Размещено на http://www.allbest.ru/

99

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра банківської справи

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни "Гроші та кредит"

ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ ДЕМОНЕТИЗАЦІЇ ЗОЛОТА.

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ УКРАЇНИ

ОДЕСА 2014



Причини демонетизації золота

Еволюція металевих грошей досягла свого апогею в період капіталізму вільної конкуренції. Золоті гроші настільки добре відповідали вимогам ринку, що навіть найкритичніші дослідники того часу без будь-яких сумнівів ототожнювали гроші з цим металом. Зокрема, К. Маркс неодноразово підкреслював, що гроші за своєю природою - це золото і срібло. Таке твердження було справедливим лише для того часу. Як не міг завершитися розвиток суспільних відносин епохою капіталізму вільної конкуренції, так не міг закінчитися і розвиток грошей закріпленням їх за золотом. Ті ж самі еволюційні процеси в суспільному житті зумовили неспроможність золота назавжди закріпитися в ролі грошей та підготували передумови для переходу до якісно нового типу грошей - неповноцінних.

Ускладнення і розширення товарного виробництва та ринкових відносин, що охопили всі сфери людського суспільства, з одного боку, та поява могутніх неринкових (державно-монополістичних) факторів впливу на економіку, з іншого, поставили перед грошовим товаром в епоху золотого монометалізму ще складніші вимоги.

По-перше, швидко посилювалися вимоги щодо зростання обсягів відтворення грошового товару відповідно до інтенсивно зростаючих масштабів суспільного виробництва й обігу. Реакцією на цю вимогу було широке запровадження в обіг розмінних на золото паперових банківських білетів, оскільки виготовлення золотих грошей було вкрай обмежене малими запасами золота.

По-друге, зростали вимоги щодо скорочення витрат на виготовлення грошей для мінімізації суспільних витрат обігу, які постійно зростали в міру розширення масштабів виробництва та обігу і спричиненого цим збільшення маси грошей. Навіть при заміні в обігу золотих монет паперовими банкнотами, але при збереженні розміну їх на золото, держави повинні були нагромаджувати великі маси золота, відволікаючи для цього значні обсяги суспільної праці.

По-третє, сама вартість грошей у нових умовах, що вимагали активного втручання держави в економічне життя суспільства, повинна була стати більш гнучкою, більш податливою до державних регулятивних заходів.

Зазначені вимоги не міг задовольнити жодний товар - продукт людської праці, навіть найблагородніший з металів - золото. Будучи відносно м'яким і маючи високу питому вартість, золото відчутно зношувалося в процесі обігу, що призводило до великих втрат уречевленої суспільної праці. Через незначне поширення золота у природі видобуток його не міг встигати за зростанням місткості ринку і потреб його в грошовій масі. Вартість золота найменше піддається будь-яким змінам, оскільки на неї впливають не тільки фактори, що визначають поточне виробництво, а й вартість віками нагромаджених золотих запасів. Сама матеріальна форма золота, фізичні властивості якого зробили його найбільш придатним виконувати роль грошей у попередні віки, в умовах XX ст. виявилася нездоланною перепоною для виконання ним цієї ролі. Відбувся процес демонетизації золота: спочатку з обігу були вилучені золоті монети, замість них сферу обігу стали обслуговувати неповноцінні гроші, а згодом повністю було зупинено обмін неповноцінних грошей на золото в будь-якій формі.

Таким чином, причинами демонетизації золота були:

· розширення товарно-грошових відносин, яке відбувається у зростанні обсягів суспільного виробництва;

· обмеження запасів золота у природі;

· зростання вимог до скорочення витрат на виготовлення грошей;

· необхідність державного втручання в процеси регулювання грошового обігу.

Наслідки демонетизації золота. Еволюційні процеси в економіці, які спричинили демонетизацію золота, підготували підґрунтя для запровадження нематеріальних носіїв грошової суті - так званих кредитних грошей. Як зазначалося вище, саме золото виконувало грошову роль не стільки у своїй реальній вартості, скільки в номінальній. Поступово воно набуло особливої споживної вартості як загального еквівалента, що заслонила собою його природну споживну вартість. Відтак світова практика використання золотих грошей підготувала суспільство до сприйняття нематеріальних грошей, не пов'язаних із золотом, як більш ефективної грошової форми. На цій підставі економічна думка остаточно дійшла висновку, що гроші не адекватні золоту, що вони - щось інше, складніше явище суспільного характеру, який не може бути виражений навіть благородними металами .

