Наповнення місцевих бюджетів в умовах розширення бюджетних прав органів місцевого самоврядування

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Місцеві бюджети є найважливішою складовою фінансової основи місцевого самоврядування. Їхня роль у суспільстві полягає у тому, що саме завдяки місцевим бюджетам органи місцевого самоврядування можуть надавати громадянам країни унікальні послуги з урахуванням принципу територіального поділу. Якість цих послуг залежить від обсягів доходів місцевих бюджетів. Тому тільки збільшення доходів, розширення та оптимізація джерел є основною передумовою якісного виконання органами місцевого самоврядування функцій покладених Конституцією України і чинним законодавством, і, відповідно, забезпечення політичної та економічної стабільності, демократизації суспільного життя та зростання добробуту населення.

Однак, щодо висвітлення складних проблемних ситуацій, які стосуються наповнення місцевих бюджетів у контексті реалізації бюджетних прав органів місцевого самоврядування, у вітчизняній літературі звертається недостатня увага. Поряд з цим, дані питання тісно зв'язані між собою, адже від якості та повноти бюджетних прав залежать можливості кожного органу місцевого самоврядування мобілізувати необхідний для виконання своїх повноважень обсяг власних бюджетних ресурсів. Із проведенням адміністративної реформи потреби місцевого самоврядування у бюджетних коштах зростатимуть, чим обумовлюється доцільність розширення бюджетних прав, особливо на місцевому рівні. Проблеми, пов'язані з наповненням місцевих бюджетів в Україні і реалізацією бюджетних прав органів місцевого самоврядування, як і в інших країнах з перехідною економікою, набули особливої гостроти. Це обумовлено, з одного боку, становленням нової незалежної демократичної держави, а з другого - переходом від адміністративно-командної до ринкової економіки.

Із збільшенням функцій та обов'язків органів місцевого самоврядування зріс тягар їх фінансових проблем, зокрема, пов'язаних із нечітким розподілом компетенцій між різними рівнями державної влади та органами самоврядування, недостатнім обсягом фінансових ресурсів адміністративно-територіальних одиниць. Не у повному обсязі забезпечується реалізація бюджетних прав органів місцевого самоврядування, включаючи питання наповнення місцевих бюджетів. Спостерігається тенденція до обмеження бюджетних прав базових органів місцевого самоврядування у зв'язку зі скороченням частки власних доходів та збільшенням міжбюджетних трансфертів. У структурі трансфертів зростає частка субвенцій, що свідчить про активізацію ручного управління та зниження рівня прозорості при наповненні місцевих бюджетів. Наявність цих та інших проблем потребує поглибленого дослідження теоретичних, методологічних та практичних аспектів формування місцевих бюджетів і на їхній базі - розробки рекомендацій щодо виправлення ситуації та стратегічних напрямів реформування процесу наповнення даних бюджетів відповідно до засад адміністративно-територіальної реформи в Україні. Отже, важливість поставленої проблеми, її малодослідженість і визначили вибір теми дисертаційної роботи, зумовили її актуальність, теоретичну та практичну значимість.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є оцінка стану, методики та практики наповнення місцевих бюджетів і на їхній базі розробка науково-теоретичних та методичних засад щодо розкриття сутності місцевих бюджетів, визначення напрямів удосконалення їхнього наповнення в умовах розширення бюджетних прав органів місцевого самоврядування.

Відповідно до мети, у роботі передбачено вирішити такі теоретичні і практичні завдання:

- науково обґрунтувати основні теоретичні положення щодо сутності місцевих бюджетів;

- розкрити організаційно-правове забезпечення наповнення місцевих бюджетів та проблеми, пов'язані з ними у сучасних умовах;

- узагальнити зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів та можливість його використання в Україні;

- провести моніторинг наповнення місцевих бюджетів в Україні;

- проаналізувати проблеми, роль і значення місцевих податків і зборів як складової власних доходів місцевих бюджетів;

- визначити рівень використання міжбюджетних трансфертів як інструмента збалансування місцевих бюджетів;

- обґрунтувати стратегічні напрями удосконалення наповнення місцевих бюджетів в умовах адміністративно-територіальної реформи;

- запропонувати економетричну модель прогнозування податкових надходжень місцевих бюджетів.

