Фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА

УДК 336: 504

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища

Погріщук Галина Борисівна

ТЕРНОПІЛЬ - 2005



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі фінансів Тернопільської академії народного господарства Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, дійсний член Академії економічних наук України, Заслужений діяч науки і техніки України, Юрій Сергій Ілліч, Тернопільська академія народного господарства, завідувач кафедри фінансів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чернявський Олександр Павлович, Одеський державний економічний університет завідувач кафедри фінансів

кандидат економічних наук, доцент Лещук Віктор Пилипович, Луцький державний технічний університет, завідувач кафедри фінансів

Провідна установа: Київський національний економічний університет, кафедра фінансів, Міністерство освіти і науки України, м. Київ

Захист відбудеться 30 вересня 2005 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.03. у Тернопільській академії народного господарства за адресою: 46000, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11 а. 211.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільської академії народного господарства за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11.

Автореферат розісланий „ 27 ” серпня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент М.П. Шаварина.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Екологічна ситуація, що склалася впродовж тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку й відтворення природно-ресурсного комплексу в Україні, має чітко виражений кризовий характер. Внаслідок структурних деформацій економіки, переважаючого розвитку сировинно-видобувних, екологічно найнебезпечніших галузей промисловості різко погіршилася екологічна ситуація. Продовжують застосовуватися адміністративно-командні методи вирішення екологічних проблем, спостерігається спад у відтворенні земельних і водних ресурсів, повітряного басейну. Ці чинники, як і відсутність необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів, а також недостатнє фінансування, спричинили незадовільний стан довкілля. Видатки з державного бюджету за розділом „Охорона навколишнього природного середовища” займають лише 1,22% у загальній сумі видатків, що становить 0,25% ВВП.

Нині спостерігається невпорядкованість фінансового забезпечення природоохоронної діяльності, низька ефективність системи управління охороною навколишнього природного середовища. За таких умов на перший план висувається проблема формування нових нетрадиційних джерел фінансового забезпечення природоохоронних заходів. Виходом зі становища, що склалося, є вирішення проблем економічного розвитку й охорони навколишнього середовища в комплексі з урахуванням фінансових можливостей суспільства. У зв'язку з обмеженим обсягом бюджетних ресурсів важливим завданням держави є заохочення суб'єктів господарювання до здійснення природоохоронних заходів.

Вищесказане актуалізує дослідження концептуальних підходів до фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища, можливостей використання нових перспективних форм і методів залучення фінансових ресурсів для природоохоронних цілей, удосконалення діючої системи формування і використання екологічних фондів, запровадження екологічного страхування тощо. Результати таких досліджень могли б стати визначальними при формуванні екологічної політики держави, сприяти поліпшенню стану навколишнього природного середовища, підвищенню економічної ефективності природоохоронної діяльності та розвитку екологічної інфраструктури у державі.

Результати теоретичного вивчення окремих аспектів фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища знайшли відображення у працях вітчизняних учених: В.І Андрейцева, В.В. Буряковського, О.Д. Василика, О.О. Веклича, А.С. Глущенко, О.Л. Кашенко, М.П. Кучерявенко, М.І. Савлука, В.М. Суторміної, В.М. Трегобчука, В.М. Федосова, М.Г. Чумаченка, С.І. Юрія та інших.

Однак у наукових працях згаданих учених недостатньо уваги приділяється вирішенню проблем комплексного підходу до фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Особливої уваги потребує розроблення науково-методичних засад формування фінансових ресурсів, які б відповідали сучасним вимогам і задовольняли потреби суспільства. У сукупності вищевикладене зумовило вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність, коло досліджуваних проблем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри фінансів Тернопільської академії народного господарства відповідно до комплексної планової теми наукових досліджень „Удосконалення фінансових відносин в умовах становлення економіки ринкового типу” (державний реєстраційний номер 0101U002355). Роль автора у виконанні цієї теми полягає у здійсненні розробок, пов'язаних із удосконаленням фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні та визначенні шляхів удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в Україні.

Реалізація поставленої мети обумовила необхідність вирішення наступних завдань:

- дослідити сутність та місце охорони навколишнього природного середовища у контексті економічної діяльності держави;

- обґрунтувати зміст фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища;

- розглянути організаційно-правові засади фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища;

- дати оцінку основним джерелам фінансового забезпечення охорони природного середовища;

- проаналізувати існуючу практику фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища;

- сформулювати напрями удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Визначені таким чином мета і завдання дослідження зумовили його логіку і послідовність розгляду окремих проблем.

Об'єктом дослідження є фінансові ресурси охорони довкілля, їх формування та використання, модель фінансового забезпечення природоохоронної діяльності суспільства в умовах ринкових трансформацій.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають і функціонують у процесі формування та використання фінансових ресурсів, закономірності, принципи й механізм фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Методи дослідження. Виходячи зі специфіки теми дисертації у роботі використовувалися методи діалектичного, логічного і системного підходів, концептуального аналізу, метод порівнянь ( перший розділ); методи дослідження фактів, явищ та реалій існуючої практики (другий розділ); балансовий метод планування, нормативно-прогнозний метод досягнення поставлених цілей (третій розділ). Теоретичною основою дослідження є фундаментальні положення світової економічної науки, наукові досягнення сучасної зарубіжної та вітчизняної фінансової думки, наукові розробки провідних фахівців у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Інформаційною базою дисертаційного дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань охорони навколишнього природного середовища, річні звіти Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, офіційні дані державних статистичних органів, документи Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Міністерства фінансів України, річні звіти Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській і Вінницькій областях.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі дослідження автором були одержані такі найбільш суттєві наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми, що досліджується, та характеризують новизну роботи.

