? нереалізованість пенсійної реформи в питанні створення та наповнення коштами недержавних пенсійних фондів.

За період з 2008 року до сьогодні Світова фінансова криза та дії учасників ринку привели до суттєвого переформатування ринку, зміни в багатьох проблемних питаннях та оголення нових проблем на ринку. Так, падіння фондового ринку в кінці 2008 року продемонструвало, що модель швидкого росту ринку, за рахунок спекулятивного капіталу приводить до різкого скорочення ринку та значних збитків учасників ринку в разі раптових економічних потрясінь. Так, фінансова криза в Україні фактично розпочалася з фондового ринку, коли іноземні та вітчизняні інвестори почали фіксувати свою позицію, виходити з фондового ринку і виводити валюту з країни. Загальна паніка привела до нарощування відпливу вкладів з вітчизняної банківської системи, а падіння попиту на основну експортоорієнтовану вітчизняну продукцію на зовнішніх ринках лише ускладнило ситуацію країні. Це свідчить про те, що модель спекулятивного екстенсивного розвитку фондового ринку приводить не лише до значних ризиків для стабільності функціонування фондової біржі, а й для стабільності функціонування вітчизняної економіки в цілому. Іншим наслідком фінансової кризи і дій учасників ринку стало суттєве переформатування ринку. Так, у травні 2008 року найбільші учасники українського ринку цінних паперів підписали договір з «Фондовою біржею РТС» про створення в Києві нової біржі у формі відкритого акціонерного товариства. Така форма власності була вибрана для забезпечення з найперших днів максимальної прозорості корпоративного управління. І уже в кризовий 2009 рік на вітчизняному ринку почала функціонувати «Українська біржа». Створення нової біржі дозволило суттєво підвищити цивілізованість торгів на вітчизняному фондовому ринку. Так, на біржі було створено систему гарантій виконання угод, також значна увагу була приділена спрощенню умов інвестування для приватних інвесторів, впровадженню системи інтернет-трейдингу. У травні 2010 року був запущений строковий ринок - торгівлі ф'ючерсами. А 2011 рік ознаменувався запуском нового інструменту- опціонів. Отже, можемо говорити про те, що за останні роки на вітчизняному ринку цінних паперів відбулися значні системні зміни. По-перше, дві провідні вітчизняні фондові біржі перейшли під контроль російської біржі ММВБ-РТС. Так, найбільша українська біржа з вітчизняним капіталом - дніпропетровська «Перспектива» контролює біля 33% відсотків загальних торгів цінними паперами в Україні, тоді як ПФТС та Українська біржа разом займають понад 60% ринку. По-друге, на ринку суттєво змінилася структура торгів, так біржа ПФТС сконцентрувалася на торгівлі приватними та державними облігаціями, торгівля акціями склала не більше 2% від загальних обсягів торгів на біржі [7].

В свою чергу основні обсяги торгів акціями перейшли на «Українську біржу» та «Перспективу». Це свідчить по недостатній розвиток вітчизняного ринку, цінних паперів значну гнучкість операторів ринку і як наслідок демонструє можливість ефективного регулювання ринку з боку держави. По-третє, за останні роки на ринку були введені додаткові інструменти, підвищення ліквідності ринку та хеджування ризиків на ринку. Так, на «Українській біржі» запроваджена система торгівлі ф'ючерсами та опціони, біржа «Перспектива» також зараз запускає можливість торгівлі ф'ючерсами на індекс біржі. Отже, можна говорити про те, що навіть за невисокої ринкової активності та нестабільності торгів на фондовому ринку, фондові біржі, що працюють на ринку намагаються вдосконалювати якість послуг, що надаються клієнтам. Так, за останні роки на вітчизняних фондових біржах були запроваджені сучасні механізми та технології торгів, спрощено роботу на біржі для приватних інвесторів - фізичних осіб, а також введено строкові механізми торгів та механізми хеджування ризиків торгівлі на фондовому ринку. При цьому, не зважаючи на позитивні зміни за останні роки, фінансова криза показала неможливість ефективного самостійного розвитку вітчизняного фондового ринку. Так, з середини травня 2008 року до 1 січня 2009 року індекс найбільшої вітчизняної біржі ПФТС впав на 68%. Після цього спостерігалося відновлення ринку на початку 2010 та 2011 років, після якого ринок знову скорочувався до показників на рівні 55-65% від показника травня 2008 року. При цьому необхідно вказати, що індекс біржі номіновано в гривні, тобто враховуючи падіння курсу національної валюти динаміка індексу біржі є ще більш негативною. Різке падіння індексів вітчизнах фондових майданчиків, пов'язано як з макроекономічною кризою в Україні і в світі, так і з значною часткою спекулятивного капіталу на вітчизняному фондовому ринку. Враховуючи вищезазначене, можна виокремити основні причини, які стримують розвиток операцій ІРО на вітчизняному ринку цінних паперів та стимулюють вихід вітчизняних емітентів на зарубіжні фондові майданчики, а саме: недостатність довгострокових фінансових ресурсів у національних інституційних інвесторів; складнощі об'єктивного ціноутворення в цій сфері у зв'язку із недостатньою ліквідністю, надмірними диспропорціями між показниками фінансового розвитку емітентів та динамікою біржової ціни; низька активність українських фондових бірж взагалі та міжнародних інвесторів зокрема, у зв'язку з непрозорим регулюванням обігу цінних паперів та валютного регулювання в Україні; неузгодженість правового регулювання операцій ІРО з міжнародними стандартами. Всі ці фактори стимулювали розвиток українського ринку первинного публічного розміщення акцій, а вихід на зарубіжні фондові майданчики поклало початок розвитку процесу ІРО в Україні. На основі дослідження взаємозв'язку між темпами зростання ВВП та капіталізацією емітентів, з активи яких розташовані в Україні, автори прийшли до висновку, що навіть розміщуючись на зарубіжних фондових майданчиках, досліджувані емітенти свою діяльністю здійснюють вплив на зростання вітчизняної економіки. А це у свою чергу свідчить про необхідність ППРА на ринку цінних паперів України та впровадження практики подвійного лістингу вказаних емітентів на вітчизняному ринку цінних паперів, рівень розвитку якого має прямий вплив на капіталізацію економіки.

