Главная
Коллекция "Revolution"
Финансы, деньги и налоги
Виручка від реалізації продукції, як фінансове джерело формування валового доходу підприємства
Виручка від реалізації продукції, як фінансове джерело формування валового доходу підприємства
Формування виручки підприємства, дослідження основних економічних процесів, які впливають на неї. Використання та процес відтворення валового доходу. Формування чистого прибутку організації. Характеристика виробничо-фінансової діяльності компанії.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2014 |
| Размер файла | 37,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
2
Размещено на http://www.allbest.ru/
КУРСОВА РОБОТА
на тему: «Виручка від реалізації продукції, як фінансове джерело формування валового доходу підприємства»
Виконала:
Демиденко С.В.
Зміст
Вступ
Розділ 1. Виручка від реалізації продукції - основне джерело валових доходів підприємства
1.1 Поняття виручки від реалізації продукції
1.2 Виручки від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг
1.3 Використання та процес відтворення валового доходу
1.4 Формування виручки та чинники її росту
2. Методи планування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
2.1 Формування валового доходу
2.2 Формування прибутку підприємства
Розділ 3. Використання виручки підприємства
3.1 Розподіл прибутку підприємства
3.2 Використання чистого прибутку
Висновки
Література
Вступ
Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.
Фінанси підприємств є основою фінансової системи країни. Фінансовий стан підприємств впливає на фінансове становище країни в цілому.
Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо пов'язаний з поліпшенням фінансового стану суб'єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.
Соціально-економічний розвиток ринкових відносин в Україні супроводжується якісними структурними зрушеннями у бік інтенсифікації виробництва, пошуку джерел його фінансування, підвищення його ефективності.
За цих умов важливим фактором подальшого розвитку будь-якого підприємства є грошові надходження, що перевищують платежі підприємства. Від наявності або відсутності коштів буде в кінцевому підсумку залежати можливість функціонування підприємства, його конкурентоспроможність та фінансовий стан.
Основним джерелом грошових надходжень на підприємство є виручка від звичайної діяльності, яка залежить від галузі функціонування підприємства, обсягів його діяльності, впровадження науково-технічних розробок, а отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, покращення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються об'єктивні передумови реального втілення в життя зазначених факторів.
Виручка належить до найважливіших показників економічного та розвитку будь-якого підприємства сфери матеріального виробництва. Вона впливає як на виробництво, так і на процеси накопичення та споживання. Однією з основних економічних показників підприємства є обсяг виручки. Це формується під впливом безлічі чинників. Найголовнішим є попит споживачів, який у свою чергу залежить від зміни доходів населення, ціни товару та інших чинників.
Від обсягу і структури виручки підприємства залежать обсяги його валового доходу, прибуток, рентабельність, фонд оплати праці, чисельність працівників, фінансовий стан та ін.
Головним складовим елементом виручки є виручка від реалізації, а саме та її частина, яка залишається після вирахування матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво і реалізацію продукції. Тому найважливішим завданням кожного господарюючого суб'єкта є одержання максимального прибутку при найменших витратах шляхом дотримання суворого режиму економії при витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.
Таким чином, актуальність теми дослідження полягає в необхідності глибокого вивчення одного з ключових елементів діяльності будь-якого підприємства - формування і використання виручки.
Об'єктом дослідження курсової роботи є фінансова діяльність підприємств.
Предметом дослідження курсової роботи є виручка від реалізації продукції підприємства, як фінансове джерело формування валового доходу.
Метою дослідження курсової роботи формування та використання виручки підприємства, дослідження основних економічних процесів, які впливають на неї, а також узагальнення результатів дослідження.
Метою роботи зумовлено виконання таких завдань:
дослідити виручку від реалізації продукції, як основне джерело валових доходів підприємства;
дослідити формування виручки, чинники її росту;
охарактеризувати оптимізацію формування виручки на підприємстві.
Методи дослідження. Для розв'язування поставлених завдань використано такі методи наукового дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, синтез, узагальнення, порівняння, абстрагування, конкретизація, моделювання, спостереження.
Розділ 1. Виручка від реалізації продукції - основне джерело валових доходів підприємства
1.1 Поняття виручки від реалізації продукції
Підприємство як господарюючий суб'єкт для здійснення своєї господарської діяльності повинно мати як відповідні обсяги основних виробничих фондів, так і обігових активів, а в їх складі - грошових коштів. Їх формування проводиться за рахунок різних джерел. Згідно з Законом України «Про підприємства в Україні», джерелами формування майна підприємств і грошових коштів є: грошові та матеріальні внески засновників; доходи від реалізації продукції та інших видів діяльності підприємств; доходи від випуску і продажу цінних паперів; доходи від здачі майна в оренду; надходження від роздержавлення та приватизації власності; безкоштовні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств і громадян; кредити банків і інші джерела.
Основним видом доходів підприємств, одержаних у процесі їх виробничої діяльності, є виручка (доход) від продажу продукції, товарів, послуг і від інших видів діяльності.
Актуальність дослідження теоретичних основ поняття «виручка» полягає у тому, що виручка є одним з ключових елементів діяльності будь-якого підприємства. Важливим є визначення найбільш точного тлумачення поняття для правильного розуміння розподілу грошових надходжень підприємства.
В даний час у відповідності із нормативно-законодавчими актами, які регулюють організацію бухгалтерського обліку, звітності та оподаткування в Україні, не міститься чіткого визначення терміну «виручка».
Існує декілька підходів до визначення поняття «виручка». Так, група вчених на чолі з О.М. Бандуркою та М.Я. Коробовим визначають виручку як суму коштів, яка фактично одержана тим чи іншим способом (шляхом безготівкових або готівкових розрахунків, через залік або бартер) підприємством за відвантажену (відпущену) продукцію, виконані роботи, надані послуги.
