Основні ідеї та пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на наукових та науково-практичних конференціях: V Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта - 2002” (м. Дніпропетровськ, 5-7 березня 2002 р.); XIII Міжнародна науково-практична конференція “Стратегії розвитку економічного потенціалу регіонів: інвестиційні пріоритети та інфраструктура” (м. Чернівці, 9-10 квітня 2002 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Фінансово-кредитне регулювання ділової активності господарюючих суб'єктів” (м. Львів, 26-27 вересня 2002 р.); IV Всеукраїнська науково-практична конференція “Роль регіонів у забезпеченні розвитку національної економіки” (м. Чернівці, 15 - 16 квітня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Україна Наукова'2003” (м. Дніпропетровськ, 16-20 червня 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Стратегія інноваційного розвитку підприємств України” (м. Київ, 17-20 вересня 2003 р.); VII Міжнародна науково-практична конференція “Наука і освіта - 2004” (м. Дніпропетровськ, 10 лютого 2004 р.); Науково-практична конференція “Івано-Франківщина - поступ у майбутнє” (м. Івано-Франківськ, 17 лютого 2004 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Проблеми організації і управління економікою регіону в умовах самоврядування” (м. Івано-Франківськ, 7-9 жовтня 2004 р.); I Міжнародна науково-практична конференція “Науковий потенціал світу - 2004” (м. Дніпропетровськ, 1-15 листопада 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція “Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти” (м. Запоріжжя, 20 квітня 2005 р.); Всеукраїнська наукова конференція “Регіональні аспекти організації і управління фінансовими ресурсами” (м. Івано-Франківськ, 10-12 листопада 2005 р.).

Публікації. Основні результати дисертації опубліковані в 19 наукових працях: 5 - у наукових фахових виданнях (особистий внесок автора - 2,94 друк. арк.), 6 - в інших виданнях (1,69 друк. арк.), 8 - у збірниках наукових праць за матеріалами конференцій (0,82 друк. арк.). З 19-ти наукових праць - 16 написані одноосібно. Загальний обсяг публікацій - 5,94 друк. арк. (особисто автору належить 5,45 друк. арк.).

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, основні завдання, об'єкт, предмет і методи дисертаційного дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення роботи.

Перший розділ - “Теоретико-методологічні основи формування нових виробничих систем та їх фінансової діяльності” - присвячено висвітленню особливостей діяльності підприємців в нових економічних умовах та їх ролі в процесах самоорганізації, основних концептуальних засад фінансового механізму функціонування нових виробничих систем - кластерів, головними учасниками яких є одноосібні виробники, методологічних аспектів організації поведінки суб'єктів нових виробничих утворень.

В Україні назріла необхідність опрацювання нових підходів у питанні розвитку економіки регіонів, насамперед за рахунок раціонального, взаємозв'язаного, узгодженого використання усіх ресурсів регіону. За умов регіонального управління соціально-економічними та політичними процесами стає необхідним пошук нових форм організації виробництва і виробничих відносин. Передусім, перехід від систем управління обслуговування вертикальної чи горизонтальної кооперації виробників до систем, що формуються на засадах самоорганізації та нелінійних управлінських зв'язках, зокрема, кластерів.

Деякі аспекти теорії виробничих систем дозволили окреслити основні методологічні ознаки їх організації. Виробничо-територіальне утворення, що складається з виробництв, об'єднаних виробничо-технологічними зв'язками і спеціалізуються на виробництві певних видів продукції при повному використанні ресурсів окремої території, є важливим з точки зору формування і функціонування виробничої системи та її фінансової результативності. Розвиток виробничої системи пов'язано з процесами формування структур різноманітної природи як всередині системи, так і такими, що забезпечують зв'язки з іншими елементами ринкового середовища. Ринкові умови господарювання характеризуються особливою поведінкою його суб'єктів. Серед них особливе місце посідають суб'єкти підприємництва, які показують здатність до самовдосконалення та самооновлення, формування цілісного дрібнотоварного укладу, що поєднує різні форми власності. У зв'язку з цим, поточний стан управління економікою потребує активізації процесів самоорганізації, що призводить до формування нових виробничих систем.

