Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Центр досліджень науково-технічного потенціалу

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОБГРУНТУВАННЯ ОСНОВНИХ НАПРЯМКІВ УЧАСТІ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУТІВ В РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Красовська Ольга Володимирівна

Київ - 2004

Анотація

Красовська О.В. Обґрунтування основних напрямків участі фінансових інститутів в розвитку інноваційної діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.02 - економіка та управління науково-технічним прогресом. Центр досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, Київ, 2004.

Дисертація присвячена проблемі створення адекватного механізму залучення фінансових інститутів України до процесу фінансового забезпечення інноваційної діяльності. У роботі визначено та обгрунтовано основні напрямки та перешкоди для участі фінансових інститутів в розвитку інноваційної діяльності. Визначено основні тенденції динаміки фінансового забезпечення науково-технічних робіт та інноваційної діяльності на промислових підприємствах з врахуванням інфляційної складової, а також суттєво доповнено дані до основних джерел фінансування інноваційної діяльності в малих та середніх підприємствах України. Запропоновано організаційно-методичний підхід щодо вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів на основі ітеративної оцінки показників результативності. Підготовлено рекомендації спрямовані на активізацію участі фінансових інститутів у розвитку інноваційної діяльності.

Ключові слова: інноваційна діяльність, економіка, управління, фінансове забезпечення, фінансові інститути, наука і технологія, венчурна діяльність, інноваційний проект.

Аннотация

Красовская О.В. Обоснование основных направлений участия финансовых институтов в развитии инновационной деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.02 - экономика и управление научно-техническим прогрессом. Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, Киев, 2004.

Диссертация посвящена проблеме создания адекватного механизма привлечения финансовых институтов Украины к процессу финансового обеспечения инновационной деятельности. В работе определены и обоснованы основные направления и препятствия для участия финансовых институтов в развитии инновационной деятельности.

Раскрыты роль, значение и основные функции финансового посредничества в современной экономической системе; роль разных финансовых институтов (в частности страховых компаний и негосударственных пенсионных фондов) как субъектов финансового посредничества и инновационной деятельности. Показано, что основными направлениями участия финансовых институтов в инновационной деятельности являются: а) непосредственное кредитование инвестиционно-инновационных проектов; б) участие в качестве инвесторов в разнообразных специализированных фондах (например, в венчурных), которые осуществляют кредитование инновационной деятельности; в) организационная помощь субъектам инновационной деятельности в проведении такой деятельности. Обосновано, что возможности финансовых институтов принимать участие в инновационной деятельности определяются в первую очередь способами привлечения финансовых средств, а также уровнем государственного регулирования направлений и объемов инвестиционной деятельности.

Проведено исследование кредитной деятельности коммерческих банков Украины, а также ряда других финансовых институтов (страховых компаний, негосударственных пенсионных фондов), на основании которого сделан вывод о достаточно низком уровне их привлечения к инновационным процессам, что обусловлено, прежде всего, отсутствием действенных стимулов для такого участия.

Разработан организационно-методический подход к усовершенствованию процедур финансирования инновационно-инвестиционных проектов, в основе которого лежат итеративные оценки показателей результативности с помощью проведения дополнительной переоценки параметров проекта на стадии завершения каждого этапа НИОКР. Предложенный подход позволяет финансовым институтам осуществлять более рациональную диверсификацию инвестиционно-кредитного портфеля между этапами создания инновационного продукта (услуги) и в свою очередь активизирует участие финансовых институтов в инновационных процессах.

Определены основные тенденции динамики финансового обеспечения научно-технических работ и инновационной деятельности с учетом инфляционного фактора, что позволило объективизировать официальные данные Госкомстата; на базе специализированного обследования малых и средних предприятий Украины существенно дополнены данные относительно основных источников финансирования инновационной деятельности МСП. Показано, что регулярное обследование инновационной деятельности малых и средних предприятий, аналогичное Европейскому инновационному обследованию, является необходимым составляющим элементом инновационного мониторинга.

Исходя из изучения работы основных финансовых институтов в сфере венчурной деятельности, сделан вывод о необходимости дальнейшего развития сектора венчурного финансирования в Украине; показано, что главными направлениями развития венчурного сектора являются в первую очередь обеспечение рациональности его инфраструктуры, разнообразия форм, а также адекватное законодательное обеспечение функционирования венчурного капитала.

Изучена возможность применения в Украине новой европейской системы показателей инновационной сферы при оценке финансового обеспечения инновационной деятельности; выделены три группы показателей с учетом возможности их прямого использования.

Предложен ряд рекомендаций в сфере законодательного обеспечения инновационной деятельности, усовершенствования статистических норм, которые будут способствовать процессу активизации участия финансовых институтов в этой деятельности. Обоснована необходимость построения механизма активизации участия финансовых институтов в инновационной деятельности на трех взаимосвязанных уровнях: государственном; уровне финансовых институтов, а также непосредственно на уровне производителей инновационных продуктов (услуг).

Ключевые слова: инновационная деятельность, экономика, управление, финансовое обеспечение, финансовые институты, наука и технология, венчурная деятельность, инновационный проект.

Annotation

Krasovska O.V. Justification of the Main Directions of Financial Institutions Participation in the Innovational Activity Development. - Manuscript.

The dissertation on obtaining a scientific degree of the Candidate of Economic Sciences (Specialization 08.02.02 - Economics and Management of Scientific and Technological Progress). Dobrov Centre for Scientific and Technological Potential and Science History Studies, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2004.

