Лімська декларація керівних принципів контролю 1977 р., її значення і застосування

Размещено на http://www.allbest.ru/

РЕФЕРАТ

ЛІМСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ КЕРІВНИХ ПРИНЦИПІВ КОНТРОЛЮ 1977 Р., ЇЇ ЗНАЧЕННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ

Зміст

Вступ

1. Міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю (МСВОФК)

2. Кодекс етики INTOSAI

3. Стратегічний план INTOSAІ на 2011-2016 рр.

4. Методологічні принципи фінансового контролю: принцип незалежності

Використана література

Вступ

Основним міжнародним нормативним документом у сфері державного фінансового контролю є Декларація про керівні принципи фінансового контролю, яка була прийнята в 1977 р на ІХ конгресі INTOSAI - міжнародної організації вищих органів фінансового контролю, що діє під егідою ООН і об'єднує Незалежні державні органи фінансового контролю 174 країн світу, - у місті Ліма (Лімська декларація). У декларації йдеться про компіляцію та систематизацію загальноприйнятих основних принципів контролю за державними фінансами. Вона являє собою базовий, принциповий документ, що враховує різні системи фінансового контролю (а саме: монократичну та колегіальну), різне розуміння місця фінансового контролю в системі державних функцій і гілок влади, а також різні рівні розвитку, яких фінансовий контроль досяг в окремих регіонах. Хоча Лімська декларація, з точки зору міжнародного права, не має обов'язкового характеру, не можна недооцінювати її вплив на розвиток ВОФК в окремих країнах. Успіх Декларації полягає, головним чином, у тому, що вона, залишаючись чіткою та точною, містить вичерпний перелік цілей аудиту державних фінансів та усіх дотичних до цього питань. Це полегшує її використання та гарантує, що простота мови, якою вона складена, зосереджує увагу на її ключових елементах. Основною метою Лімської декларації є заклик до незалежності аудиту державних фінансів. Вищий орган контролю державних фінансів, що не відповідає цій умові, не може претендувати на свій статус. Тому й не дивно, що питання незалежності вищих органів контролю державних фінансів продовжує бути важливою темою для обговорення усередині INTOSAI. Проте, необхідно відзначити, що цілі Декларації вважаються досягнутими лише за умови законодавчого закріплення цієї незалежності. В свою чергу, це вимагає існування органу контролю за дотриманням законодавства, органу, який функціонує лише в умовах демократії чи правової держави.

1. Міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю (МСВОФК)

Міжнародні стандарти вищих органів фінансового контролю ґрунтуються на положеннях Лімської декларації керівних принципів аудиту, Токійської декларації та Мексиканську декларацію незалежності - документах, ухвалених на конгресах INTOSAI, а також доповіді групи експертів ООН з питань бухгалтерського обліку і контролю в державному секторі в країнах, що розвиваються.

МСВОФК містять основні положення та принципи здійснення Вищим органом фінансового контролю (ВОФК) аудиту в державному секторі та рекомендуються до застосування ВОФК різних країн у тій мері, у якій вони сумісні з законодавством цих країн.

Незважаючи на те, що оцінка ступеню відповідності стандартів меті заснування ВОФК, з точки зору конкретних конституційних, правових та інших особливостей країни, належить до сфери відповідальності ВОФК, один із визначених у Етичному кодексі принципів стосується обов'язку аудитора застосовувати загальноприйняті стандарти аудиту.

Сучасна структура МСВОФК характеризується чотирьохрівневим ієрархічним взаємозв'язком між документами:

Рівень 1: Основоположні принципи - містять ті принципи, що покладені в основу роботи INTOSAI та ВОФК, становлять підвалини розробки МСВОФК.

Рівень 2: Основи функціонування ВОФК - базуючись на основоположних принципах, документи цього рівня виконують регулюючу роль і визначають загальні повноваження та принципи функціонування ВОФК, які не повинні часто змінюватись. До цього рівня входить, зокрема, Мексиканська декларація незалежності (прийнята на ХІХ Конгресі INTOSAI у листопаді 2007 року), що регламентує містить вісім основних принципів діяльності ВОФК. Існуючий Кодекс етики і нові документи щодо якості аудиту у державному секторі також належать до документів даного рівня.