Уперше: навколишній фінансовий забезпечення охорона

науково обґрунтовано концептуальні підходи до визначення сутності охорони навколишнього природного середовища як об'єктивного економічного явища, що відображає сферу найбільш інтегрованих економічних стосунків, пов'язаних з розподілом і перерозподілом ВВП з метою збереження, відновлення та поліпшення природного середовища, а також природно-ресурсного потенціалу, розглядаючи її за змістом, формою та організаційною побудовою;

розкрито сутність формулювання дефініції „господарський механізм охорони навколишнього природного середовища” як сукупність принципів, методів, заходів і видів діяльності, спрямованих на вдосконалення практики фінансування охорони навколишнього природного середовища, а також природно-ресурсного потенціалу на макро-, мікро- і мезорівнях.

Удосконалено:

концептуальний підхід до сутності фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища як діяльності з визначення сукупності методів і джерел, а також відповідних обсягів фінансових ресурсів, які акумулюються суб'єктами господарювання та державою для здійснення природоохоронних заходів з метою поліпшення екологічної ситуації в державі. На відміну від існуючого поняття „фінансове забезпечення”, що має більш загальне трактування, воно вказує на пріоритетність цільового спрямування фінансових ресурсів на здійснення природоохоронних заходів в Україні.

Набули подальшого розвитку:

модель зведеного балансу доходів і витрат охорони навколишнього природного середовища, яка дозволяє формалізувати дії місцевих органів самоврядування при формуванні й використанні коштів на природоохоронні заходи згідно з плановими та цільовими програмами соціально-економічного розвитку регіонів;

створення Регіонального фонду охорони навколишнього природного середовища, який може бути заснований на підставі рішень відповідних органів самоврядування, акумулював і розпоряджався б коштами, що надходять з бюджетних і позабюджетних джерел, в тому числі, від іноземних інвесторів і дозволить поліпшити фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища в державі як на глобальному, так і локальному рівнях;

методи кредитування природоохоронної діяльності, лібералізація умов надання та погашення позик, що сприятиме створенню в Україні екологічного банку, розвитку міжнародного кредитування охорони навколишнього природного середовища через Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші фінансові інституції, розвитку механізму кредитування природоохоронних заходів, який би передбачав оптимальне задоволення інтересів банківської установи та позичальника;

розробка комплексу заходів щодо удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища шляхом створення ринку природних ресурсів, бірж, проведення аукціонів, екологічного контролю, комплексної експертизи, що дозволять істотно збільшити державні і регіональні доходи від природокористування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у сформульованих та обґрунтованих наукових положеннях, висновках і пропозиціях щодо удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в умовах ринкових перетворень.

Практичні результати дисертаційної роботи застосовуються у діяльності Міністерства аграрної політики України (довідка № 18-2-16/181 від 16.02.2005 р.), Державного управління екології та природних ресурсів у Вінницькій області (довідка № 647/07 від 14.03.2005 р.), Головного фінансового управління Вінницької обласної державної адміністрації (довідка № 14-10/754 від 05.08.2004 р.), Державного управління екології та природних ресурсів у Рівненській області (довідка № 1168/01-13 від 31.05.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідалися на таких наукових конференціях: II Міжнародна наукова конференція „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2002 р.), Міжнародна науково-теоретична конференція „Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть” (м. Тернопіль, 2003 р.), Міжнародна науково-практична конференція „Екологія. Людина. Суспільство” (м. Київ, 2003 р.), ІІ Всеукраїнська науково-практична конференція „Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Наукові положення, висновки та пропозиції прикладного характеру, що виносяться на захист, одержані самостійно.

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані в 11 наукових працях загальним обсягом 4,3 друк. арк., з них: 4 наукові статті у фахових виданнях; 2 - в інших виданнях; 5 публікацій за матеріалами науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел (145 найменувань), додатків (23) та містить 23 таблиці й 23 рисунки. Основний текст дисертації викладено на 192 сторінках машинописного тексту.



Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Розділ 1 - „Концептуальні та організаційні засади фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища” присвячено висвітленню місця та ролі охорони навколишнього природного середовища в економічній діяльності держави, сутності охорони навколишнього природного середовища, її господарського механізму, концептуальним та організаційно-правовим засадам фінансового забезпечення природоохоронної діяльності у сучасних умовах господарювання.

Охорона навколишнього природного середовища є однією з найважливіших складових сучасного соціально-економічного розвитку суспільства. Тому проблеми, пов'язані з її станом та перспективами, мають загальнонаціональне, регіональне та місцеве значення, займають одне з найважливіших місць в економічній діяльності держави.

Вирішення практичних питань, пов'язаних із покращенням охорони навколишнього природного середовища, її фінансового забезпечення ґрунтується, у першу чергу, на теоретичних засадах, які є ключем для виявлення наукових підходів стосовно розв'язання складних проблем стабілізації та поліпшення екологічної ситуації в Україні.

