Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1.Поняття прибутковості та рентабельності підприємства. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

2.Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

3.Аналіз рентабельності продукції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем. Метою курсової роботи є аналіз формування прибутку підприємства та його використання в сучасних умовах переходу до ринкової економіки із властивими для неї економічними законами.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв'язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах.

У зв'язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток є головною метою та мотивом підприємницької діяльності, матеріальним джерелом економічного та соціального розвитку, інвестиційної та інноваційної діяльності. Він стає фактором удосконалення відносин власності.

Прибуток є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу.

Під час проведення роздержавлення і приватизації більшість громадян України стали власниками, тобто акціонерами підприємств. Однак власники, які не отримують відчутної винагороди за свій капітал, є такими лише номінально.

Прибуток є важливим інструментом переливання капіталів до галузей, що визначають науково-технічний прогрес, та концентрації фінансових ресурсів на тих підприємствах, адміністрація і власники яких здатні ефективно порядкувати ними.

У комплексі проблем, пов'язаних з підвищенням ролі прибутку у національній економіці, велике значення має удосконалення методів аналізу фінансових результатів господарюючих суб'єктів. Перехід діяльності підприємств на принципи господарського розрахунку не супроводжувався адекватним методичним забезпеченням аналітичної та планової роботи, через що стримувалася реалізація потенціалу економічного зростання. Важливі аспекти теорії та практики аналізу прибутку та збитків потребують проведення нових досліджень та розробок підходів до аналізу фінансових результатів діяльності підприємств.

1. Поняття прибутковості та рентабельності підприємства. Завдання та джерела інформації аналізу фінансових результатів

В умовах ринкової економіки для підприємства важливими питаннями є розширення чи скорочення виробництва та реалізації продукції, зростання норми прибутковості, складності податкового, фінансового та бухгалтерського обліку, нарощення рівня рентабельності, що викликають потребу в дослідженні вказаних проблем.

Підприємство є проміжною ланкою в системі економічних інтересів, які виникають у взаємозв'язках між певним підприємством та іншими підприємствами, між адміністрацією підприємства і трудовим колективом, між державними органами управління і підприємством та ін.

Характерною ознакою роботи підприємства в ринкових умовах господарювання є його економічна відособленість, організація фінансово-господарської діяльності на госпрозрахункових засадах. У зв'язку з цим визначення прибутку має особливе значення.

Прибуток являє собою грошову форму чистого доходу суспільства. Як економічна категорія він відображає сукупність економічних відносин, пов'язаних з утворенням національного доходу і його розподілом. Термін «прибуток» має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась,оновлювалась і доповнювалась відповідно до тенденцій розвитку економічної теорії.

Представники французької школи фізіократів (ХVIII ст.) стверджували, що прибуток утворюється у виробничій сфері, але вони помилково вважали єдиною продуктивною галуззю сільське господарство. Засновник неокласичної буржуазної економічної теорії Ж.Б. Сей вважав капітал продуктивним: кожний із факторів виробництва (земля, праця, капітал) створює свою частину доходу. Американський вчений Шумістер у роботі «Теорія економічного розвитку» розробив теорію підприємницького прибутку. Підприємницька діяльність, на його думку, полягає у використанні підприємцем нових комбінацій виробництва, це породжує різницю між діючими цінами і витратами, яка й становить підприємницький прибуток. Шотландський економіст Адам Сміт був першим, хто охарактеризував прибуток як суму, яка може бути витрачена без вилучень капіталу[9, 279-280].

Існує також інше трактування прибутку, згідно з яким прибуток визначається, як потенційна можливість підприємства розширювати свій бізнес без залучення зовнішніх джерел фінансування. Економісти нашої країни тривалий час визнавали лише марксистську теорію і керувалися нею в економічній і політичні практиці. За Марксом прибуток у торгівлі - це частина додаткової вартості, створеної в процесі виробництва, промисловець оплачує персоналу за те, реалізує вироблений товар [9, 280].

