Доходи, витрати і прибуток страховика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема: Доходи, витрати і прибуток страховика

План

1. Доходи та витрати страховика

2. Фінансові результати діяльності страховика

1. Доходи та витрати страховика

Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.

Взагалі під „витратами" розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А „доходи" означають гроші, матеріальні цінності, одержувані внаслідок якої-небудь діяльності.

Порядок і послідовність витрачання та отримання доходу в різних галузях встановлюється по-різному. Так, у сфері виробництва спочатку здійснюються витрати, тобто використовуються відповідні ресурси на виготовлення продукції чи здійснення послуг, а потім відшкодовуються з виручки в результаті її розподілу за певними принципи та у відповідності до прийнятої фінансової політики на підприємстві. У страхуванні все відбувається навпаки: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у страхувальників в межах взятих на себе зобов'язань.

Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:

- виконання зобов'язань перед страхувальниками;

- фінансування діяльності страхової компанії.

Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи:

1) виплата страхових сум та страхових відшкодувань за договорами страхування та перестрахування;

2) витрати на ведення страхової справи;

3) витрати на фінансування превентивних заходів;

4) витрати при здійсненні інвестиційної діяльності.

Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика га залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.

Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за рахунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги.

В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:

- постійні та змінні (такий розподіл застосовується в актуальних розрахунках);

- залежні та незалежні;

- загальні та конкретні на ведення справи страховика.

Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. В своїй більшості на відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.

Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.

Деякі витрати мають характер залежних та незалежних. Їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.

Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми та відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим витрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл. 1).

страховий доход інвестиційний фінансовий

Таблиця 1. Характеристика витрат на ведення страхової справи

Витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.

Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, па фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.

Витрати при здійсненні інвестиційної діяльності досить незначні і пов'язані із обслуговуванням розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів страховика.

Дохід страховика відображає всю суму надходжень та поділяється в залежності від видів діяльності на три великих групи (рис. 1).

Рис. 1. Доходи страховика

Доходи від страхової діяльності відносяться до доходів від основної операційної діяльності, включають всі надходження, пов'язані з проведенням страхування та перестрахування. У складі цих доходів - страхові премії за договорами страхування та перестрахування, комісійні винагороди, частки від страхових сум та страхових відшкодувань, сплачені перестраховиками, повернені суми із централізованих страхових фондів, повернені суми технічних резервів, інших, ніж резерв незароблених премій. Зазначені доходи формуються за рахунок страхової премії, в основу якої покладено тариф-брутто. При цьому обсяг премій забезпечує формування страхового фонду, а структура страхового тарифу напрямки використання надходжень.

Основним джерелом доходів страховика є зароблені страхові премії. Тобто, кошти страховика є „заробленими" після закінчення договору страхування, якщо за період дії цього договору не відбуваються страхові випадки. За економічним змістом зароблені страхові премії є результатом реалізації страхової послуги, аналогічно поняттю „виручка від реалізації продукції".

Розмір зароблених страхових премій залежить від суми страхових платежів та зміни залишків резервів незароблених премій. Зазначене виражається формулою:

ЗСП = Д_сп + РНП_поч - РНП_к,

де ЗСП - зароблені страхові премії;

Д_сп - надходження страхових платежів за вирахуванням страхових платежів, сплачених перестраховикам за договорами перестрахування у певному періоді;

РНП_поч - резерв незароблених премій на початок звітного періоду;

РНП_к - резерв незароблених премій на кінець звітного періоду.

Незароблені страхові премії є складовою технічних резервів страховика, представляють собою страхові премії, що отримані страховиком, зберігаються ним до закінчення терміну дії договору страхування, не с власністю страховика.