Рівень 3: Фундаментальні принципи аудиту - базуючись на документах 1-го і 2-го рівня, документи цього рівня регулюють питання, що стосуються проведення аудиту у державному секторі, та містять наступні розділи:

Базові принципи - містять загальні принципи проведення державного аудиту (обов'язки ВОФК/державного аудитора) та умови, що дозволяють державному аудитору, зокрема, складати висновки і звіти у випадках відсутності жодного чітко визначеного стандарту.

Загальні стандарти і стандарти етики - описують рівень кваліфікації державного аудитора та /або ВОФК, який він повинен мати для компетентного та ефективного виконання свого завдання щодо застосування стандартів аудиту та правил складання звітів.

Стандарти проведення аудиту - містять більш детальні рекомендації щодо планування, збору доказів, аналізу фінансової звітності, оцінки системи внутрішнього контролю, тобто стосовно визначення критеріїв та кроків, які дозволяють державному аудитору виконувати свою роботу точно, системно та уважно за встановленим порядком проведення аудиторських процедур для досягнення конкретної мети аудиту у державному секторі.

Стандарти звітування у державному аудиті - містять детальні рекомендації щодо змісту аудиторських звітів, що мають бути складені за результатами проведення аудиторських перевірок в державному секторів, а також приміток до аудиторських звітів. Зокрема, документи цього розділу передбачають, що після завершення кожного аудиту державний аудитор має скласти свої висновки і оформити їх у письмовій формі або у разі потреби скласти звіт із викладенням своєї думки. Текст звіту з фінансового аудиту (висловлення аудиторської думки) повинен легко сприйматися, не повинен бути ні розпливчатим, ні двозначним і має містити тільки інформацію, яка підтверджується достатніми і обґрунтованими доказами. Звіт повинен відображати незалежність та об'єктивність аудитора, бути справедливим і конструктивним; останнє слово щодо подальшої долі випадків правопорушень, виявлених аудитором, належить вищому керівнику чи колегії, яку створює ВОФК.

Рівень 4: Керівні принципи (рекомендації) аудиту - документи цього рівня дають більш специфічні, деталізовані рекомендації, що слугують основою для виконання щоденних аудиторських завдань, і містять рекомендації з проведення фінансового аудиту, аудиту ефективності і аудиту відповідності, а також окремих специфічних питань.

2. Кодекс етики INTOSAI

Враховуючи прийняту в Лімі Декларацію керівних принципів аудиту державних фінансів, кодекс етики має сприйматися як доповнення, що посилює Стандарти INTOSAI з контролю, оприлюднені Комісією INTOSAI зі стандартів контролю у червні 1992 року.

Кодекс етики - це декларація системи цінностей та принципів, які спрямовують повсякденну роботу контролерів (аудиторів). Незалежність, повноваження та функції контролерів державного сектора вимагають від ВОКДФ, їхніх працівників та будь-якого тимчасового співробітника, який має повноваження здійснювати перевірки, дотримуватися важливих вимог професійної етики. У будь-якому кодексі етики контролерів (аудиторів) державного сектора повинні розглядатися деонтологічні аспекти роботи державних службовців загалом, а також вимоги професійної етики, які стосуються контролерів, зокрема, включаючи професійні обов'язки останніх.

Кодекс етики INTOSAI стосується кожного окремого контролера (аудитора), керівника ВОКДФ, високих посадовців, а також всіх осіб, які наймаються ВОКДФ чи працюють у ньому та залучаються до контрольних заходів. Втім не слід розглядати Кодекс як такий, що впливає на штатний розпис ВОКДФ. З огляду на культурне, мовне, правове та соціальне розмаїття країн, кожний ВОКДФ має розробити такий кодекс етики, який відповідає його місцевим умовам. Було б доцільно, щоб в таких національних кодексах етики чітко визначалися деонтологічні принципи. У цьому контексті Кодекс етики INTOSAI може слугувати типовим зразком для національних кодексів етики. Кожний ВОКДФ має забезпечити ознайомлення всіх своїх контролерів (аудиторів) із цінностями та принципами, застереженими в національному кодексі етики, та їх дотримання.

Поведінка контролера (аудитора) повинна бути бездоганною у будь-який час і за будь-яких обставин. Будь-яке невиконання професійних обов'язків чи відхилення від встановлених норм поведінки контролера (аудитора) ставлять сумлінність контролера, ВОКДФ, який вони репрезентують, а також якість та обґрунтованість контролю під сумнів і можуть викликати настороженість стосовно надійності та компетентності самого ВОКДФ. Прийняття та застосування кодексу етики контролерів (аудиторів) державного сектора сприяють зміцненню довіри до них і їхньої роботи.