А.М. Поддєрьогін дає таке визначення: «виручка від реалізації - це сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або в касу підприємства від продажу товарів та надання послуг». С.М. Онисько та П.М. Марич стверджують, що виручка від реалізації - це вартість реалізованих товарів, робіт та послуг.
О.С. Філімоненков подає дещо інше тлумачення виручки: «виручка - це сума грошових коштів, отриманих підприємством від реалізації продукції, товарів, надання послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами)». Вона відображає важливий аспект фінансових відносин.
Виручка є основним джерелом грошових надходжень і фінансових ресурсів суб'єктів господарювання. Її обсяг та строки надходження безпосередньо впливають на фінансовий стан і платоспроможність підприємств. Від своєчасності та повноти надходження виручки залежить не лише внутрішнє виробниче відшкодування витрат та оплата факторів виробництва, необхідних для здійснення нового циклу виробництва, але і своєчасність та повнота виконання податкових зобов'язань, а також ліквідація іншої кредиторської заборгованості.
Від своєчасності і повноти надходження виручки значною мірою залежить стійкість фінансового стану підприємства та його забезпеченість власними оборотними засобами. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, втрати прибутку та сповільнення процесу виробництва. У кінцевому підсумку обсяг та своєчасність надходження виручки відбивається на фінансових результатах діяльності суб'єктів господарювання.
Своєчасне надходження виручки - важливий момент в господарській діяльності підприємства. По-перше, виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг є для підприємства основним регулярним джерелом надходження коштів. По-друге, процес кругообігу коштів підприємства завершується реалізацією продукції і надходженням виручки, що означає відшкодування витрачених на виробництво грошових коштів і створення необхідних умов для відновлення наступного кругообігу.
Від надходження виручки залежить стійкість фінансового стану підприємства, стан його оборотних засобів, своєчасність розрахунків з бюджетом, позабюджетними фондами, банками, постачальниками підприємства. Несвоєчасне надходження виручки може призвести до затримки розрахунків, сплати штрафів, впровадження економічних санкцій, що в кінцевому підсумку означає не лише втрати прибутку, але й затримки в роботі.
Отже, виручка є основним джерелом відшкодування затрат на виробництво і продаж продукції, оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності, сплати податків до бюджету, погашення довгострокових кредитів банку і відсотків по них, на сплату пені і штрафів.
Виручка, яка поступила, використовується для придбання сировини, матеріалів і т.п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів та ін.
1.2 Виручки від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг
Виручка від реалізації продукції розраховується у діючих цінах. В умовах радикальної зміни управління економікою обсяг виручки від реалізації продукції перетворюється на важливий показник фінансово-господарської діяльності. Тому підприємство повинно бути зацікавленим не стільки у збільшенні кількісного обсягу продукції, що випускається, скільки у збільшенні обсягу реалізованої продукції (з врахуванням скорочення залишків нереалізованої продукції).
Це означає, що повинні вироблятися такі вироби та товари, які відповідають вимогам споживачів та користуються більшим попитом. Для цього, в свою чергу, необхідно вивчати ринкові умови господарювання та можливості розміщення виробленої продукції на ринку шляхом розширення обсягів її реалізації. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник виручки від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, в свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.
У дослідженнях не повною мірою охоплено розмежування моменту здійснення операції з реалізації продукції та факту реальної оплати її вартості, строків здійснення оплати. Часто терміни «реалізація» і «виручка від реалізації» ототожнюються.
З цієї схеми зрозуміло, що частина виручки спрямовується на відшкодування вартості спожитих у виробництві засобів виробництва, а також на оплату праці робітників, а вже з залишку сплачуються податки і платежі до бюджету.
Виручкою від реалізації також вважається вартість товарів, робіт і послуг, зарахованих у бартерних (товарообмінних) операціях та в інших формах взаєморозрахунків між партнерами. В теоретичному аспекті реалізація продукції повинна передбачати зміну форми вартості.
Не визнаються виручкою такі грошові надходження:
1) сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів;
2) сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг);
3) сума завдатку під заставу або в рахунок погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором;
4) надходження від первинного розміщення цінних паперів.
3гідно з «Звіту про фінансові результати» поняття «виручка» ототожнюється з поняттям «дохід». При цьому дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:
1) покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);
2) підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);
3) сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;
4) є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.
В Україні застосовуються два методи визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) - касовий метод і метод нарахувань.
Касовий метод передбачає визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій за надходженням коштів на рахунки в банку або в касу господарства. Цей метод застосовується суб'єктами малого підприємництва, які переведені на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, а також при формуванні реальних грошових потоків у фінансовій звітності.
Метод нарахування передбачає визначення виручки від продажу продукції (товарів, робіт, послуг) та виконання інших операцій за вартістю відвантаженої (переданої) продукції (товарів, робіт, послуг) на відповідну дату при підписанні документів, що підтверджують факт проведення такої господарської операції. При такому методі датою реалізації, а також надходження виручки від реалізації вважається дата відвантаження (відпуску) продукції або дата підписання приймально-здавальних документів про виконані роботи, надані послуги. В результаті у чинному законодавстві операція з реалізації продукції, робіт і послуг не прив'язана до факту реальної оплати.
Продаж продукції та надходження виручки - це остання завершальна стадія кругообігу коштів підприємства.
Виручка, яка поступила, використовується для придбання сировини, матеріалів і т.п., необхідних для здійснення нового циклу виробництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів та ін.