The dissertation is devoted to the problem of creation of an adequate mechanism to involve financial institutions in financing of innovation activity. In dissertation the main directions and obstacles in the participation of financial institutions in the development of innovation activity were identified and justified. The main trends in the dynamics of the financial support of scientific and technological and innovation activities of industrial enterprises were identified the inflation factor taken into account; the data on the main sources of finance for innovation activity at small and medium enterprises of Ukraine were significantly completed. Organizational and methodological approach for the improvement of the procedures of financial support of innovation and investment projects based on indicators of iterative evaluation of results were elaborated. Recommendations on activization of the participation of financial institutes in innovation development were prepared.

Key words: innovation activity, economy of R&D, management, innovation financing, financial institutions, science and technology, venture activity, innovation project.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з особливостей сучасного стану інноваційної діяльності в Україні є її фінансування переважно за рахунок власних коштів підприємств-інноваторів (наприклад, у 2002 р. інноваційна діяльність промислових підприємств була на 71,1% профінансована за рахунок власних коштів). Але реально дозволити собі спрямовувати кошти на інноваційну діяльність може лише незначна частина підприємств. Тому в Україні питома вага інноваційно активних підприємств у три-чотири рази нижча, ніж у країнах ЄС. Разом з тим слід відмітити, що зростання промислового виробництва, яке спостерігається в Україні останніми роками, супроводжується погіршенням фінансових результатів як підприємств, так і промисловості в цілому, тобто можливості підприємств вкладати свої кошти в інновації є досить обмеженими. Виходячи з того, що реалізація інноваційної моделі економічного розвитку потребує значних фінансових витрат, необхідно суттєво розширити можливості інвестування в інноваційну діяльність. Як свідчить світова практика, одним з найбільш ефективних способів фінансової підтримки інноваційної діяльності є її кредитування фінансовими установами. Оскільки в Україні така система підтримки інноваційної діяльності розвинута вкрай недостатньо, особливого значення набуває розробка механізму залучення фінансових інститутів до розвитку інноваційної діяльності.

Проблемі організаційно-економічного та фінансового забезпечення інноваційної діяльності присвячена значна кількість наукових праць як вітчизняних, так і закордонних дослідників. Зокрема, в Україні ще Г.М. Добров наголошував на тому, що виважена інвестиційна політика є основою для прискорення НТП. Пізніше дослідженням інноваційних факторів та складових економічного зростання, проблем формування адекватної інноваційної політики України займалися Александрова В.П., Бажал Ю.М., Безчасний Л.К., Богорош О.Т., Булкін І.О., Геєць В.М., Лапко О.О. та ін.

Цими авторами розглянуто широке коло питань, які стосуються, з одного боку, організаційно-економічного забезпечення інноваційної діяльності, а з іншого, - окремих джерел її фінансування. У той же час слід відмітити, що в багатьох дослідженнях їх об'єктом виступають великі промислові підприємства, тоді як майже не вивчене питання фінансового забезпечення інноваційної діяльності малих та середніх підприємств (МСП). Крім того, при здійсненні аналізу динаміки фінансування інноваційної діяльності у багатьох випадках не повністю враховується інфляційний фактор, що зменшує об'єктивність такого аналізу. У напрямку дослідження участі фінансових інститутів в економічній та інноваційній діяльності переважна більшість праць зосереджена на проблемі функціонування комерційних банків, які є провідними, але не єдиними учасниками фінансового ринку. І навпаки, коли об'єктом дослідження виступає широке коло фінансових інститутів, практично не враховується специфіка інноваційної діяльності. Таким чином, можна зробити висновок, що проблему залучення фінансових інститутів до розвитку інноваційної діяльності в Україні досліджено недостатньою мірою. Саме це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках тематики науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, а саме: планової теми відділу системних досліджень науково-технічного потенціалу “Удосконалення науково-методичних засад оцінювання з метою об'єктивізації інформації щодо стану та розвитку науково-технологічної сфери” (номер державної реєстрації 0101U002615); проектів, виконаних на замовлення Міністерства освіти і науки України, “Розробка основних засад формування та механізмів реалізації державної науково-технологічної політики для забезпечення переведення економіки України на інноваційний шлях розвитку” (ДП/97-2003), “Розробка інструментарію оцінки ефективності технологічного трансферу для управління інноваційним розвитком” (ДП/173-2003), а також міжнародних наукових проектів “Інновації, малі та середні підприємства та економічний розвиток в Україні та Білорусі” (проект INTAS №99-0943), “Жіноче підприємництво в країнах з перехідною економікою: приклад України, Молдови та Узбекистану” (проект INTAS №00-0843).

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи - визначити і обґрунтувати основні напрямки участі фінансових інститутів України у розвитку інноваційної діяльності в країні та розробити організаційно-методичний інструментарій активізації такої участі.

Зазначена мета окреслила коло наступних задач дослідження:

- провести комплексний аналіз фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні її основними учасниками: виконавцями науково-технічних робіт, промисловими підприємствами, малими і середніми підприємствами;

- розробити організаційно-методичний підхід до вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів;

- визначити основні напрямки участі фінансових інститутів в інвестуванні розвитку економіки в умовах її поступового переходу до інноваційної моделі розвитку;

- визначити можливість використання в Україні нової європейської системи показників інноваційної сфери в оцінці стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності;

- дослідити стан розвитку венчурного сектору в Україні як форми фінансового забезпечення інноваційної діяльності в контексті світового досвіду використання венчурного капіталу.