Підводячи підсумок аналізу вітчизняного ринку цінних паперів, варто відзначити, що всі проблеми фондового ринку можна розподілити на проблеми мікрорівня, які поступово вирішуються учасниками ринку цінних паперів та проблеми макрорівня, які можливо вирішити лише за умов активної участі держави в формуванні вітчизняного фондового ринку. Розглянемо більш детально основні шляхи вирішення макропроблем вітчизняного ринку цінних паперів, що дозволить підвищити привабливість ринку цінних паперів України для проведення на ньому первинного публічного розміщення акцій. На сьогодні для підвищення ефективної роботи вітчизняного ринку цінних паперів необхідно вирішити ряд взаємозалежних питань - з одного боку необхідно підвищити попит на українських фондових ринках та їх капіталізацію, а з іншого - залучити нових вітчизняних та іноземних гравців на ринок, що дозволить підвищити ліквідність ринку та дасть змогу вітчизняним підприємствам залучати достатній обсяг коштів шляхом випуску боргових зобов'язань чи проведення первинного публічного розміщення акцій на біржі. При цьому досягти суттєвого припливу інвесторів, в тому числі і коштів недержавних пенсійних фондів, можливо лише за рахунок підвищення ліквідності фондового ринку, та підвищення якості активів, що переставлені на ринку. Також, додатково необхідно вирішити ряд організаційних проблем та внести законодавчі зміни, для спрощення процедури подвійного лістингу для підприємств, введення вдію центрального депозитарію, залучення іноземних інвестицій на вітчизняний ринок цінних паперів тощо.

Забезпечення сталого розвитку ринку цінних паперів України та його

інфраструктури потребує вирішення широкого кола завдань, передбачених Програмою розвитку фондового ринку на 2012-2014 роки відповідно до основних положень Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна влада».

Враховуючи вищезазначене, запропоновано систему заходів у сфері регулювання ринку цінних паперів України у розрізі активізації ІРО вітчизняними емітентами на ринку цінних паперів України за наступними напрямами: організаційні, законодавчі та фінансові.

Зрозуміло, що реалізація всіх цих завдань потребує значного часу, фінансових ресурсів, організаційних, правових та технологічних заходів. Разом з тим якнайшвидше вирішення такого завдання, як суттєве розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками, є одним з найбільш актуальних питань для національного ринку цінних паперів. Дефіцит зазначених цінних паперів відчувається учасниками ринку вже досить давно і вкрай негативно впливає на перспективи розвитку ринку, розширення кола його учасників та підвищення якості його інфраструктури (через обмеженість інструментарію біржової торгівлі, складнощі для інвесторів у формуванні диверсифікованих портфелів цінних паперів, відсутність дієвих

ПЕРСПЕКТИВНІ НАПРЯМИ АКТИВІЗАЦІЇ IPO ВІТЧИЗНЯНИМИ ЕМІТЕНТАМИ НА РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ УКРАЇНИ ОРГАНІЗАЦІЙНІ НАПРЯМИ

1. Консолідація біржової, розрахунково-депозитарної, клірингової, реєстраторської інфраструктури ринку цінних паперів

2. Встановлення вимог до free-float, зазвичай на рівні не менше 25%, що вважається мінімально достатнім для формування ліквідного ринку і недопущення маніпулювання цінами, а також для захисту інтересів інвесторів

3. Введення в дію електронної клірингової системи в рамках роботи системи електронних платежів

ЗАКОНОДАВЧІ НАПРЯМИ

1. Спрощення процедури IPO шляхом внесення змін до документи, що регулюють порядок функціонування фондових бірж, формування звітності учасниками фондового ринку, депозитарного обліку та розрахунків за цінними паперами

2. Встановлення вимоги до форм звітності для відображення обігу цінних паперів іноземних емітентів

ФІНАНСОВІ НАПРЯМИ

1. Державне стимулювання емісії акцій і заохочення інвестицій

2. Державні гарантії інвесторам, страхування ризиків інвесторів

3. Введення стимулюючих тарифів для емісійного номінального рахунку в реєстрі, який відкривається розрахунковим депозитарієм.

4. Завершення переходу вітчизняної пенсійної системи до трирівневої системи пенсійного забезпечення інструментів хеджування цінових і валютних ризиків, відсутність інтересу до ринку з боку іноземних інвесторів.

У світовій практиці залучення до біржового обігу цінних паперів

іноземних емітентів зазвичай дозволяє вирішити дві проблеми:

- на початковому етапі розвитку ринку - позбавитись дефіциту в країні

власних фінансових інструментів з високими інвестиційними

характеристиками;

- на розвинених ринках - забезпечити підвищену конкурентоспроможність на світовому ринку капіталів, оскільки ступінь зрілості фондового ринку країни в сучасних умовах визначається, зокрема, його інтернаціоналізацією (тобто інтегрованістю до глобального ринку капіталів та забезпеченням здорової конкуренції локальних гравців з міжнародними за залучення та розміщення інвестицій) [8].

Вирішення проблеми забезпечення доступу українських інвесторів до фінансових інструментів іноземних емітентів є одним з елементів реалізації завдання щодо насичення ринку фінансовими інструментами з високими інвестиційними характеристиками, зрозумілими не тільки національним, але й іноземним інвесторам. Як наслідок, можна очікувати на розширення кола емітентів та інвесторів на українському ринку цінних паперів (зокрема, за рахунок міжнародних операторів), суттєве зростання ліквідності, збільшення інструментарію, появу стимулів для інтеграції інфраструктури фондового ринку з міжнародним ринком капіталів та інші драйвери розвитку. В іншому випадку, як свідчить еволюція національного ринку цінних паперів, його існування як суто локального (без врахування міжнародної складової) позбавляє ринок перспектив розвитку.