Визнання еволюційної концепції походження грошей не знімає зовсім питання про роль раціонального чинника в творенні грошей, насамперед держави. Завдяки своїй суспільній природі і надзвичайно важливій економічній та соціальній ролі гроші і держава існують у тісному взаємозв'язку і взаємовпливі. Тому немає підстав взагалі заперечувати роль держави в еволюції грошей. Але ця роль не консти-туююча, а трансформуюча. Іншими словами, не держава створює гроші як економічне явище, хоча вона може визначати та змінювати зовнішні атрибути грошей, впливати на форму та якісні властивості грошей з метою кращого пристосування їх до ефективного виконання суспільної ролі.

Наприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завдяки державі стала можливою заміна золотих грошей неповноцінними кредитними грошима, держава визначає номінал, форму, порядок емісії грошових знаків тощо. Але всі ці дії держави щодо грошей не зачіпають їх сутності, не визначають і не заперечують її, тобто мають чітко визначені межі. Якщо ж держава у своїх трансформуючих діях виходить за ці межі, наприклад емітує такі гроші, які втрачають довіру до себе з боку суспільства, а отже -- перестають бути грошима по суті, то сама економічна дійсність починає «шукати» чи створювати більш надійні гроші, зокрема вдається до послуг іноземної валюти чи кредитних зобов'язань (векселів) надійних комерційних структур. За таких умов держава змушена буде обмежити свій вплив на гроші вказаними межами, замінити «неякісні» гроші якісними, провівши грошову реформу, і надалі рахуватиметься з об'єктивною природою грошей у своїх трансформуючих діях.

Характерно, що роль держави у формуванні грошей поступово посилювалася в міру розвитку самих грошей, підвищення їх ролі і посилення вимог до них з боку ринку. На перших порах, коли сам ринок стихійно висував на роль грошей один з найбільш ходових товарів, зовнішнє втручання в цей процес було мінімальним.

Із закріпленням ролі грошей за дорогоцінними металами втручання держави у створення грошей помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов'язання надавати грошам точно визначену форму (монета), запровадила контроль за виробництвом грошей (карбування монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет тощо.

Ще більшою стала роль держави у функціонуванні грошей після демонетизації золота. Вона визначає не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи насамперед масу грошей в обороті. Завдяки зусиллям держави, передусім її центрального банку, звичайні клаптики паперу чи прості записи в бухгалтерських книгах банків набули здатності виконувати функції і роль грошей.

Проте це не означає, що держава стала творцем неповноцінних грошей, що її роль у цьому процесі визначальна, а самі сучасні гроші -- виключно продукт, створений державою. Гроші і сьогодні є продуктом ринку. По-перше, якраз ринок спричиняє об'єктивну потребу в грошах, з чим держава не може не рахуватися. По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна створити такого носія, який здатний найповніше задовольняти ці вимоги. По-третє, кількість грошей в обороті визначається певними об'єктивними закономірностями, які держава мусить враховувати у своїх регулятивних діях щодо грошей. Тому і сьогодні гроші не декретуються державою, а породжуються самою ринковою економікою.

демонетизація золото грошовий інфляційний

Основні ринки, що взаємозв'язуються грошовим оборотом

Грошовим обігом взаємопов'язуються ті основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб'єктами:

-- ринок продуктів, де реалізується створений фірмами національний продукт;

-- ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал і природні ресурси);

-- фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

-- світовий ринок, через який здійснюється зв'язок внутрішньої економічної системи із "зовнішнім" світом.

Грошовий потік -- сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (або його частину) процесу розширеного відтворення.

Виділяють такі окремі грошові потоки:

-- сукупність витрат фірм на придбання необхідних виробничих ресурсів (робоча сила, земля, споруди тощо);

-- оплата урядовими органами праці державних службовців;

-- трансфертні платежі -- всі виплати, які здійснює держава домашнім господарствам;

-- доходи домашніх господарств від реалізації їхніх ресурсів (зарплата, проценти, дивіденди і под.), що становлять національний дохід.