1. Теоретичні засади місцевих бюджетів та організаційно-правові підвалини їх наповнення в сучасних умовах

Комплексно досліджено економічну сутність місцевих бюджетів, їхню необхідність у суспільстві, роль і значення у перерозподільчих процесах та у соціально-економічному розвитку держави, організаційно-правове забезпечення наповнення місцевих бюджетів та узагальнено зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів.

У дисертаційній роботі, враховуючи надбання вітчизняної, зарубіжної та радянської фінансової науки, діалектичний метод дослідження категорій, явищ та понять, класичні трактування державного та місцевих бюджетів при формулюванні теоретичної дефініції місцевих бюджетів, здійснено комплексний підхід до пояснення глибинних об'єктивних характеристик та матеріального вираження цих бюджетів як специфічного явища товарно-грошових відносин. Автор доводить, що місцеві бюджети, будучи невід'ємною складовою фінансів суспільства у загальному і безпосередньою складовою місцевих фінансів, є об'єктивним явищем розподільчого характеру. З огляду на принцип єдності фінансової системи суспільства та єдності бюджетної системи України, місцеві бюджети є інструментом розподілу валового внутрішнього продукту, створеного як у суспільстві в цілому, так і безпосередньо на рівні кожної територіальної громади. Цей розподіл здійснюється у грошовій формі і його метою є формування та використання централізованих фондів грошових коштів органів місцевого самоврядування.

Автором подано власне трактування суті місцевих бюджетів. З одного боку, місцеві бюджети розглядаються як об'єктивне філософське явище, яке відображає економічні відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом ВВП з метою формування і використання централізованих фондів грошових коштів органів місцевого самоврядування для забезпечення виконання власних і делегованих повноважень, з другого - як матеріальне вираження цього об'єктивного явища, а саме: за змістом - централізовані фонди грошових коштів органів місцевого самоврядування; за формою - основні фінансові плани органів місцевого самоврядування; за організаційною побудовою - ланки бюджетної системи України з власною структурою; за правовою ознакою - одні з найважливіших правових актів органів місцевого самоврядування.

На основі здійсненого аналізу теоретичних положень автор формує комплексний підхід до трактування причин та умов виникнення, які пояснюють необхідність місцевих бюджетів, зокрема, існування товарно-грошових відносин, наявність держави, відокремлення від функцій держави повноважень органів місцевого самоврядування, юридичне відокремлення всіх господарюючих суб'єктів, дія об'єктивних економічних законів і закономірностей розвитку суспільства.

Основним призначенням місцевих бюджетів, на думку автора, є забезпечення органів місцевого самоврядування таким обсягом бюджетних ресурсів, який дав би можливість цим органам якісно виконувати свої функції і повноваження.

У роботі доведено, що вплив місцевих бюджетів на соціально-економічні процеси у державі забезпечується тим, що ці бюджети є важливим інструментом розподілу і перерозподілу ВВП, фіскальним інструментом органів місцевого самоврядування, інструментом економічного зростання територіальних громад та адміністративно-територіальних формувань, інструментом соціального захисту населення та інструментом забезпечення функціонування і розвитку соціально-культурної сфери.

Аргументовано, що на процес наповнення місцевих бюджетів впливають об'єктивні та суб'єктивні чинники. Об'єктивні чинники, зазначені автором, в укрупненому вигляді об'єднуються у три великі групи: умови, в яких здійснюються ці наповнення; зміст бюджетних прав, які регулюють процес наповнення; механізми, які забезпечують наповнення місцевих бюджетів. До суб'єктивних чинників автор відносить практичну діяльність усіх суб'єктів відносин, які організовують процес та безпосередньо пов'язані з формуванням дохідної бази місцевих бюджетів.

