Економічна суть дефіциту бюджету, система заходів щодо управління ним

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна суть дефіциту бюджету, система заходів щодо управління ним



Зміст

Вступ

Розділ 1. Економічна сутність дефіциту державного бюджету, причини його виникнення

Розділ 2. Класифікація бюджетного дефіциту та його вплив на економіку

Розділ 3. Система заходів щодо управління дефіцитом державного бюджету

Висновки

Використана література



Вступ

Стан бюджетної системи можна назвати найважливішим критерієм економічної ситуації в країні, а однією з найважливіших функцій бюджету є регулювання економіки. Адже закладені в ньому параметри визначають наявність інвестиційних стимулів і потенціалу вкладень, рівень соціального захисту громадян, ступінь державної незалежності й обороноздатності, місце і роль України в міжнародних економічних відносинах.

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Сьогодні більшість розвинутих країн не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт пояснює актуальність теми дослідження дефіциту бюджету, цих процесів в економіці, його впливу та заходів щодо управління ним.

Бездефіцитність бюджету- має стати неминучим принципом бюджетної політики України. Тому, існує реальна необхідність визначити сутність бюджетного дефіциту, його види, соціально-економічні наслідки; визначити, що являють собою джерела фінансування бюджетного дефіциту; визначити його інструменти.

Мета дослідження полягає у тому, щоб визначити сутність бюджетного дефіциту, причини виникнення та шляхи його подолання, внести пропозиції щодо удосконалення системи заходів щодо управління ним.

Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання дослідження:

v визначити сутність бюджетного дефіциту та його види;

v ознайомитись з причинами виникнення дефіциту;

v ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетним дефіцитом;

v дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;

v охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

Об'єктом дослідження в роботі виступає бюджетна система. Об'єкт дослідження є складним, оскільки бюджетна система України тісно пов'язана з іншими системами - фінансовою, економічною, грошовою, політичною, тощо. дефіцит бюджетний фінансування державний

Предметом дослідження в роботі є дефіцит державного бюджету, як невід'ємний елемент функціонування бюджетної системи країни, а також всієї її економічної системи на макрорівні. Теоретично предмет дослідження тісно пов'язаний також і з іншими економічними категоріями, такими як державні доходи, видатки, бюджетні ресурси, тощо.



Розділ 1. Економічна сутність дефіциту державного бюджету, причини його виникнення

Бюджет є важливим інструментом регулювання соціально-економічних процесів у державі, його показники визначають фінансовий стан держави і значною мірою рівень суспільного добробуту. Стан бюджету може характеризуватись трьома показниками: рівновагою доходів і видатків, перевищенням доходів над видатками (профіцитом) або, навпаки, видатків над його доходами, тобто бюджетним дефіцитом [1].

Отже, бюджетний дефіцит - це перевищення видатків бюджету над його доходами [2]. Він притаманний бюджетам більшості країн світу, у тому числі і країнам з розвиненою ринковою економікою. Його величина коливається від 2 до 15% валового національного продукту при середньосвітовій величині 4,5%. Вважається, що розмір бюджетного дефіциту, який перевищує 3% ВНП, призводить до зниження інвестиційної активності, розвитку інфляції.

Бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відношення, що виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання коштів понад наявних закріплених джерел прибутків у силу росту граничних витрат виробництва. Такі засоби утворюються головним чином унаслідок грошової і кредитної емісії, продажу облігацій державних позик, сертифікатів і інших видів цінних паперів, здійснення великомасштабних зовнішніх позик. Визначені дії, що призводять до дефіциту бюджету, обумовлюють необхідність розроблення чіткої програми фінансового маневру в межах грошового потенціалу країни, а також пошуку ефективних джерел покриття бюджетного дефіциту і контролю за його розвитком, визначення платоспроможності суб'єктів бюджетного фінансування. Фінансування бюджету займає важливе місце в бюджетних потоках, а отже потужно впливає на економічне середовище. Значення фінансування у формуванні ресурсів центральних урядів різних країн за останнє десятиріччя XX століття можна простежити шляхом розрахунку частки дефіциту у загальній сумі видатків і кредитування мінус погашення. Нині у розвинених країнах чітко спостерігається скорочення частки видатків, які уряд фінансує через дефіцити. Але обсяги операцій з фінансування, як буде показано далі на прикладі США, залишаються вагомими [3].

