Теоретичні основи формування фінансових ресурсів підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Економічна сутність фінансових ресурсів підприємств

Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. Фінансові ресурси підприємства забезпечують безперервність процесу фінансовий ресурс капітал прибуток

виробництва та реалізації продукції. З розвитком ринкових відносин важливість цих процесів підвищується, оскільки трансформаційна здатність фінансових ресурсів зумовлює їх універсальність, унікальність та значущість у площині економічного середовища підприємств. Це зумовлює необхідність детального вивчення теоретичного підґрунтя, системного аналізу практики та обґрунтування пропозицій щодо шляхів удосконалення процесів організації формування, акумуляції та спрямування фінансових ресурсів підприємств.

Дослідженню економічної сутності фінансових ресурсів присвятили публікації вітчизняні та зарубіжні вчені-економісти: А. Балабанов, І. Бланк, О. Василик, А. Гропеллі, О. Гудзь, Г. Кірейцев, В. Ковальова, Е. Нікбахт, В. Опарін, Д. Полозенко, П. Стецюк, В. Федосов, С. Юрій та інші науковці. Проте дискусійність та неоднозначність трактування категорії ,,фінансові ресурси” зумовлюють необхідність дослідження економічної природи їх виникнення та функціонування в ринковій економіці з метою більш ефективного управління ними.

"Фінансові ресурси" - одна з найбільш уживаних економічних категорій у понятійному апараті практичного менеджменту й економічної науки. Тому кожен дослідник питань фінансової теорії та фінансового менеджменту приділяє їм особливу увагу. Незважаючи на це, єдиної точки зору щодо змісту та економічної інтерпретації фінансових ресурсів не існує. Розбіжності варіюють від спроб дати чітко наукове тлумачення до використання прийомів так званого здорового глузду [1].

Термін "ресурси" походить від франц. ressource "допоміжний засіб" та лат. resurgere "розпрямлятися, підніматися" - запас, джерело, засіб, можливість для здійснення. У тлумачному словнику української мови під редакцією А.О. Івченка наведено таке визначення: "ресурс (ресурси) - запаси, кошти які є в наявності для використання на випадок необхідності" [2, с.384].

У сучасній фінансовій науці існує багато визначень фінансових ресурсів. На думку вченого Л.Д. Буряка [3, c.125], "фінансові ресурси -- це частина грошових коштів суб'єктів господарювання, яка перебуває у їхньому розпорядженні і спрямовується на виробничий, соціальний розвиток, матеріальне заохочення". Таким чином, грошові засоби можна віднести до фінансових ресурсів тільки в період їх використання не за цільовим призначенням.

Що стосується самого визначення фінансових ресурсів підприємства , то М.Я. Коробов вважає, що: "Фінансові ресурси підприємства - це його власні і позичкові грошові фонди цільового призначення, що формуються в процесі розподілу і перерозподілу національного багатства, внутрішнього валового продукту і національного доходу і використовуються в статутних цілях підприємства" [4, c.145].

В.М. Опарін [5, c.10] дає одне з найпростіших і найактуальніших визначень: "Фінансові ресурси -- це сума коштів, спрямованих в основні засоби та обігові кошти підприємства". І.В. Зятковський [6, c.76]. фактично наводить узагальнений підсумок усіх визначень фінансових ресурсів: "Як свідчить ретроспективний аналіз визначень фінансових ресурсів, дослідники кваліфікують їх як сукупність фондів грошових коштів, доходів, відрахувань або надходжень, що перебувають у розпорядженні підприємств".

Із наведених вище визначень можна зробити висновок, що більшість авторів розуміє під фінансовими ресурсами підприємства грошові накопичення, доходи і надходження або ж фонди грошових ресурсів. Проте, не всі грошові ресурси є фінансовими ресурсами. Поняття "грошові ресурси" значно ширше, але фінансові ресурси виступають завжди у грошовій формі. Грошові ресурси стають фінансовими ресурсами тоді, коли вони концентруються у відповідні фонди, для яких встановлено порядок створення й використання.

