Особливості здійснення місцевих фінансів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

1. Структура системи місцевих фінансових інститутів

2. Проблеми розмежування функцій і завдань центральних і місцевих органів влади та їхнього партнерства у сфері надання державних і громадських послуг

3. Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів

4. Задачі

Перелік посилань

фінанси місцевий орган влада

1. Структура системи місцевих фінансових інститутів

Система місцевих фінансових інститутів в Україні ще не має завершеного характеру і перебуває в стадії становлення. Для цієї системи ще не властива така найважливіша ознака будь-якої системи, як цілісність. Не зовсім сформована структура системи місцевих фінансових інститутів. Як наслідок, місцеві фінанси України поки що не забезпечують можливості реалізації функцій і завдань, які покладаються на місцеві органи влади. Тобто, становлення місцевих фінансів України неможливе без формування структурованої й цілісної системи місцевих фінансових інститутів.

Практика 90-х років дозволяє зробити висновки, що в структурі системи місцевих фінансових інститутів України формуються такі інститути:

самостійні місцеві бюджети,

місцеві податки і збори,

комунальна форма власності,

комунальний кредит,

комунальні платежі,

фінанси комунальних підприємств,

інститут громадських послуг (у зародковому стані).

У процесі становлення перебуває ієрархія системи місцевих фінансових інститутів України. Зарубіжний досвід показує: ключовим інститутом у системі місцевих фінансів є інститут громадських послуг. Він визначає модель системи місцевих фінансів. Це пов'язано з таким. Обсяги й форма місцевих фінансів зумовлюються розподілом відповідальності держави та місцевої влади щодо надання громадських послуг. Модель системи місцевих фінансів також визначається кількісними характеристиками громадських послуг, переліком їх, структурою, обсягом, якістю. Місцеві органи влади будують власні локальні системи фінансів відповідно до потреб надання громадських послуг згідно з цими кількісними показниками. В Україні, як уже зазначалося, інститут громадських послуг перебуває лише в початковій стадії становлення, внаслідок чого вся система місцевих фінансових інститутів є аморфною і не цілеспрямованою.

Надання цілеспрямованості системі місцевих фінансових інститутів -- невідкладна потреба, і її належить забезпечити на основі створення відповідної правової бази. У першу чергу, слід законодавчо встановити, що метою діяльності виконавчої влади і місцевого самоврядування є надання громадських послуг. Слід також визначити кількісні характеристики послуг, котрі забезпечуються різними рівнями виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Особливо важлива роль в ієрархії місцевих фінансових інститутів належить самостійним місцевим бюджетам. Саме місцеві бюджети є фондами, в яких мобілізується основна частина фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення надання громадських послуг. Тому забезпечення самостійності місцевих органів влади у формуванні цих фондів -- надзвичайно важливе завдання, що має бути розв'язане в процесі формування системи місцевих фінансових інститутів та визначення її структури. Становлення інституту самостійних місцевих бюджетів відбувається в процесі формування окремої підсистеми в структурі системи місцевих фінансових інститутів. Це -- система місцевих бюджетів. Особливо важливе значення для її становлення мають такі інститути, як поточні бюджети, бюджети розвитку, видатки, власні та закріплені доходи.

З інститутом самостійних місцевих бюджетів тісно пов'язаний інститут місцевих податків і зборів. Саме місцеві податки і збори мають забезпечити фіскальні передумови самостійності місцевих бюджетів у частині формування їхніх доходів.

Винятково важлива роль у структурі місцевих фінансових інститутів належить комунальному кредитові. Комунальний кредит в умовах ринкової економіки -- головне і, по суті, єдине джерело фінансових ресурсів для інвестиційних програм, що розробляються і здійснюються органами місцевого самоврядування. Таким чином, завершення формування цього місцевого фінансового інституту створить передумови для відновлення інвестиційної активності місцевих органів влади, яку в останній період майже повністю згорнуто.

Велику роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють фінанси комунальних підприємств. За обсягами ресурсів фінанси комунальних підприємств у багатьох зарубіжних країнах можна поставити в один ряд із місцевими бюджетами. В Україні реальний процес становлення фінансів комунальних підприємств розпочався лише після прийняття Конституції 1996 року, коли комунальні підприємства було роздержавлено.

Свою роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграють позабюджетні валютні й цільові фонди органів місцевого самоврядування та комунальні платежі. Позабюджетні валютні й цільові фонди та комунальні платежі надають локальним фінансовим системам більшої гнучкості, що сприяє стабілізації місцевих фінансів.

Ключову роль у системі місцевих фінансових інститутів відіграє інститут комунальної форми власності. Комунальна форма власності на фінансові ресурси та майно місцевих органів влади є необхідною передумовою автономного існування місцевих фінансів.

Система місцевих фінансових інститутів тісно пов'язана із так званим зовнішнім середовищем. Вона -- складова ширшої системи фінансових інститутів держави. Ось чому формування місцевих фінансових інститутів супроводжується змінами сутності та механізмів функціонування інших інститутів. Становлення системи самостійних місцевих бюджетів безпосередньо пов'язане зі змінами функцій державного бюджету України. Розвиток місцевих податків і зборів змінює структуру податкової системи країни.

Становлення комунального кредиту впливає на сферу застосування державного кредиту. Поява комунальної форми власності значно звужує простір для державної форми власності. Розвиток фінансів комунальних підприємств пов'язаний із змінами в державних фінансах, зокрема у фінансах державних підприємств. Змінюються природа та механізми функціонування й інших фінансових інститутів держави, без чого процес становлення місцевих фінансів може бути заблоковано.