Виручка від реалізації продукції розраховується у діючих цінах. В умовах радикальної зміни управління економікою обсяг виручки від реалізації продукції перетворюється на важливий показник фінансово-господарської діяльності. Тому підприємство повинно бути зацікавленим не стільки у збільшенні кількісного обсягу продукції, що випускається, скільки у збільшенні обсягу реалізованої продукції (з врахуванням скорочення залишків нереалізованої продукції).
Це означає, що повинні вироблятися такі вироби та товари, які відповідають вимогам споживачів та користуються більшим попитом. Для цього, в свою чергу, необхідно вивчати ринкові умови господарювання та можливості розміщення виробленої продукції на ринку шляхом розширення обсягів її реалізації. З розвитком підприємництва і підвищенням конкуренції зростає відповідальність підприємств за виконання прийнятих на себе зобов'язань. Таким чином, показник виручки від реалізації продукції відповідає вимогам комерційного розрахунку і, в свою чергу, сприяє розвитку підприємницької діяльності.
1.3 Використання та процес відтворення валового доходу
Виручка від реалізації продукції у відтворювальному процесі матеріального виробництва відіграє важливу роль як одна з ланок нового кругообігу коштів підприємства. За рахунок грошових надходжень від реалізації продукції передовсім відшкодовується вартість матеріальних витрат на виробництво - використаної сировини, напівфабрикатів, матеріалів, електроенергії, палива та ін., а також перенесена частина вартості основних фондів (амортизаційні відрахування).
Таким чином, утворюються економічні умови для нового виробничого циклу. Залишок виручки становить валовий дохід.
"Валовий дохід є та частина вартості... і виміряна частина валового продукту..., котра залишається після відрахування частини вартості і виміряної частини всього виробленого продукту, який заміщує вкладений у виробництво і спожитий у ньому постійний капітал. Валовий дохід дорівнює, таким чином, заробітній платі...+ прибуток + рента".
Це визначення підкреслює, що валовий дохід є тією частиною валового продукту, яка залишається після відрахування частини цього продукту, що використовується на відтворення виробництва. Водночас, вартість цієї частини продукту - валового доходу, утворена у вигляді заробітної плати і вартості додаткового продукту, набирає грошової форми і є фінансовою категорією. Однак у практиці обліку і планування цей важливий показник не обраховується і не планується (крім колективних сільськогосподарських підприємств).
Валовий дохід - це грошовий вираз вартості знов створеної продукції. Він визначається як різниця між виручкою та матеріальними витратами й амортизаційними відрахуваннями у складі собівартості реалізованої продукції. Валовий дохід є важливим показником діяльності підприємства і характеризує її ефективність. У ньому відображається підвищення продуктивності праці, збільшення заробітної плати, скорочення матеріаломісткості продукції. Використання валового доходу як основного узагальнюючого показника ефективності дає змогу визначити реальний економічний ефект, котрий отримується від діяльності кожного підприємства. Переваги показника валового доходу полягають у тім, що в ньому найбільш реально відбито таку важливу сторону діяльності, як підвищення продуктивності праці. Валовий дохід, показуючи ступінь ефективності виробництва, є величиною знов створеної вартості - основного джерела національного доходу. Валовий дохід - основне джерело утворення фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й державного бюджету, позабюджетних фондів.
З народногосподарського погляду валовий дохід є складовим елементом національного доходу країни. "Якщо розглядати дохід всього суспільства, - писав К. Маркс, - то національний дохід складається із заробітної плати плюс прибуток, плюс рента, тобто із валового доходу".
У процесі відтворення валовий дохід поділяється на оплату праці й на чистий дохід. Оплата праці - це витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, які виражають у грошовій формі вартість необхідної праці.
За будь-якої форми суспільного виробництва праця поділяється на дві частини - необхідну й додаткову працю. Продукт останньої завжди призначений для задоволення суспільних потреб. Додатковий продукт - це продукт, створений працею людей на підприємствах, котрий виступає як чистий дохід (грошова форма додаткового продукту).
"Чистий дохід, - писав К. Маркс, - є додаткова вартість, що й відрізняє чистий дохід від валового доходу, тому що останній включає в себе заробітну плату, перший же не включає її".
В економічній літературі країн СНД поняття чистого доходу і грошових нагромаджень іноді ототожнюються. "За умов товарно-грошових відносин вартість додаткового продукту (чистий дохід), - пише Д. Моляков, - реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну категорію - грошові нагромадження. Без огляду на те, що основою виникнення чистого доходу і грошових нагромаджень є додатковий продукт... за своєю суттю вони - самостійні категорії. Перша (чистий дохід) є категорією будь-якої форми суспільного виробництва, друга (грошові нагромадження) є категорією розподільчою. Тільки за умов товарно-грошових відносин чистий дохід реалізується в грошовій формі і виокремлюється в самостійну фінансову категорію - грошові нагромадження"". На нашу думку, поняття "грошові нагромадження" є надуманою фінансовою категорією, тому що чистий дохід є грошовим виразом додаткового продукту, створеного працею людей на підприємствах. Таким чином, чистий дохід виражає в грошовій формі вартість додаткового продукту і визначається як перевищення виручки від реалізації продукції над вартістю матеріальних витрат, амортизаційних відрахувань і заробітної плати, або як різниця між валовим доходом і заробітною платою.