Створення й використання фінансових ресурсів може здійснюватись у двох формах: фондовій і нефондовій. На макрорівні фінансові ресурси формуються та використовуються переважно за рахунок бюджетних і позабюджетних грошових фондів цільового призначення. На рівні підприємств фінансові ресурси використовуються як у фондовій, так і в не фондовій формі. У фондовій, таких цільових фондів як фонд оплати праці, фонд розвитку виробництва, фонд матеріального заохочення тощо. Використання фінансових ресурсів підприємства на виконання платіжних зобов'язань перед бюджетом і банками здійснюється у нефондовій формі. У не фондовій формі підприємства отримують дотації, субсидії, спонсорську допомогу [7, с.219].

В.Г. Бєлолипецький стверджує, що "в умовах ринкових відносин фінансисти оперують частіше поняттям "капітал", а не "фонд" який є для фінансиста-практика є реальним об'єктом, на який він може постійно впливати з метою отримання нових доходів фірми. В цій якості капітал для фінансиста -- об'єктивний фактор виробництва. Отже, капітал -- це частина фінансових ресурсів, що введені фірмою в обіг і приносять доходи від цього обігу. В такому сенсі капітал є перетвореною формою фінансових ресурсів".

Більше того, цей автор робить ще один крок вперед -- він розглядає фінансові ресурси у контексті часу. В такому трактуванні принципова відмінність між фінансовими ресурсами і капіталом фірми полягає в тому, що в будь-який момент фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу фірми. При цьому рівність означає, що у фірми немає ніяких фінансових зобов'язань і всі наявні фінансові ресурси перебувають в обігу.

Отже, під фінансовими ресурсами на сьогодні слід розуміти сукупність усіх грошових ресурсів, які надійшли на підприємство за певний період або на певну дату у процесі реалізації продукції (товарів, робіт, послуг -- операційна діяльність), основних і оборотних коштів (інвестиційна діяльність) і видачі зобов'язань (майнових і боргових -- фінансова діяльність). Важливим моментом є прив'язування фінансових ресурсів саме до певної дати. Якщо розглядати фінансові ресурси, то треба мати на увазі сукупність грошових ресурсів, які підприємство змогло залучити й утримати у своєму обороті на певну дату, зокрема, на кінець року (на підприємстві ця сукупність набуває форми капіталу).

1.2 Класифікація фінансових ресурсів підприємства

Фінансовим ресурсам підприємств притаманні такі властивості:

1) фінансові ресурси мають стадію утворення;

2) фінансові ресурси відображають відношення до власності;

3) фінансові ресурси мають джерела формування і цілі використання;

4) від джерел формування та напрямів використання залежить структура фінансових ресурсів [8, с.113].

Виходячи з цих властивостей фінансові ресурси підприємств можна класифікувати за показниками їх формування та використання.

За стадією утворення фінансові ресурси поділяються на:

? початкові - утворені на початковій стадії діяльності підприємства і сконцентровані у статутному капіталі, джерела утворення якого залежать від форми власності:

- державна - асигнування з бюджету та з централізованих фондів;

- акціонерна - акціонерний капітал;

- колективна - внески засновників;

- приватна - власний капітал підприємця;

? прирощені - отримані підприємством у результаті його діяльності в формі чистого прибутку.

За правом власності фінансові ресурси поділяють на:

? власні - залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал;

? невласні - позичені - отримані у вигляді позик;

? надані безоплатно - одержані безоплатно від держави (з бюджету, фондів

цільового призначення), чи інших юридичних осіб [8, с.128].

Власні фінансові ресурси - це кошти, які утворюються в результаті господарської діяльності підприємства та інвестуються в його розвиток. Вони формуються за рахунок чистого прибутку, амортизаційних відрахувань, дооцінки товарних запасів, виручки від реалізації власного майна підприємства та ін. Власні фінансові ресурси є джерелом поповнення власного капіталу і становлять внутрішні або залучені джерела коштів, що служать для подальшого розвитку підприємства. Наявність в організаціях і госпрозрахункових підприємствах власних фінансових ресурсів забезпечує їм реальну економічну самостійність.

Невласні фінансові ресурси - це кошти, які утворюються за рахунок залучення до господарської діяльності підприємства фінансових ресурсів інших підприємств або фізичних осіб з метою збільшення власного капіталу. Невласні фінансові ресурси виступають у вигляді позикових фондів (позики банку, позики кооперативних та інших організацій), залучених засобів (кредиторська заборгованість організаціям, підприємствам, установам і особам) та засобів, одержаних безоплатно[9, с.150] .

Правильне співвідношення між власними і невласними фінансовими ресурсами відіграє важливу роль у зміцненні фінансового стану підприємства.