Бюджетний дефіцит являє собою суму перевищення видатків бюджету над його доходами за бюджетний період. Фактично це означає, що доходів, які планується централізувати у бюджеті протягом року, недостатньо для повного покриття запланованих видатків. Тому, щоб здійснити бажаний обсяг бюджетних виплат, встановлюють додаткові джерела залучення до бюджету фінансових ресурсів - джерела фінансування. У вітчизняній економічній літературі часто не розрізняють фінансування бюджетного дефіциту та шляхи його скорочення, або ж згадують фінансування побіжно, акцентуючи увагу переважно на інфляційному чи неінфляційному характері його джерел.

Повною мірою бюджетний дефіцит є наслідком дискреційної бюджетно-податкової політики, адже уряд не може точно визначити розмір майбутніх бюджетних надходжень і необхідних витрат. Він лише затверджує загальні положення, що регулюють податкові ставки, форми та обсяги трансфертних виплат, а також визначає пріоритети в структурі державних замовлень і закупівель. Однак навіть при налагодженій процедурі прийняття зазначених рішень реальні обсяги надходжень до бюджету та розміри державних витрат значною мірою залежать від стадії (циклу) розвитку економіки. Інакше кажучи, бюджетний дефіцит зростає в періоди спаду, оскільки державні доходи від податкових надходжень зменшуються, а обсяги трансфертних виплат підвищуються, і скорочується під час підйому економіки, оскільки податкові надходження збільшуються, а обсяги трансфертних виплат відповідно зменшуються. Дискреційна бюджетно-податкова політика - це свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реального обсягу національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного розвитку.

Бюджетний дефіцит має різні причини та прояви. Його не можна оцінювати однозначно, оскільки завжди необхідно враховувати всі його чинники.

Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

§ надзвичайними подіями, що потребують використання великих обсягів коштів, а звичайних резервів для цього не вистачає;

§ необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови;

§ кризовими явищами в економіці, її розвалом;

§ неефективністю фінансово-кредитних зв'язків;

§ нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

§ недосконалістю фінансового законодавства;

§ зменшення приросту національного доходу;

§ збільшення бюджетних витрат;

§ зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

§ інфляційними процесами.

Аналізуючи проблеми бюджетного дефіциту, професор Є. Коломін, запропонував власну класифікацію чинників бюджетного дефіциту. Так, зокрема, науковець виділив наступні фактори дефіциту:

1. Військова доктрина. Цей фактор зумовлений значними витратами на проведення воєнних кампаній та необґрунтованою мілітаризацією економіки в мирний час.

2. Економічна криза. Даний чинник породжений несприятливим економічним розвитком, а саме - спадом виробництва, інфляційними процесами, неефективним функціонуванням окремих галузей економіки тощо.

3. Політична ідеологія. Надмірні витрати коаліцій політичних партій за рахунок майбутніх урядів, намагання політиків сподобатися виборцям.

4. Надзвичайні обставини. Пов'язані з потребою здійснення великих видатків на ліквідацію наслідків стихійних явищ, катастроф та епідемій [4].

Звісно, за умов, коли економіка розвивається динамічно і стабільно, бюджетний дефіцит у кількісно допустимих межах не є загрозливим. Правда, при цьому кількість не повинна переходити в негативну якість, тобто сума отриманих державою в борг фінансових ресурсів не повинна перекладатись на економіку держави, на платників податків, супроводжуватись скороченням соціальних програм.

Бюджетний дефіцит може бути пов'язаний також із політикою «дефіцитного фінансування», відповідно до якої дефіцити, причому хронічні й у значних розмірах, можуть виступати потужним стимулом, «регулятором» економіки, оскільки залучення великих грошових сум на позичковому ринку для фінансування державних видатків «збуджує» ділову активність приватного капіталу.