Дослідженням узагальнено різноманітні підходи до трактування сутності охорони навколишнього природного середовища. Констатовано, що охорону навколишнього природного середовища можна розглядати, по-перше, як об'єктивне економічне явище; по-друге, за змістом - як чітко окреслену сферу соціально-економічної діяльності, пов'язану з природоохоронними програмами відповідно до економічної функції держави; по-третє, за формою - як сукупність заходів, спрямованих на збереження, відновлення, поліпшення навколишнього природного середовища та природно-ресурсного потенціалу; по-четверте, як організаційно-структуровану систему. Тільки такий комплексний різносторонній підхід до трактування цього важливого поняття може сприяти визначенню місця та ролі охорони навколишнього природного середовища в економічній діяльності держави, науково-обгрунтованому підходу до розробки моделі господарського механізму природоохоронної діяльності та механізму фінансового забезпечення даної галузі в умовах погіршення екологічної ситуації та ринкових трансформацій у нашій державі.

У свою чергу, функціонування охорони навколишнього природного середовища забезпечується відповідним господарським механізмом, який має включати такі найважливіші компоненти: принципи, методи, заходи, види та сферу природоохоронної діяльності.

У дисертації виокремлено об'єктивні та суб'єктивні чинники, які негативно впливають на стан охорони навколишнього природного середовища, що дало підставу зробити висновки про неможливість виходу з екологічної кризи без вирішення макроекономічних проблем, які, насамперед, базуються на стабільності економічної системи та належній організації природоохоронної діяльності держави.

Установлено, що економічна діяльність держави у сфері охорони навколишнього природного середовища забезпечується за допомогою таких елементів як: система економічних інструментів охорони навколишнього природного середовища, система фінансування природоохоронних заходів, платність природокористування, ціноутворення на первинні і вторинні ресурси з урахуванням економічного фактора, створення ринку природних ресурсів, формування грошових фондів і резервів для фінансування природоохоронних заходів, екологічне страхування, екологічне кредитування, створення механізму реалізації державних і регіональних екологічних програм. Позитивні результати цієї діяльності можуть бути досягнені за умови належного фінансового забезпечення екологічних програм.

У роботі обґрунтовано, що основною метою фінансового забезпечення цих програм є визначення необхідного обсягу фінансових ресурсів для задоволення екологічних потреб та поліпшення екологічної ситуації як у державі, так і на рівні конкретних адміністративно-територіальних формувань і суб'єктів господарюва-ння. Схематично зміст фінансового забезпечення у сфері охорони навколишнього природного середовища можна зобразити наступним чином (рис. 1).

Рис. 1. Зміст фінансового забезпечення у сфері охорони навколишнього природного середовища

Автором сформульовано трактування фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища. Відзначено, що фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища реалізується за допомогою відповідного механізму.

У свою чергу, охорона навколишнього природного середовища забезпечується організаційними, правовими, економічними заходами. Основою організаційного управління охорони навколишнього природного середовища є правовий механізм, за допомогою якого можна у повному обсязі забезпечити реалізацію науково обґрунтованих принципів. У цьому контексті наголошено, що систематизацію екологічного законодавства доцільно здійснювати у формі його кодифікації та інкорпорації з визначенням першочергових та перспективних законодавчих і підзаконних актів.

У роботі підкреслено, що в Україні вже сформовано основи екологічного законодавства, закладено концептуальний базис нової екологічної політики та конкретні механізми її реалізації. Спостерігається і низка інших позитивних явищ в організації взаємовідносин суспільства з довкіллям. Але, незважаючи на це, складність екологічної ситуації в Україні зумовлена значним посиленням експлуатації природних систем. Неефективно функціонує фінансовий механізм охорони навколишнього природного середовища. Позитивне вирішення цих складних проблем потребує великих зусиль держави, органів місцевого самоврядування, громадськості, вітчизняної науки, суб'єктів господарювання.

У розділі 2 - „Прагматичні аспекти фінансового забезпечення охорони навколишнього середовища” досліджено склад джерел фінансових ресурсів довкілля та основи їхнього планування, проведено аналіз формування фінансових ресурсів, розглянуто прагматику і проблематику використання фінансових ресурсів для вирішення екологічних завдань на глобальному, регіональному та місцевому рівнях.

Результати проведеного дослідження свідчать, що вирішення проблем охорони довкілля тісно пов'язано з пошуком надійних джерел фінансових ресурсів для цих цілей. В Україні такими джерелами на сучасному етапі її розвитку є: кошти державного та місцевих бюджетів; фонди охорони навколишнього природного середовища (екологічні фонди всіх рівнів); власні кошти підприємств, установ, організацій; кредитні ресурси; добровільні внески; страхові фонди; іноземні надходження та інвестиції; інші кошти.

Обсяги фінансових ресурсів охорони навколишнього природного середовища, їхні джерела та напрями використання визначаються у процесі фінансового планування, яке здійснюється згідно з чітко окресленими завданнями на основі наукових принципів та методів за відповідними етапами, розкритими у дисертаційному дослідженні.

На думку автора, проблема вибору оптимальних джерел формування фінансових ресурсів охорони навколишнього природного середовища може успішно вирішуватися за умови урахування фінансових можливостей держави та суб'єктів господарювання, ступеня впливу виробничих процесів господарюючих суб'єктів на навколишнє середовище та на обсяг використання природних ресурсів, потреби суспільства у ресурсах для виконання державних, регіональних та місцевих екологічних програм.

Проведений автором аналіз формування бюджетних ресурсів на охорону навколишнього природного середовища свідчить, що упродовж 2001-2004 pp. у зведеному бюджеті України передбачалося поступове зростання загальної суми надходжень екологічних платежів у середньому на 1,4 млрд. грн. щорічно. Однак фактичні надходження екологічних платежів тільки у 2001 році перевищили планові на 17,8% (табл. 1). У наступних роках спостерігається хронічне невиконання планових завдань, обумовлене, у першу чергу, недовиконанням планових показників, пов'язаних з об'єктами оподаткування.

