У першому розділі - "Теоретичні основи аналізу формування капіталу" - досліджено сутність поняття "капітал" і його еволюцію у світовій та вітчизняній науці, розкрито структуру капіталу, фінансову звітність як інформаційну базу аналізу капіталу з зазначенням шляхів її вдосконалення, охарактеризовано організаційні підходи до методики аналізу формування капіталу підприємства та її удосконалення.

Дисертантом акцентовано увагу, що питання визначення природи капіталу завжди було одним з найбільш дискусійних і складних. Отримані результати вивчення зарубіжної і вітчизняної економічної літератури свідчать про неоднозначність у підходах до трактування поняття капіталу.

В роботі розкривається суть капіталу як економічної категорії і визначено його основні ознаки.

З врахуванням існуючих підходів до трактування капіталу, що подані в економічній літературі, характерних ознак та напряму дослідження, автором сформульовано його дефініцію в прикладному аспекті як сукупність економічних благ у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які залучаються в економічний процес діяльності суб'єкта господарювання і здатні приносити дохід.

Для забезпечення ефективного управління формуванням капіталу підприємства доцільно систематизувати термінологію, що пов'язана з даним процесом. Тому в дисертації автором проведена систематизація видів капіталу за тими класифікаційними ознаками, які безпосередньо пов'язані з процесом його формування для здійснення господарської діяльності (рис.1).

капітал формування ринковий

Рис. 1. Класифікація капіталу підприємства

Структурування капіталу підприємства за пропонованими класифікаційними ознаками при управлінні процесом його формування, на думку автора, дозволяє створити основу раціонального складу капіталу за джерелами утворення та забезпечити оптимізацію форм залучення з врахуванням специфіки господарської діяльності підприємства й умов її здійснення.

Досліджуючи інформаційні джерела про стан та рух капіталу, дисертант вважає, що джерела формування капіталу не можна ототожнювати з самим капіталом підприємства, оскільки право власності або інший вид правових відносин є тільки передумовою для його утворення та отримання доходів. Самі ж доходи утворюються як наслідок використання капіталу.

Результатом залучення капіталу є утворення зобов'язань перед інвесторами та кредиторами щодо певних дій адміністрації підприємства. Тобто пасив балансу повинен відповідати своєму первісному призначенню - відображати джерела утворення капіталу.

В Україні була зроблена спроба реформування бухгалтерського обліку, проте діюча форма Балансу ще не зовсім відповідає міжнародним вимогам. Зокрема, структура пасиву балансу не збігається з інтересами користувачів інформації щодо ліквідності підприємства, ступеня забезпечення зобов'язань підприємства перед кредиторами, розміру капіталу підприємства.

Автором запропоновано вдосконалення структури пасиву балансу з врахуванням вищевказаного (рис. 2).

Рис. 2. Діюча та пропонована структура пасиву балансу підприємства

У проведеному дослідженні підкреслюється, що фінансовий аналіз покликаний оцінити існуючий фінансовий стан суб'єкта господарювання, забезпечити оптимізацію джерел формування його капіталу, виявити невикористані можливості росту та спрогнозувати майбутній фінансовий стан.

У дисертаційній роботі стверджується, що в економічній літературі серед вчених не існує єдиного підходу до проведення фінансового аналізу. Крім того, особливістю вітчизняної практики фінансового аналізу є розробленість методики аналізу використання капіталу, та майже повна відсутність напрацювань у сфері формування капіталу, що було зумовлено централізованим розподілом ресурсів в нашій державі. Тому виникла необхідність визначити порядок проведення аналізу формування капіталу підприємства. У роботі підтримано підхід, згідно з яким спочатку проводиться аналіз формування капіталу, а потім - аналіз його використання.

Виходячи з цього, автор пропонує аналіз формування капіталу підприємства здійснювати у такій послідовності (рис. 3):

Рис. 3. Структурно-логічна схема аналізу формування капіталу підприємства

Ступінь обґрунтованості визначеної структурно-логічної схеми дослідження процесу формування капіталу підприємства може бути визначений лише шляхом практичного застосування запропонованої аналітичної методики на прикладі конкретних підприємств.

У другому розділі "Методичні аспекти аналізу формування капіталу підприємства" досліджено сучасні механізми утворення капіталу, сформульовано основні напрямки аналізу його формування, вдосконалено підходи до визначення оптимальної структури капіталу на прикладі державних підприємств спиртової галузі харчової промисловості.

