Правове регулювання валютних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика правового регулювання валютних операцій у господарських відносинах

1.1 Загальні правила здійснення валютних операцій

1.2 Суб'єкти валютних операцій у сфері господарювання

2. Правове регулювання окремих видів валютних операцій у господарських відносинах

2.1 Правове регулювання здійснення операцій в національній валюті

2.2 Особливості здійснення операцій в іноземній валюті

2.3 Нормативні обмеження валютних операцій

3. Запобігання господарським правопорушення у сфері валютного регулювання

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Перехід до нових умов господарювання та надання права на здійснення зовнішньоекономічної діяльності необмеженому колу господарюючих суб'єктів зумовили потребу у швидкому формуванні ринкового валютного законодавства. Воно розпочалося на початку 90-х років фактично без наявності теоретичних розробок з цього питання і відбувалося протягом останнього десятиліття за відсутності комплексного, системного підходу у законотворенні. Як наслідок, нинішнє валютне законодавство характеризується складністю, безсистемністю, контроверсійністю підзаконних нормативних актів між собою і з основоположними законами.

На сьогодні доводиться констатувати, що недосконалість валютного законодавства призводить до виникнення безлічі проблем у взаєминах суб'єктів господарювання з контрагентами і державними контролюючими органами. Існування шляхів безпідставного відпливу валютних цінностей з України поєднується з хоча і встановленими в підзаконних нормативних актах, але економічно невиправданими перешкодами для здійснення валютних операцій. Недосконалість правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарювання не відповідає ні публічним, ні приватним інтересам і потребує подолання. Ще більше загострює цю потребу розширення та активізація зовнішньоекономічної діяльності, що відбувається сьогодні, урізноманітнення угод, здійснюваних з використанням іноземної валюти. право законодавство зовнішньоекономічний

Прийняття і вступ у дію Господарського кодексу України має справити позитивний вплив на впорядкування відносин у сфері здійснення валютних операцій, але закладені у ГК норми потребують розвитку у спеціальному законодавстві: потрібне прийняття Закону України "Про валютне регулювання".

Це потребує відповідної теоретичної розробки зазначеного питання. На сьогодні відзначається нестача досліджень, котрі поєднували б теоретичні узагальнення з аналізом практики правозастосування. Окремі питання правового регулювання валютних операцій розглядалися в роботах Є. Алісова, В. Богуна, І. Жукова, А. Золотова, В. Кротюка, С. Макаренка, С. Макухи, Л. Петрашко, В. Самофалова та інших авторів, але комплексного дослідження правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності ще не здійснювалося.

Відтак, є доцільним розглянути "валютний аспект" господарських правовідносин, маючи результатом комплексне бачення існуючих проблем і розробку системних пропозицій щодо удосконалення правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарювання. Нагальною є практична потреба в аналізі широкого діапазону правових норм та їхнього впливу на регульовані відносини задля розробки комплексу заходів з оптимізації правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарювання та мінімізації явища безпідставного відпливу валютних цінностей за кордон, яке набуло загрозливого масштабу. Спірність багатьох питань правового регулювання у цій сфері, недосконалість законодавства свідчить про актуальність і доцільність проведення дослідження за темою дисертаційної роботи.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є обгрунтування цілісної концепції правового регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності і пропозицій з удосконалення валютного законодавства України на основі комплексного дослідження цього законодавства і його впливу на відносини, що складаються в процесі діяльності суб'єктів господарювання.

Відповідно до поставленої мети були визначені та вирішені наступні задачі дослідження:

- проаналізувати комплексний вплив існуючого валютного законодавства на відповідні відносини, що виникають у процесі діяльності українських суб'єктів господарювання;

- виявити прогалини і протиріччя у валютному законодавстві України;

- здійснити правовий аналіз конкретних конфліктних ситуацій, що виникають у сфері дотримання і застосування валютного законодавства України;

- проаналізувати і надати оцінку чинникам, що сприяють правопорушенням у сфері валютного регулювання;

- надати визначення термінів "валютні операції", "суб'єкти валютних операцій", "валютне регулювання", "валютний контроль";

- обґрунтувати конкретні пропозиції з удосконалення валютного законодавства України.

Об'єктом дослідження є цілісний комплекс відносин, які складаються у сфері виконання суб'єктами господарської діяльності валютних операцій.

Предметом дослідження є правове регулювання валютних операцій суб'єктів господарської діяльності.

Методи дослідження. Дослідження проведено на основі таких загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: історичного, порівняльно-правового, системно-структурного методів та методу аналізу і синтезу.

