проблеми, що виявляється в уточненні економічної сутності і організації страхового захисту господарств аграрного сектору в умовах формування ринкових умовах відносин. Проведене дисертаційне дослідження дало можливість зробити низку висновків теоретико-методологічного і науково-практичного характеру, зокрема:

1. Агропромисловий комплекс України, в якому центральне місце належить сільському господарству, забезпечує понад 90 % продовольчих ресурсів. За рахунок продукції АПК формується більше ніж 2/3 фонду споживання. Проте, разом із цим, виробництво сільськогосподарської продукції найбільше піддається впливу негативних чинників, що знижують ефективність господарювання, а подекуди створюють кризові ситуації, які мають вкрай сумні наслідки. Про це, зокрема, свідчить різке зростання в 2003 році цін на хліб, муку, крупи, та деякі інші продукти харчування. На результати роботи аграріїв впливають: негативні природно-кліматичні явища; низька платоспроможність господарств; відплив в інші галузі і країни найбільш працездатних трудових ресурсів; нестача кредитних вкладень; недосконалість податкової та митної політики; нееквівалентний міжгалузевий обмін; а також те, що з багатьох ризиків сільськогосподарського виробництва нині тільки вельми незначна частина передається на відповідальність страховикам.

2. Вивчення умов страхування сільськогосподарських ризиків у деяких зарубіжних країнах виявило, що розвиток такого страхування перебуває в інерційному середовищі. Сільськогосподарські товаровиробники мають серйозну фінансову підтримку з боку держави, яка, зокрема, спрямована на пом'якшення умов здійснення страхового захисту як для господарств, так і для страховиків.

3. Комплексний аналіз ринку сільськогосподарського страхування в Україні показав, що правом на здійснення такого страхування володіють майже 50 страховиків. При цьому не всі компанії мають достатній рівень капіталізації, що унеможливлює надійне страхування врожаю сільськогосподарських культур та багаторічних насаджень. Є сенс надалі поширити обов'язкове страхування на всі сільськогосподарські культури як у державних, так і інших формах господарств. Правом на здійснення такого страхування повинні володіти страховики, які мають розгалужену територіально мережу своїх установ і відповідний фінансовий і кадровий потенціал.

4. Потребує активізації страхування сільськогосподарських тварин, будівель та споруд. Наразі воно здійснюється переважно в контексті страхування застави під отримання кредитів. Незважаючи на різке зменшення поголів'я худоби, кількість укладених договорів зі страхування тварин зросла. Збільшились і суми страхових платежів із цього виду страхування (за останні п'ять років в 2,1 раза). В 1,3 раза збільшилася кількість договорів на страхування будівель, споруд та інших матеріальних засобів. Матеріали дослідження дають підстави звернути увагу на таке негативне явище, як вимога деяких банків на час заборгованості за позиками припинити експлуатацію найактивнішої частини основних засобів, зарахованих як застава, зокрема, техніки, обладнання, транспортних засобів, що суперечить логіці господарювання.

5. Дослідження в дисертації проблеми фінансового забезпечення дозволило: уточнити напрямки активізації ролі страхування в аграрному секторі економіки; визначити ефективність функціонування страхування як одного з інструментів побудови ринкових економічних відносин в АПК; довести цінність здійснення факторного аналізу страхового ринку в сегменті сільськогосподарського страхування, що досі не використовувалось; запропонувати нові методи та інструменти в управлінні страховими ризиками; показати напрямки вдосконалення умов страхування, перестрахування та превенціі для сільськогосподарських формувань.

6. Критичний аналіз умов страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур показав, що вони більшою мірою спрямовані на реалізацію інтересів самих страховиків. Це, на думку автора, викликає виправдану насторогу з боку страхувальників. Останні не мають достатньої інформації і фахівців, які б допомогли належним способом відреагувати на запропоновані види страхування. У праці окреслено низку заходів щодо посилення нагляду за дотриманням раціональних грошових потоків між учасниками страхових відносин. Більшу роль у цій справі може відігравати Держкомфінпослуг України.

7. Ефективність захисту сільськогосподарських підприємств від ризиків, що не охоплює "класичне страхування", значно підвищиться після вдосконалення організації самострахування. Головне завдання самострахування - забезпечити захист від тих ризиків, що не підпадають під страхування через їх малий обсяг або специфічність даного господарства. Вважається за доцільне здійснювати відрахування у фонди самострахування до межі їх залишку в розмірі 30 % від статутного фонду господарства. Крім того, з метою стимуляції сільгоспвиробників до здійснення відрахувань у фонди самострахування пропонується зменшувати на суму таких відрахувань оподатковуваний прибуток господарств, які не звільнені від податку.

8. Обґрунтовано доцільність удосконалення системи державного субсидування страхування в аграрному секторі. Вважається за доцільне посилити контроль на всіх етапах розпорядження бюджетними коштами як державними структурами, так і страховиками. Завдяки співставленню умов державного субсидування сільського господарства в розвинутих країнах та в Україні передбачено низку напрямків можливого використання за вітчизняних умов зарубіжного досвіду страхового захисту аграріїв. Пропонуються більш досконалі схеми виділення державних субсидій органами влади та управління на цілі страхування.

9. Тіснішої взаємодії потребують механізми кредитування і страхування сільськогосподарських товаровиробників. Вони вимагають наявності у банківських установах відповідних спеціалістів, які могли б приймати рішення на основі прогнозування врожайності, фактичних та планових витрат, кліматичних коливань, родючості ґрунтів та інших суттєвих факторів. Таких фахівців бракує й у страхових компаніях. Розроблено і запропоновано нову схему здійснення моніторингу кредитної угоди. Вона включає всі форми контролю, що дозволяє детальніше розрахувати ймовірність непогашення позики і сигналізувати про наближення ризику їх неповернення. Особливо це актуально, коли як застава взято посіви сільськогосподарських культур під врожай майбутніх років. Моніторинг кредиту дає змогу визначити наперед графік розрахунків сільськогосподарського підприємства, що є важливим елементом фінансового менеджменту. Аграрні господарства мають особливо велику потребу в довгострокових кредитах, і вирішення цього питання має забезпечуватись одночасно з удосконаленням усього комплексу страхового захисту позичальників.

10. На підставі здійсненого дослідження запропоновано вдосконалення методики розрахунку тарифів зі страхування посівів та врожаю сільськогосподарських культур. За основу визначення тарифів узято випадкову величину природних коливань врожайності та катастрофічних втрат із застосуванням індикатора подій та величини заявлених збитків. Для розробленого методу більша вибірка експериментальних даних дає можливість обчислити параметри „нормального закону розподілу” з вищою точністю (меншим довірчим інтервалом). Апробація такої методики підтвердила її переваги проти взятої страховиками. Крім того, використання редактора MS Matlab для розрахунку тарифних ставок за запропонованою методикою дозволяє підвищити оперативність і точність розрахунків ціни страхових послуг.

...