Установлено, що в країнах з розвинутою ринковою економікою основні структурні зв'язки сформувались протягом багатьох десятиріч, але їх динаміка забезпечується також механізмами, що склалися і діють на основі самоорганізації. В роботі обґрунтовано, що підприємець виступає головною рушійною силою в процесах самоорганізації. Це спричинило об'єктивну потребу визначення самого поняття “самоорганізація підприємництва”, під яким, з погляду теорії системного аналізу, слід розуміти процес, у ході якого створюється, відтворюється або вдосконалюється організація виробничої системи, головними суб'єктами якої є підприємці, які працюють як єдине ціле.

У свою чергу, в сучасних умовах господарювання необхідна розробка спеціальних моделей, методів і технологій управління розвитком підприємництва, які забезпечили б запуск і підтримку процесів самоорганізації з використанням регуляторного та фінансового механізмів. Обґрунтування механізму адаптації підприємництва у виробничих системах потребує аналізу та узагальнення факторів, що впливають на процеси самоорганізації в ринкових умовах. У дисертації виокремлено такі основні чинники впливу: посилення процесів глобалізації та досягнення ефекту синергії в економіці держави; якісні перетворення відносин власності; становлення економіки громадянського суспільства, формування власника-підприємця; надання пріоритетності локальному розвитку територіальних “соціумів” та зміщення акценту у вирішенні питань місцевого значення на первинний територіальний рівень в економічній системі держави.

У роботі доведено, що реалізація економічних інтересів суб'єктів господарювання виробничих систем, виражених категорією фінансового механізму, здійснюється в системі відповідних виробничих відносин. Фінансовий механізм в умовах становлення ринкової економіки, тобто такої, яка має ґрунтуватися на економічному базисі приватної власності зі збереженням значного сектору державної власності, повинен забезпечувати таке поєднання факторів виробництва його регуляторів, яке реалізує приватновласницькі та суспільні інтереси усіх учасників шляхом еквівалентного обміну кінцевого продукту. Суспільно-економічний розвиток може відбуватися, коли фінансовий механізм стимулюватиме збільшення частки кінцевого продукту кожного учасника суспільного виробництва - власнику вкладеного у цей процес певного фактору (капіталу, живої праці, ноу-хау, інформації, творчого підприємництва тощо) - еквівалентно результативній продуктивності як прояв реалізації економічних інтересів. Без відповідного приросту реалізованого економічного інтересу розвиток суспільного виробництва призупиняється.

У другому розділі “Практика становлення господарських і фінансових відносин суб'єктів кластера” викладено аналіз і оцінку структурних перетворень в економіці регіону, обґрунтовано практичні аспекти фінансово-господарської діяльності кластера, розглянуто прагматику і проблематику фінансово-правового забезпечення функціонування кластерної моделі в українській економіці на прикладі кластера народних художніх промислів, досліджено практику формування джерел фінансових ресурсів суб'єктів кластерів. Результати проведеного дослідження свідчать, що модернізація промисловості має поєднувати в собі інструменти ефективного державного регулювання з ринковими механізмами саморегуляції. Важливим результатом попередньо проведеного етапу реформ в Україні є утвердження внутрішнього ринку, кількісні та якісні параметри якого поки що не відповідають вимогам політики економічного зростання. Найуразливішим місцем української економіки є структура промислового комплексу. Її деформованість, високий рівень монополізації виробництва успадковані від попередньої адміністративної системи.