Значний теоретичний інтерес становлять взаємозв'язки між окремими складовими системи місцевих фінансових інститутів. Зарубіжний досвід показує можливість різноманітних комбінацій окремих інститутів у їхній системі. Внаслідок цього виникають різноманітні форми поєднання в систему цих інститутів, і, в підсумку, виникають різноманітні структури місцевих фінансів з відносно більшою чи меншою роллю того чи іншого інституту залежно від національних особливостей країни. Особливість України в тому, що більшість місцевих фінансових інститутів створюється згори, а не на основі еволюційного розвитку їх відповідно до місцевих інтересів. Власне місцеві інтереси залишаються поки що багато в чому неусвідомленими. Усе це -- наслідки деформацій фінансової системи, які відбулися в попередній період історії. Тому система місцевих фінансових інститутів є фактично однотипною в усіх територіальних колективах.

У практиці України поки що не забезпечується реалізація однієї з вимог Європейської хартії про місцеве самоврядування стосовно створення умов для гнучкості локальних фінансових систем. Без цього неможливо врахувати особливості конкретних територіальних громад і, отже, забезпечити ефективне функціонування місцевих фінансів з урахуванням цих особливостей. Ось чому невідкладним завданням уже на нинішньому етапі становлення місцевих фінансів України є створення правових передумов, які б відкрили простір для ініціативи органів місцевого самоврядування, надання їм права формувати таку структуру місцевих фінансових інститутів, яка за конкретних умов буде найбільш ефективною. Система місцевих фінансових інститутів в Україні має будуватися як система, що має не статичну, а динамічну структуру. Тільки за цих умов може бути повною мірою використано потенціал місцевих фінансів, які, на відміну від державних, мають забезпечити особливі й специфічні місцеві інтереси, що не може бути враховано центральною владою і реалізовано через державні фінанси.

Місцеві фінансові інститути перебувають у тісному взаємозв'язку з іншими елементами місцевих фінансів.

2. Проблеми розмежування функцій і завдань центральних і місцевих органів влади та їхнього партнерства у сфері надання державних і громадських послуг

Нинішня система міжбюджетних відносин в Україні поєднує в собі як інструменти, що склалися в бюджетній практиці колишніх СРСР і УРСР, так і ті інструменти, які введені вже в період 90-х років.

Розвиток і відновлення інструментів міжбюджетних відносин в Україні почалися лише після виведення в 1990 році місцевих бюджетів зі складу державного бюджету, а бюджетів місцевого самоврядування -- зі складу бюджетів регіональних органів влади.

Вивчення й аналіз різних поглядів на місце міжбюджетних відносин у фінансовій і бюджетній системах держави, а також напряму їх удосконалення дають підстави для обґрунтування цілей і способів регулювання взаємодії між окремими ланками бюджетної системи держави.

Для розуміння сутності розподілу делегованих державних повноважень між різними рівнями місцевого самоврядування, можливо виділити три групи критеріїв.

Перша група -- видатки, пов'язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують часткове виконання мінімальних соціальних послуг, гарантованих державою і розташованих найближче до споживачів (медичні пункти, амбулаторії, початкові школи, сільські та селищні клуби тощо).

Друга група -- видатки, пов'язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують мінімальні соціальні послуги, гарантовані державою для всіх громадян України відповідно до норм та стандартів, визначених державою (середні школи, лікарні широкого профілю, клуби, палаци культури, бібліотеки, стадіони тощо).

Третя група -- видатки, пов'язані з функціонуванням бюджетних установ, які забезпечують гарантовані державою мінімальні соціальні послуги для окремих категорій громадян, або видатки на виконання спеціальних програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України (школи-інтернати, спеціалізовані лікарні, обласні бібліотеки, театри, філармонії тощо).

Видатки першої групи забезпечуються радами міст, селищ, сіл відповідно до виділених державою бюджетних ресурсів.

Видатки другої групи в повному обсязі забезпечуються міськими радами міст обласного значення та районними радами, які виступають з цих питань від імені територіальних громад міст, селищ, сіл, що передали їм делеговані державні повноваження.

Видатки третьої групи забезпечуються в повному обсязі обласними радами.

До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів обласних бюджетів, належать:

1) освіта;

2) охорона здоров'я;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення;

4) культура і мистецтво;

5) фізична культура і спорт.

До делегованих державних повноважень, які виконуються за рахунок коштів районних та міських міст обласного значення бюджетів, належить:

1) управління;

2) освіта;

3) охорона здоров'я;

4) соціальний захист та соціальне забезпечення;

5) житлово-комунальне господарство;

6) культура і мистецтво;

7) фізична культура і спорт.

Розподіл делегованих державних повноважень між районним бюджетом та бюджетами міст районного значення, селищ, сіл визначається районною радою.

Розподіл видатків між бюджетними установами одного типу здійснюється районною чи міською міста обласного значення радою пропорційно відповідно до узагальнених показників, визначених галузевими нормами та стандартами.

Територіальні громади сіл, селищ і міст можуть об'єднувати на договірних засадах власні кошти бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) організацій і установ, що перебувають у комунальній власності.

Міські ради міст обласного значення можуть передати частину делегованих державних повноважень районній раді. Районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення. Ця передача здійснюється рішенням відповідної міської та районної ради і оформляється договором сторін. Договором передбачаються конкретні умови надання стороною, якій передаються повноваження, мешканцям міст обласного значення та районів, повноваження яких передаються, соціальних послуг відповідно до гарантованих державою норм та стандартів.