Дуже важливо, щоб ВОКДФ сприймався із почуттям довіри, впевненості та поваги. Такому ставленню контролер сприяє шляхом прийняття та дотримання вимог професійної етики, ключовими принципами якої є такі слова, як Сумлінність, Незалежність і Об'єктивність, Конфіденційність та Компетентність.

3. Стратегічний план INTOSAІ на 2011-2016 рр.

Мета

Бачення

Стратегічні цілі

Основні принципи

Стратегічні пріоритети на 2011-2016 роки

Вперше INTOSAІ прийняла Стратегічний план як керівництво діями у 2004 році. План було прийнято під час проведення Конгресу у Будапешті та складався з перших трьох місій та однієї організаційної мети. Другий стратегічний план, що охоплює шестирічний період з 2011 до 2016 рр., був прийнятий на ХХ Конгресі INTOSAІ, що відбувся у Південній Африці у 2010 році. За основу взяли сім принципів INTOSAІ. Неможливо переоцінити важливість цих основних цінностей і вони є основою стратегічного плану. Місія, бачення та цілі INTOSAІ залишились незмінними. План визначає шість стратегічних пріоритетів.

INTOSAІ виділила шість стратегічних пріоритетів, на додаток до чотирьох стратегічних цілей, згідно з якими проводитиме свою роботу в подальшому. Так як громадяни, законодавча влада, засоби масової інформації та члени міжнародної спільноти шукають у ВОФК допомогу в питаннях ефективності використання державних ресурсів; вищезгадані стратегічні пріоритети будуть вирішальними як для INTOSAІ, так і для її членів у боротьбі з корупцією та пропагуватимуть підзвітність, прозорість та належне управління.

1. Допомога у забезпеченні незалежності ВОФК

Відповідно до Лімської та Мексиканської декларацій, INTOSAІ являє собою конституційну та правову структуру, що передбачає всеосяжний мандат з аудиту та безмежний доступ до інформації та дозволяє ВОФК без перешкод публікувати свої звіти.

INTOSAІ визнає фінансову та організаційну незалежність ВОФК у сфері інституційного розвитку, оскільки лише незалежний та професійний ВОФК може забезпечити підзвітність, прозорість, належне управління та ефективне використання державних коштів, а також ефективно боротися з корупцією.

Для досягнення зазначених цілей, необхідно включити Лімську та Мексиканську декларації в документи ООН, їх зміст допоможе захистити незалежність ВОФК як на функціональному, організаційному, так і на кадровому рівнях, що є необхідною умовою для ефективного проведення аудиту.

2. Впровадження міжнародних стандартів (ISSAI)

Велика кількість стандартів, керівних принципів та положень була розроблена під пильним наглядом Комітету з професійних стандартів та Комітету з обміну знаннями. До того як прийняти значну кількість міжнародних стандартів на Конгресі INTOSAІ у 2010 році, INTOSAІ розробила серію нових міжнародних стандартів, керівних принципів та положень для сектору державного аудиту, що становить чималу цінність для її членів. Ключовим стратегічним пріоритетом на поточний період є допомога ВОФК у використанні міжнародних стандартів якнайкраще.

Впровадження міжнародних стандартів - питання, що потребує уваги на світовому, регіональному та національному рівнях. INTOSAІ надасть стратегію для впровадження міжнародних стандартів та проведе навчання для того, щоб забезпечити їх успішне використання.

3. Інституційний розвиток ВОФК

З'явилася необхідність у подальшій розробці. Представлення міжнародних стандартів, необхідність прийняття та їх подальше впровадження, постійно вимагає зусиль у сфері інституційного розвитку.

INTOSAІ підписала Меморандум про розуміння зі Спільнотою донорів у 2009 році для посилення інституційного розвитку ВОФК країн, що розвиваються. П'ятнадцять організацій, включаючи міжнародні донорські організації та місцеві агенції з розвитку, підписали Меморандум. Було створено Наглядовий комітет і була проведена зустріч в Мороко у лютому 2010 року. Метою є зростання фінансової підтримки від спільноти донорів, направленої на зусилля з інституційного розвитку та покращення якості їх підтримки за допомогою додаткових стратегічних та узгоджених шляхів. Допомога буде зосереджена на регіональному та національному рівнях і буде надана додатково до угоди з інституційного розвитку. У поточному періоді стратегічного планування INTOSAІ буде тісно співпрацювати з спільнотою донорів з метою підвищення рівня інституційного розвитку країн, що розвиваються. Зусилля будуть зосереджені на наданні допомоги на постійній основі ВОФК країн, що розвиваються. В рамках Меморандуму INTOSAІ діє як об'єднання, що сприяє розробці чітких, реалістичних та спрямованих індивідуальних планів та плану дій.

