Фінансове забезпечення господарської діяльності суб’єктів малого підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Розвиток малого підприємництва є важливим засобом залучення великої кількості людей до участі в економічному житті країни і в міжнародному розподілі праці, засобом прискорення технічного прогресу та зростання рівня задоволення споживчого попиту населення, зменшення соціальної напруги та збільшення надходжень до бюджету. Кількість малих підприємств в Україні щорічно збільшується. Зокрема їх кількість у 2006 р. зросла на 12289 од., або на 4,2% проти 2005 р., а порівняно з 2002 р. - більше ніж на 21%. Обсяг реалізованої продукції, робіт та послуг, наданих малими підприємствами у 2006 р., становив 90309 млн. грн., або на 82,8% більше ніж у 2002 р. Проте частка обсягу реалізованої продукції, робіт (послуг) малих підприємств у загальному обсязі реалізованої продукції, робіт та послуг у цілому по Україні залишається незначною. У 2006 р. вона становила лише 4,8%, або на 1,9% менше порівняно з 2002 р., що свідчить поки що про недостатній розвиток малого підприємництва в Україні.

Однією з причин повільного розвитку малих підприємств в Україні в сучасних умовах є недостатність фінансових ресурсів, основна частина яких формується із власних джерел господарюючих суб'єктів. Бюджетна підтримка розвитку малих підприємств практично відсутня. Суттєві проблеми виникають при отриманні банківських кредитів, а ресурси міжнародних фінансових інститутів для суб'єктів малого підприємництва майже недоступні. Недостатність фінансових ресурсів негативно впливає на фінансово-господарську діяльність малих підприємств, спричиняє виникнення та зростання їх заборгованості у взаємних розрахунках з іншими суб'єктами господарювання, щодо оплати праці та сплати податків. При цьому має місце постійна нестача коштів для розширення виробництва, що загострює проблему фінансового забезпечення господарської діяльності малих підприємств.

Викладене вище актуалізує проведення наукових досліджень та обґрунтування можливих шляхів поліпшення фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Необхідно зазначити, що в сучасних умовах вирішення проблеми фінансового забезпечення діяльності стосуються практично всіх підприємств незалежно від чисельності працюючих і обсягів виробництва продукції. Але суб'єкти малого бізнесу мають специфіку (в основному засновуються на приватному капіталі, мають незначну фондомісткість, високу оборотність оборотних активів), без урахування якої пропозиції щодо покращення їх фінансового забезпечення будуть недостатньо ефективними.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення результатів існуючих наукових досліджень та обґрунтування практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва.

Для досягнення вказаної мети в роботі поставлено такі основні завдання:

§ уточнити сутність поняття “фінансове забезпечення”;

§ розкрити особливості формування фінансових ресурсів малого підприємництва;

§ поглибити узагальнення зарубіжного досвіду фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва;

§ обґрунтувати можливість додаткового залучення внутрішніх джерел фінансування господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва;

§ запропонувати напрями розвитку системи залучення кредитів суб'єктами малого підприємництва;

§ обґрунтувати напрями удосконалення державної фінансової підтримки господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва.

1. Основи фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва

Досліджується сутність поняття “фінансове забезпечення малого підприємництва”, його роль у розвитку вказаного сектору економіки.

Дослідження визначень поняття “фінансове забезпечення малого підприємництва” у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі дозволило обґрунтувати авторське визначення його сутності як процесу формування, на основі самоокупності витрат, власних і залучених грошових коштів, які своєчасно і в повному обсязі забезпечують поточну та інвестиційну діяльність суб'єктів малого підприємництва. Самофінансування - економічна основа самостійності й самоуправління підприємства. Воно зменшує економічні ризики та сприяє дієвому самоконтролю за результатами діяльності підприємства.

Аналіз точок зору щодо визначення поняття “фінансові ресурси” дозволив зробити висновок, що більшість науковців розглядає фінансові ресурси як грошові кошти, що мають цільове призначення. У дисертаційній роботі це поняття розглядається як сукупність грошових коштів цільового призначення, у структурі яких зростає частка залучених джерел - венчурного капіталу, лізингу та комерційного (товарного) кредиту. Розвиток економіки вимагає системної державної підтримки малого підприємництва, в тому числі в частині відповідного фінансового забезпечення, що є важливою складовою фінансового механізму підприємства.

