Біржові операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Чернігівський національний технологічний університет

Кафедра фінансів

РЕФЕРАТ

з дисципліни: «Ринок фінансових послуг»

на тему: «Біржові операції»

Виконав:

студент групи ФК-101 Пенська А.М.

Керівник:

Доцент Гавриленко Н.І.

Чернігів 2014



Зміст

• Вступ
• 1. Правові основи та порядок регулювання біржових операцій
• 2. Сутність, різновиди біржових операцій та їх учасники
• 3. Механізм реалізації біржових операцій
• Висновки
• Список використаної літератури

Вступ

Як ринок цінних паперів фондові біржі стали надзвичайно важливим елементом ринкової економіки та ринку капіталів. Во-ни створюють стимули для мобілізації фінансових ресурсів і спрямування їх у довгострокові інвестиції; здійснюють фінансу-вання державних програм і боргів; об'єктивно визначають споживну вартість засобів виробництва, стимулюють найефективніший обіг та використання вільних капіталів.

Кінцевою метою процесів на фондовій біржі є здійснення біржових операцій - укладення угоди між продавцем та покупцем.

Біржові операції представляють собою угоди про взаємну передачу прав і обов'язків стосовно біржового товару, допущеного до торгівлі на біржі, що втілюється у біржовому контракті, укладеному учасниками біржової торгівлі. фондовий торгівля біржа

Біржова діяльність в Україні регулюється відповідно до чинного законодавства і здійснюється у взаємодії двох регуляторів, які органічно поєднуються і взаємодоповнюються: регулювання біржової діяльності з боку держави; регулювання, або, як прийнято називати, регламентація, з боку власне біржі чи біржового ринку.

В рефераті розглянуті наступні питання: правові основи та порядок регулювання біржових операцій, сутність, різновиди біржових операцій та їх учасники, механізм реалізації біржових операцій

1. Правові основи та порядок регулювання біржових операцій

Вся біржова справа потребує державного правового забезпечення, щоб стимулювати розвиток ринкових відносин, вільного товарообігу й конкуренції.

Регулювання біржового ринку здійснюється з метою створення нормальних умов для діяльності всіх учасників ринку, захисту учас-ників ринку від недобросовісної конкуренції та шахрайства, забез-печення вільного і відкритого процесу ціноутворення на основі кон-центрації попиту та пропозиції, сприяння розвитку ринку, іннова-ційним процесам на ринку.

Лише відсутністю біржового законодавства можна пояснити намагання кожної біржі виробити власну схему діяльності, свої особливі правила проведення торгових операцій, віднайти свій специфічний товар, налагодити мережу представництв на біржах інших регіонів країни, обмінюватися брокерськими місцями і залучати як фундаторів представників інших бірж.

Значним кроком уперед є прийняття Закону України "Про цінні папери й фондову біржу", який набрав чинності з 1 січня 1992 р. Саме з цього часу припиняється випуск акцій трудових колективів, розпочинає дію система захисту майнових прав інвесторів, вводиться в дію державний контроль за випуском і обігом цінних паперів, а також санкції на тих, хто допускає відхилення від умов, дозволених законодавством.

Характерними рисами чинного біржового законодавства мають бути:

а) розгорнута система захисту суспільства й учасників біржової торгівлі від зловживань; розробка дійових санкцій та покарань за проступки та злочини;

б) ідеологія законодавства про біржу спрямована проти монополізму, зловживань і водночас на організацію конкуренції й цивілізованого посередництва;

в) скрупульозно регламентуються права та обов'язки учасників біржових операцій.

Біржова діяльність в Україні регулюється відповідно до чинного законодавства і здійснюється у взаємодії двох регуляторів, які органічно поєднуються і взаємодоповнюються:

· регулювання біржової діяльності з боку держави;

· регулювання, або, як прийнято називати, регламентація, з боку власне біржі чи біржового ринку.