Досліджуючи першу групу об'єктивних чинників, з їхньої сукупності виділимо дві підгрупи: з одного боку, ті, які сформувалися у суспільстві станом на сьогоднішній день в економіці, соціально-культурній, політичній і т.д. сферах, а з другого - ті, які держава визначає у доктринах, законах, прогнозах, що регламентують стан і перспективи соціально-економічного та політичного розвитку.

Другу групу об'єктивних чинників автор пов'язує зі змістом бюджетних прав органів місцевого самоврядування, які не відповідають стандартам демократичної держави і потребують перегляду у бік розширення, що можна забезпечити в умовах адміністративно-територіальної та Конституційної реформ.

Третя група, на думку дисертанта, включає механізми забезпечення цього наповнення. Зауважимо, що формування місцевих бюджетів здійснюється за допомогою податкового і неподаткового механізмів.

Автор зазначає, що організаційне забезпечення наповнення місцевих бюджетів здійснюється місцевими радами, місцевими державними адміністраціями, виконкомами місцевих рад, місцевими фінансовими органами, територіальними органами Державного казначейства України та Державної податкової служби України у процесі складання, розгляду, затвердження і виконання місцевих бюджетів. Результати дослідження свідчать, що між цими органами окремі дії, пов'язані з наповненням бюджетів, не узгоджуються, що негативно відображається на якості виконання дохідної частини місцевих бюджетів.

У роботі підкреслено, що правове забезпечення наповнення місцевих бюджетів здійснюється за допомогою Конституції України, законів України та цілого ряду нормативних документів органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування. Вважаємо, що в окремих випадках спостерігається неузгодженість між окремими законами, законами та нормативними документами, а також між деякими нормативними актами, що вносить хаос у процес мобілізації надходжень до місцевих бюджетів та сприяє порушенням фінансового законодавства.

З метою удосконалення правового забезпечення наповнення місцевих бюджетів та упорядкування відповідних законодавчих і нормативних актів, на думку автора, доцільно: привести у відповідність до Конституції України, Бюджетного кодексу України всі нормативні акти органів державної виконавчої влади; внести зміни у законодавчі акти, що стосуються бюджетної системи, відповідно до засад адміністративно-територіальної реформи та євростандартів.

У роботі зазначено, що необхідність вирішення питань, які виникають у процесі трансформації бюджетної системи України, потребує постійного перегляду та аналізу світового досвіду з метою пошуку найбільш раціональних ідей, підходів, методів формування місцевих бюджетів та вивчення можливостей їх застосування в нашій країні. Так, аналіз зарубіжної практики формування місцевих бюджетів дозволяє обґрунтувати наступні рекомендації: чітко розподілити компетенції щодо розв'язання конкретних завдань між центральними органами влади та органами місцевого самоврядування і поступово здійснювати перехід до децентралізації державних фінансів; розширити перелік місцевих податків і зборів та посилити їх фіскальну роль; вдосконалити механізм міжтериторіального фінансового вирівнювання.

Зарубіжний досвід свідчить про необхідність створення спеціальних бюджетних фондів фінансового вирівнювання територій. Перерозподіл доходів між бюджетами одного рівня доцільно було б здійснювати з урахуванням податкових можливостей територій та мінімального рівня, до якого повинні вирівнюватись фінансові можливості цих територій.

2. Прагматизм наповнення місцевих бюджетів та проблеми реалізації бюджетних прав органів місцевого самоврядування

Досліджено механізми наповнення місцевих бюджетів, розглянуто роль місцевих податків і зборів у формуванні власних доходів органів місцевого самоврядування, розкрито роль міжбюджетних трансфертів у збалансуванні місцевих бюджетів.

Результати проведеного аналітичного дослідження свідчать, що фінансові можливості місцевого самоврядування, рівень реалізації бюджетних прав місцевої влади та якість надання цією владою послуг, у першу чергу, залежить від дохідної бази місцевих бюджетів. Аналіз статистичних даних дає можливість зробити висновок, що у місцевих бюджетах України акумулюються значні фінансові ресурси, питома вага яких протягом останніх десяти років постійно перевищує 10 % ВВП.