У господарській діяльності як великих, так і малих підприємств присутній фактор ризику, тобто вірогідність негативного впливу об'єктивних і суб'єктивних непередбачених подій на результати фінансових чи господарських операцій. Особливо ризиковою є фінансова діяльність малого підприємства, а тому ризики в цій сфері виділяються в окрему групу ризиків. Вірогідність впливу фінансових ризиків на результати фінансової діяльності малого підприємства постійно зростає, що пов'язано із швидкою зміною економічної ситуації в країні, появою нових видів діяльності та розширенням можливостей і напрямів використання капіталу (участь у різноманітних, в тому числі, ризикових проектах, придбання цінних паперів, нерухомості; вкладання грошей на депозитні рахунки комерційних банків).

Аналіз зарубіжного досвіду фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва свідчить про наявність у ряді країн спільних засад у цій сфері. До них слід віднести: існування програм фінансового сприяння розвитку малого підприємництва як основного інструменту реалізації державної політики; пільгове кредитування; фінансування програм підтримки малого підприємництва з бюджетів різних рівнів і спеціальних фінансових, кредитних, страхових та інвестиційних інститутів; пільгова податкова політика (звільнення від податків, відстрочка сплати податків, зменшення ставок оподаткування тощо); заохочення залучення приватного капіталу та інвестицій у сферу малого підприємництва; орієнтація державної політики на непрямі форми підтримки малого підприємництва, що не деформують конкурентне середовище і вплив ринкових механізмів. Весь цей арсенал підтримки малих підприємств позитивно вплинув на їх розвиток і окремі його складові доцільно активно використовувати і на Україні, зокрема: пільгове кредитування, програми фінансування державою розвитку новостворених виробничих малих підприємств, орієнтація державної політики на непрямі форми підтримки малого підприємництва.

2. Аналіз фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні

Досліджено стан внутрішніх джерел фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва, систему його кредитування та розвиток державної фінансової підтримки цієї сфери за останні п'ять років.

У результаті дослідження було з'ясовано, що основними власними джерелами фінансового забезпечення господарської діяльності малих підприємств є амортизаційні відрахування і чистий прибуток. Майже у половини досліджуваних малих підприємств (45%) основним джерелом забезпечення фінансування інвестицій був прибуток. При цьому, аналіз фінансових результатів діяльності малих підприємств по Україні за 2002-2006 рр. свідчить, що їх діяльність у цілому була збитковою, причому протягом 2002-2004 рр. простежувалася тенденція до зростання суми збитків (табл. 1).

Таблиця 1. Чистий прибуток (збиток) малих підприємств України за 2002-2006 рр. (млн. грн.)

В 2006 р. збитки скоротилися проти 2005 р. на 51%, але їх сума перевищила 631 млн. грн. Одночасно в цілому по Україні спостерігалась позитивна тенденція щорічного збільшення кількості малих підприємств, які працювали прибутково (з 60,4% підприємств у 2002 р. до 64,5% у 2006 р). У будівельній галузі протягом 2002-2006 рр. співвідношення прибуткових і збиткових малих підприємств було аналогічним.

Майже рівним за значимістю з прибутком власним джерелом фінансового забезпечення господарської діяльності малих підприємств були амортизаційні відрахування. При цьому вказане джерело було основним у збиткових малих підприємств. Зокрема, у 2006 р. загальна сума амортизаційних відрахувань по досліджених підприємствах практично дорівнювала загальній сумі чистого прибутку отриманого дослідженими підприємствами, при цьому обсяг прибутку в складі джерел фінансового забезпечення двадцяти досліджених підприємствах становив лише 1,5 млн. грн. (табл. 2).

Таблиця 2. Амортизаційні відрахування та чистий прибуток досліджених малих підприємств у 2002 -2006 рр.