Найбільшу частку серед екоресурсних надходжень займають збори за використання природних ресурсів (більш, ніж 70%), друге місце посідають рентні платежі, на третьому місці - надходження від збору за забруднення навколишнього природного середовища. Це пов'язано з власне характером справляння таких платежів.

Таблиця 1 - Динаміка надходження екологічних платежів до зведеного бюджету України, млрд. грн.1

Показники	2001 р.	2002 р.	2003 р.	2004 р.
	План	Фактично	Відносне відхиле-ння, %	План	Фактично	Відносне відхиле-ння, %	План	Фактично	Відносне відхиле-ння, %	План	Фактично	Відносне відхиле-ння, %
Збори за використання природних ресурсів	1,9	2,2	19,4	2,5	2,4	-3,9	2,8	2,8	-0,3	3,3	3,4	3,0
Рентна плата	0,5	0,5	-	0,6	0,7	14,7	3,4	3,0	-11,0	3,9	3,5	-10,3
Збір за забруднення навколишнього природного середовища	0,1	0,2	76,2	0,2	0,2	-6,4	0,2	0,3	10,7	0,3	0,3	-
РАЗОМ	2,5	2,9	17,8	3,4	3,4	-0,5	6,4	6,1	-5,1	7,5	7,2	-4,0

1 - складено за даними Держказначейства України.

Розподіл коштів фондів охорони навколишнього природного середовища між державним та місцевими бюджетами в Україні характеризується даними табл. 2. Як свідчать дані, тільки третина коштів природоохоронних фондів сконцентрована у державному бюджеті, при цьому ця частка має стабільну тенденцію до зростання - з 14,5% надходжень у 1998 році до 30,1% у 2003 році. Спостерігається стабільна тенденція до збільшення надходжень до фондів охорони навколишнього природного середовища, а саме: республіканського Автономної Республіки Крим, обласних, міст Києва та Севастополя.



Таблиця 2 - Надходження коштів до фондів охорони навколишнього природного середовища у складі бюджетів усіх рівнів за 1998-2003 рр.

Роки	Надходження коштів до фондів:	Всього
	Державного	Республіканського Автономної Республіки Крим, обласних, Київського, Севастопольського міських	Сільських, селищних, міських
	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%	млн. грн.	%
1998	6,9	14,5	11,7	24,5	29,1	61,0	47,7	100,0
1999	10,9	18,9	21,9	37,9	25,0	43,3	57,8	100,0
2000	37,4	30,2	46,5	37,6	39,8	32,2	123,7	100,0
2001	56,6	30,2	90,1	48,1	40,5	21,6	187,2	100,0
2002	65,9	34,1	90,0	46,5	37,6	19,4	193,5	100,0
2003	81,0	30,1	136,3	50,6	52,0	19,3	269,3	100,0

Одночасно має місце тенденція до зменшення частки сільських, селищних і міських фондів у загальному обсязі фондів охорони навколишнього природного середовища в Україні. Незважаючи на зростання абсолютної суми фондів базового рівня з 29,1 млн. грн. у 1998 році до 52,0 млн. грн. у 2003 році, їхня частка за цей період скоротилась із 61,0% до 19,3%.

Наведені дані свідчать про те, що держава поступово посилює централізацію коштів фондів охорони навколишнього природного середовища з метою їх концентрації для виконання державних та регіональних екологічних програм. З одного боку, таке явище можна характеризувати позитивно, оскільки збільшення обсягів відповідних фондів на державному та регіональному рівнях дасть можливість якісніше профінансувати масштабні екологічні програми. З іншого боку, зменшення частки міських, сільських, селищних екологічних фондів має негативні наслідки, оскільки обмежує фінансові можливості здійснення природоохоронних заходів органами місцевого самоврядування.

Якість вирішення екологічних завдань тісно пов'язана з ефективністю використання фінансових ресурсів охорони навколишнього природного середовища. Порядок використання цих коштів на рівні держави визначений чинним законодавством, а на рівні суб'єктів господарювання - відповідними статутами та фінансовими планами.

З державного бюджету здійснюється фінансування природоохоронних заходів, пріоритетних програм і проектів, що мають загальнонаціональне значення. Результати проведеного аналізу динаміки видатків зведеного бюджету України на охорону навколишнього природного середовища у 2000-2004 роках свідчать про їхнє зростання з 123,8 млн. грн. у 2000 році до 1236,1 млн. грн. у 2004 році, тобто у 10 разів.

Одночасно із збільшенням обсягів бюджетних видатків зросли й кошти фондів охорони навколишнього природного середовища. Протягом 2001-2003 років, порівняно з 1998-2000 роками, відбулось збільшення витрат на реалізацію пріоритетних напрямів державної екологічної політики.

На відміну від бюджетних джерел та коштів екологічних фондів, витрати на охорону навколишнього середовища підприємств, установ та організацій здійснюються за рахунок власних джерел і поділяються на поточні витрати, витрати на капітальний ремонт та капітальні вкладення.

Комплексний аналіз витрат на заходи, пов'язані з охороною навколишнього природного середовища, дав можливість дослідити склад, структуру, динаміку поточних витрат та витрат на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення за рахунок усіх джерел фінансування. У процесі такого аналізу були сформульовані наступні висновки.