Як видно з рис. 1, в період з 1992 до 2000 року відбувалося зменшення показника частки доходів місцевих бюджетів у ВВП з 17,9 % у 1992 році до 10,9 % у 2000 році. В подальшому частка доходів місцевих бюджетів у ВВП мала тенденцію до зростання і у 2003 році досягла 13,0 %. У цей же час доходи місцевих бюджетів без врахування трансфертів з державного бюджету зросли тільки на 0,3 процентних пункти з 8,3 % у 2000 році до 8,6 % у 2003 р., тоді коли частка трансфертів у ВВП значно збільшилася - з 2,6 % у 2000 р. до 4,4 % у 2003 р.

На думку автора, таке зростання обсягів трансфертів відбулося, насамперед, внаслідок зміни політики держави у сфері міжбюджетних відносин, введення в дію Бюджетного кодексу, а також відмови від використання регулюючих податків як основного інструмента бюджетного регулювання.

У дисертації виявлено, що, незважаючи на деяке збільшення частки доходів місцевих бюджетів стосовно валового внутрішнього продукту в останні роки, у структурі доходів зведеного бюджету доходи місцевих бюджетів у 2003 році досягли свого мінімуму - 30 %.

Результати проведеного аналізу свідчать, що доходи місцевих бюджетів без врахування трансфертів досягли найбільшої питомої ваги в складі зведеного бюджету у 1995 році - 52,1 %. До 2000 року частка доходів місцевих бюджетів у зведеному перевищувала 40 %. В наступних роках цей показник різко знизився - 31,6 % у 2000 р., 33,6 % у 2001 р., 31,4 % та 30,0 %, відповідно, у 2002 та 2003 роках. Таке стрімке зменшення частки доходів місцевих бюджетів у зведеному з 52,1 % у 1995 р. до 30,0 % у 2003 р. призвело до зменшення ролі місцевих бюджетів у бюджетній системі України. Наслідком цього стало зростання залежності місцевих бюджетів від трансфертів з центрального, недостатність фіскальних ресурсів для належного виконання функцій органів місцевого самоврядування.

Основними причинами зменшення частки доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті країни, на думку автора, були реформа податкового законодавства, внаслідок якої були змінені напрями сплати загальнодержавних податків, незадовільні якісні показники діяльності галузей економіки, які сплачують платежі до місцевих бюджетів, недостатні можливості органів місцевого самоврядування щодо розширення власної фінансової бази.

У роботі зазначено, що, починаючи з 2000 року, місцеві бюджети поділяють на загальний і спеціальний фонди. Частка коштів загального фонду сягає 80 % сукупних доходів. У складі загального фонду відсоток податків з доходів громадян сягає 45 і дотацій та субвенцій - 40, а всі інші доходи не перевищують 15 відсотків, що свідчить про недосконалість механізму наповнення місцевих бюджетів. У структурі спеціального фонду у 2003 р. 43,5 % - власні доходи бюджетних установ, 16,2 % - доходи від відчуження майна, 13,6 % - податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. На всі інші види доходів припадає 25,7 %.

Результати проведеного аналізу свідчать, що загалом у структурі доходів місцевих бюджетів за 1999 - 2003 рр. спостерігається тенденція до зниження частки податкових надходжень з 68,1 % до 54,2 %, при одночасному суттєвому зростанню частки міжбюджетних трансфертів (в 1,9 рази) та невеликому обсязі і позитивній тенденції неподаткових надходжень (з 3,4 % до 7,1 %). Це свідчить про обмеження самостійності органів місцевого самоврядування.

Автор вважає, що ключову роль у становленні системи самостійних місцевих бюджетів відіграють власні доходи, серед яких основне місце відведене місцевим податкам і зборам.

У результаті дослідження встановлено, що максимальна фіскальна значимість місцевих податків і зборів становила в 2000 році - 3,39 %, у наступні роки вона мала тенденцію до зменшення і у 2003 році склала 2,62 %. Якщо у 2000 році за рахунок місцевих податків і зборів формувалось 4,14 % податкових надходжень місцевих бюджетів України, а вже в 2003 році питома вага місцевих податків і зборів у податкових доходах знизилась до 3,18 %. Таким чином, навіть при щорічному зростанні абсолютних сум надходжень місцевих податків і зборів, їх значимість у наповненні місцевих бюджетів тенденційно зменшується.

