Функціонування податку на додану вартість в сільському господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Важливим елементом податкової системи України є податок на додану вартість, доходи до бюджету від якого займають найбільшу питому вагу серед податків, які оподатковують споживання. ПДВ є одним з тих податків, теоретичному та практичному застосуванню якого присвячують дискусії вітчизняні та зарубіжні науковці та практики. Вчені постійно виявляють живий інтерес, як до загальних питань справляння цього податку, так і до застосування його в окремих галузях, на різних етапах розвитку економіки.

Не зважаючи на те, що механізм функціонування податку на додану вартість сформував до себе позитивне відношення у багатьох зарубіжних країнах, досвід застосування його в нашій державі потребує удосконалення. В сучасних умовах залишається значна кількість неврегульованих питань, пов'язаних з функціонуванням ПДВ, а саме механізмом нарахування та сплати податку, поверненням зайво сплачених сум ПДВ з бюджету. У зв'язку з цим виникає необхідність в оцінці діючого механізму оподаткування податком на додану вартість в сільському господарстві та в розробці конструктивних пропозицій щодо його удосконалення.

Теоретичні аспекти організації справляння ПДВ досліджували в своїх працях С. Алексашенко, В. Андрущенко, В. Суторміна, О. Тимофєєва, В. Федосов, М. Шпилько та інші науковці. Їх праці стосувалися ключових аспектів досліджуваної проблематики, проте вони не дали повної відповіді на конкретні проблеми, які виникли в процесі його становлення.

Проблеми функціонування ПДВ в Україні досліджують вчені-економісти М. Азаров, О. Василик, В.Вишневський, М. Дем'яненко, Д. Дема, Д. Дяковський, Л. Ликова, Я.Литвиненко, С. Лондар, С. Луніна, В.Калюжний, А. Крисоватий, В. Опарін, І. Панасейко, Д. Полозенко, В. Синчак, А. Соколовська та інші.

В багатьох працях глибоко досліджено теоретичні питання, а саме: економічна сутність ПДВ, роль та місце податку в податковій системі тощо. Разом з тим деякі теоретичні та практичні питання, зокрема будова податку на додану вартість та особливості його функціонування в різних галузях економіки і нині залишаються дискусійними. Чимало недоліків, пов'язаних з дією податку на додану вартість в сільському господарстві викликані тим, що і нині в механізмі оподаткування податку не враховуються специфіка сільськогосподарського виробництва.

Податок на додану вартість є податком на споживання, а тому він стосується інтересів бюджету, сільськогосподарських підприємств і споживачів. Оптимальна взаємодія інтересів держави і товаровиробників має ґрунтуватися на посиленні регулюючої ролі податку в даній галузі. Проте, нині, як засвідчує практика, фіскальна функція податку на додану вартість в сільському господарстві суттєво превалює над регулюючою, а відтак стимулюючі чинники є малоефективними.

Особливої актуальності в сучасних умовах набула проблема доцільності функціонування ПДВ в національній податковій системі, оскільки діючий порядок відшкодування податку з бюджету дискредитував його призначення, що й стало предметом полеміки як політиків, так і науковців щодо механізму справляння ПДВ та перспектив подальшого його розвитку.

Зважаючи на проблеми функціонування ПДВ в галузі сільського господарства та його ролі в податковій системі України, зростає актуальність удосконалення законодавчого регулювання механізму справляння цього податку. Викладені мотиви і визначили вибір теми дисертації.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо удосконалення механізму функціонування ПДВ та підвищення регулюючої і стимулюючої ролі цього податку в сільському господарстві, з урахуванням зарубіжного досвіду та специфіки галузі.

Для досягнення мети дослідження були визначені наступні завдання:

? узагальнити економічну суть податку на додану вартість;

? дослідити існуючий механізм оподаткування ПДВ в сільському господарстві та виявити особливості його стягнення в цій галузі;

? розробити пропозиції щодо удосконалення механізму справляння податку на додану вартість в сільському господарстві;

? оцінити досконалість механізму відшкодування податку на додану вартість сільськогосподарським товаровиробникам та розробити пропозиції щодо його удосконалення;

? визначити основні напрямки посилення впливу регулюючої та стимулюючої функції ПДВ у галузі сільського господарства;

? розрахувати тривалість відновлення бюджетних надходжень від ПДВ при зниженні податкового навантаження.