Об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є процес фінансового забезпечення інноваційної діяльності, який розглядається як взаємодія між усіма її суб'єктами, а саме: виробниками інновацій, споживачами інновацій та фінансовими посередниками.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є теоретичні засади та практика фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі використовувалися наступні методи: економічного і системного аналізу - при дослідженні ролі фінансових інститутів в інвестуванні розвитку економіки; математичного аналізу та статистичної обробки даних _ при вивченні стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні; ймовірнісний підхід - при розробці підходів до вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів; метод соціологічного опитування - при аналізі фінансового забезпечення інноваційної діяльності в малих і середніх підприємствах.

Інформаційною базою роботи є законодавчі й нормативні акти України та інших держав; результати досліджень вітчизняних і закордонних авторів, викладені в їх монографічних працях та вміщені в періодичних виданнях; дані Державного комітету статистики України та міжнародних організацій щодо науково-технологічної та інноваційної сфер; дані Національного банку України; публічні звіти комерційних банків, вітчизняних та міжнародних фондів, інших фінансових інститутів; результати спеціального обстеження малих і середніх інноваційних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів. Здобувачем здійснено комплексне дослідження стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні та обґрунтовано основні напрямки участі фінансових інститутів в цьому процесі. Найбільш вагомі теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, такі:

вперше:

- адаптовано методологію та методику техніки дефляторів для визначення основних тенденцій динаміки фінансового забезпечення науково-технічних робіт та інноваційної діяльності на промислових підприємствах, що дозволило об'єктизувати офіційні дані Держкомстату України;

- розроблено організаційно-методичний підхід до процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів, основою якого є ітеративні оцінки показників результативності, що дозволяє фінансовим інститутам здійснювати більш виважений розподіл інвестиційно-кредитного портфелю та у свою чергу активізувати участь в інноваційній діяльності;

- суттєво доповнено дані стосовно джерел фінансування інноваційної діяльності малих і середніх підприємств України на основі спеціального обстеження МСП, що дозволяє частково ліквідувати недостатність офіційних статистичних даних;

удосконалені та отримали подальший розвиток:

- теоретико-методичне підґрунтя визначення основних перешкод для безпосередньої участі фінансових інститутів в інвестуванні інноваційної діяльності в залежності від специфіки їх функціонування, яка полягає у способах залучення коштів та законодавчому регулюванні інвестиційної діяльності фінансових інститутів, а також визначено основні напрямки участі фінансових інститутів України у розвитку інноваційної діяльності;

- методичні підходи до використання в Україні європейської системи показників інноваційної сфери; виділено три групи показників за ступенем можливості їх прямого використання для оцінки стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності;

- уявлення про основні напрямки та механізми розвитку венчурного сектору в Україні як форми фінансового забезпечення інноваційної діяльності, що визначаються в першу чергу станом законодавчо-нормативної бази функціонування венчурного капіталу, раціональністю його інфраструктури і різноманітністю форм.

Практичне значення отриманих результатів зумовлюється розробленими рекомендаціями стосовно активізації участі фінансових інститутів України в розвитку інноваційної діяльності, які включають пропозиції щодо створення адекватного нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності; удосконалення системи статистичного обліку інноваційної діяльності малих та середніх підприємств України та результатів інноваційного кредитування банківськими установами. Зазначені рекомендації були враховані під час підготовки Програми економічного і соціального розвитку Чернівецької області на 2004 рік, в проекті Концепції соціально-економічного розвитку Чернівецької області на період до 2011 року, а також при підготовці Регіональної програми розвитку малого підприємництва в Чернівецькій області на 2003_2004 рр. Розроблені автором підходи до вдосконалення процедур фінансового забезпечення інвестиційно-інноваційних проектів на базі проведення ітеративної оцінки показників результативності даних проектів можуть бути рекомендовані для фінансових інститутів з метою використання в процесі диверсифікації інвестиційно-кредитного портфелю. Реалізація визначених у підсумку проведеного дослідження практичних пропозицій та рекомендацій дозволить розширити участь фінансових інститутів України в розвитку інноваційної діяльності, що у свою чергу сприятиме збільшенню масштабів такої діяльності.

Матеріали дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі кафедри фінансів Українського фінансово-економічного інституту при викладанні курсу “Гроші і кредит”, а також при розробці навчальної програми названого курсу.

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача. Конкретний внесок здобувача в ці праці вказаний в авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основн результати дисертацйно роботи доповідалися та обговорювалися на науково-методичних семінарах Центру досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, а також були представлені на щорічних Добровських конференціях з наукознавства та історії науки (м. Київ, 2001_2004 рр.); VI та VІІ міжнародних науково-практичних конференціях “Актуальні питання розвитку інноваційної діяльності” (м. Алушта, Автономна Республіка Крим, 2001_2002 рр.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку” (м. Івано-Франківськ, 15_19 жовтня 2002 р.); ХІХ Міжнародному київському симпозіумі з наукознавства та історії науки (м. Київ, 13_15 листопада 2002 р.); ІІІ міжнародному семінарі з проблем науково-технічної та інноваційної політики для країн Центральної та Східної Європи “Роль різноманітних учасників в процесі політики та прийняття рішень” (м. Бухарест, Румунія, 18_25 вересня 2003 р.); міжнародному симпозіумі “Фундаментальні дослідження в сучасному інноваційному процесі: організація, ефективність, інтеграція” (м. Київ, 1_3 грудня 2003 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в 9 наукових статтях та тезах доповідей, загальний обсяг яких становить 4,2 д.а., з них особисто автору належить 3,3 д.а. Шість статей загальним обсягом 3,3 д.а. (особисто автору належить 2,7 д.а.) опубліковано у фахових виданнях України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаних джерел з 210 найменувань. Дисертаційна робота викладена на 204 сторінках, містить 13 рисунків та 19 таблиць.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, сформульовано мету та основні завдання дослідження, визначено наукову новизну отриманих результатів та їх практичне значення.