1. Загальна характеристика правового регулювання валютних операцій у господарських відносинах

1.1 Загальні правила здійснення валютних операцій

Правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку визначають структуру міжбанківського валютного ринку, а також порядок і умови торгівлі іноземною валютою на цьому ринку. Суб'єкти міжбанківського валютного ринку України мають право здійснювати на ринку спот-операції з купівлі-продажу іноземних валют за вільним договірним курсом без обмеження розміру маржі між курсами купівлі та продажу у випадку, коли НБУ не встановлені граничні розміри маржі. Гальчинський A.C. Суперечності реформ: у контексті цивілізацій ного процесу. - К.: Українські пропілеї, 2009.с.34

Підставою для купівлі іноземної валюти резидентами на міжбанківському валютному ринку України при розрахунках з нерезидентами за торговельними операціями є такі документи:

-- договір з нерезидентом;

-- вантажно-митна декларація, якщо товар ввезений на територію України;

-- акт здачі-прийому або інший документ, який засвідчує надання послуг або виконання робіт;

-- документи, передбачені при документарній формі розрахунків (акредитив, інкасо);

-- довідка ДПА, де резидент зареєстрований як платник податків.

Купівля іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-страховиками, а також об'єднаннями страховиків з метою виконання зобов'язань перед нерезидентами здійснюється відповідно до порядку "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності".

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України резидентами-підприємцями при здійсненні неторговельних операцій вважаються такі документи:

-- заявки з розрахунком відрядження за кордон або на експлуатаційні витрати транспортних засобів, що виконують рейси за кордон;

-- укладені трудові договори з нерезидентами;

-- рішення судів про сплату за межі України пенсій, аліментів, штрафів та ін.;

-- угоди між пенсійними фондами про переказ за межі України пенсій в іноземній валюті;

-- угоди між поштовими адміністраціями про сплату за межі України поштових переказів;

-- документи, які мають силу договору і можуть використовуватись контрагентами-нерезидентами згідно з міжнародною практикою (для оплати участі в міжнародних виставках, конгресах, конференціях та інших міжнародних зустрічах, для оплати за навчання, лікування, патентування і под.).

Підставою для купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України постійними представництвами нерезидентів, котрі займаються підприємницькою діяльністю, в процесі здійснення неторговельних операцій вважаються такі документи:

-- заявки з розрахунком витрат на відрядження за кордон;

-- укладені трудові договори з нерезидентами;

-- заявка на перерахування іноземної валюти на рахунок юридичної особи - нерезидента, інтереси якої представляє на території України це представництво в межах залишків коштів на відповідному рахунку. Гальчинський A.C. Сучасна валютна система. - К.: Вища шк., 2006.с.99

Підставою для купівлі іноземної валюти фізичними особами - резидентами в процесі неторговельних операцій вважаються такі документи:

-- заявка на перерахування за кордон коштів з поточного рахунку в гривнях;

-- документи, що підтверджують виїзд з України фізичних осіб - резидентів на постійне місце проживання за кордон.

Уповноважені банки та фінансово-кредитні установи можуть купувати валюту на міжбанківському валютному ринку з метою формування резервів під заборгованість в іноземній валюті для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, виконання власних зобов'язань за операціями, пов'язаними зі сплатою коштів банкам-кореспондентам. Операції з продажу готівкової іноземної валюти через касу та пункти обміну іноземної валюти на цілі, непередбачені правилами здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України, здійснюються лише в межах іноземної валюти, купленої через касу банку та пункти обміну іноземної валюти. Гальчинський A.C. Теорія грошей: Навч.-метод, посіб. - К.: Основи, 2008.с.121-123

Іноземна валюта, придбана резидентами через уповноважені банки для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентами, має бути використана резидентом упродовж 5 робочих днів від часу зарахування її на його поточний рахунок з метою, зазначеною в заяві на купівлю іноземної валюти. Продаж за дорученням клієнта його власних коштів в іноземній валюті уповноважений банк зобов'язаний здійснити впродовж б банківських днів від часу списання цих коштів з поточного рахунку клієнта. Гривневий еквівалент проданої на міжбанківському валютному ринку іноземної валюти в усіх випадках має бути зарахований на основний поточний рахунок власника коштів не пізніше двох банківських днів після надходження на кореспондентський рахунок відповідної суми в гривнях.

Виручка резидентів в іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, але не пізніше 90 календарних днів від дати митного оформлення продукції, що експортується. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії НБУ, в іншому випадку буде стягнена пеня. Пеня за кожен день прострочення термінів розрахунків становить 0,3 % від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованій у грошову одиницю України за валютним курсом НБУ на день виникнення заборгованості.

1.2 Суб'єкти валютних операцій у сфері господарювання

Суб'єкти валютних операцій комерційних банків класифікуються за ознакою резидентності.