1. Теоретичні засади податку на додану вартість

Узагальнено еволюцію універсального акцизу та розглядаються теоретичні аспекти податку на додану вартість, визначено місце та роль ПДВ в податковій системі. Встановлено, що великі адміністративні витрати щодо стягнення специфічних акцизів обумовили скорочення переліку підакцизних товарів, чим зумовили їх еволюцію в напрямку уніфікації з промисловим податком у податок з обороту, який і став універсальним акцизом.

На основі проведеного дослідження виявлено, що ПДВ є найкращою формою серед інших універсальних акцизів, оскільки оподатковується лише додана вартість. Тому основна увага у процесі дослідження приділялась визначенню „доданої вартості” (об'єкту оподаткування) та її складовим. Теоретично податком на додану вартість оподатковується новостворена вартість, що є результатом діяльності виробника. В процесі виробництва вартість новоствореної продукції збільшується шляхом здійснення затрат праці робітників, використання засобів виробництва тощо. Різниця між виручкою, що виникає у процесі реалізації сільськогосподарської продукції, та вартістю придбаних сировини та матеріалів у постачальників вважається “доданою вартістю”, яка і є об'єктом оподаткування податком на додану вартість. З урахуванням зазначеного, додана вартість сільськогосподарського товаровиробника являє собою результат його діяльності і складається з амортизації та вартості необхідного та додаткового продуктів, тобто це та вартість, яку сільськогосподарський товаровиробник додав до вартості використаної в процесі виробництва проміжної продукції.

Практика справляння податку в Україні засвідчує, що в сільському господарстві можливі випадки, коли ПДВ стягується без створення доданої вартості, що пов'язано із специфікою діяльності галузі. Сільськогосподарські товаровиробники сплачують ПДВ в ціні придбання матеріальних ресурсів та послуг на початку виробничого циклу, внаслідок чого відбувається вилучення коштів з обороту. Це є основним аргументом прихильників недоцільності використання податку на додану вартість в національній економіці. Поряд з цим, податок на додану вартість охоплює всі ланки виробничого процесу, починаючи від створення сировини, матеріалів і до реалізації вироблених з них товарів, що є позитивним з фіскальної точки зору. Широке світове розповсюдження податку на додану вартість зумовлене його перевагами над іншими видами універсальних акцизів, зокрема відсутністю подвійного оподаткування, що свідчить на користь його застосування в майбутньому.

2. Особливості функціонування податку на додану вартість в сільському господарстві

Пріоритетне місце відведено дослідженню справляння ПДВ в цій галузі. У роботі акцентовано увагу на використання пільг сільськогосподарськими товаровиробниками, оскільки в сучасних умовах вони є чинником, який суттєво знижує ефективність цього податку. В результаті аналізу виявлено, що найбільш значними є пільги, надані в результаті застосування спеціальних режимів справляння ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками. Втрати бюджету від надання інших видів пільг (в більшості вони мають соціальну спрямованість) сільськогосподарським товаровиробникам незначні і складають в Житомирській області менше 1% загального їх обсягу.

З огляду на здійснення постійних змін у механізмі справляння ПДВ в сільському господарстві досліджено спеціальні режими оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, суть яких полягає в тому, що нарахований до сплати податок залишається у розпорядженні галузі для цільового використання. Спеціальні режими оподаткування ПДВ передбачають два механізми акумулювання коштів на спецрахунки: перший - на підтримку тваринництва, який поповнюється в результаті виплати переробними підприємствами дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за реалізовані молоко і м'ясо в живій вазі; другий - на придбання ресурсів. Так, у 1999-2002 рр. сільськогосподарські підприємства Мінагрополітики України, які перейшли на спеціальні режими оподаткування ПДВ, залишили у своєму розпорядженні 4279,3 млн. грн., з яких 44% було спрямовано на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, а 56%, (з яких 8% нульова ставка і 48% дотації) - на підтримку тваринницької галузі.