Національний дохід поділяється на три частини, кожна з яких породжує окремий грошовий потік. Значна його частина витрачається домашніми господарствами на споживання, у зв'язку з чим оплачуються купівля продуктів на внутрішньому ринку продуктів і на світовому ринку). Певну частину доходу домашні господарства сплачують урядові у вигляді податків .Не витрачена на споживання та сплату податків частина доходу -- це заощадження домашніх господарств, які надходять на фінансовий ринок.

Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Інфляційний цикл: сутність та механізм формування

Інфляція як економічне явище характеризує якісний стан грошового обігу в умовах, коли перестає діяти механізм автоматичного забезпечення сталості грошей. Невипадково термін “ інфляція ” почав вживатися в 70-ті роки ХІХ ст. стосовно до грошового обігу в Північній Америці, переповненого паперовими знаками, які випускалися для ведення громадянської війни. З того часу він широко ввійшов у наукову літературу і практичний лексикон, особливо після краху золотого стандарту.

Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці відома вже кілька століть. Однак в економічній теорії досі не існує одного у погляду на суть цього надзвичайно складного економічного явища.

В економічній науці сформувалися дві основні концепції інфляції:

1) інфляція - знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою;

2) інфляція - загальне зростання цін на товари та послуги.

Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послугам та іноземним валютам, які зберігають стабільність своїй покупній спроможності.

Деякі вчені-економісти до цього переліку додають і золото, надаючи йому роль загального еквіваленту поряд із грошима.

Зріст цін може бути пов'язаний із перевищенням попиту над пропозицією товарів, однак така диспропорція між попитом і пропозицією в більшості випадків не є інфляцією.

Незалежно від стану грошової сфери, товарні ціни можуть змінюватись внаслідок зростання продуктивності праці, циклічних або сезонних коливань, структурних здвигів в системі відтворення, монополізації ринку державного регулювання економікою, введення нових ставок податків, девальвації і ревальвації грошової одиниці, змін кон'юнктури ринку, впливу зовнішньоекономічних зв'язків, стихійних лих і ще можна привести безліч прикладів. З переліченого видно, що не всякий ріст цін - інфляція, тому особливо важливо виділити саме дійсно інфляційний.

Так, ріст цін, що пов'язаний із циклічним коливанням кон'юнктури не можна вважати інфляційним. Ціни підвищуються у фазі бума і падають у фазі кризи, потім знову зростають у наступних фазах виходу із кризи.

Підвищення продуктивності праці за умои інших рівних умов призводить до зниження цін. Однак можливі випадки, коли підвищення продуктивності праці призводить до підвищення заробітної плати. В цьому випадку -- інфляція витрат підвищення зарплати в якійсь галузі дійсно супроводжується підвищенням загального рівня цін.

Стихійні лиха не можна вважати причиною інфляції. Наприклад, внаслідок стихійного лиха на якійсь території зруйновані будинки. Це призводить до підвищення попиту на будівельні матеріали, послуги будівельників, транспорт і т. д. Великий попит на послуги і промислову продукцію буде стимулом для виробників до збільшення обсягів виробництва і в міру насичення ринку ціни будуть знижуватися.

Механізм формування інфляції. Кожен тип інфляції має свої визначальні особливості формування. Докладно розглядається фактор, що грає велику роль в розвитку інфляції, такий як швидкість обігу грошей.

Історія показує, що кількість грошей - М зростає в міру зростання чистого продукту - NNP. Якщо порівнянні з довоєнним рівнем М зросла в п'ять разів, то й NNP збільшився навіть ще більше за те ж час. І це не тільки історія. Дані тенденції збереглися і в наступні чверть століття, навіть якщо ми не знаємо, що є причиною, а що наслідком, чи є зміни М причиною змін NNP або ж навпаки.

Чи є тут зв'язок? М - це величина, яку можна виміряти в будь-який момент часу, так само як і будь-яку іншу статтю балансу. NNP - рух грошей (доларів) протягом року - можна виміряти грунтуючись на звітах про доходи, які будуть ставитися до періоду між двома датами.

Щоб мати можливість охарактеризувати відносини настільки різняться між собою величин, введемо якесь поняття "Швидкості обертання грошей" на рік, позначеного літерою V.