Загальна сума поточних витрат на основні природоохоронні заходи в Україні з 1998 до 2003 року зросла удвічі і склала 3362,0 млн. грн. Найбільшу частку (97,0%) складають власні кошти підприємств, установ, організацій, на другому місці знаходяться кошти державного бюджету (2,0%). Поточні витрати пов'язані з виконанням робіт по відтворенню, підтриманню водних, лісових, земельних, мінеральних ресурсів у належному стані, збереженню природно-заповідного фонду, а також утриманню місцевих природоохоронних органів й організацій по нагляду за ядерною безпекою.

Друга велика група витрат на охорону навколишнього природного середовища спрямовується на капітальний ремонт основних засобів природоохоронного призначення. У цілому в Україні ці витрати за рахунок всіх джерел зросли з 1998 до 2003 року в 1,8 раза і склали 282,6 млн. грн. Найбільшу частку цих витрат здійснюють підприємства, організації і установи за рахунок власних коштів. Інші джерела у фінансуванні витрат відіграють незначну роль.

Таким чином, природоохоронні заходи здійснюються підприємствами, організаціями та установами країни, в основному, за рахунок власних коштів, які становлять 96% від загальної суми витрат на капітальний ремонт основних виробничих фондів природоохоронного призначення та поточних витрат на природоохоронні заходи.

Інвестиції у природоохоронне будівництво є важливим фактором зменшення забруднення навколишнього середовища, збереження наявних природних ресурсів та запобігання екологічним кризам. Слід зазначити, що обсяги інвестицій у 2003 р. на природоохоронне будівництво становили тільки 63,3% від обсягів 1995року. Однак, варто виділити позитивну тенденцію до зростання обсягів інвестицій на охорону навколишнього природного середовища за останні чотири роки. За період з 2000 р. до 2003 р. включно інвестиції в основний капітал на охорону довкілля зросли у 2,3 раза. При цьому їх частка у загальному обсязі інвестицій в основний капітал майже не змінювалася і коливалася в межах 1,4%-1,7%.

Головним джерелом фінансування інвестицій в основний капітал на охорону навколишнього природного середовища та раціональне використання природних ресурсів залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких в 2003 році було освоєно 58,0% усіх вкладень. Із загального обсягу інвестицій на охорону довкілля 19,7% становили кошти місцевих бюджетів, 16,3% - державного бюджету. За рахунок інших джерел фінансування здійснено 6,0% усіх капіталовкладень.

Варто підкреслити, що основними недоліками фінансування охорони навколишнього середовища є нераціональне використання природних ресурсів, нестабільність фінансування і його недостатність, відсутність оперативного й ефективного реагування на динаміку економічних та екологічних процесів у державі.

Розділ 3 - „Шляхи удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в Україні” містить дослідження можливих напрямів удосконалення фінансового планування, розвитку страхового і кредитного забезпечення екологічної діяльності, напрямів державної підтримки і покращення використання фінансових ресурсів у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Встановлено, що у сучасних умовах зусилля місцевих державних адміністрацій всіх регіонів України мають бути спрямовані на залучення природокористувачів до розроблення й реалізації цільових програм і планів фінансового забезпечення охорони довкілля. Однією з умов успішної реалізації цих зусиль є використання моделі зведеного балансу доходів і витрат. Вивчення існуючих підходів до зведеного фінансового планування дало змогу розробити авторську модель зведеного балансу доходів і витрат охорони навколишнього природного середовища.

У процесі дисертаційного дослідження автором використана модель зведеного балансу доходів і витрат для вирішення екологічних завдань, яка включає джерела формування фінансових ресурсів регіону і напрями їхнього використання (рис. 2). Встановлено, що модель зведеного балансу доходів і витрат охорони навколишнього природного середовища у регіоні доцільно формувати на основі таких елементів: мета і завдання планування; об'єкти планування; система показників, що використовуються при оцінці економічних можливостей регіону; балансова класифікація доходів у сфері охорони навколишнього середовища; балансова класифікація витрат на охорону навколишнього середовища; пріоритети розподілу фінансових ресурсів; суб'єкти планування.

БАЛАНСОВА ТАБЛИЦЯ
Джерела формування фінансових ресурсів	Напрямки розподілу фінансових ресурсів
Ресурсні відрахування до бюджетів	Видатки бюджетів
Доходи екологічних фондів	Витрати екологічних фондів
Доходи природокористувачів	Витрати підприємств
	Відрахування
Кредитні ресурси	Природоохоронні заходи
Страхові фонди	Витрати страхових фондів
Дефіцит (-)
Профіцит (+)
БАЛАНС

Рис. 2. Структура балансової таблиці доходів і витрат охорони навколишнього природного середовища

Метою фінансового планування у сфері охорони навколишнього середовища є обґрунтування джерел фінансових ресурсів та напрямів фінансування природоохоронних заходів відповідно до потреб та програм соціально-економічного розвитку регіону. Основним завданням зведеного фінансового балансу є визначення обсягів фінансових ресурсів, мобілізованих у даному регіоні або одержаних ззовні та їх розподіл на природоохоронні цілі. Основними джерелами у зведеному балансі доходів і витрат на охорону навколишнього природного середовища є ресурсні платежі бюджетів, кошти екологічних фондів і природокористувачів, розташованих і зареєстрованих на території регіону, кредити, страхові фонди.