При цьому доцільно враховувати те, що іноземні інвестори, що працюють на ринках Східної Європи, це переважно інвестори які шукають підвищеного доходу на вкладені кошти і чім вищі ризики для роботи інвестора в країні, тим вищі інвестор матиме очікування в дохідності вкладених коштів. Тому, значна частина іноземних інвесторів, що готові вкладати кошти в Україну є спекулянтами, які будуть підвищувати волатильність вітчизняного ринку цінних паперів. Для того, щоб залучити більш стабільних закордонних інвесторів державна політика має бути направлена на підвищення інвестиційної привабливості України, підвищення міжнародних кредитних рейтингів України з спекулятивного рівня до інвестиційного, забезпечити високий рівень захисту інвестицій в Україні тощо. Дані заходи важливо проводити не лише з метою сприяння якісному і кількісному розвитку вітчизняного фондового ринку, але й для сприяння швидкому розвитку економіки в цілому. Паралельно з проведенням заходів щодо підвищення ліквідності вітчизняного ринку цінних паперів та залучення додаткових інвесторів на ринок держава має розробити заходи щодо стимулювання розміщення вітчизняних емітентів на українських фондових майданчиках. При цьому, якщо ринок корпоративних облігацій на сьогодні достатньо розвинений і вітчизняні підприємства доволі часто користуються даним інструментом, то ринок акціонерного капіталу в Україні занепадає. За останні роки жодне вітчизняне підприємство не провело первинного публічного розміщення акцій на вітчизняних фондових майданчиках, віддаючи перевагу складній процедурі проведення ППРА на іноземних фондових майданчиках. Навпаки, мажоритарні акціонери багатьох підприємств поступово скуповують акції на відкритому ринку, що приводить до скорочення долі акцій, що перебувають в free float на вітчизняних біржах. Саме тому держава має сприяти практиці проведення ППРА та переведення акцій іноземних емітентів на вітчизняний ринок цінних паперів.

Так, наприклад, сьогодні активно обговорюється питання про подвійний лістинг для зарубіжних компаній з активами в Україні, що представлені на закордонних фондових біржах. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України розробила положення про допуск іноземних цінних паперів на український ринок. Однак на сьогодні залишається інше питання, що пов'язане з Національним банком України. Справа в тому, що іноземні цінні папери відносяться до валютних цінностей, і на сьогодні для купівлі акцій іноземного підприємства брокер має отримати індивідуальну валютну ліцензію, що унеможливлює активну торгівлю цінними паперами. На сьогодні в НБУ розробляється положення, як допустити дані цінні папери. З технологічної точки зору, жодних проблем взагалі немає, у вітчизняних депозитаріїв є кореспондентські рахунки з іноземними депозитаріями, цінні папери яких можуть заходити в нашу депозитарну систему і враховуватися без проблем.

При цьому на ринку говорять і про першу компанію яка готова до подвійного лістингу, це найбільший в Україні виробник курятини Миронівський Хлібопродукт.

Саме вирішення такого більш локального завдання, як забезпечення паралельного обігу в Україні та за кордоном цінних паперів емітентів, що поки що не змогли залучити капітал в Україні та обрали для цього міжнародні фондові біржі, має стати передумовою для подальшої інтернаціоналізації, поліпшення міжнародною спільнотою сприйняття фондового ринку України в якості хоча б ринку, що розвивається (emerging market), та інших факторів розвитку національного ринку цінних паперів України. Тобто актуальним є розгляд питань, пов'язаних з доступом на український ринок цінних паперів фінансових інструментів іноземних емітентів, переважна частина активів яких знаходиться в Україні, причому наша держава є основною країною, де такі підприємства ведуть свій бізнес (далі іноземні емітенти). Одразу слід зазначити, що такі підприємства в певних випадках лише досить умовно можна називати іноземними, оскільки вони створюються в іноземній юрисдикції саме для залучення коштів за кордоном, а всі основні бізнес-активи залишаються на території Україні, хоча й належать такій компанії.

Якщо казати про дійсно іноземні підприємства, де не тільки власники, але й активи знаходяться за межами України, то поки що національний фондовий ринок не має для їх залучення достатніх можливостей, оскільки недостатньо конкурентоспроможній на глобальному ринку капіталів через порівняно низький рівень ліквідності та невисокий рівень розвитку інфраструктури, що зумовлює статус національного ринку як найменш розвиненого - граничного (frontier market) за міжнародними класифікаціями. Основні цілі та індикатори реалізації концепції доступу на український ринок цінних паперів фінансових інструментів іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні представлені в таблиці 1.

Мета заходів Індикатори реалізації

- активізація публічного ринку акцій, що має на меті активізацію залучення на ринок локальних інвесторів та вирішення проблеми дефіциту в Україні цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками;

- можливість залучення значно більшого кола іноземних інвесторів за наявності механізму обігу цінних паперів іноземних емітентів в Україні;

- розширення лінійки інструментів інвестування в Україну, що має призвести до збільшення обсягів портфельних інвестицій;

- побудова більш ефективної інфраструктури ринку цінних паперів;

- розвиток інститутів торгівлі цінними паперами (фондові біржі, трейдери тощо), які сьогодні при вузькій лінійці об'єктів інвестування переживають періоди стагнації;

- зростання рівня ліквідності національного біржового ринку;

- інтеграція України до міжнародного фондового ринку шляхом взаємодії українських та іноземних регуляторів фінансових ринків;

- поліпшення взаємодії української та міжнародних депозитарних систем

- кількість іноземних емітентів в біржових списках та біржових реєстрах українських фондових бірж;

