Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ „ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ"

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

на тему: Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства

з дисципліни ”Фінанси підприємств"

Виконала студентка групи БФ-21б Момот Едуард Володимирович

З/книжка №12/310

Керівник: Кочетова Т.І.

Харків 2013



ВСТУП

Фінансовий аналіз у ринковій економіці є однією з найважливіших функцій управління. Сьогодні будь-яке підприємство в тій чи іншій мірі потребує додаткових джерел фінансування. Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах керівництву підприємства необхідно вміти реально оцінити фінансове становище свого підприємства. Комплексне вивчення формування фінансових ресурсів, їхнього розміщення й ефективності використання здійснюється за допомогою фінансового аналізу.

Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств.

Фінансовий стан підприємства -- це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю фінансово-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.



1. МЕТОДИЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Методика експрес-аналізу фінансового стану

Метою експрес-аналізу є звичайна наочна оцінка фінансового благополуччя і динаміки розвитку суб'єкта господарювання. У процесі аналізу можна запропонувати розрахунок різноманітних показників і доповнити його засобами, які базуються на досвіді та кваліфікації фахівця.

Експрес-аналіз доцільно виконувати в три етапи:

1) підготовчий етап;

2) попередній огляд бухгалтерської звітності;

3) економічне читання й аналіз звітності.

Мета першого етапу - прийняти рішення про доцільність аналізу фінансової звітності та переконатися в її готовності до читання. Це вирішується шляхом ознайомлення з аудиторським висновком. Є два основних типи аудиторських висновків.

Перевірка готовності звітності до читання має менш відповідальний і в певному розумінні технічний характер. Цю роботу часто потрібно проводити, працюючи зі звітністю невеликих підприємств, на яких немає достатньої культури і традицій підготовки річного звіту.

Мета другого етапу - ознайомлення з пояснювальною запискою до балансу. Це необхідно для того, щоб оцінити умови роботи у звітному періоді, визначити тенденції основних показників діяльності, а також якісні зміни в майновому і фінансовому стані суб'єкта господарювання.

Третій етап - основний в експрес-аналізі, мета якого - узагальнена оцінка результатів господарської діяльності та фінансового стану об?єкта. Такий аналіз проводиться з тим або іншим ступенем деталізації в інтересах різноманітних користувачів.

Одним з основних елементів експрес-аналізу є вміння працювати з річним звітом та фінансовою звітністю, яка має, як правило супроводжуватися пояснювальною запискою. В найбільш докладному вигляді пояснювальна записка складається в процесі підготовки річної звітності. У такому випадку названий набір документів становить у комплексі річний звіт.

Мета експрес-аналізу - відбір невеликої кількості найбільш істотних і порівняно нескладних у визначенні показників та постійне відстеження їх динаміки. Відбір суб'єктивний, і тому виробляється аналітиком. Один із варіантів відбору аналітичних показників для визначення економічного потенціалу підприємства і оцінки результатів його діяльності наведено в таблиці.

Таблиця 1.1.1 - Варіант відбору аналітичних показників

Процедура аналізу	Показник
1. Оцінка економічного стану суб'єкта господарювання
1.1. Оцінка економічного стану суб'єкта господарювання	1. Загальна сума господарських засобів, що перебувають у розпорядженні підприємства 2. Розмір основних засобів і їхня частка в загальній сумі активів 3. Коефіцієнт зносу основних засобів
1.2. Оцінка фінансового стану	1. Розмір власного капіталу і його частка в загальному капіталі 2. Частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі 3. Коефіцієнт покриття (загальний) 4. Частка довгострокових позикових коштів у загальному капіталі 5. Коефіцієнт покриття запасів
1.3. Наявність «хворих» статей у звітності	1. Збитки 2. Позички і позички, не погашені у строк 3. Прострочені дебіторська і кредиторська заборгованості 4. Векселі видані (отримані) прострочені
2. Оцінка результативності фінансово-господарської діяльності
2.1. Оцінка прибутковості	1. Прибуток у сумі 2. Прибутковість загальна 1. Прибутковість основної діяльності
2.2. Оцінка динамічності	1. Порівняльні темпи зростання виручки, прибутку й авансового капіталу 2. Обіговість активів 3. Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості 4. Тривалість операційного і фінансового циклу
2.3. Оцінка ефективності використання економічного потенціалу	1. Прибутковість авансового капіталу 2. Прибутковість власного капіталу

1.2 Методика факторного аналізу

фінансовий аналіз звітність резерв

Особливістю об'єктів фінансово-економічного аналізу підприємств є їх формування під впливом безлічі факторів. Для того, щоб результати аналізу були предметними з точки зору вживання певних конкретних заходів для підвищення якості роботи підприємства, необхідно виявляти відокремлений на кінцевий результат аналізу певних факторів як таких, що мають цей результат.