За терміном використання фінансові ресурси поділяються на вкладені та використані. Вкладені ресурси застосовуються протягом тривалого терміну використання і постійно беруть участь у процесі відтворення. Вони можуть обновлятися, поповнюватися, змінюватися. До вкладених ресурсів належать основні засоби, оборотні кошти та інші ресурси [9, с.158] .

На відміну від вкладених, використані ресурси - це поточні витрати, виражені у грошовій формі. Їх розмір включений в ціну товару і повністю відшкодовується у процесі одного відтворювального циклу. Величина використаних ресурсів залежить від рівня господарювання і раціональності використання [9, с.158]. Розмір вкладених ресурсів часто не збігається з розміром використаних ресурсів. В умовах формування ринкових відносин найважливішим завданням є підвищення ефективності застосування, як вкладених, так і використаних ресурсів.

За характером вкладення фінансові ресурси поділяються на вкладені у матеріальні та нематеріальні активи.

Фінансові ресурси, вкладені у матеріальні активи - це ресурси, що мають матеріальну основу і можна визначити очікувану величину доходів від їх використання. Фінансові ресурси, вкладені у нематеріальні активи - це складова частина потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Відмінними рисами цих ресурсів є брак матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їхнього користування [8, с.128].

За змістом вкладення виділяють фінансові ресурси, вкладені у необоротні активи (в основні засоби), які постійно забезпечують виробничий процес, і у ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл - фінансові ресурси вкладені в оборотні активи [8, с.130].

За метою використання фінансові ресурси поділяються на цільові та універсальні. Цільові фінансові ресурси використовуються за цільовим приз наченням: резервний капітал, спеціальні фонди і т.д. Наприклад, оскільки основні засоби постійно зношуються, то частка їх оновлення переходить в амортизаційні відрахування, що є видом цільових фінансових ресурсів.

Універсальні фінансові ресурси можуть використовуватися на різноманітні цілі: фінансування розширеного відтворення, покриття витрат господарської діяльності, благодійні внески.

За напрямами розподілу фінансові ресурси можна поділити на три групи:

? на поповнення фонду відшкодування - покриття витрат;

? на формування фонду споживання - розвиток матеріально-технічної бази підприємства;

? на формування фонду нагромадження - збільшення власного капіталу.

Запропонована класифікація фінансових ресурсів дає змогу вибрати правильне співвідношення між власними і позиковими джерелами фінансових ресурсів, яке б сприяло зміцненню фінансового стану підприємства, та інші показники, що свідчать про наявні можливості економічного і соціального розвитку підприємства.

1.3 Джерела формування фінансових ресурсів підприємства

Для здійснення господарської діяльності, виготовлення продукції, отримання доходів і накопичень підприємства використовують різні види ресурсів: матеріальні, трудові, фінансові, а також кошти. При цьому матеріальні ресурси є основою виробничого процесу. Вони формуються, як правило, за рахунок різних джерел: власних, позикових та залучених.

При цьому власні джерела фінансування підприємства формуються за рахунок власного капіталу, тобто частини капіталу в активах підприємства, яка залишається після вирахування його зобов'язань [10, с.17]. Об'єм залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел покликаний забезпечити ту їх частину, яку не вдалось сформувати за рахунок внутрішніх джерел фінансування. Потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел розраховується:

ВФРзовн = Пвфр - ВФРвнут , (1.1)

де ВФРзовн. - потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;

Пвфр - загальна потреба у власних фінансових ресурсах підприємства в планованому періоді;

ВФР внут - сума власних фінансових ресурсів, планованих до залучення за рахунок внутрішніх джерел.

При процесі формування власних фінансових ресурсів та керуванням виробничо-господарської діяльності підприємства важливим є показник вартості функціонуючого власного капіталу, що визначається насамперед сферою його використання -- операційною діяльністю підприємства. Вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді визначається за наступною формулою:

ВКфз = (ЧПз*100)/ ВКсер, (1.2)

де ВКфз - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді, %;

ЧПз - сума чистого прибутку, виплачена власникам підприємства в процесі її розподілу за звітний період;

ВКсер- середня сума власного капіталу підприємства в звітному періоді.