Особлива увага у роботі приділяється питанню розвитку екологічного страхування в Україні, яке є принципово новим методом формування фінансових ресурсів для вирішення екологічних проблем у державі. Запропоновано проводити екологічне страхування в обов'язковій і добровільній формах. Вибір форми страхування може залежати від суб'єктів страхування та категорій страхувальників. Обов'язкове екологічне страхування доцільно проводити на випадок екологічних аварій (катастроф), які можуть статися в результаті виробничої й невиробничої діяльності, стихійних лих, що призвели до значних разових пepeвищень рівнів викидів (скидів) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, порівняно зі встановленими нормативами. Таким чином, екологічне страхування можна вважати одним з основних способів вишукування коштів для фінансового забезпечення екологічних проектів як на рівні держави, так і в регіонах. Прийняття Закону України „Про екологічне страхування” дало б змогу систематизувати та удосконалити законодавство у сфері обов'язкового екологічного страхування і стати імпульсом до його розвитку.

В умовах недостатнього бюджетного фінансування, яке виділяється на охорону довкілля, поряд із запровадженням системи страхового забезпечення екологічної діяльності, актуальним завданням є залучення кредитних ресурсів для здійснення природоохоронних заходів. Можливість надання кредиту підприємствам-забруднювачам у складних економічних умовах є надто важливим елементом фінансової підтримки як самого суб'єкта господарювання, так і проведення природоохоронних заходів. Таким чином, до перспектив розвитку кредитного забезпечення екологічної діяльності в Україні віднесено: розвиток міжнародного кредитування охорони навколишнього природного середовища через Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші фінансові інституції; створення в Україні екологічного банку; розвиток механізму кредитування природоохоронних заходів, який би передбачав оптимальне задоволення інтересів організації-кредитора та кредитоотримувача; розробку державної програми гарантування кредитів для природоохоронних цілей та сплату процентів за користування цими кредитами за рахунок державних коштів.

Наступним важливим джерелом фінансування природоохоронної діяльності в умовах трансформації економіки, на думку автора, може бути створення ринку природних ресурсів. Сучасний ринок ресурсів може дозволити активно залучити іноземний капітал у природно експлуатуючі галузі. Створення бірж природних ресурсів, проведення аукціонів, де на конкурсній основі українські й іноземні підприємці могли б купувати природні ресурси, проведення екологічного контролю і комплексної екологічної експертизи дозволили б істотно збільшити державні й регіональні доходи від природокористування. Ринок природних ресурсів (насамперед, землі) має передбачати і створення іпотечної системи, що дозволить власникам ресурсів віддавати їх у заставу для одержання інвестицій у розвиток виробництва.

У якості перспектив розвитку фінансового забезпечення охорони довкілля може бути створення так званого „фінансового супермаркету”, тобто структури, здатної представляти потенційним клієнтам повний спектр необхідних фінансових послуг у вигляді фонду регіону. Доведено, що наявність такого „супермаркету” може сприяти поліпшенню фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища та покращенню використання фінансових ресурсів. Ефективна реалізація даної пропозиції можлива за умови створення у складі державного управління екології та природних ресурсів Регіонального фонду охорони навколишнього природного середовища, який би акумулював і розпоряджався коштами, що надходять від різних джерел, у тому числі від іноземних інвесторів, і призначені для вирішення еколого-економічних проблем регіону. Засновниками Фонду, тобто особами, які вносять майнові паї у статутний фонд цієї організації, можуть бути, крім держави, великі фінансово-промислові групи.

Таким чином, виокремлені напрямки удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища сприятимуть підвищенню ефективності використання фінансових ресурсів у галузі екології в Україні.



Висновки

Проведене дослідження концептуальних засад теорії і практики фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в Україні дало змогу сформулювати низку узагальнень, висновків і рекомендацій.

Суть дисертаційного дослідження полягає в таких науково-теоретичних висновках:

1. З метою надання більш точного характеру науково-понятійного апарату запропоновано варіант трактування ключових понять „охорона навколишнього природного середовища”, „господарський механізм охорони навколишнього природного середовища”, „фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища”.

2. Сучасна екологічна ситуація в Україні набуває загрозливого стану. Вихід з такого становища неможливий без вирішення макроекономічних проблем, які, насамперед, базуються на стабільності економічної системи та належній організації природоохоронної діяльності держави. Основними завданнями для України за цих умов стають: розробка стратегії подолання екологічної кризи в Україні та пристосування до неї господарського механізму; перехід від командно-адміністративних методів управління діяльністю суб'єктів у галузі екології до економічних методів, де вирішальну роль відіграватимуть закони, економічні стимули і санкції; завершення роботи, пов'язаної з розробкою та прийняттям у сфері охорони навколишнього природного середовища всіх необхідних законів та інших нормативних актів, норм, стандартів; визначення принципів екологічної оптимізації охорони навколишнього середовища, на основі яких розроблятимуть загальнодержавні комплексні програми екологізації охорони природи й експлуатації природних ресурсів як бази для життєдіяльності майбутніх поколінь; врахування регіональних особливостей при формуванні екологічної політики; зупинення реалізації на території України екологічно небезпечних проектів, підвищення статусу державної екологічної експертизи.

3. Проведення радикальних ринкових реформ у сфері охорони навколишнього природного середовища, на думку автора, можливе за таких основних умов: реформування відносин власності; удосконалення системи управління як економікою в цілому, так і екологією зокрема; зміна критеріїв успіху реформ (ними повинно стати покращення рівня життя населення); екологізація економіки; узгодження національних інтересів України з інтересами інших країн світу; забезпечення єдності глобального, регіонального, місцевого планування і планування на рівні конкретних виконавців у сфері охорони навколишнього природного середовища.