За допомогою елімінування умовно усувається вплив усіх одночасно взаємодіючих факторів, крім одного, і таким чином послідовно визначається величина впливу кожного з них на кінцевий результат.

Застосовуються такі прийоми елімінування:

1) індексний метод;

2) метод ланцюгових підстановок;

3) метод різниць.

Індексний метод аналізу застосовується для вивчення у динаміці економічних явищ, які формуються під впливом факторів, кожен з яких схильний до змін у динаміці. Класичним прикладом об'єкта аналізу даним методом є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажів (кількісного) і цін (якісного) на кінцевий результат -- виручку від реалізації.

Суть методу ланцюгових підстановок полягає у послідовній, почерговій заміні базисних параметрів на звітні, в обчисленні умовних результатних показників та їх порівнянні для визначення впливу факторів. При цьому в першу чергу підлягають заміні кількісні параметри, далі -- структурні, в останню чергу -- якісні. Якщо у формулі міститься кілька кількісних, структурних або кілька якісних показників, послідовність замін залежить від оцінки того, які з них є основними, а які -- похідними, які первинні, а які -- вторинні. За почергової заміни базисних показників у формулі на звітні, одержані результати можна зіставляти між собою, різниця між кожним наступним та попереднім показником і виражатиме елімінування (виключення) впливу всіх інших факторів, крім заміненого.

Якщо мультиплікативна модель, що описує взаємозв'язок аналізованого показника, містить у собі лише два співмножники (типу у -- аb), то для визначення факторів, які впливають на зміну показника у у динаміці (або у порівнянні з бізнес-планом), застосовують спрощений варіант методу ланцюгових підстановок -- метод різниць.Для визначення відокремленого впливу кожного з двох факторів на результатний показник обчислюють різниці між звітними і базисними факторними параметрами і перемножують їх на абсолютні значення іншого факторного параметра, при цьому різницю між фактичними і базисними кількісними параметрами перемножують на абсолютне значення базисного якісного, а різницю між фактичним і базисним якісним параметрами -- на абсолютне значення звітного кількісного.

1.3 Методика оцінки резервів підвищення ефективності господарської діяльності підприємства

Основною метою економічного аналізу є пошук можливостей покращання результатів роботи підприємства, підвищення його ефективності. Для її досягнення необхідно відшукати внутрішні і зовнішні резерви.

В економічному аналізі під резервами розуміють можливості поліпшення використання ресурсів підприємств у результаті удосконалення техніки і технології, організації праці і виробництва, подолання вузьких місць, а також приведення в дію виробничих ресурсів, які не використовувалися раніше.

Виявлення і використання резервів має велике значення. Так, мобілізація ресурсів виробництва дає змогу збільшити випуск продукції, поліпшити її якість при порівняно невеликих додаткових капітальних вкладеннях та незначному збільшенні витрат матеріалів, палива, енергії тощо. Використання резервів виробництва забезпечує значну економію суспільної праці, підвищення її продуктивності, здешевлення виробництва продукції, збільшення внутрішньовиробничих накопичень. Крім того, мобілізація резервів виробництва найбільш економічне джерело зростання ефективності виробництва.

Таблиця 1.2.1 Класифікація господарських резервів

Класифікаційна ознака	Вид резервів
Простір	Внутрішні (мікрорівневі)
	Зовнішні (макрорівневі)
Час	Не використані
	Поточні (короткострокові)
	Перспективні (довгострокові)
Стадія життєвого циклу виробу	Передвиробничі
	Виробничі
	Експлуатаційні
	Утилізаційні
Вид ресурсів	Трудові
	Засоби праці
	Предмети праці
Характер ресурсів	Внутрішньовиробничі
	Загальновиробничі
	Позавиробничі
Стадія відтворення	Виробництво
	Обіг
Економічна природа і характер впливу	Екстенсивного характеру
	Інтенсивного характеру
Спосіб виявлення	Явні
	Приховані

У процесі раціонального пошуку і реалізації резервів важливо дотримуватися чітких принципів та умов.

Рисунок 1.2.1. Принципи організації пошуку господарських резервів

Методика виявлення, вимірювання та оцінки і мобілізації резервів включає такі складові:

- визначення робіт з виявлення напрямів пошуку резервів;

- методи і способи вимірювання виявлених резервів;

- оцінка загального розміру резервів;

- заходи щодо практичної реалізації резервів.

Пошук резервів відбувається у кілька етапів: аналітичний, організаційний і функціональний.

Аналітичний етап призначений виявленню і вимірюванню резервів.

Організаційний етап включає систему конструктивних заходів з мобілізації виявлених резервів. До них можуть входити: удосконалення технології, організації, управління, матеріально-технічної бази виробництва, матеріального стимулювання працівників тощо.

Функціональний етап передбачає втілення в життя розроблених заходів, здійснення контролю над ними, а також оцінку результатів впровадження у виробництво, отриманого економічного ефекту.