В останні п'ять років (2002-2006 рр.) відбувалось зростання чистого прибутку малих підприємств в цілому по Україні у двічі, а обсягів амортизаційних відрахувань відповідно на 53,6 %. Враховуючи те, що амортизація практично повністю використовується на формування основного і, частково, оборотного капіталу, його роль, як джерела фінансових ресурсів у суб'єктів малого підприємництва підвищується, особливо у зв'язку із введенням нових більш високих норм амортизаційних відрахувань. Як відомо, збільшення абсолютної суми амортизації зменшує суму прибутку від звичайної діяльності, що приводить до зменшення суми податку на прибуток. Це збільшує обсяги власних джерел фінансування малих підприємств, які обрали загальну систему оподаткування та обліку.

Враховуючи обмежену можливість притоку іноземного капіталу постає питання щодо залучення для розвитку сфери малого підприємництва додаткових коштів, у першу чергу, на внутрішньому фінансовому ринку. У 2006 р. обсяг фінансових ресурсів малих підприємств України збільшився порівняно з 2002 р. на 114 423,4 млн. грн., або майже в 3,5 рази.

Водночас, майже в 3 рази, зросли залучені кошти цих підприємств, серед яких значну питому вагу займає кредиторська заборгованість. В загальному обсязі наявних фінансових джерел ця заборгованість, хоча і знизилася проти 2002 р. на 13,7 відсоткових пункти, становила у 2006 р. 73,4%, збільшившись за 5 років майже в 3 рази. Це значною мірою пов'язано із недостатністю власних обігових коштів що перетворює кредиторську заборгованість в суттєве джерело забезпечення поточної фінансово-господарської діяльності малих підприємств. Аналогічна тенденція спостерігалася за досліджуваний період і по двадцяти обстежених малих підприємствах м. Києва. В той же час не можна не відмітити, що підприємства малого бізнесу вживають заходів щодо підвищення долі власних ресурсів фінансового забезпечення економічної діяльності. В результаті доля власних ресурсів обстежених підприємств у загальній сумі фінансового забезпечення їх діяльності зросла в 2006 році проти 2005 року у 4 рази і досягла 16,2%.

Одним з джерел формування фінансових ресурсів, як видно з табл. 3, є банківські кредити. Для кредитування малих підприємств переважна більшість комерційних банків України мають спеціальні структурні підрозділи (або реалізовують спеціальні програми), що забезпечують кредитування, у тому числі і за програмами ЄБРР та Німецько-українського фонду. Зокрема в Україні діє Програма мікрокредитування, яка спільно здійснюється Європейським Банком Реконструкції та Розвитку та Німецько-Українським Фондом.

Програма мікрокредитування має на меті підтримку розвитку малих підприємств шляхом створення для них сприятливих умов для отримання банківських кредитів. Реалізація Програми проходить за підтримки USAID - Агентства США з Міжнародного Розвитку, Європейського Співтовариства та Європейського Банку Реконструкції та Розвитку. Партнерами по реалізації Програми є сім українських комерційних банків: “Райффайзен Банк Аваль”, “Приватбанк”, банк “Форум”, “ПроКредит Банк”, банк “Надра”, “Кредитпромбанк” і “Кредобанк”. Станом на 31 серпня 2007 р. за цією програмою малим підприємствам України було видано більше 473 тис. кредитів, на загальну суму близько 3,3 млрд. дол. США. Щомісячно, в рамках цієї Програми, банками видається понад 13 тис. кредитів. Поточний кредитний портфель Програми мікрокредитування в Україні на кінець серпня 2007 року становив 162 тис. кредитів (141100 клієнтів) на суму 1 105 млн. дол. США.

