Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Економічний факультет

Кафедра фінансів і кредиту

Курсова робота

з дисципліни: "Фінанси"

на тему: "Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації"

Виконала: студентка гр. ЕО 09-2

Зеленська К.С.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, доцент

Муленко А.В.

м. Дніпропетровськ - 2010

Зміст

Вступ

Розділ 1. Основні засади функціонування міжнародних фінансових організацій (МФО)

1.1 Причини виникнення і мета діяльності МФО

1.2 Сутність і класифікація МФО

1.3 Основні міжнародні організації на ринку капіталів

Розділ 2. Проблеми співпраці міжнародного валютного фонду (МВФ) та України

2.1 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

2.2 Досвід співробітництва України з МВФ

2.3 МВФ та його вплив на економічні процеси країн

Розділ 3. Аналіз співробітництва МВФ з Україною

3.1 Перспективи співробітництва України з МВФ та міжнародними фінансово-кредитними організаціями

Висновок

Список використаних джерел

Вступ

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації - це установи, які створені на базі багатосторонніх валютних відносин між державами. Найважливішу роль серед них відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Світового банку.

Зважаючи на актуальність теми, метою курсової роботи є розгляд теоретичних основ співробітництва України з МФО, оцінка його позитивного та негативного аспектів та розробка пропозицій щодо покращення відносин України з міжнародними валютно-фінансовими інституціями. Для досягнення означеної мети в роботі було поставлено такі завдання:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;

- сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;

- надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;

- організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Перший розділ роботи присвячений розгляду питання про функціонування МФО. Другий розділ розглядає проблеми співпраці МВФ та України. Остання глава торкається аналізу співробітництва МВФ з Україною.

Об'єктом дослідження курсової роботи є міжнародні валютно-фінансові відносини України з МВФ та Світовим Банком. Предметом дослідження є міжнародними та регіональні валютно-фінансові організації.

Джерелами вихідної інформації при написанні роботи були: періодичні видання, навчальні посібники, нормативно-правові акти, дані офіційного сайту Міністерства Фінансів України, Міністерства економіки України та офіційного сайту МВФ.

Розділ 1. Основні засади функціонування міжнародних фінансових організацій (МФО)

1.1 Причини виникнення і мета діяльності МФО

Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних розрахунків, який засновано 1930 р.), їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світогосподарських зв'язків у цілому [1].

Міжнародні фінансові інституції постали внаслідок дії цілої низки загальних та спеціальних чинників. До чинників виникнення МФО слід віднести:

* поглиблення інтернаціоналізації господарського життя;

* вихід відтворювального процесу за національні кордони;

* швидкий розвиток і посилення ролі транснаціональних корпорацій та банків у світовій економіці;

* активізацію міждержавного та наднаціонального регулювання всіх форм сучасних міжнародних економічних відносин;

* необхідність створення організаційних основ міждержавного механізму спільного вирішення країнами валютно-фінансових проблем світогосподарського розвитку.

Метою діяльності МФО є:

* стабілізація і розвиток системи міжнародних фінансів та світової економіки в цілому;

* міждержавне валютне та кредитно-фінансове регулювання;

* розробка та координування стратегії й тактики розвитку світової валютно-фінансової та кредитної системи;

* акумуляція фінансових ресурсів та їх використання з метою забезпечення стабільності національного, регіонального та світового економічного розвитку.

МВФ застосовує різні форми діяльності. Серед них:

- інспектування (було пов'язано з переходом від паритетної до відкритої системи обміну валют. При цьому члени МВФ вирішили, що фонд повинен розширити свою діяльність за межі мінової вартості, вивчати всі сфери економіки країн, які визначають розмір цієї вартості і, і неупереджено давати оцінку економічної діяльності країн для всієї спільноти членів);

- консультації (використовує три типи консультацій: щорічні, додаткові (може організувати директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать "кодексу поведінки" і можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами, економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки);

- надання послуг, фінансування.

Кредитно-фінансова діяльність є однією з найважливіших функцій МВФ. Вона полягає у використанні фінансових ресурсів МВФ країнами-членами й кредитування за допомогою залучених ресурсів. Структура ресурсів Фонду складається з двох блоків: внесок кожної країни в установлений капітал МВФ відповідно з її квотою; запозичені кошти (кредитні лінії від урядів і центральних банків його членів) [2].

Основними функціями МФО є регулювання міжнародних валютно-кредитних та фінансових відносин, реалізація фінансових проектів, обговорення і розробка спільної позиції та рекомендацій у цій сфері, збір інформації, видання науково-практичної літератури.

1.2 Сутність і класифікація МФО

Залежно від критерію класифікації МФО поділяються на: міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції (коло компетенції); міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні (характер повноважень); відкриті та закриті (умови прийому в члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції). міжнародна фінансова валютний організація

До глобальних організацій належать передусім спеціалізовані інститути ООН - Міжнародний валютний фонд та Група Всесвітнього банку, а також ГАТТ-СОТ. Крім того, проблеми світових фінансових відносин (головно країн, що розвиваються) обговорюються на Конференції ООН з торгівлі й розвитку - ЮНКТАД (з 1964 р. - 1 раз на 3-4 роки).

Одним із напрямів діяльності Організації економічного співробітництва й розвитку (ОЕСР, 1961), яка охоплює нині 27 найбільш розвинутих країн світу, є координація валютно-кредитної та фінансової політики країн-членів. У структуру ОЕСР входять 30 комітетів, у тому числі з проблем платіжних балансів, умов експортних кредитів тощо [9].

До регіональних міжнародних фінансових організацій належать насамперед регіональні банки розвитку (Європейський банк реконструкції й розвитку - ЄБРР, Міжамериканський банк розвитку - МАБР, Африканський банк розвитку - АФБР, Азійський банк розвитку - АЗБР) і регіональні валютно-кредитні та фінансові організації (Європейський центральний банк - ЄЦБ, Європейський інвестиційний банк - ЄІБ, Європейський фонд розвитку - ЄФР тощо). Виникнення регіональних фінансових інституцій зумовлене посиленням ролі країн, що розвиваються, у світовій економіці; специфічними потребами регіонального розвитку; переміщенням основних потоків іноземних приватних інвестицій у промислово розвинуті країни.