Аналізуючи спеціальні режими оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників на прикладі Житомирської області, встановлено, що питома вага суб'єктів господарювання, які перейшли на спеціальні режими, складає 99% всіх сільськогосподарських платників, тобто додаткові джерела фінансування отримують практично всі господарства.

Таблиця 1. Суми ПДВ, що залишилися у сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області для придбання матеріально-технічних ресурсів

Дослідження показало, що сільськогосподарськими виробниками Житомирської області в 1999-2002 рр. було нараховано ПДВ за реалізовану продукцію в загальній сумі 59558,2 тис. грн., але фактично перераховано на спецрахунок тільки 25 відсотків (табл. 1). Проте, варто підкреслити, що суми перерахування коштів на спецрахунки протягом 2001-2002 рр. різко зросли у порівнянні з їх значенням у 1999-2000 рр. (у 48 разів у 2002 р. проти 2000 р.).

Наведені у таблиці 1 дані свідчать, що сільськогосподарськими підприємствами нараховувалось для перерахування на спеціальні рахунки з цільовим використанням ПДВ (придбання матеріально-технічних ресурсів) від 6,4 до 8,2 коп. на 1 грн. проданої продукції, але фактично з цією метою ними було використано від 0,1 до 3,6 коп.

Аналіз спеціального режиму оподаткування ПДВ, яким регулюється підтримка тваринництва (таблиця 2), показав, що фактично було перераховано на спеціальні рахунки 29% нарахованого податку. При цьому сільськогосподарські товаровиробники Житомирської області нараховували на 1 грн. проданої продукції від 8,2 до 10,5 коп., а фактично вони перерахували від 0,3 до 5,4 коп. Дані вказують на тенденцію зростання частки нарахованого ПДВ, яка була перерахована на спецрахунки, - з 19% у 1999 році до 66% у 2002 році.

Таблиця 2. Суми ПДВ, що залишилися у сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області для підтримки тваринництва

Спеціальні режими оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників передбачають необхідність введення окремого обліку і подання окремої податкової звітності. Дослідження засвідчило, що за результатами господарської діяльності у сільськогосподарських підприємств Коростенського району протягом звітного року переважає від'ємна різниця між податковим зобов'язанням та податковим кредитом по всіх трьох деклараціях. Проте, якщо за результатами декларації №3, яку підприємства подають для здійснення розрахунків з бюджетом, сільськогосподарські товаровиробники мають право на відшкодування відповідних сум з бюджету, то за результатами діяльності, відображеними в деклараціях №1 та №2, вони такого права не мають, тобто від'ємна різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом покривається податковими зобов'язаннями наступних податкових періодів. Для сільськогосподарських виробників Коростенського району, наприклад, у 2002 році, склалася ситуація, за якої податковий кредит перевищував податкові зобов'язання у сім разів, тобто суми ПДВ, сплачені в складі ціни придбаних сировини та матеріалів, були вилучені з обороту господарств.

Суттєвим недоліком спеціальних режимів оподаткування ПДВ в сільському господарстві є недосконалість діючого порядку перерахування коштів на спецрахунки, свідченням чого є дані про фактичне надходження коштів від податку на додану вартість. Це пов'язано з тим, що, оскільки ПДВ не сплачується до бюджету, то належний контроль за своєчасним перерахуванням коштів на спецрахунки практично відсутній .

Встановлено, що дія спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників є неефективною для господарств з низьким рівнем матеріально-технічного і ресурсного забезпечення, чим ще більше загострюється їх несприятливий для подальшого господарювання фінансовий стан.

Таблиця 3. Розрахунки сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області по ПДВ з бюджетом, тис. грн.

Як показав аналіз розрахунків сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області по податку на додану вартість з бюджетом (табл. 3), фактична сплата ПДВ має тенденцію до зростання. Так, зокрема, частка сплачених сум відносно нарахованих зросла у 2,7 рази і у 2002 році досягла 72%, порівняно з 1999 роком.