- кількість біржових договорів щодо цінних паперів іноземних емітентів та частка у загальній кількості біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- сума біржових договорів щодо цінних паперів іноземних емітентів та її частка у загальному обсязі біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- кількість цінних паперів, які пройшли процедури паралельного допуску до торгів та лістингу на українських та іноземних фондових біржах;

- співвідношення обсягів торгів цінними паперами іноземних емітентів, які володіють активами в Україні, на іноземних фондових біржах, та загального обсягу біржових договорів, укладених на українських фондових біржах;

- частка цінних паперів іноземних емітентів в активах інституційних інвесторів (у розрізі категорій інвесторів)

Слід зазначити, що цінні папери іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні, більш звичні та зрозумілі саме для українських інвесторів. Окрім того, інвестиції у зазначені цінні папери фактичн спрямовані в Україну, що різко зменшує можливість непередбаченого відтоку капіталу.

Зараз цінні папери емітентів, активи яких розташовані в Україні, демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає [6].

Таким чином, сьогодні іноземний біржовий ринок обігу фінансових інструментів, створених на базі українських активів, значно ширший та більш ліквідний за національний фондовий ринок. У сфері регулювання ринку цінних паперів України передбачено реалізацію сформованої системи заходів щодо доступу акцій іноземних емітентів, активи яких розташовані в Україні, на вітчизняний ринок цінних паперів шляхом: встановлення прямих кореспондентських відносин центрального депозитарію України з міжнародними депозитаріями; створення центрального реєстратора (державної або напівдержавної структури, куди передаються реєстри найбільших акціонерних товариств); використання організаційних можливостей Всесвітньої федерації бірж для реалізації функцій контролю за обігом цінних паперів іноземних емітентів на кількох біржах одночасно; спрощення процедури отримання валютної ліцензії резиденту; запуску інформаційного порталу щодо результатів торгів цінним паперами іноземних емітентів на міжнародних фондових біржах; врегулювання питання щодо оподаткування витрат на купівлю цінних паперів іноземних емітентів, пов'язаних з волатильністю цін на такі цінні папери; спрощення процедури зарахування нерезидентом коштів на інвестиційний рахунок емітента. Реалізація зазначених цілей має призвести до позитивних наслідків для більшості учасників ринку цінних паперів, а саме: держава, інвестори - українські та іноземні, професійні учасники фондового ринку, та сформувати науково-методичне підґрунтя для забезпечення ІРО в Україні.

Висновки до розділу

В третьому розділі було розглянуто проблеми розвитку фондового ринку та напрямки поліпшення його розвитку. Було розглянуто іноземний досвід в регулюванні фондового ринку. Було розглянуто тенденції розвитку фондового ринку в системі ІРО та перспективні напрями активізації ІРО вітчизняними емітентами на ринку цінних паперів України.

Було з`ясовано що цінні папери емітентів, активи яких розташовані в Україні, демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає.



Розділ 4. Система управління охороною праці та безпекою в надзвичайнихситуаціях на ТОВ "Цемент"

4.1 Система управління охороною праці в організації

В відповідно до ГОСТ Р 12.0.006-2002 ССБТ «Загальні вимоги до управління охороною праці в організації»система управління охороною праці - частина загальної системи управління (менеджменту) організації, що забезпечує управління ризиками в галузі охорони здоров'я та безпеки праці, пов'язаними з діяльністю організації.

Система включає організаційну структуру, діяльність з планування, розподілу відповідальності, процедури, процеси і ресурси для розробки, впровадження, досягнення цілей, аналізу результативності політики і заходів охорони праці організації.

Система повинна встановити форму участі працівників в управлінні охороною праці, їх обов'язки і відповідальність, функціональні обов'язки роботодавця (його представника), інших посадових осіб та їх взаємодія. Основна мета застосування системи - збереження життя і здоров'я працівників у процесі виробничої діяльності. Це може бути досягнуто в тому випадку, якщо в організації будуть створені безпечні і нешкідливі умови праці на всіх робочих місцях.

Інші умови включають в себе створення оптимального режиму праці та відпочинку, сприятливого психологічного мікроклімату, достатню для життєвих потреб оплату праці і, в кінцевому рахунку, соціальну захищеність працівників.

Реалізацію поставлених завдань доцільно здійснювати в рамках певної системи, Бо будь-яка система управління, в тому числі система управління охороною праці (СУОП), передбачає більш високий рівень організації роботи з охорони праці в організації.

В свою чергу СУОП може складатися з таких основних складових:

1) цілі і завдання, спрямовані на забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці;

2) методи та засоби досягнення цих цілей;

3) структура і системи взаємодії адміністрації і працівників для досягнення цих цілей. Ці складові повинні мати певний взаємозв'язок як у будь-який системі регулювання будь-яких процесів. Цей взаємозв'язок будується через елементи системи.

1. Основні елементи і побудова системи управління охороною праці в організації

Як було відзначено, СУОП повинна бути однією з ланок загальної системи управління господарською діяльністю організації. Управління - це система взаємозалежних видів виробничої діяльності людей за допомогою різних інформаційних і технічних засобів для досягнення мети. Будь-яка система формально складається із сукупності елементів, таких як вхід, вихід, об'єкт управління, управляючі дії, інформаційні потоки.

Вхідний потік повинен трансформуватися на виході як результат певних впливів на об'єкт управління. Як об'єкт управління розглядаються умови і безпеку праці, а точніше, управління цими факторами в бік позитивного їх впливу на працюючих та нейтралізації негативних чинників, що й показано на схемі.

Загальна схема системи управління

Керуючі впливу здійснюють керівники всіх рівнів:

в організації в цілому - керівник (головний інженер) організації;

в цехах, на виробничих ділянках - керівники цехів, дільниць.