Досліджуючи сутність та причини дефіциту бюджету, зауважимо, що особливою специфікою при цьому відзначаються державні фінанси тих країн, де протягом багатьох років переважала державна форма власності. Наслідками системної кризи директивної економіки стало розбалансування державних фінансів, оскільки зниження ролі держави у функціонуванні суспільно - політичних та економічних процесів та створення нових державних утворень на теренах Союзу вимагали швидкого реформування бюджетної та податкової систем, зміни структури бюджетних видатків, що гальмувалося економічною кризою, відсутністю власних грошей та системи фінансового ринку. Такий комплекс соціально - економічних факторів появи бюджетного дефіциту практично не спостерігався у будь - яких інших державах світу.

Розділ 2. Класифікація бюджетного дефіциту та його вплив на економіку

У зарубіжній економічній літературі розрізняють три види дефіциту бюджету:

1. Наочно-реальний - обсяг дефіциту дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансфертні платежі. Під трансфертними платежами у західних країнах розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади.

2. Структурний - цей вид дефіциту являє собою різницю між федеральними доходами: витратами при діючій фіскальній політиці (рівень оподаткування і поточних витрат) та базовому рівні безробіття. Коли економічна система переживає період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, наочно-реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, оскільки має місце виплата допомоги на випадок безробіття та за іншими соціальними програмами, а також у зв'язку з частковим падінням доходів населення.

3. Циклічний - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення чи спаду.[5]

У загальному вираженні циклічний дефіцит є різницею між фактичним і структурним дефіцитом.

Відмінності між структурним і циклічним бюджетами тісно пов'язані з відмінністю між автоматичними і дискреційними стабілізаторами. Структурні видатки і надходження здебільшого складаються з дискреційних програм, запроваджених законодавством. А циклічні видатки і дефіцити складаються з податків і видатків, що автоматично пристосовуються до стану економіки. Так, у разі спаду виробництва кожний відсотковий пункт зростання норми безробіття збільшує на відповідну суму циклічний дефіцит. Це відбувається тому, що податкові надходження зменшуються, а державна допомога з безробіття зростає.

Коли ж владні структури ставлять за мету зменшити дефіцит бюджету шляхом підвищення податкових ставок і зниження видатків, то відповідно зменшується структурний дефіцит за повної зайнятості або потенційного обсягу виробництва. Якщо державний законодавчий орган вирішить запровадити програму, що субсидує соціальне забезпечення материнства, це призведе до зростання структурних видатків, отже, відповідно збільшить структурний дефіцит.

Статистичні дослідження показують, що певний захід уряду, який змінює структурний дефіцит бюджету, змінює фактичний дефіцит у тому самому напрямі.

У перехідних економіках проблема структурного дефіциту державного бюджету ускладнюється тим, що практикується маніпулювання його розмірами, наприклад, з допомогою таких інструментів впливу:

податкова "амністія";

- стягнення прострочених податкових платежів;

- запровадження додаткових чи тимчасових податків;

- відстрочення розрахунків з постачальниками;

- відстрочення виплат заробітної плати працівникам державного сектору;

- відстрочення індексації заробітної плати відповідно до темпів інфляції;

- розширення практики приватизації державної власності.[6]

Дефіцит бюджету класифікують за такими критеріями:

· За строком виникнення розрізняють плановий і звітний бюджетний дефіцит. Плановий дефіцит - затверджений у законі про Державний бюджет України обсяг перевищення видатків над доходами. Звітний бюджетний дефіцит - фактичний обсяг дефіциту відповідно до річного звіту про виконання Державного бюджету України.

· За місцем виникнення бюджетний дефіцит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній дефіцит - різниця між зовнішніми видатками та надходженнями від зовнішніх джерел. Внутрішній дефіцит характеризує перевищення обсягів загального дефіциту над зовнішнім

· За формою вияву: відкритий (офіційно оголошений у законі про бюджет на відповідний рік) і прихований (не визнаний офіційно, виявляється у завищенні планових обсягів доходів, включенні до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту).[14]

Прихований дефіцит бюджету містить у собі такі складові:

ь фінансування державними підприємствами надлишкової зайнятості в державному секторі і виплати ними заробітної плати за ставками, вищими від ринкових, за рахунок банківських позик;

ь накопичення в комерційних банках, що відокремились на початкових стадіях економічних реформ від Центрального банку країни;

ь окремі операції, пов'язані з державним боргом, а також фінансування Центральним банком збитків від заходів щодо стабілізації обміну курсу валюти, безвідсоткових і пільгових кредитів урядові, рефінансування Центральним банком сільськогосподарських, промислових і житлових програм уряду за пільговими ставками.