Поточний кредитний портфель Програми мікрокредитування зріс у серпні 2007 р. порівняно із серпнем 2005 р. на 340 %. При цьому середній розмір кредиту зменшився у 2007 р. порівняно з 2005 роком майже у 2 рази. Це свідчить про поліпшення доступу до кредитування для малих підприємств, а також про зростання зацікавленості з боку банків до малого бізнесу, що в кінцевому результаті привело до позитивної динаміки обсягів кредитування досліджуваного сектора економіки. Аналіз кредитування комерційними банками малих підприємств в Україні показує, що цей процес активно розвивається, проте велика кількість малих підприємств все ще не в змозі отримувати кредити через високі процентні ставки. Останні, хоча і знизилися протягом останніх десяти років, залишаються високими для виробничих підприємств. Зокрема середньозважені процентні ставки по кредитах на вересень 2007 р. становили: у національній валюті 14,1% річних, в іноземній валюті 10,5% річних (за даними Національного банку України).

Високими темпами за період 2002-2006 рр. збільшилися обсяги короткострокового кредитування комерційними банками малих підприємств. Так, у 2006 р. в цілому по Україні кредити у цей сектор зросли, порівнюючи з 2002 р., у 3,6 рази, в т.ч. у галузі будівництва - більш ніж у вісім разів. Обсяги довгострокового кредитування у 2006 р., в свою чергу, збільшилися, порівнюючи з 2002 р., у 5,3 рази, в т.ч. у галузі будівництва - майже в десять разів.

Крім того, існуючий попит у позикових коштах у малих підприємств часто не задовольняється із причин відсутності у них необхідної застави. Відсутність реальної застави при отриманні позики негативно впливає на нарощення обсягів кредитування малих підприємств. В основному під заставу ці підприємства надають обладнання, устаткування та оргтехніку, а також товари в обігу і, рідко, об'єкти нерухомості. Проте порівняно з великими малі підприємства отримують відносно невеликі суми кредитів. Це дозволяє банкам при великій кількості виданих кредитів диверсифікувати свої кредитні ризики, що створює додаткові можливості для розширення кредитування підприємств цього сектора економіки.

Реалізація цієї можливості залежить від державної підтримки розвитку малого підприємництва. Між тим, на сьогодні в Україні не створено ефективної системи підтримки розвитку малого підприємництва. На державному рівні приймаються розрізнені рішення, більшість з яких по суті спрямована на посилення адміністративного тиску на підприємницькі структури. Кошти, які держава виділяє на підтримку розвитку малого бізнесу дуже обмежені. У 2007 р., наприклад, на виконання заходів Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні державним бюджетом передбачено лише 1,8 млн. грн. Проголошені державою рішення щодо сприяння та підтримки підприємницьких структур мають здебільшого декларативний характер. Більша частина коштів, виділених державним бюджетом на цю мету, не доходить безпосередньо до підприємців, а осідає в окремих посередницьких структурах. Ключовим при цьому залишається завданням по створенню відповідного правового поля у сфері державної фінансової підтримки малого бізнесу. У зв'язку з цим, у роботі пропонується здійснити упорядкування і вдосконалення законодавчої бази, що регламентує державну фінансову підтримку малого підприємництва та її адаптацію до принципів та норм Європейського Союзу. Крім того, пропонується значно збільшити бюджетне фінансування зазначеної вище національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні державним бюджетом. Зокрема, практику бюджетної підтримки фермерських господарств та часткової компенсації ставок за кредитами комерційних банків для новостворених виробничих малих підприємств інноваційного спрямування.

3. Напрями удосконалення фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва в Україні

Визначаються шляхи збільшення власних джерел фінансового забезпечення діяльності суб'єктів малого підприємництва, удосконалення системи залучення малими підприємствами кредитів і їх фінансової підтримки з боку держави.

З метою виявлення впливу окремих факторів на величину прибутку малих підприємств, нами було відібрано двадцять прямих і опосередкованих факторів, які потенційно найбільше впливають на формування чистого прибутку. Фактори були визначені по двадцяти будівельних малих підприємствах м. Києва за період 2004-2006 рр. Серед відібраних факторів були: - собівартість реалізованої продукції (тис. грн.), - обсяг реалізованої продукції (тис. грн.), - індекс змін цін на продукцію, - знос основних засобів (тис. грн.), - фондовіддача (грн.), - оборотність виробничих запасів (кількість оборотів), - оборотність дебіторської заборгованості (кількість оборотів), - оборотність кредиторської заборгованості (кількість оборотів), - коефіцієнт забезпечення власними оборотними коштами, - коефіцієнт загальної ліквідності.