Якщо іншого не обумовлено спільною угодою, розмір переданих коштів на виконання делегованих повноважень пропорційний кількості користувачів суспільних послуг.

Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати виконання частини власних повноважень обласній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах.

Сільські, селищні та міські ради міст районного значення можуть передати всі або деякі свої повноваження районній раді чи іншій територіальній громаді.

Міські ради міст обласного значення та районні ради можуть передати частину делегованих державних повноважень обласній раді і, навпаки, обласна рада може передати частину делегованих державних повноважень міській раді міста обласного значення чи районній раді. Передача здійснюється за рішенням відповідних рад на договірних засадах.

При передачі функцій з виконання власних та делегованих державних повноважень від надавача до отримувача відповідні бюджетні ресурси передаються у вигляді трансферту відповідно до угоди. При цьому в доходній частині бюджету надавача передбачаються джерела забезпечення виконання функцій, розраховані по делегованих державних повноваженнях, а у видатковій частині бюджету передбачається трансферт до відповідного бюджету отримувача. У бюджеті отримувача в доходній частині передбачається відповідний трансферт, а у видатковій частині видатки на виконання переданих функцій або проектів.

У випадку, якщо на території міст обласного значення чи району розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги загального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету України, з відповідного бюджету самоврядування надається трансферт до Державного бюджету України.

У випадку, якщо на території області розташовані бюджетні установи, що надають соціальні послуги спеціального призначення та утримуються безпосередньо з Державного бюджету України, з обласного бюджету надається трансферт до Державного бюджету України.

Процес децентралізації державної влади має супроводжуватися передаванням частини керівних повноважень по вертикалі управління, розширенням самостійності у вирішенні проблем соціально-економічного розвитку території місцевими органами влади.

У результаті даного процесу формується система органів управління потоками бюджетних ресурсів, до компетенції яких належить право вирішення питань про розміри, напрями, терміни, механізми використання цих ресурсів. Взаємозв'язок органів влади і управління виявляється в необхідності фінансування єдиних суспільних потреб, у кількісному і якісному розмежуванні бюджетних ресурсів між адміністративно-територіальними одиницями і по вертикалі державного управління. У процесі перерозподілу фінансових ресурсів бюджетною системою виділяються такі основні типи відносин між бюджетами різних рівнів (рисунок 1):

1) розподіл витрат відповідно до розподілу повноважень між виконавчою державною владою та органами місцевого самоврядування;

2) забезпечення місцевих бюджетів дохідними джерелами для виконання власних і делегованих державою фінансових зобов'язань;

3) перерозподіл через Державний бюджет фінансових ресурсів від «багатих» у фінансовому розумінні регіонів «бідним»;

4) формування умов для збільшення зацікавленості органів місцевого самоврядування в мобілізації доходів;

5) використання у процесі виконання бюджету різних форм і методів взаємодії між Державним і місцевим бюджетами.

Рисунок 1 Сфера дії міжбюджетних відносин в Україні

Саме ця взаємозалежність, що виникає між бюджетами різного рівня, а також органами влади одного рівня з приводу перерозподілу і використання фінансових ресурсів, відображає сферу дії міжбюджетних відносин. Оскільки міжбюджетні відносини відображають визначену взаємозалежність ланок бюджетної системи держави, можна сформулювати таке їх визначення: «Міжбюджетні відносини в Україні -- це спеціалізована форма взаємозв'язків і взаємозалежностей між місцевими бюджетами і Державним бюджетом України, а також між окремими рівнями системи місцевих бюджетів». У свою чергу, об'єктом міжбюджетних відносин виступають фінансові ресурси, що розподіляються між бюджетами різних рівнів для усунення диспропорцій в економічному розвитку регіонів. Таким чином, міжбюджетні відносини об'єктивно зумовлені тим, що, як і будь-які фінансові відносини, виникають через суспільну потребу в перерозподілі бюджетних ресурсів на користь бюджетів, що в меншій мірі забезпечені чи мають у цей час більшу потребу в коштах.

Цілісне функціонування бюджетної системи забезпечується взаємодією всіх її ланок. При цьому однією з ознак бюджетної системи як виду соціальних систем є існування в ній різних за рівнем, часто не погоджених між собою цілей. Причиною цього є відмінності між метою формування та використання ресурсів різних бюджетів і потребами розвитку окремих територіальних громад і країни в цілому. Функцію узгодження й упорядкування наявних потреб і фінансових можливостей усіх бюджетів і, відповідно, повернення бюджетної системи до стану відносної рівноваги виконує регулювання. Стан рівноваги бюджетної системи досягається за умови рівномірного і пропорційного забезпечення ресурсами і відповідного здійснення витрат кожною її ланкою.

В Україні традиційно використовують такі інструменти бюджетного регулювання:

власні доходи;

відсоткові відрахування від загальнодержавних податків і доходів (регулюючі і закріплені доходи);

бюджетні трансферти (бюджетні дотації, субсидії і субвенції, вилучення коштів до Державного бюджету України, міжбюджетні взаєморозрахунки);

бюджетні позички.

Власні доходи -- це доходи (податкові і неподаткові надходження), що формуються і використовуються місцевими органами влади на підвідомчій їй території. Перелік власних доходів в Україні законодавчо не визначений (крім деяких місцевих податків і зборів). Тому органи місцевого самоврядування повинні самостійно планувати власні доходи і постійно прагнути до збільшення їхньої частки в загальній сумі надходжень.