В роботі досліджено актуальні питання механізму відшкодування сільськогосподарським виробникам податку на додану вартість з бюджету. Неврегульованість цього положення на законодавчому рівні спричиняє безліч проблем як у суб'єктів оподаткування, так і у Державного бюджету. Так, фактично сільськогосподарським товаровиробникам Житомирської області протягом періоду 1999- 2002 років було відшкодовано ПДВ у розмірі близько 5% від заявленої. В останні роки ситуація дещо покращується, що підтверджують наступні дані: у 2002 році сільськогосподарським виробникам надійшло 11% суми ПДВ, заявленої до відшкодування. Але що стосується термінів повернення заявлених до відшкодування сум ПДВ з бюджету, вони залишаються не відрегульованими.

Аналіз взаємовідносин сільськогосподарських товаровиробників з органами податкової служби показав, що нецільове використання нарахованого ПДВ та несвоєчасні розрахунки з бюджетом супроводжувались фінансовими санкціями. Внаслідок покращення рівня адміністрування ПДВ обсяг податкового боргу зменшився з 88% у 1999 році до 41% у 2002 році (таблиця 4).

Таблиця 4. Динаміка податкової заборгованості сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області

Як свідчать дані таблиці 4, сільськогосподарськими підприємствами на підтримку галузі було отримано від 3% у 1999 році до 51 % у 2002 році загальної суми нарахованого ПДВ, при чому на розрахунки з бюджетом спрямовувалось в середньому 8% цієї суми. Значна питома вага податкового боргу з ПДВ зумовлена тим, що сільськогосподарські товаровиробники спрямовують отриману виручку від продажу продукції, в першу чергу, на виплату заробітної плати та виплати відсотків за кредити тощо.

У ході дослідження функціонування податку на додану вартість в сільському господарстві зроблено висновок, що проблеми, пов'язані з нарахуванням та обчисленням податку в галузі, починаючи з визначення об'єкта оподаткування і закінчуючи розрахунками з бюджетом, не дивлячись на постійні спроби удосконалення до кінця вирішити не вдалося. З цих позицій і було зроблено висновки та пропозиції щодо удосконалення оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників.

3. Удосконалення механізму оподаткування податком на додану вартість в сільському господарстві

Розроблено науково-обґрунтовані шляхи удосконалення механізму функціонування ПДВ в сільському господарстві в напрямку посилення ролі регулюючої та стимулюючої функцій цього податку.

Для зниження регресивності податку на додану вартість пропонується впровадити диференціацію податкових ставок, причому диференціація ставки має більше значення для споживачів сільськогосподарської продукції, ніж для виробників. Вважається прийнятним, коли ставки податку на сільськогосподарські товари забезпечать виробникам компенсацію сум податку, сплаченого при придбанні сировини та матеріалів. Якщо сільськогосподарські товаровиробники споживатимуть товари з високою ставкою ПДВ, а реалізовуватимуть - з низькою, вони, продаючи свою продукцію, не зможуть покрити витрати по вхідному ПДВ. Тому ставка податку на реалізовану в сільському господарстві продукцію має забезпечувати такий розмір ПДВ, який дозволив би компенсувати сплачений податок постачальникам матеріальних ресурсів. Дослідження показало, що цього можна досягти при застосуванні понижуючої ставки ПДВ на реалізовану сільськогосподарську продукцію в розмірі 12 відсотків.

Оскільки створення для всіх платників однакових умов сплати ПДВ не завжди призводить до очікуваних результатів, раціонально встановити податкові пільги не за галузевим принципом, а до окремих господарств, які потребують фінансової підтримки. Пільги мають бути адресними та стимулювати розширення виробництва, причому вони не завжди повинні залишатись незмінними протягом тривалого періоду.