Змістовним є визначення прибутку І.О. Бланка, стверджує, що прибуток - це втілення у грошовій формі чистого доходу підприємства на вкладений капітал, який характеризує його винагороду за здійснення підприємницької діяльності та є різницею між сукупними доходами сукупними витратами у процесі здійснення цієї діяльності [9, 281].

Ним зазначено, що в умовах ринкової економіки прибуток є головною метою підприємницької діяльності, базою економічного розвитку держави, критерієм ефективності фінансово-господарської діяльності, основним захисним механізмом від загрози банкрутства підприємства.

Щодо інших визначень, поняття «прибуток» у сучасній економічній літературі, то Бикова А. трактує прибуток, як частину доходу підприємства, кінцевий фінансовий результат його господарської діяльності, одне з джерел засобів на підприємстві. Мочерний С.В. розкриває категорію прибуток, як одну з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, за своєю величиною - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво. За Покропивним С.В. прибуток - це частина виручки,яка залишається після відшкодування усіх витрат на операційну та комерційну діяльність підприємства. Загородній В.П. трактує прибуток, як економічну категорію, тобто різницю між валовим виторгом (без ПДВ і акцизного збору) та витратами на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Згідно П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» прибуток - це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати [9, 282].

Прибуток створює визначені гарантії для подальшого існування підприємства, оскільки тільки його накопичення у виді різних резервних фондів допомагає переборювати наслідку ризику, зв'язаного з реалізацією товарів на ринку. Для підприємства прибуток є показником, що створює стимул для інвестування в ті сфери, де можна домогтися найбільшого приросту вартості.

Перш за все в отриманні максимального прибутку зацікавлені самі підприємства: прибуток гарантує підприємцям дохід на вкладені капітали та одночасно з цим є джерелом фінансових витрат, пов'язаних з розвитком виробництва та соціальної сфери. Зацікавлена в прибутку і держава, так як він значною мірою вилучається до бюджету для фінансування загальнодержавних витрат. Підвищений інтерес до прибутку підприємств у комерційних банків, різноманітних фінансових інститутів, акціонерів та інших держателів цінних паперів. Зі зростанням прибутку оживлюється фінансовий ринок і збільшується його роль у перерозподілі капіталів, в підвищенні ефективності їхнього використання. Все це засвідчує велике суспільне значення прибутку, яке визначає його велику роль у розвиткові ринкової економіки як на мікро -, так й на макрорівні.

Абсолютна сума прибутку, отримана підприємством, у тім числі прибуток від основної діяльності, є дуже важливими показниками. Однак вони не можуть характеризувати рівень ефективності господарювання. За інших однакових умов більшу суму прибутку отримає підприємство, яке володіє більшим капіталом, використовує більше живої і матеріалізованої праці, більше виробляє і реалізує продукції (робіт, послуг). Щоб зробити висновок про рівень ефективності роботи підприємства, отриманий прибуток необхідно порівняти зі здійсненими витратами.

Отже, проаналізувавши таке поняття як «прибуток», можна зробити висновок, що він є однією з основних категорій товарного виробництва. Це передусім виробнича категорія, що характеризує відносини, які складаються в процесі суспільного виробництва. Водночас прибуток є однією з важливих форм розподілу національного доходу. Очевидно, що для аналізу кінцевих результатів діяльності підприємства доцільно користуватися не лише абсолютними показниками прибутку чи збитку, адже за допомогою останніх неможливо порівнювати, наприклад, ефективність діяльності різних за розміром підприємств.

Тому розраховують співвідношення отриманого ефекту (доходу, прибутку) з наявними чи вже використаними ресурсами, тобто обчислюють показники ефективності, серед яких основними є показники рентабельності, які ототожнюють з прибутковістю та дохідністю. Ці показники повніше за розмір прибутку та його абсолютних змін відображають результати діяльності підприємства, тобто вони є кориснішими під час фінансового аналізу підприємства.