Для проведення розрахунків по визначенню рейтингу впливу окремих із названих показників була вибрана економетрична модель множинної регресії. Спочатку досліджувався вплив кожного чинника на величину прибутку (збитку) малих виробничих підприємств окремо та перевірялись різні гіпотези стосовно вибору певного виду функцій для кращої апроксимації фактичних взаємозв'язків між економічними величинами. Для кожної пари ендогенна-екзогенна змінні методом найменших квадратів отримано оцінки параметрів для парної лінійної та нелінійних регресій.

Вибір певного виду функції, що характеризує досліджуваний зв'язок, здійснювався на основі значень коефіцієнта детермінації, саме за яким можна зробити висновок про те, наскільки вибрана економетрична модель узгоджується з емпіричною інформацією, на підставі якої її побудовано. Розрахунки зроблено по кожній парі змінних, окремо за даними за 2004, 2005 та 2006 роки. Це дало можливість виявити взаємозв'язки у динаміці та обґрунтувати гіпотезу стосовно специфікації загальної економетричної моделі, побудованої на основі всієї наявної сукупності даних. Використана в дослідженні модель у загальному вигляді може бути представлена так:

.

Таким чином найбільший вплив (перші три місця) на величину чистого прибутку спричинили: зміна індексу цін, собівартість продукції та оборотність дебіторської заборгованості. Для оцінки параметрів даної множинної регресії використано класичний метод найменших квадратів. Проведений для вказаної вище моделі дисперсійний аналіз свідчить, що модель є статистично значущою, отже, рівняння регресії якісно моделює динаміку зміни ендогенної змінної y. Отримані показники рейтингу дають уявлення про характер впливу окремих обраних чинників на прибуток (збиток) підприємств.

Використання запропонованої методики сприятиме прийняттю обґрунтованих управлінських рішень стосовно визначення шляхів збільшення прибутку суб'єктів підприємництва, прогнозування змін досліджуваного процесу, розподілу ресурсів, контролю за ефективністю роботи та реалізації інших управлінських функцій.

Для забезпечення розвитку пільгового кредитування малих підприємств на Україні, необхідно створити “Державний банк розвитку малого підприємництва”, який може стати реальною інституцією реалізації державної програми сприяння створенню та розвитку малих підприємств. Використовуючи міжнародний досвід, засновником і власником контрольного пакету акцій цього банку має бути держава (в особі Держпідприємництва) та іноземні інвестори (банки, компанії, фонди). Відповідно до цього мають формуватися і джерела статутного фонду цього банку. Оскільки організація його пов'язана із суттєвими труднощами, перш за все фінансового характеру, можливим шляхом вирішення проблеми є передача функції кредитування малих виробничих підприємств спеціалізованому департаменту Державного банку розвитку і реконструкції, щодо створення якого був прийнятий відповідний Указ Президента України, і, більше того, формально він існує в Україні з 2003 р. (цей банк був створений із статутним капіталом 32 млн. грн. за ініціативою Української державної інноваційної компанії).

З метою розвитку кредитування комерційними банками малих підприємств, пропонується алгоритм пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, який полягає в тому, що при збільшенні питомої ваги кредитів, наданих суб'єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі комерційного банку, ставка податку на його прибуток зменшується. В цьому сенсі в дисертації визначена можлива залежність і співвідношення питомої ваги кредитів, наданих суб'єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі банку та ставок податку на його прибуток. За умови, коли питома вага кредитів менше 3 % - ставка податку з прибутку залишається незмінною - 25%; при питомій вазі кредитів таким підприємствам від 3% до 5% - ставка податку знижується до 24%; від 5% до 7%, відповідно, ставка податку становитиме - 23%; і відповідно від 7% до 10% - ставка податку знижується до 22%, і у випадку, коли питома вага кредитів таким підприємствам перевищує 10% кредитного портфелю банку - ставка податку на прибуток становитиме 20%.