Враховуючи специфіку введення діяльності сільськогосподарських товаровиробників, доцільно диференціювати терміни бюджетного відшкодування ПДВ, шляхом встановлення подекадних строків в періоди з підвищеними потребами господарюючих суб'єктів у матеріальних та фінансових ресурсах та місячного строку повернення в сприятливих умовах господарювання. При цьому відшкодування ПДВ сільськогосподарським товаровиробникам рекомендується здійснювати через Державне казначейство України. З метою врегулювання питань з бюджетним відшкодуванням ПДВ і податковим боргом слід здійснити перехід до нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту “касовим” методом.

Важливим напрямом удосконалення механізму справляння ПДВ в сільському господарстві є спрощення обліку та звітності, що можливо шляхом запровадження річного звітного податкового періоду сплати податку на додану вартість.

В роботі здійснена оцінка наслідків для бюджету від можливого зниження ставки ПДВ. Оцінку зроблено з використанням методів економіко-математичного моделювання, зокрема за основу взято модель сценарію відновлення бюджетних надходжень при зниженні податкового навантаження і розширенні виробництва, яку адаптовано до умов діяльності сільськогосподарських підприємств Житомирської області. Як вхідні параметри, використовувались окремі макроекономічні та фінансові показники сільськогосподарських товаровиробників Житомирської області за 2002 рік, а саме: ВВП, частки ПДВ у ВВП, розміру ставки банківського кредиту, надходження ПДВ до бюджету, рентабельність сільськогосподарського виробництва. Внаслідок проведеного моделювання розраховано кількість виробничих циклів, які визначають час відновлення обсягу бюджетних надходжень від ПДВ у разі зменшення податкової ставки та розміру ставки банківського кредиту, варіювання рівня рентабельності.

Виявилося, що при зниженні податкового навантаження, яке створюється податком на додану вартість в сільському господарстві Житомирської області на одну четверту щодо існуючого, відновлення надходжень від податку до бюджету, за інших незмінних економічних умов, буде мати місце приблизно через 12 виробничих циклів, в подальшому надходження будуть вищі, ніж за базовим сценарієм. Цей результат пояснюється розширенням виробництва сільськогосподарської продукції і збільшенням відповідної бази оподаткування, в результаті чого загальна сума надходжень ПДВ з часом починає наближатись до суми надходжень у випадку незмінного податкового навантаження, а потім її перевищує. Таким чином, на початку економічного зростання, яке спостерігається в Україні, доцільним є зниження ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію.

Моделювання дозволило виявити параметри, які найбільш сильно впливають на ефективність господарювання і від яких залежить час, протягом якого відновлюються базові податкові надходження. Так, зокрема встановлено, що найбільший вплив на відновлення надходжень ПДВ до бюджету від сільськогосподарських товаровиробників має процентна ставка банківського кредиту. Фактор рентабельності виробництва має менший вплив.

Висновки

податковий додатковий сільськогосподарський товаровиробник

Проведене дослідження функціонування податку на додану вартість в сільському господарстві дало змогу узагальнити і розробити практичні рекомендації щодо удосконалення механізму справляння ПДВ в цій галузі з метою підвищення регулюючої та стимулюючої ролі податку. Основні висновки та пропозиції полягають в наступному:

1. В системі оподаткування універсальний акциз, який справляється в формі податку на додану вартість, функціонує з метою оподаткування споживання, що дозволяє забезпечувати регулярне надходження коштів до казни і охопити всі сфери виробництва і реалізації товарів і послуг.

2. Запропоновано доповнити класифікацію податків, а саме: прямі, непрямі, змішані, оскільки за об'єктом оподаткування ПДВ - прямий (оподатковується додана вартість), тоді як за способом стягнення - непрямий, тому що сплачують його кінцеві споживачі, а виробники несуть лише відповідальність за своєчасне перерахування до бюджету. В результаті цей вид податку має змішану форму оподаткування.

3. Дослідження функціонування ПДВ в сільському господарстві показало, що уніфіковані режими оподаткування для всіх товаровиробників не дозволяють повною мірою врахувати специфіку галузі. Пропонується поділити сільськогосподарських товаровиробників залежно від обсягів реалізації продукції, на наступні категорії:

? сплачують ПДВ на загальних засадах;

? користуються спеціальними умовами оподаткування, зокрема сплачують податок після того, як продадуть продукцію;

? не сплачують ПДВ, але з бюджетним відшкодуванням сум ПДВ, сплачених при придбанні сировини та матеріалів.