Чистий дохід реалізується у вигляді акцизів, податку на додану вартість, відрахувань у фонди пенсійного й соціального страхування, інші державні цільові фонди тощо. Значна частина чистого доходу реалізується у формі прибутку. Таким чином, чистий дохід є найважливішим джерелом фінансових ресурсів не тільки підприємств, а й держави. У цьому зв'язку ніяк не можна погодитись з думками авторів стосовно того, що прибуток як економічна категорія являє собою чистий дохід, утворений додатковою працею, а отже, поняття "прибуток" і "чистий дохід" є однозначними.
Водночас за економічним змістом прибуток - це грошовий вираз частини вартості додаткового продукту, тобто частини чистого доходу, отриманого підприємством.
Обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) формується під впливом двох факторів:
а) кількості, асортименту та якості продукції (робіт, послуг), що підлягає реалізації;
б) рівня відпускних цін на товари (роботи, послуги) суб'єкта господарювання та рівня цін на фактори виробництва (природні ресурси, робочу силу і капітал), які використовує підприємство.
Безпосередній вплив на виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) здійснює обсяг виробництва товарної продукції. Збільшення обсягу випуску товарної продукції і підвищення її якості за асортиментом, що відповідає попиту споживачів, сприяє росту обсягу виручки, оскільки така продукція реалізується за вищими цінами.
Важливим фактором впливу на обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) є ціна. Вищий рівень цін, за якими реалізується продукція (за всіх інших рівних умов), сприяє збільшенню виручки, і, навпаки, нижчі ціни за тих же інших рівних умов зменшують обсяг виручки від реалізації продукції (робіт, послуг).
Економічно обґрунтованими вважаються ціни, що відповідають таким критеріям:
а) сприяють реалізації запланованого обсягу товарів (робіт, послуг) у визначений термін;
б) забезпечують отримання прибутку, передбаченого ціновою політикою підприємства.
Реалізація вимог щодо встановлення економічно обґрунтованого рівня цін на товари (роботи, послуги) забезпечує своєчасність реалізації продукції із запланованим прибутком та сприяє виконанню фінансами своїх функцій і, в першу чергу, функції забезпечення фінансовими ресурсами фінансово-господарської діяльності підприємств.
1.4 Формування виручки та чинники її росту
Прямий вплив на розмір виручки здійснює обсяг (кількість) реалізованої продукції, який залежить від обсягу виробництва товарної продукції, та рівень відпускних цін, який залежить від якості і споживчих властивостей продукції.
В сучасних умовах за способом встановлення ціни поділяються на фіксовані, регульовані та вільні.
Фіксовані ціни встановлюються державою на продукцію державних підприємств, деякі ресурси, соціальне значимі товари, які монопольно виробляються державою (наприклад, газ).
Регульовані ціни встановлюються шляхом регулювання рентабельності продукції (товарів, робіт, послуг) першої необхідності (наприклад, хліб).
Останні використовуються для окремих найбільш соціальне значущих і дефіцитних товарів та послуг з метою стримування інфляційних процесів у народному господарстві та здійснення соціального захисту прав споживачів, а також для продукції підприємств-монополістів. Питома вага товарів, робіт і послуг, ціни і тарифи на які регулюються державою, є невеликою, основна ж маса товарів, робіт і послуг реалізується за вільними (договірним) цінами і тарифами.
Регулювання цін і тарифів в Україні здійснюється у різноманітних формах, основні з яких такі:
пряме затвердження повноважними органами виконавчої влади (центральної або місцевої) оптових і роздрібних цін і тарифів (так званих державних фіксованих цін і тарифів) на товари та послуги;
встановлення граничних (максимальних або мінімальних) цін і тарифів;
затвердження граничних рівнів рентабельності (питомої ваги прибутку в ціні, тарифі);
встановлення граничних рівнів торгових надбавок і постачальницько-збутових націнок при реалізації товарів, робіт, послуг.
Вільні ціни встановлюються підприємством самостійно або на договірній основі з врахуванням попиту і пропозиції на ринку товарів; орієнтовані на економічну зацікавленість виробників у розширенні асортименту товарів та запобігання ажіотажного попиту і пропозиції.
Враховуючи важливість виручки у складі грошових надходжень, необхідно звертати увагу на фактори її зростання. На розмір виручки від реалізації товарної продукції впливають її обсяг, асортимент і якість, а також рівень цін. Так, збільшення випуску товарної продукції підвищеної якості веде до зростання обсягу виручки, оскільки продукція кращої якості продається за більш високими цінами. Виробництво товарної продукції більш високих сортів також веде до зростання виручки, оскільки більш високі сорти продаються за більш високими цінами.
Досить суттєвим фактором, який впливає на обсяг виручки від продажу товарної продукції, є ціни. Вищі ціни сприяють збільшенню виручки, і навпаки. Ціни на товари повинні бути економічно обґрунтованими, забезпечувати господарюючих суб'єктів прибутком, що дозволяє вносити до бюджету податки та формувати внутрішні фонди грошових коштів. Крім того, вони повинні стимулювати виробництво продукції, необхідної суспільству, забезпечувати зацікавленість підприємств у випуску технічно прогресивних виробів. З іншого боку, ціни не повинні знижувати зацікавленість споживачів у придбанні більш нових, досконалих виробів. У процесі ціноутворення повинен враховуватись попит та пропозиції на ті чи інші товари.
Складовими елементами кожної ціни є: собівартість, прибуток, акцизний збір, податок на додану вартість, націнки і надбавки торгово-постачальницьких організацій. Нижньою межею всякої ціни є собівартість.
Планування виручки від продажу продукції на наступний період (квартал, рік) проводиться, виходячи з обсягу реалізованої продукції та діючих цін без урахування акцизів, податку на додану вартість. Розрахунок запланованої суми виручки від продажу продукції в сучасних умовах господарювання ведеться, як правило, методом прямого рахунку. Він полягає в тому, що сума виручки від продажу товарної продукції розраховується перемноженням кількості виробів, які підлягають продажу в запланованому періоді, по кожній номенклатурній позиції на прийняті до розрахунку ціни реалізації.