Відповідно до наведеної класифікації відсоткові відрахування передбачають надходження в місцеві бюджети частини загальнодержавних податків і доходів, що стягуються на даній території. Залежно від розміру надходжень до місцевого бюджету в процентному відношенні (повний чи частковий) загальнодержавні доходи (податки і збори) можна розділити на закріплені і регулюючі.

Закріплені доходи -- це доходи, що цілком у визначеній частині закріплюються за тим чи іншим бюджетом. Перелік закріплених доходів місцевих бюджетів України визначається законодавством.

Регульовані доходи -- це доходи, що на пайовій основі розподіляються між усіма ланками бюджетної системи України. Перелік регульованих доходів визначається законодавством України про бюджетну систему і про місцеві органи влади. Перелік регульованих доходів уточнюється в процесі прийняття щорічних законів про Державний бюджет України. З інструментом регульованих доходів тісно пов'язаний ще один інструмент міжбюджетних взаємовідносин -- нормативи відрахувань від регульованих доходів.

Бюджетні дотації -- це трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня місцевим бюджетам нижчого адміністративного рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і витрат. Дотація не може мати цільового призначення. Вона може вважатися одним з дохідних джерел місцевих бюджетів, що використовують її на цілі, визначені органами місцевого самоврядування.

Бюджетні субсидії -- це трансферні ресурси, що надаються з державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат. Обсяги бюджетних субсидій, що надаються тій чи іншій території у принципі мають бути зв'язані з обсягами її витрат на фінансування делегованих повноважень.

Під бюджетною субвенцією розуміють трансферні ресурси, що передаються з Державного бюджету місцевим бюджетам, чи з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільових витрат і які підлягають обов'язковому поверненню у випадку нецільового використання. Бюджетні субвенції необхідно спрямовувати в місцеві бюджети розвитку, тому що вони мають стати основною формою державної фінансової підтримки інвестиційної діяльності місцевих органів влади. Обсяги надання бюджетних субвенцій мають визначатися для кожної територіальної одиниці з урахуванням цілей державної регіональної фінансової політики, зближення і вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонів України.

Законодавством України передбачені такі типи бюджетних трансфертів бюджетам місцевого самоврядування:

1. Трансферти з Державного бюджету України:

а) бюджетна дотація для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення;

б) бюджетна субвенція на фінансування спеціальних соціальних послуг, які держава надає населенню;

в) бюджетна субвенція на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, установлених державою;

г) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів;

ґ) бюджетна субвенція на виконання містом Києвом функцій столиці України;

д) цільова бюджетна субвенція для районів, визначених як зона надзвичайної екологічної ситуації відповідно до законів України;

е) бюджетна субвенція на виконання містом Севастополем функцій головної військово-морської бази України та компенсації втрат, пов'язаних з розміщення військової бази іноземної держави;

є) інші бюджетні субвенції.

2. Трансферти між бюджетами місцевого самоврядування:

а) бюджетні субвенції на утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування;

б) бюджетна субвенція на виконання функцій, передбачених повноваженнями територіальних громад міст, селищ та сіл;

в) цільова бюджетна субвенція на виконання інвестиційних проектів;

г) інші бюджетні субвенції.

3. Бюджетні дотації для фінансування делегованих державних повноважень бюджету Автономної Республіки Крим, обласним, районним бюджетам та бюджетам міст обласного значення.

Бюджетна субвенція на фінансування спеціальних державних соціальних послуг населенню надається бюджетам самоврядування для фінансування спеціальних соціальних послуг, якими користується певна група населення України, і допомоги, розмір якої визначений законодавством. Розрахунок бюджетної субвенції проводиться прямим обчисленням потреби у видатках на підставі встановленої кількості споживачів відповідних соціально-культурних програм чи послуг та їх вартості. Для надання бюджетної субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів самоврядування на виконання власних повноважень унаслідок надання пільг, встановлених державою в Державному бюджеті України, окремою статтею передбачається формування відповідних коштів.

Цільові бюджетні субвенції для районів, визначених як зона надзвичайної екологічної ситуації, надаються для подолання наслідків стихійних лих, техногенних катастроф, воєнних дій тощо, збитки від яких та вартість необхідних першочергових заходів з подолання яких перевищують 1% від обсягу видатків державного бюджету на відповідний бюджетний період.

Цільові бюджетні субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються до бюджетів самоврядування, мають цільове спрямування, визначене умовами їх надання.

Бюджетні субвенції на виконання спеціальних функцій міст Києва і Севастополя спрямовуються виключно на виконання цих функцій. Розмір бюджетної субвенції визначається Верховною Радою України при затвердженні закону про Державний бюджет України на відповідний бюджетний період і не може бути більшим за 30% доходної частини бюджету власних повноважень. У видатковій частині бюджету власних повноважень міст Києва і Севастополя вказуються програми, спрямовані на здійснення ними спеціальних функцій, визначених відповідними законами.

Бюджетна субвенція на утримання об'єктів спільного користування чи на ліквідацію негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування надається з одного бюджету самоврядування до іншого з метою компенсації фактичних видатків з відповідного бюджету на утримання об'єктів спільного користування. Умови утримання об'єктів спільного користування чи ліквідації негативних наслідків діяльності об'єктів спільного користування та надання бюджетної субвенції визначаються договором між надавачем та отримувачем.