Враховуючи труднощі, що виникають у малих підприємств при отриманні банківських кредитів і з метою розширення джерел фінансового забезпечення їх діяльності обґрунтовується необхідність створення спеціалізованих територіальних галузевих кредитних спілок, з правом членства у них малих підприємств. Майно кредитних спілок створюється за рахунок вступних, обов'язкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки та за рахунок частини плати за надання кредитів, яка залишається після проведення спілкою необхідних витрат. Кредитні спілки мають право самостійно встановлювати розмір пайових внесків та плати за користування кредитами, наданими кредитними спілками. Фінансовий механізм кредитних спілок має базуватись на: 1) організації руху грошових коштів членів кредитної спілки на її рахунок, 2) прийнятому порядку оформлення і видачі коштів членам кредитної спілки, 3) задіяному механізму сплати процентів за користування кредитами членами кредитних спілок, 4) встановленому порядку винагороди за вкладання коштів та порядку використання коштів, отриманих у вигляді процентів на покриття витрат від здійснення діяльності кредитної спілки, а також формування її резервів.

Ефективність створення галузевих кредитних спілок, особливо при кредитуванні придбання малими підприємствами виробничого обладнання, забезпечуватиметься: по-перше, їх глибоким розумінням технологічних особливостей підприємств певної галузі, (зокрема, щодо сировини і матеріалів, що використовується при виробництві однорідної продукції); по-друге, їх поінформованістю про стан на ринку конкурентів-виробників аналогічної продукції, рівень власної конкурентоспроможності та можливі ризики на внутрішньому ринку; по-третє, існує реальна можливість зниження вартості кредиту при здійсненні взаємного кредитування. На нашу думку, умови для створення таких кредитних спілок існують, зокрема, в поліграфічній галузі, автотранспортних підприємствах і інших галузях, де зосереджена значна кількість малих підприємств.

На основі проведеного дослідження досвіду зарубіжних держав щодо ролі субпідряду, франчайзингу та лізингу в розвитку суб'єктів підприємницької діяльності пропонується більш широко використовувати їх для формування ресурсів малих підприємств. У зв'язку з цим, важливими можуть бути рішення Уряду України щодо розширення системи державних лізингових компаній, або системи лізингових брокерів, які мають доступ до іноземних лізингових компаній, що сприятиме наданню відповідних послуг малим виробничим підприємствам, зокрема у сфері будівництва та легкої промисловості. Перспективність створення таких компаній ґрунтується на тому, що потенційно ринок лізингових послуг в Україні вирізняється великою місткістю, оскільки середній рівень зношеності машинного парку у галузях будівництва та легкої промисловості становить близько 80%, що свідчить про можливе розширення сфери лізингових послуг.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання щодо вдосконалення фінансового забезпечення господарської діяльності суб'єктів малого підприємництва. До основних висновків і рекомендацій теоретичного, наукового, методологічного і практичного характеру, що відбивають розв'язання основних завдань роботи, відповідно до поставленої мети дисертації, можна віднести такі:

1. Малі підприємства досягнуть позитивних результатів у господарській діяльності лише за умови відповідного фінансового забезпечення їх діяльності. Узагальнення існуючих точок зору окремих економістів щодо визначення “фінансове забезпечення” дає підставу сформулювати сутність цього поняття як процес формування власних і залучених грошових коштів, які забезпечують здійснення поточної і інвестиційної діяльності суб'єктів малого підприємництва. При цьому на відміну від великих державних та акціонерних підприємств, що здійснюють господарську діяльність і мають можливість фінансувати збиткові, але перспективні проекти, малі підприємства вимушені забезпечувати свою господарську та інвестиційну діяльність винятково на основі принципу окупності всіх витрат (включаючи капітальні).