4. Дія податку на додану вартість в сільському господарстві має певні особливості, які спричиняють негативний вплив на фінансове та матеріально-технічне забезпечення галузі, що зумовлюється вилученням оборотних коштів на тривалий період через відсутність термінового бюджетного відшкодування.

5. Спеціальні режими оподаткування сільськогосподарських товаровиробників при справлянні ПДВ, запроваджені в 1999 році, стали одним із вагомих важелів державної підтримки. Встановлено, що із загальної суми нарахованого ПДВ протягом 1999-2002 років сільськогосподарськими товаровиробниками Житомирської області на підтримку галузі спрямовано 21%. Комплексний аналіз дії спеціальних режимів оподаткування ПДВ сільськогосподарських товаровиробників довів, що вони неефективні у господарств з низьким рівнем матеріально-технічної бази та фінансового забезпечення.

6. Враховуючи фіскальний характер податку на додану вартість і його вплив на процеси прискорення відтворення галузі та на зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, слід посилити вплив регулюючої та стимулюючої функції цього податку. Для цього, як показало дослідження, доцільно при спеціальному режимі оподаткування застосовувати диференціацію податкових ставок, зокрема встановити понижуючу ставку на реалізовану сільськогосподарську продукцію на рівні 12% та надавати науково-обґрунтовані адресні пільги, які б стимулювали розвиток сільськогосподарського виробництва.

7. Суттєвою проблемою справляння податку на додану вартість в сільському господарстві є відсутність своєчасного відшкодування з бюджету. Тому для зниження податкового навантаження на підприємства сільського господарства пропонується вдосконалити механізм відшкодування ПДВ з бюджету, шляхом зменшення термінів бюджетного відшкодування, а саме: встановлення подекадного терміну відшкодування податку в періоди з підвищеними потребами у фінансових ресурсах і місячного за сприятливих умов господарювання.

8. В роботі здійснена оцінка наслідків для бюджету від можливого зниження податкового навантаження, яке створюється ПДВ на сільськогосподарських товаровиробників. Показано, що при зниженні податкового навантаження на одну четверту щодо існуючого рівня, відновлення надходжень від податку до бюджету, за інших незмінних економічних умов, буде мати місце приблизно через 12 виробничих циклів. В подальшому надходження передбачаються вищі, ніж за базовим сценарієм.

Література

1. Ущапівська Н.М. Податки, як джерело задоволення суспільних потреб// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2001. - Вип. 44. - С.173-176.

2. Ущапівська Н.М. Економічна суть податку на додану вартість// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2002. - Вип. 56. - С.166-168.

3. Ущапівська Н.М. Шляхи поліпшення механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників податком на додану вартість// Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. - 2002. - Вип. 578. - С. 62-65.

4. Ущапівська Н.М. Особливості функціонування податку на додану вартість у сільському господарстві// Теорії мікро-макроекономіки: Зб. наук. пр. проф.-викл. складу і аспірантів Муніціпальної академії управління персоналом. - 2003. - Вип. 13. -С. 270-275.

5. Ущапівська Н.М. Проблеми дотування сільськогосподарських товаровиробників через податок на додану вартість// Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - Вип. 4 (35) / Наук.ред. І.К. Бондар. - К., 2004. - С. 96-100.

6. Ущапівська Н.М. Плата (збір) за спеціальне використання водних ресурсів// Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.:ІАЕ УААН, 2000. - Розділ 1, гл. 1.5 - С.138-144.

7. Ущапівська Н.М. Збір на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства// Фінанси сільськогосподарських підприємств (посібник з питань фінансових відносин у ринкових умовах) / За ред. М.Я. Дем'яненка. - К.:ІАЕ УААН, 2000. - Розділ 1, гл. 1.8 - С. 205-208.

Размещено на Allbest.ru