Глибоке розуміння процесу формування капіталу тісно пов'язане з визначенням фінансового стану підприємства та пошуку можливостей його поліпшення. Оскільки однією з цілей аналізу формування капіталу є оцінка фінансового ризику (ризику ліквідності), то для її досягнення в процесі аналізу вивчаються джерела утворення капіталу, його структура, надійність, терміновість використання, рівень самофінансування та інші аспекти.

Отримані результати дозволяють побачити, які джерела фінансування діяльності використовує підприємство, наскільки фінансово ризиковою є така структура джерел формування капіталу для інвесторів і як це впливає на ефективність господарської діяльності.

До генеральної сукупності, що підлягала статистичному спостереженню, в даній роботі належать дев'ять підприємств спиртової галузі Тернопільської області, а саме: Зарубинський, Борщівський, Козлівський, Хоростківський, Ковалівський, Залозецький, Кобиловолоцький, Мишковицький спиртові заводи та Бучацький мальтозний завод.

У дисертаційній роботі аналіз структури капіталу рекомендується розпочинати із загальної оцінки динаміки капіталу за досліджуваний період й оцінки зміни співвідношень власного та позиченого капіталу. Це дозволяє виявити ризиковість структури капіталу та її вплив на ефективність здійснення господарської діяльності.

Оцінка структури капіталу може здійснюватися за допомогою як абсолютних, так і відносних показників. Однак в умовах інфляції реальний стан об'єктивніше відображатиметься за допомогою відносних показників.

За умов ринкової економіки, коли господарська діяльність підприємства та його розвиток здійснюються за рахунок самофінансування, важливого значення набуває аналітична характеристика фінансової залежності підприємства.

Для повнішого та глибшого вивчення структури капіталу автором проведено аналіз фінансових коефіцієнтів із застосуванням наступних показників: коефіцієнта фінансової автономії, коефіцієнта заборгованості, коефіцієнта короткотермінової заборгованості, коефіцієнта співвідношення позиченого та власного капіталу, коефіцієнта співвідношення довготермінового позиченого капіталу та всього довготермінового капіталу, коефіцієнта співвідношення короткотермінового позиченого капіталу та власного капіталу (таблиця 1).

Таблиця 1

Показники фінансової стійкості та платоспроможності спиртових заводів Тернопільської області станом на 31.12.2003 р.

Це дало можливість оцінити формування капіталу підприємств за рахунок різних джерел, визначити рівень їх фінансової стійкості та платоспроможності.

Ефективне використання капіталу передбачає раціональне використання як основного, так і оборотного капіталу. Проте, на відміну від основного капіталу, оборотний легше піддається трансформації та управлінню. Коригуючи обсяг оборотного капіталу до необхідного рівня, можна зменшити потребу в ньому за короткий термін часу й поліпшити показники прибутковості підприємства.

У роботі проведено аналіз показників оборотного капіталу, який в першу чергу піддається впливу внаслідок змін в структурі фінансування.

За допомогою показників обсягів оборотного капіталу, чистого оборотного капіталу, власного оборотного капіталу, коефіцієнта забезпеченості матеріальних запасів власним оборотним капіталом, коефіцієнта забезпеченості підприємства власними коштами, коефіцієнта маневрування, коефіцієнта чистого оборотного капіталу в роботі досліджено й оцінено адекватність вибору джерел формування капіталу структурі активів підприємства та ступінь сприйняття ризику керівництвом підприємства для застосування відповідної політики фінансування.

Результати аналізу структури капіталу, показників фінансової стійкості та платоспроможності, оцінки показників оборотного капіталу є свідченням ефективності використання наявних коштів і передумовою визначення доцільності їх використання для підвищення рентабельності власного капіталу. У дисертації запропоновано застосування показника необхідного рівня оборотного капіталу, який відображає його оптимальний розмір (рис. 4).

Рис. 4. Динаміка показників оборотного капіталу підприємства за 2002 - 2003 рр. (за матеріалами Зарубинського спиртового заводу)

Це дало можливість спрогнозувати майбутню потребу в коштах залежно від заданого масштабу діяльності підприємства, що здійснено в наступному розділі дисертації.