Рентабельність безпосередньо пов'язана з отриманням прибутку. Однак її не можна ототожнювати з абсолютною сумою отриманого прибутку. Щоб зробити висновок про рівень роботи підприємства, отриманий прибуток слід порівняти із здійсненими витратами. Рентабельність - це відносний показник, тобто рівень прибутковості, що вимірюється у відсотках. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Отже, співвідношення прибутку з авансованою вартістю або поточними витратами характеризує таке поняття, як рентабельність. У найширшому розумінні рентабельність означає прибутковість або дохідність виробництва і реалізації всієї продукції (робіт, послуг) чи окремих її видів [2, 141].

Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються приростом чистих активів, основним джерелом якого є прибуток від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, а також отриманий в результаті надзвичайних подій. Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від виробничої, постачальницької, маркетингової, збутової, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. У практичній діяльності використовують такі показники фінансових результатів як: доходи від реалізації продукції, доходи від інших операцій, доходи від надзвичайних операцій, прибуток на одиницю продукції, прибуток від реалізації продукції, прибуток від звичайної, операційної й інвестиційної діяльності, прибуток від надзвичайних подій, оподаткований прибуток та чистий прибуток. Поряд з такими видами прибутку існують ще й інші види, такі як: прибуток від реалізації цінних паперів, неоподаткований (пільговий) прибуток, нерозподілений прибуток та ін. [17, 37].

Оскільки функціонування будь-якого підприємства, незалежно від видів його діяльності та форм власності, в умовах ринку визначається його здатністю створювати необхідну суму доходу або прибутку. Тому, прибуток займає одне з важливих місць у системі комплексного економічного аналізу, оскільки на його основі оцінюється ступінь досягнення кінцевої мети діяльності підприємства.

Повніша сутність поняття «прибуток» розкривається в його функціях:

1) оцінювальна -- характеризує ефект використання основних ресурсів підприємства, визначає його фінансову стійкість та інвестиційну привабливість;

2) стимулююча -- функція прибутку спрямована на зниження витрат виробництва запровадженням інновацій, що збільшує можливості розширення виробництва і зростання масштабів бізнесу;

3) господарського розрахунку -- доходи підприємства мають не тільки покривати витрати, але й резерв;

4) розподільча -- функція прибутку забезпечує вибір підприємницької діяльності серед альтернативних варіантів;

5) індикативна (інформаційна) -- функція прибутку забезпечує підприємство інформацією, з одного боку, про оцінку його діяльності, а з другого-про наповненість ринку товаром даючи тим самим економічний сигнал про необхідність збільшувати чи зменшувати обсяги виробництва;

6) соціальна - прибуток через його розподіл задовольняє різноманітні соціальні потреби персоналу підприємства, його власників, населення та суспільство в цілому[9, 283].

Враховуючи те, діяльність підприємства може бути не тільки прибутковою, а й збитковою, формуватися під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього економічного середовища, тому в обліку і аналізі дають загальну оцінку фінансових результатів, які характеризуються системою абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники - це сума прибутку (чи збитку) за структурою його утворення чи розподілу і використання. Відносні показники фінансових результатів - характеризують відносний у відсотках ступінь прибутковості вкладеного капіталу в цілому і за його структурою, здійснених витрат чи отриманого доходу.

На формування прибутку впливають такі чинники:

1) матеріально-технічні - використання більш прогресивних і економічних основних засобів і виробничих запасів;

2) організаційно-управлінські - створення нових об'єктів господарської діяльності та інформаційного забезпечення прийняття управлінських рішень;

3) економічні - пошук виробничих ресурсів господарської діяльності, шляхом аналітичних досліджень;

4) соціальні - забезпечення належних умов працівників, відпочинку і підвищення кваліфікацій персоналу;

5) екологічні - виробництво екологічно чистої продукції та застосування безвідходних технологій;

6) ринково-маркетингові - формування попиту покупців.

Мета аналізу фінансових результатів - визначити повноту та якість їх отримання, оцінку динаміки абсолютних і відносних показників, з'ясувати спрямованість, ступінь впливу факторів на зміну прибутку і рентабельності, визначити можливі резерви його зростання.