Регіональні банки мають спільні риси, які випливають зі специфіки мети їхньої діяльності. Вони здійснюють довгострокове кредитування регіональних проектів розвитку; розробляють стратегії розвитку з урахуванням регіональної специфіки; кредитують регіональні об'єднання.

За характером повноважень МФО поділяються на три типи: міжнародні організації, які здійснюють координаційні функції; міжнародні організації, які виконують окремі наднаціональні функції; наддержавні (наднаціональні) організації.

МФО координаційного типу поділяють повноваження з державою. Вони різняться співвідношенням повноважень та механізмами регулювання. Як правило, організація має право зобов'язувати своїх членів без їх згоди та проти їх згоди шляхом обов'язкових рішень більшістю голосів. До таких організацій належать, наприклад, більшість установ ООН, які займаються валютно-фінансовими проблемами.

Повноваження МФО з окремими наднаціональними функціями обмежуються певними сферами. В установчих документах таких організацій прямо обмежується компетенція держав-учасниць в окремих сферах, ухвалення рішень державами в цих сферах можливе тільки за згоди міжнародної організації. Це, зокрема, Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Міжнародний банк реконструкції й розвитку (МБРР).

Нарешті, специфіка наднаціональних МФО полягає у створенні обов'язкових для держав-учасниць правил та норм, механізмів контролю та спонукання до виконання цих правил.

1.3 Основні міжнародні організації на ринку капіталів

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС - Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) [1].

Міжнародні та регіональні валютно-фінансові організації - це установи, які створені на базі багатосторонніх валютних відносин між державами. Найважливішу роль серед них відіграють Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР). Останній сьогодні є головною установою Світового банку.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) - це міжурядова валютно-кредитна організація, яка виконує функції регулювання, фінансування, нагляду та консультування держав-членів у сфері валютно-фінансових відносин. Створений на міжнародній конференції в м. Бреттон-Вудсі (США) в 1944 р., а розпочав працювати з 1947 р.. Має статус спеціалізованого закладу ООН.

Міжнародний валютний фонд було створено з метою регулювання валютних відносин між країнами-членами. МВФ відіграє двояку роль: з одного боку, стежить за виконанням своїми членами визначених правил поведінки в галузі валютно-фінансових відносин, а з іншого - надає ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують. При наданні кредитів МВФ ставить перед країнами-боржниками деякі політичні та економічні умови. Цей порядок називається принципом обумовленості. Капітал МВФ створюється з квот-внесків країн-членів.

У рамках еволюції можна зрозуміти відносини МВФ і з Україною. По-перше, Україна як держава поки що фактично не має реального доступу на міжнародні фінансові ринки. Зовнішнє фінансування вона може отримати переважно з офіційних джерел. А головне офіційне джерело - це МВФ. І навіть можливе однобічне фінансування з боку таких країн, як США, Японія, як правило, пов'язане з домовленостями з Фондом. По-друге, політика Фонду, яка проводиться в Україні і пов'язана з грошовою підтримкою, спрямована на стабілізацію соціально-економічної ситуації в Україні.

Фінансові ресурси МВФ спрямовуються для надання допомоги країнам-членам, які намагаються подолати проблеми платіжного балансу, а також для сприяння у пом'якшенні наслідків реалізації стабілізаційних програм. МВФ надає фінансування як зі своїх загальних ресурсів, так і в межах механізмів пільгового фінансування, управління якими здійснюється окремо [5].

МВФ - це організація акціонерного типу. Його ресурси формуються за рахунок внесків країн-учасниць відповідно до встановленої для кожної країни квоти. Квота переглядається кожні 5 років. Квота України у 1996 р. разом з 10 іншими країнами своєї групи становила 4,88 (для порівняння: США - 17,78, Німеччини та Японії - по 5,54, Франції та Великобританії - по 4,98 %). Залежно від розмірів квот розподіляються голоси між країнами під час прийняття рішень в керівних органах МВФ. Кожна держава має 250 голосів плюс один голос на кожні 100 тис. СПЗ (міжнародної валютної одиниці) її квоти. Квота є важливим інструментом у відносинах держав - учасниць МВФ. Вона визначає, по-перше, суму підписки держави на капітал МВФ; по-друге, можливість використання ресурсів МВФ; по-третє, кількість голосів, які має держава у фонді. Величина квоти визначає можливості країни впливати на політику МВФ.

Основними завданнями МВФ є:

- сприяння розвитку міжнародної торгівлі та валютного співробітництва встановленням норм регулювання валютних курсів та контролю за їх дотриманням;

- сприяння багатосторонній системі платежів та ліквідація валютних обмежень;

- надання валютних кредитів державам-членам для вирівнювання платіжних балансів;

- організація консультативної допомоги з фінансових і валютних питань.

Кредитні операції МВФ здійснює лише з офіційними органами країн-членів - казначействами, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити надаються у формі продажу іноземної валюти за національну, а погашають їх, викуповуючи національну валюту за іноземну. МВФ надає кредити декількох видів:

1. Резервні кредити ("стенд-бай") - для стабілізації платіжного балансу, дефіцит якого має тимчасовий або циклічний характер, в межах 1-2 років (від 12 до 13 місяців) з можливим його продовженням до 4-5 років, за середньою ставкою 3,25 %, вона спрямована на здійснення першочергових заходів, необхідних для досягнення макроекономічної стабілізації.

2. Розширене кредитування (ЕФФ) - для підтримки середньострокових програм (3-4 роки) подолання труднощів платіжного балансу, причиною яких є макроекономічні та структурні проблеми, звичайно за ставкою 4,5 % річних.

