Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет

Зятковська Лідія Ігорівна

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету, завдання, предмет та об'єкт дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 “Теоретичні засади фінансування екологічно безпечного виробництва” розкрито економічну сутність екологічно безпечного виробництва, визначено засади його фінансування та методи фінансового забезпечення інвестицій екологічного спрямування в промисловості.

За результатами проведеного дослідження теоретичних основ екологічно безпечного виробництва критично оцінено наявні його дефініції в економічній літературі та сформульовано авторське визначення тих понять, що становлять основу термінології фахівців з питань екологічної безпеки.

Дисертант дійшов до висновку, що, враховуючи результати порівняльного аналізу дефініцій у нормативно-правових документах, поняття екологічної безпеки виробництва має враховувати такі базові поняття, як: об'єкт, що призводить до настання екологічного ризику; стан навколишнього середовища; відшкодування збитків правосуб'єктним особам.

Практичне вирішення екологічних проблем і підвищення екологічної безпеки промислового виробництва, зокрема, потрібно пов'язувати із сукупністю технологічних, правових і економічних факторів. Визначаючи рівень екологічної безпеки промислового виробництва, доцільно враховувати такі її ознаки : 1) характер екологічної безпеки виробництва; 2) спосіб її підтримання; 3) ступінь забруднення навколишнього середовища; 4) сферу розповсюдження екологічно брудного виробництва; 5) тривалість періоду забруднення навколишнього середовища; 6) методи фінансування.

Авторське розуміння сутності фінансування екологічно безпечного виробництва базується на забезпеченні фінансовими ресурсами інноваційної діяльності як однієї з форм інвестиційної діяльності, спрямованої на впровадження нової, ресурсозберігаючої технології, призначеної для поліпшення соціального і екологічного становища. Поліпшення фінансування такого виробництва пов'язується із використанням форм державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств, яке здійснюється шляхом: 1) застосування податків і зборів з диференціацією суб'єктів і об'єктів оподаткування, податкових ставок і пільг; 2) проведення кредитної та амортизаційної політики; 3) надання фінансової допомоги підприємствам за рахунок бюджетних коштів; 4) інших форм, спрямованих на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва (запровадження державних норм та стандартів, проведення державної експертизи інвестиційних програм та проектів будівництва, технологій тощо).

У процесі дослідження методів фінансування екологічно безпечного виробництва (самофінансування, бюджетного фінансування, кредитування) основну увагу приділено самофінансуванню (внутрішньому фінансуванню) підприємств. Автор дає визначення “самофінансування”, що відображає головну його ознаку - використання підприємством для проведення простого і розширеного відтворення власних внутрішніх фінансових ресурсів і фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, які приєднуються підприємством до власних на праві власності або господарського відання. Автором запропоновано класифікацію самофінансування за такими ознаками:

1. Залежно від джерел фінансування - на чисте і валове. Основним джерелом чистого самофінансування, якого є частина прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства на праві власності або повного господарського відання, після сплати до бюджету податків та виплати дивідендів акціонерам. Валове самофінансування включає наступні фінансові ресурси: частину прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток); амортизаційні відрахування; кошти, що прирівнюються до власних, а також кошти, отримані від розміщення додаткових емісій цінних паперів за номінальною вартістю; емісійний дохід; асигнування з бюджету, які надаються на безповоротній основі; кошти організацій, що стоять вище за перерозподілом з централізованих фінансових резервів тощо.

2. Залежно від мети фінансування діяльності підприємств - на самофінансування з метою підтримання рівня виробництва та з метою забезпечення його зростання. Самофінансування з метою підтримання рівня виробництва забезпечується коштами у межах нарахованої суми амортизаційних відрахувань. З економічної точки зору сума амортизаційних відрахувань відповідає потребі у ресурсах, необхідних для простого відтворення. Самофінансування з метою підтримання рівня виробництва необхідно насамперед розглядати як відтворення основного капіталу в частині основних засобів і нематеріальних активів. Самофінансуванню з метою зростання виробництва (валовому) властиве використання таких фінансових ресурсів: амортизаційні відрахування + чистий прибуток + нерозподілений прибуток минулих періодів + резервний капітал, що створюється за рахунок чистого прибутку + кошти засновників + інші кошти.