Ці операції належать до так званої квазіфіскальної діяльності держави. Отже, поряд із відкритим і прихованим дефіцитом до цієї ж групи бюджетних дефіцитів доречно зарахувати і квазіфіскальний дефіцит державного бюджету.

· За причинами виникнення: вимушений (наслідок недостатності фінансових ресурсів у держави, низький рівень виробництва ВВП) і свідомий (наслідок фінансової політики держави).

Вимушений бюджетний дефіцит є наслідком скорочення обсягів ВВП і відповідно обмеженості фінансових ресурсів країни. Прикладом вимушеного бюджетного дефіциту є циклічний бюджетний дефіцит.

Свідомий бюджетний дефіцит виникає внаслідок дискреційної фіскальної політики, яка передбачає цілеспрямовані зміни в розмірі державних витрат, податків і сальдо державного бюджету. Свідомий дефіцит бюджету виникає за умов, коли для стимулювання сукупного попиту в період економічного спаду уряд цілеспрямовано знижує ставки оподаткування і збільшує державні витрати.

· За напрямками дефіцитного фінансування: активний (через спрямування коштів у розвиток економіки для зростання ВВП) і пасивний (для покриття поточних витрат).

Науковці зазначають, що рівень дефіциту визначається відношенням до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Активний дефіцит бюджету дає змогу підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Пасивний - підкоряється законам інфляції.

Активний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний бюджетний дефіцит характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків (соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері тощо).

· За строками дії бюджетний дефіцит поділяється на стійкий і тимчасовий

Стійкий дефіцит бюджету існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит викликається касовими розривами у виконанні бюджету або не передбачуваними подіями та обставинами.

· За зв'язком із державним боргом розрізняють первинний та операційний бюджетний дефіцит.

Первинний дефіцит бюджету - це різниця між величиною дефіциту бюджету і виплатою процентів за борг. Інакше кажучи, цей дефіцит дорівнює різниці між сумою трансфертів та державних закупівель товарів і послуг й податковими надходженнями в бюджет.

Дефіцит бюджету = (державні закупівлі товарів і послуг + трансфери + виплати з обслуговування боргу) - податкові надходження.

Якщо уряд удається до випуску державних цінних паперів для фінансування первинного дефіциту бюджету, то зростають основна сума державного боргу і коефіцієнт його обслуговування, тобто в національній економіці збільшується тягар боргу. Сума процентів за державний борг дорівнює добуткові державного боргу та реальної процентної ставки. Якщо в національній економіці реальна процентна ставка перевищує темпи зростання реального ВВП, то весь приріст останнього іде на виплату процентів з обслуговування державного боргу, тобто відношення державного боргу до ВВП зростає. Для зниження цього відношення:

- темпи зростання реального ВВП мають перевищувати величину реальної процентної ставки;

- збільшення частки первинного бюджетного надлишку має бути постійним.

Операційний дефіцит - це дефіцит державного бюджету з вирахуванням інфляційної частини відсоткових платежів з обслуговування державного боргу. За високих темпів інфляції, коли різниця в динаміці номінальних і реальних відсоткових ставках досить значна, таке завищення розміру дефіциту державного бюджету може виявитися істотним.[8]

Отже, бюджетний дефіцит може класифікуватися за різними ознаками, що зумовлено причиною його виникнення.

Наслідки дефіциту складні та різноманітні. Він впливає на функціонування усіх сфер діяльності суспільства. Зростання дефіциту перетворюється у серйозну перешкоду для виробництва, обумовлює економічну та соціальну напруженість у суспільстві.

Нормальним у економічно розвинутих країнах вважається дефіцит бюджету, який приблизно відповідає рівню інфляції в країні й коливається в діапазоні 2 - 3 % ВНП. Такий чи більший дефіцит державного бюджету фінансується за рахунок емісії державних цінних паперів, прибутковість яких звичайно нижча, ніж середня прибутковість на фінансовому ринку, оскільки, на відміну від інших видів доходів, доходи за державними цінними паперами не оподатковуються. За умов відносно стійкого економічного становища економіки, яка динамічно розвивається, використання цього інструменту бюджетно-фіскальної політики дійсно сприяє зростанню ВВП.