Результати структурного аналізу надходжень місцевих податків і зборів в Україні свідчать про:

- позитивну тенденцію зростання ринкового збору (з 48,4 % у 2002 р. до 59 % у 2004 р.), податку з реклами (з 3,3 млн. грн. у 1997 р. до 18,1 млн. грн. у 2003 р.) та надходжень від збору за право використання місцевої символіки (з 2,0 млн. грн. у 1997 р. до 7,5 млн. грн. у 2003 р.), готельного збору (з 19,2 млн. грн. у 1997 р. до 70,4 млн. грн. у 2003 р.), збору за припаркування автотранспорту (з 5,2 млн. грн. у 1997 р. до 11,1 млн. грн. у 2003 р.);

- негативну тенденцію зміни надходжень комунального податку (із 191,5 млн. грн. у 1997 р. до 142,5 млн. грн. у 2003 р.), збору за видачу ордера на квартиру (зниження з 0,5 млн. грн. у 1997 р. до 0,2 млн. грн. у 2003 р.) та збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг (у межах 33-28 тис. грн.);

- майже незмінний обсяг надходжень курортного збору (1,1 - 1,5 млн. грн.), збору на право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотереї (у межах 0,3 млн. грн.).

- практичне зникнення надходжень від збору за участь у бігах на іподромі, збору за виграш на бігах на іподромі, збору з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі, збору за право проведення кіно- і телезйомок.

До основних недоліків місцевого оподаткування в Україні автор відносить: незначну фіскальну значимість місцевих податків та зборів у формуванні дохідної бази місцевих бюджетів; наявність місцевих податків і зборів, не характерних для України загалом та досліджуваних регіонів зокрема через відсутність бази оподаткування; невеликий перелік місцевих податків та зборів у порівнянні з розвиненими ринковими країнами; відсутність самостійних прав у органів місцевого самоврядування щодо запровадження на своїй території власних податків та зборів; зволікання із оновленням правової бази місцевого оподаткування, зокрема, прийняттям Закону “Про місцеві податки і збори” чи Податкового кодексу України; відсутність в системі місцевих податків і зборів місцевого податку на нерухоме майно; недоліки в фіскальному адмініструванні місцевих податків і зборів (наявність значних сум недоїмки, переплат, невиправданих пільг); нерозвинутість податків, які відображають політику місцевої влади (екологічні податки, плата за певні послуги місцевих органів влади тощо); наявність місцевих податків і зборів, витрати на адміністрування яких перевищують надходження від них; незацікавленість місцевих влад у додатковому залученні коштів від справляння місцевих податків і зборів; відсутність самооподаткування як альтернативної форми надходжень у місцеві бюджети тощо.

3. Напрями удосконалення наповнення місцевих бюджетів в умовах адміністративно-територіальної реформи

Міститься комплекс розроблених практичних пропозицій та рекомендацій щодо стратегії реформування процесу наповнення місцевих бюджетів та прогнозування податкових надходжень за допомогою економетричних моделей.

Позитивне вирішення стратегічних питань, пов'язаних із реформуванням процесу наповнення місцевих бюджетів, на думку автора, можливе за умови розв'язання таких найважливіших проблем як внесення коректив та успішне проведення адміністративно-територіальної реформи; оптимальний розподіл фінансових повноважень між центром та регіонами; запровадження практики стратегічного бюджетного планування і прогнозування.

Одним із першочергових завдань адміністративно-територіальної реформи вважаємо формування нової оптимальної структури макрорегіонів, яка може стати об'єктом стратегічного планування і прогнозування соціально-економічного розвитку, фінансового вирівнювання, основою виділення бюджетних та податкових округів. Створення таких округів дало б можливість провести їхню паспортизацію.