Керуючий орган на основі вхідної інформації (директивних і нормативних документів) виробляє керуючу інформацію, необхідну для постановки завдань або безпосередньо управлінське рішення для реалізації службами, відділами, цехами і т. д. Посадові особи цих виробничих одиниць є суб'єкти господарювання, тобто виконуючий орган. Можливе об'єднання керуючого і виконавчої органів.

Керуючі впливу та зв'язок між елементами системи забезпечується усною інформацією, наказами, розпорядженнями, планами з використанням телекомунікаційних засобів і персональних ЕОМ.

СУОП припускає використання стандартів підприємства (СТП), наприклад стандарту за розрахунку коефіцієнта рівня охорони праці, стандартів морального і матеріального стимулювання, проведення адміністративно-громадського контролю за станом охорони праці та ін

4.2. Аналіз небезпечних і шкідливих факторів умов праці в організації

Небезпечні об'єкти на ТОВ "Цемент". Територіальним управлінням Держгірпромнагляду по Одеській обл. було ідентифіковано потенційні об'єкти підвищеної небезпеки на ТОВ "Цемент", що представлені на рис. 10.

Рис. 10. Потенційні об'єкти підвищеної небезпеки на ТОВ "Цемент"

В результаті перевірки Держгірпромнагляду по Одеській обл. сумарна маса небезпечних речовин на підприємстві не перевищує норматив маси небезпечних речовин, встановлений ДНАОП 0.00-8 - 21-02, для об'єктів підвищеної небезпеки. На підставі цього, вищевказані потенційно небезпечні об'єкти не є об'єктами підвищеної небезпеки ДНАОП 0.00-8 - 21-02.

Але у разі зміни умов виробництва, номенклатури небезпечних речовин або їх кількості, підприємство зобов'язане провести в шести місячний термін повторну ідентифікацію.

Потенційно небезпечні об'єкти ТОВ "Цемент" - заводський газорозподільній пункт, котельня на газовому паливі, печі випалювання клінкеру, сушильна піч - входять до складу технологічного комплексу з виготовлення цементу.Автозаправна станція призначена для забезпечення пальним технологічного транспорту підприємства.

Потенційно небезпечні речовині - природний газ метан, бензин та дизельне пальне, надходять із зовнішніх джерел та постійно зберігаються і використовуються у межах території підприємства.

Газорозподільній пункт призначений для зниження тиску газу та розподілу його по двох гілках живлення підприємства: котельні (перша гілка) та печей обпалювання и сушки (друга гілка). До його складу входить устаткування для регулювання тиску газу, вузол обліку спожитого газу, запобіжні клапани та відсічні пристрої.

Котельня на газовому паливі виконує допоміжну функцію - опалювання адміністративних та виробничих приміщень. До складу котельні входять котельні агрегати, система підготовки водопостачання, система регулювання тиску газу.

Печі обпалювання клінкеру, є основними технологічними апаратами виготовлення цементу, що призначені для температурної обробки сировини з метою отримання основного компоненту цементу - клінкеру. Усі технологічні операції автоматизовані та постійно відстежуються черговим оператором.

Сушильну піч призначено для висушування домішок до цементу. Керування процесом сушіння відбувається з поста оператора сушильної печі, що знаходиться у її приміщенні, та обладнання необхідними приладами.

Автозаправна станція ТОВ "Цемент" призначена для заправки технологічного транспорту підприємства. На території заправки постійно розташовані два контейнери з ємнісною місткістю 6м² кожна, та паливними колонками (по одній у кожному контейнері). Одночасно зберігається не більше 3 тонни дизельного палива та 3 тонни бензину. Заправка автотранспорту здійснюється заправником у разі технологічної необхідності. Постійний обслуговуючий персонал на автозаправній станції не передбачений. Станція забезпечена усіма необхідними засобами протипожежної безпеки та знаходяться під наглядом державних наглядових організацій.

4.3 Безпека в надзвичайних ситуаціях на досліджуваному об'єкті

Загальні вимоги з електробезпеки на ТОВ "Цемент". За ступенем небезпеки та ураження людей електричним струмом приміщення на підприємстві підрозділяють на такі класи: без підвищеної небезпеки (відсутні ознаки як підвищеної, так і особливої небезпеки), з підвищеною небезпекою (присутня лише одна ознака підвищеної небезпеки) і особливо небезпечні приміщення (наявність хоча б однієї ознаки особливої небезпеки або одночасно двох чи більше ознак підвищеної небезпеки).

Доприміщень без підвищеної небезпекивідносяться сухі, з нормальною температурою, ізольованими підлогами, без пилу, що не мають або мають малу кількість заземлених предметів. Такими приміщеннями є контори, лабораторії, а також виробничі приміщення, що не мають ознак підвищеної або особливої небезпеки. Більша частина виробничих приміщень відноситься до особливо небезпечних як такі, що мають ознаку особливої небезпеки або два чи більше ознак підвищеної небезпеки. Роботи на відкритому повітрі прирівнюються до робіт в особливо небезпечних приміщеннях.

Усі роботи на електрообладнанні ведуться обслуговуючим персоналом не молодшим за 18 років, кваліфікація якого з техніки безпеки підрозділяється на п'ять груп.

До I групи відносяться особи, пов'язані з обслуговуванням електроустановок, але які не мають електротехнічних знань, чіткого уявлення про небезпеку електричного струму, персонал, що не пройшов перевірки знань правил ТБ (різноробочі, прибиральники, будівельні робітники, учні електромонтерів тощо).

До II групи відносяться особи, які мають елементарні знання щодо електроустановок, чітке уявлення про небезпеку електричного струму і наближення до струмоведучих частин. Друга кваліфікаційна група надається мотористам і прибиральникам електроустановок напругою вище 1 кВ, електромонтерам, електрослюсарям, зв'язківцям, особам неелектротехнічних спеціальностей, що постійно працюють з електроустановками.