Досвід країн ринкової економіки свідчить про досить тісну взаємодію держави і ринкової системи взагалі та в регулюванні біржової діяльності зокрема. У процесі такої взаємодії на державу покладаються обов'язки забезпечувати ринок і біржову торгівлю законодавчою базою, що дає змогу виробити та встановити єдині правила для всіх суб'єктів, які беруть участь в процесі здійснення біржових операцій.

Загальновизнано, що законодавче поле біржової діяльності створюється насамперед не для професійних посередників, а для їхніх клієнтів, які довіряють їм право на свою продукцію і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати характер заборон, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників біржових угод водночас контролюючи дотримання визначених правил.

2. Сутність, різновиди біржових операцій та їх учасники

Під біржовою операцією слід розуміти біржову угоду, яка укладається між членами фондових бірж і в її приміщенні у встановлений нею час і яка має своїм предметом фондові цінності, допущені до обігу та котирування на даній біржі. Вони регламентуються відповідними правилами, затвердженими загальними зборами членів фондової біржі або органом, що ними уповноважений. Правилами визначається: строк і місце проведення біржових операцій; порядок надання та розмір плати за користування послугами біржі; відповідальність учасників і працівників біржі за невиконання або неналежне виконання правил біржової торгівлі; інші положення, встановлені органами управління біржі.

Таким чином, біржова угода -- це взаємопогоджені дії учасників торгів, спрямовані на визначення, припинення або зміну їхніх прав і зобов'язань щодо біржових товарів. Угоди здійснюються в приміщенні біржі в установлені терміни її роботи. Біржові угоди укладаються на товарні й фондові активи, допущені до котирування та кругообігу на біржі.

Регламент укладання угоди визначено біржею. Обов'язковим при укладенні угоди є таке:

* предмет угоди - цінні папери купуються чи продаються;

* обсяг угоди - кількість цінних паперів, яка запропонована для продажу або необхідна для купівлі;

* ціна, за якою укладатиметься угода;

* термін виконання угоди, тобто коли продавець повинен надати, а покупець прийняти цінні папери;

* термін розрахунків за угодою, тобто коли покупець повинен заплатити за цінні папери.

Біржові угоди не такі різноманітні, як банківські операції з фондовими цінностями, але й вони досить численні.

Залежно від способу укладення угоди з цінними паперами класифікують на затверджені і незатверджені. До затверджених належать угоди, укладені в письмовій формі, комп'ютерні тощо, що мають взаємне погодження умов угоди. Незатверджені угоди здійснюються по телефону, за усною домовленістю і вимагають додаткового узгодження умов угоди.

Угоди на фондовій біржі класифікують залежно від термінів їх виконання та змісту на касові та термінові (рис. 1).



Рисунок 1 - Біржові угоди на фондовій біржі

Касові, що підлягають негайному виконанню в залі біржі або протягом 2-3 днів після їх укладення. У практиці біржової торгівлі використовують два різновиди касових операцій:

· Купівля з частковою оплатою позичковими коштами. Ці угоди укладаються переважно гравцями на підвищення ("биками"). Покупка на позичкові кошти дозволяється біржовими правилами. У цьому разі клієнт сплачує тільки частину вартості акцій, а решта покривається кредитом, що його надає брокер або банк. Інша назва цих угод - угоди з маржею. Варто врахувати, що фондові купівлі в кредит досить небезпечні, тому що в них втягуються не тільки покупці і продавці, а й кредитори-брокери і, що особливо небезпечно, комерційні банки.

· Продаж цінних паперів, узятих у борг. Цей вид касових операцій використовують, навпаки, гравці на пониження ("ведмеді"). Вони продають взяті в борг акції, якими фактично не володіють. Якщо очікування продавця справджуються і курс взятих у борг акцій знижується, він купує їх і повертає брокеру, який їх йому позичив.

Термінові угоди - мають складну структуру і класифікуються залежно від способу встановлення ціни, часу і механізму здійснення розрахунків за куплені цінні папери, параметрів, передбачених при їх укладенні.