Визначення швидкості обігу грошей. Швидкістю обігу грошей, або вірніше сказати, швидкістю обігу доходу, називається число оборотів грошової маси на рік, а кожен оборот обслуговує витрачання доходів. Коли сума грошей обертається повільно до такого ступеня, що темп витрачання грошового доходу низький, V буде мала. Коли в кожен момент виявляється, що люди тримають у себе грошей менше по відношенню до потоку NNP то й V буде високою.

Величина V змінюється в часі і залежить від змін фінансової системи, звичок, думок і видів на майбутні розподілу М між різними видами організацій і класів людей з різними доходами. Однак ці зміни не завжди бувають занадто несподіваними, довільними або зовсім непередбаченими. Для своєчасного економіста не буде великою проблемою встановити шляхом ретельного аналізу кривих інвестицій та заощаджень (С + I + G) залежність між кількістю грошей і іншими "балансовими" змінними, а з іншого боку - з різними величинами зайнятості: виробництва і доходу.

Для всіх випадків дійсна така формула, яка визначає швидкість обігу грошей:

V є NNP / M є p1g1 + p2g2 / M є Spg / M є PG / M

При цьому мається на увазі, що існує якась можливість вибору сукупного виміру доходу (NNP, GNP, NI і т.д.), швидкість обертання якого ми і визначаємо. Р в даному випадку означає середній рівень цін і змінюється разом з індексом цін. Q-реальний національний продукт, обчислюється не в поточних ден. одиницях (поточних доларах), визначається статистичним шляхом за допомогою перерахунку NNP за індексом цін.

Вже маючи поняття швидкості обігу грошей, можна перетворити його у формулу, щоб отримати ще одну рівнозначну формулу. Вона називається "кількісним рівнянням обміну".

MV є PG



З визначення V випливає, що ліва частина рівняння тотожна NNP, тобто відповідає річному рівнем національного доходу чи продукту. Виходячи з даного визначення P і Q, права частина формули являє NNP.

Корисність даної формули полягає в тому, що на її основі можна провести аналіз, що описує реальну економічну життя, передбачити зміни швидкості обігу грошей.

Процентна політика та її застосування в Україні

Процентна політика - це інструмент грошово-кредитної політики, адекватний ринковій економіці.

В Україні процентна політика Національного банку реалізується через установлення ним таких процентних ставок:

- облікова ставка;

- ставки, за якими НБУ надає кредити овернайт;

- ставка рефінансування;

- ставки, за якими НБУ проводить операції репо;

- ставки, за якими НБУ проводить депозитні операції.

Облікова ставка є базовою процентною ставкою на грошовому ринку України. Національний банк України визначає її рівень, ураховуючи цілу низку макроекономічних та монетарних показників, основними з яких є:

- фактичний та прогнозований рівень інфляції;

- темпи економічного зростання;

- фактичний та прогнозований обсяг грошової маси;

- динаміка ринкових процентних ставок;

- динаміка обмінного курсу національної валюти;

- інфляційні або девальваційні очікування.

Національний банк установлює рівень облікової ставки, дотримуючись таких принципів:

- облікова ставка має підтримуватися на позитивному рівні щодо рівня інфляції;

- облікова ставка -- це засіб, за допомогою якого Національний банк установлює для суб'єктів грошового ринку орієнтир щодо вартості залучення та розміщення грошових коштів;

- облікова ставка -- це активний засіб реалізації Національним банком грошово-кредитної політики. На підставі облікової ставки НБУ визначає рівень усіх інших процентних ставок, за якими він здійснює рефінансування комерційних банків;

- облікова ставка є найнижчою серед інших процентних ставок, за якими НБУ здійснює рефінансування банків.

Розмір облікової ставки розглядається Комітетом НБУ з монетарних питань і затверджується Правлінням Національного банку.

Процентні ставки, за якими надаються кредити «овернайт», Національний банк оголошує щоденно. За оголошеними ставками наступного робочого дня банки можуть отримати кредит «овернайт» для миттєвої підтримки їх ліквідності через постійно діючу лінію рефінансування. НБУ оголошує дві процентні ставки:

1) за кредитами «овернайт», що надаються під забезпечення державними цінними паперами. Вона має бути не нижчою від облікової ставки НБУ плюс один процентний пункт;

2) за бланковими кредитами «овернайт». Вона має бути не нижчою, ніж облікова ставка НБУ плюс два процентні пункти.