Резиденти - це:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, зокрема й ті, котрі тимчасово перебувають за кордоном;

- юридичні особи з місцем перебування на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законодавства України.

Нерезиденти - це:

- фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, зокрема й ті, котрі тимчасово перебувають на території України;

- юридичні особи з місцем перебування за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави.

Порядок здійснення валютних операцій з резидентами і нерезидентами, а отже, і методика їх обліку, є дещо відмінними. Методика обліку валютних операцій базується на мультивалютності діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України. Басенко В.К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньо-економічної діяльності: Навч. посіб. - К.: ЦНЛ, 2008.с.36

Мультивалютність Плану рахунків полягає в тому, що операції в різних валютах обліковуються за одними й тими ж балансовими рахунками. Мультивалютність притаманна не всім класам Плану рахунків. Мультивалютними є рахунки лише першого - четвертого та дев'ятого класів. Облік за рахунками п'ятого, шостого і сьомого класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків ведеться тільки в національній валюті.

Порядок обліку операцій за мультивалютними рахунками передбачає розмежування облікових записів за видами валют на аналітичному рівні. Тож валюта операції є параметром аналітичного обліку. У номері аналітичного рахунка код валюти представлений як три останні знаки зазначеного номера. Облік операцій за валютними рахунками ведеться у двох оцінках: у валюті за номіналом і в гривнях за офіційним курсом НБУ.

Офіційний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. В особовому валютному рахунку вказуються обидві зазначені суми. У балансі комерційного банку за мультивалютними балансовими рахунками залишки показуються в гривневому еквіваленті в такому розрізі: національна валюта; конвертована валюта; неконвертована валюта.

Балансова вартість іноземної валюти - це вартість іноземної валюти у грошовій одиниці України, за якою вона відображена в балансі (гривневий еквівалент за офіційним валютним курсом).При здійсненні операцій з іноземною валютою розрізняють три часові категорії: дату операції, дату валютування і дату розрахунку. Василик ОД. Теорія фінансів. - К.: НІОС, 2009.с.46

2. Правове регулювання окремих видів валютних операцій у господарських відносинах

2.1 Правове регулювання здійснення операцій в національній валюті

Законодавство України не лише визначає сутність валютних операцій та їхні види, і встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. Валютні операції відіграють важливу роль у всебічному розвитку зовнішньоекономічної діяльності держави, залученні іноземних інвестицій. Валютні операції - це господарські операції, вартість яких виражено в іноземній валюті або розрахунки за якими здійснюються в іноземній валюті.

У банківській практиці існують різні підстави для класифікації валютних операцій. Класифікація валютних операцій може здійснюватися за критеріями, спільними для всіх банківських операцій (активні та пасивні), так і за особливими ознаками, властивими тільки валютним операціям. Вексельное обращение: теория и практика / Под ред. A.B. Авакова. - К.: Фолио, 2009.с.72

Відповідно до п. 2 ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні операції визначаються як операції, пов'язані з:

- переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України (далі - Декрет) "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визначає НБУ. Суми у валюті України, які було вивезено, переказано, переслано на законних підставах за кордон, можна вільно ввезти, переслати, переказати назад в Україну. Балабанов A.M., Балабанова И.Т. Финансы. - СПб.: Питер, 2007.с.56-57

Відповідно ст. 4 Декрету уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій; вивезення за межі України іноземних інвестицій в іноземній валюті, раніше здійснених на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності,

НБУ зобов'язаний проводити політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповноважені банки та інші фінансові установи, національний оператор поштового зв'язку, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами. Банківська справа / За ред. Р.І. Тиркала. - К.: Карт-бланш, 2007.с.78

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

- вивезення, переказування і пересилання за межі України фізичними особами - резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами (страховими полісами, свідоцтвами, сертифікатами) страхування життя. Слід зазначити, що для виконання операцій з векселями, суму яких виражено в іноземній валюті, необхідно мати ліцензію НБУ;

- платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді процентів за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказування, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком:

- відкриття фізичними особами - резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

- відкриття кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

- відкриття рахунків в іноземній валюті резидентами - дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами - резидентами як дарунок або у спадщину. Банківські операції: Підручник / A.A. Морозов, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. - К.: КНЕУ, 2008.с.92

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною чи третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Відмову у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку.