Існує кілька основних способів встановлення ціни на фондові цінності, що продаються на термін:

· ціна фіксується на рівні курсу біржового дня укладення термінової угоди;

· ціна на фондові цінності не обумовлюється, а розрахунки здійснюються за курсом, що встановлюється на останній біржовий день для певного виду цінних паперів на конкретній біржі, тобто на момент ліквідації (виконання) угоди;

· за ціну на фондові цінності може бути взято її курс будь-якого, але заздалегідь обумовленого біржового дня в період від дня укладення угоди до дня виконання розрахунків;

· умовами угоди передбачається встановлення максимальної ціни, за якою цінні папери можуть бути куплені, і мінімальної ціни, за якою можливий їх продаж.

Залежно від часу виконання розрахунків термінові угоди поділяються на угоди з оплатою в середині місяця (угода ліквідується 15-го числа зазначеного місяця) і з оплатою наприкінці місяця (угода ліквідується наприкінці місяця 30-го або 31-го числа).

За механізмом укладення термінові угоди поділяються на:

1) тверді (прості),

2) ф'ючерсні,

3) умовні (опціони),

4) пролонгаційні.

Тверді угоди обов'язкові до виконання у встановлений у договорі термін і за твердою ціною. Вони стандартизовані за формою. Перевагою твердих угод порівняно з опціонами і ф'ючерсами є те, що вони укладаються на різноманітні види й обсяги фондових цінностей, а також у терміни, що відповідають реальним потребам контрагентів. Тому тверді термінові угоди прийнятні тоді, коли відомий рух готівки.

Фінансовий ф'ючерс - це стандартна угода, що має додаткові переваги порівняно з простою терміновою угодою. Така угода укладається за встановленими біржею правилами, і партнером у кожній угоді є біржа в особі клірингової (розрахункової) палати. Біржа визначає правила, що встановлюють стандартні обсяги контрагентів; стандартні дати постачання; види надійних цінних паперів, що гарантують надійне постачання.

Ринок ф'ючерсів має велику ліквідність, тому що стандартні правила забезпечують вільну торгівлю будь-якої кількості учасників. А отже, торгівля фінансовими ф'ючерсами розвивається високими темпами.

Розглядаючи питання спрощено, можна констатувати, що коли до ф'ючерсного контракту додати таку умову, як право вибору за певну винагороду (премію) купити (продати) цінний папір за наперед обумовленою в контракті ціною або відмовитися від угоди, то цей додатковий параметр характеризує опціон.

Умовні угоди, або угоди з премією - це строкові біржові угоди, в яких один з контрагентів за встановлену винагороду (премію) набуває права на підставі особливої заяви, приуроченої до певного дня, зробити той або інший вибір (що стосується умов виконання угоди): виконати угоду або відмовитися від її виконання.

Ці угоди ґрунтуються на тому, що курс цінних паперів у момент остаточних розрахунків напевне зміниться порівняно з існуючим, і стороні, що програла, іноді вигідніше заплатити премію й одержати право відмовитися від придбання або продажу цінних паперів.

Умовні угоди, або угоди з премією, поділяються на:

* прості угоди з премією;

* кратні угоди з премією;

* стелаж.

Розрізняють прості угоди з премією, у яких платник премії має право зажадати виконання угоди без права вибору або цілком від неї відмовитися (це називається правом відступу).

У будь-якому разі стороні, що програла, вигідніше піти, ніж виконати угоду.

Другий вид - короткі угоди з премією, при яких платник премії має право зажадати від свого контрагента передачі йому цінних паперів, що у два, три і більше разів перевищують встановлену при укладенні угоди їхню кількість за курсом, встановленим під час її укладення.

Третій вид угод з премією - стелаж, коли платник премії набуває права сам визначати своє становище в угоді, тобто при настанні терміну її виконання оголосити себе або покупцем, або продавцем. Причому він зобов'язаний або купити у свого контрагента - одержувача премії цінні папери за вищим курсом, або продати їх за нижчим курсом, зафіксованим у момент укладення угоди. Термінові угоди з преміями можуть оформлятися опціоном.