Ставку рефінансування Національний банк України встановлює у разі проведення тендерів на розміщення кредитів. Порядок визначення ставки рефінансування залежить від типу тендера, через який НБУ здійснює рефінансування банків: кількісний чи процентний. При проведенні кількісного тендера Національний банк наперед установлює (фіксує) процентну ставку, за якою банки можуть одержувати кредит. При проведенні процентного тендера НБУ визначає рівень процентної ставки виходячи з попиту на кредит з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку та цільових орієнтирів грошово-кредитної політики. Ставка рефінансування не може бути нижчою, ніж облікова ставка НБУ.

Процентні ставки, за якими Національний банк України проводить операції репо, визначаються залежно від порядку проведення операцій. За умови безпосередньої домовленості з комерційним банком про проведення операцій репо Національний банк, визначаючи процентну ставку, орієнтується на облікову ставку, процентні ставки за кредитами і депозитами на міжбанківському ринку, на дохідність за державними цінними паперами. За умови проведення операцій «прямого» репо з іноземною валютою процентний дохід визначається виходячи з процентної ставки, яку оголошує НБУ за кредитами овернайт під забезпечення державними цінними паперами. Якщо ж Національний банк проводить тендер заявок банків на участь в операціях репо, то процентну ставку він визначає, відбираючи для задоволення ті заявки, які є для цього найбільш прийнятними за обсягами операцій або за ціновими параметрами (при проведенні операцій «прямого» репо -- отримання більшого процентного доходу згідно з умовами, запропонованими в заявках, при проведенні операцій «зворотного» репо -- зменшення своїх процентних витрат).

Процентні ставки, за якими Національний банк проводить депозитні операції з банками, визначаються залежно від порядку залучення коштів.

У разі залучення коштів банків шляхом емісії депозитних сертифікатів НБУ при проведенні аукціонів з розміщення сертифікатів визначає процентну ставку (ставку відсікання) виходячи з попиту на сертифікати з боку комерційних банків, запропонованих ними ставок, стану грошового ринку та цільових орієнтирів грошово-кредитної політики. Заявки банків на придбання сертифікатів Національний банк задовольняє починаючи з заявки з найменшою процентною ставкою.

Залучаючи кошти банків на депозитні рахунки шляхом укладення з ними депозитних договорів, Національний банк щоденно до 17 год. оголошує процентні ставки. За оголошеними ставками, що диференціюються залежно від строку депозитів, комерційні банки можуть наступного робочого дня розмістити кошти на депозитних рахунках у НБУ. Процентна ставка за депозитами овернайт є найважливішою процентною ставкою, що визначається Національним банком за своїми депозитними операціями.

В «Основних засадах грошово-кредитної політики на 2005 рік» зазначено, що Національний банк України продовжуватиме використання процентної політики, яка буде спрямовуватися на подальше зниження рівня процентних ставок банків з метою підвищення доступності банківських кредитів для більшої кількості суб'єктів господарювання.

Фінансове посередництво на грошовому ринку

Грошовий ринок за характером зв'язку між кредиторами та позичальниками розділяється на два сектори: сектор прямого фінансування та сектор непрямого (опосередкованого) фінансування. У секторі непрямого фінансування поряд з двома базовими суб'єктами, які умовно можна назвати кредитор-заощадник і позичальник-витратник, з'являється третій економічний суб'єкт, який є самостійним і рівноправним суб'єктом грошового ринку. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, які стають об'єктом торгівлі на грошовому ринку. Вказані суб'єкти називаються фінансовими посередниками, а їх діяльність з акумуляції вільного грошового капіталу та розміщення його серед позичальників-витратників називається фінансовим посередництвом.

Фінансові посередники відіграють важливу роль у функціонуванні грошового ринку, а через нього - у розвитку ринкової економіки, їх економічне призначення полягає в забезпеченні базовим суб'єктам грошового ринку максимально сприятливих умов для їх успішного функціонування. Тобто функціонально фінансові посередники спрямовані не всередину фінансової сфери, не на самих себе, а зовні, на реальну економіку, на підвищення ефективності діяльності її суб'єктів.