У першому розділі “Теоретичні засади дослідження ролі фінансових інститутів в інноваційній діяльності” розглянуто роль, значення та основні функції фінансового посередництва в сучасній економічній системі; визначено роль різних фінансових інститутів, зокрема страхових компаній та пенсійних фондів, як суб'єктів фінансового посередництва та інноваційної діяльності; запропоновано типологію фінансових інститутів; розкрито роль венчурного капіталу як форми фінансового забезпечення інноваційної діяльності в контексті світового досвіду його використання.

Економічною основою діяльності фінансових посередників є наявність часового лагу між здійсненням витрат різноманітними суб'єктами господарювання та надходженням необхідних для цього коштів. У дисертації зазначено, що в сучасних умовах роль фінансових посередників в економічній системі є подвійною: з одного боку, їх призначенням є оптимальний перерозподіл вже наявних тимчасово вільних грошових коштів шляхом спрямування у високоефективні галузі народного господарства, а з іншого, _ створення нового капіталу. Значення фінансового посередництва полягає в наданні низки додаткових переваг, що утворюються в процесі співпраці кредиторів та позичальників (наприклад, зменшення “інформаційних” та “мінових” витрат, зниження фінансових ризиків тощо).

У сучасній економіці функції фінансових посередників виконують різноманітні фінансові інститути: комерційні та інвестиційні банки, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки тощо. На нашу думку, в основу визначення фінансових інститутів повинні бути покладені в першу чергу їх функції фінансових посередників. Тобто фінансові інститути слід визначати як самостійні суб'єкти грошового ринку, головним завданням яких є акумулювання тимчасово вільних грошових коштів так званих “кредиторів-заощадників” та надання цих коштів “позичальникам-витратникам” на взаємовигідних умовах. У дисертації запропоновано будувати типологію фінансових інститутів, спираючись на основні способи залучення ними коштів на фінансовому ринку.

Доведено, що фінансові інститути відіграють різну за значенням роль в інноваційній діяльності. Зважаючи на обсяг здійснюваних операцій та широке коло послуг, що надаються, провідну роль як в економічній системі в цілому, так і в інноваційній діяльності зокрема відіграють комерційні банки. Детальніше роль комерційних банків у фінансуванні інноваційної діяльності розглянуто в другому розділі.

У дисертації в окрему групу депозитних фінансових інститутів виділено кредитні спілки. Задовольняючи потребу населення у кредитних ресурсах у тих сферах, які для інших фінансово-кредитних установ є непривабливими з точки зору можливості отримання прибутку, кредитні спілки тим самим створюють можливості для активізації підприємницької та, зокрема, інноваційної діяльності. В Україні розвиток кредитного руху відбувається досить швидкими темпами, але до кредитування інноваційних проектів кредитні спілки залучені не повною мірою. Крім того, недостатність даних з приводу інвестиційного портфелю українських кредитних спілок, зумовлена недосконалістю законодавчого регулювання та статистичного відображення інвестиційної діяльності, практично унеможливлює проведення аналізу їх ролі у фінансуванні інноваційних проектів.

Серед недепозитних фінансових установ було досліджено діяльність інвестиційних фондів (компаній), які можуть розміщувати залучені кошти у цінні папери інноваційних підприємств, що, з одного боку, сприяє активізації інноваційної діяльності, а з іншого - при умові виваженої політики диверсифікації інвестицій, _створює додаткові шляхи отримання прибутку для самих фондів. В Україні процес створення та функціонування інвестиційних фондів та компаній був дещо затягнутим, позитивним зрушенням в цьому відношенні став прийнятий в 2001 р. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”, який є основою для створення галузі управління активами в Україні та підґрунтям нових можливостей для інноваційного інвестування.

У дисертації визначено основні напрямки участі в інноваційній діяльності страхових компаній, яким належить значна роль на грошово-фінансовому ринку. У процесі діяльності страхові компанії розміщують свої кошти у високодохідні активи, що знову ж таки сприяє підвищенню ефективності реалізації окремих проектів та функціонуванню економіки в цілому. Інвестиції страхових компаній є об'єктом жорсткого державного законодавчого та адміністративного регулювання. Страховий бізнес в Україні розвивається досить швидкими темпами. Так, на 01.01.2003 р. в Україні налічувалося 338 страхових компаній. На основі аналізу інвестиційної діяльності страхових компаній дисертантом зроблено висновок, що різноманітні види страхування життя, які формують джерело довгострокових інвестиційних ресурсів і, відповідно, фінансове джерело інноваційних проектів, не набули в Україні належного розвитку. Активи українських страхових компаній розміщуються переважно на поточних банківських рахунках і депозитах, інвестуються в акції та облігації. Нерозвиненість інвестиційних механізмів українських страхових компаній фактично зводить до нуля їх участь в інноваційній діяльності, незважаючи на існування у них значного інвестиційно-інноваційного потенціалу.