Підрахунок резервів підвищення ефективності виробництва здійснюється за допомогою сукупності методів і способів економічного аналізу. Основні з них: спосіб прямого рахунку, порівняння, детермінованого та стохастичного факторного аналізу, функціонально-вартісного аналізу, маржинального аналізу та інші.



2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

2.1 Характеристика господарської діяльності ТОВ «СІМ»

2.1.1 Загальна інформація

Типографія «СІМ» була відкрита у 1995 році. На той момент на фірмі була лише одна друкарська машина та декілька працівників. За більше ніж 15 років ТОВ «СІМ» стало великим поліграфічним підприємством. На даний момент на балансі типографії 4 друкарські машини, 2 паперорізальні машини, термоклейова машина, біндер, біговальна машина, брошурувальна машина, тигельний прес (для висікання та тиснення) та інші. Кількість працівників збільшилася до 20 осіб. Все це дозволяє виконувати весь комплекс поліграфічних послуг з високою швидкістю та відмінною якістю.

Організаційна схема управління ТОВ фірми «СІМ» виглядає так:



Рисунок 2.1.1.1 - Організаційна структура ТОВ «СІМ»

Найвищий рівень управління фірмою здійснюється директором. В офісі переважно керує заступник директора, якому безпосередньо підкорюється менеджер. Він приймає та опрацьовує замовлення від клієнтів та організовує роботу дизайнерів. Директор безпосередньо контролює роботу на виробництві, віддаючи розпорядження начальнику виробництва.

Структура управління ТОВ «СІМ» побудована за лінійним принципом. Вона є плоскою, через малу кількість ієрархічних ступенів керування.

Основні послуги типографії «СІМ» поділяються на три основні види:

1) Допечатна підготовка:

а) Розробка оригінального макета

б) Розробка фірмового стилю

в) Розробка логотипів

г) Верстка книг та журналів

ґ) Підготовка макетів замовника до друку

2) Основні види поліграфічної продукції:

а) Рекламні та інформаційні буклети, каталоги продукції, листівки, календарі (настінні, квартальні, настільні, кишенькові)

б) книги, журнали, газети, бланки, блокноти

в) етикетки, наліпки, ярлики, цінники, паперові пакети

г) упаковка з картону, коробки будь-якої складності

ґ) плакати (до формату B2)

е) папки

ж) картки, візитки

з) пазли та орігамі будь-якої складності

3) Післяпечатна обробка:

а) Висічка

б) просічення

в) термоперепліт

г) перепліт пружиною

ґ) УФ-лакування (повна або вибіркова, матова, глянцева)

д) ламінування

е) тиснення

ж) конгрев

Поліграфічна продукція прораховується індивідуально в залежності від складності оригінал-макета, накладу, щільності паперу, кількості кольорів, лакування, переплетення та інших умов.

Далі на графіках показана залежність ціни від накладу друку для найчастіших замовлень у ТОВ «СІМ»:



Рисунок 2.1.1.2 - Евро-буклет, повно кольоровий, двосторонній, крейдовий папір 115 г/м²

Рисунок 2.1.1.3 - Евро-листівка, повно кольорова, двостороння, крейдовий папір 115 г/м²



Рисунок 2.1.1.4 - Плакат А3

Рисунок 2.1.1.5 - Приблизне відсоткове відношення замовлень на різні види поліграфічної продукції за кінець 2011 - початок 2012 рр.

Ситуація на ринку поліграфічних послуг не є стабільною, тому що вона залежить від багатьох факторів, наприклад, пори року. Кількість замовлень значно збільшується у грудні перед новорічними та різдвяними святами, а також у серпні - перед початком нового навчального року (зростає попит на підручники, методички та ін.). На початку та в середині літа навпаки кількість замовлень дуже знижується. Іншим фактором впливу є такі події, як вибори, різноманітні акції та інше. Таким чином, все це впливає на стратегію фірми щодо просування продукції на ринок та вибір ринків збуту.

Продукція знаходиться на такому етапі розвитку життєвого циклу, як зрілість, коли вже є досить багато конкурентів та стандартизація виробництва.

Однією з найважливіших складових маркетингового зрізу є ціноутворення. На фірмі «СІМ» можна скласти таку схему ціноутворення:

Рисунок 2.1.1.6 - Схема ціноутворення на фірмі «СІМ»

Основним способом просування продуктів на ринок є реклама. На фірмі «СІМ» використовуються такі її види:

1) Пряме розсилання електронних листів (комерційної пропозиції) потенційним клієнтам

2) Обдзвін

3) Вивішування інформації о послугах на безкоштовних сайтах

4) Рекламні буклети

5) Листівки, календарі з інформацією про послуги

6) Надання інформації про фірму на виставках та ін.

Також визначну роль грає те, що клієнти радять іншим скористатися послугами фірми.