3. Компенсаційні та надзвичайні кредити (ССФФ) - для компенсації скорочення експортного виторгу за незалежними від країни-позичальника причинами (на 3-5 років). Викуп національної валюти здійснюється у строк до 5 років, звичайно - на умовах 3,25 % річних.

4. Фінансування системних перетворень (СТФ) - цей механізм запроваджений у 1993-1995 рр. для країн з перехідною економікою, які мали значні проблеми з платіжним балансом внаслідок переходу від торгівлі на базу неринкових цін до торгівлі на ринковій основі. Повертати треба починаючи через чотири з половиною роки і повністю повернути за 10 років.

5. Стабілізаційний ("буферний") кредит (БСФФ) - для фінансування запасів сировини в зв'язку з несприятливою кон'юнктурою на світових ринках (на 3-5 років). Починаючи з 1984 р. цей механізм не використовувався.

6. Фінансування структурної перебудови (САФ) - для надання пільгової допомоги найменш забезпеченим країнам-членам Фонду. Сума, яка може бути надана країні, становить не більше 50 % квоти з річними лімітами 15, 20 та 15 % для першого, другого та третього року відповідно. Кредити надаються за 0,5 % річних на строк до 10 років.

7. Розширене фінансування (ЕСАФ) - для структурної перебудови зовнішніх розрахунків, якщо наявні серйозні порушення платіжного балансу (до 3 років), відсоткова ставка 0,5 %.

Фінансові ресурси МВФ надаються Україні на досить пільгових умовах: строк сплати 3-5 років, початок оплати - через 3 роки, процентні ставки за кредит - від 5,75 % до 6,29 %.

Група Світового банку - багатостороння неурядова кредитно-фінансова установа, яка об'єднує чотири окремі фінансові установи: Міжнародний банк реконструкції та розвитку; Міжнародну фінансову корпорацію; Міжнародну асоціацію розвитку; Багатостороннє агентство гарантії інвестицій.

Офіційні цілі усіх членів Групи Світового банку - зменшення бідності і підвищення життєвих стандартів країн - членів шляхом сприяння економічному розвитку останніх і залучення ресурсів з розвинених країн до країн, що розвиваються. Кожна з установ Групи Світового банку має свої функції і відіграє самостійну, якісно відмінну роль.

Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який часто називають Світовим банком, було засновано одночасно з МВФ як частину нової структури в системі організації міжнародного співробітництва на Бреттон-Вудській конференції в 1944 р. МБРР розпочав свою діяльність 25 червня 1946 р.

Україна стала членом МБРР з вересня 1992 р., у жовтні 1993 р. вона стала 162 країною - учасницею МФК, а у 1995 р. - повним членом БАГІ.

Мета Світового банку - сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур.

Характерною особливістю МБРР як міжурядової організації є залучення значної частини коштів на ринках приватного капіталу. Банк продає облігації, векселі та інші гарантії заборгованості безпосередньо урядам, їхнім представництвам і центральним банкам, пенсійним фондам, страховим компаніям, корпораціям, комерційним банкам [13].

Позики банку надаються лише урядам країн або під їхню гарантію державним та приватним організаціям і корпораціям. Чим бідніша країна, тим сприятливіші умови, на яких вона може отримати кредит у МБРР. Відсоткові ставки по позиках Світового банку змінюються кожні 6 місяців.

Міжнародна асоціація розвитку (МАР) - заснована у 1960 р. з метою доповнити діяльність МБРР в напрямі довгострокового фінансування найбідніших країн світу. Офіційними цілями діяльності МАР в найбідніших країнах світу є: скорочення бідності; стабілізація і економічне зростання; захист навколишнього середовища. МАР надає фінансову допомогу країнам, що розвиваються у вигляді кредитування конкретних проектів. Кредити мають 10-ти річний період відстрочки і підлягають сплаті протягом 35-40- річного періоду (згідно з кредитоспроможністю країни-позичальниці). Кошти, які позичає МАР, формуються за рахунок внесків з найрозвиненіших країн; внесків, які час від часу отримують з доходів МБРР, а також за рахунок погашення наданих МАР кредитів. Незважаючи на те, що МАР легально є відокремленою від світового банку, ця установа має спільний з ним персонал і організаційно-технічні засоби [11].

Міжнародна фінансова корпорація була заснована в 1956 р. для сприяння розвитку приватного підприємництва в країнах, що розвиваються. в 1996 р. членами МФК були 170 країн.

Основні види діяльності МФК:

- фінансування проектів приватного сектора економіки країн, розвиваються шляхом надання позик або прямих інвестицій;

- сприяння приватним компаніям країн, що розвиваються, в мобілізації фінансових коштів на міжнародних фінансових ринках;

- надання технічної допомоги, дорадчих та консультаційних послуг урядам і підприємцям країн-членів.

Для сприяння економічному співробітництву та інтеграції країн в різних регіонах в 1960-х рр. були створені регіональні банки розвитку: 1960 р. - Міжамериканський банк розвитку (53 країни); 1964 р. - Африканський банк розвитку (75 країн); 1967р. - Азіатський банк розвитку (14 країн).

В Європі функціонують такі регіональні валютно-кредитні організації:

Європейський інвестиційний банк (ЄІБ) - створений у 1958 р. як фінансова організація ЄС, яка забезпечує довгострокові позики для сприяння збалансованого і рівномірного розвитку країн Союзу. Метою ЄІБ є спрощене фінансування промислових інвестицій за проектами, які викликають регіональний, галузевий чи загальноєвропейський інтерес. Більше ніж половина загальної суми позик виділяється для інвестицій у виробництво в регіонах, які відстають в індустріальному розвитку чи переживають занепад промисловості, для покращання систем зв'язку та охорони довкілля. Кредити надаються на 20-25 років.

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) - функціонує з 1991 р. з метою сприяння переходу до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, та розвитку приватної підприємницької діяльності у країнах ЦСЄ та країнах-колишніх республіках СРСР. Засновниками якого стали 40 країн.