Фінансові посередники створюють свої фонди, беручи кошти в борг у заощаджувачів, за що останнім виплачується процентний дохід. Акумулюючи так кошти, вони надають їх під вищі проценти інвесторам. Різниця між отриманим і виплаченим процентним доходом спрямовується на покриття витрат фінансового посередника та на його прибуток.

Роль фінансових посередників досить важлива і вигідна як для заощаджувачів, так і для позичальників, оскільки відповідає потребам щодо взаємного пошуку, зменшує ризик неповернення позики, що впливає на зростання процентного доходу заощаджувача. Дрібні заощаджувачі отримують можливість брати участь у бізнесі тощо. Діяльності фінансових посередників притаманний так званий ефект масштабу -- маючи велику кількість клієнтів, фінансовий посередник може залучити найкваліфікованіших спеціалістів для розробки типових форм фінансових угод. Причому, за великих витрат на таку розробку якість її буде високою, а ціна в розрахунку на одного клієнта -низькою.

Ефект масштабу помітний завдяки зростанню ефективності використання коштів за рахунок їхньої акумуляції. Він проявляється у вартості оформлення фінансових операцій, збирання інформації про економічне становище клієнтів і вартості моніторингу (контролю за виконанням угоди) використання наданих позик.

Звичайно, теоретично можна уявити ситуацію, коли економічні суб'єкти - кредитори і позичальники - будують свої взаємовідносини прямо, не звертаючись до посередників. Проте організація таких відносин була б для них і суспільства набагато дорожчою, уповільненою, високоризикованою і незручною.

Оскільки базові суб'єкти грошового ринку переважно є суб'єктами реального сектора економіки (ділові підприємства та домашні господарства), то, створюючи для їх функціонування сприятливі умови, фінансові посередники позитивно впливають на кругооборот капіталу в процесі розширеного відтворення, розвиток виробництва, торгівлі, інших сфер економіки. Особливо важлива їх роль у переміщенні грошових заощаджень домашніх господарств в оборот ділових підприємств. Це зумовлено тим, що ці заощадження є найбільшим джерелом інвестицій в економіку, проте вони перебувають у величезної кількості власників, індивідуальні розміри їх невеликі, отже перерозподілити їх без посередників було б технічно неможливо.

Особливої уваги заслуговує класифікація фінансового посередництва. Щодо цього питання нема єдиної точки зору ні у вітчизняній, ні в зарубіжній літературі. У вітчизняній літературі найпоширенішим є поділ фінансових посередників на дві групи:

- банки;

- небанківські фінансово-кредитні установи, які інколи називають ще спеціалізованими фінансово-кредитними установами, чи парабанками.

В американській літературі фінансових посередників заведено поділяти на три групи:

- депозитні інституції;

- договірні ощадні інституції;

- інвестиційні посередники.

Таблиця 1. Класифікація фінансових посередників за американським підходом

Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
Депозитні інститути	Комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи - залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам
Договірні ощадні інститути	Пенсійні фонди, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії із страхування життя здійснюють довготермінове накопичення коштів
Інвестиційні посередники	Різноманітні інституційні фонди (інвестиційні компанії) - об'єднують кошти індивідуальних інвесторів (клієнтів) та розміщують ці кошти у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку.

Більш правомірним є розгляд фінансового посередництва, як фінансово-кредитної системи, яка залучає фінансові ресурси з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи. За цим критерієм фінансових посередників доцільно класифікувати так табл. 2.

Таблиця 2. Класифікація фінансових посередників - вітчизняний підхід

Категорія фінансових посередників	Види установ за категоріями
Банки	Універсальні комерційні банки, спеціалізовані комерційні банки (інвестиційні, інноваційні, облікові, ощадні, іпотечні)
Небанківські фінансово - кредитні установи	Лізингові компанії, факторингові компанії, брокерські і дилерські компанії, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, ломбарди, кредитні спілки.

В європейському законодавстві банк трактується значно ширше, ніж в американському. Тому деякі з інституцій, які за європейським законодавством належать до спеціалізованих банків, наприклад інвестиційні банки, за американським законодавством не є такими і в літературі їх відносять до спеціалізованих небан-ківських інституцій (інвестиційних посередників).