Аналіз соціально-економічного та промислового розвитку Івано-Франківської області, проведений автором, свідчить, що значну роль в розвитку економіки відіграє сектор малого підприємництва. Створенню ефективного конкурентноспроможного середовища, зокрема у сільській і гірській місцевості сприяє розвиток малого підприємництва, де є його великі резерви, адже сільські жителі області становлять 56,6 % від усього населення області і 46 % працездатних громадян. Частка малих підприємств у промисловому виробництві щорічно зростає з 6,2 % у 1999 році до 9,5 % у 2005 році, як і зростає частка надходжень до бюджетів усіх рівнів з 10,2 % до 18,0 %, відповідно.

Аналіз промислового потенціалу регіону спрямовано на дослідження сукупності всіх видів діяльності із врахуванням їх різноманітних взаємозв'язків. Встановлено, що значний вплив на скорочення обсягів випуску має знос основних засобів в окремих видах виробництв. Підкреслено, що високий ступінь зносу на підприємствах добувної промисловості обумовлює потребу значних капіталовкладень, яких неможливо досягти тільки за рахунок внутрішніх ресурсних джерел. Звідси, основу стратегії структурної перебудови промислового комплексу має скласти прискорений розвиток обробної промисловості.

Розширення попиту і пропозиції місцевих промислових товарів на внутрішньому ринку слід здійснювати шляхом підвищення рівня збалансованості виробництва, створення замкнутих технологічних циклів з виробництва кінцевої продукції, активізації процесів імпортозаміщення, переорієнтації галузей обробної промисловості на задоволення потреб власної міжгалузевої кооперації.

Експериментальний характер дисертаційного дослідження, спрямованого на адаптацію кластерної моделі організації виробництва в українській економіці, зумовив необхідність доведення доцільності її застосування в економіці Івано-Франківської області. Використовуючи метод імітаційного моделювання, автором обґрунтовано вибір виробничої системи (кластера) як першочергового інструменту досягнення фінансово-економічної результативності в економіці Івано-Франківської області.

Автор обґрунтовує, що формування кластерів за своєю суттю - явище економічне і для його розвитку необхідні певні соціально-економічні, ідеологічні та правові умови, які треба створювати. Вплив цих умов на рівень розвитку взаємовідносин у кластері виражається в дії конкретних чинників, які слід систематизувати в такі групи: організаційно-базові, стабілізуючі, збуджувальні.

Вибір оптимальної організаційної моделі кластера народних художніх промислів, на думку автора, зумовлюється двома аспектами, які взаємодоповнюють один одного: по-перше, цілями створення такої локальної виробничої системи (відродження, збереження, охорона та розвиток народних художніх промислів; організація одноосібних виробників-майстрів народних промислів, дисперсно розповсюджених на території регіону; зменшення обсягів тіньового виробництва; формування офіційної статистики народних промислів; підвищення рівня зайнятості в регіоні; оптимізація доходів кожного суб'єкта кластера та місцевих бюджетів; соціальний захист та соціальне страхування); по-друге, організаційно-економічними (сировинні та людські ресурси, ринки збуту, інститут довіри) та правовими умовами, за яких дана система створюватиметься.

Всебічний аналіз правового поля, в якому функціонуватиме кластер, дозволив автору запропонувати організаційну модель українського кластера НХП “Сузір'я” та окреслити основні ознаки, притаманні їй. Автором обґрунтовано вибір таких організаційно-правових форм учасників кластера, які би сприяли їх співіснуванню і співпраці в межах такої структури і в рамках закону, враховуючи основну мету - досягнення високих кінцевих результатів кожним суб'єктом та, не порушуючи провідного принципу формування кластерів, добровільності об'єднання. На відміну від традиційної форми організації виробництва, функціонування кластерів має свою специфіку. Відносини в цій структурі виникають і формуються фактично між трьома основними ланками кластера: виробничими осередками майстрів народних художніх промислів (НХП), очолюваними координаторами-підприємцями; координаційним центром “Сузір'я” - некомерційною організацією (НКО); збутовим підприємством, створеним НКО з метою здійснення господарської діяльності, пов'язаної із забезпеченням реалізації виробів суб'єктів кластера НХП. Міцність зв'язку між цими ланками відображає механізм їх створення.