Основними завданнями аналізу фінансових результатів діяльності підприємства є:

1) вивчення можливостей одержання прибутку відповідного до наявного ресурсного потенціалу підприємства і кон'юктури ринку;

2) здійснення системного контролю за процесом формування прибутку і зміною його динаміки;

3) визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на фінансові результати діяльності підприємства;

4) вивчення напрямків і тенденцій розподілу прибутку;

5) розрахунок і оцінка показників рентабельності;

6) вироблення рекомендацій, спрямованих на мобілізацію виявлених резервів зростання прибутку і рентабельності;

7) вивчення особливостей, складу і динаміки фінансових результатів підприємства;

8) загальна оцінка виконання плану;

9) визначення відхилення фактичного прибутку від передбаченого плану, вивчення динаміки зміни прибутку за кілька звітних періодів.

Основними джерелами аналітичної інформації є плани економічного та соціального розвитку, фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат),бізнес-план, дані бухгалтерського обліку за розрахунками результатів діяльності, показники фінансової звітності ф. №1 «Баланс», ф. №2 «Звіт про фінансові результати», ф. №3 «Звіт про рух грошових коштів», ф. №4 «Звіт про власний капітал», ф. №5 «Примітки до річної фінансової звітності», дані статистичної звітності, «Звіт про випуск, реалізацію та обсяг цінних паперів», показники внутрішньої управлінської звітності, декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень[17, 38-39].

2. Аналіз показників прибутковості та рентабельності підприємства

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку отримують на одиницю реалізованої продукції. Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. На рівень показників рентабельності, які є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Регулюючи розмір чинників з урахування їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Отже, усі показники рентабельності можна розділити на 4 основні групи:

1) показники рентабельності щодо реалізації;

2) показники рентабельності щодо активів;

3) показники рентабельності щодо власного капіталу і зобов'язань;

4) показники рентабельності витрат і прибутку.

1. Показники рентабельності щодо реалізації:

1.1. Рентабельність за валовим прибутком - визначається як відношення суми валового прибутку до чистої виручки від реалізації продукції у відсотках.

(2.1.)

1.2. Рентабельність за операційним прибутком - визначається шляхом відношення суми операційного прибутку до чистої виручки від реалізації продукції у відсотках.

(2.2.)

1.3. Рентабельність за чистим прибутком - відношення суми чистого прибутку до чистої виручки від реалізації продукції у відсотках.

(2.3.)

2. Показники рентабельності щодо активів:

2.1. Рентабельність активів - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості майна підприємства у відсотках.

(2.4.)

2.2. Термін окупності активів - відношення 100% до рентабельності активів. Показує за який термін окупляться всі активи підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується.

(2.5.)

2.3. Рентабельність необоротних активів - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості необоротних активів підприємства у відсотках.

(2.6.)

2.4. Термін окупності необоротних активів - відношення 100% до рентабельності необоротних активів. Показує за який термін окупляться всі необоротні активи підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується.

(2.7.)

2.5. Рентабельність оборотних активів - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості оборотних активів підприємства у відсотках.

(2.8.)

2.6. Термін окупності оборотних активів - відношення 100% до рентабельності оборотних активів. Показує за який термін окупляться всі оборотні активи підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується[2, 142-143].

(2.9.)

3. Показники рентабельності щодо власного капіталу і зобов'язань:

3.1. Рентабельність власного капіталу - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості власного капіталу підприємства у відсотках.

(2.10.)

3.2. Термін окупності власного капіталу - відношення 100% до рентабельності власного капіталу. Показує за який термін окупиться власний капітал підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується.

(2.11.)

3.3. Рентабельність позикового капіталу - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості позикового капіталу підприємства у відсотках.

(2.12.)

3.4. Термін окупності позикового капіталу - відношення 100% до рентабельності позикового капіталу. Показує за який термін окупиться позиковий капітал підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується.

(2.13.)

3.5. Рентабельність капіталу - відношення суми чистого прибутку до середньорічної вартості капіталу підприємства у відсотках.