Критерій договірності відносин з клієнтами теж є недостатньо чітким для класифікації, оскільки на договірних засадах працюють сьогодні, по суті, всі фінансові посередники. Більше того, виділення трьох груп посередників в американській літературі зроблено за трьома різними критеріями, що видається не досить коректним. Тому більш правомірним є класифікація всіх фінансових посередників за одним критерієм - участю їх у формуванні пропозиції грошей. За цим критерієм вони поділяються на:

- банки, які через грошово-кредитний мультиплікатор здатні впливати на пропозицію грошей;

- небанківські фінансові посередники (фінансово-кредитні установи), які такої здатності не мають.

Тенденції розвитку валютного ринку України

Валютний ринок - це система економічних відносин між його суб'єктами щодо здійснення операцій з купівлі-продажу валют і валютних цінностей за допомогою сучасних засобів фінансової телемунікації, де цінами виступають встановлені під впливом попиту і пропозиції валютні курси.

Система валютного регулювання в Україні має низку негативних тенденцій, тому потребує вдосконалення. Це передбачає: погодженість дій держави з ринковими механізмами; підвищення якості валютного законодавства, зростання ролі державних інститутів в сфері валютного регулювання, удосконалення механізмів застосування форм валютного регулювання.

Головним виконавчим органом валютного регулювання в Україні є Національний банк України. Він здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

Аналізуючи основні риси розвитку валютного ринку України за 2011 рік, можна відзначити наступні тенденції. У серпні спостерігалося сезонне зменшення, як надходжень іноземної валюти від нерезидентів, так і переказів на їхню користь. Більш значне скорочення переказів сприяло формуванню чистого припливу валюти в країну. Це забезпечило перевищення пропозиції іноземної валюти над попитом на неї на міжбанківському валютному ринку, а також призвело до зменшення чистого попиту на іноземну валюту на готівковому ринку.

Купівля долара за середньозваженим курсом гривні у порівнянні з минулим роком зросла на 3,5389 грн. за 100 одиниць, а продаж на 4,4016 грн. за 100 одиниць. Що стосується євро, то купівля зросла на 50,3981 грн за 100 одиниць, а продаж - на 55,0991 грн за 100 одиниць ( табл 3)

Таблиця 3

Середньозважений курс гривні за операціями з готівковою іноземною валютою за 2010 - 2011 року
Назва валюти
	долари США (за 100 одиниць)	євро (за 100 одиниць)
	Купівля	Продаж	Купівля	Продаж
2010	796,4232	798,5198	1044,7876	1056,8254
2011	799,9621	802,9214	1095,1857	1111,9245

Обсяг операцій з готівковою іноземною валютою у 2011 році на міжбанківському валютному ринку України (купівля та продаж іноземних валют за гривні в доларовому еквіваленті) становив 5093,4 млн. доларів США, у тому числі:

- обсяг валюти, купленої банками в населення, - 1500,0 млн. доларів США;

- обсяг валюти, проданої населенню, - 3593.4 млн, доларів США [3].

У серпні 2011 року реальний ефективний обмінний курс (далі - РЕОК) гривні підвищився на 0,3 % порівняно з липнем. Здебільшого це було зумовлено змінами в динаміці номінального ефективного обмінного курсу гривні, який посилився на 1,2 % у зв'язку з укріпленням гривні до російського та білоруського рублів, польського злотого тощо.

Отже, хоча сьогоднішньому вітчизняному валютному ринку притаманний широкий спектр операцій, йому також притаманний широкий спектр проблем. Найактуальнішою проблемою державного регулювання валютного ринку в Україні є підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. Ефективність як короткострокової, так і довгострокової валютної політики, багато в чому залежить від іміджу країни в світі. Його покращання потребує, крім стабільного економічного зростання, підвищення ролі України у міжнародних фінансових організаціях та посилення її позицій на світовій політичній арені.

Задача 1

Грошова маса готівкових та безготівкових грошей базисного року становить 18 500 млн. грн. Валовий національний продукт звітного року дорівнює 150 100 млн. грн.

Розрахуйте швидкість обороту грошей базисного і звітного року, якщо у звітному році грошова маса готівкових та безготівкових грошей зросла на 5%, а валовий національний продукт - на 3%.