Збільшення бюджетного дефіциту на 1 відсоток відповідно призводить до зменшення приватних інвестицій, і, отже, це призводить до зниження темпів росту основних засобів економіки, викликає зростання позичкового відсотка, перешкоджає зниженню високих процентних ставок. [10]

Дійсно, з одного боку бюджетний дефіцит - небажане для держави явище: його фінансування на основі грошової емісії гарантовано веде до інфляції, за допомогою неемісійних коштів - до зростання державного боргу. З іншого боку, він може бути повязаний із необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки, і тоді дефіцит не є відображенням кризових процесів, а скоріше стає наслідком прагнення держави забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного відтворення. Природно, що після набутого досвіду бюджетний дефіцит сприймався громадськістю як украй негативне явище, і його роздування депутатами і міністрами, як правило, ставало приводом для тотальної критики.

Однак частина економістів (в основному, прихильників кейнсіанської парадигми) звертає увагу на позитивний вплив, який може мати на економіку політика дефіцитного фінансування. З цього погляду, дефіцитне фінансування розширює сукупний попит, що у свою чергу детермінує зростання виробництва й зайнятості. Потрібно зазначити, що державні бюджети західних країн із розвиненою ринковою економікою продовжують залишатися хронічно дефіцитними.[9]

Бюджетні дефіцити значно посилюють напруження на ринку позичкових капіталів, спричиняють зростання позичкового відсотка, перешкоджають зниженню високих процентних ставок. Резонанс від таких дій урядів багатьох» країн виходить за межі національної політики. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно позначаються на банківській системі, внаслідок чого деякі банки зазнають банкрутства.[10]

Довгострокові наслідки державного дефіциту пов'язані з його впливом на нагромадження капіталу і споживання майбутніх поколінь, тобто на довгострокове економічне зростання, виникає державний борг. Його накопичення і підвищення процентних ставок у довгостроковому періоді призводить до заміщення приватного капіталу державним боргом. Це відбувається внаслідок того, що при зростанні процентних ставок приватні інвестиції скорочуються, і приватні заощадження починають розміщуватися в державні боргові зобов'язання. Зростання боргу зменшує виробничі потужності, призначені майбутньому поколінню, отже, воно буде мати нижчий рівень доходу.

Для того, щоб фінансувати державний борг, який виник внаслідок дефіциту, збільшують податки. А це, як відомо, - один із способів отримання достатніх доходів для виплати відсотків сплати загальної суми державного боргу. Якщо одночасно із заміщенням приватного капіталу зростають податки, то відбувається подальше скорочення виробництва. До довгострокових наслідків боргу належить і негативний вплив податків на економічні стимули. Збільшення податків депресивно впливає на стимули до праці, до інновацій та інвестування.

Отже, до соціальних та економічних наслідків дефіциту можна віднести:

Ш дезорганізація господарства, нанесення серйозних економічних збитків як великому, так і малому бізнесу, насамперед через невизначеність ринкової кон'юнктури;

Ш виникнення внутрішнього і зовнішнього боргу;

Ш заважає проведенню ефективної макроекономічної політики;

Ш нерівномірно зростають ціни, що підсилює диспропорцію між галузями економіки, спотворюючи структуру споживчого попиту;

Ш ціна перестає виконувати головну свою функцію у ринковому господарстві - бути об'єктивним економічним сигналом:

Ш відбувається відтік капіталу торгівлю;

Ш прискорюється матеріалізація грошей, зростають ціни на нерухомість та товарно-матеріальні запаси;

Ш порушується функціонування грошово-кредитної системи;

Ш знецінюються надходження від оподаткування, що негативно впливає на фіскальну політику;

Ш зменшується впливовість національної валюти;

Ш знижується мотивація до інвестування, інвестиції стають більш ризикованими;

Ш знижується мотивація до праці;

Ш знижуються реальні доходи населення, насамперед це стосується осіб, які отримують фіксовані номінальні доходи;

Ш знецінюються заощадження населення внаслідок виникнення інфляції;

Ш погіршуються умови життя.[11]

Як висновок, слід казати, що уряд обов'язково має контролювати розмір бюджетного дефіциту. Інакше останній сам по собі чинитиме дестабілізуючий вплив на соціально-економічний розвиток країни.