Визнаючи самофінансування основним методом фінансування екологічно безпечного виробництва в частині фінансування інвестицій екологічного спрямування, важливо обґрунтувати його ресурсне забезпечення. Насамперед це стосується власних фінансових ресурсів підприємства. Дослідження економічної природи фінансових ресурсів показало, що нині немає чіткого окреслення джерел їх формування. Критичний аналіз класифікаційних ознак фінансових ресурсів підприємств за джерелами їх формування дозволяє стверджувати, що основними джерелами формування фінансових ресурсів є власні кошти і активи, якими суб'єкти господарювання користуються на праві власності або за згодою власника, тобто на праві господарського відання. Отже, фінансові ресурси - це власні і прирівняні до власних кошти та фінансові активи, які перебувають у розпорядженні підприємств на праві власності або на праві господарського відання.

У розділі 2 “Аналіз фінансування інвестицій екологічного спрямування на підприємствах цукрової промисловості” розглянуто техніко-виробничі особливості цукрових підприємств та їх вплив на екологічну безпеку виробництва продукції, проведено аналіз забезпечення фінансування інвестицій екологічного призначення за рахунок внутрішніх та зовнішніх джерел.

Цукрові підприємства є екологічно небезпечним виробництвом, це пов'язане з технологічними процесами і супроводжується забрудненням атмосферного повітря, забрудненням водних ресурсів стічними водами, забруднення земельних угідь.

Результати дослідження показали, що на цукрових підприємствах має місце незадовільна технологічна структура інвестицій, у тому числі й екологічних. Для активізації інвестиційної діяльності екологічного спрямування на цукрових підприємствах пропонується розмежовувати фінансування створення і модернізації основних засобів, які негативно впливають на навколишнє середовище, та основних засобів, призначених для нейтралізації шкідливих речовин, що забруднюють водні ресурси та викидаються в атмосферу. Із зважанням на такі підходи до поділу основних засобів, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища, запропоновано переглянути структуру джерел фінансування інвестицій за цими напрямками. Так, для фінансового забезпечення оновлення і модернізації активної частини основних виробничих засобів доцільно поєднувати внутрішнє фінансування (за рахунок чистого прибутку і амортизаційних відрахувань) із списанням частини витрат капітального характеру на виробничу собівартість продукції. Поліпшення основних засобів екологічного призначення, яке не передбачає демонтування і заміни їх на ефективніші, а вимагає підтримування у робочому стані, рекомендовано виконувати шляхом проведення капітальних ремонтів із елементами модернізації.

Аналіз формування фінансових ресурсів цукрових підприємств Тернопільської області підтверджує, що найбільш доцільним методом фінансування інвестицій екологічного спрямування є внутрішнє фінансування, незважаючи на низький рівень прибутковості, який нині залежить від багатьох факторів: високої вартості сировини та її незадовільної якості, енергоносіїв, транспортних витрат; застарілої технології виробництва цукру; зношеності основних виробничих засобів. Обсяг власних фінансових ресурсів підприємств з виробництва цукру представлено у табл. 1.

Таблиця 1. Власні фінансові ресурси підприємств з виробництва цукру Тернопільської обл. у 2000 - 2003 рр.

Встановлено, що особливістю, яка має враховуватися при самофінансуванні в цукровій промисловості, у тому числі й на досліджуваних підприємствах, є значна диференціація підприємств за технічним і технологічним станом. Це означає, що в цукровій промисловості значну увагу необхідно приділяти формуванню амортизаційних відрахувань як основного джерела внутрішнього фінансування відтворювальних процесів та віднесенню частини інвестиційних витрат на капітальний ремонт основних засобів (що списуються на виробничу собівартість продукції).