У роботі доведено, що організаційно-правові форми господарювання, сфера та характер діяльності суб'єктів виробничої системи впливають на організацію фінансів кластера. Це виявляється у процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньокластерного розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом. Організація фінансів виробничої системи відображає особливості, специфіку виробництва, рівень його технічного забезпечення та технологічних процесів, склад і структуру виробничих витрат, вплив різного типу факторів на виробництво. Матеріальною основою фінансових відносин (фінансового управління) є грошові потоки, які втілюються в реальному грошовому обігу, викликаному рухом вартості (рис. 1).

Для виявлення впливу окремих фінансових методів забезпечення розглянуто структуру основних джерел фінансових ресурсів із урахуванням поєднання організаційно-правових форм функціонування суб'єктів кластера народних художніх промислів.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 1. Схема руху грошових потоків у кластері народних художніх промислів

При цьому до внутрішніх джерел фінансування належать власні ресурси, до яких віднесено кошти статутного, амортизаційного фондів, нерозподілений прибуток підприємства-реалізатора (суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа), власні кошти одноосібних виробників - суб'єктів нової виробничої системи (НВС) (фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи) та кошти некомерційної організації - координаційного центру НВС від основної діяльності, ресурси кредитних спілок, створених суб'єктами кластера.

До зовнішніх джерел фінансування можна зарахувати такі ресурси: кошти суб'єктів підприємницької діяльності, які не є безпосередніми членами, але можуть бути учасниками НВС, кошти населення, іноземні інвестиції, бюджетні асигнування під реалізацію регіональних програм в рамках НВС, ресурси банків та небанківських фінансово-кредитних установ: страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних інституцій.

У роботі проведено порівняльний аналіз світового та вітчизняного досвіду формування джерел фінансового забезпечення суб'єктів господарювання, які можуть бути учасниками кластерів, виділено найбільш прийнятні в економіко-правовому середовищі України тенденції.

У третьому розділі “Фінансові методи реалізації економічних інтересів суб'єктів кластера” на базі ретроспективних даних та з врахуванням проміжних фактичних результатів проведеного експерименту (створення кластера НХП “Сузір'я”) розроблені підходи до управління витратами виробничої системи на базі концепції формування цінності виробу, модель оптимізації фінансових результатів суб'єктів кластера при збереженні ціннісних факторів, досліджено можливі напрями використання джерел кредитно-гарантійного забезпечення кластера в регіональній інфраструктурі.

Практична реалізація фінансового механізму функціонування кластера можлива за умови ефективного управління витратами виробництва і ціноутворенням. Встановлено, що управління витратами виробничої системи тісно пов'язане з управлінням її окремими бізнес-процесами (операціями), в результаті яких відбувається локалізація витрат виробництва. Обґрунтовано підхід щодо розгляду виробничої системи як сукупності чітко визначених бізнес-процесів, метою яких є виготовлення конкурентноспроможної продукції чи надання послуг.

Автором запропоновано, враховуючи нову філософію формування вартості продукту, розглядати кластер як об'єкт економічних взаємовідносин, що споживає і виробляє цінність. Цінність в даній моделі - це продукт, обраний для проведення експерименту, з його повним набором характеристик, параметрів, а також додаткових сервісних та підтримуючих послуг, які створюються і реалізуються разом з продуктом. Управління витратами кластера НХП “Сузір'я” відбувається через систему формування цінності (рис. 2).

Така схема є основою механізму регулювання грошових потоків кластера, оскільки чітко розмежовує підсистеми і бізнес-процеси, що є об'єктами управління і надає прозорості у визначенні центрів формування витрат при створенні цінності та розподілі надходжень між учасниками бізнес-процесів кластера з моменту її реалізації на ринку.