До основних концептуальних підходів, які стосуються забезпечення оптимального розподілу повноважень між центром і регіонами та фіскальної децентралізації, автор відносить: наведення порядку у розподілі функцій між державою, регіонами і територіальними громадами; забезпечення територіальної справедливості в оподаткуванні; перетворення територіальних громад з об'єктів у суб'єкти розвитку; зміна підходів до розподілу доходів і видатків між ланками бюджетної системи; реформування місцевого оподаткування; удосконалення системи фінансового вирівнювання територій; суттєве покращення роботи органів стягнення.

При запровадженні стратегічного планування і прогнозуванні регіонального розвитку доцільно вирішити комплекс наступних завдань: чітко визначити межі кожного регіону; домогтися вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів; вибрати пріоритети, їхню кількість; вирішити питання комунікації між регіонами.

Зауважимо, що бюджетну політику у сфері формування дохідної бази місцевих бюджетів доцільно спрямувати на гармонійне поєднання бюджетного унітаризму з елементами бюджетної децентралізації, реформування механізму наповнення місцевих бюджетів та міжбюджетних відносин.

У дисертації стверджується, що важливим напрямом удосконалення формування місцевих бюджетів є застосування прогресивних технологій при плануванні та прогнозуванні бюджетних надходжень. Автором запропонована розробка прогнозної моделі обсягів податкових надходжень до місцевих бюджетів України на період 2006 - 2008 рр. В основу розрахунків були покладені статистичні дані про податкові надходження у розрізі їхніх видів, а також основних статистичних характеристик (математичне сподівання, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, асиметрія, ексцес) масивів статистичної інформації про обсяги місцевих бюджетів.

На базі відповідного математичного апарату підкреслимо, що досліджувані випадкові величини обсягів окремих груп податкових надходжень є нормально розподіленими величинами (всім значенням показників надходжень притаманні незначні відхилення характеристик ексцесу та асиметрії).

Автор пропонує побудувати прогнозні моделі податкових надходжень до місцевих бюджетів на основі ретроспективних даних конкретних їхніх обсягів у розрізі основних видів податкових платежів. Результати даного дослідження представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Прогнозна модель обсягів податкових надходжень до місцевих бюджетів України на період 2006-2008 рр.

Для всіх побудованих моделей притаманне високе значення коефіцієнта кореляційного зв'язку (Rmin = 0,91565, Rmax =0,99038). На основі цих моделей можна робити економічні висновки. Запропоновані моделі тренду описують загальну характерну тенденцію поведінки динамічного ряду.

Як свідчать дані табл. 1, загальний обсяг податкових надходжень, податків з доходів фізичних осіб, податків на власність, зборів за спеціальне використання природних ресурсів, інших податків мають тенденцію до позитивного зростання в часі. Зміни обсягів внутрішніх податків на товари та послуги носять хвилеподібний характер, спровокований нестабільністю податкової бази. Водночас надходження податків на прибуток підприємств мають тенденцію до негативного росту. Причиною цього є спад обсягів прибутків платників податків і зменшення чисельності самих платників.

Аналіз отриманих моделей на предмет адекватності та статистичної значущості показав, що найкращою є модель типу Кобба-Дугласа:

.

На основі аналізу цієї моделі можна зробити висновок про те, що обсяг податкових надходжень до місцевих бюджетів знаходиться в тісному взаємозв'язку з рівнем використання природних ресурсів, результатами виробничо-фінансової діяльності виробничих і підприємницьких структур та рядом соціальних факторів. У цілому система доходів місцевих бюджетів знаходиться у критичному стані.

Висновки

місцевий міжбюджетний стратегічний

Проведене дослідження теоретичних і практичних засад наповнення місцевих бюджетів в умовах розширення бюджетних прав органів місцевого самоврядування дало можливість сформулювати низку узагальнень, висновків та пропозицій.

