Основи фінансового менеджменту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система показників інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, що формуються із внутрішніх джерел поділяється на три групи:

1. Показники, що характеризують фінансовий стан і результати фінансової діяльності по підприємству в цілому. Система інформативних показників цієї групи широко використовується як зовнішніми, так і внутрішніми користувачами. Вона застосовується в процесі фінансового аналізу, планування, розробки фінансової стратегії і політики по основним аспектам фінансової діяльності, дає найбільш агреговане уявлення про результати фінансової діяльності підприємства. Формування системи показників цієї групи засноване на даних фінансового обліку підприємства.

Перевагами показників цієї групи є їх уніфікованість, тому що вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку (що дозволяє використовувати типові технології і алгоритми фінансових розрахунків по окремим аспектам формування і розподілу фінансових ресурсів, а також порівнювати ці показники з іншими аналогічними підприємствами).

В той же час, інформаційна база, яка формується на основі фінансового обліку, має і окремі недоліки, основними з яких є: відображення інформативних показників лише по визначенню в цілому (що не дозволяє використовувати її при прийнятті управлінських рішень по окремим сферам фінансової діяльності); низька періодичність розробки (як правило, один раз у квартал, або в рік); використання тільки вартісних показників (це утруднює аналіз впливу зміни цін на формування фінансових ресурсів).

До складу цієї групи показників входять:

а) показники, які обов'язково відображаються в балансі підприємства;

б) показники, які відображаються в звіті про фінансові результати;

в) показники, які відображаються в звіті про власний капітал і в звіті про рух грошових коштів.

2. Показники, що характеризують фінансові результати діяльності окремих структурних підрозділів підприємства. Формування системи показників цієї групи будується на даних управлінського обліку, що має бути організований на підприємстві.

Цей вид обліку отримав розвиток у зв'язку з переходом підприємств нашої країни до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку, який дозволяє суттєво доповнити облік фінансовий. Він представляє собою систему обліку всіх необхідних показників, які формують інформаційну базу оперативних управлінських рішень і планування діяльності підприємства в наступному періоді.

В порівнянні з фінансовим управлінський облік має слідуючи переваги: він відображає не тільки вартісні, але й натуральні значення показників (а тому і тенденції змін цін на сировину, продукцію); періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для прийняття оперативних управлінських рішень; цей облік може бути структуризований в будь-якому розрізі - по центрам відповідальності, видам фінансової діяльності та ін. Результати цього обліку є комерційною таємницею підприємства і не повинні надаватись зовнішнім користувачам.

Показники групуються за такими ознаками:

а) за сферою діяльності підприємства (операційна, інвестиційна, фінансова);

б) за центрами відповідальності;

в) за географічним розташуванням;

г) за видом кінцевої продукції тощо.

3. Нормативно-планові показники, які пов'язані з фінансовим розвитком підприємства. Ці показники формуються безпосередньо на підприємстві по таким двом блокам:

а) система внутрішніх нормативів, що регулюють фінансовий розвиток підприємства. В цю систему включаються нормативи окремих видів активів підприємства, нормативи співвідношення окремих видів активів і структури капіталу, нормативи питомих витрат фінансових ресурсів і витрат і т.ін.;

б) система планових показників фінансового розвитку підприємства. До складу показників цього блоку включається вся сукупність показників поточних і оперативних фінансових планів усіх видів.

Використання всіх представлених показників, що походять із зовнішніх і внутрішніх джерел дозволяє створити на підприємстві цілеспрямовану систему інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, орієнтовану як на прийняття стратегічних фінансових рішень, так і на ефективне поточне управління фінансами підприємства.

Фінансова структура Основне завдання побудови фінансової структури - це розподіл відповідальності та повноважень між менеджерами з управління доходами, витратами, активами, зобов'язаннями і капіталом компанії. Фінансова структура є основою для впровадження управлінського обліку, бюджетування, а також ефективної системи мотивації персоналу компанії.

Фінансова структура - це сукупність центрів фінансової відповідальності (ЦФО).

Центр фінансової відповідальності (ЦФО) - це елемент фінансової структури компанії, який виконує господарські операції у відповідності зі своїм бюджетом і володіє для цього необхідними ресурсами і повноваженнями.

Фінансова та організаційна структури тісно пов'язані, але можуть не збігатися. Кожен бюджетний період починається з актуалізації фінансової структури, з метою коректного розподілу повноважень і відповідальності. Часто зміна фінансової структури призводить до змін в організаційній структурі.

Як побудувати фінансову структуру?