Розділ 3. Система заходів щодо управління дефіцитом державного бюджету

Визначальною особливістю фінансування дефіциту державного бюджету в Україні є те, що первинним джерелом його покриття є боргова політика, тобто державний борг, а вторинним - емісія паперових грошей.

Бюджетний дефіцит в Україні - це вимушений дефіцит. У нашій країні рівень оподаткування настільки високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у нашому суспільстві. [9]

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. З цією метою необхідно:

Виходячи із визначення дефіциту бюджету, очевидно, що для більшого збалансування бюджету необхідно певним чином збільшити дохідну частину бюджету або дещо зменшити видаткову, але в тих межах, які б не загрожували розвитку виробництва та не знижували б життєвий рівень населення та якість життя.

Зростання дохідної частини бюджету може відбуватись за умов проведення ефективної та оптимальної податкової політики. Також для збільшення дохідної частини бюджету слід провести реформи, пов'язані із збільшенням прибутків основної частини населення (наприклад, реформу заробітної плати).

Слідуючи напрям зменшення дефіциту бюджету - скорочення видаткової частини бюджету. До цього напряму слід віднести скорочення видатків на народне господарство, зменшення участі держави у виробничих інвестиціях. Доцільно перекласти фінансування розвитку виробництва, проведення інноваційної політики перекласти на самі підприємства, які можуть використовувати як джерело формування інвестиційних ресурсів і нерозподілений прибуток, і амортизаційні відрахування, і резервні фонди. Також напрямами скорочення видаткової частини бюджету є зменшення видатків на оборону за рахунок встановлення оптимальної чисельності військових та військової техніки та зменшення дотацій, субвенцій.

Скорочення бюджетного дефіциту здійснюється також за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошово-кредитної емісії. І саме вибір джерел фінансування дефіциту, а не його розмір є принциповим питанням щодо нормального функціонування економіки.

При наявності в населення вільних коштів і недостатності попиту на капітал з боку приватного сектору, високому рівні прихованого безробіття, збільшення державних видатків, що фінансується за рахунок внутрішніх позик, є чинником, що сприяє економічного розвитку країни. У випадку, якщо уряд України має можливість поширити серед населення і підприємств урядові цінні папери в розмірах, достатніх для покриття бюджетного дефіциту, це означає, що збільшення державних видатків відбувається за рахунок скорочення особистого споживання. Такий перерозподіл напрямів використання валового продукту є кращим і не становить небезпеки для економічного становища країни.

Утім результати емпіричних досліджень учених показують, що в Україні зберігається низька еластичність заощаджень по процентних ставках, а отже існує низька можливість збільшення добровільних заощаджень населення при бюджетному дефіциті.

Фінансування бюджету дефіциту за рахунок зовнішніх позик можна розглядати двояко. З одного боку, воно дає можливість здійснення додаткових державних видатків без обмеження поточного споживання та інвестиційної діяльності приватного сектору. Проте, слід зважати на те, що повернення боргу буде відбуватись за рахунок майбутнього виробництва, а це вимагатиме в майбутньому збільшення імпортованих товарів і послуг.

Як окремий напрям подолання бюджетного дефіциту можна розглядати і секвестр, тобто пропорційне зменшення видатків щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті бюджету (заробітна плата, стипендії, видатки на придбання медикаментів).

Підсумовуючи все вищесказане, можна зробити висновок про те, що проблема дефіцитності бюджету є досить актуальною для України. Класичними напрямами скорочення дефіциту бюджету є збільшення доходів бюджету, зменшення його видаткової частини, зовнішні і внутрішні запозичення емісійний дохід. Проте необхідно враховувати позитивні і негативні заходи застосування кожного з них та виробляти всередині кожного з цих інструментів ефективні заходи по стимулюванню зменшення дефіциту бюджету в Україні, серед яких проведення оптимальної податкової політики, оптимізація державних видатків, розумне поєднання внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування бюджетного дефіциту, забезпечити фінансову підтримку малого і середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва, удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення тощо.

Необхідно відмітити, що в останні роки спостерігається чітко виражена тенденція до скорочення питомої ваги місцевих податків у загальних надходженнях муніципальних утворень зарубіжних країн [6].