Згідно з Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою НБУ від 17 липня 2001 р. № 275 комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Цим Положенням передбачено, що банки за вказаними умовами здійснюють такі операції з валютними цінностями:

1) неторговельні операції з валютними цінностями;

2) ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

3) ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті;

4) ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України;

5) відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

6) відкриття кореспондентських рахунків в банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними;

7) залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;

8) залучення іноземної валюти на міжнародні ринки, її розміщення на них;

9) операції з банківськими металами на валютному ринку України, а також на міжнародних ринках;

10) перевезення валютних цінностей та інкасація коштів;

11) інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с фр. - М.: Междунар. отношения, 2006. - Т. 2. - Тема I: Деньги; тема II, подтема II: Международные платежи.с.67

Одночасно правилами НБУ встановлено спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з валютними цінностями. Банки мають бути забезпечені відповідними спеціалістами, а також належним спеціальним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам чинного законодавства. Особливістю здійснення валютних операцій є отримання банками письмового дозволу НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Комерційні банки та інші фінансові установи можуть одержувати від НБУ ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому професійному рівні.

Згідно з чинним законодавством юридичні та фізичні особи-резиденти можуть мати рахунки в іноземній валюті в іноземних банках, однак з обов'язковим отриманням індивідуальної ліцензії на це від НБУ. Порядок надання таких ліцензій передбачено у Положенні про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами-резидентами України рахунків в іноземних банках, затвердженому постановою Правління НБУ від 5 травня 1999 р. № 221. Термін дії індивідуальної ліцензії на право відкриття та використання рахунків у іноземних банках, яка надається НБУ юридичним особам - резидентам України, визначено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті за межами України фізичними особами - резидентами визначається Положенням про порядок надання фізичним особам - резидентам України індивідуальних ліцензій на відкриття рахунків за межами України та розміщення на них валютних цінностей, затвердженим постановою Правління НБУ від 2 листопада 2000 р. № 431.

Резиденти та нерезиденти згідно з вимогами Декрету мають право вивезення, переказу і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Зазначений порядок встановлено Правилами надання фізичним і юридичним особам-резидентам (крім уповноважених банків України) і нерезидентам індивідуальних ліцензій та спеціальних дозволів на переміщення валюти України, іноземної валюти, платіжних документів (іменних, дорожніх чеків), банківських металів через митний кордон України, затвердженими постановою Правління НБУ від 31 липня 2001 р. № 305.

Останнім часом актуальним питанням стає боротьба щодо запобігання легалізації доходів, здобутих злочинним шляхом. З метою протидії відтоку капіталу за кордон, виявлення таких порушень, викривання шляхів незаконного вивезення валютних цінностей Правління НБУ 19 листопада 2001 р. прийняло постанову № 482 "Про повідомлення спеціальним органам по боротьбі з організованою злочинністю про одержані клопотання щодо видачі ліцензій на здійснення операцій з іноземною валютою та внесення відповідних змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України". Згідно з постановою та відповідними правилами НБУ, Міністерство внутрішніх справ України і Служба безпеки України інформуються НБУ (протягом 5 робочих днів) про надходження пакета документів щодо видачі індивідуальних ліцензій: а) на відкриття юридичними особами рахунків у банках-нерезидентах; б) фізичними особами рахунків за межами України та розміщення валютних цінностей; в) здійснення інвестицій за кордон; г) вивезення уповноваженими банками банкнот, банківських металів; ґ) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу членами ІАТА і агентами авіапідприємств - членів ІАТА. Негативні висновки зазначених силових органів є підставою для відмови у видачі індивідуальних ліцензій. Береславська О.І. та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції. - К.: КНЕУ, 2009.с.102

Важливими валютними операціями є купівля та продаж іноземної валюти. Декретом визначено порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.

Згідно з Положенням про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затв. постановою Правління НБУ від 10 серпня 2005 р., безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: НБУ; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями. Суб'єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти є відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо). Берже П. Денежный механизм: Пер. с фр. - М.: АО "Прогресс", 2007.с.92

2.2 Особливості здійснення операцій в іноземній валюті

Розглядаючи економічну сутність валютного ринку необхідно звернути увагу на правове регулювання банківських операцій в іноземній валюті в Україні, яке ґрунтується на нормативних положеннях внутрішнього законодавства, а також на положеннях міжнародних договорів та звичаїв. Найважливішими нормативно-правовими актами, якими здійснюється регулювання банківської зовнішньоекономічної діяльності, є закони України "Про банки і банківську діяльність", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та інші.

Зокрема, відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, а також здійснювати валютні операції.

Отже, валютні операції це такі операції, об'єктом яких є валютні цінності, а суб'єктами - уповноважені банки (які отримали відповідну генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій), а також усі інші суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, передбачені Законом України "Про зовнішньоекономічну діяльність" (резиденти та нерезиденти). Актуальные валютно-финансовые проблемы мира: Сб. науч. тр. - М.: Изд-во МГИМО "Университет", 2009.-- Вып. 2.с.105

Відповідно, до валютних цінностей відносять: національну валюту, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України та іноземній валюті і монетарних металах, монетарні (банківські) метали (до них відносять золото, срібло, платину, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках та порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів). Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що знаходяться за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.