Оцінка власної фінансової ресурсної бази цукрових підприємств свідчить, що її не можна визнати головним джерелом фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, у тому числі й екологічного спрямування. Результати проведеного аналізу прибутковості досліджуваних підприємств показали, що тільки з 2003 р. фінансовий стан цукрових підприємств набуває тенденції до поліпшення.

Залучення коштів засновників (акціонерів) у період зміни організаційно правових форм і власників на підприємствах цукрової галузі (2001 - 2002 рр.), вирішення проблем забезпечення виробництва власною сировиною, незначне зниження собівартості цукру привели до помітного поліпшення значень основних індикаторів надійності та кредитоспроможності цукрових підприємств Тернопільської області, передбачених Положенням НБУ. Це означає, що в найближчій перспективі можливе розширення банківського кредитування цукрових підприємств і позичені ресурси стануть важливим джерелом оновлення основних виробничих засобів, реалізації інноваційних та екологічних проектів.

Дослідження фінансового забезпечення інвестицій екологічного спрямування показало, що в умовах структурної перебудови економіки можливості державного фінансування екологічних проектів, капітальних ремонтів екологозахисних основних засобів і поточних витрат на підтримування їх у належному стані суттєво обмежені. У роботі доведено, що ,,екологічна” складова податково-бюджетної системи в Україні має яскраво виражений фіскальний характер і спрямована, здебільшого, на поповнення бюджетних коштів. Централізація екологічних платежів у державному і місцевих бюджетах не сприяє проведенню активної екологічної політики на місцях. Кошти, які централізуються, втрачають ознаки цільового призначення, що в результаті призводить до виділення коштів на фінансування екологічних заходів за залишковим принципом.

Отже, можна констатувати, що у фінансовій політиці держави не враховано негативного впливу на економіку екологічного мультиплікатора, що, на нашу думку, не сприяє підвищенню екологічної безпеки виробництва та збереженню і виробництву екологічно чистої продукції в Україні.

З метою створення передумов для посилення позитивного впливу основних засобів, призначених для охорони навколишнього природного середовища, на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва, автором вперше запропоновано створення на рівні суб'єктів підприємницької діяльності в цукрової галузі екологічних фондів підприємств для фінансування основних засобів екологічного призначення. Запропоновано джерелом формування екологічних фондів підприємств визначити амортизаційні відрахування на засоби екологічного призначення та відрахування від чистого прибутку. Для створення на практиці екологічних фондів підприємств доцільно внести доповнення у чинне податкове законодавство і положення (стандарти) обліку щодо регламентації використання вказаної вище частини амортизаційних відрахувань та самостійного вибору підприємством методу їх нарахувань. Насамперед йдеться про обов'язкове спрямування таких амортизаційних відрахувань на створення екологічних фондів підприємств з наступним їх цільовим використанням.

У розділі 3 “Шляхи вдосконалення фінансування екологічно безпечного промислового виробництва” розроблено пропозиції щодо подальшого його вдосконалення, які відповідають механізмові державного і ринкового регулювання рівня екологічної безпеки, що формується в Україні, і передбачають використання не лише фінансових методів, а й інституційного забезпечення (екологічних фондів), створюваних і підтримуваних державою у вигляді елементів ринкової інфраструктури.

При обґрунтуванні заходів посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва доведено, що основними мають стати заходи, здатні змінити спрямованість фіскальних інструментів із забезпечення отримання державою компенсації за нанесення екологічних збитків підприємствами - забруднювачами навколишнього середовища - на отримання вигоди промисловим виробництвом, яке підвищує екологічну безпечність виробництва і виготовляє екологічно чисту продукцію, яка відповідає міжнародним екологічним стандартам і не спричиняє негативного впливу на навколишнє середовище і здоров'я персоналу. В роботі обґрунтовано, що до таких заходів слід віднести: витрати бюджетів усіх рівнів (пряме фінансування) на екологічні потреби підприємств промисловості, здійснення державних закупівель продукції, витрати фондів охорони навколишнього природного середовища, екологічне оподаткування і податкове стимулювання, фінансові санкції за порушення екологічного законодавства.