4. Значимість і користь ВОФК

ВОФК - це основа національної демократичної системи, що відіграє важливу роль у підвищенні державного сектору, та пропагує принципи належного управління, прозорості та підзвітності. Беручи до уваги підвищений інтерес з боку зовнішніх та внутрішніх партнерів та збільшення послуг з аудиту, що надають ВОФК, важливим питанням є визнання цінності та користі ВОФК. Це допоможе у зростанні довіри суспільства до ВОФК.

INTOSAІ надає особливу увагу такому факту, що ВОФК повинен оцінювати своє значення та користь, з точки зору як він проводить та звітує за результатами діяльності і як він збільшує вплив та покращує управління державними фінансами у сфері, якій він діє.

5. Боротьба з корупцією

Корупція - це поширена проблема, яка загрожує державним фінансам, правовому порядку та процвітанню суспільства, ставить під загрозу безпеку суспільства та стоїть на заваді зменшенню рівня бідності. INTOSAІ має бути прикладом у боротьбі з корупцією та виконувати свій обов'язок у забезпеченні прозорості та запобіганні корупції за допомогою певних методів і видів діяльності.

Урядовий аудит, який проводить ВОФК, є прозорим і прогалини стають очевидними. Він є основою ефективного внутрішнього контролю, що є необхідною засадою у запобіганні корупції разом з Конвенцією ООН з боротьби з корупцією. Запобігання та боротьба з корупцією є основною темою співпраці ВОФК в рамках INTOSAІ, включаючи регіональні робочі групи та громадські об'єднання та інша подібна діяльність, доводить, що ця співпраця в повній мірі доводить незалежність INTOSAІ та ВОФК, мету аудиту, а також ефективність статутів та відповідність правових структур ВОФК. фінансовий стратегічний стандарт

6. Співробітництво в рамках спільноти INTOSAІ

Постанова про співробітництво була прийнята на ХІХ Конгресі INTOSAІ у 2007 році та стосується вільного обміну інформацією, ідеями, досвідом та знаннями між членами INTOSAІ та сприяє вільному спілкуванню між ними. Також цей документ визначає необхідність встановлення чіткої та узгодженої мети у зовнішньому співробітництві і для того, щоб забезпечити послідовність та змістовність. Для того, щоб досягти зазначених цілей, INTOSAІ встановила п'ять цілей співпраці, в подальшому визначені як Ціль 3, та розробила ію ефективного спілкування в рамках INTOSAІ.

INTOSAІ прийняла Керівні принципи співробітництва, що засновані на засадах політики співробітництва INTOSAІ та стратегії спілкування INTOSAІ, що сприяє активному та ефективному співробітництву. Це забезпечить вчасне, чітке та прозоре внутрішнє та зовнішнє спілкування для того, щоб покращити аудит уряду по всьому світі.

4. Методологічні принципи фінансового контролю: принцип незалежності

Основні вимоги до незалежності органів фінансового контролю сформульовані у статті 5 Лімської декларації керівних принципів контролю, згідно з якою вищі контрольні органи можуть виконувати покладені на них завдання об'єктивно та ефективно тільки у тому випадку, коли вони є незалежними від організацій - об'єктів перевірки та захищені від стороннього впливу.

Гарантії незалежності органів фінансового контролю від держави, згідно з Лімською декларацією, надаються вищим органам фінансового контролю, якими у більшості держав визнаються рахункові палати. В Україні Рахунковій палаті прямо не надано статусу вищого органу фінансового контролю, більше того - у першому реченні частини 1 статті 1 Закону України "Про Рахункову палату" зазначено, що Рахункова палата "є постійно діючим органом контролю, який утворюється Верховною Радою України, підпорядкований і підзвітний їй". Проте, у другому реченні цієї ж статті задекларовано, що палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Зауважу, що за видами взаємозв'язків гарантії незалежності від держави надаються наведеними нижче способами.