Опціон (з англ. орсіоп - вибір) - це контракт між учасниками угоди - продавцем (або автором) опціону і покупцем (або власником) опціону, що дає покупцю право купити, а продавцю - продати цінні папери за наперед узгодженою при укладенні контракту ціною або право відмовитися від угоди протягом або після закінчення зазначеного періоду. Право вибору залишається за покупцем опціону, що заплатив у момент укладення угоди премію або його ціну. Можливими втратами покупця опціону є сплачувана премія.

Цілком інший механізм дії мають пролонгаційні угоди. Вони не укладаються безпосередньо на біржі, але обслуговують біржовий оборот цінних паперів.

Пролонгаційна угода являє собою позабіржову термінову угоду. Однією стороною угоди є біржовий спекулянт, що уклав на біржі угоду на термін з метою одержання курсової різниці. Потреба в пролонгаційній угоді виникає в біржового гравця, якщо прогнозована ним зміна курсу не відбулася і ліквідація термінової угоди не принесе прибутку. Проте біржовий спекулянт розраховує, що його прогноз щодо зміни курсу виправдається в найближчому майбутньому, тому йому необхідно продовжити умови угоди, тобто її пролонгувати. Таким чином, пролонгаційна угода укладається біржовим гравцем з метою одержання прибутку наприкінці її терміну від проведених ним біржових спекуляцій за договором термінової угоди, укладеної раніше.

Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, фондові посередники, організації, що обслуговують фондовий ринок та державні органи регулювання і контролю.

В окремо узятій фондовій угоді задіяні три сторони - продавець, покупець, посередник. На початкових етапах модель гранично проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При росту масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одному, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один.

Посередник може діяти за свій рахунок, стаючи на час власником паперів і одержуючи доход як різницю між курсами покупки і продажу. Його називають дилером. Або ж, він може працювати за визначений відсоток від суми угоди, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж акцій. У цьому випадку він є брокером.



3. Механізм реалізації біржових операцій

Відповідно біржовий процес ділиться на три етапи:

Оформлення і реєстрації заявок на купівлю і продаж цінних паперів.

Введення заявок у біржові торги та їх вико-нання в разі укладення угод під час біржових торгів.

Реєстрація біржових угод на біржі і розрахунки за угодами.

Заявки подаються до початку, на початку або під час торгів.

Наказ, оформлений у вигляді заявки - це конкретна інструкція від клієнта, що надходить через брокера на біржу.

Заявку може оформити будь-яка фізична або юридична особа (клієнт), яка уклала договір з брокером і буде представ-ляти даний договір на біржі. Для того щоб замовлення було виконане, клієнт повинен надати гарантії оплати цінних паперів, які він прагне придбати.

Гарантіями клієнта є: надання брокеру простого векселя на повну суму угоди; перерахування на рахунок брокера суми розміром певного процента загальної суми угоди, яка є заставою і яку може використати брокер, якщо клієнт не виконає своїх зобов'язань; відкриття поточного рахунку брокеру (з правом розпоряд-жатися) на суму, яка становить певний відсоток від суми угод, рахунок доручається брокеру протягом півріччя; банківська гарантія оплати всієї суми замовлення за пер-шою ж вимогою брокера. Остання гарантія є найефективнішим засобом розрахунків. Ця форма розрахунків не вилучає фінансові ресурси з обігу брокера та його клієнта і максимально наближає час укладення угоди і, відповідно, платежу.

Техніка передачі біржових заявок, яку можна застосо-вувати, найрізноманітніша: послуги кур'єра, лист-замовлення, завірена телеграма, телекс або факс тощо. Але в будь-яких випадках текст заявки має містити необхідну інформацію у формі наказу для брокера, котрий укладає угоду.

Заявка має містити 5 груп вказівок.