Пріоритетними сферами фінансування в Україні є конверсія, сільське господарство, приватизація, транспорт, телекомунікації, охорона довкілля, сприяння розвитку банківського сектору, підтримка підвищення ядерної безпеки.

Мінімальна сума прямих кредитів, що надаються ЄБРР, становить 5 млн. євро, хоча за певних умов сума може бути скоригована - зменшена або збільшена.

Україна вступила до ЄБРР 13 серпня 1992р.. Мале та середнє підприємництво в нашій країні поки що розвинуте недостатньо, і міжнародне співробітництво з Банком максимально спрямоване на сприяння розвитку цього перспективного сектора економіки. На сьогодні основними міжнародними організаціями, з якими активно співпрацює Україна, є МВФ, Світовий та Європейський банки реконструкції і розвитку. Але цілий ряд причин обумовлює неефективне використання позичених коштів в Україні. Серед них:

* низький рейтинг інвестиційної привабливості української економіки;

* економічні та політичні ризики, на які іноземні інвестори звертають велику увагу;

* не розробленість відповідного законодавства;

* низький рівень розвитку валютного ринку;

* практична відсутність, у багатьох випадках, гарантій повернення кредитів;

Європейський фонд валютного співробітництва (ЄФВС) - створений у 1973 р. в межах європейської валютної системи. Він надає кредити країнам - членам ЄС для покриття дефіциту платіжного балансу за умови використання ними програми стабілізації економіки, а також виконує функції кредитно-розрахункового обслуговування [10].

Розділ 2. Проблеми співпраці міжнародного валютного фонду (МВФ) та України

2.1 Загальні принципи та основні напрямки роботи МВФ

Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930-х років, коли впродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63 % через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти з кризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у 1945 році, і нині її членами є 183 країни. Головне завдання МВФ - налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері та сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

За статутом, штаб-квартира МВФ розміщується в країні із найбільшою квотою. Зараз це США (18,25 % від сукупності всіх квот, Україна, для порівняння, має квоту в розмірі 0,68 % від сукупності всіх квот). Україна посідає у МВФ 21 місце за розміром своєї квоти, яка складає близько 1,4 млрд. доларів США.

СПЗ - Спеціальні права запозичення, міжнародна рахункова одиниця, вартість якої розраховується на основі вартості п'яти основних валют: долару США, німецької маркою, японської ієни, французького франку та фунту стерлінгів. МВФ не лише надає фінансові ресурси. Серед статутних завдань фонду є:

- здійснення досліджень, аналізу та прогнозування розвитку світової економіки та міжнародних фінансових ринків;

- спостереження за макроекономічною політикою членів фонду: щорічне відвідання кожної країни-члена фонду місією МВФ та підготовка щорічної доповіді для Ради Директорів із оцінками економічної політики;

- розроблення, широке обговорення та затвердження міжнародних стандартів щодо валюто обмінних операцій, грошової та фіскальної політики, статистики платіжного балансу;

- кредитування тих країн-членів фонду, які, відчуваючи валютну кризу або кризу платіжного балансу, згодні вживати погоджені з експертами фонду заходи для покращання ситуації, чим забезпечувати також і повернення наданих кредитів до МВФ.

МВФ є так званим кредитором "першої руки", тобто ресурси фонду (як і Світовому банку) треба повертати в першу чергу. МВФ також відіграє вирішальну роль у Паризькому клубі офіційних кредиторів та все ж більш вагому роль - у Лондонському клубі комерційних кредиторів. МВФ разом із Світовим банком також координують в разі наявності програми фінансової співпраці з країною-членом також і двосторонню фінансову грантову допомогу, двосторонні кредитні програми, та кредитні програми інших міжнародних організацій для такої країни. Засобом згаданої координації є проведення засідань спеціальних консультативних груп донорів та кредиторів. Фінансові програми чи, як їх часто називають, кредитні програми, МВФ за станом на кінець 1998 року здійснював із 60 країнами, які винні фондові 91 млрд. дол. Ще близько 60 млрд. дол. асигнувань затверджено Радою Директорів МВФ, але було не виплачено [14].

На сьогодні міжнародний валютний фонд і уряд України узгодили програму співпраці в рамках угоди stand-by. Про це йдеться в заяві від імені голови місії МВФ в Україну Таноса Арванітіса.

"Очікується, що після виконання українською стороною попередніх заходів, Рада директорів МВФ до кінця року розгляне питання про завершення перегляду програми. Результатом завершення перегляду програми стане виділення траншу в розмірі близько 1,6 млрд. доларів США, з яких один мільярд доларів надійде на підтримку бюджету ", - цитують заяву Арванітіса BBC News.

Як повідомляє РБК, згідно з програмою stand-by, яка була затверджена 29 липня 2010, Україна були виділені 15,8 млрд. доларів на підтримку програми уряду, яка передбачає економічне врегулювання і реформи.

З допомогою МВФ Україна планує знизити дефіцит бюджету до 3,5 % від ВВП в 2011 році, і до 2,5 % - до 2012 року. Угодою також передбачається реструктуризація НАК "Нафтогаз Україна" і рекапіталізація банків до кінця поточного року. Нацбанк у рамках угоди зобов'язаний розробити надійну кредитно-грошову політику.

У 2008 році МВФ і Україна вже домовлялися про кредитування у розмірі 16,4 млрд. доларів на стабілізацію економіки. Тоді Київ отримав лише 11 мільярдів, тому що виплати були припинені через невдоволення МВФ підвищенням зарплат і пенсій, незважаючи на заперечення фонду. Проте, в початку липня 2010 року Україні вдалося знову домовитися про кредитування.

Також пільговою з точки зору повернення коштів є програма фонду розширеного кредитування - ЕРР - кошти надаються на 10 років.