Бюджетні субвенції на виконання функцій щодо власних повноважень територіальних громад міст, селищ та сіл надаються з метою виконання функцій із власних повноважень міст, селищ, сіл. Умови та порядок надання бюджетної субвенції визначаються відповідною угодою сторін.

Цільові бюджетні субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються з одного бюджету самоврядування до іншого на підставі договору між надавачем та отримувачем. Право власності на споруджений об'єкт установлюється пропорційно до пайової участі сторін, якщо інше не передбачене договором. Порядок надання цільових бюджетних субвенцій на виконання інвестиційних проектів установлюється договором між надавачем та отримувачем.

Внески до державного бюджету України -- це кошти, що передаються адміністративно-територіальними одиницями в Державний бюджет в обсягах, визначених законом про Державний бюджет України на поточний рік. Як інструмент міжбюджетних взаємовідносин використовуються з 1994 року. В Україні відсутня правова база, яка б регламентувала порядок застосування цього інструменту міжбюджетних відносин. З 1998 року почав використовуватися такий інструмент, як офіційні трансферти, тобто кошти, що передаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам, і кошти, що передаються Державному бюджету з бюджетів областей і міст Києва та Севастополя.

Як інструмент організації міжбюджетних відносин в Україні використовуються і міжбюджетні взаєморозрахунки для перерозподілу фінансових ресурсів між рівнями бюджетної системи в процесі виконання Державного і місцевого бюджетів.

Бюджетні позички надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам для покриття тимчасових касових розривів у процесі виконання бюджету, вони підлягають поверненню протягом поточного бюджетного року. З місцевих бюджетів вищого територіального рівня можуть надаватися відповідні бюджетні позички органам влади територій нижчого рівня.

Для обласних і районних бюджетів Конституцією України передбачено такі інструменти міжбюджетних взаємовідносин, як кошти державного бюджету на формування обласних і районних бюджетів і кошти місцевих бюджетів, що залучаються до обласних і районних бюджетів на договірних засадах. У статті 143 Конституції України передбачений і такий інструмент як кошти обласних і районних бюджетів для розподілу між територіальними громадами.

Як бюджетні дотації, так і субвенції мають надаватися на єдиних для всіх суб'єктів міжбюджетних відносин засадах з використанням простої і зрозумілої методики. Це дасть змогу усунути таку суттєву ваду, як непрозорість системи бюджетного регулювання в цілому і порядку надання фінансової допомоги місцевим бюджетам зокрема. Нині на процес визначення конкретних розмірів бюджетних дотацій впливають не об'єктивні, а більшою мірою суб'єктивні чинники. Відсутність єдиних критеріїв, на підставі яких здійснюється визначення розмірів бюджетних дотацій і субвенцій, ставить їх у нерівні умови, посилює фінансову залежність місцевих органів самоврядування від рішень центру.

Остаточне збалансування бюджетів відбувається наприкінці бюджетного року за допомогою взаєморозрахунків по вертикалі між Державним і місцевим бюджетами. При цьому обсяги охоплених регулюванням заходів залежать від механізмів використання тих чи інших регулюючих методів, насамперед бюджетних трансфертів. Тому оптимальним варіантом регулювання міжбюджетних відносин видається закріплення в процесі бюджетного планування порядку рівномірного, пропорційного надходження бюджетних трансфертів протягом усього бюджетного року і відсутність небажаних коректив. Таким чином, регулювання міжбюджетних відносин як елемент бюджетного процесу застосовується на всіх його етапах, крім останнього (складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету), відрізняючи визначеними особливостями застосування тих чи інших методів. Відзначимо, що заходи щодо регламентації й упорядкування перерозподілу ресурсів між ланками бюджетної системи є необхідною складовою механізму вирішення завдань кожної стадії бюджетного процесу і забезпечують можливість переходу від одного етапу до іншого. Так, розрахунок і прийняття плану регулювання бюджетів є необхідною умовою завершення бюджетного планування, що дає змогу, у свою чергу, перейти до виконання Державного і місцевого бюджетів. Проведення балансуючого взаєморозрахунку між Державним і місцевим бюджетами після завершення бюджетного року дає підставу до фактичного переходу від етапу виконання бюджетів до етапу складання, розгляду і затвердження звіту про виконання.

У зв'язку з вищевикладеним стає зрозумілим взаємозв'язок окремих методів регулювання міжбюджетних відносин, істотний вплив специфіки застосування одного з них на масштаби використання іншого. Так, уніфікація нормативів відрахувань до місцевих бюджетів від загальнодержавних податків, за умови збереження значних розходжень між окремими територіями в розмірах їхніх надходжень, не вирішує проблеми абсолютного збалансування бюджетів нижчого рівня. Вона лише посилює їхню диференціацію рівня витрат бюджетних ресурсів на одного жителя адміністративно-територіальної одиниці. Тому для досягнення цілей регулювання міжбюджетних відносин застосовуються інші методи -- дотації, субвенції і т. і. Таким чином, провідною формою організації міжбюджетних відносин залишається розмежування джерел доходів між ланками бюджетної системи відповідно до розподілу владних повноважень.

Першим кроком на шляху до створення чіткої та зрозумілої системи надання бюджетних трансфертів є перехід до визначення обсягів видатків місцевих бюджетів за основними напрямами делегованих повноважень на основі узагальнених нормативів бюджетної забезпеченості в розрахунку на душу населення. Це стосується таких видатків, як охорона здоров'я, освіта (на одного учня), соціальний захист, компенсації органам самоврядування за виконання делегованих повноважень, культура, фізична культура і спорт.