У дисертації особлива увага приділена дослідженню ролі в інноваційній діяльності пенсійних фондів. Показано, що інвестиційна діяльність пенсійних фондів також є об'єктом державного регулювання. У зарубіжних країнах недержавні пенсійні фонди здійснюють інвестиції переважно в цінні папери, нерухомість та інші фінансові інститути, тоді як в Україні акумульовані кошти пенсійних фондів вкладаються, як правило, у банківські депозити, страхові поліси, цінні папери (здебільшого державні облігації), спільні інвестиційні проекти, а також передаються третім сторонам для здійсненням інвестицій. Показано, що перші два інструменти розміщення коштів не можуть використовуватися як фінансове джерело інноваційної діяльності, про участь пенсійних фондів в інноваційній діяльності можна говорити лише у випадку, якщо інвестиційні проекти, на які спрямовуються кошти, є довгостроковими. В Україні участь пенсійних фондів в інноваційній діяльності значною мірою стримується відсутністю належного законодавчого забезпечення такої діяльності, адекватних механізмів реалізації та моніторингу виконання діючих нормативних актів.

Спираючись на проведене дослідження основних напрямків участі в інноваційній діяльності провідних фінансових інститутів, дисертант робить висновок, що включення до грошового обігу системи непрямого фінансування стимулює економічний ріст шляхом спрямування капіталу на інноваційні та інвестиційні проекти. В Україні система фінансового посередництва не повною мірою виконує функцію стимулювання інноваційної діяльності, фінансові інститути, які функціонують в країні, потенційно мають можливість приймати досить активну участь в інноваційній діяльності, але недосконалість механізмів державного сприяння та регулювання даної діяльності значно ускладнює цей процес.

У дисертації показано, що однією з форм фінансового забезпечення інноваційної діяльності, особливо на початкових стадіях функціонування фірми, є венчурний капітал. Розглянута дисертантом тріада суб'єктів венчурної сфери є традиційною для більшості видів економічної діяльності й, зокрема, інноваційної: виробник інноваційного продукту, інвестор та фінансовий посередник. У дисертації продемонстровано, що фінансові інститути є активними учасниками венчурного бізнесу, як в ролі безпосередньо інвесторів, так і в ролі фінансових посередників. У дисертації розглянуто можливі напрямки участі у венчурній діяльності пенсійних фондів, страхових компаній, інвестиційних та комерційних банків. У сучасній економіці венчурні інвестори рідко вкладають кошти безпосередньо у фірми-інноватори, вони, як правило, діють через фінансових посередників, тобто інвестиційні інститути, які акумулюють грошові кошти індивідуальних інвесторів (банків, великих корпорацій, страхових компаній, пенсійних фондів, центральних та місцевих бюджетів) та використовують їх для венчурного фінансування. Діяльність венчурних фондів дозволяє створити спеціалізований сегмент високотехнологічного ринку, на якому виробники інноваційних продуктів (послуг) можуть на пільгових умовах отримати прямі інвестиції на реалізацію інноваційного проекту; при цьому фонд приймає участь в процесі реалізації проекту. На основі аналізу світового досвіду розвитку венчурного фінансування можна зробити висновок, що за останні роки механізм венчурного фінансування став невід'ємним складовим елементом національних інноваційних систем більшості розвинених країн світу. Головна функція цього механізму полягає у фінансовому забезпеченні високоризикових проектів.

У другому розділі “Організаційно-методичні особливості фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні” проведено аналіз стану та динаміки фінансування науково-технічних робіт та інноваційної діяльності промислових підприємств з врахуванням інфляційної складової. Виходячи з результатів спеціального обстеження виявлено основні джерела фінансування інноваційної діяльності в малих та середніх підприємствах України; визначено основні функції та роль комерційних банків, різноманітних фондів у фінансовому забезпеченні інноваційної діяльності.

У дисертації здійснено аналіз обсягів фінансування науково-технічних робіт та інноваційної діяльності на промислових підприємствах із застосуванням індекс-дефлятору, що дозволило отримати більш достовірні оцінки стану та обсягів фінансового забезпечення. Показано, що на противагу збільшенню обсягів фінансування у абсолютних показниках обсяг фінансування науково-технічних робіт у співставних цінах протягом 1991_2001 рр. постійно зменшувався. Виняток в цьому процесі становлять лише 1997 та 2001 рр. Незважаючи на це, за вказаний період часу загальний обсяг фінансування зменшився майже в 3,7 раза. Особливо значним виявилося зменшення обсягів фінансування за рахунок коштів державного бюджету.

Проведений з використанням дефляторів аналіз обсягів та джерел фінансування інноваційної діяльності в промисловості в 1997_2001 рр. свідчить, що на противагу зменшенню загального рівня фінансування науково-технічних робіт рівень даного фінансування зріс на 6,2%. Цей факт дозволяє зробити висновок про менший ступінь залежності промислових підприємств від державного фінансування, їх більшу самостійність та успішність в залученні зовнішніх джерел, зокрема коштів замовників.

Розраховано автором з використанням індекс-дефлятору на основі даних Держкомстату.

Оскільки в Україні відсутня спеціалізована статистика стосовно інноваційної діяльності малих та середніх підприємств, дослідження джерел та обсягів фінансування інноваційної діяльності МСП було проведено на основі спеціального обстеження інноваційних МСП в Україні в 2000_2001 рр. Результати обстеження показали, що хоча багато фірм-респондентів визнають нестачу фінансових коштів серйозною проблемою (42% респондентів у високотехнологічному, 31% у низькотехнологічному та 17% у сервісному секторах), до зовнішніх фінансових джерел звернулася лише третина цих фірм . Цей висновок підтверджується іншими дослідженнями у сфері малого підприємництва. З іншого боку, комерційні банки все більшою мірою розглядають МСП як потенційних клієнтів. Така неузгодженість пояснюється в першу чергу недосконалістю механізму співпраці підприємств з фінансово-кредитними установами (високі процентні ставки, відсутність механізму альтернативної застави тощо).