Для найбідніших країн аналогом EРР є програма ESAF, де процентні ставки є субсидовані. Проте останнім часом коштів для субсидування не вистачає, тому деякі із бідних країн вимушені користуватися змішаними програмами, де лише частина є субсидованою (EPP-ESAP blend).

Програма компенсації втрати експортних надходжень або додаткових витрат на імпорт зерна - CCFP - компенсує важко передбачувані обставини (неврожай, криза ринків, падіння експортних цін, тощо), але доступ по такій програмі обмежений 60 % від квоти у порівнянні із 100-300 % від квоти по інших програмах.

Програма додаткових резервів - SRF - на випадок валютно-фінансової кризи - можна запросити дуже значні фінансові ресурси - понад 300 % від квоти. Але такі кошти треба повернути протягом 12-18 місяців, або сплачувати практично ринкові відсоткові ставки за користування ресурсами протягом довшого періоду (саме такі кошти виділялися, зокрема, враженим кризою азійським країнам)

Спільні програми з МВФ здійснюють десять країн колишнього СРСР, більшість країн Східної та Центральної Європи. Взагалі ж різними країнами сапу нині здійснюється понад 60 програм, спільних з МВФ.

Ресурси, отримані від МВФ, спрямовуються на збільшення валютних резервів з метою зменшення дефіциту платіжного балансу і досягнення стабілізації грошово-кредитної системи. Розпорядником ресурсів, наданих МВФ Україні, виступає Національний банк України.

2.2 Досвід співробітництва України з МВФ

За період з 1994 по 1998 роки Україна реалізувала чотири кредитні угоди з МВФ, фактично отримавши:

- за позикою STF (1994 р.) - (близько 720 млн. доларів США за річною ставкою 5,75 % на строк 10 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 4,5 роки). Кошти було використано Національним банком для здійснення валютних інтервенцій на УМВБ;

- за позиками Stand-by: 1995 року - (близько 780 млн. доларів США), 1996 року - (близько 860 млн. доларів США), 1997 року - (близько 247 млн. доларів США). Позики Stand-by надавалися за річною ставкою 6,29 % на строк 5 років з відстрочкою сплати основної суми боргу на 3,25 роки.

Станом на 1 січня 1999 року залишок заборгованості України складав:

- перед МВФ - 2,8 млрд. доларів США;

- перед Світовим банком - 1,58 млрд. доларів США.

Заходи, які підтримувались позиками Stand-by, були спрямовані на стабілізацію грошово-кредитної та бюджетної сфери, прискорену приватизацію (в тому числі грошову), дерегуляційну реформу та поглиблення структурних реформ в енергетичному секторі (електроенергетика, газовий сектор, вугільна галузь) та сільському господарстві.

Здійснення Урядом цих заходів вже у 1996 році почало давати суттєвий позитивний ефект. Вдалося взяти під контроль інфляцію. В цілому індекс інфляції у 1996 році становив 139,7 % і був значно нижчий ніж в 1995 році (281,7 %) та у 1994 році (502 %). Номінальна заробітна плата робітників і службовців за 1996 р. у цілому по галузях економіки зросла на 21,8 %. Фінансова стабілізація призвела до стабілізації і навіть зростання у 1996 році курсу національної валюти, що дозволило успішно здійснити грошову реформу. Прогрес був досягнутий і в проведенні структурних реформ, в галузі приватизації, лібералізації цін та лібералізації торгівлі.

Аналізуючи співробітництво МВФ з країнами Африканського континенту, слід зауважити, що стабілізаційні програми, що розроблялися за підтримки МВФ, не дали тих результатів, що передбачалося отримати. Існує багато факторів, що завадили процесу економічного розвитку в регіоні, проте найважливішими з них є політична нестабільність, нерозвиненість інфраструктури, стихійні лиха та критична епідеміологічна ситуація на континенті. Країни Африки постійно користуються механізмами списання боргів найбіднішим країнам світу.

Досвід країн Центральної та Східної Європи свідчить про те, що після досягнення мети співробітництва з фондом, а саме: встановлення макроекономічної стабілізації в країні, завершення трансформації економіки, досягнення економічного зростання, доцільно відмовлятися від фінансової допомоги МВФ та переходити на безкредитне співробітництво.

Оцінюючи вплив МВФ на економічні реформи в європейських країнах з перехідною економікою, зазначимо, що в країнах - економічних лідерах регіону стабілізаційні програми фонду досягли поставленої мети. Десять років трансформації економіки в ЦСЄ дали позитивні результати, насамперед для Словенії, Чехії, Угорщини та Польщі. Ці країни першими серед країн регіону відмовилися від фінансової допомоги МВФ і перейшли на безкредитне співробітництво з фондом.

Роль МВФ в економічній трансформації в країнах регіону можна оцінити як стабілізуючу для грошової та фінансової сфери, а також торгівлі. Слід зазначити, що факт співробітництва з фондом створив для країн репутацію платоспроможних і надійних партнерів, що сприяло загальному поліпшенню інвестиційного клімату в цих країнах і, як результат, зростанню загального обсягу прямих іноземних інвестицій.

Ефект від роботи з МВФ полягає не стільки в отриманні коштів для структурної трансформації економіки, скільки у створенні фондом "економічної репутації" для країни. Зробивши летальний аналіз діяльності міжнародних фінансових організацій та інвесторів, можна простежити певну залежність: ні великий інвестор, ні міжнародна або регіональна організація не спрямують у країну кошти, якщо ця країна не має досвіду співробітництва з МВФ.

2.3 МВФ та його вплив на економічні процеси країн

Міжнародні фінансові відносини, зокрема відносини у сфері міжнародних державних кредитів у сучасному розумінні, сформувалися історично. Сьогодні серед найважливіших питань, які розглядають економісти різних країн, - питання розвитку та становлення міжнародного державного кредиту як особливого важеля регулювання основних економічних процесів. Також це спричинено необхідністю вирішувати суто практичні - завдання, пов'язані з ускладненням міжнародних економічних відносин.