Резерви незароблених премій розраховуються щоквартально в залежності від сум надходжень страхових платежів за певними видами страхування в кожному кварталі, який передує звітній даті декількома методами. В Україні найчастіше використовується спрощений метод:

- сума надходжень страхових премій у першому кварталі відповідного періоду помножується на 1/4;

- сума надходжень страхових платежів у другому кварталі того ж періоду помножується на 1/2:

- сума надходжень страхових платежів в третьому кварталі помножується на 3/4;

- всі отримані добутки додаються.

Якщо страхова компанія при перестрахуванні виступає у ролі цедента (перестрахувальника), то вона отримує доходи у вигляді комісійних винагород за передачу ризику у перестрахування.

Якщо страхова компанія входила до складу професійного об'єднання страховиків, то при виході з нього їй повертається частка раніше зроблених внесків, які також вважаються доходами від страхової діяльності.

Доходи від інвестиційної діяльності відносяться до додаткових доходів від фінансової діяльності і включають в себе доходи від розміщення страхових резервів та тимчасово вільних коштів за визначеними напрямками їх вкладання. Інвестиційна діяльність ґрунтується на вірогідному характері кругообігу коштів в процесі страхової діяльності, а тривалість вкладання коштів страхувальників визначається договором страхування. Напрямки інвестування в загальному плані закріплені законодавчо, а конкретно - визначаються умовами господарювання страхової компанії. Зазначені доходи використовуються не тільки на страхові виплати, а й на розвиток страхової справи.

Доходи від іншої операційної діяльності відносяться до звичайної діяльності страховика і включають в себе: доходи від здачі майна в оренду, доходи від перерахунку страхових виплат, доходи безповоротної фінансової допомоги, результат індексації основних засобів, доходи від реалізації прав регресії, від надання консультацій, штрафи, пеня тощо.

Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.

2. Фінансові результати діяльності страховика

Поняття „фінансовий результат" діяльності включає в себе термін „результат" та категорію „фінанси". За тлумаченням термін „результат" означає наслідки, висновки, остаточний кінцевий підсумок якого-небудь заняття, діяльності, розвитку, а також показник чого-небудь. Категорія „фінанси" відображає економічні відносини з приводу формування доходу і фондів фінансових ресурсів та їх використання. Поєднуючи ці два розуміння, ми можемо визначити, що фінансовий результат діяльності страховика - це кінцевий підсумок його діяльності за певний період з приводу формування доходу і відповідних фондів фінансових ресурсів та їх використання. Фінансовий результат включає два елементи:

- прибуток (збиток);

- приріст (відплив) резерву внесків.

Позитивний фінансовий результат відображає прибуток, негативний - збиток. Отже, прибуток, як фінансовий результат діяльності страховика, представляє собою результат використання доходу на відшкодування понесених ним витрат за певний період часу. Тобто відбувається зіставлення доходів та витрат страховика.

Приріст резервів внесків має цільове призначення. Хоча в період зберігання на рахунках страхової компанії може бути використаний як джерело інвестицій в економіку держави.

Отримання прибутку є однією із цілей страхування як виду бізнесу з метою забезпечення розвитку організації, покращення добробуту акціонерів та власників, соціального захисту працівників та їх заохочення. Проте при формуванні прибутку страховика мова йде про перерозподільчі відносини у суспільстві. Найпершим джерелом отримання прибутку є норма прибутку, яка закладена в страховому тарифі і забезпечує рентабельність страхових операцій. Іншими джерелами отримання прибутку - є надходження від всіх видів діяльності страховика. Аналогічно доходам страховика його прибуток складається із:

- прибутку від страхових операцій;

- прибутку від нестрахових операцій - інвестиційної діяльності та іншої звичайної діяльності;

- прибутку від надзвичайної діяльності.

Прибуток також є одним із основних показників результативності діяльності підприємств. Як абсолютний показник, він характеризує ефективність діяльності страхової компанії, хоч і неоднозначно.

Головними показниками ефективності фінансово-господарської діяльності страховика є її рівень фінансової стійкості, платоспроможності, рентабельності та надійності, які дозволяють обрати „свою" страхову компанію.

Размещено на Allbest.ru