Результати спеціального обстеження МСП, отримані автором.

Зроблено висновок про позитивні тенденції в динаміці питомої ваги довгострокових кредитів у загальному обсязі кредитів, наданих економіці України, яка збільшилася з 12,4% в 1991 р. до 28,3% в 2002 р., оскільки зростання питомої ваги довгострокових кредитів свідчить про зрушення пріоритетів кредитування в бік реального виробництва та інвестиційно-інноваційних проектів. Зрозуміло, що не всі довгострокові кредити використовуються в інвестиційних цілях та у свою чергу не всі інвестиції є за своєю сутністю інноваційними. Тому для отримання більш точної оцінки стану фінансування інноваційної діяльності необхідно корегувати наявні дані стосовно обсягів довгострокових кредитів в бік зменшення. На противагу динаміці питомої ваги довгострокових кредитів питома вага кредитів, спрямованих на інвестиційну діяльність, навпаки, зменшилася з 10,0% в 1998 р. до 5,7% в 2002 р. Це дозволяє зробити висновок про те, що хоча питома вага довгострокових кредитів і збільшується, ці кредити спрямовуються не на інвестиційну та інноваційну, а на поточну діяльність.

У дисертації було проаналізовано діяльність низки комерційних банків України (АТ “Укрінбанк”, АКБ “Укрсоцбанк”, ВАТ “Кредитпромбанк”, ВАТ “Державний експортно-імпортний банк”). Дослідження показало, що, незважаючи на значний обсяг здійснюваних кредитних операцій, ступінь залучення банків до інноваційної діяльності на сьогоднішній день знаходиться на незадовільному рівні. Поняття “інноваційний” банки використовують переважно для характеристики власного використання прогресивних банківських технологій, а не для визначення напрямку кредитування.

Досліджено питання участі в інноваційній діяльності низки фондів та міжнародних організацій, зокрема Держіннофонду, фонду “Євразія”, Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР), Науково-технологічного центру в Україні. Виявлено, що серед значної кількості проектів, профінансованих цими установами, справді інноваційну спрямованість мають лише кредити, надані Науково-технологічним центром та ЄБРР. Крім того, слід зазначити, що обсяг фінансування, який надають дані організації, недостатній для задоволення всіх потреб української економіки в інноваційному фінансуванні.

У третьому розділі “Основні напрямки активізації участі фінансових інститутів в розвитку інноваційної діяльності” визначено провідні тенденції та закономірності розвитку сектору венчурного фінансування в Україні; оцінено можливість використання в Україні нової європейської системи показників інноваційної сфери для визначення рівня фінансового забезпечення інноваційної діяльності; розроблено підходи до вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційних проектів на основі ітеративної оцінки показників результативності.

У дисертації проведено дослідження основних напрямків розвитку венчурного сектору в Україні. Показано, що на сьогоднішній день розвиток венчурного бізнесу в Україні стримується рядом суб'єктивних та об'єктивних факторів: загальною нестабільністю економічної ситуації в країні; нерозвиненістю фондового ринку, котрий повинен бути невід'ємним складовим елементом венчурного механізму; недосконалою податковою політикою, в якій не враховані особливості інноваційної діяльності (підвищений ступінь ризику, значний часовий лаг); недосконалістю та суперечливістю законодавства, яке регулює сферу венчурного бізнесу в Україні, та механізмів його реалізації тощо. В Україні у сфері венчурного фінансування на постійній основі працюють лише три фінансові інституції (Western NIS Enterprise Fund, EuroVentures та фонд “Україна”), що майже повністю виключає можливість конкурентної боротьби між ними. Крім того, названі фінансові інституції є іноземними за юрисдикцією, походженням капіталу та складом керівництва. Проведений аналіз обсягів та напрямків фінансування Western NIS Enterprise Fund свідчить про те, що в Україні сектор венчурного капіталу знаходиться на етапі свого становлення. Подальший розвиток даного напрямку вимагає в першу чергу створення належного законодавчого забезпечення та механізмів його реалізації, зокрема системи відповідних стимулів для венчурних компаній та інших суб'єктів венчурної сфери, а також створення та подальшого розвитку мережі національних венчурних фондів.

У дисертації показано, що одним з напрямків вдосконалення процедур оцінки інноваційної діяльності є приведення української статистики в науково-технічній та інноваційній сфері до стандартів європейської системи показників інноваційної сфери. На сучасному етапі у сфері фінансового забезпечення інноваційної діяльності такий перехід може бути лише частковим. Наприклад, такі показники, як питома вага державного фінансування та фінансування НДДКР бізнес-сектором у ВВП та питома вага загальних витрат на інновації у виробничому секторі в загальному товарообігу (показники 2.1, 2.2, 3.3), можуть бути розраховані вже зараз; показники “питома вага продажу “нових для ринку товарів” у виробничому секторі в загальному обсязі продаж” (показник 4.3), “питома вага інформаційних ринків (тобто загальних витрат на інформаційно-комунікаційну сферу) у ВВП” (показник 4.5), “питома вага високотехнологічної продукції в загальному обсязі вироблених виробничих товарів” (показник 4.6) вимагають вдосконалення форм звітності та системи обліку. Показники “питома вага венчурного фінансування технологічних фірм у ВВП” (показник 4.1), “питома вага новоствореного на фондовому ринку капіталу (рівень капіталізації) у ВВП” (показник 4.2), “кількість користувачів Інтернетом” (показник 4.4) вимагають введення нових статистичних форм і показників. Запропоновано низку заходів, які допоможуть Україні наблизитись до європейських стандартів оцінювання.