В основу розрахунку нормативів бюджетної забезпеченості мають бути покладені такі соціальні показники, як забезпеченість регіону населення кадрами відповідних професій (лікарі, педагоги, соціальні працівники тощо), норми забезпечення продуктами харчування, товарами широкого вжитку, послугами та ін.

Нормативи бюджетної забезпеченості мають розраховуватись окремо по кожній з бюджетних галузей (видів суспільних послуг), що сприятиме обґрунтованому розподілу ресурсів у галузевому розрізі.

Аби здійснювати фінансове вирівнювання та максимально враховувати вплив об'єктивних чинників на рівень бюджетної забезпеченості необхідно провести групування територій країни з урахуванням економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних утворень, природнокліматичних умов і демографічних особливостей тощо. Наступним кроком до використання формульного підходу у фінансовому вирівнюванні стане розроблення групових нормативів бюджетної забезпеченості, які мають бути стабільними та тривалими.

Серйозніший недолік діючого механізму бюджетного регулювання полягає в тому, що застосовуються не взаємозалежні, а різноманітні до того ж не регламентовані відповідними нормами, форми перерозподілу бюджетних коштів. Тому сфера дії кожного з інструментів бюджетного регулювання, їхнє об'єднання, конкретні розміри фінансових ресурсів, що перерозподіляються, щораз визначаються по-різному, індивідуально. У результаті вплив цих методів призводить до адміністрування і суб'єктивізму при прийнятті конкретних рішень.

Отже, необхідно виробити єдині критерії організації всіх видів фінансової допомоги, максимально реалізувати потенціал їхнього цілеспрямованого впливу на економіку регіону. Фінансову допомогу регіонам потрібно надавати так, щоб спонукувати органи місцевого самоврядування розширювати власну дохідну базу, розвивати інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів.

3. Компетенція місцевих органів влади в галузі фінансів

В галузі фінансів місцева державна адміністрація:

1) складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання;

2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб;

3) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;

4) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством;

5) у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв'язку, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, в тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів;

6) здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності;

7) регулює ціни та тарифи за виконання робіт та надання житлово-комунальних послуг підприємствами, а також визначає і встановлює норми їх споживання, здійснює контроль за їх додержанням.

4. Задачі

Задача 1

Визначити обсяг доходів місцевого бюджету за звітний період при наступних надходженнях у казначейство:

- податок з доходів фізичних осіб - 43860 тис. грн.;

- податок з доходів від підприємницької діяльності - 480 тис. грн.;

- доходи від суб'єктів підприємницької діяльності, що працюють на фіксованому податку - 1440 тис. грн.;

- податок на прибуток підприємств комунальної форми власності - 440 тис. грн.;

- плата за землю - 5030 тис. грн.;

- єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва - 2800 тис. грн.;

- податок на промисел - 54 тис. грн.;

- плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності - 152 тис. грн.;

- плата за торговельний патент - 1210 тис. грн.;

- надходження від місцевих податків і зборів - 2970 тис. грн.;

- плата за оренду державних комплексів - 56 тис. грн.;

- державний збір - 510 тис. грн.;

- адміністративні штрафи й інші санкції - 110 тис. грн.;

- інші надходження - 618 тис. грн.

Згідно чинного законодавства України у місцевому бюджеті залишається частка доходів від обов'язкових загальнодержавних податків, так, 75 % від загального обсягу податку з доходів фізичних осіб, 75 % від плати за землю, 23 % від єдиного податку.

Рішення задачі №1

Визначимо обсяг доходів місцевого бюджету:

43860*0,75 + 480 + 1440 + 440 + 5030*0,75 + 2800*0,23 + 54 + 152 + 1210 + +2970 + 56 + 510 + 110 + 618 = 45351,5 тис. грн.

Задача 2

Доходи місцевого бюджету, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 41400 тис. грн. Витрати, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 35000 тис. грн. Доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 8950 тис. грн. Субвенції складають 12150 тис. грн. Визначити розподіл міжбюджетних трансфертів і загальний обсяг бюджету до розподілу.

Рішення задачі №2

1 Для розподілу мiжбюджетних трансфертів розрахуємо перевищення прибутків, що враховуються при визначенні мiжбюджетних трансфертів, над витратами:

41400 - 35000 = 6400 тис. Грн

2 Визначаємо загальний обсяг бюджету розподілові:

41400 + 8950 +12150 - 6400 = 56100 тис. грн.

Задача 3

Визначити обсяг міжбюджетних трансфертів - дотації вирівнювання й обсяг бюджету до розподілу, якщо доходи місцевого бюджету, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 44300тис. грн., витрати, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 45200 тис. грн., доходи, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, складають 8550 тис. грн., субсидії складають 8500 тис. грн., дотації складають 4650 тис. грн.

Субсидія - кошти, які надаються з державного бюджету місцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетів нижчого рівня на фінансування цільових видатків. Дотації - це кошти, що передаються з державного бюджету місцевим бюджетам, або з місцевих бюджетів вищого рівня до бюджетів нижчого рівня безповоротно для збалансування їхніх доходів і видатків.

Загальний обсяг бюджету до розподілу складається з доходів місцевого бюджету, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, з доходів, що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, субсидії, дотації, та суми перевищення витрат над доходами:

Рішення задачі №3

1 Для визначення обсягу мiжбюджетних трансфертів-дотацій вирівнювання визначимо перевищення витрат над прибутками:

45200 - 44300 = 900 тис. грн.

2 Визначимо загальний обсяг бюджету розподілу

44300 + 8550 + 8500 +4650 + 900 = 66900 тис.грн.