При розрахунку обсягу продажу продукції необхідно враховувати наступне. Обсяг продажу у запланованому році, як правило, не збігається з випуском товарної продукції за цей же період. Це пов'язано з тим, що частина виробленої товарної продукції в запланованому періоді залишається нереалізованою у вигляді залишків на складі та відвантаженою на кінець року, а частина продукції, випущеної у звітному році, залишається не реалізованою на початок запланованого року й входить в обсяг реалізації запланованого року. При цьому розмір вхідних залишків включає: залишки готової продукції на складі; залишки товарів відвантажених, строк сплати яких не настав; залишки товарів відвантажених, не оплачених покупцями в строк; товари на відповідальному зберіганні у покупців. Розмір же залишків на кінець запланованого року складається з залишків готової продукції на складі та залишків товарів відвантажених, строк сплати яких не настав.
Визначення обсягів вхідних і вихідних залишків товарної продукції проводиться в такому порядку. Вихідні залишки товарів на складі визначаються шляхом коригування фактичних залишків готової продукції на останню дату (перед початком складання фінансового плану) складання бухгалтерського балансу (наприклад, на 1 жовтня) з урахуванням можливих змін їх величини до кінця року. Сума залишків продукції на складі в підприємствах з несезонним характером виробництва на початок та кінець запланованого періоду приймається в розмірі нормативу власних обігових активів по готовій продукції на відповідний період.
Залишки відвантажених товарів, строк сплати яких не настав як на початок, так і на кінець запланованого періоду, розраховуються на підставі нормативних строків документообігу, виходячи з середньої тривалості пробігу платіжних документів постачальника до покупця й назад, з урахуванням оформлення їх у банку та величини середньоденного відвантаження товарів.
Розмір залишків товарів відвантажених, але не сплачених у строк покупцями, а також залишків товарів на відповідальному збереженні в покупців на початок запланованого року визначається, виходячи з їх величини за попередні два-три роки.
Усі складові величини обсягу продажу продукції для вирахування виручки оцінюються в таких цінах: залишки на початок запланованого року - в діючих цінах періоду, попереднього запланованому: товарна продукція запланованого періоду і залишки нереалізованої продукції - в цінах планового періоду.
З урахуванням вищевикладеного обсяг виручки від продажу продукції можна розрахувати за формулою [24, 56]:
В = О1 + Т1 - О2,
де В - виручка від продажу продукції в запланованому періоді;
О1 - вартість залишків готової продукції на початок запланованого періоду;
Т1 - товарна продукція запланованого періоду;
О2 - вартість залишків товарної продукції на кінець запланованого року.
Наприклад, вартість залишків готової продукції на початок планового року (вхідні залишки) складає 160,0 тис. грн., вартість залишків готової продукції, що переходять на кінець запланованого року (вихідні залишки) - 140,0 тис. грн., вартість товарного випуску продукції в запланованому році - 66 822,8 тис. грн. Тоді обсяг виручки від продажу продукції в запланованому році буде складати 66 842,8 тис. грн. (160,0 + 66 822,8 - 140,0). Крім виручки від реалізації продукції основного виробництва, розраховується виручка від продажу іншої продукції, робіт і послуг, підсобних і допоміжних господарств, автотранспорту, продажу майна, що вибуває, тощо. Розрахунок ведеться методом прямого рахунку.
2. Методи планування виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
На підприємстві виручка від реалізації продукції - це важливий об'єкт планування. На плануванні величини виручки від реалізації базується все фінансове планування підприємства.
Планування виручки від реалізації необхідне для визначення валового доходу, прибутку, а також для складання оперативних, фінансових і касових планів. Правильне планування виручки від реалізації має велике значення для нормальної господарської діяльності підприємства. Якщо план реалізації є економічно обґрунтованим та успішно виконується, то підприємство має в своєму розпорядженні грошові кошти, що є достатніми для господарської діяльності. Несвоєчасне і неповне надходження виручки призводить до фінансових ускладнень та порушує нормальну діяльність підприємства.
Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначається методом прямого рахунку за формулою [25, 80]:
В = Р Ч Ц,
де В - виручка,
Р - кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації),
Ц - ціна реалізації кожного виробу.
Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на підставі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, в тому числі з врахуванням попиту і пропозиції.
Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, а саме: додаючи залишки виробів на початок періоду і віднімаючи залишки на кінець планового періоду.
При цьому розмір залишків нереалізованої продукції на початок року складається з готової продукції на складі підприємства, товарів відвантажених, товарів, неоплачених покупцями в строк, товарів на відповідальному зберіганні у покупців.
Розмір нереалізованої продукції на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних залишків готової продукції на складі підприємства і товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, в межах нормативних строків документообігу. В результаті такої методики планування залишки нереалізованої продукції на початок планового року, як правило, завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний плановий розмір реалізації перевищує плановий випуск товарної продукції. Однак на практиці в залишках нереалізованої продукції на кінець звітного року постійно містяться товари, не оплачені покупцями в строк, які знаходяться на відповідальному зберіганні по причинах, що не залежать від підприємства-постачальника. Це негативно впливає на виконання плану реалізації продукції. Тому доцільно до діючої методики визначення планового обсягу реалізованої продукції внести зміни. На кінець планового року залишки нереалізованої продукції слід визначати у наступному складі: готова продукція на складі підприємства; товари відвантажені, строк оплати яких не настав; товари, не сплачені покупцями в строк; товари, що знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців.
Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для підрахунку виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.
2.1 Формування валового доходу
Валовий дохід має велике значення як елемент національного доходу країни - основного джерела формування фінансових ресурсів держави. Будучи кінцевим результатом роботи підприємства, валовий дохід займає одне з важливих місць в системі показників, що використовуються для оцінки економічної ефективності їх роботи поруч з фондовіддачею, собівартістю та рентабельністю. Велике народногосподарське значення валового доходу в економіці країни і разом з тим недостатнє висвітлення в учбовій та економічній літературі його сутності, ролі у формуванні фінансових ресурсів зумовлюють необхідність детального розгляду цієї економічної категорії.
Перш за все необхідно дати визначення валового доходу. Необхідність цього викликана тим, що визначення, які формулюються в сучасній економічній літературі, не розкривають його економічної сутності, а зводяться до поняття розрахункової категорії у вигляді різниці між виручкою та матеріальними затратами на виробництво, що включає заробітну плату і чистий дохід. Однак навіть таке трактування відтвореної працею вартості як сукупності заробітної плати і чистого доходу не завжди відповідає дійсній величині валового доходу, отриманого на конкретному підприємстві. В цьому легко впевнитися на прикладі збиткового підприємства, у якого валовий дохід не тільки не містить чистого доходу, а навіть не забезпечує формування фонду оплати праці в розмірах, достатніх для виплати заробітної плати своєму персоналу.
Твердження, що валовий доход включає в себе заробітну плату і чистий доход, не завжди є правомірними. По-перше, не можна змішувати два різних поняття: заробітна плата і фонд оплати праці. Між ними є зв'язок, але при цьому вони суттєво відрізняються один від одного. Фонд оплати праці виникає в процесі розподілу фактично створеного валового доходу і його величина залежить, з одного боку, від розміру нарахованої заробітної плати, а, з іншого - від абсолютної суми валового доходу. В тих випадках, коли сума фактично отриманого валового доходу менше розміру нарахованої заробітної плати, фонд оплати праці створюється лише в межах абсолютної суми валового доходу, тобто він є меншим за величину заробітної плати, а чистий доход взагалі відсутній.
При визначенні сутності валового доходу потрібно виходити з того, що це відтворена працею вартість, яка в процесі реалізації продукції отримує грошовий вираз у вигляді перевищення виручки над матеріальними затратами. Таким чином, під валовим доходом підприємства слід розуміти грошовий вираз новоствореної живою працею виробничого колективу вартості товарної продукції, що визначається як перевищення виручки від реалізації над матеріальними витратами на виробництво та реалізацію.
За радянських часів визначення валового доходу відповідало Марксовій теорії доданої вартості. К. Маркс, визначаючи сутність даної категорії, писав, що валовий доход е частиною вартості і вимірювана його частина валового продукту, яка залишається за вирахуванням частини вартості всього виробничого продукту, що відшкодовує вкладений у виробництво і спожитий в ньому постійний капітал [25, 84].
Перш за все, в даному визначенні підкреслюється, що валовий доход є частиною валового продукту (тобто категорією виробничою), яка залишається за вирахуванням частини цього продукту, спожитого на відшкодування процесу виробництва. В той же час вартість цієї частини валового продукту, опосередкована в грошовому виразі, приймає грошову форму і є фінансовою категорією. Таким чином, валовий доход виступає в двох формах прояву: в натуральній і грошовій.
При визначенні сутності валового доходу як фінансової категорії потрібно виходити з того, що це новостворена працею вартість, яка в процесі реалізації продукції набуває грошового виразу у вигляді перевищення виручки над витратами минулої уречевленої праці.
В сучасному фінансовому словнику валовий доход - це сукупний грошовий виторг підприємства, одержаний від діяльності основного, допоміжних, обслуговуючих виробництв підприємства та від реалізації додаткових послуг.
Будучи кінцевим результатом роботи підприємств, валовий доход відображає рівень ефективності їх господарської діяльності. Валовий доход - це основне джерело формування. фінансових ресурсів підприємства і державного бюджету. Не можна ставити знак рівності між прибутком і валовим доходом як показниками, що відображають рівень ефективності господарської діяльності. Прибуток відображає тільки частину новоствореної вартості. А валовий доход визначається величиною всієї новоствореної вартості - основного джерела національного доходу країни. Використання валового доходу в якості головного узагальнюючого показника ефективності дозволить враховувати реальний економічний ефект, який отримає народне господарство в результаті діяльності кожного підприємства. На відміну від прибутку валовий доход дає можливість оцінити ефективність роботи підприємства з точки зору не тільки його госпрозрахункових, а й народногосподарських інтересів. Перевага валового доходу полягає в тому, що в ньому найбільш реально відображаються такі важливі сторони діяльності, як скорочення матеріаломісткості, підвищення продуктивності праці. Крім того показник валового доходу використовується і для оцінки рівня ефективності збиткових підприємств.
2.2 Формування прибутку підприємства
Узагальнюючим фінансовим показником діяльності підприємства є його прибуток. Протягом тривалого часу загальна сума отриманого підприємством прибутку визначалась як балансовий прибуток. Найбільш повне визначення балансового прибутку було дано в статистичному щорічнику України за 1996 рік. "Балансовий прибуток - загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, що відображена в його балансі і включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), в тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу, основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) операцій, роялті, а також позареалізаційних операцій" [26, 66].
По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Як правило, цей прибуток займав основну питому вагу в складі балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначався відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, ввізного мита, митних зборів, а також витрат, що включалися в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства мали місце деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.
По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її визначали як прибуток від іншої реалізації.