Для підвищення ефективності роботи підприємств й обґрунтування управлінських рішень доцільно провести оцінку структури капіталу з точки зору його вартості. Показником такої оцінки є показник середньозваженої вартості капіталу, який визначається як середня арифметична зважена величина вартості окремих елементів капіталу.

За результатами дослідження середньозваженої вартості капіталу Зарубинського, Борщівського, Козлівського, Хоростківського спиртових заводів оцінено її динаміку та визначено вплив структурних зрушень капіталу й цінового фактору на неї.

Витрати на відшкодування вартості позиченого капіталу є абсолютним виразом середньозваженої вартості капіталу підприємства та в сукупності з амортизаційними виплатами мають безпосередній вплив на розмір прибутку від звичайної діяльності, показники ліквідності та платоспроможності підприємства.

Автором запропоновано ввести показник межі платоспроможності, як необхідної умови забезпечення платоспроможності підприємства:

EBIT - INT-0, (1)

де EBIT - сума прибутку від звичайної діяльності до вирахування фінансових витрат і податку на прибуток (далі прибуток) за аналізований період, в гривнях;

INT - витрати, пов'язані з виплатою відсотків за користування позиченим капіталом, в гривнях;

st - суми амортизаційних виплат позиченого капіталу, що підлягають виплаті в досліджуваному періоді, в гривнях;

Т - ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом.

Одним із найбільш актуальних питань в сфері формування капіталу підприємства є визначення такої його структури, яка б дозволила досягнути основної мети діяльності підприємства.

Існуюча методика обчислення оптимальної структури капіталу підприємства орієнтована на відповідний рівень обсягу реалізації продукції та не дозволяє визначити максимально допустимий обсяг капіталу, що формується із короткотермінових джерел. Зважаючи на це, для обґрунтування вибору оптимальної структури капіталу при коливанні рівня обсягу реалізації, автором запропоновано ввести загальний коефіцієнт еластичності, який відображає вплив зміни обсягу реалізації продукції на зміну показника рентабельності власного капіталу. Допустимий розмір короткотермінового капіталу визначається виходячи з межі платоспроможності (формула (1)).

Для визначення доцільності застосування оптимальної структури капіталу, обчисленої за статичним підходом при умові коливання обсягу реалізації продукції автором запропоновано ввести показник "межа байдужості", який показує такий рівень реалізації продукції, при якому рівень показника рентабельності власного капіталу залишається незмінним, незважаючи на джерела походження капіталу, що використовуються в фінансово-господарській діяльності підприємства. Формула для визначення межі байдужості має вигляд:

S_indif = , (2)

де S_{indif -} обсяг реалізації продукції на межі байдужості, в гривнях;

VC - загальні змінні витрати, в гривнях;

- середньорічний обсяг власного капіталу при діючій структурі, в гривнях;

- середньорічний обсяг власного капіталу при оптимальній структурі, в гривнях;

FC - постійні операційні витрати, в гривнях;

INT₁ - фінансові витрати за користування позиченим капіталом при заданій структурі капіталу, в гривнях;

INT₂ - фінансові витрати на обслуговування позиченого капіталу при оптимальній структурі, в гривнях.

Ефективне управління капіталом слід ототожнювати не лише з контролем за його рухом, але й можливістю планування майбутньої потреби в ресурсах, виявленню невикористаних внутрішніх резервів мобілізації капіталу. Тому наступним етапом дослідження є обґрунтування потреби підприємства в капіталі та виявлення факторів, що її визначають.

У третьому розділі "Фінансове проектування та вдосконалення системи управління капіталом" запропоновано методику аналізу, визначено алгоритм та побудовано модель розрахунку потреби підприємства в капіталі.

Особливістю аналізу потреби підприємства в зовнішньому фінансуванні є розгляд явищ, процесів господарської діяльності з точки зору майбутнього, тобто перспективи розвитку. Така перспективна оцінка базується на фактах минулого та нинішнього фінансового стану суб'єкта господарювання, а її метою є знаходження ключових елементів, що найбільш ймовірно вплинуть на його майбутній фінансовий стан.

Автор вважає за необхідне проведення аналізу потреби в капіталі як логічного завершення аналізу формування капіталу. Здійснення досліджень в заданому напрямку виявляє предикативну роль результатів аналізу формування капіталу для фінансового планування.