Основна гіпотеза, закладена дисертантом в модель вдосконалення процедур фінансового забезпечення інноваційно-інвестиційних проектів, полягає у тому, що завдяки ітеративності процесу визначення обсягів кредитування необхідно регулярно переглядати основні параметри відповідних проектів, що характеризують їх успіхи чи невдачі, та в залежності від цього змінювати значення вірогідностей. Відповідно подальший перерозподіл коштів між різними проектами повинен відбуватися з врахуванням зміни показників ймовірності досягнення загального успіху. Це дозволить зробити перерахунки, що можуть повністю змінити пріоритети у розподілі зусиль на реалізацію різних науково-технічних проектів або їх етапів.

Показано, що для фінансових установ застосування даного підходу матиме декілька важливих наслідків. Зрозуміло, що фінансова установа повинна розподілити свої ресурси згідно з певними ймовірнісними законами між різними проектами та водночас між фінансуванням різних етапів інноваційної діяльності (початковим, середнім, завершальним). Наші розрахунки свідчать про те, що за орієнтир можна брати розподіл вірогідностей на різних етапах інноваційної діяльності в залежності від узагальненої вірогідності досягнення успіху на кожному з етапів. Потім необхідно вибирати найбільш перспективні проекти на основі застосування неповністю формалізованих (експертних) процедур. Виконані дисертантом розрахунки показують, що для фінансової установи найбільш оптимальним є наступний розподіл фінансових зусиль між етапами створення інноваційного продукту (послуги): на проекти, які знаходяться на початковому етапі, повинно спрямовуватися 7_9% загального обсягу інвестиційного портфелю фінансово-кредитної установи; на проекти, які перебувають на середньому етапі, - 28_30%, на проекти, які перебувають на завершальному етапі, - 61_65%. Використання даного принципу при диверсифікації кредитного портфелю допоможе фінансовим установам зменшити ризик кредитування інноваційних проектів та відповідно підвищить ефективність використання залученого капіталу. Починаючи з вибору фінансової установи зображені на рис.2 етапи стосуються вже діяльності фінансово-кредитної установи, а не виробника інноваційного продукту. Процедура додаткової оцінки проектів містить перерахування попередніх параметрів проекту та його подальшу переоцінку у співставленні з іншими проектами. На основі проведеної переоцінки здійснюється перегляд всього портфелю проектів та приймається рішення про розподіл обсягів фінансування на наступній стадії проекту.

Зроблено висновок, що механізм активізації участі фінансових інститутів у розвитку інноваційної діяльності повинен розбудовуватися паралельно на декількох взаємопов'язаних рівнях: державному (створення сприятливих умов для виробників інноваційного продукту та інвесторів), на рівні безпосередньо фінансових інститутів (зважений підхід до процедури фінансування інноваційних проектів на основі проведення процедури додаткової переоцінки параметрів інноваційних проектів на кожному з етапів), на рівні виробників інноваційного продукту (створення дієвих стимулів для фінансових інститутів з боку виробників, наприклад, участь у прибутках, акціонерному капіталі тощо). Такий комплексний підхід дозволить активізувати участь фінансових інститутів в інноваційному процесі шляхом збільшення обсягів фінансування перспективних інвестиційно-інноваційних проектів.

Висновки

У дисертаційному дослідженні представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної задачі створення адекватного механізму залучення фінансових інститутів України до процесу фінансового забезпечення інноваційної діяльності в країні. Найважливіші наукові результати дослідження полягають в наступному:

1. Запропоновано підходи до вдосконалення системи оцінки фінансового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, які полягають у використанні дефляторів, що дозволяє отримати більш об'єктивні значення показників фінансового забезпечення та в свою чергу робить можливим проведення адекватного аналізу динаміки даних показників.

2. Розроблено організаційно-методичний підхід до удосконалення процедур фінансування інноваційно-інвестиційних проектів фінансово-кредитними установами на основі ітеративної оцінки показників результативності, який полягає в додатковій переоцінці параметрів проекту на стадії виходу з кожного етапу проведення НДДКР. На основі здійснених розрахунків запропоновано більш раціональний розподіл інвестиційно-кредитного портфелю фінансової установи в залежності від етапів створення інноваційного продукту (послуги). Використання даного принципу при диверсифікації кредитного портфелю допоможе фінансовим установам зменшити ризик кредитування інноваційно-інвестиційних проектів та відповідно створить передумови для активізації участі фінансових інститутів у кредитуванні інноваційної діяльності.

3. Запропоновано підхід до визначення обсягів та джерел фінансового забезпечення інноваційної діяльності з боку малих та середніх підприємств. Даний підхід полягає у проведенні регулярних обстежень інноваційної діяльності малих та середніх підприємств на кшталт Європейського інноваційного обстеження, причому серед джерел фінансування інноваційної діяльності для МСП необхідно окремо виділяти кредити фінансових установ та венчурне фінансування. На базі аналогічного дослідження здійснено аналіз джерел фінансування МСП в Україні та встановлено, що на сьогоднішній день основними з них виступають неформальні кредити сім'ї та друзів, банківські кредити, кредити замовників, постачальників та інших підприємств, лізинг, певні державні програми. Показано, що українські інноваційні МСП не досить активно використовують можливості інноваційного кредитування, незважаючи на серйозні труднощі у фінансовому забезпеченні своєї інноваційної діяльності.