Головне місце серед перелічених вище валютних цінностей посідає валюта (від італ. - цінність, вартість) - грошові знаки іноземних держав, кредитні та платіжні документи, цінні папери, виражені в іноземній валюті або в монетарних металах.

Суб'єктами операцій в іноземній валюті є:

o банківські установи, які здійснюють близько 70 % загального обсягу валютних операцій як за рахунок і на користь клієнтів, так і самостійно за рахунок власних ресурсів;

o центральні банки - здійснюють державну валютну політику шляхом управління валютними резервами, проведення валютних інтервенцій, застосування валютних обмежень, контролю;

o зовнішньоторговельні організації - беруть участь у міжнародній торгівлі, формують попит (як імпортери) та пропозицію (як експортери) іноземної валюти;

o міжнародні інвестиційні компанії, які інвестують власні активи у цінні папери державних органів та корпоративні цінні папери різних країн;

o валютні біржі - забезпечують організацію валютного ринку, здійснення валютообмінних операцій для юридичних осіб та формуванні валютного курсу;

o валютні брокерські фірми - виконують функцію посередників за дорученням своїх клієнтів на основі індивідуальної ліцензії НБУ. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с фр. - М.: Междунар. отношения, 2006. - Т. 2. - Тема I: Деньги; тема II, подтема II: Международные платежи.с.77

Із перелічених суб'єктів основними є банки, яким надано право на проведення валютних операцій - їх називають уповноваженими і вони зобов'язані здійснювати валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Функції агента валютного контролю - це діяльність уповноважених банків щодо запобігання проведенню резидентами і нерезидентами через ці банки незаконних валютних операцій та своєчасне інформування відповідних державних органів про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням ними валютних операцій.

Враховуючи, що на сьогодні відсутні єдині наукові підходи щодо класифікації валютних операцій, слід враховувати єдині підходи нормативних положень НБУ.

Класифікація операцій банків в іноземній валюті:

1. За економічним змістом та терміном проведення розрізняють: 1.1)поточні валютні операції - перекази іноземної валюти, отримання і надання фінансових кредитів на строк не більше 180 днів, переказ відсотків, дивідендів та інших доходів за вкладами, інвестиціями тощо);

у тому числі:

а) поточні торговельні валютні операції, пов'язані з розрахунками: між юридичними особами - резидентами і юридичними особами - нерезидентами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності за торговельними операціями;

між юридичними особами - резидентами на території України, за умови наявності індивідуальної ліцензії Національного банку України;

між юридичними особами - нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб - резидентів посередників відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені відповідно до чинного законодавства України;

інші розрахунки, що здійснюються відповідно до чинного законодавства України;

б) поточні неторговельні валютні операції, пов'язані з наступними розрахунками:

виплата готівкової іноземної валюти та платіжними документами в іноземній валюті на витрати, пов'язані з відрядженнями;

- оплата праці нерезидентів, які згідно з укладеними трудовими угодами (контрактами) працюють в Україні;

- перерахування коштів в іноземній валюті за навчання, лікування, патентування, сплату митних платежів, членських внесків;

- виплата готівкової іноземної валюти за переказами з-за кордону (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичів тощо);

- переказ за межі України коштів в іноземній валюті (пенсії, аліменти, оплата праці, спадщина, допомога родичам тощо);

- інші виплати та перекази в іноземній валюті, що не суперечать чинному законодавству України;

в) валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми та іменними чеками (валютно-обмінні операції):

- купівля у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- продаж фізичним особам - резидентам готівкової іноземної валюти за готівкові гривні;

- зворотний обмін фізичним особам - нерезидентам невикористаних готівкових гривень на готівкову іноземну валюту;

- купівля-продаж дорожніх чеків за готівкову іноземну валюту, а також купівля-продаж дорожніх чеків за готівкові гривні;

- конвертація (обмін) готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на готівкову іноземну валюту іншої іноземної держави;

- прийняття на інкасо банкнот іноземних держав та іменних чеків; валютні операції, пов'язані з рухом капіталу - прямі інвестиції, портфельні інвестиції, придбання цінних паперів, надання й отримання фінансових кредитів на строк понад 180 днів. До таких операцій відносять:

- надання та отримання резидентами фінансових кредитів і позик;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за гарантіями, поруками та заставою;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за лізингом;

- операції, пов'язані з виконанням зобов'язань за факторингом;

- здійснення прямих та портфельних інвестицій в Україну;