2. Проведене дослідження складу і структури фінансових ресурсів по двадцяти малих підприємствах м. Києва дозволило прийти до висновку, що основними джерелами фінансування суб'єктів малого підприємництва є чистий прибуток і амортизаційні відрахування. Їх недостатній обсяг у розрахунку на одне підприємство (із обстежених) підтверджує точку зору, що їх подальший розвиток неможливий без залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

3. Для дослідження процесу формування одного із основних джерел фінансового забезпечення діяльності малих підприємств - прибутку, були відібрані десять основних факторів, які безпосередньо чи опосередковано впливають на величину прибутку. З метою встановлення рейтингу впливу кожного з відібраних факторів була використана модель для визначення їх ролі у формуванні прибутку малих виробничих підприємств по окремих роках за період 2004-2006 рр. і в середньому за ці три роки. Розрахунки показали, що найвищий рейтинг серед десяти відібраних факторів впливу на формування величини прибутку, мали в цей час такі фактори, як зміна цін (1-е місце), собівартість продукції (2-е місце) та дебіторська заборгованість (3-є місце). Дослідження показало, що високий рейтинг показнику дебіторської заборгованості пов'язаний з високою питомою вагою цього показнику у складі оборотних активів малих підприємств. У цілому по Україні дебіторська заборгованість у складі оборотних активів малих підприємств становила в 2006 р. - 53,5%.

4. Дослідження стану та динаміки кредитування суб'єктів малого підприємства показало, що обсяги кредитування щорічно зростали високими темпами, проте залишаються недостатніми для розвитку цього сектора економіки. Банки все ще обережно підходять до кредитування малих підприємств і з ряду причин не задовольняють їх попит у позикових коштах. Одна з головних причин - відсутність достатнього кредитного забезпечення у цих підприємств. Проте незаперечною перевагою кредитування малих підприємств порівняно з великими є те, що при малих сумах позичок по кожному малому підприємству, велика їх кількість створює для банків можливість диверсифікувати кредитні ризики. До особливостей кредитування малих підприємств слід віднести і те, що при кредитуванні цього сектора банки вимушені формувати резерви для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, оскільки існує серйозна проблема наявності належної застави в забезпеченні кредитів по цій групі підприємств. Малі підприємства, в основному, в якості застави використовують обладнання, устаткування та оргтехніку, а також товари в обігу і, досить рідко, нерухомість. Це - характерно для більшості малих підприємств України.

5. З метою забезпечення розвитку пільгового кредитування малих виробничих підприємств в Україні в роботі пропонується створити Державний банк розвитку малого підприємництва. Враховуючи міжнародний досвід, засновником і власником контрольного пакету акцій цього банку має бути держава (в особі Держпідприємництва), та іноземні інвестори (банки, компанії, фонди). Відповідно до цього мають формуватися і джерела статутного фонду банку. Оскільки його організація пов'язана із суттєвими труднощами, можливим шляхом вирішення проблеми може бути передача функції кредитування малих виробничих підприємств спеціалізованому департаменту Державного банку розвитку і реконструкції, щодо створення якого був прийнятий відповідний Указ Президента України, і, більше того, формально він існує в Україні з 2003 р. (цей банк був створений із статутним капіталом 32 млн. грн. за ініціативою Української державної інноваційної компанії). Всі державні кошти на розвиток малого підприємництва мають щорічно передаватись в уставний фонд цього банку.

6. Одним із напрямків можливого розширення джерел фінансових ресурсів і спрощення залучення додаткових коштів у господарський обіг суб'єктами малого підприємства на економічно вигідних умовах, у дисертації розглядається створення спеціалізованих територіальних галузевих кредитних спілок, з правом членства у них малих підприємств. Ефективність створення саме галузевих (або для груп технологічно споріднених підприємств) кредитних спілок обумовлена певною технологічною однорідністю суб'єктів господарювання, які можуть бути їх членами. Підприємства, які виробляють однорідну продукцію: по-перше, краще поінформовані про існуючі проблеми своєї галузі (специфіку технологій, цінові характеристики та особливості сировини та матеріалів, що використовують при виробництві продукції); по-друге, мають відомості про існуючих конкурентів, по-третє, володіють достовірною інформацією про стан і цінові характеристики обладнання, що використовується в даній галузі (основні фірми виробники, фірми - продавці/постачальники обладнання). Це створює умови для прискорення реалізації обладнання, що приймається кредитною спілкою у заставу по виданих кредитах, у разі виникнення ускладнення з їх поверненням позичальниками. У той же час комерційним банкам, що обслуговують цей сектор економіки, такі питання потрібно вивчати в кожному конкретному випадку, що потребує додаткового часу. По-четверте, перевагою таких кредитних спілок є те, що вони потенційно можуть здешевити взаємне кредитування. Автором пропонується прискорити створення таких кредитних спілок у поліграфічній галузі, в автотранспортних організаціях і деяких інших галузях України, які мають у своєму складі багато малих підприємств.