До III групи відносяться особи, що мають елементарні знання з електротехніки, ознайомлення з улаштуванням і обслуговуванням електроустановок, знання загальних правил ТБ і допуску до робіт з електроустановками (надається електромонтерам, електрослюсарям, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій, починаючим працювати інженерам і технікам).безпека надзвичайна ситуація праця

До ІV групи відносяться особи, що мають знання з електротехніки в об'ємі технікуму, повне уявлення про небезпеку під час роботи, знання правил ТБ, користування і випробування захисних засобів, що застосовуються в електроустановках (надається починаючим працювати інженерам і технікам, електромонтерам, оперативному персоналу електростанцій і підстанцій.

Пожежна безпека та протипожежний режим на ТОВ "Цемент". За ступенем пожежної небезпеки приміщень ТОВ "Цемент" відповідно до НАПББ.03.002-2007 відноситься до категорії В (пожежонебезпечний) [НАПББ.03.002-2007].

На ТОВ "Цемент" розроблені згідно з ГОСТ 12.1.004-91 (1999) - ССБТ "Пожежна безпека" інструкції з пожежної безпеки, затверджені керівництвом підприємства і погоджені з органами Держпожежнагляду [ГОСТ], а також:

організовано проведення занять з пожежно-технічного мінімуму;

організовані добровільні пожежні дружини та пожежно-технічні комісії відповідно до чинного Закону України "Про пожежну безпеку";

встановлено суворий протипожежний режим на території установи, в виробничих, адміністративних, складських приміщеннях ["Про пожежну].

Керівники усіх рівнів зобов'язані чітко знати і суворо дотримуватись вимог протипожежних норм і правил, забезпечувати справне утримання та постійну готовність наявних засобів гасіння, зв'язку та сигналізації.

На території заводу з метою запобігання пожеж категорично заборонено: куріння поза спеціально відведених місць; застосування відкритого вогню; проведення вогневих і газонебезпечних робіт без спеціального дозволу або наряду-допуску; використання іскроутворюючого устаткування, приладів та ручного інструменту; використання електрообладнання, яке не відповідає Правилам устрою електроустановок та Правилам технічної експлуатації електроустановок споживачів, а також нестандартних електронагрівальних приладів; захаращення сторонніми предметами і обладнанням проходів, проїздів, протипожежних розривів і шляхів евакуації; використання пожежної техніки, обладнання та первинних засобів пожежогасіння не за прямим призначенням [інструктажів на ТОВ "Цемент"].

Винні у порушенні Правил пожежної безпеки притягуються до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної або кримінальної відповідальності.

З метою боротьби з виниклими пожежами та їх попередження на підприємстві організуються добровільні пожежні дружини (ДПД). У завдання ДПД входить гасіння пожеж на об'єктах, проведення профілактичних заходів щодо попередження їх виникнення, утримання в чистоті та справності пожежної техніки, обладнання та первинних засобів пожежогасіння.

Члени ДПД мають право на певні пільги та заохочення: забезпечуються бойовим одягом та спорядженням за нормами професійної пожежної охорони; передбачено страхування життя всього особового складу в розмірі, зазначеному чинним законодавством.

Усі працюючі на об'єкті зобов'язані чітко знати свої обов'язки на випадок пожежі і вміти користуватися первинними засобами пожежогасіння. Розміщувати їх слід в легкодоступних місцях, поблизу місць ймовірного застосування. Пожежні щити (стенди) встановлюються на території об'єкта з розрахунку один щит (стенд) на площу 5000 м². До комплекту засобів пожежогасіння, які розміщуються на ньому, слід включати: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.

На ТОВ "Цемент" приміщення обладнані наступними типами вогнегасників представленими в таблиці 30 [інструктажів на ТОВ "Цемент"].

Таблиця 30. Забезпеченість ТОВ "Цемент" засобами гасіння пожеж [інструктажів на ТОВ "Цемент"]

Тип вогнегасника	Призначення	Параметри	Опис	Правила застосування	Час перезарядки
Хімічний пінний ОХПЮ	Гасіння загоряння і невеликих вогнищ пожежі, за винятком електроустановок під напругою	Ємність вогнегасника 8,7 л. Продуктивність по піні 45 л. Тривалість дії 60 с. Довжина струменя піни 6 м.	Вогнегасник складається з сталевого балона з горловиною, закритою чавунною кришкою з прокладкою, запірного пристрою і капронового кислотного стакану.	Рукоятку повернути вгору до відмови й перевернути вогнегасник днищем вгору. Струмінь піни направити в осередок пожежі.	Щорічно
Вуглекислотні ОУ2.5.8	Гасіння загоряння різних речовин і установок під напругою. Непридатний для гасіння речовин, які можуть горіти без доступу повітря.	Маса вогнегасників із зарядом відповідно 7; 15; 20,7 кг. Час дії 30, 35, 40 хв. Довжина струменя 1,5; 2; 3,5 м. Маса заряду 1.45; 3.55; 5.6 кг.	Вогнегасною речовиною є вугликислота, що знаходиться в балоні в рідкому і газоподібному вигляді. Вогнегасник являє собою стальний балон, в горловину якого вкручений вентиль з сифонною трубкою.	Відкрити запірний вентиль і направити розтруб в осередок горіння. Снігоподібна кислота має температуру 80 градусів, тому не можна торкатися до розтруба.	При зменшенні маси вогнегасника на 5% в порівнянні з паспортними даними вони підлягають підзарядці.
Порошкові вогнегасники	Можливість гасіння електроустаткування під напругою до 1000В.	Маса вогнегасника 1,85 кг. Тривалість подачі вогнегасних речовин 612 с. Вогнегасна здатність А/21В	Містить подрібнені мінеральні солі з добавками, що перешкоджають злежуванню, утворенню комків і підвищують їх текучість	Устатковані запірними приладами, що забезпечують вільне відкривання і закривання.	5 років.