4. Показано, що основними напрямками участі фінансових інститутів у розвитку інноваційної діяльності є: а) безпосереднє кредитування інвестиційно-інноваційних проектів, які, зважаючи на специфіку інноваційної діяльності, є переважно довгостроковими; б) участь в ролі інвесторів у різноманітних спеціалізованих фондах (наприклад венчурних), які здійснюють кредитування інноваційної діяльності; в) організаційна допомога суб'єктам інноваційної діяльності в процесі здійснення такої діяльності. Доведено, що можливості фінансових інститутів приймати участь в інноваційній діяльності визначаються в першу чергу здатністю залучати так звані “довгі гроші”, які є головним фінансовим джерелом довгострокового кредитування. Іншим важливим аспектом, що визначає ступінь участі фінансових інститутів в інноваційній діяльності, є законодавча регламентація основних напрямків здійснення інвестицій та їх співвідношення. На основі аналізу кредитної діяльності комерційних банків та інших фінансових інститутів України (зокрема страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, венчурних фондів) визначено ступінь їх залучення до процесу фінансового забезпечення інноваційної діяльності. Доведено, що, незважаючи на значний потенціал, фінансові інститути України майже не приймають участі в інноваційній діяльності, що зумовлено насамперед відсутністю у них дієвих стимулів для здійснення такої діяльності.

5. Запропоновано напрямки вдосконалення офіційної статистики в науково-технологічній та інноваційній сферах з метою її приведення до вимог європейської системи показників інноваційної діяльності. Показано, що з дев'яти показників європейської системи показників інноваційної діяльності, що стосуються оцінки фінансового забезпечення інноваційної діяльності на сучасному етапі, можна застосовувати лише три, розрахунок ще трьох показників вимагає вдосконалення форм статистичної звітності та системи обліку, а розрахунок решти показників_ значної трансформації системи статистики та приведення її до європейських стандартів оцінки.

6. Показано, що існування ефективного механізму венчурного фінансування в країні неможливе без створення венчурних фондів із залученням національного капіталу та національних кадрів, а також належного законодавчо-нормативного забезпечення. Однією з основних умов розвитку ринку венчурного капіталу є успішне функціонування в країні фондового ринку, зокрема ринку цінних паперів високотехнологічних підприємств, існування якого логічно випливає з існування в країні системи підтримки та стимулювання інноваційної діяльності.

7. Розроблено напрямки вдосконалення звітності українських комерційних банків з метою створення можливостей для отримання оперативної та об'єктивної інформації стосовно напрямків кредитування інноваційної діяльності, які полягають як у спеціальному виділенні інноваційних кредитів у первинних статистичних формах, так і у суттєвій зміні статистичної інформації, зокрема у Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД).

венчурний фінансовий капітал інноваційний

Список опублікованих праць за темою дисертаційного дослідження

Публікації в наукових фахових виданнях:

1. Красовська О.В. Аналіз стану фінансування науково-технічних робіт в Україні в 2000 році // Проблеми науки. _ 2001. _ №7. _ С. 1522. - 0,5 д.а.

2. Красовська О.В. Роль фінансових інститутів у забезпеченні інноваційної діяльності // Наука та наукознавство. - 2002. - № 4. Додаток. _ С.189-191. - 0,3 д.а.

3. Красовська О.В. Стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні в 1995-2000 рр. // Проблеми науки. - 2002. - № 10. - С. 12-21. - 0,7 д.а.

4. Красовська О.В. Роль та місце фінансових інститутів у сучасній економічній системі // Наук. вісн. Чернівецького торговельно-екон. ін-ту КНТЕУ. Вип. ІV. Економічні науки. - Чернівці: “Ант Лтд.”, 2002. - С. 28-34. - 0,3 д.а.

5. Денисюк В.А., Красовська О.В. Напрями розвитку венчурного фінансування в країнах ЄС та актуальність їх використання в Україні // Проблеми науки. - 2002. - № 11. - С. 9-21. - 0,9д.а. Автором проведений аналіз стану венчурного сектору в Україні (0,3 д.а.).

6. Красовська О.В. Венчурний капітал як форма фінансового забезпечення інноваційної діяльності // Наука та наукознавство. - 2003. - № 4. Додаток. - С. 167-175. - 0,6 д.а.

Публікації в інших наукових виданнях:

1. Красовская О.В. Роль финансовых институтов в привлечении средств в инновационную сферу на Украине // Материалы VI междунар. конф. “Актуальные вопросы развития инновационной деятельности”. - Симферополь: Сонат, 2002. - С. 96-99. - 0,4 д.а.

2. Єгоров І.Ю., Войтович А.І., Красовська О.В. Фінансування інноваційної діяльності малими та середніми підприємствами (МСП) в Україні // Материалы VІI междунар. конф. “Актуальные вопросы развития инновационной деятельности”. - Симферополь, 2003. - С.74-81. - 0,5 д.а. Автором виконаний аналіз фінансової складової інноваційної діяльності МСП (0,2 д.а.).

3. Єгоров І.Ю., Войтович А.І., Красовська О.В. Малі та середні підприємства як невід'ємний елемент інноваційної моделі розвитку економіки України // Тези доп. ІІІ міжнар. конф. “Інноваційна модель та стратегія економічного розвитку”. - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. - С. 46-48. Автором визначені основні джерела фінансового забезпечення інноваційної діяльності МСП.

Размещено на Allbest.ru