Відповідно вартість функціонуючого власного капіталу в плановому періоді визначається за формулою:

ВКфп = ВКфо*ПВт, (1.3)

де ВКфп - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в плановому періоді, %;

ВКфо - вартість функціонуючого власного капіталу підприємства в звітному періоді, %;

ПВт - планований темп росту виплат прибутку власникам на одиницю вкладеного капіталу, виражений десятковим дробом.

Позикові кошти - це кошти, які отримує підприємство на визначений термін, за плату і на умовах повернення. Формуються вони в основному за рахунок довгострокових та короткострокових кредитів банку [10, с.18] .

Залучені кошти підприємства - це кошти, які не належать підприємствам, але внаслідок діючої системи розрахунків постійно знаходяться в їх обігу. Формуються вони за рахунок усіх видів кредиторської заборгованості [10, с.18].

Отже, фінансові ресурси підприємств -- це їх власний, позичений та залучений грошовий капітал, який вони використовують для формування власних активів і здійснення виробничо-фінансової діяльності з метою отримання доходу, прибутку.

Фінансові ресурси як джерела формування активів підприємства відображаються у пасиві балансу, а засоби, у тому числі й грошові кошти, -- у активі балансу. Зв'язок між фінансовими ресурсами і грошовими коштами виявляється у тому, що грошові кошти є матеріальним вираженням фінансових ресурсів. Сума джерел формування активів підприємства, зафіксована у пасиві балансу, є капіталом підприємства.

Власний, позиковий та залучений капітал, з одного боку, формує фінансові ресурси підприємства і бере участь у фінансуванні його активів, з іншого боку, становить зобов'язання перед конкретними власниками -- державою, юридичними та фізичними особами.

Зобов'язання -- це заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок подій, що сталися, і погашення якої, ймовірно, призведе до зменшення ресурсів, що визначаються як економічні вигоди. Зобов'язання бувають довгострокові та поточні. Довгостроковими є зобов'язання, які мають бути погашені підприємством після операційного циклу або через 12 місяців з дня їх виникнення (довгострокові позики банків, відстрочені податкові зобов'язання, довгострокові векселі, довгострокові зобов'язання з оренди та ін.) [10, с.18].

Поточними називаються зобов'язання, які необхідно погасити протягом операційного циклу підприємств або протягом 12 місяців з дня їх виникнення (короткострокові кредити банків, усі види кредиторської заборгованості та інші) [9, с.18].

Фінансові ресурси формуються у процесі створення підприємств і реалізації їх фінансових відносин при здійсненні господарсько-фінансової діяльності. Це виявляється насамперед у формуванні статутного капіталу при створенні підприємств, а у процесі їх діяльності -- у формуванні відповідних джерел грошових коштів.

Джерела формування фінансових ресурсів різноманітні. Вони залежать від форми власності, на основі якої створюється підприємство. Так, при створенні державних підприємств фінансові ресурси формуються за рахунок бюджетних коштів, коштів вищих органів управління, інших аналогічних підприємств під час їх реорганізації тощо. При створенні колективних підприємств вони формуються за рахунок пайових (часткових) внесків засновників, добровільних внесків юридичних і фізичних осіб тощо. Усі ці внески (кошти) є статутним (первинним) капіталом і акумулюються у статутному фонді створеного підприємства.

Статутний капітал -- це зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, яка є внеском власників у капітал підприємства [10, с.19] .

Статутний капітал є основною частиною власного капіталу та основним джерелом власних фінансових ресурсів підприємства. За рахунок його коштів формуються основні фонди і оборотні активи підприємства. Отже, власний капітал -- це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення терміну повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку [10, с.17].

До складу власного капіталу (власних фінансових ресурсів) крім статутного (пайового) включають також додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, нерозподілений прибуток, цільове фінансування та ін.

Додатковий вкладений капітал відображає суму перевищення вартості реалізації випущених акціонерним товариством акцій над їх номінальною вартістю [10, с.17]. Вартість додатково залученого акціонерного (пайового) капіталу розраховується в процесі оцінки диференційовано за привілейованими акціями і за простими акціями. Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається з урахуванням фіксованого розміру дивідендів. Це значно спрощує процес визначення вартості даного елемента капіталу, тому що обслуговування зобов'язань за привілейованими акціями багато в чому збігається з обслуговуванням зобов'язань позикового капіталу. Вартість залучення додаткового капіталу за рахунок емісії привілейованих акцій визначається:

ВКз = Дпр*100/ Кз*(1- Ве), (1.4)

де ВКз - вартість власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій, %;

Дпр - сума дивідендів, передбачених до виплати відповідно до контрактних зобов'язань емітента;

Кз -- сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії привілейованих акцій;

Ве -- витрати з емісії акцій, виражені в десятковому дробі стосовно суми емісії.