Для прогнозування обсягу реалізації продукції було використано метод середньої геометричної, проведено вирівнювання динамічного ряду та побудовано лінію тренду. Щільність та надійність прогнозованих даних перевірена за допомогою коефіцієнта кореляції і критеріїв Фішера та Стьюдента. На підставі цих даних за допомогою коефіцієнта еластичності прибутку від звичайної діяльності до вирахування фінансових витрат та оподаткування відносно змін в обсязі реалізації продукції були спрогнозовані фінансові результати від звичайної діяльності на прикладі Зарубинського спиртового заводу.

В процесі аналізу визначено розмір потреби в активах, необхідних для забезпечення виробництва певної кількості продукції підприємства. Розрахунок потреби в оборотному капіталі здійснювався шляхом прогнозування операційних витрат в діапазоні планового горизонту за допомогою регресійного аналізу. Потреба в основному капіталі визначена залежно від ступеня використання виробничих потужностей та нормативного значення показника фондомісткості продукції. Зіставлення прогнозованої потреби в активах з наявним обсягом капіталу дозволило визначити потребу в додатковому капіталі.

Автором запропоновано при розрахунку потреби в додатковому капіталі використовувати показники темпу внутрішнього росту та темпу стійкого росту, які дають можливість визначити взаємозв'язок між операційною ефективністю, ефективністю використання активів, політикою виплат з прибутку та фінансовою політикою при збереженні структури капіталу підприємства.

Для визначення залежності підприємства в капіталі від зміни основних чинників запропоновано провести аналіз чутливості. Метою його проведення є використання змін заданих параметрів для визначення потреби в капіталі в умовах невизначеності.

Для оптимального вибору джерел формування капіталу в дисертаційній роботі досліджено зміну граничної вартості капіталу, що дає можливість оцінити вплив управлінських рішень на середньозважену вартість капіталу підприємства.

Гранична вартість капіталу, за визначенням автора, є середньозваженою вартістю кожної нової гривні капіталу, яку отримує підприємство в своє розпорядження.

Для розрахунку потреби в капіталі пропонується застосування алгоритму розв'язку аналітичної задачі за розробленою методикою з метою забезпечення можливості здійснення розрахунків автоматизованим способом. Для цього автором запропоновано використати імітаційну модель розрахунку потреби підприємства в капіталі, яка складається з дев'яти секторів: галузевого обсягу реалізації, виробництва, капіталу, цін, реалізації і витрат, фінансових результатів, оцінки ризику, вартості капіталу, потреби в додатковому капіталі.

Алгоритм розрахунку потреби в капіталі може бути доповнений макроекономічними прогнозами тенденцій розвитку та коливання кон'юнктури ринку, а запропонована імітаційна модель легко модифікується в оптимізаційну.

Розроблена імітаційна модель є достатньо адаптованою щодо автоматизації розрахунків і є доцільною для застосування в стратегічному аналізі, аналізі чутливості та може бути використана в системі автоматизованого управління процесами формування і використання капіталу підприємства.

Реалізація моделі за наведеним алгоритмом дозволяє автоматизувати розрахунок потреби в капіталі підприємства на всіх стадіях дослідження, а її втілення забезпечить прискорення пошуку оптимальних варіантів управлінських рішень щодо використання окремих джерел для формування капіталу.

Висновки

7. Ярощук О.В. Особливості визначення фінансових ресурсів підприємств // Праці Першої міжнародної другої всеукраїнської наукової конференції студентів та молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". - Частина 1. - Донецьк: ДонНУ. - 2001. - С.233-235.

8. Ярощук О.В. Аналітичне обґрунтування потреби у фінансових ресурсах // Всеукраїнська науково-практична студентська конференція "Проблеми адаптації обліку, статистики, аналізу та аудиту в Україні до міжнародних стандартів". - Київ: КНЕУ. - 2002. - С. 204 - 206.

9. Ярощук О.В. Моделювання потреби підприємства в додаткових фінансових ресурсах // Вісник ТАНГ: Економіко-математичне моделювання. Випуск 13. - Тернопіль: Економічна думка. - 2003. - С.69 - 79.

10. Ярощук О.В. До питання про доцільність використання окремих джерел для формування капіталу підприємства // Збірник наукових праць Першої Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених "Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті". - Тернопіль: Економічна думка - 2004. - С.621-625.

Анотація