З метою попередження працівників про виникнення пожару на ТОВ "Цемент" встановлено ручну систему пожежної сигналізації (система, в якій сигнал про пожежу може видаватися вручну), згідно ДБН. В2.5-13-98 "Пожежна автоматика будівель та споруд", ДБН. В.1.1-7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва", СНіП 3.05.06-85 "Електротехнічні пристрої" та "Правил устрою електропристроїв" [ДБН. В.1.1-7-2002, ДБН. В 2.5-13-98, СНіП 3.05.06-85].

Висновок

В Розділі 1 було розглянуто структуру, основні інструменти та учасників фондового ринку. Також було роглянуто методи оцінки фондового ринку, оцінка проводиться за допомогою технічного та фундаментального аналізу, а також за допомогою методів оцінки акцій та облігацій. Були з'ясовані форми державного регулювання ринку цінних паперів та з якою метою здійснюється державне регулювання.

У другому розділі було розглянуто аналітичний стан фондового ринку України за останні роки, особливості функціонування фондового ринку і проаналізовано інвестиційну привабливість акцій українських емітентів.

На даний момент комісією зареєстровано 96 випусків облігацій підприємств на суму 20,16 млрд. грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг зареєстрованих випусків облігацій підприємств збільшився на 5,33 млрд. грн.

Показник обсягу залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку протягом січня-червня 2014 року становив 43,67 млрд грн. Порівняно з аналогічним періодом 2013 року обсяг залучених інвестицій в економіку України через інструменти фондового ринку зменшився на 13,09 млрд грн.

Протягом січня-червня 2014 року обсяг зареєстрованих Комісією випусків сертифікатів КУА АІФ становив 16,18 млрд грн. ща менше на 2,28 млрд грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Також обсяг зареєстрованих випусків акцій КІФ протягов січня червня 2014 року становив 2,33 млрд грн. що більше на 365,01 млн грн. порівняно з даними за аналогічний період 2013 року.

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі збільшився на 16,96% (або на 31,28 илрд грн.).

Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі на вторинному ринку становив 91,28% від загального обсягу біржових контрактів протягом зазначеного періоду.

В третьому розділі було розглянуто проблеми розвитку фондового ринку та напрямки поліпшення його розвитку. Було розглянуто іноземний досвід в регулюванні фондового ринку. Було розглянуто тенденції розвитку фондового ринку в системі ІРО та перспективні напрями активізації ІРО вітчизняними емітентами на ринку цінних паперів України.

Було з`ясовано що цінні папери емітентів, активи яких розташовані в Україні, демонструють на міжнародних фондових майданчиках значно вищу ліквідність порівняно з ліквідністю вітчизняних локальних цінних паперів на національних фондових біржах. До того ж частка залучень капіталу в українські бізнес-проекти саме через розміщення акцій таких емітентів на іноземних фондових біржах поступово зростає.



Список використаних джерел

Алексеєнко Л. М. Ринок фінансового капіталу: становлення, проблеми та перспективи розвитку. -- К.: Вид. буд-к "Максимум", 2004. -- 423 с.

Артус М. М. Фінанси. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2005. -- 197 с.

Бабенко А.С. Проблеми регулювання фондового ринку України // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 13: Збірник наукових праць: Наукове видання.- Суми: Мрія-1 ЛТД; УАБС, 2005.- 270 c.

Бездітько Ю.М., Мануйленко О.О., Стасюк Г.А. Валютне регулювання: Навч. посіб.- Х: ОЛДІ-плюс, 2009.- с.204-205, 207.

Бєлєнький П. Ю. Шевченко-Марсель В. І., Другов О. О. Інфраструктура фінансового ринку в системі соціально-економічного розвитку регіону. -- Л.: НАН України; Інститут регіональних досліджень., 2004. -- 122 с.

Бєлєнький П. Ю., Шевченко-Марсель В. І., Другов О. О. Фінансовий ринок та його інфраструктура в умовах глобалізації: Проблеми, перспективи, регіон. аспекти. -- Л.: Інститут регіональних досліджень НАН України, 2003. -- 48 с.

Близнюк О. П., Лачкова Л. І., Оспіщев В. І., Бубенко І. В., Кривошей В. В. Фінанси. -- К.: Знання, 2006. -- 415 с.

Бондаренко Н. І. Фондова біржа. -- Х.: ХНАУ, 2004. -- 16с.

Бондарчук І. В.. Вплив державної інвестиційної політики на формування фондового ринку в Україні. -- К.: Видавництво "К.І.С.", 2005. -- 412 с.

Бондарчук І. Основні фактори становлення фондового ринку в Україні // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України.- 2006.- № 1.- C.177-184.

Бралатан В.П. Розвиток біржового ринку в Україні // Економіка АПК.- 2006.- № 2.- C.126-130.

Внукова Н. М., Грачов В. І., Кузьминчук Н. В. Ринок фінансових послуг. -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. -- 276 с.

Внукова Н. М., Грачов В. І., Кузьминчук Н. В. Ринок фінансових послуг. -- Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004. -- 276 с.

Внукова Н. М., Успаленко В. І. Фінанси: вступ до фаху. -- Х.: Бурун і К, 2005. -- 352 с.

Гапчич Д.М. Становлення рейтингової інфраструктури фондового ринку України // Фінанси України.- 2005.- № 1.- C.77-82.

Гаршина О. К. Цінні папери. -- Краматорськ: ДДМА, 2004. -- 216 с.

Герасимова С. Механізми державного регулювання ринку фінансових послуг // Банківська справа.- 2005.- № 6.- C.42-47

Голєв М. К., Павлов В. І.. Корпоративне управління: діяльність підприємств на фондовому ринку. -- Луцьк: Надстир'я, 2004. -- 212 с.

Губський Б. В. Біржові технології ринку -- К., 1997. -- 295с.