Найбільший внесок розвиток теорії порушеного питання зробили Дж. Кейнс і його послідовники. До нього вчені не вбачали у валютних відносинах серйозної наукової проблеми. Більшість попередників Кейнса вважали, що механізм фінансових відносин між країнами нічим не відрізняється від фінансових відносин усередині країни. 1 тому вільна конкуренція забезпечує збереження платіжного балансу.

Проте ідеям Кейнса не судилося реалізуватися повною мірою. Наприклад, золото все ще зберігало роль остаточного платіжного засобу і сумірника національних валют, хоча масштаби його використання в міжнародних валютних відносинах і регулююча роль у цій сфері значно знижувалися. Основною валютою став долар США, який нарівні із золотом був засобом для стабілізації валютного паритету. Тому можна розцінювати запроваджену Бреттон-Вудськими угодами валютну систему як компроміс між старою неокласичною традицією і нововведеннями Кейнса.

Створення зазначених інститутів стало, по суті, не лише визнанням недосконалості міжнародних ринкових економік, а й спробою комплексного її подолання. Наскільки ця спроба виявилася вдалою - предмет нескінченних дискусій.

Спершу діяльність МВФ переважно спрямовувалася на кредитування розвинених західних держав, тільки згодом основними позичальниками стали країни, що розвиваються. У 1980-х роках зростає роль фонду в забезпеченні міжнародної фінансової стабільності в умовах кризи зовнішньої заборгованості цих країн. У 1990-х роках його клієнтами стають країни з перехідною економікою.

Офіційно Міжнародний валютний фонд розпочав свою діяльність у травні 1946 р. (після призначення керівництва), але перші операції було здійснено лише в березні 1947 р., тому в різних виданнях наводяться різні дати початку роботи МВФ. Мета діяльності визначалася першою статтею Угоди про МВФ: "Забезпечити розвиток і збалансованість зростання міжнародної торгівлі та сприяти таким чином досягненню та збереженню високого рівня зайнятості і реального доходу та розвитку виробничих ресурсів усіх членів" [18].

Першою проблемою, що її довелося розв'язувати МВФ, була проблема забезпечення конвертованості валют, а саме - заміни "золотого стандарту" на "золотодоларовий стандарт".

Система кредитування, що використовується МВФ, включає кілька форм:

1. Безпосереднє фінансування прямо пов'язане із квотою кожної країни і здійснюється в межах її резервної і кредитної часток.

2. Система поетапного фінансування використовується в разі глибших і триваліших проблем з платіжним балансом у країни-позичальниці і є наступним етапом її відносин з МВФ після безпосереднього фінансування. Поетапне фінансування здійснюється в межах граничних кредитних часток тієї чи іншої країни і включає механізми резервних кредитів - stand-by та розширеного фінансування - ЕFF. Кредити stand-by були започатковані в 1952 р. і зумовлюються проблемами з платіжним балансом, що мають тимчасовий або циклічний характер. Це основний механізм, що використовується в МВФ. Механізм розширеного фінансування, що почав діяти з 1974 р., пов'язаний із серйозними порушеннями рівноваги платіжного балансу, спричиненими економічною кризою. Вони надаються, як правило, на термін до 3 років (в окремих випадках - до 4 років) і супроводжуються більш жорсткими вимогами і контролем з боку МВФ до позичальника.

3. Механізм пільгового фінансування пов'язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, та найбіднішим країнам за умов катастрофічної кризи платіжного балансу. Позики надаються на дуже вигідних умовах - під 0,5 % річних на термін до 10 років. Цей механізм почав діяти 1987 р., його метою є підтримка середньострокових програм структурної перебудови економіки.

4. Система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і включає компенсаційне фінансування і фінансування у разі непередбачених обставин, фінансування буферних (резервних) запасів, фінансування зі скорочення і обслуговування зовнішнього боргу та фінансування системних трансформацій. Такий механізм застосовується для сприяння державам-членам у покритті спричиненого зовнішніми, не залежними від держав, факторами: скорочення експортних надходжень, зростання витрат на імпорт зерна, стихійне лихо та інші непередбачувані обставини. Із середини 1980-х років кошти за цим механізмом не надавалися.

5. Новим механізмом спеціального фінансування є фонд підтримки структурних перетворень, створений для країн, що здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Почав діяти у 1993 р. як тимчасовий (функціонував до кінця 1995 р.) з метою надання державам-членам фінансової допомоги для врегулювання проблем платіжного балансу, пов'язаних із переходом від торгівлі. Зазначимо, що свої перші два кредити (у 1994-1995 рр.) Україна отримала саме за цим механізмом.

Другим основним напрямом діяльності МВФ е регулювання валютних відносин. У сучасних умовах, коли курси валют є плаваючими, а не фіксованими, роль фонду полягає у узгодженні валютної політики країн - членів фонду [1].

Розділ 3. Аналіз співробітництва МВФ з Україною

3.1 Перспективи співробітництва України з МВФ та міжнародними фінансово-кредитними організаціями

Сучасний етап розвитку України характеризується значними економічними і політичними труднощами. Після періоду експериментів у перші роки незалежності в країні розпочалися спроби ринкових реформ. Розвиток країни з експортно-орієнтованою промисловістю, постійним дефіцитом бюджету та масою об'єктів, що їх готували до приватизації, потребувало виходу на міжнародну арену експортерів, кредиторів та інвесторів. Найкоротшим шляхом виявилося налагодження відносин з міжнародними фінансовими організаціями, які не тільки позичали пристойні гроші, а й формували інвестиційний клімат країни, що розвивалася.

Зростання ролі використання кредитних ресурсів МВФ і Світового Банку як чинника та інструмента проведення структурної трансформації національної економіки в контексті посилення тенденцій до глобалізації та інтернаціоналізації потоків капіталу об`єктивно спричинили інтерес дослідників до цієї галузі міжнародної співпраці [33].