Рисунок 2.1.1.7 - Кількість замовлень відносно видів реклами

Зовнішня середа має виключну роль у формуванні та функціонуванні будь-якої організації. Стратегія, у певній мірі, є відповіддю на зміни у одному з компонентів зовнішнього середовища.

2.1.2 Постачальники

Фірма «СІМ» майже завжди користується послугами постійних постачальників. Основними матеріалами поставок є папір, фарба та витратні матеріали. Постійні постачальники роблять фірмі знижки, відстрочки платежів до двох тижнів, пропонують доставку замовлень. Для того, щоб запобігти непередбачуваних ситуацій, зривів замовлення та зайвих витрат на кожен вид поставок фірма має 2 постачальника.

Рисунок 2.1.2.1 - Таблиця головних постачальників

Ці постачальники досить надійні, головною перевагою їх є відношення ціна/якість та надійність. Ці постачальники не є монополістами, тому не можуть диктувати свої умови фірмі, та змінювати їх на даний час не має сенсу.

2.1.3 Клієнти

Поліграфічна фірма «СІМ» в своїй діяльності не орієнтується на масового споживача, а працює з визначеним та окресленим сегментом ринка, рідко - з індивідуальними замовниками. Головним чином, це компанії, які рекламують свою продукцію за допомогою поліграфічних матеріалів. Найбільший прибуток приносять постійні клієнти, такі як: «Електродім», «Рост», завод «Сантехпласт», мережа магазинів «Хумана», МСБ «Фінанс», видавництво «Харків юридичний», «Будмен», таксі «Лідер», рекламна агенція «Харків на Долонях» та інші.

Майже всі замовники знаходяться в Харківському регіоні, де і знаходиться фірма. Як було зазначено у попередньому розділі, фірма використовує різноманітні шляхи для рекламування своїх послуг, тому споживачі достатньо інформовані щодо продукції. Організація повністю залежить від споживачів, проте вони досить надійні та нечутливі до обґрунтованого підвищення цін.

Рисунок 2.1.3.1 - Відсоткове відношення клієнтів по напрямам діяльності

Так як економічні прогнози на наступні роки досить позитивні та не очікується істотних змін на ринку поліграфії, то надалі фірма «СІМ» буде намагатися зберегти постійних клієнтів та залучити до співпраці нових.

2.1.4 Конкуренти

Так як Харків є одним з великих поліграфічних центрів України, то кількість конкурентів в цій сфері діяльності доволі велика. Структура цієї промисловості - монополістична конкуренція. Тобто, присутня велика кількість типографій, диференційований продукт, досить вільний вхід на ринок, деякий контроль ціни та нецінова конкуренція. Бар'єри на вхід на ринок - адміністративні, фінансові, технічні та ідейні.

Основними конкурентами типографії «СІМ» є: «Перша експериментальна типографія» (її перевага - сучасне обладнання, яке дає високу якість продукції), типографія «Фактор-друк» (крім листових, має також рольові машини, що дозволяє друкувати великі наклади з високою швидкістю), типографія "На Бажанова" (підприємство має не тільки власну виробничу базу, але й видавництво «Золоті сторінки», що надає йому перевагу в залученні замовників та клієнтів).

Такі типографії як «Прага», "Гуров і К", "Вокруг цвета", "Колорит", "VOK", "Новасофт" та інші знаходяться приблизно в однакових умовах з типографією «СІМ».

2.2 Розрахунок показників фінансової діяльності підприємства

2.2.1 Вертикальний аналіз балансу

Вертикальним називають структурний аналіз. За 100 % беруть валюту (підсумок) балансу і визначають питому вагу кожної статті у відсотках до підсумку. Роблять оцінку структури активів та джерел їх утворення, оцінку структурних змін за рік. Порівнюють фактичну структуру з оптимальною.

Він показує структуру засобів підприємства і їх джерел. Необхідність і доцільність проведення вертикального аналізу зумовлюють дві основні причини:

- перехід до відносних показників дає змогу проводити міжгосподарські порівняння економічного потенціал і результатів діяльності підприємств, різних за величиною використаних ресурсів та іншими показниками; .

- відносні показники певною мірою згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть суттєво спотворювати абсолютні показники фінансової звітності.

На відміну від горизонтального аналізу, який відтворює динаміку фінансової звітності за визначений період, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури звітності.

За допомогою цього методу аналізу з'ясовують, яку питому вагу в групі чи підгрупі узагальнювальних показників займає та чи інша стаття. Це дає можливість визначити вплив кожної складової узагальнювального показника на фінансову діяльність підприємства.

У таблиці нижче наведено результати вертикального аналізу.