Гуткевич С. О., Корінько М. Д. Вексель у системі цінних паперів: проблеми становлення та розвитку. -- К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2004. -- 120 с.

Дідківський Є.М. Розвиток фондового ринку на основі вдосконалення організації роботи професійних учасників ринку // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т. 14: Збірник наукових праць.- Суми: УАБС НБУ, 2005.- 267 c.

Жданов В.І. Сучасні принципи моделювання валютного ринку як складової фінансового ринку // Формування ринкових відносин в Україні.- 2003.- № 11.- C.23-28.

Завальна Ж. В., Старинський М. В. Правове регулювання цінних паперів в Україні. -- Суми: ВВП "Мрія-1" ЛТД, 2004. -- 208 с.

Задорожна Р. Первинне публічне розміщення цінних паперів як засіб розвитку фондового ринку України // Економіст.- 2006.- № 4.- C.48-52.

Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні": За станом на 13 жовтня 2006 року. -- Офіц. вид. -- К.: Парламентське видавництво, 2006. -- 23 с.

Закон України Про цінні папери та фондовий ринок // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2006, N 31, ст. 268.

Калашніков О. М., Калашнікова Т. В., Жабіна Н. А. Фінанси. -- Х., 2004. -- 108 с.

Калашнікова Т. В. Фінансовий ринок. -- Х.: ХНАУ, 2005. -- 220 с.

Калина А. В., Кощеєв О. О. Фондовий ринок. -- К.: Університет "Україна", 2006. -- 207 с.

Квєтна І. Р., Квєтний Р. Н., Шкарпета А. В. Механізми та моделі ціноутворення на світових фінансових ринках. -- Вінниця: УНІВЕРСУМ-Вінниця, 2005. -- 222 с.

Кириленко В. В. Ринок фінансового капіталу. -- Т.: ТДЕУ, 2006. -- 272 с.

Клименко В. В. Фондовий ринок України у контексті фінансової безпеки держави. -- К.: КНУТД, 2003. -- 187 с.

Крамаренко В. І., Холод Б. І., Воробйов Ю. Н., Дудар А. П., Кантур С. Ф. Біржова діяльність. -- К.: ЦУЛ, 2003. -- 261с.

Кредісов А. І., Вергун В. А., Клочко В. П., Березовенко С. М., Волошин В. В. Фінансовий сектор ринкової та транзитивної економік. -- К.: Знання України, 2004. -- 351 с.

Лапішко З.Я. Національна депозитарна система - основа інфраструктури фондового ринку // Вісник Національного банку України.- 2006.- № 4.- C.49-52.

Ляшенко Ю. І. Фінанси. -- Ірпінь, 2004. -- 368 с.

Маслова С. О., Опалов О. А. Ринок фінансових послуг. -- К.: Кондор, 2006. -- 192 с.

Маслова С. О., Опалов О. А. Фінансовий ринок. -- К.: Каравела, 2004. -- 344 с.

Методика розрахунку середніх курсів іноземних валют за міжбанківським котируванням, зареєстровано ДКЦПФР Рішенням №1207 від “10” жовтня 2008р.

Михальський В. В. Роль фінансового ринку в економічному розвитку реального сектора вітчизняної економіки. -- К.: Ніка-Центр, 2005. -- 296 с

Міньков В.І. Деякі особливості розвитку фондового ринку України // Фінанси України.- 2005.- № 12.- C.104-115.

Мозговий О. М. Фондовий ринок. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 96 с.

Назарчук М., Карпенко Л. Про деякі особливості розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні // Економіка України.- 2005.- № 10.- C.33_42.

Назарчук М., Курбацький Г. Фондові біржі та позабіржові ТІС: схожість і відмінності між ними // Економіка України.- 2005.- № 11.- C.21-30.

Оскольський В. В. До цивілізованого ринку цінних паперів. Українська фондова біржа в контексті ринкових перетворень. -- К.: УФБ, 1999. -- 153 с.

Оскольський В. В. Ринок цінних паперів України: погляд через призму діяльності Української фондової біржі. -- К.: УФБ, 2001. -- 216 с.

Оскольський В. В., Одинцов В. А., Яцюк Г. В. Фондова біржа від "А" до "Я". -- К.: УФБ, 2001. -- 79 с.

Офіційний сайт ЗАТ „УМВБ”: www.uice.com.ua

Пілецький В. Т., Куликова Н. А. Ринок цінних паперів. -- Алчевськ: ДонДТУ, 2005. -- 152 с.

Положення „Про членство в ЗАТ „Українська Міжбанківська Валютна Біржа” зареєстровано ДКЦПФР Рішенням №1207 від “10” жовтня 2008р.

Положення НБУ „Про порядок та умови торгівлі іноземною валютою” від 10 серпня 2005 року № 281(зі змінами та доповненнями).

Ринок цінних паперів і фондова біржа. -- Л.: Видавництво ЛКА, 2002. -- 90 с.

Розвиток фондового ринку України // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2005.- № 7.- C.63-86.

Розвиток фондового ринку України // Ринок цінних паперів. Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.- 2004.- № 7.- C.55-89.

Сабліна Н. В. Фінансовий ринок. -- Х.: ХДЕУ, 2004. -- 92 с.

Солодкий М. О. Біржовий ринок. -- К.: Джерела М, 2002. -- 336 с.

Суторміна В. М., Радзієвська В. М., Стеценко Б. С. Фінансовий ринок. -- К.: КНЕУ, 2001. -- 100 с.

Хома І. Б., Алєксєєв І. В., Тревого Л. С., Андрушко Н. І. Ринок фінансових послуг. -- Л.: Видавництво Національного університету "Львівська політехніка", 2005. -- 247 с.

Шелудько В. М. Фінансовий ринок. -- К.: Знання, 2006. -- 536 с.

Шклярук С.Г. Портфельні інвестиції. - К.: Знання, 2006. - 408 с.

Размещено на Allbest.ru

...