Прибуток від іншої реалізації міг бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховувався так само, як і від реалізації продукції основної діяльності. Прибуток від реалізації основних фондів (групи 1), нематеріальних активів розраховувався відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислювався як різниця між ціною їх реалізації і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключали витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір).
Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації міг значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди.
По-третє, це діяльність, пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків за державними цінними паперами, облігаціями підприємств, за депозитними рахунками в банках. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мали тенденцію до зростання, що було обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.
На обсяг названого прибутку справляв вплив обсяг фінансових інвестицій, їхнє спрямування і структура, умови оподаткування. Слід зазначити, що з другого півріччя 1997 р. прибуток, отриманий від володіння корпоративними правами та державними цінними паперами суб'єктами господарювання, оподатковується.
По-четверте, це діяльність, пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат (збитків) підприємств [26, 66-67].
До них включали:
прибутки і збитки минулих років, що були виявлені у звітному періоді;
невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);
надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;
штрафи, пені, неустойки, що надходили за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій;
штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;
кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;
дебіторська заборгованість, щодо якої минув термін позовної давності;
прибуток від завищення цін і тарифів;
курсова різниця від операцій в іноземній валюті;
прибуток (збиток) від ліквідації основних засобів;
вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;
прибуток (збиток) від спільної діяльності [26, 68].
Слід звернути увагу, що отримання прибутку суб'єктами господарювання було пов'язане з діяльністю не тільки на території України, а й за її межами.
Засоби або майно, отримані підприємством безкоштовно, до складу прибутку не включалися.
З прийняттям Закону "Про внесення змін і доповнень в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" [3] від 22 травня 1997 року податкові адміністрації здійснюють контроль за правильністю визначення оподаткованого прибутку. Установлена методика визначення оподаткованого прибутку безпосередньо не зв'язана з формуванням прибутку підприємств, як фінансового результату їхньої діяльності.
Однак послаблення контролю за формуванням прибутку з боку податкових органів не зменшує значення цього показника для підприємства. Прибуток залишається джерелом сплати податків, формування фінансових ресурсів підприємств. Тому формування загального прибутку, його збільшення мають важливе значення для кожного підприємства - суб'єкта господарської діяльності. Управління цими процесами займає важливе місце у фінансовому менеджменті.
З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні з 2000 р. відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рис. 2.3 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням змін у бухгалтерському обліку та звітності.
Облік і визначення фінансових результатів - прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов'язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.
Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб'єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.
Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) - за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.
Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.
Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов'язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану.
Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).
Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема. Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.
Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.
Розглянемо вплив на формування прибутку собівартості продукції (робіт, послуг). Собівартість є узагальнюючим, якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції (робіт, послуг) залежно від сфери діяльності, галузі господарства.
Узагальнено можна дати таке визначення собівартості.
Собівартість продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).
Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість.
Як уже було сказано, підприємство може суттєво впливати на формування собівартості. Однак при цьому необхідно взяти до уваги таке.
По-перше, склад (перелік) витрат, що їх можна відносити на собівартість, регламентований законодавством. Протягом 1996 р. Постановами Кабінету Міністрів України були затверджені "Типові положення з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), у промисловості, сільському господарстві, будівництві, торгівлі, собівартості науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт".
На основі "Типових положень" розроблено галузеві, відомчі положення, інструкції, що визначають порядок визначення планової і фактичної собівартості продукції (робіт, послуг).
Витрати виробництва, що включаються в собівартість продукції (робіт, послуг), групуються за такими елементами: матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація основних фондів і нематеріальних активів, інші витрати.
По-друге, у складі витрат, що включаються в собівартість, розмір деяких із них також регулюється державою встановленням нормативів відрахувань. Це передусім стосується таких елементів витрат:
відрахування на соціальні заходи (державне пенсійне страхування, соціальне страхування, страхування на випадок безробіття);
амортизація основних засобів і нематеріальних активів;
витрати на фінансування ремонту й поліпшення основних фондів;
інші витрати (податки на землю і на транспортні засоби, відрахування в Державний інноваційний фонд, комунальний податок) [26, 72].
Вплив підприємств на названі елементи витрат є обмеженим. Однак і він можливий через належне управління показниками, до яких застосовуються встановлені нормативи відрахувань: витрати на оплату праці, структура і джерела її виплати; вартість основних виробничих фондів, що належать підприємству, їх структура і джерела формування.
У Законі "Про оподаткування прибутку підприємств" [4] від 22 травня 1997 року і прийнятих до нього доповненнях не згадується категорія "собівартість", бо розрахунок оподаткованого прибутку базується на обчисленні валового доходу і його наступному коригуванні. Однак з цього не слід робити висновку про ліквідацію собівартості як показника діяльності підприємства, що поспішили оголосити деякі економісти після прийняття названого закону.
Без обчислення собівартості неможливо визначити фінансовий результат виробничо-господарської діяльності підприємства. Скорочення витрат на виробництво продукції, тобто зниження її собівартості, є важливим фактором збільшення прибутку від реалізації. Цього можна досягти за рахунок використання численних факторів, що впливають на скорочення витрат на виробництво продукції. Для цього необхідно знати: повний перелік указаних витрат; особливості складу і формування витрат з урахуванням сфери й галузі діяльності підприємства.
...Подобные документы
Виручка від реалізації продукції – основне джерело доходів підприємства. Планування виручки від реалізації продукції та її зростання. Використання виручки для формування фінансових ресурсів підприємства. Оптимізація формування виручки на підприємстві.