В роботі розглядається постановка економіко-математичної задачі, суть якої зводиться до наступного: враховуючи залежність ціни виробів НХП від їх цінності, визначити оптимально можливі прибутки суб'єктів кластера при досягненні балансу інтересів виробників та споживачів.

Модель передбачає визначення та аналіз кількісних характеристик факторів, що забезпечують формування цінності (продукту). При цьому вивчається питання прогнозування величин факторів-витрат за неопанованими видами продукції в залежності від результатів наявної виробничої діяльності.

Размещено на http://www.allbest.ru

Рис. 2. Система формування цінності виробів кластера народних художніх промислів

Отримано результати з оптимізації прибутку зі збереженням впливу ціннісних факторів, моделюючи задачу покрокової оптимізації в задачах лінійного програмування із даними, взятими з певних класів.

Загальна постановка полягає у наступному. Нехай матриця відносних витрат, де - кількість факторів-витрат, з них - з обмеженими запасами, - кількість видів продукції, з них опановано.

Нехай клас функцій певного виду,

,, де - виробничий план (у випадку ця умова означає збереження певних видів продукції на певному рівні).

Далі цільова функція вектор запасів; вважаємо, що де досить велике додатне число, заданий обсяг, нормувальний множник абсолютних витрат виду продукції. При накладанні умов збереження обсягу виробництва певних видів продукції на певному рівні і (або) умов виконання відносного рівня норм прибутку за одними видами продукції відносно інших одержуємо наступну задачу:

, при умові (1)

В умовах нестачі власних ресурсів як в окремих товаровиробників, так і виробничих систем необхідним є пошук альтернативних джерел забезпечення їх функціонування, серед яких важливе місце займають різноманітні форми кредитування. Ефективне кредитно-гарантійне забезпечення є основною умовою функціонування кластерів та їх суб'єктів. Встановлено, що компенсація кредитної ставки Фондом підтримки підприємництва, як і відкриття кредитних ліній Європейським банком реконструкції і розвитку, не привели до кардинальних змін - для більшості приватних підприємців подібні методи отримання ресурсів залишились недоступними. Проведено аналіз, який засвідчує, що перспективи для банківського чи небанківського кредитування відкриваються лише в разі створення ефективної беззаставної схеми мікрокредитування. В багатьох українських банках вже задіяна програма експрес-кредитування як різновиду мікрокредиту, яка суттєво полегшує доступ до грошових коштів для приватних підприємців, базуючись на договорах поруки, швидкості оформлення кредитного договору, відсутності застави.

Запропоновано схему залучення ресурсів, в якій місцеві органи влади могли б виступати гарантом при отриманні суб'єктами кластера НХП позик у регіональних банківських установах, враховуючи те, що вони випускають продукцію загальнонаціонального значення. При цьому суб'єкти кластера укладають між собою договори поруки і несуть солідарну відповідальність за позику, отриману одним із них. Введення в дію такої схеми гарантування потребує внесення незначних змін до законодавства і не веде до ускладнення процедури кредитування. Паралельно пропонується гарантування кредитів суб'єктам кластера коштами сформованого ними резервного (гарантійного фонду).

Таким чином, виокремлені напрями забезпечення реалізації фінансових інтересів суб'єктів господарювання сприятимуть становленню якісно нових виробничих систем в українській економіці, активізації та розвитку реального сектора й економічному зростанню в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено аналіз та узагальнення концептуальних підходів сучасних теорій функціонування нових виробничих систем як інструментів економічного зростання. Це послужило вихідною теоретико-аналітичною базою для розв'язання важливої та актуальної наукової проблеми, що полягає у виробленні концепції формування фінансово-економічних засад функціонування кластерів в Україні. Проведене дослідження дало можливість сформулювати низку висновків методологічного, концептуального та науково-практичного спрямування.