(2.14.)

3.6. Термін окупності капіталу - відношення 100% до рентабельності капіталу. Показує за який термін окупиться капітал підприємства, враховуючи досягнутий рівень рентабельності за період, що аналізується[20, 452].

(2.15.)

4. Показники рентабельності витрат і продажу:

4.1. Рентабельність продукції за валовим прибутком - відношення суми валового прибутку до собівартості реалізованої продукції у відсотках.

4.2. Рентабельність витрат діяльності - відношення загальної суми прибутку від звичайної діяльності до суми всіх витрат від звичайної діяльності.

(2.16.)

4.3. Коефіцієнт адміністративних витрат - відношення суми адміністративних витрат до собівартості реалізованої продукції.

(2.17.)

4.4. Коефіцієнт витрат на збут - відношення суми витрат на збут до собівартості реалізованої продукції.

(2.18.)

4.5. Рентабельність окремих видів продукції - відношення різниці ціни одиниці продукції і собівартості одиниці продукції і собівартості одиниці продукції у відсотках.

Показники рентабельності більш повно, ніж прибуток відображають результати діяльності підприємства; вони використовуються як інструменти інвестиційної, цінової політики[5, 165].

3. Аналіз рентабельності продукції

Якщо сума прибутку показує абсолютний ефект від діяльності, то рентабельність характеризує міру цієї ефективності, тобто відносний ступінь прибутковості підприємства або продукції, що виробляється. У загальній формі рентабельність розраховують як відношення прибутку до витрат чи застосованих ресурсів (капіталу).

Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на її виробництво. Передусім обчислюється рентабельність усієї реалізованої продукції як відношення валового прибутку від реалізації до собівартості реалізованої продукції. Рентабельність продукції можна розрахувати також відношенням прибутку до обсягу реалізованої продукції. В такому вигляді цей показник більше застосовується в зарубіжній практиці.

Рентабельність окремих видів продукції обчислюється за формулою:

(3.1.)

Де Ri - рентабельність і-го виду продукції, %; Ці, Сі - відповідно ціна і собівартість і-го виду продукції. Відношення різниці ціни одиниці продукції і собівартості одиниці продукції і собівартості одиниці продукції у відсотках.

Також можна розрахувати рентабельність продукції за валовим прибутком - відношення суми валового прибутку до собівартості реалізованої продукції у відсотках.

(3.2.)

У багатономенклатурному виробництві у процесі аналізу рентабельності виробів слід застосовувати спосіб групувань. Насамперед усі вироби групують за ознакою, рентабельна чи нерентабельна продукція. При цьому кількість нерентабельних видів продукції, розраховують частку у відсотках до загальної кількості виробів, а також їхню частку в обсязі реалізованої продукції. Треба також визначати чи є серед нерентабельних виробів такі, що входять до складу найважливіших профільних видів продукції, чи є нові перспективні вироби[6, 43].

Дуже важливо здійснити групування продукції, що виробляється, за рівнем рентабельності: вироби з низькою рентабельністю, з середньою або нормальною, або вироби високорентабельні. При цьому варто дати оцінку частки кожної групи в загальному обсязі реалізації.

Наступним кроком є здійснення групування виробів за ознакою ступеня та напряму зміни рентабельності порівняно з попереднім періодом. При цьому визначають кількість виробів, рентабельність яких помітно зросла, суттєво не змінилась або знизилась.

Групування виробів за названими та іншими ознаками дає змогу краще зрозуміти існуючі проблеми та визначити напрями збільшення прибутковості виробництва. При цьому потрібно враховувати дію на рентабельність продукції таких чинників, як: зміну ринкових цін на продукцію даного підприємства; зміну податку на додану вартість; зміну рівня собівартості виробу з усіма факторами, які впливають на неї.