Мінімальна організаційна незалежність органів контролю забезпечується тим, що вони є юридичними особами, а отже мають право самостійно вирішувати більшість поточних питань своєї діяльності. Крім того, це надає їм можливість судового оскарження незаконних дій органів виконавчої та законодавчої влади, які створюють такий вплив,

Додаткова організаційна незалежність може бути надана вищому органу фінансового контролю через статус його посадових осіб. Згідно з Лімською декларацією, незалежність відповідальних працівників вищого органу контролю має бути передбачена конституцією і стосується порядку їх призначення на посаду, просування по службі та звільнення з посади. Для створення механізму забезпечення такої незалежності відповідні рішення мають прийматися за згодою виконавчої та законодавчої влад: повноваження уряду полягають у виборі кандидатур на посаду керівника вищого контрольного органу, а повноваження парламенту - у затвердженні цих кандидатур. Таким чином, усувається можливість ситуації, коли керівником вищого органу буде призначено особу, яка повністю залежить від однієї з гілок влади. Якщо вищий контрольний орган організований за колегіальним принципом, то такий механізм може бути поширений на всіх членів колегії або право пропонувати кандидатів для призначення на посади інших працівників, які утворюють колегію, може бути надане керівнику. На сьогоднішній день в Україні не використано ці можливості: згідно зі статтею 10, голова Рахункової палати призначається Верховною Радою України за пропозицією її .Голови.

Ще важливішим є обмеження підстав, за яких органи виконавчої та законодавчої влади можуть звільняти з посади керівників та посадових осіб контрольних органів. Світовій практиці відомо декілька шляхів розв'язання цієї проблеми: 1) надання посадовим особам контролюючих органів статусу, аналогічного статусу суддів; 2) визначення вичерпного переліку підстав звільнення таких посадових осіб, до якого, як правило, належить перебіг строку служби, набрання сили судовим рішенням про недієздатність чи обмежену дієздатність особи або неможливість займати посаду через інший тяжкий стан здоров'я чи призначення покарання за протиправні дії; 3) необхідність одержання згоди законодавчого органу, який обирав відповідну посадову особу. Згідно з частинами 4 та 5 статті 37 Закону України "Про Рахункову палату", посадова особа палати може бути достроково звільнена з посади за поданням Голови Верховної Ради України рішенням, за яке було подано більшість голосів від її конституційного складу, та з підстав, наведених у таблиці.

Функціональна незалежність органів контролю забезпечується їх правом на самостійне планування і здійснення контрольних заходів та обмеженням підстав для проведення позапланових перевірок, в тому числі - на вимогу органів законодавчої та виконавчої влади. Ці обмеження мають не допустити використання органів контролю для досягнення кон'юнктурних цілей відповідних органів. Згідно зі статтею 15 Закону України "Про Рахункову палату", таке обмеження полягає у тому, що проведення позапланових перевірок на вимогу органів держави палата здійснює тільки в разі прийняття відповідного рішення її колегії.

Фінансова незалежність органів контролю досягається, з одного боку, шляхом забезпечення належного рівня фінансування діяльності самого органу та оплати праці його посадових осіб і працівників, а з іншого - шляхом недопущення впливу результатів контролю на обсяги такого фінансування та оплати праці. Згідно із статтею 7 Лімської декларації, додаткові гарантії надаються вищому контрольному органу, який повинен мати право звертатися з проханням про виділення необхідних фінансових коштів безпосередньо до державного органу, який приймає рішення про державний бюджет, а також право використовувати в межах своїх повноважень грошові кошти, які передбачені для нього окремим рядком бюджету. Фактично цим не допускається вирішення питання про фінансування вищого контролюючого органу тільки виконавчою гілкою влади, яка шляхом регулювання обсягів фінансування може здійснювати тиск на нього. Частково це питання врегульоване у статті 38 Закону України "Про Рахункову палату": "Кошти на утримання Рахункової палати виділяються безпосередньо з Державного бюджету України. Обсяг цих коштів щорічно встановлюється Верховною Радою України і зазначається у Державному бюджеті України окремим рядком".

За будь-який вплив на посадових осіб Рахункової палати, а також осіб, які виконують її доручення, з метою перешкодити виконанню ними службових обов'язків або добитися прийняття рішення, що суперечить чинному законодавству України, насильницькі дії, образу, а також розповсюдження неправдивої інформації щодо них винні особи несуть відповідальність, встановлену законодавством України".