- виплата прибутків, доходів та інших коштів, отриманих іноземними інвесторами від прямих інвестицій та розміщених серед нерезидентів цінних паперів українських емітентів;

- операції з цінними паперами;

- розміщення коштів на вкладних (депозитних) рахунках;

- операції, пов'язані з експортом та імпортом продукції, робіт, послуг, розрахунки за якими відповідно до договору передбачають відстрочення платежу на строк, який перевищує встановлений законодавством України (комерційний кредит);

- інші валютні операції, які не є поточними. Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. - К.: НІПМБ, 2009.с.92

2. За терміном здійснення платежу з купівлі-продажу валюти розрізняють:

а) касові, або операції з негайною поставкою. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше - на другий робочий день.

б) строкові - це валютні угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми іноземної валюти у визначений угодою термін після її укладення за фіксованим курсом.

3. За механізмом здійснення операцій:

а) операції "тод", за якими поставка валюти банками - кореспондентами відбувається терміново, протягом робочого дня, тобто не пізніше ніж сьогодні;

б) операції "том" - за якими поставка валюти банками - кореспондентами відбувається не пізніше ніж наступного робочого дня з дня укладання угоди;

в) операції "спот" - здійснення касової валютної угоди, за якою поставка валюти банками - кореспондентами відбувається на другий робочий день з дня укладення угоди;

г) форвардні строкові операції (більш докладно розглядатимуться в темі 14);

д) ф'ючерсні операції;

е) опціонні операції.

4. За цільовим призначенням:

а) операції з метою одержання валюти для здійснення платежів за міжнародними розрахунками;

б) операції з метою страхування від валютних ризиків (операції хеджування);

в) операції з метою одержання прибутку або спекулятивні операції.

5. За формою здійснення:

а) безготівкові;

б) готівкові.

6. За масштабами операцій:

а) оптові (здійснюються між банками);

б) роздрібні (здійснюються між банками та їх клієнтами).

Слід зазначати, що існують й інші ознаки класифікації операцій банків в іноземній валюті, зокрема, за способом відображення їх в бухгалтерському балансі усі подібні операції, як і будь-які інші банківські операції, можуть бути віднесені до активних, пасивних чи позабалансових.

2.3 Нормативні обмеження валютних операцій

Як одну з форм валютної політики періодично використовують валютні обмеження - законодавча чи адміністративна заборона, лімітування чи регламентація операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями.

Вони є складовою частішою валютного контролю, який передбачає також заходи держави з нагляду, реєстрації, статистичного обліку названих операцій. Валютні обмеження закріплюються валютним законодавством, яке є підставою для постанов і директив з конкретних проблем.

Валютні обмеження як різновид валютної політики переслідують такі цілі:

1) вирівнювання платіжного балансу;

2) підтримання валютного курсу;

3) концентрація валютних цінностей в руках держави для вирішення поточних і стратегічних завдань.

Валютні обмеження мають дискримінаційний характер, бо сприяють перерозподілу валютних цінностей на користь держави і великих підприємств за рахунок дрібних і середніх підприємців, ускладнюючи їм доступ до іноземної валюти. Валютні обмеження переважно є складовою політики протекціонізму і дискримінації торгових партнерів. Неабияке значення в їх реалізації мають політичні мотиви. Гальчинський A.C. Теорія грошей: Навч.-метод, посіб. - К.: Основи, 2008.с.77

Важливе значення мають також такі форми валютної політики: дисконтна, девізна політика та її різновидність - валютна інтервенція, диверсифікація валютних резервів, регулювання ступеня конвертованості валюти, режиму валютного курсу, девальвація, ревальвація.

Дисконтна політика - зміна облікової ставки Центрального банку, спрямована на регулювання валютного курсу і платіжного балансу через вплив на міжнародний рух капіталів з одного боку і динаміку внутрішніх кредитів, грошової маси, цін, сукупного попиту - з іншого.

Девізна політика - метод впливу на курс національної валюти за допомогою купівлі-продажу державними органами іноземної валюти (девіз). З метою підвищення курсу національної валюти Центральний банк продає, а для зниження скуповує іноземну валюту в обмін на національну.

Девізна політика здійснюється переважно у формі валютної інтервенції, тобто втручання Центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти. через купівлю-продаж іноземної валюти. Її характерні риси -відносно великі масштаби і порівняно короткий період застосування.

Диверсифікація валютних резервів - політика держав, банків, ТНК. спрямована на регулювання структури валютних резервів через включення до їх складу різних валют з метою забезпечення міжнародних розрахунків, проведення валютної інтервенції і захист від валютних втрат. Ця політика переважно здійснюється за допомогою продажу нестабільних валют і купівлі більш стійких, а також валют, необхідних для міжнародних розрахунків.