Розв?язаня:

MV=PQ

де М - кількість грошей в обігу,

V - швидкість обігу грошей,

Р - ціна,

Q - обсяг продажів товарів і послуг.

V= PQ/М

Vб = ( 150 100 х 100/103) / 18 500 = 145 597 / 18 500 = 7,8

Vз = 150 100 / (18 500 х 105 / 100) = 150 100 / ( 18 500 х 1,05) =

= 150 100 / 19 425 = 7,7

Відповідь: Швидкість обороту грошей базисного року 7,8 оборотів,швидкість обороту грошей звітного року 7, 7 обортів.

Задача 2

За звітний період норма обов'язкового резервування знизилася з 7% до 5%. Визначити, на яку величину у зв'язку з цим змінився коефіцієнт експансії депозитних вкладів.

Розв?язаня:

m=1/N

де m - величина ,

N - норма резервів.

m = 1/0,07 =14,2 -резерв 7 %

m = 1/ 0,05 = 20 - резерв 5 %

Д m = 14,2 - 20 = - 5,8

Відповідь: на - 5, 8 змінився коефіцієнт експансії депозитних вкладів.

Задача 3

Якщо ІСЦ2009 дорівнює 132,7 %, а ІСЦ2008 - 122,1 %, то який темп росту інфляції у 2009 році?

Розв?язаня:



ТИ =

де ТИ - темп росту інфляції,

ІСЦ -індекс споживчик цін 2009 року,

ІСЦ ? - індекс споживчик цін 2008 року.

ТИ = х 100 = х 100 = 8,68 %

Відповідь: темп росту інфляції у 2009 році 8 ,68 %.

Задача 4

Вкладник збирається вкласти в банк суму 10 тис. грн. з метою накопичення 15 тис. грн. Ставка відсотків на депозитні вклади банка - 16% річних.

Визначити строк вкладу в днях, за який вкладник може накопичити необхідну суму при розрахунковій кількості днів у році 365.

Розв?язаня:

P =S (1+in)

P = S (1+in х t/ 365 )

де P-сума вкладу з відсотками,

S-первісний внесок,

i-банківський відсоток,

n-к-ть разів нарахування відсотка,

t-термін вкладу.

15 000 = 10 000 (1 +0,16 х t / 365)

10 000 х 0,16 = 1600 - банківський відсоток

15 000 = 10 000 ( 1600 х t / 365)

1600 х t / 365 = 15 000 - 10 000 = 5 000

t / 365 = 5000 /1600 =3,125

t = 3,125 х 365 =1140 ,6 ? 1141 день

Відповідь: 1141 день, строк вкладу в днях, за який вкладник може накопичити необхідну суму.



Список використаних джерел

1. Гроші та кредит: підручник / ред. М.І. Савлук.- 4-те видання. перероб.,- К.: КНЕУ,2006.- 741с.

2. Економіка С. Фішер, Р. Дорнбуш і Р. Шмалензі 864 с., 1995

3. Теорія грошей Гальчинський А.С. - к.: основи.1996

4. Гроші та кредит: навч. посіб. / І.В.Алєксєєв, М.К.Колісник, О.Й.Вівчар, П.Г.Ільчук.- Львів: Львівська політехніка, 200.

5. Александрова М. М; Маслова С.О.: “Гроші, Фінанси, Кредит”.

6. Банківська справа: Навч. посіб. для ВИЗ / За ред. Р.І. Тиркала. - Т.: Карт-бланш, 2001.

7.Операції комерційних банків / Р. Коцовська, В. Ричаківська, Г.Табачук, Я. Грудзевич, М. Вознюк. - 3-тє вид. - К.: Алерта; Львів: ЛБІ НБУ, 2003.

8.Бюлетень Національного банку України №10/2011 (223).

9.Журавка Ф.О. Методологічні підходи до вивчення поняття «валютний ринок» / Ф.О. Журавка // Вісник науковця - 2009 р. : збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (2 квітня 209 р.) - Миколаїв : НУК, 2009. - С. 40-42

10. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред.. Б.С. Івасіва. - К., 2000. - 510 с.

11. Деньги, кредит, банки: Учебник под ред. О. И. Лаврушина. М.: Финансы и статистика, 1998.

Размещено на Allbest.ru

...