Таблиця - Вертикальний аналіз ТОВ «СІМ»

№ п/п	Статті балансу	За 2010 рік	за 2011 рік	Зміна
		тис. грн.	Питома вага, %	тис.грн.	Питома вага, %	Абсолютна, тис. грн.	Темп, %
A	Б	1	2	3	4	5	6
1	Всього майна (Баланс)	72,15	100,00	71,70	100,00	-0,45	-0,62
1.1	Необоротні активи	47,70	66,11	48,75	67,99	1,05	2,20
1.2	Оборотні активи	23,70	32,85	21,85	30,47	-1,85	-7,81
1.2.1	Запаси	6,05	8,39	6,00	8,37	-0,05	-0,83
1.2.2	Дебіторська заборгованість	16,90	23,42	14,80	20,64	-2,10	-12,43
1.2.3	Поточні фінансові инвестиції	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	-
1.2.4	Грошові кошти та їх еквіваленти	0,05	0,07	0,25	0,35	0,20	400,00
2	Джерела всьго майна (баланс)	72,15	100,00	71,70	100,00	-0,45	-0,62
2.1	Власній капітал	19,80	27,44	-21,25	-29,64	-41,05	-207,32
2.1.1	Статутний капітал	14,00	19,40	14,00	19,53	0,00	0,00
2.1.2	Нерозподіленій прибуток	5,80	8,04	-35,25	-49,16	-41,05	-707,76
2.2	Позиковий капітал	52,35	72,56	63,00	87,87	10,65	20,34
2.2.1	Довгострокові зобов'язання	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	-
2.2.2	Короткострокові кредити та позики	0,00	0,00	0,00	0,00	0,00	-
2.2.3	Кредиторська заборгованість і поточні зобов'язання	52,35	72,56	63,00	87,87	10,65	20,34

Після проведення вертикального аналізу, можна побачити, що приріст питомої ваги у загальній сумі балансу відбувся у таких статтях, як необоротні активи, грошові кошти та їх еквіваленти, позиковий капітал, кредиторська заборгованість та поточні зобов'язання, власний капітал та нерозподіленний прибуток. Інші статті балансу (оборотні активи, запаси, дебіторська заборгованість) зменшили свою питому вагу у балансі, порівнюючи 2010 та 2011 роки.

Ми можемо спостерігати зменшення загальної суми балансу, що є не дуже гарною тенденцією.

Що стосується необоротних активів, то завжди позитивним явищем є зростання основних засобів, бо означає поліпшення забезпеченості підприємства основними засобами. Джерелами зростання необоротних активів є власний капітал та довгострокові кредити банків. За умов високої фінансової стійкості підприємства позитивним є зростання необоротних активів за рахунок обох джерел. Але цього ми не бачимо, тому не можна сказати, що на підприємстві відбуваються зміни на краще.

Аналіз оборотних активів починають з порівняння загальної вартості їх на початок і на кінець року. Зростання, як правило, є позитивним явищем, особливо коли воно відбулося за рахунок власних джерел. Як правило, позитивним є зростання виробничих запасів, тварин на вирощуванні і відгодівлі, незавершеного виробництва, готової продукції, грошових коштів. Але величина виробничих запасів і грошових коштів повинна бути оптимальною. Грошові кошти повинні покривати не менше 20 % поточних зобов'язань, а виробничі запаси мають відповідати нормативу. Негативним явищем є зростання сум дебіторської заборгованості. Таким чином, зміни на підприємстві відбуваються негативні.

Джерела утворення оборотних активів поділяються на власні і залучені. Зростання за рахунок власних і прирівняних до них джерел (власний капітал у частині оборотних активів, забезпечення наступних витрат і платежів, доходи майбутніх періодів) завжди є позитивним явищем. Зростання за рахунок залучених джерел (поточні зобов'язання) в умовах міцного фінансового стану підприємства також є позитивним явищем. Але в умовах низької платоспроможності часто є негативним явищем, бо є наслідком несвоєчасності розрахунків з кредиторами.

Під час вертикального аналізу вивчають структуру активів і джерел їх утворення. Насамперед визначають питому вагу власних і залучених джерел. Власні джерела повинні складати не менше 50% усіх джерел, що є одним з показників фінансової стійкості підприємства. Але на підприємстві вони складають трохи більше 25%. У складі власного капіталу позитивним є наявність таких статей, як резервний капітал та нерозподілений прибуток (крім статутного, пайового і додаткового капіталу). Проте в 2011 році можна спостерігати дуже велику суму непокритого збитку, що є дуже негативним явищем для підприємства.

Під час вертикального аналізу активу вивчають співвідношення між основними засобами й оборотними активами. Оптимальним є такий стан, коли на 1 грн. основних засобів припадає 1 гривня оборотних активів. Але в нашому випадку, оборотні активи в 2 рази менше необоротних. Збільшення кредиторської заборгованості та поточних зобов'язань також є негативною тенденцією.

Таким чином, можна зробити висновок, що стан підприємства погіршується.