Таким чином, з урахуванням викладеного можна зробити висновок, що законодавством України передбачено практично всі необхідні гарантії незалежності Рахункової палати. Проте сам підхід до розуміння такої незалежності вимагає уточнення: якщо законодавець має на увазі незалежність тільки від органів виконавчої влади, виявляється зайвим обмеження підстав для припинення повноважень голови Рахункової палати, адже парламент має право вільно вирішувати кадрові питання підконтрольного йому органу. Якщо ж законодавець прагне досягти максимально можливого рівня незалежності палати, необхідно встановити баланс повноважень парламенту і уряду у цій сфері.

Слід зазначити, що органи державного фінансового контролю, за винятком Рахункової палати, не наділені незалежністю від держави.

Дещо інакше визначається незалежність від органів держави суб'єктів аудиторської діяльності. В цьому випадку вона забезпечується через механізм їх сертифікації та реєстрації, право на здійснення яких надано не органу держави, а професійній громадській організації - Аудиторській палаті України. Такий механізм є достатньо дійовим, хоча й утворює деякі побічні проблеми; зокрема, проблему забезпечення рішень Аудиторської палати засобами державного примусу, проблему недовіри щодо аудиторських висновків з боку органів держави через те, що контроль якості аудиторських послуг здійснюється не державою, а об'єднанням громадян.

Вимоги до незалежності органів контролю від підконтрольних суб'єктів на сьогоднішній день встановлені тільки до незалежних аудиторів. Разом з тим їх встановлення щодо органів державного фінансового контролю передбачено Лімською декларацією та Етичним кодексом INTOSAI. Національне законодавство також містить приклади таких вимог, що стосуються інших органів державного контролю, дієвість яких перевірена багаторічним досвідом. Зокрема, згідно зі статтями 56 та 59 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор має заявити самовідвід, а якщо він його не заявить, то йому може бути заявлено відвід іншими зацікавленими у справі особами у таких випадках:

- якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

- за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його об'єктивності.

Трохи інший підхід сформульований у статтях 18 та 19 Цивільно-процесуального кодексу України, згідно з якими підставами для відводу прокурора є:

- якщо він особисто, прямо чи побічно зацікавлений в результаті справи;

- якщо він є родичем сторін або інших осіб, які беруть участь у справі;

- якщо він перебуває в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі;

- якщо будуть встановлені інші обставини, які викликають сумнів у його безсторонності.

У Кодексі етики професійних бухгалтерів вимоги, які стосуються незалежності органів фінансового контролю від підконтрольних суб'єктів, більш конкретизовані, проте це зроблено казуально: наведено відкритий перелік обставин, які загрожують незалежності аудиторів. Серед напрямів удосконалення законодавства про аудит на сьогоднішній день не останнє місце займає систематизація цього переліку, що дозволило б зробити його вичерпним. Необхідність такого кроку пояснюється тим, що за умови невичерпності переліку рішення Аудиторської палати щодо порушення вимог до незалежності аудиторів (а у разі оскарження таких рішень до суду - і відповідні рішення судів) мають суб'єктивний характер: вони спираються на так зване "оціночне поняття", яке містить лише загальні критерії його визначення, а остаточне рішення базується переважно на суб'єктивному судженні щодо нього.

Внаслідок аналізу вимог до незалежності недержавних аудиторів можна зробити висновок про можливість застосування більшості з них і до працівників органів державного фінансового контролю. Виняток становить тільки організаційна незалежністьаудиторських фірм від клієнтів, тобто заборона прийняття заяви клієнта, який є засновником аудиторської фірми. Це положення актуальне тільки для недержавного аудиту.

Вимоги до фінансової незалежності полягають у забороні будь-яких фінансових взаємовідносин між органом контролю та підконтрольним суб'єктом, за якими працівники органу контролю одержують товари, роботи чи послуги безкоштовно або за цінами, які нижчі від звичайних, а також у забороні участі працівників органів контролю у перевірках суб'єктів, у діяльності яких вони мають фінансову зацікавленість через участь у їх капіталі.

Функціональна незалежність забезпечується:

- обов'язком органу фінансового контролю планувати перевірку та здійснювати контрольні заходи відповідно до встановленої методики;

- встановленими законодавством повноваженнями органів контролю на одержання необхідної інформації та на проведення контрольних заходів.

Використана література

1. Закон України про Рахункову палату

2. Кримінально-процесуальний кодекс України

3. Цивільно-процесуальний кодекс України

4. Журнал «Фінансовий контроль» №2/2004р О.Ю. Большакова, Г.О. Кравченко

5. Журнал «Право України» №7/2004р Д.Роговенко

6. www.ac-rada.gov.ua

7. Стандарти з аудиту державних фінансів