4. Досягнення належного рівня фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища реально можливе за умови обов'язкового використання таких елементів як нормативно-правова база, екологічні програми, державний екологічний контроль, ліцензування діяльності, екологічна експертиза, правила і стандарти, екологічна освіта і виховання, міжнародне співробітництво. При вирішенні фінансових питань, у першу чергу, доцільно враховувати загально-економічні, ресурсні, правові, адміністративні аспекти.

5. Відстежено, що рівень фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища, фінансові можливості держави і суб'єктів господарювання залежать від ефективності управлінської діяльності як на державному, так і місцевому рівнях. З цією метою, на думку автора, можна сформулювати такі основні напрями удосконалення управлінської діяльності у сфері екології:

5.1. Покращення державного управління шляхом посилення, насамперед, контрольних функцій Міністерства охорони навколишнього природного середовища, забезпечення ефективної взаємодії його з природоохоронними органами та іншими контролюючими службами регіонів, підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування за стан справ у сфері охорони навколишнього природного середовища, впровадження комп'ютерних методів обробки інформації, аналітичного забезпечення контрольної діяльності.

5.2 Систематизація екологічного законодавства, яку доцільно здійснювати у формі кодифікації та інкорпорації з визначенням першочергових та перспективних законодавчих і підзаконних актів.

Основні висновки та результати практичного характеру.

1. Аналіз динаміки ресурсних надходжень в Україні засвідчив їх недостатність та обмеженість, що не дає можливості якісно вирішувати питання, пов'язані зі збереженням та відновленням природно-ресурсного потенціалу країни. Потребує уточнення й координації організаційний механізм розподілу коштів з бюджетів різного рівня на природоохоронні цілі. Крім того, доцільно постійно здійснювати моніторинг планових і фактичних витрат з метою відстеження реальної ситуації екологічного інвестування в Україні та оперативного реагування на неї.

2. Дослідження діяльності екологічних фондів в Україні показало, що впродовж 1998-2003 років збільшились обсяги надходжень як на державному, так і на місцевих рівнях. Однак ресурси цих фондів використовуються нераціонально, внаслідок чого, незважаючи на обмеженість коштів на природоохоронну діяльність, має місце значний залишок невикористаних коштів на кінець року. Ця обставина обумовлює доцільність посилення контролю з боку державних органів влади і територіальних, спеціально уповноважених, органів за надходженням і цільовим використанням коштів екологічних фондів. Крім того, варто удосконалити механізм управління територіальними екологічними фондами.

3. На рівні суб'єктів господарювання, на думку автора, доцільно створювати власні екологічні фонди і чітко контролювати їх витрати за призначенням. Необхідно відзначити, що підприємства, які створили екологічний фонд, можуть мати певну самостійність у використанні його коштів, зокрема, можливість маневру фінансовими ресурсами між різними природоохоронними заходами. При цьому варто забезпечити чіткий контроль за витратами коштів екологічних фондів підприємств зі сторони місцевих фінансових і природоохоронних органів, тому що частина коштів може бути використана на заходи, які не пов'язані з природоохоронною діяльністю. Зберігання коштів екологічних фондів підприємств у банках за таких умов буде під контролем банківських установ і природоохоронних органів.

4. Однією з умов успішної консолідації всіх екологічних ресурсів є використання запропонованої моделі складання зведеного балансу доходів і витрат у сфері охорони навколишнього природного середовища.

5. Встановлено, що запровадження екологічного страхування може забезпечувати фінансування комплексу превентивних і компенсаційних заходів при реалізації еколого-економічних проектів у виробничій і соціальній сферах. Основні фінансові потоки, що акумулюються у цьому сегменті, можуть формуватися переважно з власних коштів підприємств, організацій і населення, коштів іноземних інвесторів.

6. До перспектив розвитку кредитного забезпечення екологічної діяльності в Україні віднесено: розвиток міжнародного кредитування охорони навколишнього природного середовища через Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку та інші фінансові інституції; створення в Україні екологічного банку; розвиток механізму кредитування природоохоронних заходів, який би передбачав оптимальне задоволення інтересів організації-кредитора та кредитоотримувача; розробку державної програми гарантування кредитів для природоохоронних цілей та сплату процентів за користування цими кредитами за рахунок державних коштів.

7. Державна фінансова підтримка екологічної діяльності в ринкових умовах, на думку автора, полягає у заохочуванні та стимулюванні приватних екологічних рішень у сфері підприємницької діяльності, які сприяють реалізації положень державної екологічної політики. Відзначено, що до найефективніших стимулів природоохоронної діяльності у сучасних умовах для малого бізнесу можна віднести:

7.1. Державну підтримку малих підприємств, які займаються розробкою і впровадженням у господарську діяльність нових екологічно безпечних технологій, що покликані сприяти вирішенню еколого-економічних проблем при невеликих фінансових витратах.

7.2. Надання пільгових кредитів на встановлення очисних споруд; пільгове цільове кредитування промислових підприємств; звільнення від оподаткування прибутку, отриманого від інвестицій в екологічну техніку і технології, випуск облігацій для фінансування природоохоронних заходів.

8. Обґрунтовано доцільність створення “фінансового супермаркету”, тобто структури, здатної представляти потенційним клієнтам повний спектр необхідних фінансових послуг у вигляді Регіонального фонду охорони навколишнього природного середовища, який би акумулював і розпоряджався коштами, що надходять від бюджетних і позабюджетних джерел, у тому числі від іноземних інвесторів, та призначаються для вирішення еколого-економічних проблем регіону, що сприятиме покращенню фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Всі висновки та рекомендації, що містяться у дисертаційній роботі, сприятимуть удосконаленню фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища в умовах трансформаційних процесів.