1. Вид заявки, номер договору, код брокера, вид цінного паперу, назва.

2. Кількість цінних паперів, тобто обсяг заявки, вказівка на лот (партію товару), тобто партію цінних паперів, що є одиницею угоди.

3. Термін виконання.

4. Рівень ціни.

5. Накази за конкретним розпорядженням

Процедура лістингу

Процес обігу фондових цінностей на всіх офіційно зареєстрованих фондових біржах може здійснюватися тільки з цінними паперами, що успішно пройшли спеціальну біржову процедуру, тобто лістинг (буквально "внесення в список"). Всі угоди з цінними паперами, які не пройшли лістинг, підлягають обговоренню і виконанню винятково у приватному порядку тільки між самими учасниками поза будівлею біржі. Біржа не несе відповідальності за надійність і законність таких угод, що не підпадають під її юрисдикцію і не відповідають встановленим біржовим правилам і положенням.

Лістинг конкретних видів цінних паперів, тобто факт їх появи в біржових списках, означає дозвіл на участь у торгах і дає їм усі привілеї, якими наділяються будь-які інші цінні папери, задіяні у біржовій торгівлі.

До переваг лістингу і відповідно участі в біржових торгах належить насамперед висока рентабельність, тобто придатність для реалізації на ринку, підвищений рівень ліквідності цінних паперів, а також очевидні вигоди від відносної стабільності їхньої ціни.

Отже, лістинг - це система підтримки ринку, що створює сприятливі умови для організованого ринку, дозволяє виявити найбільш надійні і якісні цінні папери і сприяє підвищенню їхньої ліквідності.

В Україні лістинг поки що не має якогось значного впливу на оцінювання якості цінного паперу як з погляду інвестора, так і емітента. Проте дедалі частіше в нормативних документах згадуються цінні папери, що мають ринкове котирування.

Рішення про внесення в біржовий список приймають послідовно три інстанції: відділ лістингу, Комісія з допуску цінних паперів і Біржова рада.

Котирування цінних паперів

Термін «котирування» в основному застосо-вується на позначення дії або механізму встанов-лення ціни (ринкової вартості, біржового курсу) цінних паперів, валюти або товару (далі йтиме-ться про котирування тільки цінних паперів). Крім того, цим терміном позначають можли-вість обігу цінних паперів (коли цінні папери обертаються на біржі, то кажуть, що вони «котируються»), а також офіційну публікацію про біржові курси в спеціальних бюлетенях.

Котирування здійснюється на фондовій біржі, але біржовим курсом (як орієнтиром) користуються і на позабіржовому ринку цінних паперів

Котирування цінних паперів відбувається

а) методом реєстрації,

б) методом встановлення єдиного курсу

Метод реєстрації передбачає аналіз даних про фактичні угоди, що зареєстровані на фондовій біржі У результаті аналізу виявляю-ться найбільш характерні (типові) рівні цін, котрі складаються на біржі і є показовими для ринкової кон'юнктури. Предметом реєст-рації є граничні ціни -- за верхнім і нижнім рівнем щоденного бір-жового курсу цінних паперів. При цьому показується біржова ціна, що визначається найвищим курсом покупця цінних паперів даною виду і найнижчим курсом продавця.

Єдиний (типовий) курс цінних паперів того чи іншого виду встановлюється на підставі відомостей про кількість паперів, котрі ба-жає продати продавець і про кількість паперів які бажає купити по-купець Але ще важливішими є відомості про ціни, що їх просить продавець і котрі пропонує покупець На підставі порівнювання цих відомостей складається певний баланс.

Оформлення і виконання біржової угоди

Отже, якщо в результаті біржових торгів заявки з протилежних сторін ринку знайшли одна одну, угоду потрібно зафіксувати.

Угоди з цінними паперами, що укладаються на фондовій біржі, підлягають обов'язковій реєстрації на ній: після її укладення брокери повідомляють контрагентів за цією угодою про виконання доручень.