У роботі встановлено законодавчу обмеженість можливості проведення ефективної амортизаційної політики промисловими підприємствами. Неузгодженість чинних методів нарахування амортизації у сферах податкового і бухгалтерського обліку не дозволяє її ефективно застосовувати на відшкодування витрат на придбання і створення основних засобів екологічного призначення. Підвищення ефективності амортизаційної політики підприємств можливе за умови надання їм можливості обирати методи нарахування амортизації відповідно до окремих видів основних засобів (екологічних), періоду їх застосування, рівня операційних витрат і прибутковості та цільового використання амортизаційних відрахувань. Саме створення таких умов, які тільки частково передбачені чинним законодавством, може позитивно вплинути на підвищення рівня фінансового забезпечення підприємствами інвестиційної діяльності екологічного спрямування підприємств. Дослідження норм чинного екологічного і податкового законодавства щодо надання податкових пільг підприємствам - забруднювачам навколишнього середовища, - показало, що їх усунення може відбутися тільки за умови узгодження переліку чинних податкових і задекларованих в екологічному законодавстві податкових пільг щодо оподаткування операцій, пов'язаних із охороною навколишнього середовища.

Насамперед це стосується операцій із придбання та заміни основних засобів екологічного призначення. Незважаючи на суттєве збільшення підприємствами і організаціями відрахувань до фондів охорони навколишнього природного середовища, за період з 1998 р. до 2002 р. їх частка у ВВП є незначною (табл.2).

Таблиця 2. Надходження та використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища в Україні у 1998 - 2002 рр.

Це свідчить про те, що ресурсів, сконцентрованих державою, недостатньо для проведення екологічних заходів у належних обсягах.

За результатами оцінки формування і використання екологічних фондів усіх рівнів доведено, що доцільними є інституційні зміни. Саме тому, запропоновано створити позабюджетний фонд охорони навколишнього природного середовища - Національний екологічний фонд (НЕФ), сформований на засадах об'єднання фондів різного рівня зі статусом юридичної особи. Самостійність НЕФ може забезпечити не тільки оптимальні варіанти формування доходної частини бюджетів різних рівнів екологічних фондів і напрямки використання централізованих коштів за цільовим призначенням, а й дозволити отримувати інвестиційні доходи шляхом тимчасового використання вільних коштів вказаного фонду в фінансових операціях. Умовам фінансування екологічних проектів на підприємствах за рахунок екологічних фондів слід надати характеру венчурних. Додатковими джерелами формування запропонованого фонду доцільно визначити: плату суб'єктів господарювання (серед них підприємства за участю іноземного капіталу) за розміщення на території України екологічно шкідливих виробництв; частину збору (плати) за ввезення на територію України застарілих і тих, що були в експлуатації транспортних засобів та промислового обладнання; а також товарів, які містять шкідливі речовини і негативно впливають на природне середовище і здоров'я населення. Аналіз інституціональної структури страхового ринку України дозволяє зробити висновки, що нині необхідні створення і організація діяльності інституцій, пов'язаних з екологічним страхуванням. Відповідно до норм чинного страхового законодавства реальним є створення: Екологічного страхового фонду України (ЕСФУ) - об'єднання страховиків типу страхового пулу як юридичної особи. Така організаційна структура фонду дозволить об'єднати фінансові ресурси державних та недержавних страхових компаній з метою компенсації збитків третім особам і фінансування екологічно-захисної та відновлювальної діяльності. Автором звернено увагу на необхідність розширення практики використання екологічного страхування як нетрадиційного методу забезпечення підприємств фінансовими ресурсами для відновлення виробництва і відшкодування збитків за пошкодження майна та погіршення стану здоров'я людей від екологічного забруднення, а саме на необхідність: а) при страхуванні екологічної відповідальності вважати небезпечним не тільки випадкове, раптове, а й поступове забруднення навколишнього природного середовища; б) доповнити статті Закону України ,,Про страхування” такими його видами: страхування відповідальності джерел підвищеної екологічної небезпеки; майнове страхування (на випадок заподіяння шкоди майну у результаті екологічної аварії); особове страхування життя та страхування на випадок втрати здоров'я громадянами внаслідок екологічного забруднення.