Подвійний валютний ринок - форма валютної політики, що займає проміжне місце між режимами фіксованих і плаваючих валютних курсів; введений на початку 70-х років у Бельгії, Італії, Франції. Суть його полягає в поділі валютного ринку на дві частини: для комерційних операцій і послуг застосовують офіційний валютний курс: для фінансових (рух капіталів, кредитів тощо) - ринковий. Занижений курс для комерційних угод використовується для стимулювання експорту товарів і вирівнювання платіжного балансу.

3. Запобігання господарським правопорушення у сфері валютного регулювання

З метою виявлення і попередження правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності проводяться документальні перевірки суб'єктів цієї діяльності згідно із затвердженим Національним планом комплексних документальних перевірок, та Порядком взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації документних перевірок юридичних осіб, затвердженим наказом ДПА України.

У процесі підготовки документальної перевірки необхідно вирішити комплекс організаційних питань, до яких слід віднести: організацію перевірки, кількісний склад фахівців, підготовку посвідчень на перевірку, збір і аналіз даних про діяльність відібраного для перевірки суб'єкта, визначення питань, що підлягають перевірці.

У процесі завершення перевірки слід вирішити питання оформлення результатів перевірки з дотриманням податкового та валютного законодавства; включення в акт перевірки всіх порушень фінансової та господарської діяльності з чітким викладенням цих порушень, підписання, реєстрація та зберігання акта перевірки, реалізації матеріалів перевірки. Порядок прийняття рішення за результатами документальної перевірки. За результатами перевірки вирішуються також питання про порядок застосування адміністративної або ж фінансової відповідальності посадових осіб та інших осіб, винних у правопорушеннях у сфері зовнішньоекономічної діяльності; порядок оскарження і виконання постанов про накладення адміністративного та фінансового покарання. При встановленні кримінального злочину вирішуються питання взаємодії між службами органів Державної податкової служби України щодо викриття та розслідування злочинів у сфері оподаткування. Комплексні документальні перевірки таких суб'єктів здійснюються спеціалізованими групами фахівців. Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. - К.: НІПМБ, 2009.с.99

Відповідно до "Порядку взаємодії між підрозділами органів Державної податкової служби України при організації документних перевірок юридичних осіб", органом, що здійснює перевірку, видається розпорядження про початок перевірки яке включає:

- повну назву підприємства і місце його знаходження;

- дату початку перевірки;

- планову тривалість перевірки;

- керівника підрозділу валютного контролю обласної податкової адміністрації або особу, що виконує його обов'язки на рівні обласної ДПА, хто очолює групу перевіряючих фахівців;

- кількісний і персональний склад групи висококваліфікованих перевіряючих з достатнім досвідом перевірочної роботи юридичних осіб, а також інформацію щодо кожного спеціаліста;

- план перевірки, питання для перевірки та інше. Кількість спеціалістів у складі не менше, ніж 5 осіб визначається з урахуванням специфіки підприємства та обсягів виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг).

Слід відмітити, що відповідно пункту 2.8 "Порядку" посвідчення на перевірку оформляється на бланку податкової організації, посвідчується гербовою печаткою і підписується керівником або його заступником органу, якому підпорядкований підрозділ, що здійснює планову перевірку і керівником або його заступником податкового органу, якщо перевірка позапланова. Оскільки начальник податкової міліції є першим заступником начальника податкового органу, то він має право підписувати посвідчення на позапланову перевірку. Такі посвідчення видаються кожному працівнику, що приймає участь у перевірці, окремо. Воно реєструється у податковій інспекції у спеціально заведеному для цих цілей журналі. Для продовження терміну перевірки необхідно мати дозвіл керівника податкової адміністрації, якій підпорядкований орган, що здійснює перевірку.

При цьому перевіряючі органи повинні враховувати те, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 1999 року, строк проведення планової перевірки не може перевищувати 30 робочих днів для підприємств з сукупним валовим річним доходом не більше 20 млн. гривень.

Для забезпечення комплексного характеру перевірки до складу групи включаються фахівці всіх напрямків діяльності суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка починається обов'язково всіма перевіряючими одночасно і здійснюється відповідно до програми перевірки.