1. Описати бізнес-процеси і функції підрозділів: реалізація, закупівлі, логістика, виробництво, бухгалтерія, кадрова служба і т.д. для визначення статей доходів і витрат, на які можуть впливати ті чи інші підрозділи;

2. Класифікувати центри фінансової відповідальності залежно від повноважень і відповідальності керівників ЦФО;

3. Визначити ієрархію центрів відповідальності та їх взаємозв'язку. Ієрархія центрів відповідальності у фінансовій структурі

Як правило, фінансова структура має кілька рівнів підпорядкованості.

ЦФО першого рівня - це холдинг в цілому. Зазвичай це центр інвестицій, відповідальність за управління яким покладено на генерального директора керуючої компанії.

ЦФО другого рівня - це самостійне підприємство в складі холдингу. Зазвичай це центри прибутку (наприклад, філії).

ЦФО третього рівня - це підрозділи підприємств, що входять в холдинг (наприклад, департамент продажів, департамент закупівель, департамент фінансів). фінансовий менеджмент дохід бюджет

ЦФО четвертого рівня - це відділи підрозділів підприємств, що входять в холдинг (наприклад, бухгалтерія і фінансовий відділ у фінансовому департаменті).

Керівники ЦФО несуть відповідальність за виконання поставлених завдань і повинні володіти необхідними для цього повноваженнями і ресурсами. Залежно від повноважень і відповідальності керівників структурна одиниця може бути центром витрат, центром доходів, центром прибутку, центром інвестицій. Види центрів фінансової відповідальності:

Центр витрат - це підрозділ, керівник якого відповідає за виконання поставлених задач в рамках виділеного бюджету витрат (наприклад, кадрова служба, бухгалтерія, АГВ).

Центр доходів - підрозділ, керівник якого в рамках виділеного бюджету витрат відповідає за розмір доходів.

Центр прибутку - підрозділ, керівник якого відповідає за прибуток і володіє повноваженнями і знижувати витрати, і збільшувати доходи.

Центр інвестицій - підрозділ, керівник якого володіє повноваженнями керівника центру прибутку, а також відповідає за рівень і ефективність інвестицій. Керівник ЦФО несе відповідальність за: своєчасність формування планів і бюджетів ЦФО; обґрунтованість планів і бюджетів ЦФО; досягнення контрольних показників діяльності ЦФО; обґрунтованість витрати ресурсів, що виникають в ході діяльності ЦФО; ведення управлінського обліку в рамках ЦФО і формування звітів; якість (достовірність і однозначність) планової та звітної інформації ЦФО

Організаційна структура підприємства

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов'язки структурних підрозділів підприємства визначаються положеннями про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону. Діяльність розташованих на території України відокремлених підрозділів підприємств, що знаходяться за її межами, регулюється Господарським кодексом України та іншими законами.

Управління підприємством

Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу. Власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. У разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов'язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, умови звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

На всіх підприємствах, які використовують найману працю, між власником або уповноваженим ним органом і трудовим колективом або уповноваженим ним органом повинен укладатися колективний договір, яким регулюються виробничі, трудові та соціальні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства. Вимоги до змісту і порядок укладення колективних договорів визначаються законодавством про колективні договори.

Трудовий колектив підприємства становлять усі громадяни, які своєю працею беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди) або інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством. Повноваження трудового колективу щодо його участі в управлінні підприємством установлюються статутом або іншими установчими документами відповідно до вимог цього Кодексу, законодавства про окремі види підприємств, закону про трудові колективи.

Рішення із соціально-економічних питань, що стосуються діяльності підприємства, виробляються і приймаються його органами управління за участю трудового колективу і уповноважених ним органів.

Особливості управління підприємствами окремих видів (організаційних форм підприємств) встановлюються Господарським кодексом України та законами про такі підприємства.

Майно підприємства

Майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Джерела формування майна підприємства:

грошові та матеріальні внески засновників;

доходи, одержані від реалізації продукції, послуг, інших видів господарської діяльності;

доходи від цінних паперів;

кредити банків та інших кредиторів;

капітальні вкладення і дотації з бюджетів;

майно, придбане в інших суб'єктів господарювання, організацій та громадян у встановленому законодавством порядку;

інші джерела, не заборонені законодавством України.

Цілісний майновий комплекс підприємства визнається нерухомістю і може бути об'єктом купівлі-продажу та інших угод, на умовах і в порядку, визначених Господарським кодексом України та законами, прийнятими відповідно до нього.

Держава гарантує захист майнових прав підприємства. Вилучення державою в підприємства майна, що ним використовується, здійснюється лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Размещено на Allbest.ru