ВИСНОВКИ

цукровий інвестиція екологічний фінансування

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо фінансування екологічно безпечного виробництва. Результати проведеного дослідження наступні:

1. На основі результатів порівняльного аналізу дефініцій екологічної безпеки зроблено висновок, що її визначення має враховувати такі базові ознаки, як: об'єкт, що призводить до настання екологічного ризику; стан навколишнього середовища; відшкодовування збитків правосуб'єктним особам. Виходячи із цього, запропоновано уточнене визначення екологічної безпеки виробництва. Екологічна безпека виробництва - це технічний і технологічний стан виробництва, що виключає дії та процеси, пов'язані з настанням ризику, який прямо чи опосередковано призводить до нанесення збитків природному середовищу, матеріальним об'єктам правосуб'єктних осіб та шкоди здоров'ю населення й персоналу і передбачає забезпечення відшкодування нанесеної їм шкоди від аварійного і поступового екологічного забруднення, що виникло в процесі виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг.

2. На основі аналізу й узагальнення наукових підходів до визначення сутності самофінансування запропоновано визначення самофінансування, яке відображає головну його ознаку - використання підприємством для проведення простого і розширеного відтворення власних внутрішніх фінансових ресурсів і фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, які приєднуються до них, на праві власності або на праві господарського відання.

3. За результатами аналізу формування фінансових ресурсів цукрових підприємств Тернопільської області визначено, що найбільш доцільним методом фінансування інвестицій екологічного спрямування є внутрішнє фінансування (самофінансування), незважаючи на низький рівень прибутковості, який на сьогодні залежить значною мірою від зовнішніх факторів. Застосування самофінансування на досліджуваних підприємствах спостерігається в умовах значної диференціації підприємств за технічним і технологічним станом. Отже, у цукровій промисловості значну увагу належить приділяти нарахуванню амортизаційних відрахувань, які є основним джерелом внутрішнього фінансування відтворювальних процесів.

4. На підставі ресурсного забезпечення самофінансування (внутрішнього фінансування) запропоновано нову класифікацію самофінансування за ознаками: а) залежно від джерел фінансування (чисте і валове); б) залежно від мети фінансування діяльності підприємств (підтримання рівня виробництва і підтримання зростання виробництва). Запропонована класифікація дозволить поліпшити управління фінансовими ресурсами підприємства.

5. У сучасних умовах структурної перебудови економіки можливості державного фінансування екологічних проектів та проведення капітальних ремонтів основних засобів екологічного призначення і поточних витрат на підтримання їх у належному стані суттєво обмежені. ,,Екологічна” складова податково-бюджетної системи в Україні має яскраво виражений фіскальний характер і спрямована, здебільшого, на поповнення бюджетних коштів. Централізація збору за забруднення навколишнього природного середовища у державному і місцевих бюджетах не сприяє проведенню активної екологічної політики на місцях. Аналіз використання коштів фондів охорони навколишнього природного середовища свідчить про відсутність фінансування заходів з підвищення екологічної безпеки виробництва. Тому доцільним є створення на рівні підприємств екологічних фондів, які б формувалися за рахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення та відрахувань від чистого прибутку. Створення екологічних фондів на підприємствах вимагає законодавчого забезпечення в частині регламентації нарахування і цільового використання амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення.