2.2.2 Розрахунок показників фінансової діяльності підприємства

Для одержання більш повної інформації про фінансовий стан підприємства застосовують також аналіз коефіцієнтів, які досліджують взаємозв'язок між компонентами фінансових звітів. Існують 15 основних фінансових коефіцієнтів, які належать до чотирьох категорій: коефіцієнти прибутковості чи рентабельності; коефіцієнти оборотності активів (показники ділової активності); коефіцієнти ліквідності і коефіцієнти структури капіталу. Перші дві категорії коефіцієнтів використовуються для оцінки всієї діяльності компанії, дві останні - для виміру ступеня ризику компанії.

1) Коефіцієнти рентабельності:

Рентабельність продажів - є одним з найважливіших показників ефективності діяльності компанії. Цей коефіцієнт показує, яку суму операційного прибутку одержує підприємство з кожної гривні проданої продукції. Іншими словами, скільки залишається в підприємства після покриття собівартості продукції.

Рентабельність необоротних активів демонструє здатність підприємства забезпечувати достатній обсяг річного прибутку по відношенню до середньорічної вартості основних засобів компанії. Чим вище значення даного коефіцієнта, тим ефективніше використовуються основні кошти. Визначає отриманий чистий прибуток як відсоток від загальної суми активів. Використовується для оцінки минулих інвестиційних рішень.

Рентабельність власного капіталу -- фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством.

Визначається отриманий чистий прибуток як відсоток від власного капіталу. Являє собою відсоток від прибутку, який одержують акціонери.

2) Коефіцієнти оборотності:

Коефіцієнт оборотності активів - відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів. Визначає потенціал компанії по одержанню доходу при існуючих інвестиціях і структурі капіталу.

Коефіцієнт оборотності основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства. Використовується для оцінки доходів, отриманих за рахунок капіталу, вкладеного в основні кошти.

У процесі господарської діяльності підприємство дає товарний кредит для споживачів своєї продукції, тобто існує розрив у часі між продажем товару й надходженням оплати за нього, у результаті чого виникає дебіторська заборгованість. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки, скільки днів у середньому потрібно компанії для збору заборгованостей з покупців, тобто перетворення боргу в гроші.

Як правило, чим нижче цей показник, тим краще, тому що підприємство швидше одержує оплату по рахунках. З іншого боку, надання покупцям товарного кредиту є одним з інструментів стимулювання збуту, тому важливо знайти оптимальну тривалість кредитного періоду.

Визначає кількість днів із середнім рівнем продажів, на яке вистачить існуючого рівня запасів при збереженні їхньої структури.

Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів - відображає число оборотів товарно-матеріальних запасів підприємства за аналізований період. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію. У цілому, чим нижче показник оборотності матеріальних запасів, тим менше коштів зав'язано в цій найменш ліквідній статті оборотних активів, тим більш ліквідну структуру мають оборотні активи й тим стійкіше фінансове становище підприємства.

Визначає середню тривалість часу перетворення сировини в гроші, тобто тривалість виробничо-комерційного циклу. Коефіцієнт оборотності оборотних засобів характеризує відношення суми оборотних засобів підприємства до виручки (валового доходу) від реалізації продукції. Збільшення цього коефіцієнта свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

3) Коефіцієнти ліквідності:

Характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов'язання з найбільше легко реалізованої частини активів - оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів. Оскільки поточні зобов'язання підприємства погашаються в основному за рахунок поточних активів, для забезпечення нормального рівня ліквідності необхідно, щоб вартість поточних активів перевищувала суму поточних зобов'язань. Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

Коефіцієнт поточної ліквідності - показує, яку частину поточних зобов'язань підприємство спроможне погасити за рахунок найбільш ліквідних оборотних коштів - грошових коштів та їх еквівалентів, фінансових інвестицій та кредиторської заборгованості. Цей показник показує платіжні можливості підприємства щодо погашення поточних зобов'язань за умови своєчасного здійснення розрахунків з дебіторами. Теоретично значення коефіцієнта вважається достатнім, якщо воно перевищує 0,6.

Визначає можливість виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, отриманих від основної діяльності.

4) Структура:

Визначає відношення вартості всіх активів компанії до суми активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу. Цей коефіцієнт є оберненим до коефіцієнта концентрації власного капіталу. Зростання цього показника в динаміці означає збільшення частки позичених коштів у фінансуванні підприємства. Якщо його значення наближається до одиниці (або 100 %), то це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство, якщо перевищує одиницю - навпаки.

Визначає, який відсоток активів фінансується за рахунок інвестицій власників.

Визначає співвідношення загальної заборгованості і власного капіталу.

1) Коефіцієнти рентабельності:



Так як підприємство має збиток, то всі коефіцієнти рентабельності мають негативне значення. Можна сказати, що підприємство веде неефективну діяльність, не отримує прибутку, що є дуже поганим явищем і потребує негайних змін.

2) Коефіцієнти оборотності:

Коефіцієнт показує, що за аналізований період майже 30 разів відбувався повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або що кожна одиниця активів принесла 30 грошових одиниць реалізованої продукції.