Задача 4

За результатами роботи місцевого бюджету визначити:

- питому вага доходів бюджету по кожному джерелу в загальному обсязі доходу;

- відсоток виконання планових показників у розрізі джерел доходу;

- динамікові росту обсягів бюджету аналізованого періоду в порівнянні з минулим роком.

Вихідні дані для рішення задачі приведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Вихідні дані для рішення задачі, тис. грн

Джерела доходів бюджету	Факт 2008р	%	Факт 2009р	%	План 2009р	%	Відхилення
							Факт 2009 від плану 2009	Факт 2009 від факту 2008
							±	%	±	%
Податкові надходження, у тому числі:	53807	95,39	54291	95,50	51841	95,47	2450	4,5	484	0,9
- податок з доходів фізичних осіб	40440	71,69	41500	73,00	39000	71,82	2500	6,0	1060	2,6
- податок на прибуток підприємств	6460	11,45	6420	11,29	6120	11,27	300	4,7	-40	-0,6
- плата за землю	360	0,64	350	0,62	380	0,70	-30	-8,6	-10	-2,9
- податок на промисел	57	0,10	58	0,10	56	0,10	2	3,4	1	1,7
- плата за державну реєстрацію СПД	165	0,29	163	0,29	165	0,30	-2	-1,2	-2	-1,2
- плата за торговельний патент	390	0,69	400	0,70	280	0,52	120	30,0	10	2,5
- місцеві податки і збори	3625	6,43	3160	5,56	3020	5,56	140	4,4	-465	-14,7
- єдиний податок від СПД	2310	4,10	2240	3,94	2820	5,19	-580	-25,9	-70	-3,1
Неподаткові надходження, у тому числі:	2602	4,61	2560	4,50	2460	4,53	100	3,9	-42	-1,6
- плата за оренду майнових комплексів	81	0,14	79	0,14	77	0,14	2	2,5	-2	-2,5
- державний збір	415	0,74	433	0,76	415	0,76	18	4,2	18	4,2
- адміністративні штрафи	56	0,10	78	0,14	54	0,10	24	30,8	22	28,2
- інші доходи	2050	3,63	1970	3,47	1914	3,52	56	2,8	-80	-4,1
Разом доходів	56409	100,0	56851	100,0	54301	100,0	2550	4,5	442	0,8

Висновок: з таблиці виходить, що основним джерелом доходу бюджету є податок з доходів фізичних осіб - 40440 тис. грн. (71,69%). При цьому фактичний об'єм доходу від цього податку в 2009 р. перевищує плановий показник на 2050 тис. грн.(6%) і фактичний об'єм 2008 р. на 1060 тис. грн. (2,6%). У звітному році платня за землю склала 350 тис. грн. (0,62%), що на 30 тис.грн.(8,6%) менше запланованого. В порівнянні з попереднім 2008 р. платня за землю зменшилася на 10 тис.грн. (2,9%). Платня за торговий патент в 2009р. склала 400 тис. грн. (0,7%), що на 120 тис. грн. (30%) більше планової і 10 тис. грн. (2,5%) більше фактичної в 2008 р. Доходи від місцевих податків і зборів склали 3160 тис. грн. (5,56%), що на 140 тис. грн. (4,4%) більше запланованого та на 465 тис. грн. (14,7%) менше фактичного в 2008р. Дохід від єдиного податку за 2009р. - 2240 тис. грн. (3,94%), що нижче запланованого на 580 тис. грн. (25,9%) і нижче фактичного 2008р. на 70 тис. грн. (3,1%).

У сумі податкові надходження за 2009р. склали 54291 тис. грн. (95,5%), що вище запланованих на 2450 тис. грн. (4,5%) і фактичних в 2008р. на 484 тис. грн. (0,9%).

Неподаткові надходження за поточний рік склали 2560 тис. грн. (4,5%), що вище запланованих на 100 тис. грн. (3,9%) і нижче за факт 2008р на 42 тис. грн. (1,6%).

У цілому доходи місцевого бюджету за 2009р. склали 56851 тис. грн., що перевищує плановий показник на 2550 тис. грн. і фактичний 2008р на 442 тис. грн.

Задача 5

Визначити надходження в місцевий бюджет від доходів фізичних осіб, якщо фонд заробітної плати по місту 398300 тис. грн., відрахування з заробітної плати в Пенсійний фонд і фонди загальнообов'язкового соціального страхування 15100 тис. грн. Утрати податку з доходів фізичних осіб від надання додаткових соціальних пільг 3850 тис. грн. Ставка податку з доходів фізичних осіб 15 %. До місцевого бюджету надійшло 1430 тис.грн. від податку з доходів від підприємницької діяльності та 2030 тис.грн. від суб'єктів підприємницької діяльності, працюючих по фіксованому податку.

До закріплених доходів місцевих бюджетів згідно чинного законодавства України відноситься податок з доходів фізичних осіб, податок з доходів від підприємницької діяльності, та податок з доходів від суб'єктів підприємницької діяльності, працюючих по фіксованому податку. Для бюджетів міст республіканського і обласного значення від податків з доходів фізичних осіб, які суб'єкти підприємницької діяльності сплачують до бюджету, 75 % залишається у місцевому бюджеті.

Рішення задачі №5

1 Визначимо податок із доходів фізичних осіб:

(398300-15100-3850)*0,15= 56902,5 тис. грн.

2 У місцевий бюджет від податка із доходів фізичних осіб надійде:

56902,5*0,75 = 42677 тис.грн.