Серед чинників, які впливають на собівартість продукції, треба звернути особливу увагу на час випуску продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте в наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується, а вкінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним її чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. В перший рік, як правило, рентабельність дуже низька, проте в наступні кілька років спостерігається підвищення її рівня. Згодом її величина стабілізується і в кінці виробництва навіть може почати падати. Однією з причин зростання рентабельності або супровідним їй чинником може бути збільшення обсягів виробництва цієї продукції. Вивчення впливу обсягу виробництва на рівень рентабельності - цілком самостійне питання аналізу прибутковості підприємства. Для цього рекомендується будувати графік розрахунку критичної точки обсягу виробництва або ще як його називають графік точки беззбитковості. Під час планування прибутку від операційної діяльності необхідно визначити точку беззбитковості, яка відповідає такому обсягу продажу, за якого надходження від реалізації продукції дорівнюють витратам на виробництво і реалізацію цієї продукції. [7, 132].

Якщо рівень обсягу продажу нижчий від точки беззбитковості, виробляти такий товар невигідно, збитково. Кожна одиниця товару, продана в зоні, що знаходиться вище за точку беззбитковості, збільшує прибуток. ПВ -- постійні витрати; ЗВ -- змінні витрати; РП -- обсяги реалізованої продукції; Vтб -- обсяг продажу в точці беззбитковості; П -- прибуток.

У натуральному вираженні розрахувати точку беззбитковості ми можемо дуже просто, використовуючи таку формулу для нашого розрахунку:

Точка беззбитковості натуральні одиниці = Загальна сума постійних витрат / Ціна реалізації одиниці продукції -- Сума змінних витрат.

Також точку беззбитковості можна ще й визначити в грошовому виразі. Для цього нам необхідно знайти коефіцієнт маржинального доходу.

Коефіцієнт маржинального доходу = Ціна реалізації одиниці продукції -- Сума змінних витрат / Сума змінних витрат

Ну і тепер ми можемо розрахувати точку беззбитковості в грошовому виразі: прибуток рентабельність фінансовий капітал

Точка беззбитковості грошовий вираз= Сума постійних витрат / Коефіцієнт маржинального доходу[7, 134].

Отже, можна зробити висновок, що рентабельність продукції є досить важливим показником для здійснення аналізу підприємством, оскільки без нього важко буде проаналізувати обсяг виробництва того чи іншого виду продукції, а також оцінити ступінь прибутковості, яке підприємство отримувало б від реалізації даного виду продукції.

Висновок

У системі цілей, формованих власниками і керівниками будь-якої комерційної організації, задача формування прибутку без сумніву займає центральне місце. У загальному випадку, діяльність організації не обов'язково прибуткова.

У літературі описані кілька підходів до визначення прибутку. Два з них з умовними назвами: економічний і бухгалтерський - можна розглядати як базові.

Економічне визначення прибутку, просте і наочне з позиції будь-якого економіста, а для бухгалтера, що надає перевагу досить чіткім й однозначним поняттям - розпливчасте і неконкретне.

Сума прибутку підприємства залежить від таких основних факторів:

від обсягів виробництва і реалізації продукції;

від ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства (ефективності використання основних засобів, виробничих запасів, нематеріальних активів, грошових коштів тощо, які впливають на рівень витрат підприємства).

Окрім того, формування прибутку підприємств залежить від нормативно-правового регулювання порядку визначення собівартості продукції, оподаткування діяльності підприємства та інших чинників.

Серед показників ефективності діяльності господарюючого суб'єкта важливе місце за умов ринку посідають показники ефективності використання капіталу, які відображають швидкість (прискорення або уповільнення) руху капіталу та його віддачу.

У світовій практиці широкого застосування набув узагальнюючий показник міри ефективності використання капіталу -- прибутковість (дохідність, рентабельність).

Коефіцієнт прибутковості визначається відношенням прибутку до капіталу, що інвестується, і розраховується за формулою:

Але слід зазначити, що зображено загальну концепцію розрахунку показника. На сьогодні не існує єдиного загальноприйнятого показника ефективності капіталу для розрахунку коефіцієнта прибутковості.

У чисельнику формули може бути балансовий, операційний чистий прибуток, у знаменнику -- середні показники загального капіталу (загальні активи), основного капіталу (довгострокові активи), оборотного капіталу (поточні активи).