6. Визначено шляхи посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва, які здатні змінити її спрямованість від отримання державою у встановлених нею межах компенсацій за нанесення екологічних збитків підприємствами-забруднювачами на стимулювання, підтримання і зниження рівня екологічного забруднення. Реалізація такого напрямку посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва можлива за наступних умов: змін пропорцій у використанні фондів охорони навколишнього природного середовища на користь збільшення витрат, пов'язаних зі зниженням негативної дії джерел екологічної загрози; формування екологічних фондів підприємств; застосування прискореної амортизації основних засобів екологічного призначення; розширення практики закупівлі екологічно чистої продукції за державні кошти.

7. Встановлено наявність законодавчого гальмування вироблення ефективної амортизаційної політики промисловими підприємствами, і серед них підприємствами - забруднювачами навколишнього середовища. Насамперед це стосується неузгодженості чинних методів (податкового і бухгалтерського) нарахування амортизації, яка стримує темпи відшкодування витрат на придбання основних засобів і створення екологічних фондів. Вирішення цієї проблеми можливе шляхом надання підприємствам можливості обирати методи нарахування амортизації відповідно до виду основних засобів екологічного призначення, ефективного терміну їх експлуатації, рівня операційних витрат і прибутковості та цільового використання амортизаційних відрахувань.

8. Обґрунтовано шляхи узгодження норм чинного екологічного і податкового законодавства щодо надання податкових пільг підприємствам -забруднювачам навколишнього середовища. Запропоновано: а) узгодити перелік чинних податкових і задекларованих в екологічному законодавстві податкових пільг щодо оподаткування операцій, пов'язаних з екологічною безпекою виробництва; б) з метою посилення впливу штрафних санкцій на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва змінити джерело їх сплати - чистий прибуток, який у більшості промислових підприємств відсутній значною мірою через об'єктивні причини, - на прибуток від звичайної діяльності до оподаткування.

9. За результатами оцінки формування і використання фондів охорони навколишнього природного середовища України всіх рівнів доведено, що доцільними є інституційні зміни. Тому запропоновано вдосконалити засади створення позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища зі статусом юридичної особи - Національного екологічного фонду (НЕФ). Самостійність НЕФ має забезпечити надходження екологічних платежів від підприємств-забруднювачів, отримання інвестиційних доходів та інших надходжень. За фондом доцільно закріпити і законодавчо ввести надходження від операцій, які пов'язані з негативним впливом на екологічну безпеку держави (розміщення виробництва з метою випуску екологічно-брудної продукції на території України, ввезення застарілого обладнання і технологій та ін.).

10. На основі особливостей вітчизняного страхового ринку запропоновано створити Екологічний страховий фонд України (ЕСФУ) як об'єднання страховиків у формі страхового пулу із статусом юридичної особи за умови досягнення належної фінансової стійкості та прибутковості вітчизняних підприємств. Такому об'єднанню властиве створення: а) фонду страхових гарантій, призначеного для забезпечення платоспроможності об'єднання зі страхування екологічної відповідальності; б) фонду захисту потерпілих від екологічних наслідків, призначеного для розрахунку з потерпілими від екологічного забруднення. Така організаційна структура ЕСФУ дозволяє об'єднати фінансові ресурси державних і недержавних страхових компаній та поповнювати їх за рахунок інвестиційних доходів і координувати вибір оптимальних напрямків витрачання коштів як на компенсацію збитків третім особам, так і на фінансування екологічно-захисної та відновлювальної діяльності підприємств.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Зятковська Л. І. Інноваційні технології - важливий фактор промислового виробництва // Фінанси України. - 2001. - №11. - С. 62 - 65 . - 0,2 д. а.

2. Зятковська Л. І. Фінансова політика держави у розв'язанні екологічних проблем промислових підприємств // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 6 / Відп. ред. О. П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2001. - С. 409 - 411. - 0,3 д. а.

3. Зятковська Л. І. Аналіз впливу промислового виробництва на рівень екологічної безпеки України // Зб. наук. пр. - Вип. 10. - Тернопіль: Вид-во “Екон. думка” ТАНГ, 2001. - С. 151 - 155. - 0,4 д. а.