Задача 6

Визначити поточні витрати місцевого бюджету на охорону здоров'я, на освіту, витрати на органи місцевого самоврядування міста, якщо чисельність населення міста на 1 січня 2009 року становить 49448 чоловік, чисельність учнів загальноосвітніх шкіл 13336 чоловік, чисельність учнів вечірніх загальноосвітніх шкіл 448 чоловік, чисельність дітей у дошкільних установах 3588 чоловік, апарат керування 458 чоловік. Тимчасовий коефіцієнт розподілу асигнувань на охорону здоров'я між бюджетами адміністративно-територіальних одиниць у розрахунку на один жителя, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 5.09.1996 р. № 1070 - 1,212 тис.грн. Фінансовий норматив бюджетного забезпечення на рік на один учня 0,67268 тис. грн., а на одну дитину дошкільного віку 0,98328 тис. грн. Фінансовий норматив бюджетного забезпечення на одну штатну одиницю апарата керування на рік 14,761 тис. грн.

Рішення задачі №5

49448*1,212 + (13336+448)*0,67268 + 3588*0,98328 + 458*14,761 =

=79491,74 тис.грн.

Задача 7

За результатами роботи місцевого бюджету визначити:

- питому вага витрат місцевого бюджету по кожному джерелу в загальному обсязі витрат;

- відсоток виконання планових показників у розрізі джерел витрат;

- динамікові росту обсягів бюджету аналізованого періоду в порівнянні з минулим роком.

Вихідні дані для рішення задачі приведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Вихідні дані для рішення задачі, тис. грн

Джерела витрат бюджету	Факт 2008р	%	Факт 2009р	%	План 2009р	%	Відхилення
							Факт 2009 від плану 2009	Факт 2009 від плану 2009
							±	±	±	±
Соціальний захист населення	360	16,9	352	16,5	331	16,0	21,0	6,0	-8,0	-2,3
Соціальна культурна сфера (всього) у тому числі:	965	45,2	968	45,3	950	45,8	18,0	1,9	3,0	0,3
- освіта	213	10,0	220	10,3	217	10,5	3,0	1,4	7,0	3,2
- охорона здоров'я	220	10,3	222	10,4	216	10,4	6,0	2,7	2,0	0,9
- фізична культура і спорт	173	8,1	160	7,5	157	7,6	3,0	1,9	-13,0	-8,1
- інформація	160	7,5	154	7,2	159	7,7	-5,0	-3,2	-6,0	-3,9
- органи місцевого самоврядування	199	9,3	212	9,9	201	9,7	11,0	5,2	13,0	6,1
Житлово-комунальне господарство	197	9,2	198	9,3	189	9,1	9,0	4,5	1,0	0,5
Народне господарство	263	12,3	249	11,7	247	11,9	2,0	0,8	-14,0	-5,6
Правоохоронні органи	168	7,9	177	8,3	172	8,3	5,0	2,8	9,0	5,1
Інші видатки	180	8,4	193	9,0	185	8,9	8,0	4,1	13,0	6,7
Разом витрати	2133	100	2137	100	2074	100	63,0	2,9	4,0	0,2

Найбільшим джерелом витрат бюджету у 2009р є соціальна культурна сфера - 968 тис.грн (45,3%), що на 18,0 тис.грн (1,9%) більше аніж плановий показник і на 3,0 тис.грн. (0,3%) аніж фактичний у 2008р. Найменшим джерелом витрат бюджету у 2009р є правоохоронні органи - 177 тис.грн. (8,3%), що на 5,0 тис.грн (2,8%) більше аніж плановий показник і на 9,0 тис.грн. (5,1%) аніж фактичний у 2008р.

Загалом витрати бюджету у 2009р склали 2137 тис.грн., що в порівнянні з плановим показником більше на 63,0 тис.грн. (2,9%), і в порівнянні з 2008р більше на 4,0 тис.грн (0,2%).

Перелік посилань

1. Бечко П.К., Волинський О.В. Місцеві фінанси: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. К: Центр учбової літератури, 2007. 192 с.

2. Владимиров К.М., Чуйко Н.Г., Рогальський О.Ф. Місцеві фінанси: навч. посібник для студ. вищих навч. закладів за спец. «Фінанси». Херсон: Олді-плюс, 2006. 352 с.

3. Кириленко О.П., Малиняк Б.С. Теоретичні основи формування видаткової частини місцевих бюджетів // Наука й економіка. 2006. № 1. С. 6-16.

4. Кириленко О.П. та ін. Місцеві фінанси: підручник для вищих навч. закладів. К.: Т-во “Знання”, 2006. 677 с.

5. Кравченко В.І. Фінанси місцевих органів влади України. К.: Т-во “Знання”, КОО, 2001. 145 с.

6. Кравченко В.І. Місцеві фінанси України: Навч.посіб. К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. 487 с.

7. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. / М.А.Гапонюк, В.П.Яцюта, А.Є Буряченко та ін.. К.: КНЕУ, 2002. 184 с.

8. Місцеві фінанси: Підручник / За ред. О.П.Кириленко. К.: Знання, 2006. 677 с.

9. Петленко Ю.В., Рожко О.Д. Місцеві фінанси: Опорний конспект лекцій. К.: Кондор, 2003. 282 с.

10. Рева Т.М., Ковальчук К.Ф., Кучкова Н.В. Місцеві фінанси: навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. К: Центр учбової літератури, 2007. 208 с.

11. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 560 с.

Размещено на Allbest.ru

...