Розрахунок вартості додаткового капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій, здійснюється за наступною формулою:

ВКпа = Ка* Дпа* ПВт*100/ Кпа*(1- Ве), (1.5)

де ВКпа - вартість власного капіталу, приваблюваного за рахунок емісії простих акцій (додаткових паїв), %;

Ка - кількість додатково випущених акцій;

Дпа - сума дивідендів, виплачених на одну просту акцію в звітному періоді, %;

ПВт - плановий процент виплат дивідендів, виражений десятковим дробом;

Кпа - сума власного капіталу, залученого за рахунок емісії простих акцій;

Ве -- витрати з емісії акцій, виражені в десятковому дробі стосовно суми емісії.

Інший додатковий капітал включає суму дооцінки позаоборотних активів, вартість активів, отриманих підприємством безоплатно від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу [10, с.17].

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів [10, с.17] .

Нерозподілений прибуток -- це сума прибутку, що залишився на підприємстві та реінвестований у його господарську діяльність, а цільове фінансування -- це сума цільових надходжень, отриманих з бюджету [10, с.17].

Крім власного капіталу фінансові ресурси підприємства формуються також за рахунок залучених і позикових коштів.

До складу залучених фінансових ресурсів включають кредиторську заборгованість за товари (роботи, послуги), а також всі види поточних зобов'язань підприємства/

До складу позикових фінансових ресурсів входять довго- і короткострокові кредити банків, а також інші довгострокові фінансові зобов'язання, пов'язані із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки, та ін. Вартість банківського кредиту, незважаючи на ромаїття його видів, форм і умов, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати з його обслуговування. Ця ставка в процесі оцінки вимагає внесення двох уточнень: вона повинна бути збільшена на розмір інших витрат підприємства, обумовлених умовами кредитної угоди (наприклад, страхування кредиту за рахунок позичальника), і зменшена на ставку податку з прибутку з метою відображення реальних витрат підприємства.

З урахуванням цих положень вартість позикового капіталу у формі банківського кредиту розраховується за наступною формулою:

ВБК = ПКб*(1- СПп)/(1- РВз), (1.6)

де ПКб - ставка відсотка за банківський кредит, %;

СПп - ставка податку з прибутку, виражена десятковим дробом;

РВз - рівень витрат на залучення банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

Вартість позикового капіталу, залученого за рахунок емісії облігацій, оцінюється на базі ставки купонного відсотка по ній, що формує суму періодичних купонних виплат. Якщо облігація продається на інших умовах, то базою оцінки виступає загальна сума дисконту по ній, виплачувана при погашенні. У першому випадку оцінка здійснюється за формулою:

ВКо = СК*(1- СК)/1-ЕВ, (1.7)

де ВКо - вартість позикового капіталу, приваблюваного за рахунок емісії облігацій, %;

СК - ставка купонного відсотка по облігації, %;

ЕВ - рівень емісійних виплат по відношенню до обсягу емісії.

У другому випадку розрахунок вартості позикового капіталу проводиться за формулою:

ВКо = Др*(1-СК)*100/(Но-Др)*(1-ЕВ), (1.8)

де Др - середньорічна сума дисконту по облігації;

Но - номінал облігації, що підлягає погашенню.

Усі види фінансових ресурсів відображаються у відповідних розділах пасиву балансу підприємства. Склад і обсяги фінансових ресурсів залежать від виду та розміру підприємства, роду його діяльності, обсягів виробництва.

При цьому обсяг фінансових ресурсів тісно пов'язаний з обсягом виробництва, ефективністю діяльності підприємства. Зі збільшенням обсягу виробництва і підвищенням ефективності діяльності підприємства збільшується обсяг власних фінансових ресурсів, і навпаки [10, с.20].

Достатній обсяг фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають стійкий фінансовий стан підприємства: платоспроможність, фінансову стійкість, ліквідність. У цьому зв'язку найважливішим завданням підприємств є пошук резервів збільшення власних фінансових ресурсів і найбільш ефективне їх використання з метою підвищення ефективності роботи підприємства загалом.

Размещено на Allbest.ru