Цей коефіцієнт показує, що кожна одиниця основних коштів принесла майже 39 грошових одиниць реалізованої продукції.

Оборотність дебіторської заборгованості показує, що компанії у середньому потрібно трохи більше 3 днів для збору заборгованостей з покупців, тобто перетворення боргу в гроші. Це гарний результат, але негативним явищем є те, що кредиторська заборгованість складає 7 днів, що в два рази більше.

Показник визначає, що існуючого рівня запасів вистачить на трохи більше, ніж 1 день із середнім рівнем продажів при збереженні їхньої структури. Чим менше цей показник, тим краще, але, я вважаю, що 1 день це занадто мало.

Цей показник визначає для перетворення сировини в гроші компанії потрібно майже 5 днів, тобто стільки складає тривалість виробничо-комерційного. Це є гарною тенденцією, оборотні кошти не уповільнені.

3) Коефіцієнти ліквідності:

Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається не менше 1. Результат розрахунку показує, що підприємства нездатне виконувати свої поточні зобов'язання за рахунок поточних активів, що є поганим індикатором.

За відсутності ліквідних активів зрозуміло, що підприємство нездатне виконувати поточні зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

Компанія має збиток, тому цей показник був отриманий зі знаком мінус. Звісно, вона нездатна виконувати поточні зобов'язання за рахунок коштів, отриманих від основної діяльності.

Структура:

Чим менше коефіцієнт фінансової залежності, тим краще. Якщо він більше 1, то це означає, що власники не фінансують своє підприємство за рахунок власного капіталу, воно є залежним від інших джерел.

Чим більше цей показник наближується до 1, тих краще. Це означає, що в структурі балансу підприємства більше власного капіталу, ніж зобов'язань. В нашому ж випадку - навпаки.

Чим цей показник менше, тим краще, бо він показує відношення заборгованостей до власного капіталу. Коли він більше 1, це показує, що сума позикових коштів є більшою, ніж власних, тому він відображає не дуже гарне становище підприємства.

2011 рік:

1) Коефіцієнти рентабельності:

Цей коефіцієнт показує, що підприємство отримало 0,00074 гривні операційного прибутку з кожної гривні проданої продукції. Це дуже невисокий показник, тому підприємству треба збільшувати операційний прибуток.

Коефіцієнт показує, що підприємство отримало 0,041 гривні операційного прибутку з кожної гривні існуючих необоротних активів. Чим вище показник, тим ефективніше використовуються основні кошти.

Так як власний капітал підприємства має мінусове значення, то цей показник - також. Це один з основних та найголовніших показників, тому ми можемо сказати, що становище діяльності підприємства погане і потрібно негайно покращувати ситуацію.

2) Коефіцієнти оборотності:

Коефіцієнт погіршився порівняно з попереднім роком.

Цей коефіцієнт також погіршився порівняно з попереднім роком.

Усі три коефіцієнти покращились порівняно з попереднім роком.

3) Коефіцієнти ліквідності:

Всі показники ліквідності покращились порівняно з 2010 роком.

4) Коефіцієнти структури:

Так як власний капітал в цьому році має негативне значення, то і всі показники структури - теж. Це індикатор значного погіршення ситуації.

Тепер слід розрахувати ті самі коефіцієнти для типографії, яка має типове і найбільш поширене виробництво та середній рівень надання послуг серед усіх типографій на поліграфічному ринку. Ми не можемо взяти лідера цієї промисловості, бо тоді порівняння показників не буде адекватно відображати ситуацію та неможливо буде пізнати реальне становище типографії «СІМ». Тож, я взяла харківську типографію «Поліграфсервіс».

Фабрика "Поліграфсервіс" була заснована в 1943 році і сьогодні є досить великим підприємством з великими виробничими можливостями. Роботи виконуються на 1-но , 2 -х і 4 -х барвних офсетних машинах формату А1. Співпрацюючи з авторами, вони надають допомогу в додруковій підготовці, дизайнери придумують і розробляють оформлення. Також виконують післядрукарські роботи.

Перелік послуг:

1) Офсетний друк формату А1

2) Всі види палітурок

3) Фальцювання , висічка , біговка

4) Тиснення фольгою, конгрев, ламінація

5) Термоупаковка

Продукція:

1) Книги, журнали, блокноти, газети, брошури

2) Календарі, бланки, упаковка;

3) Листівки, буклети, цінники

4) Вітальні папки, ексклюзивні коробки

5) Канцелярські товари

Для порівняння слід розрахувати ті самі показники для цього підприємства.