4. Зятковська Л. Фінансові методи державного регулювання екологічної безпеки промислових підприємств // Наукові записки Тернопільського держ. пед. Ун-ту ім. В. Гнатюка. Серія: економіка. - № 13. - Тернопіль, 2002. - С. 53 56. - 0,3 д. а.

5. Зятковська Л. Самофінансування екологічно безпечних проектів промислових підприємств // Ринок цінних паперів України. - 2003. - № 11 - 12. - С. 29 - 33. - 0,4 д.а.

6. Зятковська Л. І. Ефективність екологічного оподаткування і стимулювання екологічної безпеки в умовах трансформації економіки у ринкову // Зб. наук. пр. - Вип.. 13. - Тернопіль: Вид.-во “Економічна думка” ТАНГ, 2004 р. - С. 118 - 124. - 0,6 д. а.

7. Зятковська Л. Страхування екологічних ризиків промислових підприємств: перспективи розвитку в Україні // Вісник Тернопільської акад. нар. господарства - Вип. 2. - Тернопіль. - 2004 р. - С. 41 - 47. - 0,5 д. а.

В інших виданнях:

8. Зятковська Л. Самофінансування як метод фінансового забезпечення екологічної безпеки промислових підприємств // Тези доповідей Міжнар. наук. конф. “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія і сьогодення”. - Тернопіль, 2003. - С. 177 - 178. - 0,1 д. а.

9. Зятковська Л. І. Державне регулювання екологічної безпеки промислових підприємств: фінансові методи // “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум-2003”. Труды IV междунар. научно-практ. конф. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003. - С. 156 - 158. - 0,1 д.а.

10. Зятковська Л. І. Страхування екологічного ризику промислових підприємств // Зб. тез доп. VI Між нар. наук.-практ. конф. “Екологія. Людина. Суспільство” / - Київ, 2003. - С. 237. - 0,1 д. а.

11. Зятковська Л. І. Вплив фінансової політики держави на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва // Ефективність державного управління в контексті європейської інтеграції: Мат. наук.-практ. конф. Ч 2. - Львів: ЛІДУ НАДУ, 2004. - С. 178 - 181. - 0,2 д. а.

12. Зятковський І. В. та ін. Фінансова діяльність суб'єктів господарювання. Навч. посібник. - Тернопіль: “Екон. думка” ТАНГ. - 2003 (Розділ 2.3. Cамофінансування як метод фінансового забезпечення підприємств (товариств)” написано здобувачем одноосібно). - С. 81 - 93. - 0,8 д. а.

АНОТАЦІЯ

Зятковська Л. І. Фінансування екологічно безпечного виробництва та шляхи його вдосконалення (на матеріалах підприємств цукрової промисловості). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 2004.

У дисертаційній роботі науково обґрунтовано сутність екологічно безпечного виробництва, теоретичні засади організації фінансування діяльності підприємств, з'ясовано економічну сутність методів фінансування інвестицій екологічного спрямування та визначено шляхи вдосконалення фінансування екологічно безпечного виробництва на матеріалах підприємств цукрової промисловості. Розроблено методичні засади створення екологічних фондів на промислових підприємствах за рахунок амортизаційних відрахувань на основні засоби екологічного призначення та чистого прибутку для фінансування витрат капітального характеру, пов'язаних з підвищенням екологічної безпеки виробництва. Запропоновано заходи щодо посилення впливу фіскальної політики на підвищення екологічної безпеки промислового виробництва. Визначено шляхи удосконалення екологічного оподаткування в Україні. З урахуванням зарубіжного та вітчизняного досвіду фінансування заходів з підвищення екологічної безпеки промислового виробництва і, зокрема, виробництва цукру визначено напрямки щодо вдосконалення формування і використання державних і місцевих екологічних фондів та становлення і подальшого розвитку екологічного страхування в Україні.