При розрахунку коефіцієнта прибутковості можуть використовуватися і дані пасиву балансу. Таким чином, можна знайти коефіцієнт прибутковості загального, власного, акціонерного, перманентного капіталів.

У фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які, по суті, є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітика -- кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їх взаємозв'язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Список використаної літератури

1. Базілінська О.Я. Фінансовий аналіз: теорія і практика . 2-ге вид. Навч. посіб. / О.Я. Базілінська- К.: Центр учбової літератури, 2011. - 328с.

2. Білик М.Д. Фінансовий аналіз: навч. посібник.- 2-ге вид., без змін. / М. Д. Білик - К.: КНЕУ, 2007. - 592 с.

3. Гадзевич О. І. Основи економічного аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств: навч. посіб. / О. І. Гадзевич. - К., 2004. - 177 с.

4. Дєєва Н.М., Дедіков О.І. Фінансовий аналіз. Навчальний посібник / Н.М. Дєєва, О.І. Дедіков - К.: Центр учбової літератури, 2007. - 328с.

5. Ізмайлова К.В. Сучасні технології фінансового аналізу / К.В. Ізмайлова: Навч. посіб. -- К.: МАУП, 2003. -- 148 с.

6. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу / В.М. Івахненко: Навч. посіб. - 5-те вид. випр. і доп. - К.: Знання, 2006. - 261с. - (Вища освіта ХХІ століття).

7. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства / В.О. Мец: Навч. посіб. -- К.: Вища шк., 2003. -- 278 с.

8. Подольська В.О. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / В. О. Подольська, О. В. Яріш - Київ: Центр навчальної літератути, 2007. - 488 с.

9. Старостенко Г. Г. Фінансовий аналіз : навч.посіб. / Г. Г. Старостенко, Н. В. Мірко. - К. : ЦУЛ, 2006. - 224 с.

10. Цал-Цалко Ю. Фінансова звітність підприємств та її аналіз : навч.посіб. / Ю. Цал-Цалко. - К. : ЦУЛ, 2002. - 360 с.

11. Шеремет О. О. Фінансовий аналіз : навч.посіб. / О. О. Шеремет. - К. : Кондор, 2005. - 196 с.

12. Шиян Д. В. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / Д. В. Шиян, Н. І. Строченко. - К. : "А.С.К.", 2005. - 240 с.

13. Шморгун Н. П. Фінансовий аналіз : навч. посіб. / Н. П. Шморгун, І. В. Головко. - К. : ЦНЛ, 2006. - 528 с.

14. Білоцький С.С. Методи фінансового аналізу консолідованої фінансової звітності / С. С. Білоцький // Інвестиції: практика та досвід. - 2008. - №24. - С. 36-38.

15. Дубіщев В.П. Аналіз економічної моделі систематизації управління фінансово-інвестиційним потенціалом регіону / В. П. Дубіщев, В. І. Іщук, С. М. Малинський // Економіка і регіон. - 2009. - №3. - С. 38-44.

16. Литвин Б.М. Фінансовий аналіз: навч. посіб. / Б.М. Литвин, М.В. Стельмах. - К.: «Хай-Тек Прес», 2008. - 336с.

17. Старостенко Г.Г. Фінансовий аналіз: навч. посібник. / Г. Г. Старостенко, Н.В. Мірко - Київ: Центр навчальної літератути, 2006. - 224 с.

18. Юрій С.М. Аналіз ефективності оборотного капіталу в управлінні фінансовим станом підприємства / С. М. Юрій // Науковий вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / Міністерство фінансів України, Буковинська державна фінансова академія; гол. ред. В.В. Прядко. - Чернівці, 2008. - Вип. 4. - С. 383-388. - Бібліогр.: с.388

19. Цал-Цалко Ю.С. Фінансовий аналіз: підручник / Ю.С. Цал-Цалко. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 566 с.

Размещено на Allbest.ru

...