1. Враховуючи результати теоретичних досліджень, сутність місцевих бюджетів доцільно розглядати з урахуванням комплексного підходу. З одного боку, місцеві бюджети - це теоретична абстракція; (об'єктивне економічне поняття), яка є складовою категорії фінансів і відображає частину грошових відносин, пов'язаних із перерозподілом ВВП з метою формування централізованих фондів грошових коштів органів місцевого самоврядування для забезпечення виконання власних і делегованих повноважень. З другого боку, матеріальним вираженням цієї категорії за змістом є централізовані грошові фонди місцевого самоврядування, за формою - основні фінансові плани органів місцевого самоврядування, за організаційною побудовою - ланки бюджетної системи, які структуровані і взаємозв'язані між собою, за правовою ознакою - основними нормативними актами органів місцевого самоврядування.

2. Вирішення стратегічних завдань реформування процесу наповнення місцевих бюджетів в умовах розширення бюджетних прав органів місцевого самоврядування відповідно до зобов'язань, взятих Україною перед Європейським співтовариством, та основних засад адміністративної реформи у державі можливе, на думку автора, за умови комплексного розв'язання таких найважливіших загальнодержавних проблем: внесення відповідних коректив та забезпечення якісного виконання заходів, пов'язаних із проведенням адміністративно-територіальної реформи; оптимальний розподіл фінансових повноважень між центром і регіонами та фіскальна децентралізація; запровадження практики стратегічного бюджетного планування і прогнозування регіонального розвитку у тісному взаємозв'язку із загальнодержавним бюджетним плануванням і прогнозуванням.

3. Проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні повинно бути пов'язане з формуванням нової оптимальної структури макрорегіонів, побудованої на принципах фінансової економічної єдності адміністративно-територіальних утворень, що входять до кожного регіону. Новостворені макрорегіони могли б стати об'єктами стратегічного планування і програмування соціально-економічного розвитку і бюджету держави, фінансового вирівнювання, основою для виділення податкових і бюджетних округів. Це дало б можливість:

3.1. Перейти на трьохрівневу модель бюджетної системи: загальнодержавний, макрорегіональний та мікрорівень, сформулювати на кожному рівні чіткі завдання та механізми реалізації бюджетної політики.

3.2. Створити дієву систему бюджетного моніторингу, яка базуватиметься на достовірній усесторонній аналітичній базі стосовно наявної дохідної бази, фінансових можливостей та усіх каналів руху бюджетних коштів. Такий моніторинг, на думку автора, дасть можливість органам державної виконавчої влади, місцевого самоврядування проводити систематичне спостереження за станом наповнення всіх бюджетів і використання бюджетних коштів на відповідних територіях, оцінювати рівень міжбюджетних відносин, результати роботи представницьких та виконавчих органів місцевого самоврядування стосовно зміцнення власної дохідної бази та покращення стану справ щодо виконання податкових зобов'язань, мобілізації податкових і неподаткових надходжень.

3.3. Результати бюджетного моніторингу можна використати при проведенні бюджетної паспортизації регіонів і територіальних громад, яку автор пропонує здійснювати паралельно із податковою паспортизацією регіонів.

4. Важливою загальнодержавною проблемою, без вирішення якої, на думку автора, неможливо реформувати процес наповнення місцевих бюджетів, є оптимізація розподілу фінансових повноважень між центром і регіонами та фіскальна децентралізація. Ця проблема включає комплекс взаємозв'язаних між собою питань, зокрема: формулювання з боку держави чіткого переліку функцій, прав, обов'язків, відповідальності, які у законодавчому порядку закріплюються безпосередньо за вищими органами державної влади та управління, регіональними владними структурами, а також органами місцевого самоврядування кожного рівня окремо; забезпечення територіальної справедливості в оподаткуванні; перетворення територіальних громад із об'єктів у суб'єкти розвитку; зміна підходів держави до розподілу доходів і видатків між державним, регіональними і місцевими бюджетами; реформування місцевого оподаткування; удосконалення міжбюджетних відносин.

5. На основі проведеного дослідження пропонуємо переглянути принципові підходи до розподілу податкових і неподаткових надходжень між окремими ланками бюджетної системи. До місцевих податків автор відносить: податок на доходи фізичних осіб; збори за спеціальні використання природних ресурсів, зокрема, збір за спеціальне використання місцевих ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, платежі за користування надрами, плату за землю; податки на власність.