На сьогодні співробітництво України з ЄБРР відбувається відповідно до Програми співробітництва між Урядом України та ЄБРР на 2007-2009 роки, підписаної у червні 2007 року.

Програмою співробітництва на 2007-2009 роки між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку передбачено такі пріоритетні напрями співробітництва, за якими ведеться спільна робота щодо підготовки та реалізації проектів:

а) транспорт та зв'язок (впровадження швидкісного руху пасажирських поїздів на залізницях України; новий проект державного сектору у галузі автомобільних доріг; розвиток портової інфраструктури; розвиток регіональних аеропортів та ін.).

б) енергетика та енергозбереження (фінансування Української енергосервісної компанії - УкрЕско; модернізація після завершення будівництва енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС та енергоблоку № 4 Рівненської АЕС; ядерна безпека на Чорнобильській АЕС проект "Укриття" та ін.).

в) підвищення енергоефективності (спільне дослідження можливості для розвитку проектів енергоефективності: в секторі адміністративних та житлових будівель; в сфері виробництва та використання нетрадиційних видів палива; в сфері використання альтернативних джерел енергії для теплопостачання населених пунктів України) та ін. [25].

Починаючи з 1994 року, співпрацю з МВФ було активізовано за програмами STF, Stand-by та "Механізм розширеного фінансування " (EFF), по яких Україна отримала коштів загальним обсягом близько 4,3 млрд. дол. США.

Необхідно зауважити, що значна частина цих коштів пішла на фінансування дефіцитів платіжного та торговельного балансів (в тому числі закупок по імпорту для багатьох сфер діяльності, включаючи паливно-енергетичний комплекс, сільське господарство та ін.).

Міністерством економіки України пропонується оптимізувати зазначену процедуру шляхом включення до проектів Законів України про Державний бюджет України на кожний рік обсягів та умов позик МФО (програма державних запозичень), що, відповідно до п. 14 статті 85 Конституції України та п. 2 статті 9 Закону України "Про міжнародні договори", наддасть змогу додатково застосовувати всі передбачені законодавством способи надання згоди на обов'язковість договору та запобігти наявних затримок з ратифікацією договорів і одночасно скоротити термін управління за підготовкою та реалізацією проектів МФО приблизно на 8 місяців [33].

Підтримує такий підхід, неодноразово висловлений також у пропозиціях Рахункової палати, і Міністерство закордонних справ України, однак ця проблема не вирішується через позицію Міністерства фінансів України, яке виступає проти унормування цього питання.

Суперечливу позицію займає і Міністерство юстиції України, яке спочатку погоджувалося із затвердженням законом про державний бюджет програми зовнішніх державних запозичень, а потім висловило зауваження про його неприйнятність.

Кабінет Міністрів України у липні 2002 року затвердив заходи щодо підвищення ефективності залучення та використання коштів МФО (розпорядження від 01.07.2002 № 358-р). Згідно з пунктом 2 цього документа Мінекономіки було зобов'язане здійснювати моніторинг виконання заходів та щокварталу інформувати Кабінет Міністрів України про їх виконання.

Експерти Міжнародного валютного фонду вважають, що максимально допустимою величиною валового зовнішнього боргу для країн з низьким та середнім рівнем доходу є 49,7 % від ВВП. При перевищенні цього рівня вірогідність настання фінансових криз становить 66,8 %.

За даними Національного банку України, за 2009 р. сума валового зовнішнього боргу збільшилася на 55 % і станом на 01.01.2010 дорівнювала 84,5 млрд. дол. США, що становить 59,9 % від ВВП. Домінуюча роль у здійсненні зовнішніх запозичень належала банківському сектору: порівняно з 2008 р. довгострокові залучення банків зросли у 2,5 рази, а короткострокові - у 1,9 рази [3].

У 2009 році підписано Програму співробітництва між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку на 2009-2011 роки, прийнято Стратегію ЄБРР для України до 2011 року, нову Стратегію партнерства Світового банку з Україною до 2013 року [24].

У 2009 році Світовим банком спрощено та зменшено вартість позик і гарантій для України, як країни-позичальника третьої категорії за рівнем доходів, що дало можливість у 2010 році запобігати неефективним втратам державного бюджету.

Взагалі аналізуючи вплив кризи на відносини України з сучасними МФО, ми виявили, що відносини щодо руху грошових потоків дещо оживились. МВФ надав Україні стабілізаційний кредит, що в декілька разів перевищує надані раніше. Це свідчить про довіру цієї організації до нашої країни. Світовий банк також не залишив Україну в скрутні для неї часи. Це проявляється в наданні з його боку фінансової допомоги на підтримку вітчизняної економіки Україні. Також слід відмітити, що фінансування економіки країни в 2008-2009 роках збільшилося зі сторони Світового банку [25].

Виходячи з цього ми встановили, що шляхами покращення відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку; проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об'єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи.

Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки [8].

Висновок

На основі виконаної курсової роботи зробимо наступні висновки.

Міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації є важливою складовою сучасної інституційної структури світових валютно-фінансових відносин. Виникли вони після Другої світової війни (за винятком Банку міжнародних розрахунків, який засновано 1930 р.), їх функціонування та розвиток є одночасно важливою передумовою та елементом механізму поглиблення світогосподарських зв'язків у цілому.

Залежно від критерію класифікації МФО поділяються на: міждержавні (міжурядові) та неурядові (характер діяльності); загальної компетенції та спеціальної компетенції (коло компетенції); міждержавні, міждержавні з окремими наднаціональними повноваженнями і наддержавні, наднаціональні (характер повноважень); відкриті та закриті (умови прийому в члени); глобальні, регіональні та двосторонні (сфера діяльності); універсальні та спеціалізовані (функції).

У міждержавному регулюванні валютних та кредитних відносин основна роль належить спеціальним міжнародним валютно-фінансовим організаціям, серед яких провідне місце займають Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), регіональні банки та валютно-кредитні організації ЄС - Європейський інвестиційний банк ЄІБ), Європейський фонд валютного співробітництва, Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР).