7. Проведений аналіз системи залучення кредитів суб'єктами малого підприємства дозволив обґрунтувати умови пільгового оподаткування прибутку комерційних банків, які полягають у тому, що при збільшенні питомої ваги кредитів, наданих суб'єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі комерційного банку, ставка податку на його прибуток зменшується. У зв'язку з цим запропоновано співвідношення питомої ваги кредитів, наданих суб'єктам малого підприємництва у загальному кредитному портфелі банку та ставок податку на його прибуток. За умови, коли питома вага кредитів менше 3 % - ставка податку з прибутку залишається незмінною - 25%; при питомій вазі кредитів таким підприємствам від 3% до 5% - ставка податку знижується до 24%; від 5% до 7%, відповідно, ставка податку становитиме - 23%; і від 7% до 10% - ставка податку знижується до 22%, і у випадку, коли питома вага кредитів таким підприємствам перевищує 10% кредитного портфелю банку - ставка податку на прибуток становитиме 20%.

8. Обґрунтована доцільність розширення системи державних лізингових компаній та системи лізингових брокерів, які мають доступ до іноземних лізингових компаній, що сприятиме наданню відповідних послуг малим виробничим підприємствам, зокрема у сфері будівництва та легкої промисловості. Перспективність створення таких компаній ґрунтується на тому, що потенційно ринок лізингових послуг в Україні вирізняється великою місткістю, оскільки середній рівень зношеності машинного парку становить близько 80%. Це свідчить про можливе розширення сфери лізингових послуг. Проте діяльність більшості вітчизняних лізингових компаній спрямована, в основному, на задоволення потреб великих підприємств. Малий і середній бізнес залишається практично поза сферою діяльності цієї форми послуг, оскільки лізинговим компаніям невигідно працювати з устаткуванням не високої вартості. Розширення сфери діяльності державних лізингових компаній в напрямку задоволення потреб малих і середніх підприємств потребує прийняття відповідних рішень Уряду України.

Література

1. Кривоног О.Л. Фінансові ресурси малих підприємств: сутність, склад та проблеми визначення // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. пр. - Вип.3 - К.:КНЕУ, 2004. - С.71 - 76.

2. Кривоног О.Л. Банківське кредитування малих підприємств: необхідність та проблеми здійснення // Фінанси України. - 2005. - №8. - С. 101 - 105.

3. Кривоног О.Л. Особливості банківського кредитування малих підприємств в Україні // Фінанси, облік і аудит: Зб. наук. пр. - Вип.5 - К.:КНЕУ, 2005. - С.92 - 97.

4. Кривоног О.Л. Необхідність і особливості мікрокредитування в Україні // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Зб. наук. пр. - Вип.6: Економічні науки. - Чернівці, 2005. - С.122 - 125.

5. Кривоног О.Л. Державна фінансова підтримка розвитку суб'єктів малого підприємництва: необхідність та проблеми здійснення // Матеріали Першої науково-практичної конференції “Науковий потенціал світу 2004”. Т.10. Фінансові відносини. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С.28 - 31.

6. Кривоног О.Л. Фінансове забезпечення малих підприємств: сутність та проблеми визначення // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: Зб. наук. пр. Другої Міжнародної науково-практичної конференції 22-23 квітня 2004 року у Хмельницькому інституті бізнесу. - Хмельницький: ТОВ НВП “Еврика”, 2004. - С.332-336.

7. Кривоног О.Л. Франчайзинг - перспективна форма господарської інтеграції малих підприємств // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції “Актуальні проблеми сучасних наук: теорія та практика”. Т.ІІ. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.63.

Размещено на Allbest.ru