курсовая работа [174,9 K], добавлен 10.11.2010Економічна сутність, роль і значення прибутку в сучасних умовах. Зміст аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз і оцінка процесів формування й розподілу прибутку підприємства. Порядок формування та використання прибутку господарюючих суб’єктів.
курсовая работа [108,6 K], добавлен 22.12.2013Фінансовий стан підприємства, його зміст та показники. Оцінка фінансової стійкості та платоспроможності СТОВ "Старокотельнянське". Розрахунок виручки та прибутку від реалізації. Формування та використання фондів грошових коштів, шляхи їх збільшення.
курсовая работа [142,5 K], добавлен 15.04.2013Характеристика і склад грошових надходжень підприємств. Доходи від реалізації продукції, робіт, послуг. Обсяг реалізованої за бартером продукції. Доходи від фінансово-інвестиційної та іншої діяльності підприємств. Формування валового та чистого доходу.
лекция [40,6 K], добавлен 15.11.2008Теоретичні основи аналізу використання чистого прибутку підприємства в умовах трансформації економічної системи. Аналіз розподілу, формування та використання чистого прибутку. Концептуальні засади до підвищення прибутковості господарської діяльності.
курсовая работа [75,2 K], добавлен 16.01.2010Факторний аналіз прибутковості підприємства. Механізм розподілу цільової величини доходу фірми. Техніко-економічна характеристика та перспективи розвитку ПАТ ВО "Конті". Вдосконалення системи управління розподілом та використанням прибутку організації.
курсовая работа [668,6 K], добавлен 09.07.2014Прибуток як результат фінансово-господарської діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції, його формування. Методи розрахунку прибутку від реалізації продукції. Сутність і методи обчислення рентабельності. Розподіл і використання прибутку.
лекция [181,4 K], добавлен 15.11.2008Економічна сутність формування та функцій прибутку підприємства. Сутність факторів що впливають на збільшення прибутку. Оцінка фінансово-господарської діяльності ПАТ "Електро". Повний аналіз чинників підвищення ефективності діяльності підприємства.
курсовая работа [1,5 M], добавлен 29.03.2015Аналіз складу і джерел формування майна підприємства. Визначення частки інтенсивних та екстенсивних факторів збільшення виручки від реалізації продукції. Показники платоспроможності. Поняття і значення ділової активності та рентабельності підприємства.
курсовая работа [112,3 K], добавлен 09.12.2012Інформаційне забезпечення аналізу прибутку підприємства. Методи оцінки його формування та використання. Автоматизована система управління формуванням доходів підприємства. Модель оптимізації використання чистого прибутку від продажів "Фокстрот-Харків".
курсовая работа [160,8 K], добавлен 09.07.2014Види основних засобів, оцінка показників, що характеризують процес їх використання на підприємстві. Залишкова та первісна вартість. Показники забезпеченості підприємства. Коефіцієнти росту та оновлення. Основні джерела формування фондів основних засобів.
тест [10,2 K], добавлен 11.02.2011Санація підприємства, класифікація санаційних заходів, їх характеристика. Коефіцієнти валового доходу, операційного та чистого прибутку. Діагностика неплатоспроможності підприємства і банкрутства за моделлю Терещенка та за R-моделлю прогнозу ризику.
контрольная работа [72,3 K], добавлен 09.07.2012Сутність, значення та завдання аналізу формування та використання прибутку підприємства. Аналіз складу та динаміки прибутку підприємства, показників ефективності використання прибутку підприємства. Шляхи підвищення прибутковості діяльності підприємства.
курсовая работа [150,0 K], добавлен 23.08.2012Сутність, функції і принципи організації фінансів підприємства. Прибуток як фінансовий результат діяльності підприємства. Система формування та розподілу прибутку на підприємстві. Горизонтальний і вертикальний аналіз балансу підприємства ТОВ "Каскад".
дипломная работа [1,5 M], добавлен 20.11.2013Структура основної частини плану санації, критерії оцінювання ефективності. Коефіцієнт валового доходу, операційного та чистого прибутку. Діагностика неплатоспроможності підприємства. Діагностика банкрутства за R-моделлю прогнозу ризику банкрутства.
контрольная работа [82,7 K], добавлен 09.07.2012Фінансове забезпечення відтворення основних фондів. Оборотні кошти, грошові надходження. Формування і розподіл прибутку. Оцінка фінансового стану підприємства, головні засади оподаткування. Оцінка результативності діяльності підприємства, рекомендації.
отчет по практике [291,2 K], добавлен 17.05.2010Сутність, поняття та функції прибутку підприємства. Аналіз ліквідності, ділової активності та фінансової стійкості підприємства. Аналіз формування прибутку й показників рентабельності. Розрахунок впливу підвищення обсягів продажу на прибуток фірми.
дипломная работа [1,6 M], добавлен 09.06.2015Аналіз фінансового стану та дослідження процесу формування прибутку підприємства. Пошук основних напрямків підвищення ефективності господарської діяльності підприємства. Стратегія розвитку та оцінка рентабельності господарської діяльності підприємства.
дипломная работа [141,3 K], добавлен 06.02.2013Формування прибутку підприємства, основні принципи і етапи його розподілу. Аналіз і оцінка фінансового стану ЗАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця". Нормування оборотних коштів за елементами та по підприємству в цілому, оцінка ефективності їх використання.
курсовая работа [124,5 K], добавлен 22.12.2013Джерела формування фінансових ресурсів підприємств та фактори організації фінансів. Типи фінансової стійкості підприємства, характеристика системи показників (коефіцієнтів). Визначення прибутку від реалізації продукції методом прямого розрахунку.
контрольная работа [22,3 K], добавлен 29.03.2010