6. З метою збільшення обсягів власних надходжень та їхньої частки у доходах місцевих бюджетів, на думку автора, доцільно:

6.1. Створити умови для розширення податкової бази адміністративно-територіальних форсувань. Для цього необхідно:

6.2. Розширити перелік місцевих податків і зборів, збільшити їх кількість принаймні до 40, при цьому 8-10 місцевих податків і зборів мають бути обов'язковими для введення, а інші 30 - рекомендовані за наявністю відповідної бази оподаткування за рахунок:

6.2.1. Введення місцевих екологічних податків і зборів, окремих місцевих акцизів, податків на цінні папери, на приріст капіталу, за організацію гастрольної діяльності, за розміщення офісів у центральній частині міста або у приміщеннях, що відносяться до історичних пам'яток архітектури, зборів на прибирання й освітлення вулиць, утилізацію сміття і побутових відходів, зборів на впорядкування парків, скверів, зон відпочинку, кладовищ.

6.2.2. Встановлення територіальних надбавок до місцевих податків і зборів виходячи з місцевих особливостей (галузевої, територіальної структури виробництва, соціальні інфраструктури, екологічного стану).

6.2.3. Запровадження місцевих надбавок до роздрібних цін у торгових організаціях, а також надбавок до цін за надання послуг. Встановивши такі надбавки у розмірі 1 відсотка до роздрібної ціни товару чи ціни за послугу до місцевих бюджетів можна додатково мобілізувати у межах держави до 2 млрд. грн. надходжень.

6.2.4. Введення податку на нерухоме майно.

7. З метою удосконалення міжбюджетних відносин, на думку автора, доцільно:

7.1. Реалізувати наукові підходи до організації міжбюджетних відносин з таким розрахунком, щоб забезпечити збіг тих економічних суб'єктів, які несуть тягар витрат, пов'язаних з їхнім фінансуванням, сплачуючи податки і тих, які приймають самостійні рішення щодо їхнього надання.

7.2. З метою попередження споживацьких настроїв окремих органів місцевого самоврядування і небажання шукати додаткових резервів зростання власних доходів автор вважає доцільним при організації міжбюджетних відносин використовувати інструменти стимулювання економічного зростання адміністративно-територіальних формувань, зацікавлювати органи місцевого самоврядування у збільшенні власних податкових і неподаткових надходжень.

7.3. Удосконалювати методичні підходи до формульних розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів, забезпечуючи скорочення їхньої частки у якості субвенції.

8. Важливим напрямом удосконалення наповнення місцевих бюджетів вважаємо застосування новітніх технологій планування та прогнозування податкових надходжень з використанням економетричних моделей. Запропонована у дисертації методика прогнозування дає можливість розрахувати обсяги надходжень до бюджету на перспективу з урахуванням різних чинників та їхньої можливої зміни.

Література

1. Малярчук А.К. Економічний зміст і структура формування місцевих бюджетів // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби України (економіка, право). - Ірпінь, 2004. -№5 (27). -С.25-30.

2. Малярчук А.К. Місцеве оподаткування - основа формування місцевих бюджетів // Наукові записки. Збірник наукових праць кафедри економічного аналізу. - Тернопіль: Економічна думка, 2004. -Вип. 13. -Ч. 1. -С. 182-190.

3. Малярчук А.К. Зарубіжний досвід формування місцевих бюджетів // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - Вип. 1. -С. 153-160.

4. Власенко І.В., Малярчук А.К., Мулик Т.О. Оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності: Навчальний посібник. -Вінниця: Гіпаніс, 2003. -157с.

5. Папаіка А.А., Малярчук А.К. Вплив податкового менеджменту на формування розподільчої системи в умовах переходу до сталого розвитку // Фінансовий механізм державного управління економікою країни. Серія „Державне управління”. - Донецьк: НОРД-ПРЕС, 2004. -Т. V. Вип. 32. С.31-45.

Размещено на Allbest.ru