У Франції основними доходами бюджету є непрямі податки. Податкові інспектори несуть відповідальність за розповсюдження податкових декларацій (форма 3310) серед платників. Вони також відстежують своєчасність подання платниками звітності й готують зведені реєстри надходжень. дефіцит державний бюджет фінансування

Найбільший інтерес викликає досвід планування бюджету в Європейському Союзі. У зв'язку з Євроінтеграцією України, бюджетна система України буде поступово пристосовуватись до умов планування та реалізації бюджетної політики Євросоюзу. Варто звернути увагу на систему податкових відносин, що діє в Європі, адже податкова система України - найпроблемніша ланка планування та реалізації бюджетної політики.

Податкова служба ЄС має пять різних процедур для обміну інформацією згідно з різними договорами. До них віднесено: особливі запити, які не підпадають під Одночасну програму контролю; особливі запити, які підпадають під Одночасну програму контролю; обмін даними щодо промисловості; обмін знаннями як між країнами - членами договору, так і між країнами, які не входять до угоди; спонтанний обмін інформацією, яка зясовується під час іншого контролю чи дослідження стосовно даного платника податків.

Основою доходів місцевих бюджетів Франції є майнові та земельні податки. Враховуючи таку їх роль, Головне податкове управління багато уваги приділяє розвитку кадастрової служби. Податківці Франції відповідальні за ведення кадастрової документації, оцінку власності, контроль за використанням державної власності та за використанням власності фізичних осіб за їх дорученням, проведення операцій з передачі державної власності в оренду.



Висновки

Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх на явну величину. Причини виникнення бюджетного дефіциту обумовлюються:

§ надзвичайними подіями, що потребують використання великих обсягів коштів;

§ необхідністю здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови;

§ кризовими явищами в економіці, її розвалом;

§ нездатністю влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

§ недосконалістю фінансового законодавства;

§ зменшення приросту національного доходу;

§ збільшення бюджетних витрат;

§ зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками;

§ інфляційними процесами.

Шляхами подолання бюджетного дефіциту у сучасних умовах є:

ь Удосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

ь Посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їхніх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну, за дотримання вимог податкового законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

ь Удосконалити інструменти залучення до інвестиційної сфери особистих заощаджень населення;

ь Забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розроблення й виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

ь Запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

ь Перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

ь Запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості.



Використана література:

1. Крижанівська О. Ю. Бюджетний дефіцит у макроекономічній стабілізації // Фінанси України. - 2002. - №6

2. Базилевич К. Моделювання взаємозвязків показників державного бюджету з показниками макроекономічної динаміки // Банківська справа, №3 - 2004 с. 24-28

3. Карлін М.І. Фінансова система України: навч. посіб. [Текст]- К.: Знання, 2007.- 324 с

4. Бюджетна сфера: нормативна база / За ред. Маргорська Н. - Х.:Фактор, 2003 - 208с.

5. Гладченко Л. Бюджетний дефіцит: джерела і механізм його фінансування // Ринок цінних паперів України. - 2003. - №3-4.

6. Сова О. Ю. Сутність та види дефіциту державного бюджету // Фінанси України. - 2005. - №9.

7. Буковинський С. Концептуальні засади управління бюджетними коштами в Україні // Фінанси України, №5 - 2001 с. 24-33

8. Гроші та кредит: Підручник/ За заг. ред. M.I. Савлука. - К.: КНЕУ, 2003. - 602с.

9. Горрей О. Фінансування соціальних гарантій як чинник зростання суспільного добробуту // Фінанси України, 35 - 2003 с. 44-50

10. Павлова А.А. Джерела фінансування бюджетного дефіциту [Текст] // Економіст. - 2008, - № 1,- С. 76-80.

11. Машко А. Дефіцит бюджету: сутність, причини виникнення та проблеми управління [Електронний ресурс] / А. Машко // Соціально-економічні проблеми і держава. -- 2012. -- Вип. 2 (7). -- С. 308-314. -- Режим доступу до журн. : http://sepd.tntu.edu.ua/images/stories/pdf/2012/12maitpu.pdf

Размещено на Allbest.ru

...