1. Дослідження теоретико-методологічних засад формування фінансових відносин у нових виробничих системах підтверджує, що самоорганізація підприємництва забезпечує формування і розвиток внутрішнього ринку та суспільне відтворення в цілому. Сформульовано визначення самоорганізації підприємництва. Доведено, що самоорганізація є основою забезпечення підтримки умов функціонування, обміну ресурсами (інформаційними, матеріальними, фінансовими) між суб'єктами фінансово-господарської системи підприємництва, а також між підприємцями і зовнішнім середовищем. З'ясовано, що функціонування виробничих систем потребує розробки спеціальних моделей, методів і технологій, які забезпечили б запуск і підтримку процесів самоорганізації підприємництва з використанням регуляторного і фінансового механізмів.

2. Встановлено, що формуванню фінансово-економічних засад функціонування кластерів передує теорія виробничих систем. Автором запропоновано систематизацію різних підходів щодо трактування змісту кластерних моделей з позицій еволюції їх термінологічної сутності, для яких характерні ряд переваг: участь на добровільних засадах; поширення нових технологій та інновацій; високий ступінь довіри, “внутрішнє узгодження”; зростання ефективності використання зовнішніх інвестицій; зниження вартості операцій (трансакційних витрат). З'ясовано, що узгодження цілей та інтересів суб'єктів господарювання у виробничій системі відбувається через дію фінансового та регуляторного механізмів, які є складовою дієвості господарського механізму та формують фінансові відносини. В цих умовах нова парадигма приватновласницького (ринкового) усуспільнення полягає у створенні фінансового механізму саморегулювання всієї сукупності автономних суб'єктів господарювання, орієнтованих на досягнення певної загальної для всіх мети при наявності гетерархічної системи підпорядкування, коли кожний суб'єкт цієї системи приймає рішення самостійно, відповідно до своїх економічних інтересів.

3. Визначено, що, незалежно від того, де, яким чином, за яких умов формується кластер, його створення і функціонування, враховуючи фінансові методи, важелі регулювання цих процесів, повинно відбуватися в межах реально існуючого правового, нормативного та інформаційного забезпечення. Запропоновано фінансовий механізм функціонування кластерної моделі. Він є системою управління фінансовими відносинами суб'єктів кластера, які регулюються фінансовими методами, інструментами та важелями за відповідного забезпечення.

4. У процесі проведеного аналізу рівня промислового розвитку Івано-Франківської області з'ясовано, що досягнення фінансово-економічної результативності економіки регіону можливе при її структуризації шляхом застосування кластерної моделі організації виробництва. Цей факт підтверджено результатами експертного оцінювання на основі методу аналізу ієрархій.

Обґрунтовано, що формування кластерів є найбільш економічно доцільним у структурі місцевого господарства. З огляду на це базою для оцінки результатів впровадження кластера обрано народні художні промисли, базовим продуктом - вироби ткацтва - ліжники. Мотиваціями такого вибору для автора слугували не тільки щире прагнення відродити народні художні промисли на Прикарпатті, але й теорія формування промислового комплексу, яка передбачає його появу із базисної групи видів діяльності, зосереджених безпосередньо навколо одиничного кінцевого продукту, зокрема, ліжників; концепція створення кластера “з нуля” навколо окремого ресурсу - кваліфікованої робочої сили; можливість розв'язати через кластер корінну проблему промислів - несумісність масового виробництва виробів народних художніх промислів з індивідуальною творчістю кожного майстра.

5. Встановлено, що концептуальний підхід до кластеризації економіки в Україні потребує відповідного фінансово-правового забезпечення. Всебічний аналіз світової практики формування кластерів, чинного законодавства України та фінансово-економічних передумов дозволив окреслити можливі фінансово-правові умови функціонування кластерної моделі народних художніх промислів “Сузір'я”, основи фінансово-господарської діяльності її суб'єктів.