З метою виявлення правопорушень у сфері зовнішньоекономічної діяльності фінансовими засобами, працівникам правоохоронних органів, що ведуть боротьбу з такими правопорушеннями (МВС, ДПА, СБУ, прокуратура) слід звернути увагу на тактичні прийоми при проведенні ревізій і перевірок. У бухгалтерії підприємства перевірку потрібно розпочинати з уточнення інформації про наявність валютних рахунків з усіх видів валют, відкритих в установах банків, у кожному з них проаналізувати рух валютних коштів відповідно до виписок банків. Перевіряючи рух грошових коштів згідно з виписками банків, потрібно проконтролювати повноту та своєчасність обов'язкового 50-відсоткового продажу в іноземній валюті. Проаналізувати і співставити дані бухгалтерського обліку об'єкта, що перевіряється, з даними вантажно-митних декларацій, а також укладені з нерезидентами контракти (договори). Особливо ретельно слід проаналізувати загальні обсяги реалізації продукції, робіт, послуг за період, який підлягає перевірці (по книзі, картках складського обліку, звіту про рух матеріальних цінностей, книзі обліку до осіб реалізації готової продукції (рахунок 701), товарів (рахунок 702), реалізації робіт і послуг (рахунок 703), розрахунки з іноземними покупцями (рахунок 362), товари в торгівлі (рахунок 282). Ці дані необхідно співставити з оформленими на відпуск продукції відповідними документами. Виконані роботи та послуги оформляються актом або іншим документом (довідка, накладна, тощо), що засвідчує виконання робіт, надання послуг. Гальчинський A.C. Суперечності реформ: у контексті цивілізацій ного процесу. - К.: Українські пропілеї, 2009.с.55

Необхідно співставити відповідність записів у книгах, журналах обліку з даними бухгалтерських документів.

Особливо ретельно слід звірити реєстр ВМД (вантажна митна декларація) за експортними операціями, отриманий від органів державної митної служби та відомості № 16 "Відвантаження, відпуск і реалізація продукції", та своєчасність і повноту надходження валютної виручки. При виявленні розбіжностей у сумі отриманої виручки та вартості задекларованої продукції перевіряються накладні, рахунки-фактури на відвантажену продукцію.

При перевірці операцій з імпортом продукції та товарів слід звернути увагу на те, що така продукція повинна надійти у термін до 90 днів, як вказувалося раніше.

Для виявлення цих порушень слід перевірити поточні рахунки в іноземній валюті (рахунок 312) й інші рахунки у банку в іноземній валюті (рахунок 314) і перерахування валюти нерезиденту. При наявності таких перерахувань слід встановити своєчасність та повноту надходжень імпортної продукції. Це встановлюється шляхом перевірки і співставлення з вантажними митними деклараціями. В цих деклараціях відображається вид продукції і момент його ввозу на митну територію України. Ці дані співставляються з оприбуткуванням імпортної продукції.

При перевірці експортних операцій слід звернути особливу увагу на достовірність та своєчасність відображення у бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних з експортом. Ці операції, як і імпортні, відображаються на рахунок 312 та 314, облік валютних коштів у касі ведеться на рахунок 302 "Каса в іноземній валюті" (журнал-ордер №1-а).

У процесі перевірки бартерних операцій слід здійснювати звірку документів на експортну продукцію та імпортовану і ретельно співставити їх еквівалентну вартість. При цьому доцільно звірити кількість і якість імпортованої продукції з даними митних органів. Сума, зазначена в митних документах вважається вартістю реалізованої за бартерним контрактом продукції. Реальну вартість експортованої та імпортованої продукції можна встановити шляхом запиту через Інтерпол в країні, з якою здійснюються такі операції.

При перевірці операцій з давальницькою сировиною слід звернути увагу на те, що розрахунки як правило здійснюються векселями, тому необхідно ретельно перевірити записи у "Журналі обліку векселів (письмових зобов'язань), що застосовуються при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічній діяльності", встановити кількість зареєстрованих векселів, своєчасність та повноту їх погашення, наявність за всіма несвоєчасно погашеними векселями поданих розпоряджень про безспірне стягнення, наявність необхідних документів при взятті векселя (зобов'язання) на облік та при його погашенні, визначити правильність визначення вартості готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, та повноту її ввезення (вивезення).

Висновки

На основі великої маси нових вищезгаданих нормативно-правових актів можна сказати, що відбувається постійний розвиток валютних відносин в Україні. Нормативна база є елементом надбудови над економічними відносинами в суспільстві.

Таким чином маючи на сьогоднішній день таку активізацію у галузі валютної нормотворчості, особливо треба відмітити активність Національного банку України стосовно видання підзаконних нормативно-правових актів, з впевненістю можна казати про жвавість та безперервну динаміку валютних відносин в Україні.

Маючи на сьогоднішній день безліч змін і доповнень в законодавстві можна пророкувати велику кількість теоретичних, дослідницьких та практичних роз'яснень, які внесуть необхідну ясність у розумінні змісту нормативних актів та відточену чіткість їх використання у вирішенні питань валютного регулювання і валютного контролю.

...