До початку або в процесі реєстрації біржових угод біржа або клірингова організація здійснює звірку параметрів незатверджених угод. Угода вважається затвердженою, коли вона зафіксована контрактом, підписаним обома сторонами угоди, або укладена в комп'ютерній системі. В інших випадках є можливість технічної помилки як щодо контрагента за угодою, так і щодо окремих параметрів угоди. З метою усунення цих помилок і контролю здійснюється взаємоперевірка сторонами укладення угоди.

Після взаємоперевірки документи, що підтверджують укладення угоди, передаються в секцію розрахунків, клірингову (розрахункову) палату або організацію, що здійснює розрахунки.

Функції клірингової палати як виконавця всіх зареєстрованих на біржі угод полягають у передачі вимог до оплати фірмам, тобто врегулюванні позиції.

Для здійснення цих функцій клірингова палата повинна одержувати фінансові ресурси на врегулювання, виконання, перерахування рахунків тощо.

Проте така система організації розрахунків не гарантує виконання угоди і призводить до появи нових ризиків, пов'язаних із заміною контракту за угодою ("новейшн"). Для створення системи контролю за розрахунками і підвищення ефективності функціонування біржового механізму клірингова палата бере на себе функцію гаранта всіх зареєстрованих угод і стає ризиковим центром. Зобов'язання кожного учасника біржової угоди гарантоване членом розрахункової (клірингової) палати, що має рахунок клієнта - учасника біржової угоди. До відкриття біржового торгу клірингова палата оплачує всі угоди попереднього біржового дня і збирає маржинальні вимоги з учасників розрахунків.

Висновки

Загальновизнано, що законодавче поле біржової діяльності створюється насамперед не для професійних посередників, а для їхніх клієнтів, які довіряють їм право на свою продукцію і прагнуть мати надійні гарантії.

Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати характер заборон, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх учасників біржових угод водночас контролюючи дотримання визначених правил.

Становленню цивілізованих ринкових відносин, організованого і регульованого ринку товарів та капіталів може також сприяти внесення істотних змін у відносини біржових структур з державою. Зокрема, ці відносини повинні розумно і виважено розвиватися шляхом державного регулювання і саморегулювання діяльності бірж, внесення часткових змін у їхній статус, який передбачав би перетворення їх у інформаційно-методичні центри комерційної діяльності, включаючи й право реєстрації всіх операцій в економіці України. Більше того, біржі України здатні перетворитися у центри формування ринкової політики цін, однакової як для державного, так і для ринкового секторів економіки.

Регламент укладання угоди визначено біржею. Залежно від способу укладення угоди з цінними паперами класифікують на затверджені і незатверджені; залежно від термінів їх виконання та змісту на касові та термінові; залежно від часу виконання розрахунків термінові угоди поділяються на угоди з оплатою в середині місяця і з оплатою наприкінці місяця; за механізмом укладення термінові угоди поділяються на: тверді (прості), ф'ючерсні, умовні (опціони), пролонгаційні.

Технологія здійснення біржового процесу на фондовій біржі передбачає етапність виконання процесів.

Початковим етапом є оформлення і реєстрація заявок на купівлю і продаж цінних паперів, введення заявок в біржові торги та їх виконання шляхом укладення біржової угоди, реєстрація угоди на біржі і здійснення розрахунків за нею.



Список використаної літератури

1. Біржова діяльність: Навч. посібник // Під ред. В.І. Крамаренко. - К.: ЦУЛ, 2003. - 264 с.

2. Дудяк Р.П., Бугіль С.Я. Організація біржової діяльності: Основи теорії і практикум: Навч. посібник. - Львів: «Новий світ - 2002». - 2003. - 360 с.

3. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 1999. - 316 с.

4. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 305 с.

5. Солодкий М.О. Біржовий ринок. - К.: Джерела М, 2001. - 366 с.

6. Сохацька О. М. Біржова справа: Підручник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2003. - 602 с.

Размещено на Allbest.ru

...