Ідея створення МВФ виникла після Великої Депресії 1930-х років, коли впродовж чотирьох років обсяги міжнародної торгівлі скоротилися на 63 % через торговельні війни та протекціонізм країн, що сподівалися вийти з кризи за рахунок торговельних партнерів. Реалізована ідея МВФ була у 1945 році, і нині її членами є 183 країни. Головне завдання МВФ - налагодження міжнародної співпраці у валютно-фінансовій сфері та сприяння розвитку міжнародної торгівлі.

Ефект від роботи з МВФ полягає не стільки в отриманні коштів для структурної трансформації економіки, скільки у створенні фондом "економічної репутації" для країни. Зробивши летальний аналіз діяльності міжнародних фінансових організацій та інвесторів, можна простежити певну залежність: ні великий інвестор, ні міжнародна або регіональна організація не спрямують у країну кошти, якщо ця країна не має досвіду співробітництва з МВФ.

Виходячи з цього ми встановили, що шляхами покращення відносин України та МВФ та Світовим Банком є такі: виконання вимог МВФ, необхідних для надання позики; контроль за ефективним використанням коштів МВФ та Світового банку; проведення ефективної пенсійної реформи; прийняття відповідних законодавчих актів як на загальнодержавному, так і на місцевому рівня, що підвищило б ефективність використання коштів кредиту; необхідно здійснювати контроль, щоб кошти, які виділяються МФО, прямували на рішення соціально-економічних проблем і пом'якшення наслідків кризисних явищ; необхідно досягти стабільності в політичних колах, об'єднати політичні сили, що значно підвищить співпрацю і допоможе країні вийти з кризи.

Запропоновані заходи допоможуть покращити відносини України з міжнародними валютно-фінансовими організаціями.

Отже, співробітництво з міжнародними фінансово-кредитними організаціями є досить важливим для України, яка вирішує завдання не тільки інтеграції у світову економіку, а й зміцнення політичної незалежності та економічної безпеки.

Список використаних джерел

1. Кабанець О.М., Кольга В.К. З історії регулювання Міжнародних валютних відносин / / Вісник податкової служби України//. - 2000. - № 3.

2. Єременко О.К, Ковбасюк Ю.В. Кредитна Діяльність міжнародного валютного фонду / / Вісник НБУ// - 1999. - № 3.

3. http://www.bank.gov.ua/ - Національний банк України. Платіжній Баланс України.

4. Ананьєв А.П. Суперечливість ролі МВФ в сучасній світовій економіці // Міжнародна економіка//. - 2008. - № 5. - С. 64-68.

5. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник./ - К.: Знання-Прес, 2002. - 311 с.

6. Вахтенко Т.П. Фінансова криза в Україні: фактори, механізмі дії, заходь подолання // фінанси України. - 2008. - № 10. - С. 3-21.

7. Вплив світової фінансової кризи на Україні // http://www.analitik.org.ua/current-comment/economy/48d793e16b8bb//

8. Довідка про стан та перспективи співробітництва України з МВФ // http://www.mfa.gov.ua/mfa/ua/publication/content/2932.htm.

9. Дунас О.І. Особливості інституту членства у сучасних міжнародних фінансових організаціях / / Право України. - 2007. - № 8 - С. 129-132.

10. Дунас О.І. Особливості та Основні напрями співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями системи ООН / / Право України. - 2008. - № 2. - С. 112-115.

11. Закон України "Про вступ України до міжнародного валютного фонду, міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства по гарантіях інвестицій" від 3 червня 1992 року № 2402-XII.

12. Інформаційно-аналітична довідка Щодо співробітництва України з МФО// http://www.kmu.gov.ua/SpecSancii/control/uk/publish/printable_article? art_id=120098.

13. Кореняко М.А. Взаємовідносини України Зі Світовім банком: Оцінка результатів та перспектив співпраці // Ринок цінних паперів. - 2007. - № 3-4. - С. 9-16.

14. Круглий С., Єременко О. Міжнародний Валютний Фонд перед новими викликами / / Вісник НБУ. - 2008. - № 3. - С. 8-13.

15. Лазебник Л.Л. Міжнародне Фінансове право: Навчальний посібник - К.: Центр учбової Літератури, 2008. - 312 с.

16. Купрєєв С.С. До питання про юридичну природу міжнародних фінансових організацій / / Міжнародне публічне і приватне право. - 2008. - № 1. - С. 6-9.

17. МВФ готовий виділити Україні гроші: ЗМІ // http://www.kpunews.com/ main_ topic12_ 16683.html/

18. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини: Підручник / за ред. Л.І. Красавиной. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2008. - 576 с.

19. Михайлівський І.М. Ларіонова К.Л. Гроші І кредит. Навчальний посібник. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 432 с.

20. Світовий банк знову дав Україні кредит // http://www.rosbalt.ru/2009/02/ 04/615424.html/

21. Міжнародна економіка: Навчальний посібник. - Під заг. редакцією О.І. Гупала. - К.: "Хай-Тек Прес", 2007. - 368 с.

22. Міщенко В.В. Шляхи подолання фінансово-економічної кризи в Україні // Вісник НБУ. - 2009. - № 2. - С. 3-7.

23. "Нафтогаз": газ оголосили поза бюджетом // http://www.ugmk.info/art/ neftegaz -gaz-objavili-vne-bjudzheta.html/

24. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Стратегії співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями на 2006-2008 роки" від 20 червня 2006 р.. № 844.

25. Програма Світового банку: //http://web.worldbank.org/WBSITE/ EXTERNAL/COUNTRIES/ECAEXT/UKRAINEINUKRAINIANEXTN/0,, contentMDK: 21841128 ~ menuPK: 5210409 ~ pagePK: 141137 ~ piPK: 141127 ~ theSitePK: 455681,00. html/.

...