Усі розраховані вище показники занесемо у таблицю:

Таблиця 2.2.1 - Основні коефіцієнти фінансового стану підприємств

Показник	«СІМ» 2010	«СІМ» 2011	«Поліграфсервіс» 2011
Коефіцієнти рентабельності:
Рентабельність продажів	-0,0047	0,00074	0,0106
Рентабельність основних коштів і інших необоротних активів	-0,21	0,041	0,0114
Рентабельність власного капіталу	-0,52	-0,094	0,027
Коефіцієнти оборотності:
Оборотність активів	24,93	31,43	0,69
Оборотність основних коштів	38,61	48,77	0,93
Оборотність дебіторської заборгованості (у днях)	3,43	2,58	41,71
Оборотність запасів, (у днях)	1,32	0,97	20,81
Оборотність оборотних коштів (у днях)	4,81	3,54	133,45
Коефіцієнти ліквідності:
Коефіцієнт адекватності поточних активів	0,29	0,54	0,54
Коефіцієнт моментальної ліквідності	0	0,00147	0,031
Коефіцієнт адекватності коштів	-0,1948	0,0215	0,016
Структура:
Коефіцієнт фінансової залежності	3,64	-3,37	3,13
Коефіцієнт адекватності капіталу	0,27	-0,3	0,32
Співвідношення позикових і власних коштів	1,77	-2,96	1,21

Показник рентабельності продажів та рентабельності власного капіталу є кращими на цьому підприємстві, тому на них потрібно рівнятися.

На підприємстві, яке я розглядала у моєму курсовому проекті, коефіцієнти оборотності є кращими, таким чином, 1 гривня активів чи основних коштів принесла більше гривень доходу, а кількість днів, яке потрібно компанії для збору дебіторської заборгованості, тривалість часу перетворення сировини в гроші та ліквідність запасів, є меншими.

Коефіцієнти адекватності поточних активів та адекватності коштів є вищим у ТОВ «СІМ», що є гарною тенденцією. Проте, коефіцієнт моментальної ліквідності є трохи нижчим.

Коефіцієнти структури підприємства (фінансової залежності, адекватності капіталу та співвідношення позикових і власних коштів) майже однакові на обох підприємствах, але на розглянутому мною підприємстві всі три показника є трохи гіршими. Але в 2011 році ми бачимо значне погіршення із-за мінусового значення власного капіталу.

2.3 Шляхи покращення фінансових показників підприємства

Після проведених вертикального, горизонтального аналізу та аналізу основних фінансових коефіцієнтів на підприємстві ТОВ «СІМ», загалом ми можемо бачити, що стан підприємства не є задовільним, а його діяльність - ефективною, бо кращими ніж у конкурента є тільки коефіцієнти оборотності. Також, ми можемо бачити негативну динаміку при порівнянні 2010 і 2011 років.

Звісно, до такого становища призвели багато факторів, як зовнішніх та і внутрішніх, але основною проблемою на даний час є від'ємний власний капітал підприємства, а саме стаття «Непокритий збиток». Ця ситуація виникла з деяких причин:

- купівля нового обладнання, яке ще не було встановлено та не використовується підприємством, тим самим воно не покрило кошти на його придбання, не покращило виробничий процес та не отримує прибутки з нього;

- наявність дебіторської і кредиторської заборгованості, тобто підприємство надає розстрочку платежу і платить по своїм зобов'язанням по сировині тільки після отримання грошей від клієнтів - тільки таким чином воно продовжує свою поточну діяльність.

Відбиття в балансі непокритих збитків означає, що всі наявні в підприємства джерела покриття їх уже вичерпані, тобто відсутні резервні (страхові) фонди. Наявність від'ємного показник власного капіталу означає, що всіх активів підприємства не вистачає для виконання зобов'язань з погашення позик. Така структура балансу є незадовільною і свідчить про те, що підприємство є напівзбанкрутілим.

Єдиним виходом з такої ситуації, який залишається у підприємства, є спроба одержати санаційний прибуток з метою спрямування його на покриття збитків і в такий спосіб провести санацію балансу.

Санація балансу полягає в покритті відображених у балансі збитків та створенні необхідних резервних фондів за рахунок одержання санаційного прибутку.

Залежно від обраної стратегії підприємство добирає той чи інший каталог внутрішньогосподарських санаційних заходів, тобто тих, які беруть свій початок на підприємстві і не пов'язані з фінансовою участю третіх сторін (власників, кредиторів, держави). Використовуючи внутрішні фінансові резерви, підприємство може не тільки подолати внутрішні причини кризи, а й значною мірою зменшити залежність ефективності санації від залучення зовнішніх фінансових джерел. Проте на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі, повністю вичерпуються такі класичні джерела самофінансування, як прибуток та амортизація.

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспроможності та ліквідності. Цього можна досягти:

збільшенням обсягів вхідних грошових потоків:

за рахунок збільшення виручки від реалізації,

продажу частини основних фондів,

рефінансування дебіторської заборгованості;

в результаті скорочення вихідних грошових потоків :

зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції

зменшення витрат , які покриваються за рахунок при бутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Размещено на Allbest.ru

...