5.1. Доведено, що за відсутності в українській практиці підприємництва інституту довіри як одного із засобів зниження трансакційних витрат в структурі українського кластера доцільним є координуючий його діяльність орган (створений суб'єктами кластера), який не порушує основних принципів формування кластерів - добровільності об'єднання та невтручання у діяльність його учасників, що не стосується досягнення спільних цілей, а тому є некомерційним об'єднанням.

5.2. Найбільш вдалим з позиції економічної доцільності та ефективності є узгодження в кластері господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання таких організаційно-правових форм функціонування: координуючий центр - у формі об'єднання громадян (НКО); виробники ліжників - у формі підприємців-фізичних осіб з правом найму працівників (до 10 осіб), інші - фізичні особи - наймані працівники; підприємство-реалізатор продукції - у формі товариства з обмеженою відповідальністю; решта учасників, які вступають у члени кластера - у характерних їм організаційно-правових формах, дозволених українським законодавством.

6. У процесі аналізу формування і використання джерел фінансових ресурсів кластерних структур з'ясовано, що їх розвиток можливий через пошук балансу між обсягом залучених іноземних фінансових та кредитних ресурсів і власною фінансово-кредитною та інноваційно-інвестиційною політикою, спрямованою на мобілізацію внутрішнього ресурсного потенціалу. У роботі окреслено найбільш прийнятні напрями запозичення елементів світового досвіду та удосконалення вітчизняної практики, зокрема:

6.1. Щодо некомерційного об'єднання (координаційного центру кластера): побудова життєздатної системи фандрейзингу; розширення напрямів господарської діяльності, які не суперечать статутним завданням; збільшення мотиваційного фактора для юридичних і фізичних осіб шляхом підвищення рівня обмеження до сум внесків, які не підлягають оподаткуванню.

6.2. Щодо підприємців: програма фонду кредитування общин - позики без застави для підприємців, бізнес яких є спорідненим; пільгові кредити - відсоткова ставка - 6 %; неурядовий Фонд мікрокредитування - позики без забезпечення; дворівнева система гарантування кредитів - страхування префектурними асоціаціями 70-80 % суми гарантії в державній Корпорації зі страхування кредиту.

7. З'ясовано, що перспективним напрямом управління витратами кластера є управління його окремими бізнес-процесами (операціями), в результаті яких відбувається локалізація витрат виробництва. Інноваційність моделі та ідея створення кластера - високий рівень життя через формування внутрішнього товарного ринку і підвищення конкурентності вітчизняної економіки - випливають із формування сучасної філософії якості, яка базується на мотивації і підтримці “творчості” як на індивідуальному рівні, так і на рівні команди. Автором пропонується розглядати виробничу систему як об'єкт економічних відносин, що споживає і виробляє цінність. Цінність у вищевказаній моделі - це продукт, обраний для проведення експерименту, з його повним набором характеристик, параметрів, а також додаткових сервісних та підтримуючих послуг, які створюються і реалізуються разом з продуктом. Управління витратами кластера НХП “Сузір'я” відбувається через систему формування цінності. З одного боку, вона характеризує витрати кожного бізнес-процесу (операції) при створенні цінності, з іншого - є основою регулювання грошових потоків кластера, де підсистеми і бізнес-процеси виступають об'єктами управління, що надає прозорості у визначенні центрів формування витрат при створенні цінності та розподілі надходжень між учасниками бізнес-процесів кластера з моменту її реалізації на ринку.

8. Необхідною умовою функціонування кластера є досягнення позитивних фінансових результатів його діяльності. Наведена у дисертації модель оптимізації прибутку суб'єктів виробничої системи сприяє гнучкому відстеженню мотивації ціннісного фактору та збереженню цінності виробів, що створюються кластером, при втраті незначних часток прибутку.

9. Встановлено, що важливою умовою успішного функціонування виробничої системи є кредитно-гарантійне забезпечення. У перспективі розвитку банківського та небанківського кредитування необхідним є створення ефективної беззаставної схеми мікрокредитування суб'єктів кластера; експрес-кредитування.