Список опублікованих праць здобувача за темою дисертації

1. У наукових фахових виданнях:

2. Погріщук Г.Б. Екологічне оподаткування в Україні // Наукові записки ТДПУ. Серія: Економіка. - Тернопіль, 2002. - №10. -С. 99-101.

3. Погріщук Г.Б. Механізм фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль, 2002. -Вип. 6. -С. 65-67.

4. Погріщук Г.Б. Розвиток екологічного страхування й аудиту в Україні // Фінанси України. -2003. -№9. - С.119-124.

5. Погріщук Г.Б. Джерела формування фінансових ресурсів охорони навколишнього природного середовища в Україні // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - Тернопіль, 2004. -Вип. 6. -С. 93-100.

6. В інших виданнях:

7. Погріщук Г.Б. Финансовые инструменты регулирования охраны окружающей среды в условиях рыночных преобразований // Финансовая теория и политика современного государства. Изд-во “АБАГАР”. -Велико Тырнаво, 2002. -С.183-188.

8. Погріщук Г.Б. Теоретичні засади фінансово-правового забезпечення охорони навколишнього середовища // Економіка і ринок: облік, аналіз, контроль. Науковий журнал ТАНГ. Випуск 7. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. - Вип. 7. -С. 107-121.

9. Погріщук Г.Б. Сучасні проблеми фінансування охорони довкілля // Друга міжнародна третя всеукраїнська наукова конференція. -Донецьк, 2002. -С. 229-231.

10. Погріщук Г.Б. Державне управління у сфері охорони навколишнього середовища // Четверта Міжнародна науково-практична конференція. -Київ, 2003. - С. 255-256.

11. Погріщук Г.Б. Екологічна політика в період проведення ринкових реформ // Міжнародна науково-теоретична конференція “Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть”. -Тернопіль, 2003. -С. 345.

12. Погріщук Г.Б. Напрями державної підтримки охорони навколишнього середовища // Друга Всеукраїнська науково-практична конференція. -Вінниця, 2004. - С. 50-55.

13. Погріщук Г.Б. Шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів у сфері охорони навколишнього середовища // Друга Всеукраїнська науково-практична конференція. -Вінниця, 2004. - С. 200-205.



Анотація

Погріщук Г.Б. Фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Тернопільська академія народного господарства. Тернопіль, 2005.

У дисертації проведено дослідження фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища у сучасних умовах.

Обґрунтовано сутність охорони навколишнього природного середовища та її господарського механізму. Розкрито концептуальні засади фінансового забезпечення природоохоронної діяльності в Україні. Досліджено склад джерел фінансових ресурсів довкілля.

Проаналізовано сучасний стан та обґрунтовано практичні рекомендації щодо удосконалення фінансового забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Ключові слова: охорона навколишнього природного середовища, господарський механізм охорони навколишнього природного середовища, фінансове забезпечення охорони навколишнього природного середовища, екологічні фонди, фінансові ресурси, кредитне забезпечення, екологічне страхування.



Аннотация

Погрищук Г.Б. Финансовое обеспечение охраны окружающей природной среды. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Тернопольская академия народного хозяйства. Тернополь, 2005.

В диссертации проведено исследование финансового обеспечения охраны окружающей природной среды в современных условиях. Раскрыто концептуальные подходы к сущности охраны окружающей среды, ее финансового обеспечения. Обоснованы роль и место охраны окружающей природной среды в экономической деятельности государства. Проведен критический анализ точек зрения ученых относительно определения охраны окружающей природной среды и ее финансового обеспечения. В этом контексте предложен авторский вариант понятия “охрана окружающей природной среды”, “финансовое обеспечение охраны окружающей природной среды”.

В контексте экономической деятельности раскрыта сущность хозяйственного механизма охраны окружающей природной среды.

Исследован состав источников финансовых ресурсов охраны окружающей среды. Результаты проведенного исследования свидетельствуют, что решение проблем охраны природной среды зависит от надежных источников финансовых ресурсов. В работе проанализированы источники формирования финансовых ресурсов на охрану окружающей среды и прагматика их использования для решения экологических заданий.

Обоснован вывод о том, что проблема выбора оптимальных источников формирования финансовых ресурсов может успешно решиться только при условии учета финансовых возможностей государства и субъектов хозяйствования, степени влияния производственных процессов хозяйствующих субъектов на окружающую среду, потребности общества в финансовых ресурсах для выполнения государственных, региональных и местных экологических программ.

Предложены пути совершенствования финансового обеспечения охраны окружающей природной среды. Изложены направления совершенствования финансового планирования, развития страхового и кредитного обеспечения.

Выделены направления государственной поддержки и улучшения использования финансовых ресурсов в сфере охраны окружающей среды.

Установлено, что в современных условиях усилия местных администраций всех регионов Украины целесообразно направлять на привлечение природопользователей к разработке и реализации целевых программ и планов финансового обеспечения охраны окружающей среды. В этом контексте предлагается использовать модель сводного баланса доходов и расходов.

Ключевые слова: охрана окружающей природной среды, хозяйственный механизм охраны окружающей природной среды, финансовое обеспечение охраны окружающей природной среды, экологические фонды, финансовые ресурсы, кредитное обеспечение, экологическое страхование.

...